Найважливіше з них полягало в системі продажу державних посад (paulette), що
охоплювала весь державний апарат як у Парижі, так і в провінціях. Практика продажу
державних посад з'явилася у Франції ще на початку XVI ст. при Людовіку XII, але в
остаточному вигляді склалася на початку XVII ст. при Генріха IV, коли ця система
стала всеохоплюючою, довічною і спадковою, і проіснувала до 1789 р. Вартість вищих
державних посад в останні десятиліття перед Великою французькою революцією
досягала 200-300 тис. ліврів (фунтів) і більше, що було еквівалентно вартості
розкішного готелю з повною обстановкою [7]. Разом з купівлею посади чиновник
отримував право на довічну «ренту», яка, як правило, дозволяла багаторазово
окупити зроблені витрати. За словами А. Токвіля, система продажу посад поступово
стала чимось таким дивним, чого ніколи раніше не було бачено у світі [8].
Зазначена практика була однією з важливих причин неефективності і крайнього
бюрократизму французької державної машини, які зберігалися до самої революції 1789
р. Як пише Р. Мандру, введення системи продажу посад у Франції на початку XVII ст.
призвело до безконтрольності чиновників і чиновницькому свавіллю: чиновники
вважали, що купуючи посаду, та ще довічну і з правом успадкування, вони отримують
повну незалежність у своїх діях від центральної влади [9]. А. Токвіль вказував, що в
результаті існування даної системи у Франції з'явилося «неймовірна кількість
абсолютно непотрібних, а то й шкідливих, посад ... Таким чином спорудили собі таку
величезну, хитромудру, громіздку і непродуктивну адміністративну машину, що
довелося залишити її деяким чином працювати вхолосту , а за її межами виготовити
для себе простий і зручний в обігу інструмент управління, за допомогою якого і
зробити по-справжньому те, що всі ці чиновники робили для вигляду» [10].
...
Система купівлі та довічного володіння державними посадами була постійним
джерелом корупції. Придбавши посаду, кожен чиновник прагнув окупити зроблені
витрати, використовуючи при цьому своє службове становище. Істориками наводяться
приклади великих статків, акумульованих чиновниками за роки своєї служби, в той
час як у момент початку своєї кар'єри деякі з них були бідні [12]. |