Перемога Януковича на президентських виборах 7 лютого – це друга державна мова,
єдиний економічний простір, митний союз, повна залежність України від Москви у
внутрішній і зовнішній політиці. Це втрата всіх надбань у національному та
демократичному житті України часів політичної самостійності. Україна – страшно
сказати – обернеться в губернію відновленої російської імперії.
Це може статися насамперед через те, що лідери Помаранчевої революції
пересварилися та втратили прихильність народу. Московські спецслужби проти
України використали знову бацилу особистої амбітності, звинувачень у зраді,
заразу, яка обертала друзів у ворогів упродовж усієї нашої історії. Хвороблива
неприязнь Ющенка до Тимошенко не створена світоглядними мотивами. Тимошенко як
символ Майдану деколи помилялась, але завжди намагалася підкоритися волі Ющенка,
одначе, оточений підлабузниками, „любими друзями”, підісланими агентами,
Президент відкинув усі спроби налагодження й порозуміння в стосунках із
Прем’єром. Я був і залишаюся прихильником Ющенка, але тепер мова йде про Україну,
коли я не можу, не маю права не сказати правди.
Заява Ющенка про те, що Тимошенко і Янукович – „два чоботи пара” – неправдива,
бездоказова, спрямована на те, щоб ставленик Москви, головний опонент Президента,
дійшов у тих чоботах до влади.
У нас є вибір! Хто не визначився з ним, хто хотів би на виборах 7 лютого умити руки,
як Пілат на судилищі над Христом, той засуджує Україну на розп’яття, повернення
на хрест, з якого моє покоління зняло її 1991 року.
Але Тимошенко відрізняється від Януковича. Вона стоїть за єдину українську
державну мову, економічну і насамперед енергетичну незалежність, за вступ до
Європейського Союзу, за проведення організаційної і пояснювальної роботи в
Україні з метою вступу до НАТО, за прагматичні та корисні для нашої держави
взаємини з Росією.
Національні, демократичні, людяні й християнські сили України готуються до
боротьби проти нового московського зверхництва та поневолення. Вони повинні
об’єднатися й стати за Тимошенко, бо в її особі мають і матимуть союзника.
Голосування за Тимошенко – це підтримка живого розуму, здатного розвиватися і
відповідати на жорсткі виклики часу не за писаними вказівками помічників і
спічмейкерів, а за власними думками.
Знаю, люди, які по всій Україні вже проголосували за Тимошенко, це – народ з
Майдану. В нашій теперішній страшній ситуації, коли стоїмо за крок до безодні я
закликаю голосувати за Тимошенко з багатьох причин.
Найважливіша серед них – це вибір самої Тимошенко, її відвага стати проти
бездушної, антиукраїнської, керованої агентурою КГБ кліки Януковича.
Тимошенко ніколи не була чоботом з ноги Януковича. Вона завжди ходила рівно та
високо несла прапор України.
Чомусь згадалося:
"Любі гості, дорога родино і ти, проклятий зятю!" Тарас Сорока - 23-1-2010 у 17:28
та нормальне звернення від ден сяо пяна укрполітикиТарас Сорока - 23-1-2010 у 18:00
Звернення Левка Лук’яненка до співвітчизників
Шановні громадяни України!
Боротьба за Україну триває. До влади знову намагаються прийти антиукраїнські,
кримінальні сили. Ми з вами в 2004 році змогли відвернути загрозу перетворення
України на олігархічно-бандитський заповідник. На жаль, минулі п’ять років не
були роками здійснення наших надій, і Україні знову загрожує захоплення влади
тими ж олігархічними силами.
Партія регіонів вдруге висунула Віктора Януковича кандидатом на найвищу посаду в
державі. Можливі наслідки його керівництва важко й навіть страшно собі уявити.
Президентство Януковича, не дай Боже виграти йому вибори, стало би всесвітньою
ганьбою для України. Некультурний і малоосвічений, неукраїнський за духом
чоловік, що плутає прізвища російської поетеси Ахматової з донецьким олігархом
Ахметовим, який далекий від знання української літератури, культури й
української національної історії – не може очолити велику європейську державу.
