Форум Рідного Міста

Усяка дурня

Яндрух - 27-6-2003 у 16:14

Сим розділом започатковую на сьому Форумі новітню рубрику всякої всячини!
Тута можна буде висловитись як хто тільки схоче: можна буде подати сюди і якусь цікавинку-бувальщина (ну, можна і не бувальщину...), і якого віршика зварґанити, й анихдота всім нам ту повічи - одне слово, інформацію як і з офіційних джерел, так і з неофіційних, "неперевірених", тобто: слухи, чутки, ВВС...
А також тут можуть висловлюватися і опозиція, і влада, і всілякі тягнибоки зі шкілями разом узятими! Авжеж, всі!!!
Ну, щасливої тобі дороги, "Усяка дурня"!

Отож, поїхали! Here we go!

Америцький гумор.

Рідня Міку Джеґґеру (??!!!)
Frog in a bank A frog goes into a bank, and hops up to the loan officer.
The loan officer says, "My name is John Paddywack. Can I help you?"
The frog says, "Yeah, I'd like to borrow some money."
The loan officer finds this a little odd, but gets out a form.
He says, "Okay, what's your name?" The frog says, "Kermit Jagger."
The loan officer says, "Really? Any relation to Mick Jagger?"
The frog says, "Yeah, he's my dad."
The loan officer says, "Okay. Ummm...do you have any collateral?"
The frog hands the loan officer a pink ceramic elephant and says, "Will this do?"
The loan officer says, "Hmmm...I'm not sure. Let me go check with the bank manager."
The frog says, "Oh, tell him I said hi. He knows me."
The loan officer goes back to the manager and says,
"Excuse me, but there's this frog out there named Kermit Jagger who wants to borrow some money.
All he has for collateral is this pink elephant thing, I'm not ever sure what it is."
The manager says, "It's a knick-knack, Paddywack. Give the frog a loan.
His old man's a Rolling Stone."

Жаба заходить до банку і заcтрибує на банківського службовця.
Банківський службовець каже: "Мене звати Іван Нечипорук. Чим можу вам допомогти?"
Жаба мовить: "Та-ак, можете: я би хтіла зайняти троха грошей".
Банківському службовцеві то видається трохи дивним, однак дістає бланк.
Каже: "Гаразд, як вас на ймення?" Жаба мовить: "Клон Джеґера".
Банківський службовець: "Не може бути?! Маєте якесь відношення до Міка Джеґера?"
Жаба мовить: "Та-ак, він мій тато".
Банківський службовець каже: "Гаразд. Гммм... А чи є у вас якась майнова застава?"
Жаба вручає банківському службовцеві рожевого глиняного слоника й промовляє: "Оце згодиться?"
Банківський службовець: "Гммм... Я не впевнений. Дозвольте мені піти порадитися з менеджером банку".
Жаба мовить: "Ов, скажи йому, що я передаю йому привіт. Він мене знає".
Банківський службовець йде до менеджера і каже: "Перепрошую, але там ось ця жаба на ймення Клон Джеґера, вона хоче зайняти троха грошей. Все, що у неї є для майнової застави - ось ця рожева, схожа на слона, штука. Я ж не впевнений, шо то таке".
Менеджер: "То якась цяцька, Нечипорук. Займи тій жабі гроші. Її старий - один з "ролінґів".

Спільності.
What is the similarity between a woman and Kentucky Fried Chicken?
By the time you've finished with the breast and thighs, all you have left is
a greasy box to put your bone in.

Що є спільного між кобітою та кентукійським смаженим курчам?
Як тільки Ви вже покінчили з грудьми і стегнами, все, що Вам потрібно зробити -
це покласти Вашу кістку у спеціальну масну коробочку... (он як!?...)

А-а-а-а-а!
What did the bee say to the other bee when he had a very bad headache? Bee quiet!

Що сказала одна бджола иншій, коли в тої почала страшно боліти голова?
Будь троха тихішою!

Відмінності.
Do you know the difference between a pun and a fart?
A pun is a sudden shift of wit!

А чи знаєте Ви, яка різниця між каламбуром та пуканням (звиняйте вже - то не я першим то написав)?
Каламбур - це раптовий спалах дотепності! От так!!

Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий...

I asked Mom if I was a gifted child.
She said they certainly wouldn't have paid for me.

Я спитав маму шо, коли б я був обдарованою дитиною.
Вона сказала, що вони б, безперечно, не платили за мене. (ось так!)

Мудра мама.
A fellow received a mouse for his birthday and he loved it so much that he never parted with it.
He took this mouse everywhere, to work, to parties, to the opera...
One day, a good friend of his died and so he went to pay his respects at the funeral parlor.
Naturally, he took the mouse, which was perched on his shoulder.
On his way home, he suddenly realized that the mouse was gone!
He retraced all his moves for the day and realised that the last place he had seen
the mouse was at the funeral parlor. He raced back across town, but arrived too late.
The body had been removed and was already being transported to the cemetary in the hearse.
The mouse must have jumped off his shoulder onto the casket and gotten carried into the hearse
along with the casket.
Probably frightened, the mouse must have sought shelter in the closed casket!
It was too late...the mouse was being buried alive.
Filled with grief as he remembered an old adage his mother had told him time and time again as a kid......
Never lock a gift mouse in the hearse

Один чувак в подарунок на свій день народження отримав мишу (!). Він так її любив, що ніколи не відпускав її.
Він брав зі собов цю мишу всюди: на роботу, на вечірки, в оперу...
Одного разу помер один його добрий приятель, тож він подався в похоронне б'юро (!) висловити свої співчуття.
Як і слід було очікувати, він взяв зі собою свою мишу, яка покоїлась у нього на плечі.
Вертуючись домів, він враз виявив, що його миша десь пропала.
Він прокрутив у своїй голові усі свої вчинки протягом дня й докумекав, що останнє місце, де міг бачити свою мишу, було похоронне б'юро!
Він погнався через усеньке місто назад туди, однак прибув запізно. Тіло було забрано і вже доставлялося в катафальку на цвинтар.
Миша напевно зістрибнула з плеча на труну і перевозилась в катафальку разом з труною.
Очевидно налякана, миша напевно знайшла собі притулок у забитій труні!
Та було вже надто пізно... Миша була похована живцем!
Ймовірно, був переповнеий смутком, так як на згадку прийшла стара приповідка, яку його мати раз у раз приводила йому як дитині:
"Ніколи не запирай подарункову мишу в катафалькови!" (ха-ха-ха).

Оце й усе наразі!!:

тихий вечір - 28-6-2003 у 21:34

Усяка дурня = американський "гумор"

Чарівник з міста Гамельн - 28-6-2003 у 22:53

Адміністратору

Чарівник з міста Гамельн - 28-6-2003 у 23:16

Блін, чому не хоче вставлятися малюнок!? У мене руки криві чи це такий "глибокий модераторський задум"?

І взагалі, чому на форумі така обмежена кількість смайлів!? Настільки, що у користувачів іноді виникає нестерпне бажання вставити смайл з іншого форуму, домен якого закінчується на ".RU"?

Love is God

Василь - 29-6-2003 у 07:31

Нікого не хочу образити. У нас в політеху 100 бальна система оцінювання, однак декому з викладачів і цього замало і вони ставлять оцінки з десятими, наприклад 65,4. А який сенс? Рахуються лише цілі.

Круціфукс. - 29-6-2003 у 09:19

Жарти взагалі-то достойні, але переклад читати не раджу.

Чарівник з міста Гамельн - 29-6-2003 у 11:14

> Нікого не хочу образити. У нас в політеху 100 бальна система оцінювання, однак декому з викладачів і цього замало і вони ставлять оцінки з десятими, наприклад 65,4. А який сенс? Рахуються лише цілі.

Це пояснює, чому я не можу вставити малюнок? :-)

Love is God

Андрій Пелещишин - 29-6-2003 у 21:53

Цитата:

У мене руки криві чи це такий "глибокий модераторський задум"?

Так, це глибокий модераторський задум.

Цитата:

І взагалі, чому на форумі така обмежена кількість смайлів!?

Є потреба в нових? Пропонуйте! Але 100 смайлів на Форумі не буде.

Чарівник з міста Гамельн - 30-6-2003 у 13:04

> Так, це глибокий модераторський задум.

Добре, чому б тоді не зробити рівно дві речі: 1. На сторінці з описом "псевдо-тегів" або взагалі видалити інформацію про [img], або написати коментар, що зараз цей тег відключений; 2. на сторінці з формою відповіді або взагалі видалити кнопку "Вставка малюнку", або при її натисканні виводити повідомлення, що зараз цей тег відключений?

> Є потреба в нових? Пропонуйте! Але 100 смайлів на Форумі не буде.

А чому? Наприклад, на тому форумі, з якого я намагався вставити смайл, їх аж 167 (!) - на всі випадки життя :-)

Особисто в мене, коли зрідка з'являється відчуття, що доречно було би вставити малюночок зі смайлом, то виникає бажання вставити не якийсь стандартно-набридлий "один з 16-и", а як раз який-небудь 115-й (і ніякий інший!), який дійсно зможе в даному контексті додати до повідомлення "щось".

Чи Ви вважаєте, що цим теж почнуть зловживати? Напевно це і було причиною заборони малюнків?

До речі, чому б не дозволити вставляти малюнки користувачам починаючи з певної кількості зірочок? Наприклад... зараз подивимось... з трьох? :-)

Love is God

Рост - 1-7-2003 у 09:22

Людоньки, давайте не перетворювати форум в дитячий чат.
ІМХО, смайлів аж забагато

Чарівник з міста Гамельн - 1-7-2003 у 10:23

To NetGuy

Забагато смайлів на 1 Кб повідомлень чи забагато різних смайлів?

