Форум Рідного Міста - Спільне життя пари до весілля: pro & contra

Спільне життя пари до весілля: pro & contra

Соломія Федушко - 6-4-2010 у 19:36

Зараз спостерігаю таку тенденцію серед молодих людей: перед одруженням спочатку пожити разом. Щоб подивитись чи зживуться вони разом, чи не змінюються стосунки в гіршу сторону та й чудова нагода побачити людину геть в іншому світлі. Важливим є момент побутового притирання. В кожного свої життєві ритми, кулінарні вподобання, побутові звички і т.д., і т.п. Адже, в букетно-шоколадний період все геть не так, як в каструльно-пательневий.
Можливо, з одного боку це й добре – зменшиться статистична кількість розлучень. Хоча…
З другого боку, а як же християнські засади? Та й рідко хто з сучасних людей будує довгі платонічні стосунки до весілля і дошлюбний інтим став цілком нормальним явищем.
Можливо, вже й нема різниці з ким жити з батьками, з хлопцем (дівчиною) чи самою? І так заборонений плід вже скуштували. А за час спільного життя випробуєш себе і свою другу половинку на придатність на спільне життя аж доки смерть вас не розлучить.
Любов-кохання-зітхання-пристрасть – це одне, а щоденне рутинне співіснування, проблеми, які потрібно подолати вдвох – геть інше. Може, й ейфорія закоханості дозволяє пройти всі ці нюанси легше.
Спільне життя до шлюбу справді є цілком звичним і навіть потрібним? Звичайно, є свої нюанси і винятки, але це в кожної пари є. Якби перед Вами постав такий вибір, що б Ви вирішили? Чи корисним є цей досвід?

Андрій Пелещишин - 6-4-2010 у 19:42

Я можу помилятися, але...
Якщо 50 раз підійти до вишки для стибків у басейн, приміритися і відійти - все рівно доведеться колись стрибнути.
То може краще зразу. Зазвичай люди виживають.

З другого боку, шлюб після 3 місяців знайомства - це зарано, ІМНО. Хоча і спільне життя на зйомній квартирі також зарано починати.

Соломія Федушко - 6-4-2010 у 19:50

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Я можу помилятися, але...
Якщо 50 раз підійти до вишки для стибків у басейн, приміритися і відійти - все рівно доведеться колись стрибнути.
То може краще зразу. Зазвичай люди виживають.

З другого боку, шлюб після 3 місяців знайомства - це зарано, ІМНО. Хоча і спільне життя на зйомній квартирі також зарано починати.

а чому саме 3 місяці? Люди можуть прозустрічатись 4 роки, розійшовшись, через тих самих 3 місяці одружитись зовсім на іншій особі і бути щасливим.

Андрій Пелещишин - 6-4-2010 у 20:10

Можуть, хто ж заперечує? Тільки ризики більші

Соломія Федушко - 6-4-2010 у 20:18

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Можуть, хто ж заперечує? Тільки ризики більші

Хто не ризикує, то й не п'є шампанського

Юрій Сєров - 6-4-2010 у 20:37

Від стрибка у басейн наслідків значно менше

Все відносно. З одного боку є можливість краще пізнати людину, з іншого боку - більше уваги звертаєш на дрібниці...

Соломія Федушко - 6-4-2010 у 20:46

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Від стрибка у басейн наслідків значно менше

думаю, що навпаки в подружжі більше пристібуєшся до дрібниць...

Марія Павлюх - 6-4-2010 у 20:53

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
Спільне життя до шлюбу справді є цілком звичним і навіть потрібним? Звичайно, є свої нюанси і винятки, але це в кожної пари є. Якби перед Вами постав такий вибір, що б Ви вирішили? Чи корисним є цей досвід?

Спільне життя до шлюбу, мабуть, є корисним, якщо ви дуже мало знаєте один одного, але ці стосунки не можна зрівняти із відносинами пари після одруження.

Юрій Сєров - 6-4-2010 у 20:54

Та ні, вже як одружився, то дороги назад немає, тому деякі дрібниці, якщо й дратують, то мусиш миритися. А от якщо просто живеш, то всі зауваження пишеш в мінуси...

Соломія Федушко - 6-4-2010 у 20:58

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Та ні, вже як одружився, то дороги назад немає, тому деякі дрібниці, якщо й дратують, то мусиш миритися. А от якщо просто живеш, то всі зауваження пишеш в мінуси...

Можливо, але й для компромісу можна дещо змінити один в одному, бо нема куди діватись. А ось без всяких обов'язків, то терпіти не будеш..

Марія Павлюх - 6-4-2010 у 21:05

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Від стрибка у басейн наслідків значно менше

думаю, що навпаки в подружжі більше пристібуєшся до дрібниць...

Все відносно, якщо ви хочете "дістати" свого чоловіка і в кінцевому результаті його втратити, то пристібуєтеся до дрібниць, якщо для вас дорога ця людина, яка стала батьком ваших дітей, то не будете звертати увагу на дрібниці і збережете сім'ю.