Неспростовним фактом залишається те, що Віктор Янукович був двічі засуджений за
кримінальні злочини – за крадіжку й розбій. Жодна країна світу не має глави
держави з подібним минулим. Лідер жодної цивілізованої країни не сприйме за рівню
президента з такою ганебною біографією. І що подумає світ про українців, що ми
такої ж моралі, як і він?
Оточення Віктора Януковича, яке й буде визначати його політику, повністю
просякнуте ненавистю до всього українського. Воно мріє надати російській мові
статус державної, що призведе до фактичного знищення української мови, як це
сталося в Білорусі з білоруською після того, як Лукашенко проголосив російську
другою державною. Псевдодослідники з Партії регіонів у своїх творах постійно
обливають брудом національних героїв, торочать про слов’янську єдність, не
визнають українських національних церков, а „моляться” лише в московській.
Гуманітарний віце-прем’єр в уряді Януковича (тобто той, який відповідає за
культурну сферу та національний дух) Дмитро Табачник глузує з української
національної ідеї, принижує патріотичну інтелігенцію, називає Україну західним
антиросійським проектом, ніби українці не боролися за відродження своєї
державності впродовж минулих сторіч.
Важко уявити собі портрет Януковича в кабінетах органів Міністерства внутрішніх
справ, у школах та інших навчальних закладах, у кабінетах начальників колоній, а
також його, як Верховного головнокомандувача Збройних Сил України.
Янукович не може написати й сторінки тексту без десяти помилок, а має звання
професора. Він навіть не може пояснити, де й коли здобув науковий ступінь доктора
наук і те саме звання „професора”.
Незаконне захоплення ним лісу, землі, будування палаців, придбання квартир, яхт,
дорогих автомобілів, недекларування власних доходів свідчить про те, що Янукович
не відмовився від шахрайських і злодійських методів життя. Уся протоптана
Януковичем дорога від колонії для неповнолітніх до екс-глави Уряду, від кінця 60-х
років аж до сьогоднішнього дня – аморальна й злочинна.
Окремо хотів би звернутися до славного Донбасу. Шановні мешканці Донецького краю!
Ви є основною опорою Януковича, ви підносили його рейтинги, вважаючи його своєю
людиною. Невже життя ваше хоч трошки подібне на королівське життя Януковича? Хіба
у своєму багатому краї ви маєте хоч частиночку такого достатку?
Сьогодні відкриті кордони світу, і багато ваших земляків бували на Заході. Вони
розповідали, як там живуть, харчуються, одягаються і відпочивають люди, і що
культура стосунків між людьми є значно вищою. Невже ви не хочете, щоб ваші діти
вчилися, були ввічливими, культурними і з повагою ставились до бабусь, дідусів і
своїх батьків, любили свій край і всю Україну. Донеччина дала Україні славних
синів – Володимира Сосюру, Олексія Тихого, Миколу Руденка і ще багатьох інших, які
були й залишаються гордістю всього нашого народу. Ці люди є кращим прикладом для
наслідування.
Партія регіонів готується до фальсифікації виборів. Знову обман і злочин. Давайте
покладемо кінець цій неправді.
Прийдіть, обов’язково прийдіть на виборчі дільниці й проголосуйте самі, щоб за
вас це не зробили фальсифікатори. Не віддайте владу тим, хто не дбає про Україну та
її громадян, а лишень про самих себе!
Не голосуйте за Януковича!
Не слухайте тих, хто радить 7 лютого залишитися вдома. Низька явка виборців на
Заході та в Центрі вигідна Януковичу, бо тоді спантеличені його пропагандою
мешканці Сходу та Півдня прийдуть дисципліновано на дільниці та складуть ту
більшість, яка потрібна для перемоги Януковича.
