сумна - 17-3-2010 у 13:56
Якось так співпало, що останнього часу настійливо потрапляє на очі тема архівів.
Почалося із «Музею покинутих секретів» Забужко. Серед іншого йшлося про те, що на
початку 90-х років минулого століття значна частина архівів КДБ вивозилася до
Москви або знищувалася (начебто це були «свіжі» справи, з 70-х і подальших років).
Ну, тут наче й нічого дивного, все за логікою тієї установи. Більше мене вразила
згадка про справу Погружальського. Зацитую тут повністю статтю з Вікіпедії,
оскільки вона невеличка:
"Справа Погружальського - неофіційна назва історії про навмисний підпал
Державної публічної бібліотеки АН УРСР 24 травня 1964 р. її співробітником Віктором
Погружальським.
Перша публікація у радянській пресі - 26 травня 1964 р. у газеті «Вечірній Київ».
Під час пожежі згоріли близько 500 тисяч книг. Загальні збитки держави сягнули 883
тис. рублів.
Дисидент Євген Сверстюк у 1964 р. написав гострий політичний памфлет "З приводу
процесу над Погружальським", який вважається одним із найголовніших текстів
українського самвидаву і мав надзвичайно велику популярність у підпіллі 1960-1970-х
рр. У тексті винуватцем підпалу називається тодішня антиукраїнська влада.
Суд над палієм був відкритий, він був засуджений до 10 (за іншими даними - до 15) років
позбавлення волі, але, судячи з усього, не відсидів свій термін до кінця. Замешкав
у Молдові і, за деякими відомостями, навіть працював в одній із бібліотек. Станом
на 2006 рік проживав у столиці ПМР Тирасполі, залишившись громадянином України.
Більшу частину бібліотеки вдалося відновити за рахунок видань із
обмінно-резервного фонду, розсередженого по підвалах житлових будинків Києва".
Цю ж інформацію наводить у своєму блозі Вахтанг Кіпіані, пишучи, що тримав у руках
рукописи Бориса Грінченка, які тоді мали б згоріти. Тобто підтверджує, що більшу
частину бібліотеки відновили за рахунок обмінно-резервного фонду, який містився
у підвалах кількох хрущовок.
Але як могли рукописи опинитися в обмінно-резервному фонді? Рукопис же один, це ж
не масова книга, щоб у такому фонді перебувати.
Забужко називає цифру понад 600 тисяч одиниць зберігання. І серед того, що згоріло, -
архів Центральної Ради, стародруки, літописи: «ціле наше середньовіччя пішло з
димом, майже вся домосковська доба». Важко навіть осягнути, яка це втрата. А потім
нам же розповідають, що ми не маємо своєї історії.
Потім виплив у новому уряді Дмитро Табачник, сумнозвісний пограбовувач
львівських архівів. Навіть однопартієць йому це відкритим текстом інкримуніє.
Анекдотична ситуація: Янукович з ініціативи Табачника дарує Історичному музеєві
у Києві 44 листи Грушевського; Табачник, передаючи ці листи, каже, що Янукович купив
їх за гроші на відрядження; а листи ж, виявляється, крадені! І як після цього
Янукович має ще якісь справи із Табачником, який так його підставив? Зате полетіли
голови наукових працівників архіву, які тоді вдарили на сполох і вимагали
публічного обговорення. До речі, справа ще не закрита і до суду не дійшла.
А тепер долучився новий голова СБУ Валерій Хорошковський. Розповів журналістам,
що спецслужбам треба би пригальмувати з розсекречуванням архівів і зосередитися
на основній діяльності. Мовляв, ту правду, яку до народу треба було донести, йому
вже донесли.
Правозахисник Євген Захаров пише, що СБУ почала розсекречувати архіви у 2009 році і
розсекретила за рік 16 тис. документів. Це складає всього лише кілька відсотків від
загального об’єму засекреченого! Отож виходить, що народ має вдовольнитися
кількома відсотками правди, більше йому знати не треба, бо так за нього вирішив
Хорошковський.
Цікаво було б знати, як виглядає ситуація в архівах ізсередини. Можливо хтось із
форумчан має стосунок до архівів? Поділіться своїми думками, будь ласка.
