Форум Рідного Міста - ... і знову про двомовність

... і знову про двомовність

Юрій Сєров - 20-9-2008 у 17:08

Ось так тишком-нишком російська дуже скоро може стати другою державною.
http://www.zaxid.net/newsua/2008/9/19/204744/
Відтепер державні службовці зобов'язані володіти російською :mad:

Чесно кажучи, шляки трафляють. Чому не польска, англійська, китайська, врешті решт?

Dmy - 20-9-2008 у 18:21

Це - швидше до теми: "Чи вірите ви, що Юлія Володимірівна з тельбухами продалася Кремлю?"

Ірина Роздольська - 20-9-2008 у 18:59

Я за неї голосувати не буду однозначно!

Степанюк Василь - 20-9-2008 у 23:02

Питання двомовності завжди піднімається напередодні виборів... Щоб це мало означати. Політики готуються до виборів?
БЮТ відчуваючи, що втрачає свої позиції на Західній Україні, підтримавши цей законопроект хоче отримти "додаткові бали" на сході.
А може підтримка Януковича початок нової коаліції?

Ярема П. - 21-9-2008 у 13:03

Питання двомовності завжди було є і буде, незалежно від того, вибори чи ні. Кожного дня в повсякденному житті ви з ним зіштовхуєтеся. Мудра політика держави давно б викорінила і згадку про це, але... Он дивлюся, маленька Бельгія - але як чубляться французи і фламандці. Але там хоч чубляться, бо від жиру бісяться...

Юрій Сєров - 21-9-2008 у 13:06

Одне діло в повсякденному житті, а інша справа, чому це я маю вчити саме російську для того, щоб стати держслужбовцем. Наприклад в школі російську я вчив лише в 5-му класі, в той час як англійську 1-11, а німецьку 7-11.

Ярема П. - 21-9-2008 у 18:01

А ти запитай оце в д*?%татів, чим вони керувалися, включаючи це в закон.

Онук Юрій - 21-9-2008 у 19:40

Думаю що це питання по при всі рішення і постанови буде підніматися ще багато раз!

Юрій Сєров - 22-9-2008 у 10:03

Цитата:

А ти запитай оце в д*?%татів, чим вони керувалися, включаючи це в закон.

А так кого спитаєш. Списки ж ... Та й за них не голосував я.

Павло Жежнич - 22-9-2008 у 11:03

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ярема П.
А ти запитай оце в д*?%татів, чим вони керувалися, включаючи це в закон.

Я не здивувався б, якби отримав відповідь: ЗАХИСТ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ! А аргументів ЗА вони придумали достатньо ще до того, як виносили цей закон на голосування.

Юрій Сєров - 22-9-2008 у 19:10

Пішли відмазки:
http://www.pravda.com.ua/news/2008/9/22/81637.htm
"Перший віце-прем’єр Олександр Турчинов заявляє, що у законі про держслужбу, ухваленому у першому читанні БЮТ і Партією регіонів, не йдеться про введення другої державної мови."
А чому, громадянин України, який хоче стати держслужбовцем має вчити цю "зникаючу регіональну мову"? Чому не англійську чи французьку, якщо ми такі євроінтегратори?

Тарас Сокальський - 23-9-2008 у 19:43

йулько хоче в путіномєдвєда дешевий газ виторгувати.

Степанюк Василь - 25-9-2008 у 23:19

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ярема П.
А ти запитай оце в д*?%татів, чим вони керувалися, включаючи це в закон.

Це виключно з політичного розрахунку. З одного боку БЮТ прагне отримати підтримку російськомовного населення, з іншого виправдовуються, що вони проти двомовності, що вони "білі і пухнасті" ... Слухати не хочеться :mad:

Юрій Сєров - 15-1-2009 у 23:48

Непогана стаття про одвічну "проблему" українського народу: http://www.pravda.com.ua/news/2009/1/13/87626.htm
Скоро вибори і старі аргументи знову підуть в хід.

Тарас Гулка - 16-1-2009 у 08:56

Несподіваним пропагандистом російської мови стало Управління культури і туризму м.Львова. А як ще можна зрозуміти те, що стартова версія їх сайту, який вони недавно запустили, є російськомовна

сайт тут http://www.cultureandtourism.lviv.ua/

romano - 16-1-2009 у 09:50

В мене відкрилося українською мовою. Думаю, що у Вас регіональні настройки на компі (чи десь в бровсері) такі, що сайт ідентифікує Вас як російськомовного

Ярема П. - 16-1-2009 у 12:34

Офтоп - підказка: в Вогнелисиці зробити таке: Правка-Налаштування-Зміст-Мови (Вибрати) поставити на сам низ російську або й взагалі вилучити.

Марія Павлюх - 16-1-2009 у 14:30

Проблема двомовності в Україні є надто політизована, що негативно впливає на розвиток і поширення української мови. Крім того, нищення української мови відбувалося за часів правління тоталітарних режимів, а відродження в демократичній країні.

Галина Лев - 21-1-2009 у 03:17

Може нам сам "старший брат" допоможе, коли врешті цілком затопчемо свою мову? Випадково натрапила на статтю:

Изучение украинского языка в России как фактор развития единого гуманитарного пространства

Лесная Г.М.

21 июня 2007

В настоящее время в России в отношении к украинскому языку чётко определяются две тенденции:

- усиление интереса к языку, истории и культуре Украины, что находит отражение в увеличении числа вузов, включающих изучение украинского языка в свои программы;

- процесс этот развивается медленно, поскольку всё ещё преобладает устаревшее и не имеющее подтверждения на практике восприятие украинского языка как простого и не требующего особых усилий в его изучении, а значит и не заслуживающего серьёзного внимания.

