Юрій Сєров - 17-10-2003 у 22:20
Вибачайте, що на абщепанятнам , але дуже
цікавий матеріал зі Стіни в тому числі про Львівський футбол.
В оккупированной Украине состоялось множество футбольных матчей. Летом 1942 года в
Киеве состоялась серия игр, в которых наряду с командами немецких, венгерских и
румынских военных частей участвовали две украинские команды -- "Рух" и
"Старт".
Первый матч между украинскими командами "Старт" и "Рух" состоялся 7 июня
1942 года и закончился победой первых -- 7:2. 21 июня "Старт" победил команду
венгерского гарнизона -- 6:2, 5 июля - команду румынского гарнизона -- 11:0.
12 июля 1942 года состоялось отложенное из-за начала войны открытие стадиона,
который в советское время назывался "Республиканским", в постсовковое --
"Олимпийским", а в годы оккупации -- "Украинским". В матче, посвященном
этому событию, одна из украинских команд обыграла команду одной из оккупационных
воинских частей.
"Старт" выиграл все свои матчи. 17 июля он победил команду военного гарнизона
-- PSG (ПСЖ!... А Эрбен играл, интересно?...) -- 6:0, 19
июля -- мадьярскую команду "M.S.G. Wal" -- 5:1, 26 июля -- ее же -- 3:2, 6 августа он обыграл
до тех пор страшно непобедимую команду немецкого ПВО "Flak-Elf" -- 5:1. 9 августа 1942
состоялся матч-реванш, в котором "Старту", усиленному одним игроком
"Руха", противостоял также укрепленный несколькими игроками "Flak-Elf". Под
неописуемый восторг венгерских и румынских военных (союзнички, блин...), киевляне выиграли 5:3 (тот самый Матч Смерти). 16
августа состоялся еще один матч: "Старт"--"Рух" -- 8:0.
Спустя некоторое время несколько футболистов "Старта" были арестованы и
отправлены в концлагерь. Четверо -- Иван Кузьменко, Николай Трусевич, Алексей
Клименко и Николай Коротких -- из-за самодурства фашистов были расстреляны по
"выборочному списку" (по другим данным Николай Коротких, как бывший
действительный сотрудник НКВД, попал в застенки гестапо, где и погиб).
П.Комаров ушел с немцами, а после войны оказался в Канаде (прим. Про "ушел с
немцами" в просмотренных источниках -- почему-то ни слова).
В Зап. Украине было возрождено закрытое большевиками спортобщество
"Украина". В 1942 году образовалась первая украинская лига из двух групп -
"А" и "Б". В группу "А" вошли такие команды: "Украина" (Львов),
УССК (Український Студентський Спортовий Клуб) Львов, "Гарбарня" (Львов),
"Сян" (Перемышль), "Скала" (Стрый), "Днестр" (Самбор), "Черник"
(Станислав), "Довбуш" (Коломня).
В группе "Б" выступали "Тризуб" (Львов), "Ропник" (Борислав),
"Лемко" (Сянок), "Заграва" (Станислав), "Ватра" (Дрогобыч),
"Подгорье" (Дрогобыч), "Кротярня" (Донецк) (последнее - шутка...)
В финале чемпионата Галичины 1942 года "Украина" обыграла на стадионе
"Погони" "Сян" 2:1 (оба гола забил Омелько Банах). Состав чемпионов: Босый,
братья Микльоши, Скоцень, Воробець (ЧТО???... Неужели?...), Каратницкий, Гошовский, Магоцкий, Богурат, Зубач, Магоцкий III,
Банах, Остап Стецькив, Дицьо, Потиха, Газда, Павличка, Лисик.
В следующем, 1943 году первенство Галичины завоевала стрыйская "Скала",
обыгравшая в решающем матче сезона у себя дома "Украину" 4:3. Матч прошел
драматично. "Скала" вела 2:0, затем львовяне вышли вперед 3:2, но все же победу
одержали хозяева. "Скала" под руководством Ивана Сухара (который помер после
войны в Аргентине), имела в своем составе супермастеров -- Е.Хомишаница, О.Держка,
И.Новака, М.Заплатинского.