З першим я, напевно, погоджуся, але з другим...

Love is God

Яндрух - 1-7-2003 у 16:21

Америцький гумор: продовження!!!

Нелегка то справа бути місіонером...

Two cannibals meet one day.
The first cannibal says, "You know, I just can't seem to get a tender Missionary.
I've baked them, I've roasted them, I've stewed them, I've barbecued them,
I've tried every sort of marinade. I just can't seem to get them tender."
The second cannibal asks, "What kind of Missionary do you use?"
The other replied, "You know, the ones that hang out at that place at the bend
of the river. They have those brown cloaks with a rope around the waist and
they're sort of bald on top with a funny ring of hair on their heads."
"Ah, ha!" the second cannibal replies. "No wonder...those are friars!"

Зустрілися якось два людожери.
Перший людожер мовить: "Знаєш, я просто не можу собі уявити, як зробити місіонера м'якшим.
Я обсмалив його, засмажив, затушкував, зробив з нього барбек'ю,
я перепробував по різному його маринувати - я ну не годен уявити, як зробити його м'якшим!"
Другий людожер питає: "А яких саме місіонерів ти вживаєш?"
Той відповідає: "Та ти знаєш, - ті, що вештаються в тому місці, що на згині річки. На них є ті грубі плащі зі шнурком навколо талії і
вони з тої породи лисих, що ходять з дурнуватими обручами на головах".
"А-а, хе-х!" - відповів йому другий людожер, "Нічого дивного, ті - монахи!"

Оце й усе наразі!!
Далі обов'язково буде...

Чарівник з міста Гамельн - 1-7-2003 у 16:36

О ні...

Круціфукс. - 1-7-2003 у 17:23

Не знаю, які містичні духи спонукають Яндруха перекладати принципово неперекладні анекдоти-каламбури... тому роз'яснюю: в останньому "сіль" - в грі слів "friar" (монах) і "fried" (жарений).

Василь - 1-7-2003 у 18:03

До Круціфукса: де ти здибав такий підпис?

Круціфукс. - 1-7-2003 у 20:04

http://www.relga.rsu.ru/n1/dogs.htm

Андрій Пелещишин - 1-7-2003 у 21:38

А Форум до речі у нас україномовний.

І скільки коней у тебе подобріло???

Круціфукс. - 2-7-2003 у 08:42

Я завжди пишу свої повідомлення на українській мові. А підпис можу забрати, якщо треба (до речі, не в мене одного іншомовний підпис).

Яндрух - 3-7-2003 у 14:45

Америцький гумор: продовження!!!

Доля...

A party was organized for a crowd of toad-stools.
It was very crowded, but they were all happy....
There wasn't mush-room, but they didn't mind because they were all such fungi's.

Для компанії поганок організували вечірку.
І було їх там сила-силенна, однак усі вони були щасливими...
Там у них не було гриба, однак вони нічого не мали проти, позаяк усі вони були такими ж грибками.

Нещасливе кохання (віршик)

A tree-toad loved a she-toad
Who lived up in a tree.
He was a two-toed tree-toad,
But a three-toed toad was she.
The two-toed tree-toad tried to win
The three-toed she-toad's heart,
For the two-toed tree-toad loved the ground
That the three-toed tree-toad trod.
But the two-toed tree-toad tried in vain;
He couldn't please her whim.
From her tree-toad bower,
With her three-toad power,
The she-toad vetoed him.

Один деревний жабун покохав жабку,
Яка жила вгорі на дереві.
Він був звичайним двопалим деревним жабуном,
А вона - звичайною трипалою жабкою.
Двопалий деревний жабун спробував був
Завоювати серце трипалої жабки.
Оскільки двопалий деревний жабун любив землю,
На котрій трипала деревна жабка "прогулювалась"...
Однак спроба двопалого деревного жабуна була марною:
Він не зміг задовільнити її примху.
Зі своєї жаб'ячої-що-живе-на дереві альтанки,
Зі силою, властивою для трипалих жабок,
Жабка наклала на нього вето!

Троха нормальних анехдотів!

Мій батько, царство йому небесне, завжди терплячою людиною був.
Якщо я набешкетую, то він повільно рахував до ста, заспокоювався й лише після цього випускав мою голову з-під води.

Міжнародна жіноча конференція. На порядку деному три питання:
1 - всі чоловіки зволочі, 2 - нема що вдягти, 3 - різне.

Показові виступи у ДОСААФ з парашутом. Усі вистрибнули. Останній говорить інструкторові захриплим голосом:
- Стрибати не буду. Простудився.
- Будеш. Комісія дивиться.
- Не буду.
- Будеш.
Інструктор намагається виштовхнути його силою. Починають боротися. Інструктор кличе на допомогу льотчиків.
Після тривалої боротьби вони виштовхують його з літака. Один з льотчиків каже:
- Здоровий чоловік попався.
- Спортсмен, мабудь, - відповідає йому хриплий голос.

Спортивний коментатор по телевізору:
- ...І от з-за повороту на другій біговій доріжці з'являється останній японський бігун Херовато. Так, справді, зле біжить!

Літня пацієнтка прийшла на перевірку до гінеколога.
Після обстеження вона повертається, дивиться лікареві в очі й говорить:
- Лікарю, скажіть чесно, ваша мати знає, чим ви отут займаєтесь?

Пийте томатний сік! Томатний сік - це здоров'я! Здоров'я - це спорт! Спорт - це перемоги! Перемоги - це гроші! Гроші - це жінки! Жінки - це СНІД! СНІД - це смерть!... Ні, не пийте томатний сік!

Він:
- Після того, що сталося, я, як порядний чоловік, просто зобов'язаний з Вами одружитися...
Вона (вдягаючись):
- Господи, а що ж трапилось?

Зима. Берлога. Маленьке ведмежа не може заснути і просить старого ведмедя:
- Дідусю, розповіси казку.
- Спи, вежмежатко.
- Дідусю, ну розповіси...
- Сказав же, спи!
- Тоді покажи ляльковий театр!
Старий ведмідь, зітхаючи, лізе під ліжко, дістає два черепи, одягає на лапи і розповідає:
- Петрович, як ти гадаєш, тут є ведмеді?

Щоразу, виходячи з перукарні, мене турбує одне і теж запитання - а навіщо мене, власне, питали, як я хочу, щоб мене підстригли?

Так хочеться сісти між двома дівчатами й загадати бажання. А потім лягти між ними і його виконати.

Оце й усе наразі, хлопці й дівчата!!
Однак, далі буде!!!!

Яндрух - 5-7-2003 у 18:55

Америцький гумор: продовження!!!

Так, зауваження Круціфукса було слушним: англомовні "оповідки", каламбури, жарти, уанлайнери, шеґґідоґсторі, томсвіфтери, смішні визначення, наведені вище й надалі (гадаю), базуються на грі певних анґлійських слів. Тож тим, які так-сяк розуміють по-анґлицькому, буде просто цікаво, а тим, котрі вивчають english - має бути корисно знати.
Отож, в наступній оповідці про мертвого кролика (!?) (dead rabbit) покладено ув основу гру слів "hare" (заєць) i "hair" (волосся), які, практично, однаково вимовляються, а також слова "wave" (1.завивка волосся, витися і т.д.; 2. махати рукою, хустинкою тощо).

Отже, "Мертвий кролик".
A man is driving along a highway and sees a rabbit jump out across the middle of the road. He swerves to avoid hitting it, but unfortunately the rabbit jumps right in front of the car. The driver, a sensitive man as well as an animal lover, pulls over and gets out to see what has become of the rabbit. Much to his dismay, the rabbit is dead. The driver feels so awful that he begins to cry. Another car arrives on the scene, and the driver sees the man crying on the side of the road and pulls over. She steps out of the car and asks man what's wrong. "I feel terrible," he explains, "I accidentally hit this rabbit and killed it." The newcomer says, "Don't worry." She runs to her car and pulls out a spray can. She walks over to the limp, dead rabbit, bends down, and sprays the contents onto the rabbit. The rabbit jumps up, waves its paw at the two of them and hops off down the road. Ten feet away the rabbit stops, turns around and waves again, he hops down the road another 10 feet, turns and waves, hops another ten eet, turns and waves, and repeats this again and again and again, until he hops out of sight. The man is astonished. He runs over to the woman and demands, "What is in that can? What did you spray on that rabbit?" The woman turns the can around so that the man can read the label. It says.... "Hair restorer.......adds permanent wave."

Чоловік їде собі по шосе і бачить кролика, який вискочив на середину дороги. Він відхиляється, щоб уникнути зіткнення, однак, на нещастя, кролик опиняється просто перед автом. Водій, чутлива людина, любитель тварин, здає у бік й виходить дивитися, що трапилось з кроликом. На його превеликий жаль, кролик був мертвим. Водій почуває себе настільки жахливо, що починає плакати. На місце подіїї під'їжджає ще одне авто і його водій бачить чоловіка, який плаче на узбіччі й з’їжджає на узбіччя. Вона виходить з машини й питає чоловіка в чім справа. "Я почуваю себе страшенно гидко," - пояснює він, - "Я ненавмисно наїхав на цього кролика і вбив його!". Новоприбулець мовить: "Не хвилюйтеся". Вона підбігіє до свого авто й витягує звідти аерозольний больончик. Підходить до обм'яклого, мертвого кролика, нагинається й розпилює вміст бальончика на кролика. Кролик підстрибує, махає своєю лапою їм обидвом, зривається з місця й стрибає собі геть. Через 3 метри кролик зупиняється, повертається й знов махає, стрибає собі ще 3 метри, повертається й махає, стрибає ще 3 метри, повертається й махає, і повторює це раз у раз, допоки не щезає з поля зору. Чоловік страшенно вражений. Він підходить до кобіти і задає питання: "А що в тій баночці? Чим таким ви обризкали того кролика?" Кобіта наставляє банку так, щоб чоловік міг прочитати етикетку. На етикетці написано "Засіб для відновлення волося.......робить завивку довшою у часі."

