Форум Рідного Міста

Аудіокниги? Книжки: читати чи слухати

Captivitas - 21-3-2005 у 11:12

Останнім часом у світі все більше розповсюджуються аудіокнижки.
Перші ластівки такого підходу у Росії - це серія дисків з романами Сергія Лукьяненко.
У нас теж починають з"являтись дитячі казочки на компактах. Чи приживеться це у нас - нащадків самої читаючої спільноти?

Odarka - 21-3-2005 у 11:25

Як на мене... то краще читати ніж слухати...

Андрій Пелещишин - 21-3-2005 у 12:31

Лукяненка - напевно байдуже, чи слухати чи читати. На те він і Лукяненко

А, взагалі, сильно залежить, хто робить начитку. Колись, в старі часи, тим відомі актори займалися (начиткою дитячих книжок на платівки)

Odarka - 21-3-2005 у 13:53

До речі зараз актори начитують казки, але чомусь російською мовою...на якесь київське радейко і ще поезію Лесі Українки та Івана Франка...відбираються хороші актори для цього..начитують у Львові і акторам в Києві закидають, що у них занадто галицький акцент:)))
Доречі нам шалено бракує казом українською мовою..власне в аудіо версії я вже мовчу про книжки...
Щоб дитинка наніч слухала гарно начитану казку і засинала:))

Олексій Мачехін - 21-3-2005 у 13:53

На форумі вже згадувалось про Лірника Сашка. Дуже цікаві в нього казочки і читати їх то одне діло, а от коли він їх виконує - то зовсім інше.
Згадайте, за радянських часів була ціла культура дитячої казки на платівці і виникла вона не дарма - я досі згадую бременських музикантів і чарівну лампу Аладіна - це були дуже якісні продукти. По радіо теж книжки розповідали. Я чудово пам`ятаю різницю у враженнях між розіграною в ролях Війною світів і читанням цієї ж книжки.

Звісно, все залежить від виконання - якщо начитку проводить фахівець, то від звукової книжки ви не відірветесь (хоча, можливо, актор розставить і не зовсім ті акценти, які б розставили ви або автор), а якщо розмовляюча миша - ви після першого речення втратите сюжет :)

dr.Trollin - 21-3-2005 у 20:31

Одарочка кажуть, що би м' ото придалися книжечки,- то (знову ж таки би м') зайнялися тим??
А то я вже Львівське радіо на то розкручував-розкручував. А катма...

Ще би м' хто ототим на державнім рівні зайнявся,- бо ж потрібна державницьки річ -- начитка для дітей,- то виділили би (скромне) фінансування...
Правдиво скромне ж!!!

(мрійливо патріотично-егоїстично) А ото якби направити Одарчине вміння організовувати "аудіо" проекти на організацію цього...
(як би там вона не гедзькалася, що і так з перевтоми ледь дихає)...

(закликуючи нАрід) "!!!просимо-просимо-просимо-просимо!!!"

(реалістично) цікаве є те, що у такому варіанті проект ДІЙСНО би міг отримати результативність.
мізерне держзамовлення під таке вибити би було, думаю досить легко.
а якщо не ставити питання щоб на тім Сильно заробити...

Hanor Narasson - 21-3-2005 у 20:43

Пару разів я заходив у Львові до "Музичного центру" на Шевській(?) - біля "Букви". Так от там є трохи сідюків з казочками.

dr.Trollin - 21-3-2005 у 21:06

ну, приміром, не у всіх діточок є сідюкочитальники.
а от налагодити касетопродукування.
(не слід теж забувати питання безпеки,- касету і в руки малорічній дитині дати можна...)

(тУжливо) правда по музичним магазинам давненько не ходжу...
так що може і є вже того багацько.
або не є.

MartinkaDP - 21-3-2005 у 21:20

... направду залежить від того хто читає. Це ж ще вміти треба.
наприклад (якщо говорити не тільки про видання, а просто про читання вголос) - мені страшенно подобається, як читає наша Фіш. Вона це любить дуже і вміє...

Обожнюю на аудіо Андруховича. Лірник Сашко - поза конкуренцією, але то трошка окремий жанр... Подерв'янського значно ліпше сприймаю на слух, і навіть коли читаю - "внутрішній слух" "домальовує" голос автора.

dr.Trollin - 21-3-2005 у 21:51

2MartinkaDP ну то в чім проблема?
"Рибку" за хвостик і на пательню (тобто на диск)...

мені краще скажіть, а які "правові" проблеми з тими книжками?
більшість україномовних казкотекстів імхо ще до авторськопатентних часів (приміром до авторства на аудіозаписи)
-- то в чім проблема??
імхо студію люде мають.
Що Одарка, що Фішка (принаймні як не студію, то доступ до неї)

??? ну так і ???