Между тем в большинстве стран мира украинский язык не только активно изучается: в ведущих мировых университетах открыты кафедры украинистики, которые готовят кадры для её дальнейшего развития. Так, в Варшавском университете в настоящее время на отделении украинистики обучается 160 студентов. Такие отделения открыты во всех университетах Польши, и число студентов-украинистов даже в провинциальных вузах составляет не меньше 80 человек.

В 1989 году в Италии по инициативе зарубежных учёных была образована Международная ассоциация украинистов (МАУ), которая объединила специалистов в разных областях украинистики во всём мире. К настоящему времени состоялись шесть Международных конгрессов украинистов, проходивших в ведущих университетах Украины. Положительной тенденцией этих конгрессов стало качественное увеличение специалистов в этой области. К собственно украинским исследователям и зарубежным украинистам старшего поколения, часто (но не только) связанным с Украиной по происхождению, постепенно присоединяются молодые учёные из разных стран мира.

В августе 2002 года на V Международном конгрессе украинистов, проходившем на базе Черновицкого Национального университета, наиболее многочисленными были делегации из Германии, Польши, Израиля, США, Словакии, Болгарии, участвовали также украинисты из Франции, Венгрии, Италии, Китая, Японии и многих других стран мира. Российская делегация была представлена 22 учёными, в подавляющем большинстве историками. В июне 2005 года в работе VI Международного конгресса украинистов в г.Донецке участвовали 6 представителей из России, в числе которых - лишь 1 политолог и 2 филолога, владеющих украинским языком.

Первым московским вузом, начавшим в 1996 году преподавать украинский язык, был МГИМО (У) МИД РФ. С 1997 по 2001 годы он преподавался в Дипломатической академии МИД РФ, а с 1998 г.- изучается в Московском государственном университете им. М.В.Ломоносова и в Московском государственном лингвистическом университете. В течение нескольких последних лет украинский язык преподаётся в качестве второго иностранного на филологическом факультете Санкт-Петербургского государственного университета. Вторая половина 90-х годов отмечена также активными контактами российских и украинских историков. В начале текущего десятилетия и филологи, и историки констатировали, что развитие российской украинистики, к сожалению, замедлилось.

Как представляется, причины такого замедления обусловлены как внешними мировыми, так и внутренними, собственно российскими факторами. Важнейшим фактором, определяющим пути развития гуманитарных областей знаний в мире, является состояние мировой экономики. Экономически развитые страны диктуют свою волю тем государствам, которые они относят ко второму ряду или странам-изгоям. Определяющие общественное мнение журналисты и политологи поддерживают это разделение, что привело к формированию в образованных слоях общества понятий «престижности» и «непрестижности» заниматься изучением той или иной страны, её культуры и языка. Не только в России, но и в большинстве стран мира престижно знать английский, немецкий, французский, а в последние годы – испанский языки. Славянские же языки в категорию такой «престижности» не попадают. Между тем общеизвестна роль славянских народов в формировании духовного опыта человечества. Но пропагандировать свои достижения на современном уровне и в форме, приемлемой для молодого поколения, славяне в своём большинстве не умеют.

А ведь такая популяризация не требует приложения каких-либо сверхусилий. Её способы весьма просты. Каждому из преподавателей-славистов известны обстоятельства, вызывающие интерес к его языку у студентов: поездка в страну, личные знакомства, прочитанная книга, увиденный фильм, услышанная песня. Будучи одним из красивейших языков мира, украинский язык этим и привлекателен для изучения. Мне как преподавателю неоднократно доводилось слышать от студентов, что именно красота языка явилась причиной, побудившей их начать его изучение. Это значит, что не всё в современном мире построено на практических соображениях. Однако факт престижности тоже нельзя игнорировать. В позапрошлом году после только что прошедшего конкурса Евровидения, входя в здание МГИМО, я услышала радостный крик моих студентов: «Галино Мирославівно! Руслана перемогла!».

К числу собственно российских факторов следует отнести начавшийся в этом десятилетии период ожидания: по какому развития пути пойдёт Украина? Подразумевалось: если победят пророссийски настроенные политики, то и украинский язык можно не спешить изучать. И хотя определённости в этом вопросе до сих пор нет, однако потребность в специалистах, владеющих украинским языком, начиная с прошлого года, в Москве резко возросла. Прежде всего он востребуем в среде бизнесменов среднего уровня и сотрудников крупных компаний, сотрудничающих с украинскими предприятиями или владеющих ими. Мотивировка здесь весьма простая: они сами хотят знать украинские законы и содержание по-украински составленных документов, которые подписывают, не доверяя переводчикам.

С другой стороны, события политической жизни Украины, особенно осени 2004 года, привели большинство российских журналистов и политологов в состояние паники: когда политическая дискуссия ведётся на украинском языке, мы ничего не понимаем. И хотя в частном порядке некоторые журналисты пытались начать изучение языка, до сих пор ни в одном российском вузе украинский язык не преподаётся на факультетах журналистики или политологии.

Между тем именно телевидение (и СМИ вообще) формируют у россиян представления об украинской жизни. И если среднестатистический россиянин полагает, что Верка Сердючка разговаривает по-украински, то это можно объяснить хотя бы тем, что другой украинский язык ему слышать не довелось, да и не специалист он в языках. Но если с канала на канал переносятся абсолютно одинаковые штампы и ляпсусы – о Печорском суде в Киеве, например, (на самом деле он Печерский, поскольку «печера» по-украински обозначает «пещера», и слово никак не связано с названием реки Печора) или о том, что коса у Юлии Тимошенко «а ля Леся Украинка», - то каждый раз заново удивляешься: где готовили таких специалистов?

