У Гавані відбулася зустріч Папи з Кирилом. Підписаний документ, який наповнений
доволі конкретними фразами і торкається безпосередньо українців.
Сам факт зустрічі та підписання документів майже всі як в Україні так і в Росії
трактують як "зраду".
Моя думка - росіяни на це мають підстави. Ми - ні.
Ну по перше, той самий Кирило - їхній "національний" патріарх. Вони можуть до нього
застосовувати таку оцінку. Папа українцями як етносу чи нації "нічого не винен", ми
для нього нічим не ближчі чим інші народи. І це правильно, з цим треба жити. Або ми
визнаємо Вселенський характер церкви і змиряємося зі своїм місцем в ній, або
будуємо нашу суто національну і викреслюємо з уваги думки інших церков. Якось так.
А в Папи зараз проблем світового масштабу вистачає, він прагне оновити усю
католицьку церкву і змінити світові культурні тенденції.
Є ще варіант, що нам в мирському житті все одно, що в духовному і навпаки. Але цей
варіант нам недоступний на цьому етапі історії.
По друге. Ми надто оптимістично дивилися на ситуацію. Питання, які нам здавалося,
що вони вирішені, ще актуальні. Я про відновлення УГКЦ і подібні до цього.
Керівники церков можна сказати, що легімітизували процеси, які відбувалися на ЗУ
25 років тому. І це важливо.
Заяви щодо статусів УКЦ та УАПЦ є очевидними. Ніхто з преставників "легітимних"
церков не зацікавлений у визнанні такого шляху самоствердження національних
церков. З тим треба жити, і кожному віруючому робити свій вибір, з ким він і як
правильно. Зрештою саме свобода вибору - це найбільший дар людини, яким вона має
свідомо користати.
Заява щодо Донбасу в більшій мірі неприємна для росіян, вона формально обмежує
активність місцевих попів. Але звісно, що "всім до лампади".
На загал, можна сказати, що росіяни штучно роздувають важливість зустрічі, а Папі
все одно. Росіяни маніпулюючи текстами і інтонаціями ставлять зустріч на рівень
"саміту", коли зустрічаються вищі керівники. Немов би саме Кирило представляє усе
православ'я. Насправді, це ж не зустріч Папи з Вселенським патріархом, а лише з
однією з гілок. А росіяни зараз будуть використовувати усі інформаційні канали
для формування образу, що саме Кирило є світовим лідером православ'я. Тим більше,
що скоро у Греції буде вселенський православний Собор, і це буде обігруватися.
Залишається надіятися, що знайдуться авторитети і сили, які зможуть "поставити"
РПЦ на місце.Андрій Пелещишин - 14-2-2016 у 22:27
Але на жаль, УГКЦ треба було бути готовою до всяких сценаріїв розвитку подій.
Зрештою, нічого катастрофічного не прозвучало, а з другого боку - світ справді
стомився від України. Ми не можемо вважати, що всі навколо живуть лише тим, як
вирішити наші проблеми.
А росіяни в жонглюванні свідомістю досягли вершин. Чого варта фраза
Цитата:
Встреча между патриархом Московским и главой Римско-католической церкви стала
первой в истории после Великого раскола, произошедшего в 1054 году.
http://lenta.ru/news/2016/02/14/uniat/
Фраза побудована таким чином, що на підсвідомому рівні або ж просто
непідготовленому читачу відкладає в голові факт, що розкол відбувся між
римсько-католицькою і московською церквою. Ну і що сам Московський патріархат
існував тоді, коли ще Москви в планах не було.Рост - 16-2-2016 у 11:16
Ну дійсно, жили собі вольготненько, бабло з ботоксним пиляли, а тут якась Україна
поперек дороги стала. Чи що означає "втомились від України"?
Чому саме від України, а не від бензоколонки, яка і є причиною? Це все рівно, коли в
сусідній квартирі над кимось намагаються вчинити насильство, сказати: "ох, як я
втомився слухати ці крики".Андрій Пелещишин - 16-2-2016 у 23:30
Та я не кажу, що вони праві. Швидше я кажу про те, що в даній історії Католицька
церква має масу глобальних завдань серед яких Україна для них не головна. Чому не
головна? Можливо і наше керівництво УГКЦ не допрацювало, хоча важко щось сказати.Андрій Пелещишин - 20-2-2016 у 00:25
Папа дав коментар щодо меморандуму. Знову жодної політичної підтримки Україна не
дочекалася.
Я думаю, що це є важливим моментом для розуміння того, що Церква є все-таки
духовним а не політичним інститутом. І Папа бореться за втілення цього в життя.
Те, що РПЦ мало десь таке бачення, його мало хвилює. Його боротьба і діяльність на
інших рівнях. Зрештою в кожного своя персональна дорога до пекла.
А нам треба просто менше звертатися до релігійних символів і дискурсів у
вирішенні національних і державних питань. Це лише нас зміцнить і як державу і як
християнський народ. Соня Матвеева - 27-6-2016 у 13:08
взагалі ця зустріч доволі дивна, нам напевно не все розказали
