Тим часом педагогічна діяльність американців виявила несподівані речі:
українські "учні", зі свого боку, можуть дечому навчити "вчителів". Американці, як
виявилося, багато чого не знали взагалі або вже забули.
Так, капітан американської армії Зекері Савари визнає: незважаючи на те, що у
нього за плечима участь у двох військових операціях на Близькому Сході, "робота з
українцями, які побували в боях, виявила великі прогалини в його військових
пізнаннях". Офіцер підкреслює, що, по суті, він є типовим військовослужбовцям
армії США.
"Після майже десяти років партизанської війни на зразок тієї, що була в Іраку і
Афганістані, у більшої частини американських солдатів і офіцерів немає
практичного досвіду зіткнення з професійним і важко озброєним, організованим у
великі підрозділи і активно використовуючим сучасну військову техніку
противником, воюючим конвенціональним способом" , - говорить Савари.
"Наприклад, я ніколи не був у ситуації, де б довелося контактувати з ворожим
безпілотником", - сказав Савари. "Жоден з нас не був під артилерійським вогнем", -
кажуть американці.
Останньою класичної кампанією армії США стала війна в Іраку в 2003 році - правда,
лише формально, оскільки іракська армія, яка розвалюється, практично не чинила
опору, внаслідок чого все зводилося до партизанської війни. Що ж стосується
українських сепаратистів, то вони мають для нерегулярних формувань надто
регулярну організацію, озброєні танками, самохідними гаубицями, комплексами ППО
і демонструють тактику радянсько-російської військової школи.
Інший американський військовий радник, сержант Джейкоб Харт, повідав, що він
ніколи не стикався з броньованою технікою супротивника. "Український солдат
розповідав мені, як йому довелося вести бій зі ворожої БМП на відстані 15 метрів.
Вони стріляли в нього з гранатометів з 10-15 метрів. Це з розряду речей, про які нашим
людям говорили, що вони абсолютно не потрібні, оскільки до цього точно не дійде", -
зізнається американець. |
