BBC: Про що, на вашу думку, свідчать висловлювання пана Путіна (про те, що закордонна
агентура перешкоджає зближенню України з Росією), який свого часу сам був агентом
КГБ в Німеччині?
О.Гордієвський: Це свідчить про те, що він насамперед чекіст, і чекістом залишився,
а вже потім – президент. І все більше країна скочується до
брєжнєвсько-адроповських часів, і жаргон лідерів перетворюється на
кагебістський, а не жаргон цивілізованих державних діячів.
А КГБ були властиві не лише чорна пропаганда, але й відверта брехня. Наприклад, про
західну агентуру в Україні. В Києві резидентура КГБ та ГРУ нараховує понад 100 осіб.
А американська резидентура в Києві – дві особи й секретарка. Англійська
резидентура – 1 людина.
Не західна агентура кудись тягне Україну, а російська агентура тягне. Причому
російська працює не лише по лінії центральних відомств. Усі обласні і крайові
управління ФСБ мають також завдання вербувати агентуру в Україні – тобто якщо
впливовий українець приїздить у відрядження чи в родинних справах у Сибір, то до
нього приставлятимуть людей ФСБ, щоб завербувати. Щоб той українець сидів у
Львові, Києві чи Дніпропетровську й повідомляв щось цінне Москві.
BBC: Відомо про скандали із затриманням агентів російських спецслужб у Литві,
Польщі, Чехії, але в Україні такого не було – чому?
О.Гордієвський: Це свідчить про те, що хоча Росія і веде агентурну роботу проти
України, в них є домовленість з українською службою безпеки або протокол про
співпрацю, згідно з яким у випадків якогось прямого шпіонажу чи інцидентів, як-то
вбивства чи фізичного насильства, тих випадків не будуть публікувати, а
вирішуватимуть між собою в коридорах “тихою сапою”, не повідомляючи нічого
громадськості. Це питання спеціальних взаємин між російською та українською
службами безпеки.
BBC: А чи можна взагалі говорити про незалежність українських спецслужб, адже
основою для СБУ було відділення радянського КГБ в Україні, керівництво якого нині
працює в Москві?
О.Гордієвський: Це дилема, очевидна для будь якого українського керівника,
президента й уряду, що служба безпеки настільки пов’язана з російським КГБ,
що треба дивитися, чиї інтереси вона захищає – російські чи українські. Тому
багато років відбувалася “чистка” служб безпеки від найбільш промосковських
працівників. Але все одно зі служби безпеки в Києві відбувається велике витікання
інформації до Москви. І тому республіки, такі як Литва, Латвія, Естонія, пішли
іншим шляхом. Вони розпустили старі служби і створили повністю нові, а тому в них
витоку інформації у Москву фактично нема, і становище в них набагато краще.
Подібно в Грузії. А служби безпеки України та Казахстану дуже залежать від Москви.
|