Представляется, что события украинской политической жизни последних лет, вызывая пристальный интерес у политологов, не смогли повлиять на всё ещё бытующий стереотип о похожести (одинаковости) русских и украинцев, а значит – о лёгкости изучения украинского языка. В духе таких стереотипов в МГИМО рассуждали студенты первой группы, с которой я работала: когда мы бываем за границей, то видим там другую природу, другие здания, других людей, всё это сильно от нас отличается. Мы также не понимаем, о чём они говорят, если не изучали их язык. Когда мы приезжаем в какой-то украинский город, то видим такие же здания, как у нас, таких же, как мы, людей, более того – мы понимаем, о чём они разговаривают без специальной подготовки.

Осознание того, что похожесть не обозначает одинаковость, а близкородственность языков – не признак их идентичности, приходит не сразу. Только в процессе обучения можно понять, что быт, обычаи, менталитет русских и украинцев не совпадают, а изучая украинский язык – осознать, что это язык, культура, история другого народа. К такому выводу студенты обычно приходят после нескольких месяцев обучения: «Мы и не подозревали, что мы такие разные!».

Между тем, такой вывод был уже сделан русской культурой в начале ХХ века. В это время так называемый национальный вопрос интересовал не только общественных деятелей, но и писателей. Именно это время характеризуется усилением интереса к Украине со стороны представителей многих культур. В Польше его результатом стало целое направление, получившее название «украинского течения» в литературе, живописи и музыке. В русской литературе, быть может, наиболее чутко тонкие грани межнациональных отношений почувствовал Иван Бунин /1/.

В повести «Суходол» (1911), описывая историю дворянского рода Хрущёвых и его распад глазами бывшей дворовой Наташки, автор создаёт образы «удивительных» украинцев – степных хуторян Шарого и его жены Марины. Они вызывают у Наташки неподдельное восхищение и внешним видом, и образом жизни, и песнями, и «немногоречивостью». Бунин подробно, в мельчайших деталях рисует быт и нравы украинцев, увиденные глазами сосланной на хутор Наташки: «Одна хата ацкая чего стоила – её белизна, её гладкая, ровная, очеретённая крыша. Как богато казалось в этой хате внутреннее убранство по сравнению с неряшливым убожеством суходольских изб! Какие дорогие фольговые образа висели в углу её, что за дивные бумажные цветы окружали их, как красиво пестрели полотенца, висевшие над ними! А узорчатая скатерть на столе! А ряды сизых горшков и махоточек на полках возле печи! Но удивительнее всего были хозяева. Чем они удивительны, она совсем не понимала, но чувствовала постоянно. Никогда ещё не видела она таких опрятных, спокойных и ладных мужиков, как Шарый» /2/. А «высокая пятидесятилетняя» Марина так красива, когда работает и поёт, в голосе её «столько безнадежности, завывания, но вместе с тем столько величия, силы, угрозы, что Наташка не спускала в жутком восторге глаз с неё».

Размышления Бунина об общей жизни Наташки и Шарого с Мариной как в некой миниатюре представляют авторский взгляд на совместную жизнь двух народов – русских и украинцев. Прожившая на хуторе два года Наташка не становится близкой бездетной семье хуторян, Шарого и Марину вообще мало интересует то, что происходит в барской усадьбе – месте страданий бедной девушки. Но после этих двух лет хуторской жизни Наташка не только внешне становится похожей на Марину, за что получает у суходольцев прозвище «ушка». Она неподдельно грустит после возвращения с хутора в Суходол, и такую Наташку односельчане воспринимают теперь как чужую.

Не давая однозначных ответов, Бунин постоянно акцентирует внимание читателя на дилемме «свой-чужой», вынося её за пределы оценочных понятий «хороший-плохой». Представляется, именно этого желания увидеть, понять и принять другое не хватает современным российским и украинским журналистам и политологам. И украинцы, которые смотрят российские ТВ-каналы, и россияне, бывающие в Украине и следящие за последними новостями по украинским каналам, с возмущением говорят о предвзятом, а зачастую не соответствующем действительности взгляде на жизнь обоих народов, представленном в СМИ. Опыт их личных отношений друг с другом, то, как видят и оценивают события они сами, не соответствуют придирчивому поиску недостатков.

Однако даже постепенно приходящее осознание этой «разности» порой не спасает специалиста от легковесности и пренебрежения, с которым могут отнестись к нему как к украинисту, руководствуясь, казалось бы, благими намерениями. Я имею в виду следующее. В августе прошлого 2006 года московское Общество развития актуального искусства «Метафутуризм» (президент Александр Погорельский) провело в городе Шаргороде Винницкой области фестиваль современного искусства. В течение двух недель современные российские и украинские художники (а также их бывшие соотечественники, проживающие теперь в других странах мира), создавали свои произведения в провинциальном украинском городке, параллельно знакомясь с жизнью его обитателей. Весной этого года они решили представить результаты своей поездки на выставках современного искусства в Киеве и Москве. К этим событиям был приурочен выпуск каталога на русском, украинском и английском языках, рассказывающий о художниках и впечатлениях, полученных ими в Шаргороде. С просьбой перевести тексты этих впечатлений с русского языка на украинский обратились ко мне. Вникая в нюансы перевода, я как лингвист и представить себе не могла, что та полная неразбериха и бытовые склоки, которые сопутствовали поездке, шокировали местных жителей и были многократно описаны её участниками, могут иметь ко мне какое-то отношение. Однако такая же спешка и неорганизованность сопровождали и подготовку каталога к изданию. Я до сих пор не могу оправиться от того шока, который испытала, когда увидела этот каталог. Куратор проекта Юлия Гниренко, постоянно занятая и понятия не имеющая в редактировании и издательском деле, не успевая предоставить мне часть текста для перевода (подписи под иллюстрациями и заглавия некоторых текстов), поручила этот перевод какой-то «девочке», которая якобы знает украинский язык. А дальше под моей фамилией была опубликована некая полуграмотная абракадабра, которую и суржиком не назовёшь. Характер текста показывает, что, кроме этой «девочки», видимо находящейся на уровне 2-3 года обучения и сильно недоученной, в перевод совали нос все, кому не лень. До сих пор недоумеваю, как такое возможно, если инициатор проекта Александр Погорельский якобы украинец?