чом би то і не зробити б ???
навіть "фрееваре"...
ну гривень зо 200-300 на тому заробити (чисто на пиво) та й годі.

з стислого діточколюбства??

("казки тітоньки Рибки")
всі на закупи "Фішкоказочок"
ні дитини без ФішкоРибки
а у тебе є Фішка?

fish - 22-3-2005 у 11:15

Мартінці може й подобається, як я вголос читаю, але для запису то навряд чи годилося б - я змалку жертва логопедів...
Так шо не треба мене на пательню

dr.Trollin - 22-3-2005 у 11:31

ну от. починається...
РибкоФішка жити хоче
тепер і Одарчка відкрутися.

(жалосливо схлипуючи) а дітОчки ж без ласкАвого слова ріднесенького ниииидіють...

Реплікант10322195 - 22-3-2005 у 13:47

Вже 3 роки як я купив першу аудіокнижку. Звичайно слухати набагато приємніше, особливо коли у фоні в самій же книжці грає відповідна атмосферна музика. Єдиний недолік в тому, що я не можу знайти того, що хочу прочитати в книжному перекладі, а про аудіо взагалі того не може бути. Хіба за 20 років може щось з"явиться :)

Олексій Мачехін - 22-3-2005 у 13:58

А аудіокнижки українською є?

jaguara - 22-3-2005 у 14:13

я колись мала англійською комплектик книжечка кіплінга про леопарда і його плямки+касета з начитаним текстом. так от -- досі із задоволенням слухаю -- там такі мотиви джунглів тлом, що просто атас, і начитано приємно.

Ярема П. - 22-3-2005 у 23:55

Взагалі дуже прикольно слухати, та і не займає рук, можна робити щось, що не вимагає концетрації. Однак, я собі ніколи не відмовлю в бажанні прочитати кавалок з книжки, який мені сподобався, цього аудіо-книжка на разі не дозволяє. Є ще одне. Кожен раз, читаючи ту саму книжку, я читаю її по своєму, кожен раз я її читаю по новому, і асоціаціїї, переживання, які вона викликає, завжди різні. Під час слухання книжки слухач несвідомо слідує за диктором, сам диктор наштовхує на певні свої усвідомлення того, що читає, і, відповідно, передає слухачу. Це трохи однобоко, і тому, можливо, я надаю перевагу книжці, ніж перегляду кінострічки по ній.

Hanor Narasson - 23-3-2005 у 22:14

Цитата:
Оригінальне повідомлення від dr.Trollin
2MartinkaDP ну то в чім проблема?
"Рибку" за хвостик і на пательню (тобто на диск)...

мені краще скажіть, а які "правові" проблеми з тими книжками?
більшість україномовних казкотекстів імхо ще до авторськопатентних часів (приміром до авторства на аудіозаписи)
-- то в чім проблема??
імхо студію люде мають.
Що Одарка, що Фішка (принаймні як не студію, то доступ до неї)

??? ну так і ???

чом би то і не зробити б ???
навіть "фрееваре"...
ну гривень зо 200-300 на тому заробити (чисто на пиво) та й годі.

з стислого діточколюбства??

("казки тітоньки Рибки")
всі на закупи "Фішкоказочок"
ні дитини без ФішкоРибки
а у тебе є Фішка?



А хтось може так приблизно оцінити вартість реалізації такого проекту?

Андрій Пелещишин - 23-3-2005 у 23:03

До речі, щодо дитячих казок ринок однозначно є. Наприклад, не одні мої знайомі, які мають дітей, чимось таким цікавилися. І сумно розводили руками з приводу відсутності україномовної продукції.

Тарас Сокальський - 24-3-2005 у 12:52

Мені тут на сідюк пару казочок загнали. Для Ромаська ще зарано, але збираю про запас. Всі не слухав, але вроді нічого. До речі, з УаСаунду хтось пробував тягнути? (http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=2137#pid38468)

Captivitas - 24-3-2005 у 18:08

Є диски з казочками на Умці у розділі "Для дітей"
http://www.umka.com.ua/ukr/catalogue/15
Там можна замовити й Власюка.

Аудіокниги : за чи проти?

Соломія Федушко - 21-12-2009 у 00:12

Зараз дуже популярний стало слухати аудіокниги. Оскільки це зручно та й економить час. І вони доступні в Інтернеті безкоштовно. Але почуття і враження від прочитання і прослухування книги геть інші особисто для мене.
Хочу взнати ваші думки на рахунок цього.

