Форум Рідного Міста

Інтерв’ю кардинала Гузара

Роман Голощук - 10-4-2003 у 21:32

Під час прямої лінії в редакції “Високого Замку”
Блаженнійшому Любомиру кардиналу Гузару, главі Української греко-католицької церкви, довелося відповідати на дуже різні запитання.

Телефонували люди з різних областей України і навіть з-за кордону, греко-католики та православні, журналісти і заробітчани. Одні дякували за добрих священиків, інші скаржилися на нечесність своїх настоятелів, хтось просив протекції у вирішенні своїх справ, а хтось - просто духовної поради, а ще просили про аудієнцію і навіть декламували вірші…

- Слава Ісусу Христу! Вам телефонує Андрій, який зараз на заробітках в Італії. Я хочу вступити в духовну семінарію, але мені вже 30 років і я одружений.

- Згідно з теперішніми правилами, вам вже забагато років, аби вступати до семінарії. Ми хотіли б організувати особливу семінарію для таких чоловіків, бо ви – не один. Але це складно, бо ви працюєте, утримуєте родину, так що нелегко буде поєднувати це з навчанням та духовною підготовкою, яка дуже важлива для майбутнього священика і вимагає багато часу та певних обставин. Можливо, колись це вдасться зробити, але я не хочу вас обнадіювати.

- Вам телефонує парафіянка церкви Єлизавети і Ольги. Мене цікавить доля отця Івана, котрого усунули з парафії за непослух. Чи не буде пом’якшено для нього покарання?

- Думаю, що вам варто спитати у нього, бо я з ним розмовляв, і він добре знає, що на нього чекає. Від нього залежить, чи він буде священнодіяти, чи ні. А пом’якшення він вже має, адже не покараний так, як на те заслуговує.

- Ваше Блаженство, з’явилося повідомлення про об’явлення Богородиці в Закарпатті. Як до цього ставитися?

- Є багато випадків в різних кутках України, коли люди кажуть, що їм явилася Богородиця. Таку річ довести дуже важко. Я чув, що в те село на Закарпатті люди приїжджають, моляться, і це є добре. Чи там справді була якась поява, важко сказати. Такі речі треба дуже прискіпливо перевіряти, щоб не було обману, який, замість того, щоб прославити Богородицю, тільки завдасть їй болю і неслави.

- Прошу вашої поради. Я три роки хворію, і лікарі не можуть встановити діагноз. Люди порадили піти до жінки, яка лікує травами і встановлює діагноз. Чи можна до неї звернутися?

- Якщо вона – людина серйозна, не вдається до ворожбитства чи магії, то можна. Є люди, які знаються на травах і допомагають хворим. Багато ліків, які ми приймаємо, зокрема гомеопатичних, виготовлені на основі рослин і трав. Але будьте дуже обережні. Я б радив краще піти до лікаря, який має належну освіту і засоби для встановлення діагнозу та лікування.

- Можливо, ви підкажете, де є священики, які моляться над хворими? До кого з них звернутися?

- У монастирі святого Михаїла у Львові є отець Василь, а також в монастирі отців-василіан у Підгірцях – отець Михаїл. Вони мають особливий Божий дар молитися за хворих.

- Ваше Блаженство, вас турбують зі Стрия з місцевої телекомпанії “Хвилі Стрия”. У нас щотижня виходить програма “Благовіст”, у якій висвітлюємо релігійне життя нашого міста. Порадьте журналістам, які питання мали б порушувати вони в своїх програмах?

- Засоби масової інформації мають надзвичайно важливе значення у житті справді демократичного суспільства. Не можуть всі люди з усіма говорити, а ви – ті посередники, які мають від імені людей і для людей розказувати, що діється і якою є правда. Ваше завдання – правдиво представляти дійсність, інформувати людей. ЗМІ мають підтримувати добро, служити розвиткові суспільства й збереженню моральних цінностей. Щодо церковного життя, я думаю, треба висвітлювати ініціативи, які відбуваються в суспільстві, які гідні наслідування, а також говорити про проблеми.

- Вас турбує парафіянка церкви святого Димитрія. Три роки в нашому храмі правив молодий священик отець Роман. Він згуртував нас, привернув до церкви дітей, усі його поважали й любили. Місяць тому його перевели на іншу парафію. Чи була така потреба забирати отця від нас?

- Чи ви колись подумали над тим, що такого доброго священика, може, десь більше потребують, аніж у вас? Може, є громади, які мають більші духовні клопоти і їм потрібно священика з такими обдаруваннями? Не дивіться на Церкву та на священиків з точки зору власної користі. Подумайте, що вони є слугами Церкви, слугами Божими. Їх посилають туди, де їх більше потребують. Це не покарання ні для вас, ні для нього. Люди надмірно прив’язуються, але священик – це ніби військовий, якого переводять туди, де це найбільше потрібно. До того ж, молодих священиків ми скеровуємо на різні парафії, аби вони набували досвіду служіння в різних обставинах.

- Скажіть, будь ласка, чи в греко-католицьких церквах має бути церковний комітет або “двадцятка”, і хто повинен тримати церковну касу? Бо наше братство нічого не знає про касу, каже, що нею керує священик.

- Така ситуація є дуже негативною, бо породжує підозріння, часом абсолютно виправдані. Мені здається, що той священик чинить дуже невторопно. У кожній християнській громаді люди мають знати, що діється з їхніми грошима. Ми стараємося пояснити священикам, що вони не мають так поводитися. У таких справах має панувати відкритість і прозорість. Я раджу вам звернутися до вашого отця-декана або до церковного керівництва у Львові й пояснити їм ситуацію.

