Форум Рідного Міста

Е7 vs G7. Ви в це вірите?

Андрій Пелещишин - 16-1-2013 у 22:53

Цитата:
Джон Хоксворт, провідний економіст компанії і співавтор звіту, зазначає, що глобальна фінансова криза вдарила по Великій сімці значно серйозніше, ніж по E7. Під останнім терміном об’єднані світові зростаючі економіки з найбільшим потенціалом - Китай, Індія, Бразилія, Мексика, Росія, Індонезія і Туреччина. Їх лідерству сприятимуть і проблеми Європи та США із значними витратами бюджету і зростанням позик.

Таким чином, експерти чекають, що E7 може обійти G7 вже до 2020 року. Крім того, аналітики бачать у трійці лідерів до 2050 року Китай, США і Індію, які значно відірвуться від найближчих конкурентів, Бразилії і Японії.

http://ua.korrespondent.net/business/economics/1477540-svit-u-2050-...
Ну і там ще трохи про те, що "перший світ" уже не буде першим...

Не знаю чому, але я в такі прогнози не вірю. Ну не вірю я в безкінечне зростання економіки при недосконалих або маргінальних економічних системах в країнах з обмеженою демократією, купою соціальних, релігійних та етнічних протистоянь та корумпованими урядами.
Інша справа, як саме Велика сімка досягатиме лідерства? Користатиме слабкими сторонами конкурентів, провокуючи внутрішні та зовнішні конфлікти чи шляхом знаходження нових шляхів розвитку та технічного прогресу.

Dmy - 17-1-2013 у 12:34

Ну, для PricewaterhouseСoopers педалювати країни третього світу - персональна фішка.
А взагалі - дивні вони: один із найбільших світових консультантів із бухгалтерії та податків останнім часом,чомусь, захопився прогнозами. Причому, переважно, глобальними. Так аби суворо дотримуватися завітів Ходжи Насредина: "За 10 років хтось обов'язково помре: або я, або емір, або ішак".

rost - 18-1-2013 у 09:57


То все прораганда ліберастів, що гейби демократія це необхідна умова для зростання економіки. І дивно, що люди на це ведуться. Забуваючи про той факт, що практично всі розвинуті держави виходили у відрив, якраз не будучи світочами демократії. У тих же США тільки в 1965 році негри дістали право голосу. Британія стала світовою потугою коли право голосу мали менше половини громадян. Я вже не кажу про Тайвань, Сингапур чи південну Корею. Комуністичний Китай вже майже 30 років іде з двохзначними цифрами річного приросту. Тих же 30-40 останніх поків "старі"розвинуті країни здають свої позиції, паралельно з розвитком демократії до абсурду. Тому тенденція очевидна, Європа швидше, Північна Америка трохи пізніше відійдуть на другi ролі. Єдине, що якось не віриться, що у списку світових економічних лідерів, коли небуть буде Нігерія.

Андрій Пелещишин - 18-1-2013 у 21:44

Цитата:

То все прораганда ліберастів, що гейби демократія це необхідна умова для зростання економіки.

Та ні, для стабільного зростання економіки впродовж кількох десятиріч значно кориснішими є локальні внутрішні конфлікти на етнічному грунті (Росія, Індія, Туреччина і т.п.), мафіозні клани біля влади (Росія, Мексика), кастова сегрегація (Індія), низький рівень грамотності і освіти (усі крім Росії), латентний сепаратизм (Індія, Китай, Росія, Туреччина), корупція як стиль життя (Росія, певно Мексика) і т.п. Саме ці риси на відміну від демократії є запорукою того, що протягом 20-50 в країні не наступить хаос, з відповідними наслідками для економіки.
На фоні інших оптимістично виглядають Китай і Бразилія. Але в світле майбутнє Китаю такого як він є зараз я не вірю. Не буду зараз про це деталізувати, але все-таки він комуністичний, а одна велика комуністична країна з величезними перспективами канула в Лету, а по друге - він усе-таки завеликий. Просто завеликий, і це не може не мати наслідків (Індії також це стосується).

Андрій Пелещишин - 18-1-2013 у 21:50

І ще маленький коментар
Цитата:
Британія стала світовою потугою коли право голосу мали менше половини громадян.