От так!

А зара' троха нормальних анехдотів!

Молоді:
- Обід тобі не такий, гад! А до весілля клявся, що заради мене в могилу ляжеш!!
- Гаразд, - хреститься чоловік, - давай свої котлети.

Сидять два сині-сині алкаші на брівці. Один мовить:
- Вася! Вася! Усміхайся, "ментовский бобік" їде!
Через десять хвилин:
- Досить усміхатися, придурок! Ми вже в "бобіку"...

На шлюборозлучному процесі свідок говорить:
- Про поводження своїх сусідів нічого поганого сказати не можу! Билися завжди мовчки, без шуму...

Хлопчик з'їв кілограм оселедця, солоний огірок і запив то всьо молоком...
Дивіться у кінотеатрах - "Гарі Потер і таємна кімната".

Приходить чоловік додому, а дружина зустрічає його в дверях з плакатом "Я з тобою не розмовляю 24 години!".
Ну, побачив він це, знизав плечима і пішов дивитися телевізор.
Через кілька хвилин дружина, закриваючи собою телевізор, показує чоловікови плакат "А ти знаєш, чому?".

П'яний чоловік просипається на цвинтарі вночі весь в бруді й іншому лайні, встає, дивиться - ліхтарики горять і сторож цвинтарний доріжки підмітає.
Вирішив він був сторожа того налякати:
- Ей, урр-фрр-фр-фффр!
Сторож собі обернувся і далі мете. Алкаш підійшов ближче й знов як заричить на нього. Сторож знов відмахнувся і продовжує собі мести. Алкаш думає:
- Ну його, піду собі додому.
Підходить до цвинтарного плота, ногу задер перелазити, і тут враз як получить киркою по голові.
Сторож:
- Ти, дуріти - дурій, а за пліт - ні-ні!

Дружина чекає чоловіченька свого додому, нервується.
Третя година ночі, дзвінок у двері, на порозі стоїть її миленький: весь у помаді, у рваній сорочці і п'яний ну-у зовсім.
Дружина шокована:
- І шо, ти думаєш - я тебе в такому вигляді впущу додому?!
Чоловік, демонстративно відсуваючи свою половину рукою:
- Відійди, я за гітарою.

- О, яка ви гарна на цьому дивані...
- Це я тільки сиджу...

Розмовляють дві сусідки:
- А ти як тарганів позбулася?
- Ну, як - купила олівець.
- І шо?...
- Тепер сидять у куті і малюють!

Зустрічаються дві колєжанки:
- Вчора ввечері йшла проспектом Шевченка - зґвалтували!
- А я, дурепа, всьо Личаківською ходжу!...

Оголошення:
Проп'ю "Москвич-412". Недорого.
Алкуголік в третому поколіні швидко і безболісно зніме любу кодіровку.
Рятуємо від алклгольної і наркотичної залежностей за один сеанс! Постійним клієнтам - знижки!!
Вводжу в запій. Матеріал замовника.

Ше одне оголошення:
Винайму кімнату, можна з господинею.
Туристична аґенція пропонує тур у Швецію. Проживання в родинах.
Родина з п'яти студентів винайме кімнату. Або ліжко. Або куток у ліжку.
Молодий іноземний резидент терміново винайме конспіративну квартиру.
Родина всиновить восьму дитину. Перші сім якось не прижилися.
Молода родина з трьох осіб, без дітей, винайме квартиру.

І ше одне оголошення:
Таргани, миші, мурахи. Швидко, з ґарантією.
Знищую пацюків. Приносити з 9.00 до 11.00.
Продаю траву склянками. Не гербалайф.
У недільний похід запрошуються всі аматори цієї справи! Цієї справи брати з собою по дві пляшки на людину...
Прошу скерувати мене на курси підвищення зарплатні.
Ліквідація підприємств у присутності Замовника.
Дід Мороз і Снігуронька - 100 грн. Снігуронька без Діда Мороза - 300 USD.
У маршрутці: Шановні добродії. Велике прохання їсти соняшникове насіння разом зі шкарлупкою.

Написи:
У дитячому садку: "Діти вдаються батькам тільки у тверезому стані".
На ліфті: "Ліфт не працює. Найближчий ліфт у сусідньому під'їзді".
На туалеті: "Тут нічого гарного з вас не вийде".
У клініці для чоловіків: "Діаґностика і ремонт навісного устаткування".

Далі буде...

:baddevil:

Наталка - 5-7-2003 у 19:25

Просто супер!!!

Асоціятивно - ще один анекдот!

- Пані, яка ви прекрасна в цьому туалеті!
- Збоченцю, закрий негайно двері!

Яндрух - 6-7-2003 у 20:40

Америцький гумор: продовження!!!

У черговій оповідці маєм гру слів "pull" та "over". При написанні їх окремо - "pull over" - маємо: під’їхати до хідника чи краю дороги (на узбіччя); звертати в бік, а при написанні їх разом - "pullover" - маємо у значенні: пуловер, светр.

Блондинка і поліцейський.
A California highway patrolman pulled alongside a speeding car on the crowded freeway. Glancing at the car, the officer was astounded to see that the young blonde woman behind the wheel was knitting. She was oblivious to his flashing lights and siren, so the trooper cranked down his window, turned on his bullhorn and yelled, "Pull over!" "No," the blonde woman yelled back. "It's a scarf!"

Каліфорнійський патрульний поліцейський на переповненій автостраді зрівнявся зі спортивним автомобілем. Зиркнувши на авто, поліцай був приголомшений від побаченого: за кермом молода блондинка в'язала собі. Вона не звертала жодної уваги на проблисковий маячок й завивання сирени на його машині, тож поліцейський опустив своє вікно, ввімкнув свій меґафон і прокричав в нього: "Здавай в бік!". "Ні, - прокричала йому у відповідь блондинка, - Це - шарф!".

Світ, у якому ми живемо...
There is a street-seller who is well known in the area, as he tries to sell his rabbits to everyone who passes. People see him arriving, and say "Look, there he is again, walking his hares."

Маєм вуличного продавця, котрого добре знають в цьому районі, позаяк він намагається кожному зустрічному продати своїх кроликів. Люди, коли бачать його, як він йде, кажуть: "Дивись, ось знов він, вигулює свої зайців".

І добірка "нормальних" анектодів.

Компліменти чоловікам.
От ви - людина і порядна, і скромна, - а тільки не вмієте цього показати...

Родина приходить у ресторан. Поїли, батько розплачується, а мати говорить офіціантові:
- Ви не проти, якщо ми зберемо зі столу залишки і візьмемо їх додому собаці?
Офіціант:
Так, звичайно, будь-ласка!
Діти радісно, хором:
- Ура! Нам куплять собаку!

- Знаєте, а мене в дитинстві ставили на табуреточку і змушували розповідати віршик. Якщо віршик подобався, мені давали цукерочку, якщо ні - табуреточку вибивали... (садюги! - Я.)

- Чому ти завжди розмовляєш саме про погоду зі своїм перукарем?
- А ти що, хочеш, щоб я розмовляв про політику з людиною, яка водить бритвою по моїй шиї?! (та-а, Видріна чоловікови тре' читати... - Я.)

Люблю, коли теща правильна... Не кричить на тебе, дивиться разом з тобою футбол, після роботи може попити пивка!... От тесть - правильна теща!!

Сидять мужики, п'ють. Раптом в одного з них дзвонить мобільник. Він багатозначно дивиться на екранчик телефона, після чого промовляє:
- Це мене.

Одного разу в чукотському селищі випадково народився розумний хлопчик.
Його з ганьбою вигнали, і він пішов на південь.
Так з'явилися японці...

Оголошення про роботу (укотре!):
* Швидко і якісно виконаємо будь-яку халтуру.
* Бульдозерист 6-го розряду шукає роботу вдома.
* Потрібен програміст зі знанням комп'ютера.

Написи (знову):
На запальничці. Не використовувати поблизу обличчя.
На стовпі. Куплю квартиру в цьому будинку.

Оголошення:
Струнка, приваблива блондинка з розкішними грудьми і довгими ногами шукає високооплачувану роботу в нічний час. Інтим не пропонувати.
Самотній чоловік зустрінеться із самотньою жінкою з метою створення самотньої дитини.
Потрібна молода жінка для ведення господарства.
Пропоную руку і серце в обмін на стегна і груди.

Далі, як правило, має бути...