Марія Павлюх - 6-4-2010 у 21:07

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко

Цитата:

Можливо, але й для компромісу можна дещо змінити один в одному, бо нема куди діватись. А ось буз всяких обов'язків, то терпіти не будеш..

"А ось буз всяких обов'язків" - сім'я

Юрій Сєров - 6-4-2010 у 21:50

Цитата:

Власне це і є contra спільного життя до весілля.

Катерина Слобода - 7-4-2010 у 07:32

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Можуть, хто ж заперечує? Тільки ризики більші

А мені чомусь здається, що не більші. За кілька місяців може і не можливо зрозуміти характер, але загальні питання (я б сказала навіть основні- ставлення до життя, спільні зацікавлення, віросповідання ) цілком можна для себе вияснити.

Катерина Слобода - 7-4-2010 у 07:45

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
З одного боку є можливість краще пізнати людину,

Краще пізнати? Та воно то може і так, але імхо, не можна до іншої людини так по-споживацькому відноситися - може підійде, а може не підійде...а як не підійде, то інших найду...
Ви ж в магазин не приходите і не просите- дайте я поношу оті файні штани днів зо два, бо мені так видається, що мені б вони пасували до мого светра, але якщо я поношу, а мені вони не будуть пасувати, то я прийду і віддам їх...але якщо(!) будуть пасувати, то я можливо(!) їх і візьму і аж тоді вам заплачу. При тому штани тих два дні - не моє не шкода...

Цитата:

з іншого боку - більше уваги звертаєш на дрібниці...

та то залежить в кожному окремому випадку від характеру людини. Як противний характер, то не залежить чи брали шлюб, чи ні...

Катерина Слобода - 7-4-2010 у 07:49

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Марія Павлюх
але ці стосунки не можна зрівняти із відносинами пари після одруження.

ну власне, ніхто ні перед ким ні за що не відповідає, ніхто нікому нічого не винен, кожен живе собі як знає...бо як щось не підійде- вибачай, ти ми ж по-суті ні за що і не домовлялися...

Катерина Слобода - 7-4-2010 у 07:52

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
Можливо, але й для компромісу можна дещо змінити один в одному, бо нема куди діватись.

людину можна змінити до 5 років, потім ніхто вже нікого не змінить, і то треба враховувати при прийнятті таких важливих рішень.
Можна чимось поступитися, якщо то вже геть чисто ніяк не підходить комусь одному, але "дещо змінити один в одному" не вийде точно!

Соломія Федушко - 7-4-2010 у 08:21

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Катерина Слобода

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Можуть, хто ж заперечує? Тільки ризики більші

Зустрічаючись з людиною більше чотирьох років робиш висновок, що геть не знаєш цієї особи...

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Катерина Слобода

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
З одного боку є можливість краще пізнати людину,

шикарнюща алегорія! Один мій друг при суперечці про вірність чоловіків говорив: "Чоловіки не зраджують - вони просто поногамні. А моногамність нас вбиває. Якщо ти любиш їсти картоплю, то після після кількох місяців, споживаючи одну тільки картоплю, тобі шалено захочеться макаронів. Скуштувавши картоплю, ти зрозумієш, що і далі тобі картопля подобається просто її було занадто багато. І тобі не стане менше смакувати картопля, а скоріше навпаки." :mad:

Краще вже так, а не в шлюбі. Тебе ж ніхто силоміць не заставляє жити з кимось, це твоє тверезе рішення. І з по-споживацьким відношенням нічого спільного немає.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Катерина Слобода
людину можна змінити до 5 років, потім ніхто вже нікого не змінить, і то треба враховувати при прийнятті таких важливих рішень.
Можна чимось поступитися, якщо то вже геть чисто ніяк не підходить комусь одному, але "дещо змінити один в одному" не вийде точно!

Ой, не кажи, з віком і звички і характер, і погляди на життя, і взагалі сама людина змінюється. І часто, попавши в те чи інше оточення, змінює свої звички та інтереси.
І дещо змінити в собі заради спокою і на радість другій половинці реально і можливо. Звичайно, тут йде мова про побутовий рівень, наприклад, якщо бісить твою обраницю збирати твої шкарпетки по всіх хаті і закривати тюбики із зубною пастою і т.д., хоч для тебе це звичка, вироблена коли ти жив ще сам... То невже це так складно зробити, щоб уникнути конфлікту.

Demyan - 7-4-2010 у 08:58

Ну попреше в наші часи думаю багато молодих пар не можуть позволити собі жити окремо, самі. Люди після одруження мають проблеми з житлом і живуть з батьками і т.д.
Також слід не забувати що є таке в законі як Цивільний шлюб. Якщо ви живете певний час разом - це легко підтвердити (сусіди бачили, родичі знали і т.д.) то якщо хтось надумав піти інший може почати вимагати розподіл нажитого за цей час майна і т.д.
Так що якщо пара живе разом то вони фактично перебувають в шлюбі зі всіма наслідками окрім того що не мають штампу в паспорті.

Hanor Narasson - 7-4-2010 у 10:23

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко

Хто не ризикує, то й не п'є шампанського

Хто не ризикує, той не обідає з шампанським. А хто ризикує - той взагалі не обідає!