- Вас турбує вірний Української автокефальної православної церкви. Я вас поважаю як главу УГКЦ і вважаю, що наші Церкви мають жити у злагоді. Але мене вразив випадок у Жовківському районі, коли греко-католицький священик брутально висловлювався щодо нашого владики…

- Якщо є докази, що священик так поводився – не розумно й не по- християнськи – безумовно, він буде покараний. Хоча ми й належимо до різних конфесій, ніхто не має права ображати й принижувати іншого.

- Я звертаюся до вас за допомогою. Мій чоловік священик. Десять років він служив в одній церкві, а ось вже три роки він на парафії, де тільки 45 номерів. Відповідно, він отримує дуже маленьку платню, на яку ми з трьома дітьми не можемо прожити. Мій чоловік вважає, що це покута для нього, багато молиться. Але я вважаю, що є ще й матеріальні, не тільки духовні, потреби. Ми не раз зверталися до нашого владики, але ця справа не вирішується.

- Я розумію, ситуація доволі складна. Щоб вам у якийсь спосіб допомогли, раджу звернутися до вашого єпископа. Ми стараємося таким священичим родинам допомагати, щоб вони мали можливості годувати й виховувати дітей. Я зі свого боку обіцяю звернути увагу на ваше прохання.

- Я написав близько трьох сотень віршів на духовну тематику. Хочу їх видати, але мені потрібен спонсор.

- Звичайно, треба поширювати ваші вірші, щоб їх чули й інші люди. А от зі спонсором – важче. Я розумію, що видавати щось сьогодні - коштує грошей. Дай Боже, щоб знайшовся хтось, хто відчує вартість ваших думок і допоможе видати збірку.

- Слава Ісусу Христу! Я недавно повернулася із заробітків з Греції. Ми дуже вдячні вам і отцеві Любомиру Даціву, який нас там, на чужині, згуртував, підтримав. Відколи він приїхав, маса народу відвідує церкву. Чи довго він буде в Греції?

- Дуже дякую, мені приємно чути такі слова. Отець час від часу приїжджає до Львова, але переважно перебуває там. Ще якийсь час він буде служити в Греції.

- Я перенесла операцію на серці. У мене є одна дитина, але я хотіла б мати ще одну. Лікарі кажуть, що серце може не витримати. Чи в моїй ситуації буде виправданий аборт?

- Не можна робити аборт заради порятунку життя, не можна чинити зло, щоб досягти доброї мети. Якщо під час якоїсь операції, ціллю якої є не вбити дитину, а повернути ваше здоров’я, загине плід, то це не буде вашим гріхом. Якщо вам вистачить духовної сили, то ліпше утриматися від операції. Це буде героїчний вчинок, а далі – все залежить від Господа Бога.

- Вас турбує парафіянка з Рясного. Два роки тому Святійший Отець проголосив вас кардиналом Римо-католицької церкви. Але ж ви єпископ Греко-католицької церкви?

- Кардиналів не “класифікують” за Церквами. Кардинал – це звання, пов’язане з містом Римом і з евентуальним обиранням Папи. Я належу до Греко-католицької церкви, є кардинали, які належать до Вірменської, Маронітської чи Мелхітської церков.

- Я парафіянка церкви Єлизавети і Ольги, а тепер ходжу до церкви Папи Климентія. Кажуть, ці храми мають передати полякам?

- Ніхто не забирає тих церков, які ми нині використовуємо. До війни ці храми будували і використовували римо-католики. Їх у той час в Україні, особливо у Львові, було більше. Тепер їхня кількість значно менша, тому нам передали ці будівлі у користування. Ніхто від нас їх не забирає, але хтось поширює зайвий страх серед вірних.

- Скажіть, чи кремація тіла не суперечить християнській традиції?

- Це незвичний спосіб поховання покійних, бо традиційно ховаємо ціле тіло. Але спалювання тіла не заборонене в окремих випадках. Наприклад, під час пошесті або в ситуації, коли у великих містах нема місця для цвинтарів. Ще є випадки, коли людина помирає за кордоном, і дуже важко перевезти тіло.

- У нашій області є села, в яких, незважаючи на рішення судів, громади (чи то греко-католицькі, чи православні) не поступаються одна одній храмом. Є випадки, коли роками вірні одної з конфесій моляться під відкритим небом. Як їм чинити в таких випадках, де шукати захисту?

- Це трагедія так званих конфліктних громад. На жаль, тут винна держава. Бо коли є рішення суду, держава повинна виконати свій присуд. У більшості випадків ті конфлікти відбуваються далеко не на релігійному ґрунті. Влада завжди каже нам, єпископам, піти поговорити зі своїми вірними. Але це допомагає так, як кидати горохом об стіну. Бо в селі точиться боротьба за впливи, а релігійні розходження використовуються як прикриття.

- Ваше Блаженство, як можна потрапити до вас на аудієнцію?

- Не у всіх випадках, щоб поскаржитися, необхідно йти на прийом до мене. Передусім, треба звернутися зі своїм питанням до декана. Далі отець-декан або самі люди із листом, підписаним деканом, можуть звернутися до канцелярії на Святоюрській горі. Там приймають священики, які займаються справами мирян і справами духовенства. На жаль, я фізично не маю часу прийняти всіх. Тому я користаю з нагоди прямої лінії в редакції “Високого Замку”, бо це є способом відповісти багатьом людям – і тим, які телефонували, і тим, які будуть читати мої відповіді в газеті.
Леся ФЕДІВ
Джерело - [url= http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=18621] Високий замок [/url]