Форум Рідного Міста

"Галереї щастя" в соцмережах

Андрій Пелещишин - 11-2-2012 у 12:39

Десь у нетрях інтернету натрапив на подібну думку, до тої яка викладена далі в дописі (на жаль не зберіг джерело).
Про що мова? Мова про самооцінку людей, точніше їхнього благополуччя і про те, які проблеми теоретично може породжувати соцмережа з її фотогалереями.
Як би там не було, світська людина (не монах, не схимник і т.п.) оцінює своє життя у порівнянні з життям інших людей. У принципі це є благо. Ми ж повинні звідкісь дізнаватися, що можна жити краще - бути здоровшим, чи з'їздити відпочити, купи авто невідомої нам раніше моделі... Це стимулює, підтримує людину у боротьбі з лінню.
Але людина мусить розуміти, що і вона не пасе весь час задніх. Фактично самооцінка формується з двох каналів: оцінки інших людей, автономна самооцінка в порівнянні з іншими.
Людина потребує додатньої самооцінки. Інакше життя може стати немилим, руки опуститися...

Зупинимося детальніше на другому каналі - автономній самооцінка в порівнянні з іншими. Він важливий, якщо він підтверджує думки інших щодо себе, людина знає на чому вона стоїть.
У реальному житті, до останнього часу людина переважно оцінювала інших з реального спілкування. Звичайно кожен хотів виглядати краще в очах людей, але все таки... Багато речей не замаскуєш.. І під "косметичними" плюсами завжди "просвічував" реальний стан ... Ми бачимо, що співрозмовник втомлений чи постарів, що його костюм не зовсім новий тощо. Усе це дозволяло реальніше відчути стан іншої людини, об'єктивізувати її реальні досягнення та можливості.
Я не говорю зараз про злорадство чи заздрість, вони поза дужками. Чужим проблемам можна співчувати, а можна радіти. Мова не про те, а про те, що в реальному спілкуванні людина відчуває повно життя, у тому числі те, що можливості наші обмежені, час неминуче плине своїм ходом, на долю кожного випадають випробування... Життя на цьому світі справді таке, і добре і не дуже. У цьому можливо і є естетика цього життя.

Ну це все вступ.
А тепер уявимо себе на місці юнака, який ще не познайомився з життям інших людей в реалі достатньо глибоко. А завдяки соцмережам - може і ніколи вже не познайомиться. Його переслідує віртуальне спілкування, особливо "галереї щастя", де близькі і не дуже близькі люди (у багатьох число "друзів" вимірюється сотнями) вивішують свої знимки. Абсолютно природньо, що людина вивішує знимки, де все ОК, де вона красива. Знимки з відпочинку, з забави, з зустрічей з відомими людьми, знимки з коханими... Ніхто не розміщає знимок, коли він втомлений після важкого дня прийому важливої персони, чи з похмілля після веселої забави, чи заплаканих очей після сварки з коханим...
У такому разі, людина яка переглядає чужі "галереї щастя" (а точніше - вони самі їй лізуть в очі), починає втрачати відчуття реальності і адекватну самооцінку.
Може здатися, що тобі одному не пощастило з погодою на літньому відпочинку, що тільки в тебе нема дівчини, і "всі нормальні люди" зимою тільки катаються на лижах, а про напружену роботу навіть не згадують. У всіх завжди посмішки на обличчях та святковий одяг..
Якщо людина не готова до такого, це їй стає випробуванням. Навіть якщо не заздрість її мучить, то принаймні відчуття власної нікчемності потрохи буде проникати в душу..

Я міг би цю думку ще розвинути, але цікава думка інших - чи є резон у моїх міркуваннях.
Якщо мене запитають, чому я це написав, то прошу дуже:
1. Просто хотів поділитися думками :)
2. Можливо, якщо в моїх міркуваннях є сенс, комусь допоможе усунути "галереї щастя" інших людей з центру самооцінки десь на периферію, і, відповідно, відчути землю під ногами.

Катерина Слобода - 11-2-2012 у 23:01

Загалом я трохи не згідна з тими твердженнями, якщо людина самодостатня і чітко знає чого хоче в житті, то навряд чи дуже буде зважати що робиться на сторінках в соц.мережах в ста-і більше її друзів, тим більше порівнювати чи відчувати себе нікчемно...також думаю, що в статті досить переоцінене справжнє ставлення користувачів соц.мереж до спілкування, ейфорія, яка була на початках виникнень соц.мереж минула, і вони сприймаються просто як ще один засіб для донесення своїх думок до певного кола людей, чи як середовище спілкування, яке просто має більше можливостей за мобільний телефон, який по-суті є також засобом для віртуального спілкування, як і телеграф колись, як і листи...те ж саме, просто в пришвидшеному варіанті і з "показухою", коли частина переписки може бути видима всім... от мені недавно стало страшенно цікаво, а чи переписувалися б люди, які, наприклад, в 19-20 століттях використовували листи як засіб для спілкування, (а переписка могла тривати десятиліттями) , якби в них були такі засоби, які доступні зараз, думаю точно ні :)
Що точно можу сказати, то ніякі соц.мережі не дають такого відчуття "переддепресії" як два тижні життя хай навіть в Німеччині, не кажучи вже про Швейцарію чи Канаду...от з тим точно годі справитися :rolleyes: , а соц.мережі то дурниці :)