Не думаю, что ситуация, описанная мной, единична. Легковесное отношение к украинскому языку характерно для многих украинцев. Мои студенты пребывали в ситуации культурного шока, когда во время посещения Украинского культурного центра впервые услышали, как разговаривает украинская диаспора в Москве. Во второй раз они пережили этот культурный шок, когда впервые смотрели новостной канал украинского телевидения в мультимедийном классе. Низкий языковой уровень носителей языка вынуждает преподавателя выступать в роли переводчика и каждый раз объяснять, как было сказано и как нужно сказать. Всё те же студенты из первой группы, с которой я начинала свою работу в МГИМО, неоднократно спрашивали меня: «А украинцы нас поймут? Мы же будем разговаривать на слишком правильном языке. Может быть, нам лучше изучать суржик?» С сожалением приходится констатировать тот факт, что правильное владение украинским языком ни в среде украинской диаспоры в Москве, ни в самой Украине не является престижным.

Однако в имеющейся ситуации многое указывает на то, что проблемы, описанные мною, могут и должны измениться вместе со сменой поколений. Современные студенты вселяют в меня надежду, что у россиян и украинцев в будущем будет меньше проблем во взаимопонимании и восприятии друг друга. Тем молодым поколением, которое выросло сейчас в России, могла бы гордиться любая страна. Мне интересно работать с теперешними студентами, поскольку они способны самостоятельно и неординарно мыслить, не ориентируясь на штампы прошлого.

И если сами украинцы в своём большинстве не осознают, каким богатым и сложным языком они владеют и какая самобытная культура создана на этом языке, то это понимают все, кто приступают к изучению украинского языка как иностранного. Как язык и культура любого другого народа, украинская история и культура уникальны, а процесс их изучения может захватывать своей неповторимостью. «Мы и не думали, что изучать украинский язык так интересно и весело!», - говорят обычно студенты после нескольких месяцев обучения.

Кроме работы в МГИМО, в этом учебном году я начала преподавать на двухгодичных Курсах украинского языка для слушателей в Украинском культурном центре в Москве. И студенты, и слушатели поначалу предполагают, что смогут изучить язык в течение нескольких месяцев. И только к концу первого года обучения они начинают понимать, что и за несколько лет не смогут освоить язык в совершенстве, т.е. овладеть им на уровне носителей языка. Тогда у них закономерно возникает вопрос: откуда это представление об украинском языке как о лёгком? Студенты нашли следующий ответ: так решили те, кто сами не пытались его учить и вообще мало что понимают в языках.

Опыт работы на курсах подтверждает мои наблюдения о том, что интерес к украинскому языку в России возрастает. В этом году на курсах обучались почти 30 человек разных специальностей и разного возраста, начиная со студентов и заканчивая пенсионерами. Не больше четверти из них составляли те, кого условно можно было бы отнести к украинской диаспоре, т.е. так или иначе связанных с Украиной по происхождению. На первом занятии я провожу анкетирование и в числе предлагаемых для ответа вопросов интересуюсь, с какой целью будущий слушатель хочет изучить украинский язык. Большинство отвечает, что им нравится Украина, украинский язык, люди, с которыми они общаются во время поездок. Тогда я спрашиваю: «А разве с Вами там не разговаривают по-русски?».- «Но ведь мы же хотим общаться на равных, - отвечают мне.- Если украинцы знают русский язык, то и мы должны знать украинский». Знакомясь со слушателями, я понимаю, что это не просто слова. Приезжать вечером после работы из разных, иногда отдалённых районов города, заниматься допоздна (занятия заканчиваются в 21.40), готовить домашние задания, зубрить слова сможет не каждый взрослый человек, да ещё если это не нужно для повышения по службе или увеличения зарплаты. Но когда слушатели, занимающиеся по четвергам, сожалеют, что из-за выпавшего на 8 Марта выходного им придётся не заниматься, то здесь я удивляюсь ещё больше. «Так ведь занятия по украинскому языку – это наиболее яркое событие нашей жизни», - отвечают мне.

Всё это говорит об определённых сдвигах в сознании молодого поколения и о том, что по своей сути российско-украинский диалог движется в правильном направлении, ибо основан на взаимном уважении языка, культуры и традиций друг друга. Думается, что дальнейшая подготовка в России специалистов со знанием украинского языка в гуманитарных областях знаний, развитие программ ознакомления молодёжи с жизнью стран-соседей будут способствовать развитию процессов в позитивном русле.

Литература:

1. См подробнее об этом: Лесная Г.М. Некоторые особенности менталитета русских и украинцев (в литературно-историческом контексте начала ХХ века) // Проблемы национальных характеров, менталитетов и их проявление в языке: ХI Научно-методические чтения: Июнь 2001 г. Материалы / Дипломатическая академия МИД России. М., 2001. С. 56-58.

2. Бунин И.А. Повести и рассказы. М.: Современник, 1984. С. 177. Далее автор цитируется по этому изданию.

Взято з сайту "Информационно-аналитического центра по изучению общественно-политических процессов на постсовецком пространстве".