Не спокушайтеся й на поради тих, хто каже голосувати проти обох. Це так само
спеціальна технологія Януковича для Західної та Центральної України. Тут хай
проти обох, а в його рідних краях – за нього, „рідного”, за Януковича.
Нема такого кандидата, який зветься „проти обох”. Є Янукович та є Тимошенко, і
Президентом стане хтось один з них. Хто саме, залежить від нас з вами.
Під час першого туру я нікому не нав’язував своєї думки. Кожний обирав свого. На
жаль, демократичні сили не спромоглися визначити єдиного кандидата. За них це
зробили виборці. До другого туру вони просунули Юлію Тимошенко.
Я давно її знаю. Мені добре відомі її сильні й слабкі сторони, її добрі якості й
якісь недоліки. Але нині мова про важливіше Доля обрала саме цю жінку, аби дати
шанс зупинити навалу антиукраїнської орди на чолі з Януковичем.
Їй потрібна наша допомога.
Врятуймо Україну разом!
Левко Лук’яненко, Герой України, учасник бойових дій Другої світової війни http://news.if.ua/news/3093.html Тарас Сорока - 23-1-2010 у 18:45
подаю, бо ніде в одному місці не знайшов думок поважних людей....
Богдан ГОРИНЬ,
колишній дисидент,
член Національної спілки письменників та
Національної спілки художників України,
член Політради НРУ
До всіх українців доброї волі
Звернення
Тривожна ситуація, яка склалася нині в Україні, змушує мене звернутися з
проханням до кожного, кому не байдужа доля України, задуматися над тим, що нині
відбувається у нашій державі. Великим благом для кожної людини і для всього
народу є дана Богом здатність порівнювати. На основі порівняння будується кожен
вибір. Без порівняння вибір — це звичайне жеребкування, покладання
відповідальності за долю на сліпий випадок. Порівняння освітлює нашу історію,
допомагає оцінити обставини, в яких опинився народ.
Звернемося до прикладів. Подивімося на світлини 1988 року. Бачимо як на велелюдних
мітингах люди тримають портрети генсека СРСР Горбачова. Новий кремлівський
керівник не був і не міг бути месією для України, але після осоружного Брежнєва, з
яким пов’язано три репресивних хвилі в Україні — 1965—1967, 1972—1973, 1976—1981 — Горбачов
давав надії, що при ньому це не повториться. Він був інший, ніж Брежнєв.
Порівняння в складних історичних ситуаціях завжди допомагали українцям зробити
правильний вибір. Коли в листопаді 1999 на арені постала двійка Кучма - Симоненко, то
як і нині, з’явилися заклики не йти на вибори. Задумаймось, де була б нині наша
країна, керована Симоненком і його комуністичною свитою? Перейняті долею України
виборці зробили правильний вибір. Кучма не був для України подарунком і все ж це
не Симоненко з його червоним словоблудством.
Не було такої складності з вибором, коли на арені появилася нова пара: Ющенко і
Янукович. З іменем останнього асоціювалося зло, яке втілює він та його команда в
особі Україно-ненависників Табачника, Колесніченка, Левченка — цей список можна
б многократ збільшити. Мудрий народ зорієнтувався, хто є хто. П’ять років
Президентом України був В. Ющенко. Сьогодні до колишнього Президента і його
команди багато запитань. Але час не стоїть на місці. Історія знову відкрила перед
нами завісу і на сцені нова пара: Тимошенко і Янукович. Тепер збанкрутілі політики
та продажні політтехнологи намагаються нав’язати людям думку, що Тимошенко і
Янукович — одне і теж. Це, очевидно, безсоромне лукавство. Не буває в світі
людської тотожності, особливо в інтелектуальному, духовному вимірі.
Як можна стверджувати, що Тимошенко і Янукович – одне й те саме? Хіба одне й те
саме – дві «ходки» на «зону» за кримінал і кучмівські репресії проти Юлі під час
акції «Україна без Кучми»? Хіба можна ототожнювати кандидата економічних наук,
економіста-кібернетика з Проффесором липової академії?