Ярема П. - 21-12-2009 у 01:03

Я якось на слух погано сприймаю книжку. Мені треба самому читати, уявляти, перечитувати. Крім того, читає книжку теж людина, яка виставляє свої інтонації. Це впливає на сприйняття тексту слухаючою особою, текст ніби пропущений через фільтр. Зрозуміло, що коли читаєте очима, то теж не можна бути впевненим, що саме тут автор хотів наголосити на цьому, а там на тому. Це вже ми пропускаємо інформацію через себе, наш вхідний фільтр перетворює інфу в форму, яка нами засвоїться. Щось типу компілятора. Але зато ми пропускаємо посередника - диктора, і можемо вар’ювати різні мелодики, інстонації, варіації, нюанси і т.д. Не думаю, що перемотування аудіо тексту назад і прослуховування ще раз сильно щось поміняє - однак ми будемо чути все той же голос диктора і сприймати книжку так, як диктор старається донести до нас. Плюси аудіо-книги - зручність, не втомлюються очі. Мінус - ризик погіршення слуху (через слухання в навушниках). Ех, нема на світі ідеалу :saint:

Соломія Федушко - 21-12-2009 у 01:19

Але ж деколи озвучують свої книги самі автори, особливо автори сучасності, подаючи цю книгу в тій інтонації і тому настрої, в якому писали.

Андрій Пелещишин - 21-12-2009 у 08:46

Ми можемо хотіти сприймати книгу, інакше ніж "чує" її автор.

Катерина Слобода - 21-12-2009 у 10:58

Сама ідея слухати книги мені дуже подобається, але вже кілька разів пробувала, ну ніяк не можу до кінця дослухати. То починаю відволікатися, то не подобається озвучення...
Але, напевно, просто треба пошукати інші книги...:)
Та й коли читаєш трохи по-іншому сприймається інформація.

Цитата:

Ми можемо хотіти сприймати книгу, інакше ніж "чує" її автор.

Як на мене, то в тому і "весь смак" - сприймати книгу по-своєму, крізь призму свого досвіду.

Тому наразі більше читаю, ніж слухаю.:saint:

Кирило Блоцький - 21-12-2009 у 20:24

я слухав з десяток аудіокниг.
в принципі, дуже зручно, якби не постійні відволікання, чого не буває при стандартному читанні.

Чим хороші і чим погані аудіокниги?

Соломія Федушко - 13-2-2010 у 15:24

Аргументи «за»

Чим привабливий такий спосіб «читання»? Розглянемо по пунктах.

1) Аудіокниги - просто «паличка-виручалочка» як для сліпих, так і для людей з ослабленим зором (наприклад, людей похилого віку). Цілком годяться і як «казка на ніч» для дітей, але я б не радив цим особливо захоплюватися, тому що, повторюся, подібні казки - це перш за все психологічний акт спілкування батьків і дітей, що включає спільне переживання, а іноді й обговорення.

2) Якщо ви проводите більшу частину часу в роз’їздах (неважливо, тремтячи в поїзді, метро або позіхаючи в автомобільній пробці), у вас з’являється можливість скрасити його аудіочитянням. Адже традиційні книги читати в транспорті вкрай незручно, а на бігу - практично неможливо. Таким чином, встромивши у вуха навушники, ви одночасно і бережете зір, і розширюєте свій літературний світогляд. Аудіокниги хороші також для будь-якої монотонної механічної роботи (домашнє готування, прибирання тощо), багатьох комп’ютерних ігор і під час пасивного відпочинку (на дивані, на пляжі і т.д.).

3) З вищевказаних обставин ви маєте можливість познайомитися, в першу чергу, з тими книгами, до яких не доходять ваші руки (таким чином, я нарешті послухав «Анну Кареніну»). Або скласти уявлення про ті твори, щодо якості яких сильно сумніваєтеся.

Гарні звукові книги і просто для розваги. От, припустимо, я не дуже люблю читати класичні детективи, але зате із задоволенням їх дивлюся і слухаю.

Ну і звичайно, вони - чудова реклама. Адже якщо аудіоновинка сподобається, то друковану версію ви купите обов’язково. Тим більше, що ціна аудіокниги в 2-3 рази менше (ні слова про піратський Інтернет !..).

4) Ну і звичайно, про розумне, добре, вічне … ледарі-школярі або завантажені читанням студенти-філологи таким чином можуть ознайомитися з необхідним літературним твором, не жертвуючи заради цього, наприклад, комп’ютерною грою. Звичайно, з листа інформація запам’ятовується краще, та й читають люди зазвичай швидше, ніж слухають. Зате прослуховування не так втомлює.
Про аудіокурси іноземних мов та інші тренінги говорити, я думаю, не варто. Ці аудіокниги, мені здається, вічні …

Аргументи «проти»

Незважаючи на написане вище, аудіокниги зовсім не в змозі скласти серйозну конкуренцію друкованим текстом. І тому теж є маса причин.