Лінда Коваль - 7-4-2010 у 14:53

Завжди дивує, коли шлюб порівнюють з їдлом. Принаймні, я, почувши таку байду про полігамність та картоплю з макаронами, не вийшла б заміж за того, хто це говорить. І жити з ним не стала б. Я за інших вирішувати не можу, кожен сам собі перукар

- але для мене шлюб - це дуже серйозно, може, тому, що я мала перед очима прекрасний приклад, яким він має бути - дідуся з бабусею. Є різниця, коли тобі кажуть "Виходь за мене заміж" чи "Давай зійдемося, поживемо, не сподобається - розійдемося". Звісно, як шлюб сам по собі не гарантує довгого і щасливого спільного життя, так і співмешкання не конче значить, що воно закінчиться зле. Але так само і довгий "цивільний" шлюб анічогісінько не гарантує. Просто ставлення якесь (як на мене) - а раптом ми одне одному не підійдемо? Чому мусимо не підійти? В якому сенсі? Якщо є бажання працювати над створенням сім’ї, є відповідальність, є потреба в довготривалих стосунках - то підійдете, нікуди не дінетеся. Якщо ж хтось гадає, що штамп у паспорті робить з половинки його власність - то тут проблема не в самому шлюбі, а в голові. Я з чоловіком зустрічалася рік із гаком до того, як побралася. Разом не жили, чому я дуже тішуся. А перевіряти на придатність до спільного життя варто не свою половинку, а себе.
Сестра прожила в "цивільному" шлюбі п’ять років. Її співмешканець любив усім розповідати, що він вільний козак, користуючись поза тим усіма вигодами шлюбного життя. Гадаю, це клин у голові якийсь - я вільний, і фертик, а це просто моя дівчина. Зрештою, вони побралися. Прожили ще три роки. Розлучилися. (Це я ні до чого не закликаю, просто досвід близької мені людини).

Горват Корнелія - 7-4-2010 у 15:07

Цитата:

Зустрічалася зі своїм чоловіком якраз рівно 3 місяці :lol:

і живемо уже 26, 5 років. То чи показник, дійсно?

Катерина Слобода - 9-4-2010 у 13:53

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Лінда Коваль
А перевіряти на придатність до спільного життя варто не свою половинку, а себе.

100% згідна!

Питання до чоловіків - Скажіть, будь ласка, чи погодилися б ви (теоретично) взяти шлюб і створити сім'ю з жінкою, яка вже 1-n разів була у цивільному шлюбі з іншими, але потім виявлялося, що "не зійшлися характерами"?

Demyan - 9-4-2010 у 14:11

Я ж писав що циільний шлюб це фактично те що і звичайний шлюб тільки без відмітки в паспорті і без процесів розводу.
Взагалі в стосунках пар - вирішувати тільки парам і тільки в конкретних обставинах тощо. Поради порадами, думки думками, суспільство суспільством...але жити тим двом життя разом, і тільки їм вирішувати що і як вони хочуть.

Соломія Федушко - 10-4-2010 у 19:43

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Demyan
Я ж писав що цивільний шлюб це фактично те що і звичайний шлюб тільки без відмітки в паспорті і без процесів розводу.

Я з вами не згідна. У цивільному шлюбі в запасі є план відступу :saint:

Якщо життя складеться - то класно, якщо якісь труднощі - то не склалось і то добре...

Особисто моя думка, що потрібно все й одразу, в комплекті (вінчання, шлюб і, звичайно, життя разом

). Навіщо розмінюватись тільки на цивільний шлюб чи життя разом?

Андрій Пелещишин - 14-4-2010 у 12:27

А тут якраз маленький матеріал на дотичну тему з'явився
http://life.pravda.com.ua/private/4bc5907248b24/

Цитата:

З початку 2010 року в Україні було зареєстровано 37,5 тисяч шлюбів, що майже на третину менше у порівнянні з аналогічними показниками 2007-2009 років.
Про це повідомив міністр юстиції Олександр Лавринович з посиланням на статистичні дані Міністерства юстиції щодо реєстрації актів цивільного стану громадян.

За словами міністра, кількість громадян, які виявили бажання зареєструвати шлюб у першому кварталі поточного року, стала рекордно низькою починаючи від кризових 90-х років.

і ще цікаво

Цитата:

Разом з тим, за рахунок зменшення кількості укладених шлюбів з початку 2010 року, співвідношення одружень-розлучень також погіршилося. У першому кварталі поточного року на кожне розлучення в Україні припадало лише 1,3 шлюбів.

Іван Андрєєв - 19-4-2010 у 15:54

В мене є друг, гарний хлопець, незабаром 30 виміняє. За сім’ю поки що не думає, бо занадто заклопотаний кар’єрою, та й багато відряджень по всьому світу, так що немає часу на тихе сімейне життя. І дівчину він собі знайшов приблизно таку саму. Вони з’їхались, бо люблять проводити разом вільний час (хоч його й мало), мають багато спільних інтересів, ну й звісно, що так простіше із сексом та з квартплатою. Їх обох це влаштовує. То чом би й ні?