Тимошенко і Янукович – це два різні полюси. Тимошенко — полюс державницьких,
національних інтересів, тоді як Янукович — полюс антинаціональної
спрямованості. Десятки разів Янукович бив себе перед камерами в груди, як він
домагатиметься запровадження в Україні другої державної мови,
політико-економічної інтеграції з Росією, тоді як Тимошенко впевнено й
послідовно відстоює принцип єдиної державної мови та європейське майбутнє
України.
Янукович — вайлуватий тугодум, Тимошенкко — політик, бистрий на думку, на
народження нових ідей. Вона здатна виправляти помилки і вчитися на них. В усіх
випадках у неї блискавична реакція. Ця риса характеру зближує її з видатною
історичною постаттю — Вячеславом Чорноволом — таким же імпульсивним, таким же,
як і вона, невтомним у праці.
Упродовж останніх років всі зусилля її суперників були спрямовані на те, щоб Юля
„загнулася”, не витримала вантажу проблем, що звалився на її плечі. Працювала
вона під нещадною критикою з усіх боків. І витримала! Ота здатність нести ношу
понад силу, тримати планку понад міру — свідчення великої сили і великого, даного
Богом таланту. Тільки такому непересічному політику до снаги справитись з
президентськими обов’язками, послідовно відстоювати інтереси України на
міжнародній арені, дбати про територіальну цілісність держави!
Дорогі українці! Думати — означає аналізувати й порівнювати. У складний для
України час не маємо права бути безсторонніми, пасивними спостерігачами. Совість
загризе кожного з нас, хто своєю неучастю у голосуванні дасть зелене світло для
перемоги в Україні злих сил в особі Януковича і його команди.
Я вірю, що кожен український виборець-державник прийде на виборчу дільницю 7
лютого і проголосує у другому турі нинішніх, вкрай відповідальних виборів, за
єдиного кандидата, з яким Україна має майбутнє – за Юлію Тимошенко!
Київ, 21.01.2010 р. Юрій Сєров - 24-1-2010 у 01:12
Поклавши руку на серце, треба визнати, що звернення цих людей, нічого не змінять.
Не думаю, що хтось до них буде дослухатися, свій авторитет вони давно втратили. А
ті, хто до них прислухаються і так за Юлю. А ще чи впевнені вони, що потім не
пожаліють про свої заклики?
Цікаво було б ще почитати звернення Хмари
Як це не сумно, але сьогодні думка "Патапа" мабуть більше буде важити.Тарас Сорока - 24-1-2010 у 06:10
за умов пасивності Західної України - може так і статись.Андрій Пелещишин - 24-1-2010 у 12:15
Цитата:
Як це не сумно, але сьогодні думка "Патапа" мабуть більше буде важити.
Мені здається, що Потапа тоже ніхто слухати не буде. Хіба Камєнська
Думаю, великою помилкою багатьох політиків (колись Кучми, Януковича, тепер
Тимошенко) є віра в магічний вплив авторитетних чи відомих колись чи в даний
момент часу людей (переважно культурних діячів чи артистів) на свідомість
громади.
І цю помилку активно використовують політтехнологи, зокрема, я думаю, вони сидять
на великих відкатах з грошей, які ідуть артистам за їхні передвиборчі балагани.
А всі спроби використати Драча, Лук'яненка, Лорак, Чубая чи Патапа - беззмістовні.
Люди самі приймають рішення.
На мою думку, сама популярність тих людей, якими хочуть "прикритися" викликана
зараз чи була викликана колись, тим що їхні думки резонували з думкою громади.
Тобто, такі люди в силу свого таланту є добрим транслятором думки. Але формувати
її вони не можуть, незважаючи на всі свої бажання.
Свіжий приклад - Руслана. Її успіх у підтримці Майдану був зобумовлений тим, що
Майдан потребував когось, хто би так красиво подав його дух і переживання. Але
зараз її зусилля (щирі чи куплені) на підтримку одного з кандидатів є фактично
марними.