:rolleyes:

Яндрух - 7-7-2003 у 17:50

Отсе вирішив був троха розбавити сей розділ фігн...., ой, дурнею іншого штибу.
Долучившись повторно до читацької авдиторії поступу (аргументчикам нема чо' хвилюватися - їх не зраджено!), поволі увходжу в плинну розміренність буття ґазети у просторі й часі (і в історії!).
Отже, виявий я такого собі подібного спільника - пана-політолога Дм. Видріна, який "розповідає" про політику (українську) "на хлопський розум" (еге ж, ніша не освоєна!) у дещо незвичний для посполитого українця спосіб. Пан-політолог має нахабство "бадати" українську політику у дешо простому, комічному, іронічному (читай - абсурдному й ґротесковому) стилі. Що дало мені привід для занепокоєння: пан-політолог наражається на обурення (м'яко сказано!) з боку нашого політичного бомонду. Адже ж усі звикли бачити політика таким серйозним, який вирішує питання державної ваги. А тут якийсь чоловічок-за#####ць (політолог, правда) виставляє наш законодавчий орган у "неприродному" ракурсі. Мо', з часом пан-політолог добереться й до урядовців, а там гляди - й до "розборок" між прем'єром і главою АП рукою подати (а мо', пан-політолог має від останніх індульґєнцію на глумління над нардепами - тілько б їх красивих не чіпав...).
Отже пан-політолог порушив нову небачену досі тему - УКРАЇНСЬКІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ БОЇ!!!. Адже всім відомо, що є кугутячі бої, собачі тощо. Є бої "без правил" "справжніх чоловіків": там теж ся б'ют до смерти! А тут-во описують, які баталії постають у стінах нашого рідного українського парламенту! Чисто тобі "цирк на дроті"!!
Хоч то чистої води літературна містифікація: пан-політолог інтерв'юрує якось духа на ймення "капітан Димов", що, мабудь, живе у стінах укр. парламенту.
Отож, на запитання про "оцінку сучасного етапу розвитку парламентських баталій в Україні", "капітаном-духом" була дана така відповідь:
- "Є велика сфера парламентоборств, яка поєднує у собі плітки, інтриги, пересуди, але вершиною парламентської діяльності я вважаю бої, які закінчуються нокаутом. У цьому сенсі український парламент - з найпередовіших парламентів світу. Під час двох останніх бійцівських сезонів найбільше було зафіксовано нокаутів саме в українському парламенті. Був нокаут П. Мовчана від Марченка, Г. Суркісом був нокаутований Чобіт, був моральний нокаут Я. Кендзьора від М. Бродського. Загалом сезон минув дуже успішно...
- ...а є у Вас свої улюбленці серед наших парламентських бійців?
- Я вважаю, що Україні пощастило: в нас є бійці зі сильними кондиціями. Наприклад, М. Бродський: зріст 1 м 83 см, вага 133 кг, може працювати в абсолютній категорії, об'єм біцепса 50 см - це більше, ніж у Шварценеґґера і значно більше, ніж у Сталлоне. Бродського можна було б виставити і проти представника будь-якого іншого парламенту, хоча йому ще потрібно попрацювати над технікою. Ярослав Кендзьор також непоганий боєць, займався штангою, зріст 175 см, вага 80 кг, біцепс - 36 см. Непогані важелі і блоктехніка у Володимира Марченка. Несподівано активно в цьому сезоні проявив себе Григорій Суркіс. Він майстер неочікуваного удару: людина тільки закінчує фразу, стоячи за спиною, а вже одержує в пику. Такої віртуозної роботи я не бачив у жодному парламенті. А втім, Суркіс космополіт, і йому все одно, кого "мочити" - росіянина, єврея чи українця. І цей здоровий космополітизм Суркіса мені імпонує.
- Мені здається, у парламентському бою загалом важливо починати першим, а не пасивно чекати нападу.
- Це один із принципів парламентських боїв: справжній боєць спочатку б'є, а потім говорить. Мишко у цьому сенсі дещо слабший - дозволяє втягнути себе в дискусію. До речі, Володя Марченко втримується серед кращих, на мою думку, лише завдяки готовності нападати першим".

На питання про готовність провідних бійців Верховної Ради створювати власні школи мистецтва парламентського бою, була дана недвозначна відповідь:
- "Вони вже мають на це моральне право.
- А якщо будуть створюватися школи Бродського, Суркіса, Марченка, то у них повинна бути якась характерна основа?
- Потрібно зважити, що ляже в основу. Наприклад, Бродський після одержання переконливої перемоги плюванням, думаю, може зійти на манівці, якщо зробить це своєю основною зброєю. Це шлях у нікуди. Адже, плювок, навіть у Бродського, має вагу не більше трьох грамів. Поміркуйте, яку велику швидкість треба надати трьом грамам, аби завдати серйозної травми суперникові: як мінімум 150 м/сек. А ще краще розігнати до 230 м/сек, - тобто, до швидкості кулі, щоб збити супртивника з ніг. А Бродський, навіть при всій моїй повазі до нього, - ніколи не розжене плювка до такої швидкості.
- Отже, актуальним стає широке застосування підручних предметів у практиці у вітчизняних парламентських боїв?
- Позаяк ми заговорили про джентльменські бої, то потрібно зауважити, що хорошу золоту запонку з діамантом у 18 карат можна розігнати до пристойної швидкості, і, беручи до уваги міцність діаманту, не кожен бронежилет витримає удар. Колись мене як експерта запитували, який стиль бою кращий? Так-от, кращий той стиль, який доведений до бездоганності. Якщо ти працюєш з виделкою рік, то виделка перетворюється в руйнівної сили зброю. Тому не має значення, який предмет - важливо, наскільки досконало ви ним володієте. Тому Бродський і Суркіс могли б вибрати за основу шпильки, запонки, достатньо масивні, з діамантами. Найважливіже, відполірувати обраний напрямок до блиску.
- Але ми бачили, що Суркіс віддає перевагу рукопашному бою, без підручних засобів. Думаю, його намагання вдосконалювати цю техніку підтримає багато парламентських бійців.
- Звичайно, цей ресурс повністю не вичерпаний. Мене, наприклад, дивує низька результативність Руху у бойових ситуаціях: уже дві людини з цієї партії опинилися у фізичному або моральному нокаутах. Спостерігаючи за боями, можна тільки подивуватися, чому, коли Бродський летів на Кендзьора, останній встав у космополітичну англійську стійку. Хоча логічно було б встати у яку-небудь стійку з бойового гопака, наприклад, "жабку", "собачку" чи "павука". Якщо б Кендзьор встав у стійку "жабка", він не ожержав би морального нокауту, оскільки ця стійка дозволяє відхилитись від ударів через перенесення центру тяжіння набагато нижче, ніж центр тяжіння супротивника-нападника. Далі: коли був бій Мовчана з Марченком, Мовчан просто зобов'язаний був відстоювати честь українських національних традицій, і те, що він не володіє основами бойового гопака, і призвело до його поразки.
- Марченко в цьому бою застосував некоректний прийом: використав штатив від телекамери.
- Це попередження думати таким чином - у парламентських боях нема нічого забороненого. Парламентські бої - це єдиний вид боїв, де немає обмежень, навіть у порівнянні з "боями без правил".
- Можливо, для парламентаріїв буфет - це якась свята земля, битися на якій вважається святотатством?
- Давно потрібно оголосити боротьбу із забобонами у парламенті. Потрібно випалювати розпеченим залізом усі ці розмови про те, що є якісь святі місця, нічийні території! Уявіть собі. якими розкішними могли бути бої в парламентському буфеті, де є величезна кількість посуду, під рукою - виделки, ножі... Як людина небайдужа до репутації нашого парламенту, я маю намір ініціювати створення української секції руху "Пекарі без кордонів" (а-ля "Репортери без кордонів" - Я.). Я вважаю злочинним, що ще жодному українському парламентарієві чи міністрові не одягнули торт на голову. Беручи до уваги багаті українські традиції хлібопекарства і кулінарії, видовище буде смачним та переконливим".

На поставлене парламентському фантомові питання, чи дійсно, головне у парламентських боях - видовищність і в який спосіб бої у нашому парламенті можна зробити більш яскравими, було дана слушна й повчальна відповідь:
- "У Верховній Раді повинен бути не тільки комітет з депутатської етики, але й комітет з парламентських боїв, а також норма в регламенті, в якій би зазначалося, які перемоги можна вважати чистими. А втім, ще й досі нема призів для переможців. Чомусь нема і заохочувального призу для журналістів (наприклад, "Золотий кулак"

, та й, взагалі, не видно активної участі представників ЗМІ у боях. Ну і, звичайно, потрібно переносити бої на свіже повітря. Перед (будинком - Я.) парламенту є достатньо великий майданчик, де можна проводити платні бої, і таким чином, парламент цілком може перейти на самоокупність. Окрім того, у нас чомусь не призначають боїв-реваншів. Я думаю, що було б логічно, якщо б Кендзьор, Чобіт і Мовчан оголосили бої-реванші, але вже не стихійно, а за участю преси, незалежних експертів, на зручній для себе території, використовуючи звичну зброю. Врешті-решт, давно назріла потреба організувати тоталізатор. Трансляція боїв на широкий загал, прийом ставок у всіх куточках країни... Тоді дійсно буде зрозуміло, хто займається серйозною парламентською роботою, а хто випадково проліз за партійними списками".

Як то мовиться - без слів.

Автор вищенаведених цитат - Дмитро Видрін.
Джерело - ґ. "Поступ".

:cool:

Ihor Byra - 11-7-2003 у 09:25

Стандартні американські приколи. Зі скількома американцями я вже говорив, кожен мусів розказати щось з вище згаданої інфи. Звичайно для нас вони не дуже смішні, так само як і наші для ниx

Яндрух - 11-7-2003 у 11:24

Ей, перед тебою Видрін приколювався, а не якийсь там американець!!