Британія стала світовою потугою, коли розширила владу парламенту, і коли голос виборця почав щось важити, тобто тоді коли Британія стала на шлях демократії, притому стала твердо і незворотньо. А її сусід, по історії конкурент і аналог, Франція саме в той час перейшла до абсолютної монархії, і за 50 років втратила усю динаміку розвитку і конкурентноспроможність.
А те, що в Британії голосували не всі - ну так процес історичний, розтягнутий в часі. В Китаї тоді взагалі не голосували. А в Індії чи Бразилії зараз голосують усі, притому там усі чумазі.. Отже шансів у них стати світовими потугами таки нема? Так і я про це зразу написав!

rost - 20-1-2013 у 10:04

Ну взагалі то кількість населення це скоріше + ніж -, як один з факторів. Бо та ж Індія, на відміну від Китаю зростає за рахунок внутрішнього ринку. І, до речі, коли в 2007-у весь світ просів, то Китай після двозначних річних темпів зробив "всього" 9%, власне теж, завдяки розміру внутрішнього ринку. Що до чумазх, то це не проблема. Всі, крім афро негрів і мусульман, в певних, умовах можуть ефективно працювати.

Наявість верховенства закону, незалежність судової влади, прості і прозорі правила відкриття і ведення бізнесу, а також стабільна макроекономічна політика це чотири основних "стероїди" економічного росту. Китайцям вистарчає двох останніх. Індія і Бразилія користають з усіх. Але, якщо в країні нема жодного з них (Росія, Нігерія) то PricewaterhouseСoopers, скоріше неправий.

Що стосується демократії, то тут не все так просто. Справа в тому що, після війни в Європі, а останнім часом і в США демократія все більше стає соціал-демократією. Тим, що не хочуть працювати забезпечують невисокий, але достатній рівень життя, за рахунок тих хто працює. Загальне виборче право дає цим паразитам можливість закріпити досягнуте, і рости чисельно. Тому Європа і скочується на марґінес, Штати будуть наступними. Хоча і там і там всі "стероїди" в наявності, але демократія їх нівелює.

Олександр Завада - 2-2-2013 у 21:57

Цитата: Початково розміщене учасником rost  

То все пропаганда ліберастів, що гейби демократія це необхідна умова для зростання економіки....
...Наявість верховенства закону, незалежність судової влади, прості і прозорі правила відкриття і ведення бізнесу, а також стабільна макроекономічна політика це чотири основних "стероїди" економічного росту...

І друге речення автора rost повністю заперечило перше, бо ліберальна економіка якраз і полягає у верховенстві закону, незалежності судової влади, прозорих правилах ведення бізнесу. Крім того, ліберальна економіка виступає проти зростання соціалки.

Олександр Завада - 2-2-2013 у 22:17

Цитата: Початково розміщене учасником rost  

... практично всі розвинуті держави виходили у відрив, якраз не будучи світочами демократії...

Тут я погоджуюся з автором. Але тільки у тому випадку,коли критерієм відриву вважати не рівень життя населення, а міжнародний вплив.
1. Населення імперії Чингіс-хана пило тільки кумис, їло сире протухле мясо (вони його клали під коняче сідло), спало лише в палатках, всі чоловіки були воїнами і багато з них гинуло молодими. Їхня імперія за рахунок цього була дуже впливова.
2. В СССР в 1933-1934 роках було збудовано найдорожче метро у світі. Будувалися канали, заводи. А люди помирали з голоду.
3. У Китаї зараз зарплата є нижчою, ніж в Україні. Пенсії отримують лише бувші держслужбовці. Біля 15% населення працюють на примусових роботах. Але за рахунок накопичених валютних резервів Китай може легко викупити всі землі України.
4. В Голандії на протязі 120 років декілька поколінь протягом усього життя будували дамби. Їм було заборонено веселитися, будинки дозволялося фарбувати лише в чорний або темно-сірий колір. Зато тепертам немає загроз повеней, врожайність земель в 4 рази перевищує українську.
Єдине питання, над яким варто задуматися:
- чи згідні ми важко працювати за копійки все своє життя, терпіти беззаконня, щоб років через 60 наша країна можливо стала впливовим гравцем на світовій арені.

Андрій Пелещишин - 2-2-2013 у 23:34

До новітньої історії з наведених можна віднести лише пункт 2. 50 років вистачило щоби суперкраїна з найдовшим у світі метро полетіла в прірву.
У Китаю майбутнє також невизначене, щоби мені не казали. Досвід СРСР показує, що розмір не завжди має значення, а стабільність комуністичних режимів - умовна. А те що зарплати малі - це фактор зростання, але і фактор нестабільності.
Влада Нідерландів може і вимагала від людей певних обмежень, але з моменту набуття незалежності вони були країною з дуже розвинутими демократичними інститутами, першою новітньою республікою в Європі. Що має обмеження кольору будинків до демократії?
Ну Монголія... Ну так, звичайно. Саме досвід Чингісхана є вирішальним для вибору шляху розвитку країн та оцінки їх перспектив у другій половині 21 століття. Але чому не досвід Олександра Македонського? Або Кіра Великого? Або царя гіксосів?