Щодо звернень Павличка та інших - напевно вони мають якесь значення, але лише для
досить вузького кола людей.Nazar - 24-1-2010 у 17:30
Єдині звернення до народу, які б мали вагоме електоральне значення та результат -
це
звернення штабів політиків, які не пройшли у другий тур. Дійсно досить магічні та
дієві.Dmy - 24-1-2010 у 20:41
Цитата:
Не було такої складності з вибором, коли на арені появилася нова пара: Ющенко і
Янукович. З іменем останнього асоціювалося зло, яке втілює він та його команда в
особі Україно-ненависників Табачника, Колесніченка, Левченка
Хтось знає, хто такі "україно-ненависники Колесніченко та Левченко"? Бо я
щось не дуже в темі. Колесникова та Льовочкіна знаю. А цих
Цитата:
Поклавши руку на серце, треба визнати, що звернення цих людей, нічого не змінять
Та хто його знає, може і змінять. Питання: в який бік? Бо у
мене ці численні БТР-наїзди "почесних патріотів" за неповний тиждень уже
викликають неабияке роздратування. Відчувається Юлін стиль, тіпа ви всі недоумки
зазомбовані, а ми вам очі відкриємо, віки піднімемо. Десь так:
Цитата:
Не спокушайтеся й на поради тих, хто каже голосувати проти обох. Це так само
спеціальна технологія Януковича для Західної та Центральної України. Тут хай
проти обох, а в його рідних краях – за нього, „рідного”, за Януковича
Дякую, пане Лук'яненко, за відвертість, "понял - не дурак": є-м
зазомбованою збанкрутілими політиками та продажними політтехнологами особою, бо
не збираюся підтримувати жодного з "економістів" із великої дороги. Хоча, втім,
може, Левко Григорович персонально мене і виправдає: я же збираюся проголосувати
проти обох саме в рідних краях Януковича, де, на думку пана
Давно-Вже-Не-Дисидента, всі виключно - "за нього, „рідного”".
Наостанок ще маленька довідка для пана Гориня:
Цитата:
Як можна стверджувати, що Тимошенко і Янукович – одне й те саме?.. Хіба можна
ототожнювати кандидата економічних наук, економіста-кібернетика з Проффесором
липової академії?
З одного боку, він правий: не можна. Як
тепле із м'яким, як килограм із километром, як Бредпіта з Анджеліноджолею. Так
ніхто і не ототожнює. А ось якщо порівнювати...
ЮВТ - кен, ВФЯ - ден: на чиєму боці формальна перевага? Ступінь Януковича - липа?
Липа! А ступінь Тимошенко? Така сама липа. Доречі, її дисер геть не з економічної
кібернетики. З оподаткування, здається. А на спеціальності економічна
кібернетика Люля навчалася в університеті. Яким вона була кібернетиком? Я вже,
здається, цитував одного свого знайомого, що навчався приблизно в ті роки: "Щось я
її на республіканських олімпіадах не бачив."
Ага, ще про "Проффесором липової академії". Той, хто хоча би трохи в темі, знає, що є
професор - посада на кафедрі, а також є професор - вчене звання, яке надається ВАК
України - тупою і (на мою думку) шкідливою організацією, а проте, цілком легітимною.
Між іншим, саме ця організація надала науковий ступінь кандидата наук Юлії
Володимірівні Тимошенко. А в академіях, липових чи справжніх, є дійсні члени
(академіки) та члени-кореспонденти. А ось проффесорів (та навіть професорів)
немає.
Судячи з усього, шановний (все ще. Попри) пан Горинь, куди наближеніший до ТЮлі, ніж
до науки. Тоді навіщо язиком плямкати шопопало?
ЗІ. Щойно звернув увагу на його підпис:
Богдан ГОРИНЬ,
колишній дисидент.