Яндрух - 11-7-2003 у 11:29

І знов Америцький гумор продовження!!! Ви вже, напевно, скучили за ним?!! Ось, він!!!

Наївні – блаженні?...
The other day, I went to the local disco, and I showed the doorman my driver's license and one of the wheels off my car. He asked what the wheel was for. I said, "The guy on the radio said you were checking ID's and a tire."

Днями поїхав я на місцеву дискотеку і показав швейцару свої водійські права й одне колесо від свого авто. Він спитав, для чого колесо. Я сказав: "Та якийсь по радіо говорив, що ви перевіряєте на наявність посвідки особи і "колес".

Зара’ троха зі світу гакерів.

Лоботомія (мед.) - надріз у лобну дольку головного мозку; раніше використовувалася в окремих випадках психічного розладу. На гакерському жарґоні це означає щось троха иньше.

1. What a hacker subjected to formal management training is said to have undergone. At IBM and elsewhere this term is used by both hackers and low-level management; the latter doubtless intend it as a joke.
2. The act of removing the processor from a microcomputer in order to replace or upgrade it. Some very cheap clone systems are sold in 'lobotomized' form -- everything but the brain.

1. Який гакер, що був підданий формальному навчанню управління, як то мовиться, не перейшов через це (лоботомію)... У IBM-сумісних та інших системах цей термін використовується обидвома гакерами, а також у менеджменті невисокого рівня; останній, напевно, розуміє це як якийсь дотеп.
2. Операція видалення процесора з мікрокомп’ютера з метою заміни чи „апґрейду”. Деякі ну дуже дешеві підробки систем продаються у „лоботомізованому” (??!!) вигляді – все, окрім „мозґів” (без процесора!..).

Примітка (моя – Я.):
The Acts – (бібл.) Діяння апостолів,
The act of removing the processor from a microcomputer in order to replace or upgrade it (операція видалення процесора з мікрокомп’ютера з метою заміни чи „апґрейду”) – (комп.) Діяння гакерів (??!!... – Я.).

Чергова добірка анехдотів!!!!

ДАЇшник приходить додому і відчуває, що десь в квартирі коханець ховається.
Пішов шукати:
- зазирнув у ванну - там немає,
- зазирнув у туалет - там немає,
- зазирнув за штори - там немає,
- зазирнув під ліжко - звідти простягнута рука, а в руці 100 баксів - і там немає...

Набрид чоловікові кіт. Взяв він його, запхав до сумки, відвіз подалі, кинув... Але кіт повернувся. І так кілька разів. Нарешті чоловік вирішив довезти його глибше в гущавину. Відвіз, кинув, а на всенькому зворотньому шляхові - виляв і заплутував дорогу. Зрештою, сам заблукав. Телефонує додому дружині.
- Слухай, кіт прийшов?
- Так!
- А ну, поклич його до телефону...

Спить дівчина і сниться їй сон, як вона біжить темною алеєю і переслідує її чоловік. Нарешті вона зупиняється, повертається і говорить:
- Чоловіче, що вам від мене треба?!
А чоловік їй відповідає:
- Я не знаю, ваш сон, ви і розбирайтеся!!!

Приходить чоловік до крамниці аудіокасет і говорить:
- Є у вас що-небудь заспокійливе? Наприклад, касети зі записом голосів птахів?...
- На жаль, вони закінчилися. Але в нас є більш заспокійливі касети - зі записом голосів риб...

В пункт прийому склотари заходить бомж:
- Ви приймаєте пляшки з-під шотландського віскі?
Пауза.
- Ні, сер.

У зоопарку:
- Мамо, це вже мавпа?
- Ні, це ще касир... (А-а-а-а-а-а!!!! - Я.)

Зустрілись двоє приятелів.
- Привіт! Слухай, дай мені в борг 100 гривень.
- Так у мене зі собою тільки 50.
- Ну, добре - давай 50, і 50 будеш винен.

Декан запитує в абітурієнта:
- Чому ви вирішили вступати саме в цей ВУЗ й на цей факультет?
- Що за дивне питання, тату...

- Ти кого більше боїшся за кермом?
- Солдатів.
- А ще кого?
- Мотоциклістів.
- А ще?
- П'яниць.
- А жінок не боїшся?...
- О!!! Жінка за кермом - то п'яний солдат на мотоциклі! (Також а-а-а-а-а-а-а!!!!!!! - Я.)

Зайшов чувак на новий атракційон: порожня кімната, посеред неї крісло, а над ним - отвір у стелі. Він сідає, крісло починає підніматися, і голова через діру потрапляє до верхньої кімнати. Там його хтось б'є по голові! Він спускається злий як чорт, біжить до верхньої кімнати, а там порожньо - нікого немає, і голова з дірки з'являється...

Чоловік приходить додому ніякий.
Дружина каже:
- Пив!
- Не пив.
- Так пив же, зізнавайся!
- Не пив.
- Але ж ти на ногах ледве стоїш. За косяк тримаєшся! Пив, питаю?!
- Не пив.
- Добре, скажи - "Гібралтар"?...
- Пив.

З телереклами:
Знаєте, вчора я пішла з подругою в "Ніжну королеву" і побачила там таку ж куртку, яку недавно купила в бутіку, але тільки в два рази дешевшу, і дуже засмутилася.
А сьогодні ми з подругою зайшли на речовий ринок, і після цього я ледь не повісилася.

- Товаришу міліціонер! Моя дружина позавчора вийшла прогулятися і досі не повернулася.
- Опишіть, як вона була вдягнена?
- Ну жінка, в сукні. З нею був собака...
- Який собака?
- Фокстер'єр, висотою 32 сантиметри, праве вушко чорне, на задній лівій лапці - біла цятка, нашийник - чорний, очі карі... (е-е-ех, чоловіче: як би ти так знав кожну „цятку” на тілі твоєї дружиноньки - не пішла б вона тоді від тебе... - Я.)

- Мужики, я собі такий мобільний телефон купив! Тариф: нуль центів - вхідні, нуль центів - вихідні!
- Так не буває. Повинні бути якісь мінуси.
- Немає жодних мінусів!
- Ну, значить, телефон великий.
- Та ні, звичайна трубка. Давай записуй номер: 89047462705720034468295756490002226758361644715. Записав? Це код. Тепер телефон...

Сидять два дуже ”потужні” вболівальники футболу.
Один іншому:
- Дивився якось жіночий футбол: от немає кінцівки і все!
- Я також два тайми, як дурний, прочекав: думав, як зазвичай, майками будуть обмінюватися.

До синагоги приїхав податківець. Перерив геть усю бухгалтерію – нічого не знайшов. А треба...
Пристав до рабина:
- Куди залишки від свічок діваєте?
- Відправляємо до Бердичіва. Там їх переплавляють і надсилають нам нові свічки.
- А з крихтами від маци як?
- Також у Бердичів: звідтам готову мацу отримуємо.
- А як з тим, що після обрізання залишається?
- Знову ж таки - у Бердичів.
- І що надсилають?
- От сьогодні вас надіслали...

Не п’ю, не курю, не матюкаюся, не гуляю, характер спокійний і врівноважений. Фотографію можна побачити на цвинтарі.

Брежнєв викликає космонавтів: „Американці висадились на Місяці. Політбюро дає вам завдання висадитися на Сонці”. Космонавти: „Та ми ж згоримо!”. Брежнєв: „А ви думали, що у Політбюро ідіоти сидять? Вночі будете висаджувадися”.

Оце й усе наразі!
Далі (як правило) має бути...

Користувач Олесь - 11-7-2003 у 12:19

Цитата:

Першим відправив користувач Яндрух
ДАЇшник приходить додому і відчуває, що десь в квартирі коханець ховається.
Пішов шукати:
- зазирнув у ванну - там немає,
- зазирнув у туалет - там немає,
- зазирнув за штори - там немає,
- зазирнув під ліжко - звідти простягнута рука, а в руці 100 баксів - і там немає...

Тільки то був митник, а не ДАІшник. То вони всюди шукають...

Яндрух - 11-7-2003 у 16:44

Що даїшник, а що митник - всі вони одним миром мазані...

ZT - 12-7-2003 у 21:25

"Але в нас є більш заспокійливі касети - зі записом голосів риб... "
- ... ЗІ записом ...
цікаво, чи тільки мені неподобається оте зі ?

Наталка - 13-7-2003 у 17:17

"цікаво, чи тільки мені неподобається оте зі ?"

Не-а, не тільки вам. Воно дійсно ріже око (чи вухо?) Тут краще вжити "із" - і все буде добре

Яндрух - 13-7-2003 у 18:33

Ну, добре вже, добре: помарку зробив, недогледів. Звиняйте, тобто. Надалі буду уважнішим.
(Серйозна проблема, біда та й годі!...)

Яндрух - 13-7-2003 у 19:07

А-НЕХ-ДО-ТИ-И-И-И!!!!!!!!!!!!

Результати опитування населення щодо ставлення до уряду (напевно, до нашого... – Я.):
- послати на ... 46 %,
- послати до ... 29 %,
- послати в ... 14 %,
- не визначилися куди послати 11 %.

Стоїть гарна дівчина у мікро-спідниці (висловлення Зіроньки. – Я.) на вокзалі. Підходить до неї чоловік й питає:
- Скільки?
- А скільки не шкода?
- Шо, і 1 гривні вистарчить?!
- Звичайно вистарчить!
Чоловік радісно витягує 1 гривню й дає їй.
- Дай Бог тобі здоров’я, добра людино! (А-а-а-а-ааа!!! Ма-а-мо, як я низько впала!! – Я.))