Сезон 1944 удачно начала дебютант группы "А" -- дробычская "Ватра", которая
обыграла "Скалу" 4:3 и "Лемко" 3:2. В решающем матче во Львове на Стрыйской
под звуки оркестра украинской дивизии СС "Галичина", исполнявшего
украинские марши, "Ватра" сенсационно обыграла "Украину" 2:1, хотя и
проигрывала по ходу матча. В решающем матче "Ватра" выступала в таком
составе: Куц, Романяк, Новицкий, Гриник, Митринга, Снятинский, Мицавка, Мороз,
Ярема, Грабар, Гарасим.
Тут следует добавить, что в ряды созданной в 1943 году дивизии "Галичина" вошло
много спортсменов. Они даже организовали футбольную команду "Галичина",
которая в бело-черной форме проводила матчи с командами немецких частей. В этой
команде выступали: Роман Клосс (не брат ли Штефана Клосса?.., братья Олесь и Владимир Светлики ("Судова Вишня", Теодор Замирский ("Сян" Перемышль), Омелян
Банах и Остап Стецькив ("Украина" Львов), Богдан Шило ("Скала" Стрый) и
проч...
Совершенно другой футбол проходил во львовском еврейском гетто, где оказались и
погибли большинство игроков львовского еврейского клуба "Гасмонея". Немцы в
этом лагере смерти проводили футбольные матчи узников против охраны. После
одного из таких матчей, в котором арестованные выиграли 3:1, а два мяча забил
популярный игрок З.Штайерман, пьяный эсэсовец застрелил этого, выступавшего
ранее за сборную Польши, игрока.
После возвращения во Львов советской власти вновь были упразднены традиционные
галицкие клубы и восстановлены "Динамо", "Спартак", "Локомотив".
Большинство футболистов выехали в Польшу, где продолжили выступать за разные
клубы Катовице, Бытома, Ополя, Вроцлава. "Полонию" Бытом вообще называли
филиалом "Погони": в ней было немало львовских футболистов, а тренировали
команду Кухар и Матиас. Гурский впоследствии стал одним из известнейших польских
тренеров, привел сборную к победе на Олимпиаде- 1972 и третьему месту на ЧМ-1974. Остап
Стецькив выступал в профессиональных клубах Франции и Канады. Волянин,
выступавший в конце 30-х за "Погонь", затем, при совецкой власти -- за львовский
и московский "Пищевик" (!), после войны выехал в США, и в составе сборной этой
страны выступил на чемпионате мира 1950.
__________________________________________________________
Якщо хтось має подібні матеріали - кидайте будь-якою мовою. Мені цікаво, думаю не
тільки мені. Знаю, в діаспорих книжках таке можна найти...
Як наші прадіди в футбол грали
Юрій Карашівський - 23-12-2003 у 14:54
Запозичено з Сайту українізації софту
Автор тексту мені, на жаль, невідомий. Якщо маєте якісь відомості про автора -
прошу зголоситися.
Текст люб'язно надано Володимиром Стефківським
Як наші прапрадіди у футбол грали
Під час ремонту стародавньої будови, спортзалу Долинської середньої школи №1,
робітники знайшли папери, писані понад сто років тому. Була там і тодішня газета, в
якій привернув увагу репортаж під назвою «Гиля-гиля». Виявилося, що так тоді
називався в нас футбол. Прихильники цієї чудової гри, мабуть, з цікавістю
прочитають репортаж, який передруковуємо майже без змін тогочасного стилю і
термінології.
ГИЛЯ-ГИЛЯ
У Долині, на зарінку, коло потічка, стиналися у гранні «гиля-гиля» долинські
моцарі із болехівськими. Грання було дуже інтересне, бо довкола вигона зібралися
купи людей, які дивилися за тим, хто кому більше накопає бальонів. Тота ватага, що
загилить більше пузирів, у падолисті буде здибатисі у Станиславові із ріпниками
Калуша на ліпший копняк року і наймоцнішу ватагу «гиля-гиля» з-попід гір.
