Особливості національної футбольної журналістики.

Особливості національної футбольної журналістики,
а б о: ЯК Я ЧИТАВ статтю спортжурналіста І. Ясліка.


Отримав я у п'ятницю черговий номер / № 851/ української народної газети «Футбол», що видається 2 рази на тиждень у Києві. Свіженький такий примірник, фарбочкою друкарською апетитно підпахує, навіває нА дУшу відповідні літературні порівняння і футбольні передчуття.
Читаю потихесеньку, навіть якось елейно – з придихом: смакую інформацію свіженьку футбольну… За сніданком в суботу доходжу до сторіночки 22: стаття така там - «Іспанський Слуцький» називається. Уточнюю, – ким писано – Ігор Яслік. Читаний журналіст, член редколегії народної газети і взагалі свій хлопець у дошку – ліпота! Смакую Ясліка. Стоп! Чого це я? А ось, - надибав на незнайому типу собі назву футбольної командочки - «Біла Андалусія», а я ЗАРІКАННЯ собі надав: про ті команди, яких не поважаю, - не читати НІЧОГО взагалі! Ні! Ні! Бо інакше не буде мені трудових успіхів на цілий трудовий місяць – прикмету таку собі створив – у кожного СВОЇ прикмети.
Оці забобонні команди свої - я, звичайно, знаю і так, але під «ЛЮДСЬКИМИ», офіційними назвами. А тут «дражнялка» якась, або, може, матерщина крутенька, що нам не відома достеменно…
Дзвоню знайомому футболістові, нападаючому третього складу місцевого «Мястяжа» - Віталієві Суходрищенку, фанатові кросвордів на лаві запасних. Може, - знаєте такого?.. Пояснюю йому ситуацію, прошу мені підказати, хто ж такий цей «Андалусія»?
А він мені відразу ж і натякає, що замало, мовляв, даних щодо цієї шаради, - підкажи ще чогось…
Підказую цілих 2 рази по тексту 1-го абзацу від Ясліка: непереконливий старт цій, як її, АндУлАсії в Примері - РАЗ, і безвариантный вліт /її ж/ «Еркулесу» в п'ятому турі - ДВА.
Валера сміється: дик, каже, за такими даними тобі і жоден навіть Суркіс не вгадає. А, до речі, каже, що таке цей эркулес? Може геркулес? Тоді я, мовляв, знаю…
Стоп, - горлаю! Я вже і так все з тобою зрозумів! Спасибі! Коли «Мястяж» сьогодні, кажешь, граєте свій матч?..
Коротше кажучи, написав я запити на сайти bot@futbol-1960.ru і FOOTBALL.UA з приводу цієї самої, дай Бог пам'яті, «Білої Андалусії». А сьогодні /в понеділок/ отримав таки першою відповідь з Москви /у них за часом «плюс одина годинка» /про те, що шукане - це мною дуже навіть читана командочка іспанська «Севілья»!. Отож в даний момент продовжую смакувати Слуцького від Ясліка прямо з ДРУГОГО абзацу, що б часу ДОРОГОЦІННОГО не втрачати задарма. Але і від сайту bot@futbol-1960.ru далеко не йду, від ріднесенького, - а раптом від Ігоря знову будуть якісь шаради...

Dmy, цей фейлетон ще 2010 року: http://www.chitalnya.com/work.php?work=2774

Якщо ж по темі, то наші журналісти, через свою низьку кваліфікацію або навпаки через дуже глибоку обізнаність, дуже часто беруть собі на озброєння якісь штампи і потім ніяк не можуть їх позбутися, вживають занадто часто.
Як почалося з савелізмів типу "Вагома заявка на перемогу" так і далі пішло.
Можуть грати напр. Італія - Франція і коментатор постійно називає одну команду "триколірними". І дарма, що прапор і в тих і в тих триколірний, просто хтось колись так назвав французів. Або ще дратує називання команди за прізвищем тренера, напр. команда Моуріньйо. Не всі ж глядачі знають тренерів усіх команд, особливо, коли вони часто змінюються або коли це команди-середняки якоїсь ліги і далеко не завжди на слуху...
Ще свого часу коментатори італійського чемпіонату морочили голови глядачам називаючи команди кольорами італійською. Напр. "Сьогодні зустрічаються россо-нері" з "б'янко-челесті". Спробуй зрозумій, кого він має на увазі... Навіть якщо знаєш італійську...

Цитата: Початково розміщене учасником Dmy

Щось ніфіга не второпав. Який Еркулес, який Яслік, який 5-й тур Примери? Якого року стаття?

Цитата: Початково розміщене учасником Юрій Сєров

Dmy, цей фейлетон ще 2010 року: http://www.chitalnya.com/work.php?work=2774 Якщо ж по темі, то наші журналісти, через свою низьку кваліфікацію або навпаки через дуже глибоку обізнаність, дуже часто беруть собі на озброєння якісь штампи і потім ніяк не можуть їх позбутися, вживають занадто часто. Як почалося з савелізмів типу "Вагома заявка на перемогу" так і далі пішло. Можуть грати напр. Італія - Франція і коментатор постійно називає одну команду "триколірними". І дарма, що прапор і в тих і в тих триколірний, просто хтось колись так назвав французів. Або ще дратує називання команди за прізвищем тренера, напр. команда Моуріньйо. Не всі ж глядачі знають тренерів усіх команд, особливо, коли вони часто змінюються або коли це команди-середняки якоїсь ліги і далеко не завжди на слуху... Ще свого часу коментатори італійського чемпіонату морочили голови глядачам називаючи команди кольорами італійською. Напр. "Сьогодні зустрічаються россо-нері" з "б'янко-челесті". Спробуй зрозумій, кого він має на увазі... Навіть якщо знаєш італійську...

Цитата: Початково розміщене учасником Володимир Озерянко

1/. Стаття приблизно дворічної давнини. Але змальвана у ній проблема лишилися і на сьогодні... 2/. Щодо Еркулесу-Геркулесу можливо треба почитати таке: "Особливості національного почуття гумору". http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=9236 Дякую за участь в обговоренні.