Виходить якось вранці чувак до своєї машини, а там на капоті цвяхом надряпано:
„Пофарбуй машину, вуйку!”
Ну він, ясна річ, засмутився, а потім думає собі:
„Шкода, звичайно! Але ж правда, давно пора”.
Перефарбував. Машина – як новенька.
Наступного ранку виходить, а на капоті знов напис: „О! Зовсім інша справа”.

Пояснювальна з витверезника.
„Все почалось з того, що микупили синочкові ровер.
Спочатку ми його обмили ... потім пропили ... ”

У десятому класі учні пишуть твір на тему „Що б я зробив, якби став прем’єр-иіністром”. 30 учнів написали різні історії, але усі твори завершувалися однаковою фразою: „І фіг би ви мене тоді знайшли”!

Ніщо так не знімає сонливість, як горнятко міцної, солодкої, гарячої кави, виплеснутої на живіт...

Усе у світі відносно. От, наприклад, ті 100 дол., про які не знає дружина, для мене набагато дорожчі, ніж 1000 дол., про які вона знає...

- Дівчино, подаруйте мені вашу фотографію.
- А навіщо вам її???
- А я покемонів збираю!...

- Підсудний, чому ви втопили брата дружини у ванні?
- Ви не повірити, Ваша честь, але це трапилось через те, що я завжди і в усьому їй довіряв!
- Докладніше, будь ласка.
- Приїхав я завчасно з відрядження, а дружина моя у своїй найліпшій сукні, така ошатна, стіл на кухні на-двох накриває.
А тут ще чоловічий спів з ванни чую.
Ну я відразу подумав – напевно, брат дружини приїхав – тому, подумав, дай піду з ним привітаюсь.
А дружина як закричить:
- Стій! Це не те, що ти думаєш!!!

А знаєте, чому відра з протипожежних щитів з гострим дном? А щоб пожежники, бігаючи з цими відрами туди-сюди, не зупинялися, щоб перекурити й поговорити!

І, як то мовиться – „на закуску”.
Чоловік будить дружину вночі, протягає склянку води й піґулку анальґіну.
- Навіщо? – запитує дружина. – В мене голова не болить.
Чоловік, зриваючи із себе труси: - А-ГА-А-А!!! (От так-то, а шо видумали - барометр, однако!! – Я,)

Оце й усе наразі, guys’n’girls!
Далі буде...

(За численими звертаннями, які надходять до моєї ел. скриньки, незабаром буде продовжено рубрику „тонкого” американського гумору!!! Тож слідкуйте уважно!! Love me tender, honey!)

Яндрух - 17-7-2003 у 13:03

Ну, дочекалися вже, дочекалися „тонкого” америцького гумору!! Просимо, просимо!

Пропоную, напочаток, гарний віршик:

As I Grew Older
By Langston Hughes

It was a long time ago.
I have almost forgotten my dream
But it was there then,
In front of me,
Bright like a sun,-
My dream.
And then the wall rose.
Rose slowly, slowly,
Between me and my dream.
Rose slowly, slowly
Dimming,
Hiding
The light of my dream.
Rose untill it touched the sky,-
The wall
Shadow.
I was black.

I lie down in the shadow.
No longer the light of my dream before me,

Above me.
Only the thick wall.
Only the shadow.
My hands!
My dark hands!

Break through the wall!
Find my dream!
Help me shatter this darkness,

To smash this night,
To break this shadow
Into a thousand lights of sun,
Into a thousand whirling dreams of Sun!

Старію...
Це було дуже давно.
Я майже забув своє видіння
Але це було там тоді,
Попереду мене,
Яскраве як сонце,-
Моє видіння.
А потім виросла стіна.
Росла поволі-поволі,
Межи мною та моїм видінням.
Росла поволі-поволі
Тьмяніючи,
Затуляючи світло мого видіння.
Росла, поки не сягнула небес,-
Стіна
Затулила сонце.
Я почорнів.

Я приліг у тіні.
Вже немає світла мого видіння переді мною,

Наді мною.
Лише товста стіна.
Лиш тінь.
Мої руки!
Мої темні руки!

Прорвися крізь стіну!
Віднайди мою мрію!
Допоможи мені розбити вщент цей морок,

Зруйнувати цю ніч,
Розбити цю тінь
На тисячі сонячних вогнів,
На тисячі кружляючих видінь сонця!

Гарно, правда!

Добре, хлопці й дівчата, полишу я ненадовго наш „надтонкий америцький гумор” : започаткував-бо новий розділ на Форумі - „МОТОСТОРІНКА”!!!
Прошу ласкаво цікавим дізнатися дечого про мотоцикли й усе навколо них!!

Яндрух - 21-7-2003 у 17:27

Америцький гумор: продовження!!!

А навіщо вчитися?!
A wealthy American young fellow returned from a long tour of the Continent. An artistic friend of his asked him whether he had managed to pick up a Van Gogh or a Picasso.
"No," said the traveller. "They're all left-hand drive over there, and besides, I've got three Jags.

Один заможний молодий американець повернувся з довготривалого турне Європою. Його приятель-митець спитав його, чи вдалось йому підібрати собі якогось Ван Ґоґа чи Пікасо.
„Ні”, - сказав наш мандрівник, - „Там у них лівосторонній рух, та й до того ж, у мене є три Яґуара”. (Без ком. – Я.)

Віршик.
Who Loves the Trees Best?
by Alice Douglas

Who loves the trees best?
“I,” said the Spring,
“Green leaves so beautiful
To them I bring.”

Who loves the trees best?
“I,” Summer said,
“I give them flowers,
White, yellow and red.”

Who loves the trees best?
“I,” Autumn said,
“I give them ripe fruit,
Golden and red.”

Who loves the trees best?
“I love them best,”
Harsh Winter answered,
“I give them rest.”

Хто любить дерева більш найліпше?

Хто любить дерева найліпше?
„Я”, - мовила Весна,
„Зелене листя, що я приношу їм, таке гарне”.

Хто любить дерева найліпше?
„Я”, - Літо мовило,
„Я дарую їм квіти -
Білі, жовті й червоні.”

Хто любить дерева найліпше?
„Я”, - Осінь мовила,
„Я дарую їм стиглі плоди –
золотисті й червоні”.

Хто любить дерева найліпше?
„Я люблю їх найліпше”,
Сувора Зима відповіла,
„Я даю їм спочинок”.

А зара’ пару оповідок:

Скіра (от попадися така...)
There lived an old maid in the town of "S" who almost drove every shoe clerc in the town crazy. She never bought anything - she just liked the sight of a man on his knees before her.

Жила собі одна стара діва у містечку „S”, яка усіх продавців у взуттєвих маґазинах ледь не довела до божевілля. Вона ніколи нічого не купувала – їй просто подобався вигляд чоловіка на колінах перед нею... (от, стара к####! – Я.)

Ефбеерівці...
Scientists had developed a race of genetically engineered dolphins that could live forever. Getting bored after many years they asked their keeper to get them a book on latin poetry that could amuse them. On the way back to the dolphinarium, the keeper spied a lion asleep on the road. Afraid to wake the lion, he gingerly stepped over him when he was confronted by 2 FBI agents who prompty arrested him. The charge: Violation of the Mann act - transporting a Juvenile across a sedate lion for immortal porpoises.

Науковці вивели рід ґенетично-модифікованих дельфінів, котрі могли жити вічно. Коли їх, тих „дельфінів”, через багато років охопила нудьга, вони попрохали свого доглядальника дістати для них книжку з латинською поезією, щоб розважити себе. На зворотньому шляхови до дельфінарія, доглядальник помітив лева, що спав собі на дорозі. Не наважившись його збудити, він обережно переступив через нього, як ураз натрапив на двох аґентів ФБР, які хутенько заарештували його. Обвинувачення: порушення Закону Манна – перевезення дитячої літератури для безсмертних морських свиней через мирно лежачого лева. (Нема на вас аґента Малдера і аґента Скалі!.. – Я.)

Анехдоти! Анехдоти! Анехдоти! Анехдоти! Анехдоти!

Учора ми пили горілку. Потім горілка ся скінчила, і ми збігали за пивом. Пили пиво. Згодом, коли і пиво скінчилосі, виявилось, що в друга залишався коньяк. І ми почали пити коньяк. А потім я отруївся вівсяним печивом.

- Добродії пасажири, вибачайте, - самі ми, контролери, не місцеві…

2050-ий рік. 6000-тисячний «Мерседес» підрізає горбатого «Запорожця» й різко гальмує перед світлофором. «Запорожець», звичайно ж, б’є „мерса” ззаду. З „Мерседеса” вилізає найновіший українець в інфрачервоному піджакови і з мобільним відеофоном. З „Запорожця” неспішко виходить дідок і мовить:
- Це ж колекційна модель, ручне збирання! Мужик, ти навіть не уявляєш, на які гроші ти зараз попав...

Мужик голосує на дорозі. До нього підходить другий і запитує:
- Ти що, тачку ловиш?
- Так, ловлю. Хіба не бачиш?!
- Ти б ліпше собі машину купив, покаталися б.
- А ти б одружився...

- Чому в тебе очі такі заспані і спина вся роздряпана?!
- Та так...всю ніч не спав...спину дряпав...

Молодята після пляшки шампанського...
Вона:
- А я хочу хлопчика!
Він:
- А я дівчинку!
- Ну, дзвони!..

