Соломія Федушко - 8-8-2013 у 12:33
Зараз є така тенденція, що у магазинах та інших закладах є скриньки для збирання
грошей нужденним дітям, що потребують дорогого лікування чи просто збирають
гроші біля церков, на вулиці. А ще в соцмережах та на ТВ розповсюджують реквізити
для надсилання грошей.
І що найцікавіше це, те з кожним днем таких нудженних людей стає все більше й
більше.
Ось і задаю собі питання: "Чи потрібно давати милостиню жебракам? і кому? всім, хто
просить, чи шукати тих, хто дійсно потребує?"
Можливо, проблема в тому, що держава нічого не робить для допомоги справді хворим
людям і тим, що потребують матеріальної допомоги, а правоохоронні органи не
тальки не боряться з такими аферистами, а можливо і мають зиск з цієї ситуації. В
цій країні вже нема чому дивуватись, на жаль...
Хочу почути вашу думку.
Юрій Марків - 9-8-2013 у 10:20
Тема ніби і не зовсім проста, та є на те наука Ісуса:
Хто просить у тебе - то дай... (Матвія 5:42 - "Нагірна проповідь")
З цього для себе я зробив висновок, що то не моя справа оцінювати жебрака, він зі
свого боку сам відповість перед Богом, якщо був аферистом, а я - зі свого боку
відповім, якщо оминув жебрака.
Тарас Гулка - 9-8-2013 у 22:31
Думаю, ви не зовсім вірно сформулювали запитання. Тут варто розділити жебраків,
які просять милостиню і потребуючих на лікування, яких показують в ТВ/радіо
соцмережах. В ЗМІ в основному перевіряють дані і є надія, що гроші попадуть куди
треба. Стосовно жебраків, то надії якраз немає.
В Україні з благодійністю в останній час ситуація змінилась на краще, все більше
людей/організацій допомагають потребуючим. І думаю це норально. Але держава
старається "допомогти". Наприклад, на днях, запропонували поправку до закону
згідно якої, ВСІ! благодійники, які жертвують більше 850 грн. мають це завіряти
документально в нотаріуса. Ще один приклад. Недавно був репортаж. Для дитини було
потрібно на операцію 60 тис. доларів. Зібрали. Дитину спасли. Прийшла податкова до
батьків і вимагає сплатити 17% податку з прибутку...
Стосовно самого питання. На лікування дітей переводжу часто і стараюсь залучити
знайомих. Зразу кажу, я не член жодних благодійних організацій.
Насправді люди готові помагати. Проте шукають причини, щоб цього не робити.
Якось сиділи з колегою в барі, а тут по ТВ по новинах показують чергову історію про
хвору дитину.
Ну і колега зразу, от мав би я гроші я б поміг. Але, стоп, ніхто ж не каже давати 60
тис. дай скільки можеш. Дай 100 грн. Для тебе це невеликі гроші. За вечір в барі
залишеш набагато більше. Але якщо 600 людей дадуть по 100 грн. це вже потрібна сума
Він - от я не встиг записати реквізити, а ще треба ж кудась іти ті гроші переводити,
а ще може то аферисти і т.д. Але ж майже всі мають банківські картки,
інтернет-банкінг, інтернет, який дозволяє зайти на сайт, того ж ТСН чи Укр. біржу
благодійності і там в розділі "допомога" побачити список перевірених потребуючих.
Тобто допомогти людині - це відсили 10 хв. часу і кілька кліків мишкою або кілька
тапів у смартфоні. Ну і головне - бажання.
Доречі, колега тоді "прозрів" наскільки все елементарно і просто в барі перевів
якусь там суму. Тепер переводить регулярно ))
Мені часто здається, що за розмовами про аферистів, "держава нічого не робить", "не
маю зайвих грошей" лежить підсвідоме не бажання допомагати. Хто хоче - шукає
можливість, хто не хоче - шукає причини.
Наталя Пилипців - 6-9-2013 у 11:07
Дякую Вам, п. Тарас за інформацію, я не знала:
"...зайти на сайт, того ж ТСН чи Укр. біржу благодійності і там в розділі "допомога"
побачити список перевірених потребуючих..."
Але, взагальному, не дуже довіряю деяким нужденним, можливо, тому, що вже занадто
часто нас обманюють і хочуть здерти з нас лишню копійчину. Даю старшим людям, якщо
вони просять, думаю їм це зробити зовсім не легко і допомагаю знайомим, у яких
сталося якесь горе. Можливо, неправильно, але вже, дійсно, дуже багато тих скриньок
розвелось, і у супермаркетах, і в аптеках, і біля приміського вокзалу, і всі такі
однакові, що складається враження - це все якась певна організація, так би мовити,
добре спланований і прибутковий бізнес.