"Ти" vs "Ви". Звернення до батьків.

Нещодавно задумалась над таким питанням: Чи є нормальним явищем, коли діти до батьків звертаються на "Ти"? В давні часи, навіть такого подумати не можна було. Адже, це б свідчило про величезну неповагу до батьків.
З іншого боку, батьки найрідніші люди і це є логічним звертатись на "Ти", та й до Бога ми в молитві кожен день промовляємо:"Отче Наш, Ти..." - і це звертання не є виявом неповаги, а радше навпаки.
Як відомо, "ви"кати прийнято незнайомцям, старшим людям... Оскільки, таке звертання - вияв особливої поваги. А ось до друзів, знайомих, колег на "Ти".
Особисто я до батьків звертаюсь з дитинства на "Ви" і не збираюсь нічого змінювати - батьки в мене одні і це маленький вияв моєї пошани до них. А ось брат, коли подорослішав, то почав батькам "ти"кати. Як він буде звертатись до тата і мами на "Ви", коли ніхто з друзів цього не робить? Та й для батьків ніякої різниці немає, але спочатку це його звертання трохи "вуха різало" Тепер вже призвичаїлись.
Отже, на "Ви"- це старомодно, а на "Ти" - модно, чи що?
Хотілося б взнати Ваші думки стосовно цієї теми

О , це так сказати "background knowledge", колись в якісь книжці прочитала. Та й проаналізувавши класичну літературу, там завжди є звертання такого плану: "Куди Ви ходили, мамо?", "Дякую Вам, батьку" і т.д.

Звичайно, поважають! Але на те, щоб вони до мене на "Ви" звертались НІКОЛИ не буду згідною!
Та я зовсім не проти, щоб діти до батьків звертались на "Ти" - це особисте кожної родини.

угу, є вказівка на вік...

У мене є один знайомий, який звертається до мами на "Ви" і це його не зупиняє її постійно ображати гострим слівцем.

Ти чи Ви) То дрібниці. Головне поважати своїх і любити своїх батьків та дідусів та поважати старших
Я і до бабці кажу "Ти" і до мами і до дідусів казала Це ж найближчі мені люди
І я б хотіла, щоб мій син звертався до мене на "Ти"

Цитата:

угу, є вказівка на вік...

можу сказати, що у Вас хороша інтуїція або Ви фартовий мужчина

Оскільки я ніколи не покладаюсь на своє щастя, то ось що я подужала:

Звернення до батьків на "Ти":
1. М. Хвильовий «Мати» : — Ховай мене, мамусю, і якомога скоріш! Ховай мене від мого брата Остапа!; «Я (Романтика)»: ...— Ти спиш? Але мати не спала.Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя в свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м'ятежний син, зовсім замучив себе.
2. І. Котляревський «Енеїда»:“Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату?
3. П. Куліш «Маруся Богуславка»: Згадую матусю й тата... Де ж татусь наш, мамо? Де він дівся-опинився? Що його спіткало?»
4. В. Малик «Горить свіча»:— Та ну! Ух, ти! Чому ж ти не радієш, батьку?