У тролейбусі дві дівчини 15-16 років сидять, розмовляють. На зупинці заходить хлопець, стає поруч й мовить:
- О-о, які дівчата симпатичні.
Дівчата зашарілися:
- Та які симпатичні...
Хлопець:
- Ну добре, пожартував...

І „на закуску”.
Чоловік зателефонував. Жіночий голос відповідає:
- Алло?
- Це секс по телефону?!
- Ні, ви не туди потрапили...
- О-о-о-о-о-о-о-ооо, я не туди потра-а-а-а-а-а-пив...

Оце й усе, guys’n’maids!!!
Як то заведено у нас на Форумі – далі буде…

Сусід - 22-7-2003 у 11:26

Чи то у мене з гумором не гаразд, чи то у когось в голові вавка... Для чого перекладати те, що і не цікаве ,і не смішне... Щоб показати , що володієш англійською зі словником??? Витягуєш що-небудь з інтернету (банальне - це слабо сказано) , перекладаєш і роздруковуєш для читачів... Чи то читачі не варті кращого? А СЛАБО самому щось придумати , чи ,принаймні, оригінальне українське прописати тут... Не знаю як на кого, а на мене це наводить сон... Дійсно дурня...Більше сюди ні ногою...

Користувач Олесь - 23-7-2003 у 12:32

Вчора дивився по телевізору дуже смішну передачу. Там показують, як людей на вулиці питають про ніби-то загальновідомі речі (наприклад, якісь терміни), які, виявляється, багато людей не знає. В студії глядачі вгадують, скільки з наступних скажімо, 10 опитаних дадуть правильну відповідь. Смішно було таке: питалися людей, чи могли б вони жити в моногамному шлюбі. Один старший пан сказав: "Ні, бо то є свиньство", другий: "Ні, бо я маю в житті чіткі принципи, що стосуються сім'ї і дітей". Один фацет сказав: "Чекайте, я таке десь чув, а, так то ж на магнітофонах є моно і стерео, то моно - то би була одна жінка, а стерео - то дві".

Користувач Олесь - 23-7-2003 у 12:38

Анекдот:

Пішли разом до кнайпи менеджери з пивних фірм: німець з Heineken-у, американець з Budweiser-у і чех з Plzenskeho Prazdroje. І замовляють.

Німець каже:
"Я буду пити Heineken, бо то є всесвітнє пиво!"

Американець каже:
"Я буду пити Budweiser, бо то є найліпше пиво!"

А чех замовив шклянку Пепсі-Коли.

Німець з американцем питають його:
"Як, а ти що, не будеш пиво пити?"

А той відповідає:
"Ну, як ви не п'єте, то і я не буду".

Юрій Сєров - 24-7-2003 у 04:52

2 Сусід
А я майже все перечитую... І досить так нічого...

Яндрух - 24-7-2003 у 16:47

Америцький гумор: продовження!!!

Тут „прикіл” ґрунтується на вимові слів “noose” {nu:s} – „зашморг” (на шиї, напр.), “news” {на американський манір - nu:s} – „новини”, to “hang” – повісити, стратити через повішення; а зі словосполученням „Hang you!” то означає як „Забирайся до дітька! Иди к бісу!”. А також на приказці „No news is good news!” – „Відсутність новин – хороша новина!”

Король і блазень
Once upon a time there was a king and a jester. Now, the jester loved puns and annoyed the king with them all day long. Finally, the king was so fed up that he said, "If you don't stop with the puns, I'll be forced to hang you!" What was the jester's reply? "Well, no noose is good noose!" They hung the jester the next day. (hang you! – Забирайся до дітька! Иди к бісу! Пішов ти!...)

Жили собі колись король і блазень. Блазень полюбляв приколюватися й своїми „приколами” замахав короля. Кінець-кінцем, королю це настільки набридло, що він сказав: „Як ти не полишиш свої приколи, я буду змушений тебе повісити!” Що відповів на то блазень?:”Ну що ж, як нема новин – і то добра новина!” (востаннє „прикольнувся” чувак! Мужній!!). Наступного дня вони повісили блазня.

АНЕКДОТИ!!!!!

Хлопець кохається з дівчиною.
Дівчина:
- Вау! Любий, я такого ще жодного разу не відчувала!! Це було щось запаморочливе... Ну, скажи чесно – Віаґра, Віаґра, так?!
- Краще! Растішка від Данон!

Новорічна ніч. На посту ДАЇ досить п’яний даїшник зупиняє вантажівку:
- Я вас усьоме зупиняю й запитую, що у вас сиплеться з кузова?!
- А я усьоме відповідаю вам: „Зима – ожеледиця – посипаю!..”.

- А сьогодні у нас на передачі „О, щасливчик!” Володимир Путін. І я ставлю запитання: „Коли Україна розрахується за газ?” Є чотири варіанти відповідей: „А” – у першому кварталі, „Б” – у другому кварталі, „В” – у третьому кварталі, і „Г” – у четвертому кварталі.
- А можна дзвінок другові?
- Так, будь ласка...
- Алло, Леоніде Даниловичу, коли ви розрахуєтесь за газ?
- Ну-у, розумі-і-єте...
- Ні, Леоніде Даниловичу, мені потрібна правильна відповідь.
- А які є варіанти?
- „А”, „Б”, „В” і „Г”.
- А „Х” там не має?

Рекламне оголошення.
Пропонуємо Вашій увазі насіння соняшника! Чоловіки, запам’ятайте: насіння – це не тільки 1-2 кг лушпайок, а й 3-4 год жіночого мовчання...

З життя народних депутатів.
До Верховної Ради надійшов на розгляд проект нової Конституції, що складається всього лише з двох пунктів:
1. Не убий.
2. Не вкради.
Наразі депутати працюють над поправками.

- Життя сучасної жінки виглядає отак: плита – праска – пральна машина, плита – праска – пральна машина, плита – праска – пральна машина...
- А життя чоловіка - отак: телевізор – холодильник, телевізор – холодильник, телевізор – порохотяг... Оба-на, хто поставив пиво у порохотяг? У холодильник!

Збірна України з футболу таки потрапила на черговий чемпіонат світу: вона зібрала п’ять обгорток від „Снікерса”.

Найнетральнішою країною у світі визнано Україну. Вона не втручається навіть у свої внутрішні справи.

Й насамкінець!

- Ой, друзі мої, якось покажу вам одне місце, де можна чудово пополювати собі на тигрів! Але доведеться зачекати десь з півтори години.
- Це навіщо?
- А у них там у першому відділенні повітряні акробати... (А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!!!!!!! Людоньки добрі, та шо то сі творе в тому світі!!!!!!! А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!!!!!!!! – Я.)

Далі має бути...

Сусід - 25-7-2003 у 10:39

Цитата:

Першим відправив користувач Юра
2 Сусід
А я майже все перечитую... І досить так нічого...

2 Юра
Не зрозумів, що то значить "так нічого"... Нічого доброго? Чи , може бути ? Та ,зрештою, дякую за увагу... Я прийшов на форум завдяки п.Яндруху (як не дивно), чиїх , правда, поглядів я не завжди поділяю... А тепер бачу, що не даремно... Дуже цікаво почитати написане поважними людьми... Вважав, що власні уподобання слід тримати при собі, коли нічого мудрішого за вже сказане не можеш придумати... Але не втримався... :sing:

Юрій Сєров - 27-7-2003 у 04:53

Мав на увазі "досить непогано". Думав це зрозуміло

Яндрух - 31-7-2003 у 15:49

... продовження „Америцького гумору”

Дві сестри-фермерші

The Bull Two sisters, one blonde and one brunette, inherit the family ranch. Unfortunately, after just a few years, they are in financial trouble. In order to keep the bank from repossessing the ranch, they need to purchase a bull so that they can breed their own stock. The brunette balances their checkbook, then takes their last $600 dollars out west to another ranch where a man has a prize bull for sale. Upon leaving, she tells her sister, "When I get there, if I decide to buy the bull, I'll contact you to drive out after me and haul it home." The brunette arrives at the man's ranch, inspects the bull, and decides she does want to buy it. The man tells her that he can sell it for $599, no less. After paying him, she drives to the nearest town to send her sister a telegram to tell her the news. She walks into the telegraph office and says, "I want to send a telegram to my sister telling her that I've bought a bull for our ranch. I need her to hitch the trailer to our pick-up truck and drive out here so we can haul it home." The telegraph operator explains that he'll be glad to help her, then adds, "It's just 99 cents a word." Well, after paying for the bull, the brunette only has $1 left. She realizes that she'll only be able to send her sister one word. After thinking for a few minutes, she nods, and says, "I want you to send her the word, 'comfortable'." The telegraph operator shakes his head. "How is she ever going to know that you want her to hitch the trailer to your pick-up truck and drive out here to haul that bull back to your ranch if you send her the word, 'comfortable' ?" The brunette explains, "My sister's blonde. She'll read it slowly. 'Come -- for -- da -- bull.'"