Viktor Tkachenko - 21-1-2009 у 04:08

Вихід один - заборона по вживанню рос. мови у парляменті, ТВ, радіо, і т.п.
Пора б діяти кардинально, достали.
В мене сестра приїжджала з Києва і їй "вуха в'янули", що стільки людей тут на рос. мові говорять.
П.С. Я не проти росіян, але я за Україну.

Павло Новик - 21-1-2009 у 12:36

Питання мови дуже складне на всій території України. Більшість громадян Сходу та Півдня країни ні за що не відмовляться від російської. А с приводу знання російської мови для держслужбовців: як би це не було прикро,але Україна дуже сильно залежить від країн СНД.А для ганих контрактів треба зрозумілою для них мовою розмовляти ,а не вимагати перекладача

Юрій Сєров - 21-1-2009 у 12:55

Проблема не в знанні російської. Проблема в небажанні вчити державну, українську.

Serg Selev - 21-1-2009 у 13:51

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Новик
Питання мови дуже складне на всій території України. Більшість громадян Сходу та Півдня країни ні за що не відмовляться від російської. А с приводу знання російської мови для держслужбовців: як би це не було прикро,але Україна дуже сильно залежить від країн СНД.А для ганих контрактів треба зрозумілою для них мовою розмовляти ,а не вимагати перекладача

Питання мови висмоктане з пальця. А влада створивши мовний конфлікт у суспільстві цим користується.

Наталка - 21-1-2009 у 14:33

Цитата:

І не треба відмовлятися. Ніхто до цього не закликає. У мене мати говорить тільки російською, але прекрасно мене розуміє. Але коли студентка донецького університету (!) жаліється, що не може прочитати судове рішення державною мовою... Це вже, знаєте, занадто...

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Новик
...А с приводу знання російської мови для держслужбовців: як би це не було прикро,але Україна дуже сильно залежить від країн СНД.А для ганих контрактів треба зрозумілою для них мовою розмовляти ,а не вимагати перекладача

Для кого - для них? СНД складається лише з Росії? Чи усілякі там англійці, американці, французи та інші німці не мають добрих шансів на гарні ж контракти з Росією, бо користуються послугами перекладачів?
Логіки не бачу. А мовне питання не стільки складне, скільки зашарпане до останньої межі. Воно вже як фіговий листочок, котрим політики прикривають свій сором.

Павло Новик - 21-1-2009 у 16:02

Росія має вплив майже на усі країн СНД. Це важко не побачити. А коли представник нашої країни вимагає у Москві перекладача,то це вже просто смішно.

Юрій Сєров - 21-1-2009 у 16:14

Смішно, це коли наш представник не розуміє англійської. А коли в Москві вимагає перекладача, то це демонстрація позиції і тут все правильно, імхо.

Павло Новик - 21-1-2009 у 18:33

Так це демонстрація позиції .яка свідчить про те.що ми не йдемо на компроміс-тому й з нами поступають так саме.Скільки мов чоловік знає-стільки раз вона людина(с)

Viktor Tkachenko - 21-1-2009 у 19:33

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Проблема не в знанні російської. Проблема в небажанні вчити державну, українську.

І спілкуватись нею.

Dmy - 22-1-2009 у 03:22

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Новик
це демонстрація позиції .яка свідчить про те.що ми не йдемо на компроміс-тому й з нами поступають так саме

Тобто? Всі наші очільники, дипломати, не кажучи вже про менш вагомих бюрократів, більше 10 років спілкувалися з Москвою виключно по-російськи, тобто ЇХНЬОЮ державною мовою. Майже 100%-во така картина спостерігається й наразі.
Водночас, усі їхні очільники, дипломати (і клерки теж) спілкувалися (і далі спілкуються) з Києвом так само виключно по-російськи, тобто СВОЄЮ державною мовою. ЖОДЕН посол Росії в Україні не знав і не знає української (мабуть. не варто говорити, що ВСІ посли України в Росії володіють російською і використовують її при контактах із місцевим людом різного штибу).
Може, вони там тупі, живуть у Сибіру, ходять у валянках, сплять у ведмежих барлогах і не спроможні щось вивчити? Порівняємо: з американцями й англійцями російськи дипломати спілкуються англійською, з німцями - німецькою, із французами - французькою, навіть із китайцями - китайською, тобто ТАМТИМИ державними мовами. А з українцями - чомусь своєю. А коли американські, англійські, німецьки, французьки чи китайськи політики приїздять до Росії, їм чомусь відразу знаходять перекладачів, навіть не питаючи, чи треба. Протокол такий.

Так ХТО САМЕ не хоче йти на компроміси?

Цитата:

Скільки мов чоловік знає-стільки раз вона людина(с)

Класна фраза, надто в ТАКІЙ інтерпретації :lol:

А чи жінок стосується?
Але навіть у "більш класичному" варіанті вона мене завжди забавляла. От, наприклад, хтось знає українську, російську, польську й англійську - то він, виходить, 4 рази людина. Ага, а якщо ця людина додатково обізнана із C++, Visual Basic і Java - то вона також ще й тричі робот? Так виходить?

Ну, не знаю. Дай Бог кожному з нас хоч однією повноцінною людиною мати право називатися, куди там трьома-чотирма.
(взагалі-то останнє в медичних колах має назву шизофренії :rolleyes:

)

Ярема П. - 22-1-2009 у 10:42

:lol:

Браво, Dmy!

Павло Новик - 22-1-2009 у 10:46

Нагадаю, що російська це одна з 6 офіційних мов спілкування ООН разом з англійською,китайською, іспанською,французькою та арабською.

Юрій Сєров - 22-1-2009 у 10:57

Супер, Дми!