Олена Генералова - 2-6-2013 у 23:10

Досить цікава тема, ніколи не замислюваалсь над нею під таким кутом зору.
гаразд, якщо робити висновки про життя, порювнюючи з фото друзів з соцмереж та інших інтрнет-джерел. То як людина має реагувати на різноманітні новини про зірок. Візьмем для прикладу новину про продаж будинку Мадонни http://www.homesoverseas.ru/news/Madonna_prodala_apartamenty_v_Nju-... - у пересічного громадянина мабуть дах має поїхати від усвідомлення думки, про сумму ЗНИЖКИ 3,6 млн. зелених. Та й остаточна вартість "будиночку" майже 20 мільйонів повинна була б розвинути комплекс неповноцінності у 99% населення.
Але ж нічого, здається всі нормальні :lol:

Андрій Пелещишин - 5-6-2013 у 21:32

Усі нормальні чи не всі.. Норма складне поняття, і добре відомо, що до людської душі мало застосовне.
Щодо піднятої мною теми наведу таку аналогію. Не раз повідомлялося, що найбільше самогубств у дні сімейних свят та дня Валентина - коли весь інформаційний простір просто перенасичений "щасливими" сюжетами, зображеннями, мотивами. І в цій радісній атмосфері багато людей себе не можуть знайти, тратять зв'язок зі світом.

Наталя Пилипців - 1-7-2013 у 16:29

А я з Вами погоджуся, я вважаю що кожна людина, переглянувши фото своїх знайомих, починає аналізувати, "а як у мене". Але все-таки я думаю, що це хороший стимул чогось добиватися, ставити собі нові цілі і задачі. А слабкі і закомплексовані люди дуже рідко реєструються у соцмережах.

Андрій Пелещишин - 1-7-2013 у 16:54

За моїми спостереженнями, люди яким складно в реальному житті, навпаки знаходять себе в соц мережах.
А те, що чужу радість можна розглядати як стимул - погоджуюся.

Андрій Пелещишин - 3-10-2015 у 21:29

Стаття за темою
http://m.lenta.ru/articles/2015/10/02/basiclies/
Ключова цитата
Цитата:
«Когда вы проводите солидное количество времени, просматривая френд-ленту с чужими жизненными успехами — каникулами в Теркс и Кайкос, посещениями дефиле недели моды, романтическими помолвками, трудно по-прежнему любить собственную жизнь», — считают Лодро Ринзлер и Мегган Уоттерсон, авторы книги «Как любить себя (и иногда других людей тоже)».
У экспертов даже возник термин для тех, кто киснет над френд-лентой, считая свое существование скучным и однообразным по сравнению с яркостью репортажей в Instagram — FOMO (Fear Of Missing Out), то есть боязнь того, что жизнь проходит мимо.

І оригінал http://www.marieclaire.com/culture/advice/a15922/confidence-advice/...
Те що я назвав "галерея щастя" , там називають "театром успіху"

Андрій Пелещишин - 19-11-2015 у 23:44

І ще дослідження в дотичну тему
http://www.livescience.com/46609-facebook-emotions-contagious.html

Автори встановили, що якщо читач Фейсбука бачить більше позитиву чи негативу від "друзів", то відповідно ними заражається.
Методика дослідження викликала певні сумніви в її етичності (Фейсбук штучно фільтрував стрічку для окремих людей і аналізував потім емоції в їхніх дописах), але нехай.
Висновок ІМХО, трохи поспішний. Можливо (думаю, що так і є), що людина просто "тримає планку" і підсвідомо слідує стилістиці повідомлень. Ну не буде ж вона жалітися на життя, коли у всіх свято і фестиваль?

Андрій Пелещишин - 28-12-2015 у 11:34

Гарна простенька стаття про те, як зробити свій Фейсбук менше дратівливим для друзів. Основний акцент саме на зменшенні ефекту "галереї щастя"

http://waitbutwhy.com/2013/07/7-ways-to-be-insufferable-on-facebook...

Кому складно англійською, то український переклад тут http://m.nv.ua/ukr/opinion/urban/7-sposobiv-primusiti-nenaviditi-se...

Андрій Пелещишин - 29-12-2015 у 22:49

Класна ілюстрація


Андрій Пелещишин - 23-12-2016 у 11:38

Ще одна стаття за матеріалами соціологічних досліджень

https://lenta.ru/articles/2016/12/22/badbad_socialmedia/
правда там більше акцент на зовнішньому вигляді
Цитата:
Молодые женщины в основном признавались, что увиденные ими в соцсетях представительницы прекрасного пола казались им красивее их самих. И именно фото из виртуального пространства чаще всего вызывали тяжелые мысли о своей наружности, необходимости срочно сесть на диету, пойти в спортзал и так далее.

Ученые пришли к выводу, что если заниматься сравнениями в соцсетях достаточно долго, это повлечет весьма негативные последствия для психики.

Самыми депрессивными платформами исследователи сочли Instagram и Snapchat, поскольку там больше возможностей для сравнения визуальных изображений, но и другие сети, по их мнению, тоже вредят боди-имиджу.