Як я вилікував виразку шлунку і п'яту точку,
або:
Як я від жадоби кинув палити.
25 травня 1966 року я та мій найкращий тоді друган Толян придбали в магазині на
"заощаджені" в школі за рахунок невикористаних обідів гроші пляшку "Ркацители",
червону пачку сигарет без фільтру "Друг" і пошлендали після обіду в затишне
містечко /на не працююче будівництво/ відмічати закінчення 8-го класу і початок
літніх канікул. Ми були хлопці фізично розвинуті і, через те, - не сильно навіть
сп'яніли, але накурилися до несхочу. Я тоді вперше зумів палити «на затягування» і
не закашлявся, від чого був страшенно гордий…
До цього ми теж "шмалили" /сухе листя, махорку, "бички" - недокурки і так далі/
частенько, але не щодня, а відтоді вже палили по-справжньому,особливо з початком
нового навчального року. У десятому ж останньому класі я палив вже фактично
легально і брав уматері на це гроші У 1968 році я поступив у військове училище, де
палив звичайно ж круто - по 2 і більше пачки "Прими" щодоби. Потім я служив в армії
майже до 1997року і
також палив безбожно найдешвші /з метою економії!/
сигарети по 2,5 пачки на день, а потім я взагалі пристосувався купувати дешевше
цигарки у тих солдатів термінової служби, що зовсім не палили. Ці цигарки
видавали строковикам безкоштовно, але до цього вони /сигареты/десятки років
валялися на сирих сховищах і базах та були тому страшно гіркими і смердючими. І, що
найгірше, - я регулярно палив "на голодний шлунок" - відразу з підйому, а міг і вночі
прокинутися "покурити"…
Не дивно, що з 25 - 30 років я почав страждати хворобами харчового тракту і дедалі
триваліше і «болючіше». Лікарі виявили у мене згодом хронічний
гастрит,передумови до реального операційноного виразку шлунку. Жорстокий
геморой / "хвороба п'ятої точки опори"/, як мінімум, раз на місяць "річкою" кривавив
майже на тиждень не лише цю саму п'яту точку, але й викликав систематичні больові
відчуття і створював не абиякий дискомфорт життя.
Я, звичайно, намагався медикаментально лікуватися, але «натяки» лікарів на
можливість хірургічного втручання "і у середині, і знизу" до моїх 45 років стали усе
більш наполегливими, про що я боявся навідь повідомити рідним, - бо інакше мене б
таки змусили лягти на операційний стіл. Я звичайно зовсім перестав палити "на
тощак". Але це вже мало допомогало, бо хвороби були вже давно ХРОНІЧНИМИ. При цьому
в країні була чергова жорстока економічна криза, гроші почали виплачувати
нерегулярно, - а сигаретами я прокурював БАГАТО на тойчас коштів…
Коротше, якось перебуваючи у обласному центрі, я зайшов в аптеку і, несподівано
для самого себе /купував-бо анальгін від болів в шлунку і нижче/, запитав про
наявністьпрепаратів проти паління. Мені запропонували "ТАбакс плюс". Дорогий за
ціною /для мене на ті часи/ препаратище, розрахований на 40 /по моєму/ днів, - курс
лікування. Особливість та, що кидати палити дозволялося поступово, зменшуючи
паління на одну сигарету в день.
Я купив пігулок з розрахунком поки на 20 днів і витратив усі гроші, що були
призначені на сигарети для мене аж на півтора місяці… На 20-й день експерименту 9
березня 2002 року о 20 годині вечора я випив останню куплену пігулку"ТАбакса",
запалив ОСТАННЮ у своєму житті сигарету. І -все. Я більше ніколи не купував "ТАбакс
плюс" і більше В ЖИТТІ не викурив жодної сигарети. Бо мені стало раптом
елементарно ЖАЛКО витрачати гроші на якийсь там "Табакс", коли я чомусь ТОЧНО
ЗРОЗУМІВ, що обійдуся і так.
Краще зайві 100 грамів коньяку вип'ю. Ось так я фактично ВІД ЖАДОБИ і кинув
палити…
ЕПІЛОГ
Приблизно через рік /в квітні 2003 року/ я прийшов, чесно кажучи, - несподівано для
самого себе, у кабінет до свого районного лікаря і дізнався, що той пішов напенсію,
а в його кріслі сидів вже молодий ескулап, який довго і приспічливо перегорнувши і
обчитавши мою пухку медкнижку, виклав до мене безапеляційно, але після значущої
паузи, фактичний вирок: «Ну, що ж, будемо таки обстежуватися під операцію!
Розпочнемо з шлунку? Чому довго не з'являлися? Боялися під ніж?»…
Через декілька днів доктор спантеличено дивився на мої медзаключения по
обстеженню, де по усіх позиціях однозначно і об'єктивно констатувався той
волаючий факт, що в кишково-харчовому тракті у мене не лише немає ніяких ознак
виразки шлунку, але навіть і початковій стадії гастриту, а "хвороба п'ятої точки"
/геморой/ є присутньою тільки в самій початковій формі і не вимагає навіть
постійного лікування, а тільки в основному профілактичних заходів, пов'язаних з
моїм віком. "Чим лікувалися"? - коротко і діловито запитав лікар.
"Тільки антипалінням і абсолютно безкоштовно", -скромно відповів я.
9 березня 2012 року виповнилося доки рівно 10 років, відколи я "закопав останню
цигарку в скотомогильник" і спорудив їй /цигарці/ в душі над умовною домовиною
обеліск з написом: 25.05.66 р. - 09.03.02 р.
Приймаю тепер, спільно зі своїм улюбленим кишково-харчовим трактом і особливо
улюбленою п'ятою точкою, -поздоровлення з десятиріччам ЗАКІНЧЕННЯ ПАЛІННЯ з 20
години 9 березня і далі у будь-який час до кінця життя. Ярема П. - 18-5-2013 у 09:54
Гарний переклад. Тільки про авторські права не забувайте.Володимир Озерянко - 25-9-2013 у 14:32
Гарний переклад. Тільки про авторські права не забувайте.
**********************************
Кожний робить припущення згідно свого особистого ставлення до проблеми. Тобто
конче видно те, як би сам шановний Ярема обійшов проблему авторського права.
Це ж оповідання написав я особисто.
Дуже б хотилося почитати якісь особисто Ваші, колего, матеріали...
Дякую.