У найближчомуу майбутньому весь світ сильно залежатиме від Китаю. У такому випадку пропоную наших чиновників примусово вчити китайської. :baddevil:

У майбутньому дуже згодиться.

Dmy - 22-1-2009 у 13:42

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Новик
Нагадаю, що російська це одна з 6 офіційних мов спілкування ООН разом з англійською,китайською, іспанською,французькою та арабською

Звісно, як їй там не бути, якщо СССР був одним із засновників ООНу? Але що це означає? Те, що ООН-івськи виступи транслюються на 1 з тих 6 мов на вибір, ООН-івськи документи готуються всіма тими 6 мовами. Все. Більше це не означає нічого. Та й узагалі, що наразі ООН? Ми цю назву пригадуємо раз на рік, коли Ющенко готується на черговій Асамблеї вчергове ставити питання про Голодомор. Решту часу якось усі світові питання вирішуються без ООН. Вона давно вже не має і дещиці колишнього впливу. Так, додаткове бюрократичне утворення із зарплатами, але без важелів.

А аргумент про офіційну мову я саме від сусідів і чув регулярно - коли їм треба пояснити, чому російську слід зробити в Україні другою державною, перевести на неї 80% шкіл і ще дублювати кіно. Але чому тоді в Москві решту 5 офіційних мов ООН не відстоюють? І не лише для України, а і для Росії, насамперед?

Павло Новик - 22-1-2009 у 16:01

От ви вже й про вплив заговорили.Якщо так ,то Росія впливова країна. Й дражнити впливову країну не треба.відстоювати свою думку так.потрібно,але не дражнити тим,що ніби то не розумієш російську. Тим більше.коли це потрібно тобі.Чому ,коли держслужбовці знають ,наприклад,англійську-вони відмовляються від перекладачів у США ,Англії та інш.?Я ,наприклад,не розумію,коли українською дублюють радянські комедії чи перекладають вірші Пушкіна. Я проти двох державних мов,але доводити мовну політику до маразму -це абсурд.Потрібно розвивати свою мову.вкладати в неї гроші,робити якісний продукт, а не хто знай що. Може ви мені назвете якісний український фільм на українській мові?Ось ви з Донецька:багато там людей знають та поважають українську мову?

Андрій Пелещишин - 22-1-2009 у 16:30

Цитата:

Я ,наприклад,не розумію,коли українською дублюють радянські комедії чи перекладають вірші Пушкіна.

Я вам поясню.
В Україні є люди, які не знають російської мови.
Для мого сина мультик чи кіно російською є абсолютно незрозумілими. То що він не зможе ніколи "Карлсона" подивитися? Як нє то нє...
Звичайно, можна сказати, що він має знати її. Ну напевно колись і вивчить, як виникне потреба, але мене більше хвилює, щоби він добре знав англійську та польську.

Павло Новик - 22-1-2009 у 18:49

Тоді є мабуть англійський та польський Карлсони . А хотілось би щоб був й український Карлсон. Але я не зрозумію,як що волк з "Ну,погоді" не буде розмовляти голосом Папанова, а кот Матроскін Табакова. Гадаю,що ми дійдемо до того часу,коли усі зможуть виставляти звукову доріжку яку забажають.Але поки що переважна більшість розуміє російську.

Андрій Пелещишин - 22-1-2009 у 20:22

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Новик
Але я не зрозумію,як що волк з "Ну,погоді" не буде розмовляти голосом Папанова, а кот Матроскін Табакова.

Ну це просто суб'єктивне сприйняття. Я так само можу сказати, я не розумію, як Луї де Фюнеса озвучує хтось інший, а не сам актор. І як персонажі американських мультиків говорять не голосами відомих голівудських акторів, що їх озвучували в оригіналі.
Звичайно, якість дубляжу важлива, але це вже питання більше комерційні - виживуть студії, які будуть робити якісні озвучки, от і усе.

Павло Новик - 22-1-2009 у 20:59

Дійшли до того часу ,що більшість населення може вибирати звукову доріжку? І це в Україні? Де ж це таке.Я кажу,про більшість населення країни!Й переважна більшість країни розуміє англійську на рівні спілкування? Цікаво,де це в нас таке є?

Ярема П. - 22-1-2009 у 21:14

Павло, над якою темою про об’єднання України Ви працюєте? Переглянувши Ваші пости, я зробив висновок, що це найімовірніше щось на кшалт проекту януковицького або подібних, де основним стрижнем об’єднання виступає російська. А може це і суржик (він найбільш вживаний в східних областях, та і до західних докотився, як це не прикро визнавати). Але мова не про те. Мене зацікавила Ваша позиція "не дражніть Росію". Це в вас такий синдром, чи це Ви виражаєте погляди вашого соціального околу, в якому Ви обертаєтеся?

Павло Новик - 23-1-2009 у 07:41

Може й так-я з Харкова.Але проект українською. Сайт присвячений Євро-2012.Гадаю ,що ця тема дійсно об'єднує Україну.А Януковича я терпіти не можу.

Tempika - 23-1-2009 у 11:08

А я розумію, чому їх змушують вчити російську, - щоб не вчити англійську :-)) Якби ви чули, якою смішною російською мовою говорять наші молоді чиновники, коли приходиться під час візитів в Росію на ній говорити. То ганьба. Нехай вже вчать, їй богу.

Юрій Сєров - 23-1-2009 у 13:17

Якщо Ви вже "влізли" в кінематограф, то треба оцінювати мовні знання авдиторії, яка відвідує кінотеатри. Назагал - це молодь і мені зовсім не очевидно, що російську розуміють значно більше ніж англійську.
А по ТВ російські фільми йдуть з титрами...