Звернення до батьків на "Ви":
1. І. Нечуй-Левицький «Хмари»: Марта за все зараз догадалась й осміхнулась.— Мабуть, жалівся вам на мене? Еге, так? Признавайтесь, тату! — сказала Марта спокійно, навіть весело. Вона уперед була дуже безпечна за свою перевагу, бо добре знала батька, знала й себе.
2. І. Нечуй-Левицький «Микола Джеря»: — Про що ж ви розмовляли, мамо? — спитав син. — А про те, що тебе час оженить! — сказала мати. І молодиці знов почали вихвалювать Варку на всі боки.
3. В. Нестайко «Тореадори з Васюківки»: — Не шийте, мамо... не поїду я в табір. Мати мовчки здивовано звела брови.
4. О. Олесь «Грицеві курчата»: «А що то сидить на гілці?! Мамо, зараз же кажіть!»
5. У. Самчук «Марія»: — Так ви, мамо, глядіть їх. Не задрімайте. Прийду зі свяченим, розговіємося, а тоді і ви підете до церкви...
6. Тютюник «Вір»: — Це ви, мамо? — Наші вже повставали? — Сплять іще. Де-бо ти, синку, ходиш, де ти бродиш? Хіба ж ти не бачиш, що батько й так огнем ди-ха, так ти ще й дратуєш? О горе, горе, — причитувала Уляна…
7. Леся Українка «Бояриня»: Іван :Ба ні, я тут. Давайте, мамо, їсти.
8. О.Вишня «Мисливські усмішки»: - Мамо, я з дiдом Махтеєм перепели пiду ловити! - Ще не набiгався? - Пустiть, мамо! Їй-бо, пустiть!
9. Є. Гуцало «Мертва зона»: Юрко тільки рукою махнув. Мовляв, що ви, мамо, торочите.; — Тату, ви? Нічого не відповів. Підійшов ближче - в Юрка було темне якесь, чуже від напруження лице, губи напіврозтулені, ніби хотів сказати щось хлопець, але так і застиг.
10. М. Коцюбинський «Харитя»: — Не журіться, мамо! Не плачте! Адже ж бог добрий, мамо! Бог поможе вам одужати, поможе вам хліб зібрати... Правда, мамо?.. Правда?..
11. Л. Костенко «Маруся Чурай»: Я не забуду, тату, вас ніколи. — Не вірте, мамо! Гриць такий хороший. Він клявся, мамо, що навіки мій.
12. Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся»: - Де се ви, тату, були? Ми вже вас... - та й замовкла, як уздрiла свого лебедика, та з радощiв уже не зна, що й робити: вернулась у хату та аж труситься i не зна, що й робити.
13. Є. Гуцало «Голодомор»: — Здрастуйте, мамо,— вітається Галя. Й сама не чує свого голосу. Є в неї голос чи нема? — Як добре, що ви прийшли.
14. М. Куліш «97»: Вася. І вам, мамо, вчитися треба, а не гарчати на мене раз у раз.
15. І. Карпенко-Карий «Безталанна»:Гнат. Що з вами сталось, мамо? Коли не зо мною сваритесь, то на Софію гримаєте.
16. І. Карпенко-Карий «Сто тисяч»: Роман. Ідіть, тату, обідать, ми вже пообідали.
17. О. Кобилянська «Царiвна»: — Го-го! Я знаю, мамочко, що ви хочете казати! — перебив її, сміючись, Муньо. — В вас є та думка, щоби я з якою багачкою заручився. Не так?
18. О. Кобилянська «Людина»: — Що хочете тим сказати, тату? — спитала вона спокійно, звиваючи назад розсипані ноти.
19. Панас Мирний «Повія»: - Ви б лягли, мамо, спочили, - упоравшись коло печi, каже Христя.
- Мамо, ви плачете? - допитувалась дочка. I плач, i зiтхання на який час замирали... Вiтер покривав їх своїми жалiсливими заводами.
20. Іван Багряний «Огненне коло»: Може б ми вже обідали б, тату?
21. І. Багряний «Тигролови»: Наталка — Таке-е. Спортили ви дерево, тату! Воно б ще росло. — Мамо... — і затнувся, дивлячись на матір: — Дозвольте вас так називати, бо ви ж така... як і моя мати.
22. В. Барка «Жовтий князь»: — Мамо, зараз борщ буде! Чи вам сьогодні легше?
23. Б. Грінченко «Каторжна»: — Мамо! голубонько! рідненька! Не рубайте, помилуйте!

В одному творі на "Ти" і на "Ви" до батьків:

Б. Лепкий «Мазепа»:
1. Любов Хведорівна встала й хотіла йти геть. Мотря вхопила її за коліна: “Не пущу тебе, мамо, поки не заспокоїш мене, поки не пообіцяєш занехати зраду”.
2.“Ні, мамо, вже пройшло. Не турбуйтеся, дайте, я встану”.

І.Котляревський "Наталка-Полтавка" - Наталка на "ти" до матері, а також вона на "Ви" до матері.
І. Котляревський «Наталка-Полтавка»: Наталка Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати.

Отже, в мене такі висновки, але це тільки ті книги, які мені подобаються, тож я просто пояснила чого так думала, що у всіх творах класиків присутнє скоріше звернення на "Ви" до батьків.

Я робила вибірку за принципом, що автор у всіх своїх творах однаково звертається до батьків, тож будемо рахувати, не кількість творів, а кількість авторів, які вживають те чи інше звертання до батьків у своїх творах.
В 23 автори використовують звернення на "Ви" до батьків у своїх творах.
В 2 автори (вашої вибірки) + 4 моїєї = 6 звернень на "Ти".
і 2 автори Котляревський і Лепкий використовували звернення на "Ти" і на "Ви" до батьків у своїх творах.

імхо, є шанси, що переважає звертання на "Ви" до батьків у творах наших класиків.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин Цитата: угу, є вказівка на вік... Тоді наступне питання (і в контексті Одаркового допису також). Чи може бути, що "Ви" не від поваги говориться, а від віку? І якщо відповідь "так" - то де ж тоді та частка поваги в тому слові?

Сьогодні в книгарні випадково натрапила на навчально-методичний посібник Марії Стахів "Український комунікативний етикет" (2008) там говориться, що звертання на виражає повагу і т.д. А у посібнику Я.Радевича-Винницького "Етикет і культура спілкування"(2006) є окремий підпункт з назвою "Пошанний займенник Ви". В одній з книг говорилось, що займенник "Ви" не тільки множину виражає а й повагу. Цікаві книги, обов'язково прочитаю, коли буду мати достатньо часу.

Мені дуже його подобається ще одна книга "Мова і нація", ще на 1 курсі прочитала, коли І.Фаріон у нас викладала

До речі, гарна стаття для педагогів Марії Стахів: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/VLNU/Ped/2009_25-1/30_Stakhiv...

Ну це вже відчувається, що людина зробила шмат роботи

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин Цитата: Оскільки я ніколи не покладаюсь на своє щастя, то ось що я подужала: ... Ну це вже відчувається, що людина зробила шмат роботи