Тарас Сорока - 10-2-2010 у 17:47
Лютий
09
13:45
201013:45
Ющенко лягли і просють
Феномен Ющенка будуть колись пильно вивчати. Історія знає багато способів, як з
лайна зробити цукерку, і тільки один, як цукерку перетворити на лайно. Ющенко був
нашою цукеркою, яку ми збиралися смоктати довго і самозаглиблено. А вийшло, що
йому таки вдалося зробити перший крок назустріч людям – піти геть.
«Московський проект не повинен перемогти, бо Тимошенко і Янукович – це кращі
представники єдиної кремлівської коаліції», – прорік Ющенко. І все зробив для
того, аби цей проект переміг. А тепер ся тішит, жи не доведеться воровці владу
передавати.
Бо ж Яник – свій хлоп, кілько разів обнімались! Адиво, може, вдасться зліпити
коаліцію, то наш пасічник ще й прем’єром стане. І знову ті самі руки, які ніц не
робили, культурно відпочинуть. І кілько б він не триндів, жи ми не малороси і не
хахли, а своїм живим прикладом показав, що хахол таки лінивий. Маючи такий запас
довіри, який він мав у 2005, можна було гори перевертати, а він волів спочивати на
лаврах.
Усіх, з ким прийшов до влади, зрадив, а натомість позбирав коло себе усілякої
шушери. Або таких самих невдах, як і він сам. Бо скільки б він не вповідав нам, що
Єхануров гарна людина, але ані в ролі прем’єра, ані в ролі міністра оборони, ця
гарна людина себе ніяк не показала. У гарної людини за спиною чинилися в армії
злочини, а він їх не помічав. На флоті й досі ржуть з того, як він до них звернувся:
«Товариші солдати!» Не далеко втік Ігор Тарасюк. Скоро його побачимо в команді
нового президента. Як і Балогу. Про дрібного шахрая Кислинського, якого теж наш
унікальний Гарант разом з дружиною пригріли, уже й казати нема що. Одне слово,
нездара притягує нездар. І такий наш фатум.
А Дон цвіте
Але тако по-правді, то я не помітив великої радості на писку Дона, хоча він і
намагався її зобразити. Зате Ґандзя сяяла, як новий ноцник. І, певно, Донові
сказала, жиби скалив усмішку, бо краса такі-да, перемагає. Але попробуй тут
тішитися, коли попереду темне майбуття, а ночами знову сниться жінка в білому і з
косою.
Кризу ніякою новою азаровщиною не вдасться так легко побороти, а ціни ще ніколи не
йшли донизу, а тільки догори. Так жи покращити життя такво одним махом не вдасться.
А ще, як порахувати підтримку Януковича від числа усіх виборців, то вийде, жи за
нього проголосувало менше 35%! Причин для втіхи мало. Тому я не бачу підстав для
того, аби Юльці боротися далі за місце під сонцем – їй і в опозиції буде не зле.
А Яник сам себе поволі, але неухильно буде топити. І вже почав. Перший свій виступ
озвучив мовою сусідньої держави. І то теж феномен. До такого навіть Кучма не
додумався. Бідачка, перед тим, як іти в президенти, поміняв національність на
українську. А білорус Дон, певно, має за приклад Лукашенка. Ну, забув, пацан,
президентом якої країни його обрали. Буває.
Хоча, може, то було свідомо, жиби показати нам, хто в домі хазяїн. Бо, як писав Єжи
Лєц, карликам замало стати на ходулі, їм необхідно поставити Гуліверів на коліна.
Кажуть, виступаючи у торгово-промисловій палаті перед своїм активом, наш Дон
обіцяв, що змусить невдячних киян каштани жерти. Де він їх знайде під метровим
снігом – то вже єнша тема.
Всьо пропало!
В останньому відчайдушному пориві Юльця не втрималася від обіцянки вже весною
відмінити обов’язкову військову повинність. Але хто би їй повірив? Два роки тому
вона вже тото нам співала.