Гилянка розпочалася в півполуденок. Наші моцарі віхопилися на обліг у вишитих
сорочках, пущених поверха такого ж відтінку гачей, а болехівські хлопаки були в
срібних підсинених сорочках, опущених у фіялкові гачі.
Долинською ватагою заправляв капітан Михась Калічка, він же і брамкар.
Загилювальники: Іван Варгатий, Василь Суковатий, Кирило Дзьобатий, відбирачі -
Стах Кадило, Юзьо Мастило, Данило Напханий, підтиначі - Яким з-під Запуста, Гаврило
Лінивий та Максим з Новички.
Болехівські грачі малисі в такім коші: брамку сторожував Левко Перевертайло,
загилювальники - Вінтін Борзий, Василь Ксьондзів, Михайло Друнцьо, відбирачі -
Ґеньо Пелехатий, Орко Витвицький, Казьо Опришків, підтиначі - Йосафат Паранин,
Іван Ваків і Гринь Пля'цок.
Розборонником у копанні був Гарасим Справедливий зі Стрия.
Гилянку розпочали гості. Вінтін Борзий ухопив бальона і відраз погнавсі з ним до
наших воріть. Здалеку як вгамселив направець, то Калічка ледве вхопив пузир
обіруч, що відбивсі від лівої футрини. Наші хлопаки настрашилисі того і пігнали
бальона попри ліву фосу вгальопи. Співчувальники долинської ватаги додавали їм
духу, репетуючи: «Гиля! Гиля!». Тогди Яким з-під Запуста вірвавсі з-під ніг
болехівців і головов зафайдулив бальона в брамку, аж сі шнурки порвали. Долинські
співчувальники з усього горла вівівкували: «Гил-Гил!», присвистуючи в пальці, а
болехівські гендлярі, що приїхали хто волами, а хто пішодрала, гет сі затєли і
затіяли між собов гутірку: чому сі так стало?
Розборонник запищав у вербове свистало, і грання знов сі почєло з середини
облогу.
Але тіко Гаврило Лінивий хотів відобрати у Василя Ксьондзового бальон, остатний,
холера, зашпортавсі в свої широкі гачі і пішов по траві карбулясом. Розборонник
дмухнув у піщевку, що так не мож, збештав Гаврила, а відтак дав кару нашим.
У бальон приціливсі Орко Витвицький і відгилив'го Йосафатові Параниному, а
той дав шпруньга до долинських ворітців. В нашого брамкара заделькотіли ноги, і
тим часом Йосафат як вгатить з усьої сили, аж верхня лата брамки трісла. Бальон
спинивсі там, де треба. Тепер сі утішили співчувальники з Болехова. Вони
підскакували і підкидали вгору капелюші, ходаки і били полінічьом у цебрики.
Наш капітан почавсі відсварувати з розборонником, що болехівський моцар бив з
непоззоленого пляцу, бо був на 20 цалів напереді. Але розборонник розгорічивсі, що
йому перечит, подув у свистало і грізно покивав на нього пальцем.
Потому грання пішло не в лад. Усі сі роззлостили, деякі батяри більше копали в
гачі супостатів, ніж в бальон. То розборонник мав роботу. На полуденок братчики
пішли з нічим.
Підопхавши під ремінь трохи логази з киселицею і віпивши по келішку сивухи,
моцарі знов повібігали на зарінок.
Долинські парубки (видко, під час полуденка дав їм доброго прочухана і.
Гольдкремер, що помалу сі кивали) рвалисі усією гурбою до брамки болехівців.
У другий захід облоги брамки гостей фраерився Стах Кадило. Він бігом подріботів
лівим боком. Навскоси до нього гальопами зближувавсі болехівець Гринь Пляцок.
