Форум Рідного Міста

Як подолати боязнь виступати перед великою авдиторією?

Соломія Федушко - 23-4-2010 у 18:27

Не думала, що в мене така може виникнути проблема, але факт те, що вона є. Вчора довелось виступати перед хоч не дуже великою кількістю людей, але все ж страх був і то не малий. Хоч не можу себе віднести до слабких людей, які бояться висловлювати свої думки, але ж не перед десятками людей, які є потенційнційними твоїми конкурентами і, які скористаються хоч маціпунькою, але все ж таки, нагодою тебе завалити дурнуватим питанням. Якщо ти цікавився і знаєш цю галузь певний час, то не настільки страшно, а якщо менше місяця володієш цією інформацією, хоч все знаєш, але в голові по поличкам ще не розкладено до кінця. То це цілковитий СТРАХ з великими з великими його очами...
Я простежила деяку закономірність прояву цього страху:
1. етап перший - в горлі пересохло, що слова не видавиш з себе; колінка трясуться в усі сторони, які тільки можуть (а якщо додати підбори, то ефект геніяльний); голос тремтить. І думаєш: "О, мамо рідна, що я тут роблю? навіщо мені це треба? та пішло все це до дідька..."
2. етап другий - береш себе якось в руки оводіваєш увагою аудиторії і все супкрово доки не прозвучать 5 копійок, якогось варіата і збивають тебе з рівноваги.
3. етап третій - ти зациклюєшся на цьому питанні і появляються ознаки першого етапу. А також можливе те, що на інформації ще багато потрібно донести до слухачів, а ось настає такий "ступор", що просто не знаєш, що саме треба говорити. Це переважно наступає біля закінчення доповіді.
4. етап четвертий - ти впевнено і з успіхом закінчуєш цю "виставу", якби й страху не було. Це, мабуть, відчуття закінчення мук.

Можливо, є якісь певні правила чи поради, як позбутись, а точніше вбити в собі цей страх. Я знаю лиш одну, але вона мене не дуже задовільняє. Все приходить з досвідом і потрібно лікуватись тим від чого захворів...

P.S. чула ще один метод - випити трошки спиртного, щоб розлабитись :), але тут головне не переборщити.

Андрій Пелещишин - 23-4-2010 у 19:40

Існує багато всякої літератури по риториці. Як сучасної так і вже досить старої. Думав щось процитувати зі такої книжки І.Томан "Мистецтво говорити", але нічого справді цікавого не знайшов.
Але моя особисто думка така.
1. Практика, і ще раз практика. З часом усе відходить, усі хвилювання і тп.
2. Важливо, щоби було що сказати. Якщо якістю виступу компенсується його порожність, то тут потрібні акторська майстерність і наглість.
3. Перфекціонізм то є зло. Від бажання досягнути досконалості виступ (як і багато чого іншого) тільки програє. Взагалі, на тему "а як я зараз виступаю?", краще не думати.

vovka - 23-4-2010 у 19:56

погоджуюсь. практика рішає.

я памятаю як я перший раз виїхав на змагання по драгрейсінгу. глядачів пару тисяч, світлофор, ведучі, таке враження що всі дивляться на мене і зараз вречуть )) я ледве на педалі попадав )))

але після 2-3 етапу все стало на свої місця, я легко концентрувався тільки на світлофорі і не звертав уваги на все решта. зараз нема ніякої боязні, наоборот хочеться того чим побільше ))

Катерина Слобода - 24-4-2010 у 20:36

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
чула ще один метод - випити трошки спиртного, щоб розлабитись :)

не варто то робити! :)
Я першого разу також страшенно переживала, то була конференція десь на курсі 3. Потім вирішила, що страх можна подолати хіба як багато разів повторити, і тепер з кожним разом все легше... До того доводилося виступати перед великими авдиторіями хіба з фортепіанними концертами. Але то трохи інше. Руки скользять по клавішах, але людей ти не бачиш, тому, можливо, легше зосередитися.
Щодо порад...по-перше, якщо в авдиторії знайомі люди, то переживати взагалі не варто.:) Якщо авдиторія незнайома- потрібно знайти собі одного "співрозмовника" з найвідкритішим виразом обличчя і уявити собі, що нікого більше нема, але при тому не забувати дивитися і на інших людей в авдиторії по уявній горизонтально повернутій 8. Так можна втримати увагу авдиторії.
В жодному разі не починати думати як Ви говорите...бо забудете взагалі все на світі.
Добре, якщо є можливість зробити слайд-шоу. Люди собі дивляться, ви собі говорите ;)

Андрій Пелещишин - 24-4-2010 у 21:16

Найкраще - захистити штуки дві дисертацій. Після цього ляк перед аудиторією значно меншає :)
А це не факт
Цитата:
Щодо порад...по-перше, якщо в авдиторії знайомі люди, то переживати взагалі не варто.

