Форум Рідного Міста

Запах страху

сумна - 29-11-2010 у 11:31

Група нейрофізіологів з Німеччини під керівництвом Катрін Хеглер провела досить екстравагантний експеримент.

Була відібрана група канатохідців-новачків, які мали послужити донорами поту. Під пахви їм прив’язали ватні тампони і скерували в парк екстремальних розваг займатися акробатикою на дев’ятиметровій висоті. Щоб запах поту був без домішок, їм приписали строгу дієту і на дві доби заборонили всяку парфумерію і душ. Рівень страху оцінювали за допомогою спеціальної анкети; мета була – налякати якомога більше. Потім тих же донорів посадовили на велотренажери в дощовиках (щоб краще потілося) і отримали звичайний піт, який згодом використали в контрольному досліді. Всі зразки поту розмістили в кріокамері при -40°С.
Наступну групу піддослідних посадовили перед комп’ютером грати із ним в карти на віртуальні гроші. Кожному під ніс прив’язали пакетик з-під чаю, в якому теліпалася чиста ватка або ватка, просочена потом – звичайним чи із «запахом страху». Так от: ті, хто вдихав «запах страху», частіше робили ставку на малоймовірні комбінації карт, котрі обіцяли більший виграш, тобто відверто ризикували. А гравці, які нюхали чисту ватку або звичайний піт, поводили себе розумно – віддавали перевагу тим комбінаціям, які обіцяли скромніший виграш, але з більшою певністю.

Коментар Катрін Хеглер: це пов’язано з реакцією fight or flight, тобто боротьби чи втечі. В природі він працює наступним чином: якщо хтось чогось злякався, то ті, хто поруч, сприймають його запах як сигнал до дії: кинутися на спільного ворога чи втекти. Під дією чужого страху мозок переходить в режим, коли потрібно спасати життя будь-якою ціною. Це в природі; а в людській цивілізації цей запах штовхає на ризик – йти ва-банк, блефувати на переговорах, ризикувати на біржі. І приймати ці рішення дуже швидко, без роздумів.
Вчені не намагаються виділити «молекулу страху» в чистому виді. В чому особливість поту наляканої людини, біохіміки не знають. Але механізм працює, і незалежно від того, чи є це «страхом ворога» чи «страхом друга» - чужий страх мобілізує наш мозок, і відбувається це неусвідомлено.
Запах іншої людини ми чуємо з відстані 15 метрів.

Відразу спадає на думку армія: скупчення немитих тіл у казармі. Це має штовхати на ризиковані витівки. Або маргінальні підліткові компанії: будучи разом, вони ризикують значно більше, ніж кожен ризикнув би зокрема.

Джерело:
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20875438

Demyan - 29-11-2010 у 11:48

Треба їм запропонувати ще щоб нюхати кал - типу випущений зі страху і який виходить по потребі :D
Людям нема чим займатися...

сумна - 29-11-2010 у 11:57

Цитата: Початково розміщене учасником Demyan  
Треба їм запропонувати ще щоб нюхати кал - типу випущений зі страху і який виходить по потребі :D
Людям нема чим займатися...


До певної міри я з Вами згідна :-), але не все так просто.
Такі суто "теоретичні" дослідження часом можуть знайти незвичне застосування.
А тут - зовсім прозоро: це ж готовий засіб маніпулювати натовпом, навіть провокатора не треба.



Катерина Слобода - 29-11-2010 у 16:38

Цитата:

До певної міри я з Вами згідна :-), але не все так просто.
Такі суто "теоретичні" дослідження часом можуть знайти незвичне застосування.
А тут - зовсім прозоро: це ж готовий засіб маніпулювати натовпом, навіть провокатора не треба.

Так, то ви маєте рацію! Використання запахів для маніпулювання людськими діями дуже навіть ефективне, будь-який топ-менеджер супермаркету знає, що якщо потрібно збільшити кількість продаж слід використовувати цитрусові запахи, а також запах свіжовипеченого хліба...
то використання такого роду технологій цілком може забезпечити успіх і у інших сферах (як ви і навели приклад)

сумна - 29-11-2010 у 18:30

Ех, маніпулюють нами... :-)

І ще - цей експеримент стосувався внутрішньовидового ефекту. А якщо казати про міжвидовий, то тварини можуть дуже допомагати людині.
Наприклад, те, що собаки чують запах наркотику чи вибухівки, - то все байка. Вони чують запах, коли до людини, хворої на діабет чи епілепсію, наближається приступ, і попереджена людина має досить часу, щоб зажити ліки або принаймні зайняти таку позицію, щоб не травмувати себе при падінні.
Але є і ще фантастичніші речі – собака розпізнає меланому на ранньому етапі! Важко в це повірити.




Рост - 1-12-2010 у 23:07

Цитата: Початково розміщене учасником сумна  

Але є і ще фантастичніші речі – собака розпізнає меланому на ранньому етапі! Важко в це повірити.

Це якась конкретна собака, чи вони усі таку здатність мають?

Іван Андрєєв - 2-12-2010 у 00:05

Відчувати запах раку можуть всі собаки, окрім декоративних порід, в яких нюх набагато слабший. Але як песик зможе повідомити свого хазяїна про рак? А ніяк. Він просто відчує специфічний запах і все. Можливо запах його зацікавить (як у тої жіночки, собака якої увесь час намагався облизувати її родимку), можливо ні. Для того ж, щоб в собаки з цим запахом виникали погані асоціації, та бажання сигналізувати певним чином, його треба спеціально навчати. А це дуже складний та довготривалий процес. Тому, щоб не мордувати песиків, вчені створили спеціальний прилад "електронний ніс", який навіть переплюнув можливості чотириногих.
http://tsn.ua/nauka_it/stvoreno-prilad-yakii-diagnostuye-rak-za-zapahom-z-rota.html