Вона взагалі дурницю зробила, коли ініціювала розпуск парламенту і вибори 2008
року. Най би став тоді прем’єром Яник, достатньо було б тільки з насолодою
спостерігати, як вони разом з Ющенко самі себе закопують. А відтак з’являється
Юльця в усьому білому і бере свої законні 70%.
Але програла вона не Янику, а самій собі, бо, зірко помічаючи соломку в очах ворога,
не помічала у власних очах колоди. У її команді корупціонерів не менше, ніж у
Яника. І що цікаво – усі вони взаємно перетікали з команди в команду, і в Юлі
колишніх зеків теж троха є. Так що, яке їхало, таке здибало.
Біда тільки в тому, що у нас знову нема лідера.
Президент меншості
А за кого голосував Яник? Він, за його словами, голосував «за перемєни і за
стабільність». Ги-ги-и. Видно, що поруч Ґандзі не було, жиби підказали, що втілювати
водночас «перемєни» і «стабільність» – це те саме, що їсти салат олів’є ножиком і
виделкою, сидячи на параші.
Так жи є одне добре. При такому презикові нігди не будемо нудитися без свіжих
анекдотів. Недаремно першими Дона від усієї душі привітали чукчі. Їм теперка
п’ять років гикатися не буде.
Стабільність на лицьо. «Проффесор» продовжує наполягати, що Чехов таки наш: «Я
сказал, что этот прекрасный поэт долго жил на украинской земле и стал нам родным. Я
могу вступить в полемику, поговорить о наших классиках. А кто не знает Антона
Павловича Чехова? Я часто бывал в доме Чехова в Ялте». І хто зна, може, ще й чай пив
із цим кращим геноцидом країни.
Шкода, що ніхто при цьому не перепитав, а що Донові більше до смаку: сонети чи
тріолети Антона Павловича? А може, який-небудь шансон на його слова?
Ну, а коли російський політолог запитав про його реакцію і майбутні дії з приводу
присвоєння Героя України Бандері, Шухевичу і про вступ України в НАТО та ЄС, то
почув, що «в 2004 году для Юлии Тимошенко газ был дорогой, а сейчас он по нормальной
цене?» І так далі про газ та про консорціум...
А уявіть, як йому доведеться викручуватися за кордоном? Потіху буде мати вся
Європа.
Ну, а перва леді! Нє, нє, Дон ще не до кінця просто усвідомив у яке він ге ступив.
Президентство – це страшний менінгіт. По Ющенкові видно.
Дон си думає, жи його жінка буде іно онуків няньчити. Але є такі трафунки, коли за
протоколом вона змушена буде виїхати за кордон та й бувати на прийняттях. Отам
вона і покаже. «Апєльсінкі та у вас нє наколатиє? Га?», «А гдє тут у вас
амєріканскіє валянкі продаються? Бо наші шото сільно жмут. В бєдрах. От такоє от».
А то організують культурну програму, заведуть до музею. Мону Лізу покажуть. «О-ой,
глаза то какіє лубяния! Просто жуть!»
Ну, у нас уже була одна перва леді, котра вперто не бажала українською балакати, то
бодай чистою ською пашталакала і з усілякими заїжджими кабзонами виспівувала. А
ця ж ні по нашому, ні по їхньому. Доведеться замість першої леді Гандзю возити за
собою. Жиби, чого доброго, не зачав у Франції вповідати про великого поета Романа
Роланда.
Заслужені герої
Рабин Моше Реувен Асман, духовний лідер любавичських хасидів, вирішив повернути
Ющенкові свого ордена «За заслуги III ступеня» на знак протесту проти присвоєння
Степану Бандері звання Героя України.
Ади який єврей принциповий! Знав би він, кілько ще євреїв отримало такі самі
ордени! Але жоден не вертає ордена. Навіть такий Фіма Звягільський, котрий тепер
став поруч з Бандерою, бо теж «Герой України». А Янукович, хоч і не єврей, але має аж
три ордени «За заслуги». То як йому так не до шмиги «сомнітєльниє» герої, най би
кинув тими орденами Ющенкові в писок. Але нє. Терпить.