сумна - 18-3-2010 у 19:47
Ще одна новина щодо архівів: СБУ сьогодні передає електронну копію розсекреченої
частини своїх архівів Києво-Могилянській академії, а через сайт останньої ці
архіви стануть загальнодоступними.
http://www.ukma.kiev.ua/news/addm/SBU%20NaUKMA.pdf
Андрій Пелещишин - 30-3-2010 у 20:03
Є і тривожна новина. Інститут національної пам'яті може змінити і адміністративне
підпорядкування і суть свого існування.
http://master.pravda.com.ua/articles/2010/03/30/4899910/
сумна - 30-3-2010 у 21:46
Дійсно тривожна новина.
А ще для мене було одкровенням, що в нас такий чудовий голова Держкомархіву,
полум'яна комуністка Ольга Гінзбург.
Ось, знайшла про неї чудовий пасаж. (Мовою оригіналу.)
"Исследователи, имеющие дело с архивами, знают, что, манипулируя архивными
фондами, выпячивая одни документы и замалчивая другие, можно сочинить любую
удобную версию исторических событий. Поэтому важность архивов для
«моделирования» той или иной общественно-политической ситуации трудно
переоценить. Так, после провозглашения украинской независимости украинская
история была изнасилована и извращена до неузнаваемости. Но настоящая вакханалия
началась после прихода к власти Ющенко. Превышение в десятки и сотни раз
гипотетического количества умерших от голода в отдельных регионах Украины в 1933
году, откровенные попытки отбелить преступления ОУН-УПА.
В условиях стремительно растущей в определенных кругах украинской власти
русофобии старательно отыскивались (скорее, фальсифицировались) «документальные
свидетельства», отрицающие братские отношения двух славянских народов.
Все эти болезненные вопросы, естественно, нуждаются в объективном анализе и
глубинных всесторонних исследованиях на основе архивных документов. Что
невозможно при контроле архивов со стороны националистов, которым необходимо
обосновать свои бредовые взгляды на историю.
Таким образом, руководитель Госкомархива становится очень важной фигурой. Разве
нам с вами не важно, по каким учебникам будут учить историю наши с вами дети и
внуки? Будут они хранить нашу генетическую память или станут не помнящими родства
манкуртами? Важно ли теперь, имеет ли Ольга Петровна диплом специалиста историка
или архивариуса? Нисколько. Главное, что документы о преступлениях националистов,
в том числе и периода оранжевого бунта, попали в надежные руки! Собственно говоря,
если рассматривать ситуацию в этом ключе, становится очевидным, почему
померанчиши с такой злобой посматривают в сторону новой начальницы архивного
ведомства. Хозяйка «бумажной горы» становится распорядительницей поистине
«золотых россыпей». "
Ось так. :-(
Тарас Сорока - 3-4-2010 у 06:14
З ПРИВОДУ ПРОЦЕСУ НАД ПОГРУЖАЛЬСЬКИМ
http://ukrlife.org/main/evshan/kdb.htm
сумна - 6-7-2010 у 09:29
Побічний наслідок відставки Семиноженка: тепер невідомо, якою буде доля
Інституту національної пам'яті.
Юхновський, маючи домовленість із Семиноженком, що той очолить інститут на
громадських засадах, написав заяву на звільнення. Коли ситуація з'ясувалася,
захотів відкликати заяву, та пізно - вже звільнили з 12 серпня.
http://zik.com.ua/ua/news/2010/07/06/235776
Отже, руки у влади розв'язані. У кращому випадку зліквідують зовсім, у гіршому -
віддадуть тій же Гінзбург чи ще комусь... одіозному.
Семиноженко не має ніяких припущень щодо того, хто буде його наступником на
посаді віце-прем'єра. Мабуть, не варто сподіватися якихось змін на краще.
Андрій Пелещишин - 12-9-2010 у 11:56
Вже віддали комуністу. Це абзац!
І ще обвішали грифами архіви 70річної давності. Може ще би матеріали
Галицько-Волинського князівства загрифують?
Андрій Пелещишин - 21-10-2010 у 10:00
Тепер матеріали про "Тюрму на Лонцького" стали "зовсім таємними". Ну маразм....
http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/21/5499635/
сумна - 21-10-2010 у 12:31
Такі речі кояться, що й слів не знайти... Наче 37-й рік повертають.
Якщо й була в нас остання барикада - архіви, то вона впала, і це безповоротно. Все
по-тихому відбулося.
Ще одна барикада - мова, з нею їм не так легко буде впоратися. Але - що ж ми тією
нашою мовою будемо читати, яку історію, які підручники?