Павло Новик - 23-1-2009 у 18:14

А ми й так інтегруємось до Європи й рівень знання англійської становиться дедалі більше,але дуже далеко ще до переважної більшості населення. А ось ви ,наприклад,можете зробити перелічити регіони України де не розуміють російську?Я пам'ятаю, як на цьому форумі ,людина казала,що його дитина вчить англійську та польську й російська не потрібна- але так само мешканцям: Сходу,Півдня та Півночі не потрібне знання польської,а потрібна російська. Я наполягаю на тому.що враховували інтереси переважної більшості населення.Щодо ліцензованих дисків с кількома звуковими доріжками: середню заробітну платню в Україні знаєте? Багато людей мають змогу купувати диски? Щодо кінематографу:я вважаю,що фільми потрібно дивитись мовою оригіналу з текстовою доріжкою українською мовою.

Руслан Кравець - 23-1-2009 у 19:57

Якщо оперувати такими поняттями як "переважна більшість", то згідно з даними останнього перепису населення (http://www.ukrcensus.gov.ua) - 2/3 населення України вважають рідною мовою українську, десь біля 30% - російську.
Статистики про рівень розуміння тієї чи іншої мови по регіонах у мене немає.

Середню заробітну платню в Україні знаю, при умові, що дані Держкомстату відповідають дійсності.
"Багато людей мають змогу купувати диски?" - якщо судити з кількості автомобілів на наших дорогах, то багато.
Крім того, у мене є деяка підозра, що населення України користується не тільки ліцензійними дисками.

Стосовно потрібності чи непотрібності мови.
НМД, в усіх українських школах повинні вивчатись українська та англійська.
Усі інші - за бажанням чи від потреби того чи іншого регіону.

Стосовно перекладу Пушкіна на українську, то, цілком можливо, що цього дійсно робити не має змісту.
Оскільки все більш-менш значуще з точки зору вивчення світової літератури вже давно перекладене.
Зокрема, свого часу "Євгенія Онєгіна" переклав видатний український радянський поет Максим Тадейович Рильський ( http://www.ukrlib.com/PushkinEvgeniiOnegin.html).
Причому без жодних нарікань з боку російськомовної частини трудящих мас радянської України

Павло Новик - 23-1-2009 у 21:07

Ось тут згоден майже повністю, особливо в частині:НМД, в усіх українських школах повинні вивчатись українська та англійська.
Усі інші - за бажанням чи від потреби того чи іншого регіону. - Бо якщо є потреба вчити ,наприклад, на Сході російську,а у Львові - польську, Ужгороді- угорську.то не треба чинити для цього перепони. А свою мову,наголошую,потрібно розвивати та вкладати у неї гроші. Простою забороною конкуруючих мов можна отримати лише негативну реакцію населення своєї країни.

Dmy - 24-1-2009 у 03:06

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Новик
Щодо ліцензованих дисків с кількома звуковими доріжками: середню заробітну платню в Україні знаєте? Багато людей мають змогу купувати диски?

Я приблизно знаю середню зарплату в Україні й не лише середню. Але, насправді, вона тут ні до чого. Якщо ви давно були в кіно, то повідомлю, що наразі квиток у нормальний кінотеатр із нормальним звуком (сільськи клуби тут не розглядатимемо) коштує десь так 30-60% ліцензійного диска з тим самим фільмом, а то і дорожче. Так у кіно ви йдете 1 раз, а диск можете передивлятися досхочу. Тому, очевидно, ті, хто купує квитки в кіно, так само спроможні купити відповідні диски і навпаки - хто диск не потягне, той і на культпоході до кінотеатру заощадить. Тобто, це, в принципі, одна група споживачів.

Цитата:

Щодо кінематографу:я вважаю,що фільми потрібно дивитись мовою оригіналу з текстовою доріжкою українською мовою

Ну вйо! Ця думка геть не суперечить Закону України "Про кіно" (здається, така назва), рішенням із цього приводу КС, Кабміну, Міністерства культури та Колегії суддів Вищого Апеляційного суду, а саме:
всі фільми мусять або дублюватися українською мовою на фільмокопії мови оригіналу, або демонструватися мовою оригіналу з українськими субтитрами.

Але ці питання трохо є відгалуженням, хоча і не є офтопом, від теми. НМД їх доречніше обговорювати в темі Переклад українською.

Павло Новик - 28-1-2009 у 10:07

І скажіть,що не дебілізм. По 1+1 показують російський серіал,де на руську звукову доріжку накладано українську.Тож чути і те,і те. Внизу ще й тестовий титр. Навіщо це робити?

Юрій Сєров - 28-1-2009 у 10:35

Цитата:

Але ці питання трохо є відгалуженням, хоча і не є офтопом, від теми. НМД їх доречніше обговорювати в темі Переклад українською.

Підтримую

Цитата:

І скажіть,що не дебілізм. По 1+1 показують російський серіал,де на руську звукову доріжку накладано українську.Тож чути і те,і те. Внизу ще й тестовий титр. Навіщо це робити?

Тобто, якби таке було з англійської Ви б нормально сприйняли?

Просто зроблено неякісно. І не в мові проблема.

Владлен Комісаренко - 28-1-2009 у 13:43

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Новик
І скажіть...Навіщо це робити?