А з Бандерою вийшло забагато галасу. Хоча таких випадків, коли хтось є для одних
героєм, а для інших ворогом – немало. Візьмімо Майкла Клейтона – героя Ірландії.
Про нього і фільм зняли. Але англійці, для яких він терорист, не обурюються. Бо
цивілізовані. На відміну від наших сусідів.
Всьо обнулілось
Бабак прокинувся. Весну занюхав. А з ним і Кучма. Нафталін обтрусив, висунув голову
з вікна, подивився на свою тінь, принюхався, прислухався і затер руки: «всё
обнулилось, я доволен, что всё возвращается». Ну, та певно! Самі нулі до влади
прийшли, то чого й не тішитися.
За пару днів перед тим прокинувся і Порошенко. І нарешті вродив офіційну позицію
України стосовно Косово, про яке ми вже давно забули. А потім теж подивився на свою
тінь, нічого цікавого у перспективі не увидів і, зрозумівши, що й так погибати,
додав до Косового ще й Абхазію та Південну Осетію, яких ми теж не визнаємо.
Так виглядає, що під завісу вони ще багато чого корисного начудять. А до виборів,
вибачайте, пукнути боялися, аби, чого доброго, східний електорат і Кремль не
відлякати.
http://zik.com.ua/ua/news/2010/02/09/216057
Тарас Сорока - 16-2-2010 у 18:19
Львівські Обсервації
Лютий16201014:38
За «Гусь святую»!
У мене таке враження, що ще довгенько нас будуть переслідувати президенти України
винятково кучмівського розливу. Головна їх ознака – наобіцяти і не виконати.
Наприклад, другу державну мову.
Тільки-но ми відправили на омріяний відпочинок одного «синочка» Кучми, як уже
другий на підході. Ющенко обіцяв нам бандитів у тюрмах. Янукович, за
висловлюванням Новодворської, «уценённое советское барахло из камеры хранения»:
восени обіцяв запровадити російську мову відразу по інавгурації, а взимку вже
відклав цю історичну подію на березень-квітень. А відтак почав говорити не про
другу державну, а тільки про новий закон про мови.
Ну, для білоруса, що російська, що українська – однаково дрімуче питання. А от чому
так за «Гусь святую» уболіває Богя Калєснікав – тяжко вповісти. Пророк Мойсей дав
нам Закон Божий, а Богя – колишній продавець і столяр – обіцяє Закон про мову. Іно
його приймуть, то від обласних рад буде залежати мова навчання у школах і ВНЗ.
Благодать! Не важко передбачити, як хутенько русифікується Лівобережжя і Південь,
бо там, де українська і так ледве дихає, школи перетворяться на двомовні, а
університети стануть переважно російськомовними.
Яка то буде російська мова, можна переконатися, зазирнувши на сайт Вадіма
Калєснічєнка «Русские на Украине». Без сміху неможливо читати їхні петиції, а
особливо, привітання для Януковича.
Цікаво тільки, коли ми діждемося того, що Калєснікав, Азаров та інші провідні
регіонали задемонструють своє володіння українською? Невже цього їхній закон не
передбачає?
Біло-блакитні перспективи
Здавалося б, чого так боятися перерахунку? Ну, порахували б ті бюлетені,
переконалися б, що порушення не суттєві, то це ж тільки ще більше підніме рейтинг
непорочного Дона. Але нє – б’ються писки, горять авта і помешкання, труяться
собаки... Повертаються гарячі 90-ті? А з ними разом з усіма перелітними птахами
повертаються боделани, бакаї та інша перната дичина.
Я си уявляю, як армія буде тішитися таким головнокомандувачем, який армійської
каші не їв. Цікаво, як вони перед ним вишикуються: з шапками в руках?
Уже й Кузьмук чоботи пуцує, готується на нові звершення. Нарід в Броварах почав
хутенько обміном квартир цікавитися, а в Ізраїлі переглядають авіаційні
маршрути.
А Білозір ще своє недоспівала і тягне Ющенка в прем’єри. Щоб уже остаточно його
поховати і цівочками прибити.
