Форум Рідного Міста

Примус vs ініціатива

Андрій Пелещишин - 11-10-2013 у 22:22

Працюю в великій установі. Найбільшій за кількістю працівників у області. Так цікаво деколи спостерігати за тим, наскільки важливий і наскільки ігнорований у нас соціальний фактор.. Маса паперів, розпоряджень, вказівок (до речі, щонайменше 50% - правильних, толкових і корисних для виконавців). І як це все важко йде, як важко змиритися з тим, що тобі щось нав'язують.. І як легко і цікаво в когось брати щось корисне, ділитися досвідом і інтелектуальним майном!
Маса прикладів.. Ну негативних не хочу наводити з більш-менш зрозумілих причин, але.. Ну припустимо, пропонують викладачам і студентам якийсь новий (в принципі корисний) електроний сервіс. На початках - ентузіасти, піонери.. Все ще якось крутиться.. А потім бац! І все! Вказівка! Усім до такого-то зробити це і це у зазначених обсягах, а всім студентам (а їм що наказуй, що не наказуй, вони свободу люблять!) цим почати користати!
І на цьому етапі уся користь забувається, у людей спротив і відраза, начальство далеко, ентузіасти поряд.. Після 50-го відра помиїв від "вдячних" колег у ентузіастів уже пожиттєва прививка до ентузіазму і відраза до такого милого на початках проекту.. І інновація, важлива для установи, людей і суспільства, похована на роки. Можна звісно сказати, що у всьому винні консерватори-викладачі, які є головною перепоною на шляху розвитку людської цивілізацїї в окремо взятому регіоні. І може би це і було правдою, якби не якісь "дрібнички", які говорять про зовсім інше і вистрілюють при кожній нагоді.
То один з викладачів (наш форумчанин) розробить офісний шаблон дисертаційної роботи та наукової статті, яким користатимуться сотні людей в Україні та можливо поза нею, а сам шаблон стане основою для доброго десятка похідних - від статей до посібників, дипломних робіт і т.п.
То хтось взагалі невідомий розробить засіб автоматизованого обрахунку позааудиторної роботи викладача, і цей засіб, як самвидав у брежнєвські часи, передаватиметься з рук в руки по всьому університету...
То комп'ютерна служба розробить електронні відомості, але забуде впровадити їх у наказовому порядку, і вже стоятиме черга з бажаючих користатися ними..
То ентузіасти організують буккросинг, і він житиме, поки не з'явиться циркуляр "усім здати по 2 книжки".
То викладачі організують групу в соцмережі для допомоги і координації студентів..

Думаю, що такі думки і спостереження можна спроектувати на усю країну і на кожну маленьку соціальну структуру. І тоді оцінити, який колосальний ресурс людської ініціативи похований під пластом директив та вказівок.

Рост - 11-10-2013 у 23:51

Чесно кажучи, я сам ненавиджу офіціоз, вказівки, директиви і прихильник спонтанно-імпульсивного методу вирішення проблем. Творчого. Неформального.
Офіціоз породжує бюрократію, тяганину і т.п.
Чому всі повинні робити щось саме так? Наслідком роботи є результат. Так нехай і досягають його хто як кому легше. Дайте інструменти, створіть умови - цього досить. Не можна загребти всіх під одну гребінку. Є люди творчі, ініціативні, вони підуть вперед. Заохотьте. Є інші, інертні, пасивні, вони будуть триматися за звичне. Не каламутьте воду, вони все зроблять, щоб ніхто не порушував сталий для них уклад життя. Для них це екстрім, це руйнівно для їх психіки. Ну і хай собі.
Робіть важливі справи з активістами, а всі решта хай волочуть рутину, її теж комусь треба волокти.

Юрій Сєров - 12-10-2013 у 21:18

Цитата:
Офіціоз породжує бюрократію, тяганину і т.п.

Мабуть у цьому і увесь сенс проблеми. Поки якась річ не є чимось обов'язковим, то немає ніяких звітностей, перевірок, термінів і т.д.
І звісно, що поки "чимось" користуються лише ентузіасти, то й відгуки будуть лише позитивні. :)
Цитата:
Дайте інструменти, створіть умови - цього досить. Не можна загребти всіх під одну гребінку.

Підтримую. Умови і альтернативні засоби для вирішення задач. Хто хоче - робить звично, хто хоче - освоює новинки.

Важливим моментом впровадження "чогось" нового, мав би бути позитивний приклад від ентузіастів і, звичайно, якісь бонуси.

Рост - 13-10-2013 у 11:39

Бонуси...
Мій власний досвід щодо даної проблеми наступний. Як пригадуєте, теж працював я в вузі. Так от, оптимізуєш, автоматизуєш, вивільниш пів робочого дня. Реакція - "молодець"? Реакція - так, він тут сидить, нічого не робить, або стороннім чимось займається, дамо ка йому ще ось це зробити. За ті самі гроші. У нього ж часу вільного купа!
А чи повністю впевнені ви, панове, що в описаному середовищі не буде спостерігатися подібне? І що люди протестують (неявно, саботуючи) проти таких нововведень, тому що вважають, що їх додатково навантажать більшою кількістю роботи і відповідальності без відповідної винагороди?
Це важкий момент, я стикався з ним як з боку працівника, так і з боку керівника.
В принципі, якщо у людини заробітна плата залежить від часу, проведеного на робочому місці, а не від виробітку, то юридично вона зобов'язана приймати і виконувати нововведення, скеровані на підвищення продуктивності. Навіть, якщо їй доведеться перепустити через себе більше справ - платять за час, а не за продукцію. Це якщо відноситись до людини, як до робота. Але і саме освоєння нового, і більша швидкість, з якою доведеться перемикатися між справами - це все вимагає більшого напруження. А більшого напруження без збільшення оплати ніхто шукати не захоче. А ще про оплату. Чи сильна різниця, отримаєте ви 3000, чи 4000? Вроді і не така мала, 25%, але в якійсь відчутній мірі благоустрій така прибавка не підніме, а втомлюватись доведеться більше. Воно треба?
Це, бачите, я розглядаю ситуацію в загальних рисах, і ще навіть не добравшись до бюрократії, яка супроводжує будь-який процес в вузах.
Коротше кажучи, криза суспільства глибока. Скоро досягнемо дня і розпочнемо копати. Думаю, якщо в таких обставинах ще звідкись беруться ентузіасти, треба бути щасливими. Бо мотивації жодної. Хіба що самомотивація, або ілюзії.