Коли учув, що не може утримуватисі з нашим загилювальником, ухопив го ззаду за
очкур, гуда розв'язавсі, шнурок лишивсі в руках Пляцка. Кадило, великий
патрійота свої ватаги, незважаючи на сміх співчувальників, зо спущеними гачима
таки добіг близько до ворітців і загилив бальон.
Така утіха вкрила облоги довкола, що не мож було ніц почути. Онисько Маруні
Онуфренкової з Підлівча, що сидів з іншими бахурами на трепеті, упав долів з
радості, а в церквах ударили дзвони. О!
Болехівські моцарі не хотіли здаватись, вони сі роз'ятрили, як дідько в пеклі.
Ґеньо Пелехатий шмальнув по писку Данила Напханого, аж той заївсі юшков. Сюди
нагодивсі розборонник і назначив кару за таку капость. Потерпілий повтирав від
болота ноги, перехрестивсі і так цільно вдарив бальона, що брамкар лише сі за
голову вхопив-З : 1.
Грання уже було зігране, хоча скінчилосі аж тоді, коли сонце було за дві жердки
від землі. Наші били бальона поза фоси - шкодували сили, бо напереді відповідальна
гилянка на ліпшу ватагу з-попід Карпат. Усі разом скажемо: аби їм Панбіг поміг
перегилити калуських моцарів у падолисті.
Яндрух - 14-4-2006 у 10:40
Словничок незвичайних
слів
- моцар – (розм., рідко) Те саме, що силач
- зарінок - (діал.) 1. пологий берег річки, вкритий рінню. 2. рівне місце біля
річки, поросле травою
- стинатися - зітнуся, зітнешся, (док.) битися зі зброєю в руках; брати участь у
битві, вступати в боротьбу
- вигін – простора, вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися
худобу, птицю
- бальон - м'яч
- загилити пузирів - забити голів
- здибатися - зустрічатися
- ріпник – (заст.) робітник у шахті, який видобував нафтову ропу (у 4 знач.); тут -
бо хлопці з Болехова - міста давнього видобутку нафти
- гилянка - гра
- брамкар - воротар
- загилювальники - нападники
- відбирачі - захисники
- підтиначі - півзахисники
- цаля - дюйм (2,54 см); пішло від ширини великого пальця (але тіко доброго хлопа)
- в такім коші - в такому складі
- розборонник - суддя, арбітр
- направець - (зах.) праворуч, у правий бік
- обіруч - 1. обома руками. 2. (рідко.) по обидва боки; з усіх боків. // Узявшись за
руки; разом
- футрина - штанга, стійка воріт (брамки)
- верхня лата (брамки) - перекладина
- фоса - (діал.) канава, рів, рівчак (тут - символічно "фланг": так було заведено
(та й нині подекуди є так), що футбольне поле було на зарінку - біля річки
- співчувальники - вболівальники
- зафайдулити - (жарг.) забити, "запердолити" (ввігнати м'яча в сітку воріт)
- пішодрала - пішки, "пішкарусом" :-)
- "гет сі затєли" – сильно ся обурили
- гутірка - (діал.) розмова, "базар"
- з середини облогу - з середини поля
- гачі - 1. тильна сторона задніх ніг, сідниці звіра або хорта. 2. тут -
штани(зах.)
- піти по траві карбулясом - покатулятися
- відгилити бальона - паснути
- дати шпруньга - нанести прицільного удару
- супостат - супротивник
- логаза - (зах.) яєчна каша з салом або олією
- киселиця - драглиста страва зі слив та борошна або круп
- очкур - пояс або шнур, яким стягують штани або шаровари для підтримання їх
- гуда - вузол
- бахур – (лайл.) розпусник; залицяльник, полюбовник. 2. (зневажл.)
позашлюбна дитина; байстрюк, "знайдук" (bastard). 3. (діал.) хлопець; дитина.
- трепета - (зах.) осика
- ватага - велика група людей; юрба, товариство; тут – команда