А таки знаково.Андрій Пелещишин - 24-1-2010 у 20:46
Цитата:
професор - вчене звання, яке надається ВАК України
Нє, звання професора надає МОН УкраїниDmy - 24-1-2010 у 21:04
Ага, значить, я сам не в темі та плямкаю?
Тобто, професор і доцент - МОН; а СНС - ВАК?
Це що ж виходить: професора Віктору Хфедаричу надав не гнілий ВАК, а прогресивне
МОН? Ну, тоді у Гориня ще менше аргументів, а в Юлі - шансівАндрій Пелещишин - 24-1-2010 у 21:08
"Вот мы не ведаем проблем и жизнь свою считаем раем, поскольку выбрали тандем и с
этих пор не выбираем".
Пробачте, що порушую правила Форуму щодо мови, але дуже вже влучно. Юрій Сєров - 27-1-2010 у 21:42
Цілком можливо, що після цих виборів справді вже не буде змоги обирати.
Цитата:
Пробачте, що порушую правила Форуму щодо мови, але дуже вже влучно.
Цитувати можна, це не є порушенням.Тарас Сорока - 4-2-2010 у 13:46
Історичний клуб
«ХОЛОДНИЙ ЯР»
Київ-03049, вул. Курська 20-14, тел./факс: (044) 242-47-38; моб. 8-067-726-30-36
4 лютого 2010 р.
“Віддай голос Юлії, навіть, якщо вона не така, як ти хочеш!”
Заява Історичного клубу “Холодний Яр”
3 лютого Запорізька обласна громадська молодіжна організація “Небо” ухвалила
звернення під назвою “Націоналісти не мають права голосувати за НЕукраїнця”.
Подібні наміри виявляють і деякі інші організації, які називають себе
націоналістичними. У зв’язку з цим оприлюднив свою позицію і президент
Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль, уродженець Донбасу.
“У багатовіковій боротьбі за Українську державу брали участь не лише українці, –
пише він. – Варто згадати славні імена Святослава Завойовника, Филона Джалалія,
Івана Шангирея, Данила Грека, Олени Теліги, Дмитра Донцова, В’ячеслава
Липинського, Леоніда Мосендза, Юрія Клена, Василя Вишиваного, десятків
німців-старшин Українських січових стрільців, Галицької армії, війська УНР та
багатьох інших українських діячів неукраїнського походження.
А згадайте Станіслава Мрозовицького – поляка, католика, який в українську
історію увійшов як Нестор Морозенко, легендарний полковник Морозенко, оспіваний
у піснях. Це той, за яким “вся Вкраїна плаче”.
За діями треба судити, дорогі друзі, а не в кого яка домішка крові!
Не забувайте і про мільйони репаних, “стопроцентних”, українців, які тягнуть до
Росії!
Отак, як нині Юлія Тимошенко, у травні 1918 р. простягав руку українцям Павло
Скоропадський, пропонуючи будувати державу. А вони відмовилися, бо Гетьман, бачте,
був прихильником приватної власності, а це суперечило їхнім соціалістичним
програмам. Пропала тоді наша держава. Але українці своєї вини не відчули.
Зараз, коли вирішується доля нашої Батьківщини, дехто, називаючи себе українським
націоналістом, розкидається дзвінкими фразами. І тішиться, який він славний,
непідкупний і принциповий!
Я – уродженець міста Горлівки Донецької області, кажу цим “діячам”: “Ви
простеляєте дорогу донецькому криміналітету, який Вас і знищить, або, за їхньою
термінологією, “закатає в асфальт!”
Ще не пізно змінити помилкове рішення.
Приходьте на вибори і віддайте голос Юлії Тимошенко, навіть, якщо вона не така, як
вам хочеться.
Спростуйте тезу В’ячеслава Липинського, який відносив український націоналізм
до державоруйнівних.
Роман КОВАЛЬ, письменник, президент Історичного клубу “Холодний Яр”, лауреат
літературної премії ім. Михайла Стельмаха
E-mail: koval_r@ukr.net