Бувають такі знайомі, що краще вже незнайомі :)

Катерина Слобода - 25-4-2010 у 08:59

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Найкраще - захистити штуки дві дисертацій. Після цього ляк перед аудиторією значно меншає :)

:D а то й взагалі пропадає...:)

Соломія Федушко - 25-4-2010 у 21:27

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Цитата:
Щодо порад...по-перше, якщо в авдиторії знайомі люди, то переживати взагалі не варто.

Бувають такі знайомі, що краще вже незнайомі :)

Ой, скоріше навпаки... Коли знайомі - то в десятки разів гірше. Хіба лиш тоді, коли є одна близька людина і підтримка її відчувається і ти певна, що в разі хиби - осуду від неї ніколи не діждешся.
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Існує багато всякої літератури по риториці. Як сучасної так і вже досить старої. Думав щось процитувати зі такої книжки І.Томан "Мистецтво говорити", але нічого справді цікавого не знайшов.

Щодо теоритичних знань - проблем нема, скоріше перевантаження :) Тепер діло за практикою...

Дізналась об'єктивні думки від слухачів і виявилось, що не так все страшно було... І колінок, які тряслись, мов листя на вітрі, не було видно і голос не тремтів... Та й по результату замітно. Але все ж таки я не задоволена собою. :( Буду справлятись зі своїм внутрішнім страхом, хоч і не дуже замітним зовні. :)

Андрій Пелещишин - 25-4-2010 у 21:29

Цитата:
Дізналась об'єктивні думки від слухачів і виявилось, що не так все страшно було... І колінок, які тряслись, мов листя на вітрі, не було видно і голос не тремтів... Та й по результату замітно. Але все ж таки я не задоволення собою. :( Буду справлятись зі своїм внутрішнім страхом, хоч і не дуже замітним зовні. :)

Тут є нюанс.
Якщо не справитися не те, що зі страхом, а з просто хвилюванням, то у випадку, коли виступи перед аудиторією є досить частими - неминуче нервове перевантаження.

Соломія Федушко - 25-4-2010 у 21:32

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Цитата:
Дізналась об'єктивні думки від слухачів і виявилось, що не так все страшно було... І колінок, які тряслись, мов листя на вітрі, не було видно і голос не тремтів... Та й по результату замітно. Але все ж таки я не задоволення собою. :( Буду справлятись зі своїм внутрішнім страхом, хоч і не дуже замітним зовні. :)

Тут є нюанс.
Якщо не справитися не те, що зі страхом, а з просто хвилюванням, то у випадку, коли виступи перед аудиторією є досить частими - неминуче нервове перевантаження.

ось і мене не минуло.... :(

Ігор Домін - 9-6-2010 у 22:54

практика та тренування завжди допоможе. ще треба доклади читати вголос перед дзеркалом. у нас в академії цьому питанню приділяли багато уваги і був результат. навіть студенти-мовчуни захистили дипломи дуже пристойно. у нас декан викладав теплотехніку. захист першої курсової був схожим на диплом. кожен виступав перед аудіторією та потім відповідав на питання від студентів. так робили майже на всіх курсових. діє. навіть вводили необов'язкові на перший погляд дісциплини, тільки щоб кожен студент мав змогу виступити з рефератом. можно ще прийняти участь у якійсь розмовній секції, де можно в неформальній обстановці тренувати виступи з доповіддю. коли до цього звикаєш - страху більше немає. "хорошая вещь - привычка"

Demyan - 10-6-2010 у 08:30

Як писалося вище практика і все.
Хоча багато теж залежить від типу людини, характеру, є оратори, є просто ті хто читають лекції і т.д.