Читаю книгу (її до того ж сьогодні оголосили лауреатом літературної премії, стало
ще цікавіше), і там за сюжетом під час застілля підпила інтелігентна дама вирішила
задати присутнім запитання: яка найстрашніша книга на світі?
І отримала такі відповіді:
а) «Комуністичний маніфест», бо у ньому про привиди;
б) «Собака Баскервілів»;
в) підручник із сопромату (сказав геолог, який сам цієї дисципліни не вивчав, але
таке чув);
г) страшною може бути будь-яка книга, якщо людина за все життя прочитала лише її
одну.
І відповідь авторки запитання: найстрашніша книга – етимологічний словник. Бо з
неї видно, на яких первісних основах все в нашому житті тримається. Наприклад
(книга російською мовою), слова «удовольствие» і «удаль» походять від соромітного
слова «уд». І сучасна цивілізація – це лише суфікси, префікси і закінчення. І тоді
зрозуміло, наскільки легким може бути повернення до первісного життя.
Думка мабуть занадто «естетська», але таки цікава.
Але відразу хочеться зробити інше – запитати форумчан, яку книгу вони вважають
найстрашнішою. Незалежно від того, читали її чи ні. І ще цікаво було б дізнатися по
2 категоріях – підручник і художня книга.
Про себе можу сказати, що найстрашнішим підручником в моєму житті був Пономарёв,
«Краткий курс истории КПСС». Сіра цеглина, яку гризли на першому курсі політеху.
Не знаю, що у ній було такого, але я, хоча тоді на пам’ять не скаржилась, ніяк не
могла оте ані вивчити, ані визубрити. Якесь воно таке було як мило – сковзалося і
не давалося. Не кажу тут про політичні мотиви – внутрішній спротив був (кінець
70-х), і був у багатьох, але чому той «матеріал» ніяк не хотів запам’ятовуватися!..
П’ятьма роками пізніше був ще й науковий комунізм, також не пісня, але він таки
якось легше «пішов».
А з художніх книг – ото якось здуру певний час читала фантастику і альтернативну
літературу, і серед іншого були 2 книги (не романи жахів!), які б нікому не радила
–
а) Мік Фаррен, «Джим Моррісон після смерті»;
б) О’Лірі, «Двері № 3».
На щастя, мало що після них у пам’яті залишилося. Лише розуміння, що отаке читати
– це випробовувати свою психіку. Tempika - 27-11-2009 у 11:59
Колекціонер Фаулза
Ще страшна Майорат Гофмана.
А в універі найжахливішими були Рівняння матфізики :-))сумна - 27-11-2009 у 15:20
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
Колекціонер Фаулза
Ще страшна Майорат Гофмана.
А в універі найжахливішими були Рівняння матфізики :-))
Із Гофманом в мене якось не склалося - мабуть зарано спробувала прочитати
"Крихітку Цахеса". :-)
Фаулз припасений на потім. :-)
"Рівняння матфізики" нагадали мені про серіал "Числа". :-) Там математик (а деколи до
нього ще й друг астрофізик приєднувався) розв'язували різні головоломки,
допомагаючи ФБР розкривати злочини. При цьому вони встеляли грифельні або
пластикові дошки цілими килимами формул. :-) Терли і писали, терли і писали... :-))
Якщо повернутися до теми - треба ж іще згадати таку спеціальну літературу, як
оккультну і взагалі метафізичну. Тут можу сказати, що "не читала, але засуджую".
Якось людина, котра на тій літературі знається, казала мені, що, наприклад, Алістер
Кроулі - це не сатанізм, а філософія; що нумерологія і каббала не містять в собі
нічого "страшного". Але, як би не було, мабуть варто обходити їх стороною. Хоча,
звичайно, кожен вільний обирати, що саме читати.
