vps - 7-10-2004 у 10:33
Цікаво дізнатись, хто і як ставиться(ставився) до колишнього голови УНА-УНСО.
Наприклад я - як до геніального провокатора, а нині, як до запроданця і зрадника
українського народу.
Проте, якби вибори відбувалися десь півтора року назад, то я б голосував за нього.
А ви? чи
Анастасія Кулакова - 7-10-2004 у 11:07
Я з повагою ставилась до нього. Тепер вважаю, що він сам з себе зробив
посміховисько. Навіщо, от питання. Якщо він все геніально прорахував на декілька
політичних ходів наперед, то можемо чекати якихось несподіванок, але сумнівно.
Якщо ж він просто занадто був упевнений у собі і навіть не уявляв, чим його
клоунська поведінка може обернутися для нього, то він дурень. І в цьому випадку
всім нам повезло, що у нього немає (на мій погляд) шансів опинитися на високій
державній посаді.
Василь Яворський - 7-10-2004 у 12:01
Вперше з корчинським я зустрічався ще в 1996 році. Від того часу в мене особисто
думка про нього не змінилась: купа фарсу, гонору і безпідставних амбіцій
прикритих водою національної ідеї. Він не клоун, те ким він є краще може виразити
людина, що володіє медичними термінами особливо в психіатрії.
Остап_М. - 7-10-2004 у 14:09
На одному поважному сайті написано таке:
Дмитро Олександрович Корчинський
Реєстрація:
Центральна виборча комісія зареєструвала кандидатом у Президенти Дмитра
Корчинського 20 липня 2004 року постановою за № 195.
Корчинський сам висунув свою кандидатуру на пост глави держави.
Народився:
22 січня 1964 року у Києві.
Життєвий шлях:
Генеральний секретар Всеукраїнської політичної партії "Братство".
2002 - кандидат в народні депутати України, висунутий ВПТ.
До 1997 - заступник голови УНА.
1994 - кандидат у народні депутати України.
1992 - кандидат в народні депутати України у виборчому окрузі № 13 (4-й результат
серед 6-ти претендентів), вибори не відбулися.
1991-1997 - голова, провідник УНА-УНСО.
Один із фундаторів УНА.
1989-1991 - член Спілки української молоді.
Учасник студентського руху наприкінці 80-х років.
Працював наладником автоматичних ліній на заводах будматеріалів, в
археологічних експедиціях.
Родина:
Батько Олександр Анатолійович (1939) – старший науковий працівник Інституту
технічної теплофізики НАНУ,
мати Людмила Василівна (1939) – пенсіонерка,
дружина Оксана Анатоліївна - віце-президент ТРК "Золоті ворота",
син Данило (1990).
Книги:
Співавтор віршованої збірки "Філософія смути" (1998),
автор книг:
"Війна у натовпі" (1998),
"Авторитарна альтернатива" (1998),
редактор книги "Війна у натовпі" (1999).
Захоплення:
Зброя, політика.
Джерела інформації:
Інтернет-видання „Відкрита Україна”
http://www.kandydat.com.ua/kandydat/batko/batko.htm
Nazar - 7-10-2004 у 18:56
Там про медичний діагноз вище було віврно підмічено.
Я б за то не голосував ні раніше, НІ ЗАРАЗ - А ЗАРАЗ ЩЕ ЙБПИКУ НАБИВ "БРАТКАМ",
які агітують по телеку за запроданця.
Він і надалі очолює список запроданців "Корч, Козак, Чорноволи, Кузьменко, КУНи,
і т.л. (лайно).
Прикро, але це реалії сьогодення.