1) Більшу частину тих, хто в читанні бачив тільки легку розвагу, давно вже поглинуло телебачення.

2) За легкість аудіочитання доводиться розплачуватися несвободою поведінки з текстом. Звуковий текст лине, друкований - ні. Недарма зазвичай аудіокнигу розбивають на п’яти-десятихвилинні шматочки, щоб було легше знайти потрібне місце.
Читаючи традиційну книгу, ви вільні сприймати текст в потрібному для вас темпі. Ви здатні зупинитися, задуматися, зробити позначку, повернутися до вже прочитаного, і навіть сприймати обсяги тексту цілісно. З аудіокнигою такі фокуси не проходять, тому й усвідомлення і запам’ятовування тексту значно послаблюються. Тим більше, що не всі тексти однаково зручно сприймаються на слух. Там, де інформаційна щільність тексту висока, не завжди встигаєш все це «посмакувати» (подібне відчуття у мене викликало наприклад, переслуховування «Казок роботів» С. Лема). Що вже говорити про будь-то «Улісс» Джойса, де і друкований текст надзвичайно складний! Та й лекції з філософії навряд чи багато чого залишать у пам’яті, якщо не підкріпити їх друкованим виданням.

3) Другий недолік аудіокниг - залежність їх сприйняття від манери читця. Недарма на Заході більшість авторів, даючи дозвіл на запис аудіоверсії, найчастіше забороняють ПОСТАНОВКУ свого твору, тобто, зайво емоційне, «акторське», читання.

Пам’ятаю, що, послухавши англійською оповідання Е. По, я подумав - це треба ж так читати - як робот, без жодної емоції - кому потрібне таке прослуховування? Проте емоційність читання - палиця з двома кінцями. От у мене є дві версії гоголівської «Шинелі» (одна - більш стримана, а друга - надмірно «акторська») - так ось, «акторське» читання цікаве, але для першого знайомства з книгою воно вже занадто «тоталітарно». А іноді трапляються (на офіційно виданих CD!) Такі читці, що взагалі не зрозуміло, який глухонімий приймав їх на роботу. Читання книг вголос - це ціле мистецтво, і в ньому є свої таланти - як у «помірному» напрямку (наприклад, Е. Тернівський), так і в «акторському» (наприклад, В. Герасимов). До слова: особисто я віддаю перевагу читцям-чоловікам, і не через якихось «сексистських» упереджень, а тому, що чоловічий голос більш низький, тембрально багатий і, як наслідок - більш приємний на слух.

При читанні ж очима Ви не тільки читач, але і співавтор, постановник, інтерпретатор прочитаного. Особливо сильно шкодить сприйняттю твору невдала музична підкладка. При всій повазі до авторів радіопроекта «Модель для збірки», я мало зустрічав людей, які б не кляли жахливу транс-музику, яка супроводжує читання - невідповідну, та ще й гучну.

Загалом, як бачите, друкований текст до цього часу залишається найефективнішою і продуктивною формою книги. Аудіокниги ж займають чітко окреслену сферу застосування і можуть служити лише доповненням. Якщо ви, звичайно, справжній читач, а не ледар …

Джерело: http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-32488/

Юрій Сєров - 13-2-2010 у 15:49

Свого часу, в дитинстві, мені дуже подобалися слухати казки і оповідання з брехунця. Читали їх професіонали, тому сприймалися вони супер.
У кожного виду книг свої переваги.

Андрій Пелещишин - 13-2-2010 у 16:05

Є такий жанр - радіоп'єси (саме п'єси а не книги).
Скачав кілька старих радянських (в ролях відомі актори, зокрема Міронов) - досить цікаво. Але вимагає більшої уваги ніж телевізор.

Соломія Федушко - 13-2-2010 у 17:28

Художні книги я тільки читаю. Я не уявляю, як слухати Ремарка, Роздобудько, Забужко... без запаху книжки (паперу), без маркерів, щоб підкреслювати фрази, які зачепили душу і просто розумні речі. Тим паче в мене краща зорова пам'ять, та й можна перечитувати, обдумати прочитане...
А слухати можна якісь там тренінги і не дуже серйозні твори.

Соломія Федушко - 26-10-2010 у 14:25

Криза української аудіокнижки - http://litakcent.com/2010/10/25/kryza-ukrajinskoji-audioknyzhky.htm...

"2010 рік виявився для українських виробників аудіокнижок ще гіршим, ніж попередній «кризовий» рік."