Андрій Пелещишин - 24-12-2011 у 20:10
На фоні драматичного замерзання політичного життя в Україні, несподіваним
дисонансом почали надходити новини з Росії.
У країні де опозицію били з завидною систематичністю, а чисельність активних
громадян на масових заходах ще рік тому вимірювалася десятками, несподівано
почалося якесь життя.
Фотографії з московських мітингів вражають, таке враження що з такою масою людей
не знають що робити не лише влада, але і опозиційні політики, усі ці явлінські з
нємцовими. Нові обличчя полумяних борців з корупцією типу Навального, письменник
Акунін, що очолює маси, активна участь технічної інтелігенції - це вже більше
нагадує не стільки Україну-04, а СРСР-89...
Цікаво, це черговий виток спіралі чи якась хитра політична комбінація окремих
постатей? Наприклад президент-лузер вирішив взяти драматичний реванш над
Путіним, недаремно він вже і місцеві вибори повертає і відкриває дорогу новим
політичним партіям... його хочуть зробити прем'єром від правлячої партії, а його
вірні помічники вже говорять про потребу в організацію потужної опозиційної
партії.. З другого боку і сам Путін починає дистанціюватися від владної партії,
придумавши якийсь чудернацький Народний фронт (ще один привід згадати кінець
вісімдесятих)
Але і аналогії з 80-ми чи Україною-04 тут якщо і є, то вони якісь перекошені,
карикатурні...
А може це таки світова закуліса, і всі події на півночі Африки були просто
польовим експериментом для уточнення моделі суспільного зсуву перед вирішальною
битвою? 
Tempika - 24-12-2011 у 20:41
опозиції нема, маси досить ситі, і не готові втрачати свої кайдани.. думаю, якусь
костомаху для вигляду кинуть (а мо путін свій строк просто пропустить), але по суті
не зміниться нічого.
Юрій Сєров - 24-12-2011 у 23:38
На фоні того мертвого спокою, що був у них останніми роками, то справді потужні
рухи розвиваються....
Dmy - 25-12-2011 у 11:52
Цікаво, а полум'яний борець із системою Ксюша Собчак більше з 1989-го чи 2004-го?
Чи більше нагадує карикатуру на карикатурного депутата Чичоліну?
Андрій Пелещишин - 25-12-2011 у 12:13
Карикатура на Руслану, яка успішно грілася в променях влади, а потім перейнялася
духом революції.
Взагалі таких персонажів завжди вистачає
Dmy - 25-12-2011 у 12:50
Ну-у, можливо.
Тобто Росія:
а) намагається наслідувати Україну;
б) повернулася у 1989-й рік?
Тоді я їм не заздрю.
Бо часи, коли інтелігенція прагнула щось змінити, а "народні маси" вірили "в успіх
цієх безнадійної справи", були і в Україні, й у Росії.
Але в Україні надалі послідував виступ усіх без розбору, тобто без поділу на шари
та прошарки - і що важливо -мирний виступ. А тепер намацуються протести
"економічної бази": малі підприємці, пільговики тощо.
Тобто, трохи умовно: спочатку виступали за свободу, згодом - за справедливість, а
тепер - за "пожрати". Перші 2 ідеї більш високі та красиві, але для більшості не такі
першочергові (хоча би на підставі піраміди Маслоу). Чого не скажеш за майже вже
фізиологічну третю.
А Росія, значіцца, знову - за свободу із прорабами духа на чолі? Довгенько же їм
ще!
Ну і, після 89-го в Москві теж була заваруха, і якщо згадати її характер, результат і
наслідки, то є велика підозра, що все закінчиться тим, що чергові скінхеди
перестрінуть чергових кавказців, це оформиться у феєрверк у вигляді пари-трійки
терактів, і свобода знову почне сприйматися, як вседозволеність, а жорстокі
каральні заходи нового старого святого президента - як спасіння нації від
підступної американо-грузино-україно-естонської помаранчової чуми. Плавалі -
знаєм.
Андрій Пелещишин - 25-12-2011 у 13:17
Мені здається, що те, що відбувається, таки ближче до 89 з двох причин:
1. На першому місці не демократизація і зміна режиму, і не економічні реформи, а
якась "незадоволеність естетикою режиму". Не випадково інтелігентніші будівничі
режиму так швидко почали втягуватися в процес. Кудрін той самий, чи навіть Сурков.
Не здивуюся, якщо десь на 5-му такому мітингу виступить і такий собі Д.Мєдвєдєв. З
вимогою відмінити результати нечесних президентських виборів Тобто гнів народу більше проти всяких
естетичних невідповідностей 21 століттю та просто одіозностей - новітнього культу
особи, наглої брехні на виборах (150% явка) і брехні про сам мітинг ("усе проплачено"),
хамства Путіна з його контрацептивами, усяких там молодих нашоїдів і т.т .
Правда, тут є аналогія і з 2004 в нас (естетична складова була в нас також дуже
сильна) - але в нас було ясно, хто має має стати на вільне місце. Були Ющенко і
Тимошенко з своїми командами... Там же ж хіба Кудрін.. Але хто зна, може справді це
Мєдвєдєв? Оце був би номер - стати прем'єром, розкачати хвилю народного протесту
зразу після виборів, і таким чином не визнати Путіна президентом. І зразу усе в
одному флаконі - абсолютна влада, усунення усіх реальних конкурентів і ганебних
соратників та ще й імідж в очах світу!
2. Друге, що нагадує 89 - локалізованість виступів в Москві. Звичайно, вони для
галочки ще десь, але насправді тільки в Москві. Але тут цікаво, чи перейде аналогія
далі, а саме, що це все може перекинутися не в російські, а в національні автономії,
отоді вже буде аналогія з 90...
Андрій Пелещишин - 25-12-2011 у 13:22
У розвиток думки про незадоволення естетикою режиму - сучасний громадянин на
теренах СНД не проти "ситої диктатури", але як постійний користувач Вконтактє,
хоче щоби все виглядало немов би він європеєць у Фейсбуці 