хочуть догодити "пятій колоні"

Юрій Філатов - 31-3-2009 у 07:58

двомовність на державному рівні невигідна держслужбовцям - зараз вони абсолютно добровільно передплачують відомчи видання однією мовою і це може становити до 5% відсотків зарплатні... якщо врахувати ще й добровільні відрахування на регулярні стихійні лиха, які зазвичай становлять денну зарплату службовця, тобото ті самі 5% то ще одного стихійного лиха у вигляді "другої держмови" буде важко перенести...
дехто може сказати чого мовляв не зробишь заради просування по щаблям служби та ситої пенсії держслужбовця, але не слід забувати що за даними ЦВК на останні та передостанні вибори до ВР з'явилося менш як 60% електорату, при цьому добре відомо що держслужба завжди 100%-во користується правом виборця, отже тим хто хоче бути обраним не слід забувати хто їх обирає... хоча обіцяти "другу державну" можна, "обіцяти ще не означає одружуватись" (Ц)

Галина Лев - 31-3-2009 у 08:27

І ще щодо серіалів: а як зветься те, коли український серіал знімають в Україні з українськими акторами, але чомусь російською мовою?

Андрій Пелещишин - 31-3-2009 у 08:36

Аутсорсинг

Галина Лев - 31-3-2009 у 08:51

Дякую, та я, власне, не про термін. Зате словом у голові більше.

Андрій Пелещишин - 31-3-2009 у 19:00

А тут слово напевно багато чого і пояснює. На експорт працюють, гривню рятують

Юрій Філатов - 20-4-2009 у 21:15

а взагалі то визнати на рівні закону російську(кі) не "зникаючою реҐіональною мовою" а містечковим говором держмови і всі питання знімаються, згідно ст. 10, мови - само собою (татарська, румунська, угорська), а про говір нема й мови ))

Соломія Федушко - 3-10-2010 у 21:01

Завтра в Україні пройдуть акції проти узаконення двомовності (http://www.zaxid.net/newsua/2010/10/3/165503/)

Цитата:

Завтра, 4 жовтня, у Києві відбудеться акція «Врятуй свою мову!», яку організовують громадянський рух «Відсіч», рух добровольців «Простір свободи», громадська кампанія «Новий громадянин».

Окрім київської акції з вимогою зняти законопроект "Про мови" з реєстрації аналогічний захід відбудеться у Харкові. Його організаторами є громадські організації, які об’єдналися у Молодіжний рух "Спротив". Акція в Харкові розпочнеться 4 жовтня о 10:20 на Майдані Конституції.

Також акція пройде у Чернігові біля держадміністрації, початок о 12.00, 4 жовтня.

Попереджувальні пікети активісти вже провели біля офісів партії Литвина та партії регіонів у Києві та Львові.

4 жовтня погоджувальна рада парламенту може включити законопроект "Про мови в Україні" до порядку денного Верховної Ради. Українці, яким небайдужа доля української мови, висловлять свій протест проти антиукраїнського законопроекту, який фактично запроваджує в нашій країні двомовність, та вимагатимуть зняти проект з реєстрації. Активісти продемонструють, що чекає на українську мову в разі ухвалення законопроекту "Про мови", які влада створила "кліткові" умови для неї. На акції звучатимуть пісні мовами, які зникають.

"Якщо цей законопроект буде погоджено і допущено до ВР, то коаліціянтам вистачить кнопок і тушок, щоб прийняти цей документ. Якщо буде узаконена "українсько-російська двомовність", українська швидко зникне зі шкіл і вишів, з телебачення й кінотеатрів, книгарень і крамниць, органів влади і війська. Українці стануть людьми другого сорту у власній країні, а сама Україна після цього швидко перетвориться на російську провінцію", – наголошується в повідомленні.

Нагадаємо, законопроект "Про мови" визнано антиконституційним в експертному висновку, ухваленому вченою радою Національного університету "Києво-Могилянська академія" на засіданні 23 вересня 2010 року.

Ігор Домін - 3-10-2010 у 21:32

а про подвійне громадянство чули? цікаво як то буде: працюють українці, а прибутки та податки до Росії? чесно слово, сьогодні таку новину на радіо слухав.

Соломія Федушко - 3-10-2010 у 21:47

Тільки що на мою електронну скриньку з якоїсь дивної адреси прийшло таке повідомлення:

Цитата:

ВРЯТУЙ СВОЮ МОВУ!

в понеділок, 4 жовтня о 10.30 до Комітетів Верховної Ради (вул. Грушевського, 18/2)

У Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про мови в Україні», який проголошує «українсько-російську двомовність» і запроваджує тотальну русифікацію. Цей законопроект – докладна інструкція зі знищення української мови в усіх сферах суспільного життя. Якщо його приймуть, українська швидко зникне зі шкіл і вишів, з телебачення й кінотеатрів, книгарень і крамниць, органів влади і війська. Українці стануть людьми другого сорту у власній країні, а сама Україна після цього швидко перетвориться на російську провінцію: недаремно Людміла Путіна заявила, що межі Росії проходять там, де й межі російської мови.

Однієї акції може бути замало. Можуть знадобитися активні дії по всій країні. Але критично важливо прийти в понеділок, 4 жовтня о 10.30 до Комітетів Верховної Ради (вул. Грушевського, 18/2)

Ми вимагатимемо зняти з реєстрації антиукраїнський закон «Про мови» і зайнятися натомість справами, які реально покращать життя українців.

Разом скажемо депутатам: «ЗАЙМІТЬСЯ ДІЛОМ, А НЕ ЯЗИКОМ!»

Приходь 4 жовтня на мітинг та покажи владі, що ти не допустиш другої державної! Це справа кожного, хто вважає себе українцем і любить свою мову!

Цікаво, це тільки мені таке запрошення прийшло? :rolleyes:

Ігор Домін - 3-10-2010 у 22:05

це явно істерика і провокація. у нас в Одесі все навпаки накручують: прийдуть нацики зі Львову та всіх вб*ють. мутантам нагорі вигідно щоб ми друг друга мордували, а про них не згадували. тому й освіта стає дедалі все більш недоступною та неякісною