Ще п’ять років тому Ющенко не хотів жити за понятіями. А тепер доведеться. Завдяки
лежанню на печі. І головне ж, мовчить у хусточку навіть тоді, коли Дон озвучує свої
наполеонівські плани. Це ж подумати – на святе посягнув! На останні укази! Де
обурення Гаранта, який не відмінив жодного указу Кучми?
Але нічо – жились'мо у кучмівському ханаті, поживемо і в паханаті. А то дехто вже
закликає ініціювати референдум щодо відокремлення від Донбасу. Хай би там дони
собі хазяйнували і демонстрували нам високий рівень життя. Цікава думка, але
одним Донбасом не обмежиться, бо Крим теж проголосує за відокремлення. Хоча, як на
мене, втрата невелика. А то, як подивитися на ті писки під ЦВК, то якось і страшно з
такими мармизами до Європи йти.
Але онде Південна Осетія й Абхазія відділилися і що? Живуть за рахунок Москви і на
ласку Москви, а самі ж крім апельцинів, нічого запропонувати не можуть.
Убойні докази
Бютівці замість того, щоб широко інформувати громадськість про факти
фальсифікацій, озвучують якісь дивацькі речі. Вишиваний Андрій Шкіль пояснив, у
чому полягає тота «масова фальсифікація»:
«Людина прийшла, проголосувала за одного кандидата, а потім виявилось, що на цій
дільниці переміг зовсім інший. У цьому полягає відмінність. Жоден іноземний
спостерігач цього оцінити не зможе».
Ба, й справді! Як же тут оцінити? Шкіль голосує за Юлю, а перемагає Янукович! Хіба це
порядок? Іноземним спостерігачам такої логіки бігме не догнати.
Маргінали в тривозі
Шовіністичні організації Криму вже занюхали зміну вітру. Тиха підозра, що
обіцяного двуязичія доведеться від Януковича чекати щонайменше до наступних
виборів, та й то у вигляді нової обіцянки, уже гризе їхні душі.
«Виктор Янукович добился своей победы за счет обещания устранить дискриминацию
граждан по национальному и языковому признаку, которая в годы президентства
Ющенко махровым цветом расцвела на Украине, – зітхає діяч «Русского единства»
Сєргєй Баранов. – Однако победа Януковича сама по себе не решит проблемы
дискриминации русского языка на Украине. Более того, возникшая у части граждан
эйфория может привести к некому умиротворению, потере бдительности и пассивному
ожиданию перемен. А процесс украинизации как шел, так и будет идти, если его не
остановить нашими решительными действиями.
Поэтому мы должны ужесточить контроль над выполнением щедро розданных во время
избирательной кампании обещаний, а в случае невыполнения этих обещаний – жестко
реагировать на такое отступничество».
Цікаво, де в Криму цей, вибачайте на слові, Баранов помітив якісь дискримінації
для російської мови?
Інший соратник Баранова своє обурення виливає на Кучму, який заявив, що у
Януковича «есть возможность сотрудничать с партией Виктора Ющенко, так как там
есть люди, с которыми можно договориться. Кроме того, между Ющенко и Януковичем
нет личностного конфликта».
За словами Гєннадія Басова, голови «Русского блока», «Кучма, который сам
раскручивал жупел русофобии, при котором уничтожалось русское образование, при
котором и было зачато нынешнее гипертрофированное мазепинство и бандеровщина,
теперь пытается «рулить» Януковичем, победившим в том числе и благодаря пока еще
лозунгам о втором государственном русском языке, о недопустимости фальсификации
истории, о налаживании дружественных отношений с Россией».
Ех, бідачки. Не діждуться вони від Януковича і скасування останніх указів Ющенка
про героїзацію Бандери та визнання ОУН-УПА. З цим уже і Богя Калєсніков змирився:
«Скасувати їх, напевно, неможливо, і доведеться з цим жити. Але я хочу, щоб
помаранчева влада почула думку Антигітлерівської коаліції про це, щоб Захід їх на
місце поставив».
