У мене є слабкість.
Я люблю перечитувати книги. Раз у кілька років можу взяти до рук якусь книгу, яку
полюбив ще в школі чи студентом, і перечитувати, вникаючи в деталі, смакуючи кожну
фразу...
Цього разу до рук потрапило знамените "Золоте теля".
Щиро кажучи, раніше я впивався цим твором, легким, молодецьким, у міру авантюрним з
тонким дорослим гумором.
Але зараз я змушений був просто припинити її читати, тому що відчув зовсім інший
її ракурс - брехня і запудрювання мізків.
Події розгортаються десь в 1934 році, в якомусь умовно-пасторальному приморському
краї, за яким вгадується Південна Україна та Одеса. У рік після найстрашнішого на
цих землях голоду селяни напихають учасників автопробігу усілякими яствами,
конторщики штурхаються в буфеті за канапки з ікрою, а випадкові попутчики
змагаються за право кормити Бендера мясивами.... Якимось дивом по тому страшному
вимореному краї гасають на автомобілі американці з перекладачем (адже все гаразд,
усі процвітають!)...
Чомусь розізлив сарказм авторів, з яким вони регочуть з підприємця, якого
добивають податками. Політичні дискусії старших людей які багато чого бачили і
передчувають страшну війну, до якої залишилося лише 5 років також стають об'єктом
насмішки. Перші "чистки" (які так і називаються чистками) подаються як щось цілком
і цілком правильне... (щоправда, про людей з невиразними сірими очками, що "чистять"
- дуже тонко написано).
Хтось запитає - ну чого я вчепився тієї книги? Та бо вона блискуча та талановита,
люди нею і зараз захоплюються, дивляться старі екранізації тощо. А насправді -
просто нагла брехлива пропаганда, яка написана на жаль дуже талановитими
людьми.
Можливо і завдяки цій книзі окремим цілком нормальним людям важко усвідомити
трагедію 30-х років, і вони чіпляються за надумані пасторальні картинки.
Пропаганда зазвичай є нецікавою, нудною і примітивною, тому вона приїдається, з
нею можна змиритися.
Але страшно коли пропагандою займаються таланти і вкладають у неї душу.
А ще комусь знайоме таке відчуття - радикального переосмислення якогось відомого
художнього твору?Андрій Пелещишин - 17-7-2011 у 13:36
Трохи мушу виправити самого себе..
Події розгортаються не в 34 а в 30 році. Ну в такому разі це дещо міняє, але не
принципово. Бо твір написано в 1931 році, значить до читачів реально він дійшов у 1932
році, коли вже починалася страшна трагедія.Ігор Мацевич - 31-7-2011 у 14:02
Мабуть, щось подібне я відчув до своєї улюбленої "Граф Монте-Крісто", котра
підтримувала в мені романтичні марення про справедливість, доки остаточно не
зрозумів, вже в зрілому віці, що її не буває, що ми тут попри дану нам "вольную волю"
виконуєм абсолютно незрозумілу нам місію в якій немає місця людській
справедливості. Маю надію, що є Божа (рай і пекло).
Тому тепер незлюбив витвір Дюма, а зайнявся перечитуванням Біблії.
А це воістину унікально чудесна Книга: Кожен раз читаючи знаходиш інший підзміст,
інакше світобачення, інше розуміння багатьох проблем.Odarka - 1-8-2011 у 12:34
Я перебираю зараз величезну батькову бібілотеку і багато книжок змушена
викидати, тому вони пропахли прорадянською пропагандою...навіть книжка "Стежками
Довбуша" починається зі слів: "Багато гуцульских сімей дякуючи приходу радянській
владі відгуляли новосілля..." Ну і купа різного вже мовчу, що Довбуш там, як якийсь
комсомолець вимальований.Oleksij Kulko - 1-8-2011 у 18:08
Трохи мушу виправити самого себе..
Події розгортаються не в 34 а в 30 році. Ну в такому разі це дещо міняє, але не
принципово. Бо твір написано в 1931 році, значить до читачів реально він дійшов у 1932
році, коли вже починалася страшна трагедія.
Нещодавна
перечитував "теля"... вся трется частина в нього просякнута все болем і трагізмом.
Ільф і Петров як раз майстерно зобразили перехід від позитивної епохи до часу,
коли сміятися стає якось не "по-пролетарські". Андрій Пелещишин - 1-8-2011 у 18:23
Та нема тамс суспільного болю і трагізму, просто пропаганда. З захопленням
розказується про трудовий ентузіазм, активну комсомольську молодь, успішне
знищення приватного бізнесу... Там є елементи трагізму, але ніби персональна
трагедія окремих, вкрай непривабливих людей або просто асоціальних особистостей
на фоні ідеалізованої дійсності, індустріалізації і "опартіювання" усього.Андрій Пелещишин - 1-8-2011 у 18:26
Цитата:
Я перебираю зараз величезну батькову бібілотеку і багато книжок змушена
викидати, тому вони пропахли прорадянською пропагандою...
Це мені також дуже добре знайомо.
А ще як маскували... Береш якусь "Історію Львова" (або щось таке..), і думаєш "а хай ще
полежить, може згодиться". А потім відкриваєш - а вся історія до 1939 на 20 сторінках, а
потім... Тьху... На макулатуруOleksij Kulko - 2-8-2011 у 19:17
Там є елементи трагізму, але ніби персональна трагедія окремих, вкрай
непривабливих людей або просто асоціальних особистостей на фоні ідеалізованої
дійсності, індустріалізації і "опартіювання" усього.
Ну а
мені, читаючи теля, хочеться співчувати країні, в якій після певного повороту, всі
мають думати і діяти як одне "ідеологічно правльне" ціле, і в якій нема навіть
найменшого місця для авантюризму.Андрій Пелещишин - 2-8-2011 у 20:16
Мені так само хочеться співчувати країні, в якій релігійні свята, іменини і т.п.
вважаються поганою традицією, але це ж не означає, що твір одеситів якось захищав
їх...
Навпаки, він сприяв, і сприяв дуже "новому життю"Oleksij Kulko - 3-8-2011 у 08:14
В цілому маєте рацію. В цьому плані значно приємніше читати "Одноповерхову
Америку": там рівень ідеологічної пропаганди значно нижчий. Та й в цілому вкрай
позитивний твір з величезно кількістю цікавих деталей.