Овва! Виявляється, і досі існує Антигітлерівська коаліція! Цікаво, у яких вона
бункерах засідає. Можливо, Богя організує в Давосі спіритичний сеанс, на який
запросить Рузвельта з Черчіллем і довідається, що вони думають про Бандеру.
Мушу Богю засмутити. Якби учасники Антигітлерівської коаліції думали так, як
Богя, то Бандера ніколи б не зміг оселитися в Німеччині, а змушений був би чкуряти,
як і чимало німецьких високих чинів, до Бразилії чи Аргентини.
Про овець і вовків
Але тішитися нам передчасно. У Партії регіонів переважають не українці. А
більшість тих, хто носить українські прізвища, як, наприклад, Вадім Калєснічєнка,
росіяни за духом. Це люди без традицій. Тому не дивно, що в програмі ПР натрапляємо
на такі плани: «Створити мережу суворовських і нахімовських училищ для
підготовки перспективного кадрового резерву Збройних сил України. Вони стануть
основою ефективної системи військово-патріотичного виховання, яка формуватиме
патріотизм і відданість Вітчизні».
Оце вам яскравий приклад того, чим є для них історія України. Уже й Суворов з
Нахімовим мають стосунок до Збройних сил України, а там і Мінін з Пожарським
прителіпаються, і м’ясник Жуков.
Важко собі уявити, аби в Англії чи Іспанії з’явилися наполеонівські училища, а в
Італії ганнібалівські, а сулейманські на Балканах.
Тобто програма ця писана не в нас, бо на диво збігається з закликами патріарха
Московського і всія Русі Кіріла про реалізацію концепції «Русскій мір», та з
побажаннями Дмітрія Медведєва не забувати про «спільне історичне й культурне
коріння», «братерські зв’язки з українським народом», про «духовну близькість
наших народів», про «нашу спільну історію», про те, що «немає уз, святіших за
дружбу».
Триста років вовк плюндрував отару, аби вкінці заговорити про дружбу і духовну
близькість з вівцями та баранами.
Страждання кремлівського Нострадамуса
Добре, що є хоча б Жиріновський, який завжди розставить усі крапочки над «і», не
завиваючи в папірчики. Цей просто заявив, що через п’ять років Східна Україна
приєднається до Росії. Бо за його словами, Західна Україна – це Прибалтика, а
східна – Ташкент. Чому не Чукотка?
На останок ще одна крапочка від Жиріка. Виявляється, одна з причин перемоги
Януковича – він знає українську мову, але в основі він «русскій чєлавєк». Чому не
узбек?
Культура в небезпеці
Не везло нам з культурою за помаранчів, то не повезе й за баклажанів. Як глянеш, які
люди націлилися на міністерство, то страх бере. Любий друг і кум Ющенка, Володимир
Гришко, який був довіреною особою Януковича, теж бачить себе міністром культури. А
куди ж іще потикатися з таким інтелектом? Тільки в міністри!
За словами Гришка, на це крісло можна всадити ще й нашу Ганцю, «яка дуже ерудована,
розуміється на естраді, опері та класиці», ба навіть «великого реформатора Миколу
Азарова. Він теж не байдужий до української культури, архітектури й інших
нетлінних цінностей».
Щодо нетлінних цінностей, то в цьому я не сумніваюся. Це вже й Табачнік
задемонстрував. Хоча для Азарова нетлінні цінності втілювалися у дипломат з
доларами, який він особисто вивозив з кожної обласної податкової адміністрації. А
небайдужість до архітектури теж усім нам відома – вона втілилася у привласнення
урядової дачі. Так що міністр культури з Пахла буде ще той.
От такоє от!
Якась дівчина зреагувала на сайті «Версии» чисто по-жіночому: «Обидно не то, что
Янукович будет президентом, а то, что первой леди станет его Люда».
Помиляєшся, дівчинко. Первою леді буде наша Ганця. Бо Люда геноцид із генофондом
теж може переплутати.
http://www.zik.com.ua/ua/news/2010/02/16/217119