Дві сестри, фермерові доньки, одна – блондинка, друга – брюнетка, успадкували родинну ферму. На нещастя, всього лиш за пару років вони потрапили до фінансової скрути. Для того, щоб перешкодити банкови (за несплату рахунків) забрати ферму назад, їм необхідно купити бика, - таким чином, вони можуть розвести своє поголів’я худоби. Брюнетка закриває рахунок у їхній чековій книжці, беручи зі собою їхні останні 600 доларів, щоб податись на захід на іншу ферму, де один чоловік має на продаж племінного бика. У момент від’їзду вона каже своїй сестрі: „Коли я дістанусь туди, і якщо я наважусь купити бика, я дам тобі знати, аби ти виїжджала за мною й в такий спосіб ми перевеземо бика додому”. Брюнетка приїжджає на ферму того чоловіка, уважно оглядає бика та вирішує, шо вона дійсно хоче його купити. Чоловік говорить їй, що може продати його за $ 599, не менше. Після розрахунку з чоловіком, вона подається до найближчого містечка, аби сповістити телеґрамою своїй сестрі про хорошу новину. Вона увходить до місцевого телеграфного відділку й мовить: „Я хочу дати телеграму своїй сестрі про те, що я купила бика для нашої ферми. Вона потрібна мені, щоб допомогти зчепити автопричіп з нашим пікапом і виїхати звідси - таким чином можна перевезти бика додому”. Телеграфістка повідомляє їй, що вона рада їй допомогти, затим додає: „Слово – всього-навсього 99 центів”.
Так, після купівлі бика в брюнетки залишається тільки $ 1. Вона свідома того, що зможе послати своїй сестрі лише одне слово. Хвилю поміркувавши, вона, кивнувши головою, погоджується й мовить: „Я хочу в телеґрамі їй послати слово ‘comfortable’” (зручний(-а, -е). – Я.). Телеґрафістка хитає головою: „Як все-таки вона дізнається, що вона потрібна вам, щоб допомогти зчепити причепа з вашим пікапом і, вийхавши звідси, доправити того бика на вашу ферму, коли ви їй посилаєте слово ‘comfortable’?” Брюнетка пояснює: „Моя сестра – блондинка. Вона буде читати його поволі: Come – for – da – bull”. (Come for the bull – Приїжджай за биком. - Я.).

(У цій коротенькій оповідці можна угледіти, як склалися долі двох молодих сестер, ба – більше: можна зрозуміти надтонку „любов” американського народу до окремих представниць слабкої статі, - до тих, котрі миють голову в перигідролі... Хе-хе...)

Анекдот!!! (сього разу лише один...)

- Мамо, мамо! А чому той дядько біг, біг до туалету, а потім зупинився, махнув рукою і пішов назад? (хе-хе, а ви, шановні, часом не знаєте, чому? До мене чогось не доходить... Прошу пояснити мені, - так „популярно, хе-хе...)

Оце й усе! Далі, правильно, – далі має бути! Молодці!!

Яндрух - 1-8-2003 у 18:50

Ґенії абсурду, або рейтинг шарлатанів

Так, відразу зазначу: стосується то всьо не відомої групи The Charlatans (упаси їх від такого!...), а наших (бо таких рідних...) ясновидиць, провидиць, цілительок і потомственних знахарів (хе-хе-хе, чим не дурня...).
Бо бачу, пан Обсерватор „закинув” сю „нивку”, „взявшись” за ґаранта (мабудь, «піарить» ‘го, нє, Юзю?!...). А ми ось пройдемось по т.зв. «послугам», що пропонують «лікарі від нетрадиційної медицини».
А в кінці, кожен з вас може собі визначити, який «провидець-ясновидець» «впав»‘му до вподоби й подати се на розгляд Форуму.
(Використовую мову ориґіналу; всі ті знаки оклику й питання, усі „хе-хе” тощо – мої.)

Отож, поїхали!

Першою, за жеребом (хе-хе...), у нас „випала” „відома зцілителька і знахарка Марія”, що приймає на прохання мешканців області (!!??). На вигляд вона (з фотоґрафії в ґазеті)– стара баба (ше не зовсім в літах!) з Центральної України: у вишиванці з намистом на шиї й перев’язаною хусткою.
„...Підопічні сатани сіють довкола неродючість, немічність, хвороби, безумство, смерть. Віками боротьбу з цим злом вели люди, які були наділені Божественною силою (завважте, не Божою. – Я.). Саме таку силу має Марія. Усе своє життя вона присвятила боротьбі зі злом...” і т.д. і т.п..

Зі собов на прийом до п. Марії тре’ брати: три свіжих яйця (!). Окрім того, прейскурант (price-list) іншого такий:
- від пияцтва (без відома) – чисту спідню білизну і фото не більш ніж 5-річної давності;
- від безпліддя – 3 сирих яйця і чисту пелюшку;
- не ведеться у господарстві (біда з коровою, не несуться кури і т.д.) – жменю землі з двору;
- неприємності у сім’ї (загуляв чоловік чи дружина), ворожнеча між дітьми і батьками – 3 свічки;
- від самотності (вінок безшлюбності) – невеликий висячий замок з ключем (хе-хе...) (100-відсоткова гарантія) (о-о-о!).
...Людям, які страждають на імпотенцію, аденому сечової залози та інші хвороби сечовивідної состеми, приносити пачку солі (??????!!!!!!!).
Хто страждає на захворювання суглобів, брати з собою 0,5 л води.
Діагностування на відстані (??!!)...

Ось як відгукуються про п. Марію вдячні „пацієнти”:
„Коли я почула, що до нас у Львів приїхала п. Марія, - розповідає Ярослава Хмельник (мало би бути Мельник або Хмільник, ну але шо поробиш... – Я.), - дуже зраділа. Моя невістка 3 роки назад була у неї у Польщі (ти диви – навіть гастролює далеким зарубіжжям!! – Я.), знімала причину на бізнес. Тепер у неї два магазини, а я сина привела. Постійно сумує, весь почорнів, нічого його не цікавить. П. Марія тільки подивилася на нього і відразу сказала, що це причина. Викатала яйцем, злила на віск. Тепер я знаю, що з моїм синочком все буде добре. Слава Ісусу Христу”.
Додатково реалізовуватимуться фотографії, амулети!
Ось яку маєм цілительку!
А „бере” вона за „сеанс” 40-50 грн. (Нормально...).

Так, наступну витягуємо зі шапки – „На прохання львів’ян потомственна ворожка та віщунка п. Світлана”.
„Хочете знати свою долю? Хочете, щоб у вашому домі настали мир і спокій? Хочете добробуту?
Приходьте до п. Світлани!
Прейскурант майже такий самий, як у попередньої пройдисвітки, лише з’явились нових два „пунктики”:
- п. Світлана ворожить на картах Таро і давньоруських (а древньогалицьких?...), на кавовій гущі, по рогівці очей, по руці, зливає на віск і олово
- п. Світлана назве імена людей, які ставляться до вас зі злістю й заздрістю, завдають або вже завдали шкоди вашому дому та здоров’ю...

...Бажано приносити з собою нову колоду карт, а також три свіжі яйця.
Додатково реалізовуватимуться фотографії та амулети для привороту (о-о-о, навіть можна самому почаклувати! – Я.). Ціна – 40 грн.
Як на мене, суцільна посередність... Навіть відгуків від „своїх пацієнтів” не наводить.
(Але, нічого, там далі буде веселіше! Гарантую.).

Та-а-а-к, наступною, ... о, перепрошую, ... наступним у нас йде... так прошу уваги, просимо-просимо... Вперше у Львові! Потомственний знахар та рятівник – Дідусь Віктор!!!
(Також у гарній вишиванці та з піднятими руками).
Та-а-а-а-а-а-а-к, ось тут нарешті маєм купу усіляків „відгуків” від вдячних „пацієнтів”. Їх і наведемо.

„Я – літня людина, пенсіонер, і у мене боліло все. Таблетками лікуватися набридло, та й сенсу в тому було мало. Через цікавість вирішив піти на прийом до дідуся Віктора. Чесно кажучи, не вірив, що все, про що пишуть у газетах, - це чиста правда. Зараз пишу сам. Тому що зразу після прийому у мене зникли головні болі і задишка, ніби в грудях щось розслабилось і відпустило, і шум у вухах зник. Два місяці я сам замовляв воду фотографією зцілителя і цю ж картку прикладав до хворих місць. Ефект вражаючий! Я ніде не відчуваю болю, зміцніли суглоби, набагато легше стало ходити, зникла аденома передміхурової залози і набагато краще почав спати. Сподіваюсь на подальші результати і дуже вдячний зцілителеві.
Микола Михайлович Моргун”.

„Дідусю Вікторе, ви – найталановитіший і найкращий зцілитель в усьому світі! (о, нарешті у команди „дідусевих” писарчуків з’явилась фантазія... – Я.). Скільки разів з чоловіком ми навідувались до бабок, скільки лікарів обійшли – ніхто не зміг (??? – Я.) допомогти мені завагітніти. Тільки після вашого прийому в нас зі Степаном зразу все вийшло (!!! – Я.) (та-а-а-к, вже стає набагато веселіше, правда, - на сцену „виходить” „дідусевий життєдайний дух”... – Я.). Тепер пишу цього листа (Франсуа, Франсуа...), а дитина, мій первісточок, спить у візочку. І я, і чоловік дуже щасливі. Ми сподіваємось, що другою народиться дівчинка (шо там сподіватися, тре’бути упевненими на всі сто, - „дідусевий життєдайний дух” ніколи ще нікого не „підводив”! – Я.). А якщо виникнуть якісь проблеми (а вони неодмінно виникнуть!.. – Я.), то знаємо до кого звертатися...
Сім’я Бойчуків”
Ось які вдячні пацієнти, хе-хе...

„Рік тому сусідка мені розповіла, що до неї приходила жінка з проханням навести на мене порчу. Я це як почув, так чоловічої сили відразу і позбувся (у-у-ух ти, як у казці!.. – Я.). Що тільки я не робив – нічого не допомагало. Вирішив використати останній шанс (?!) (а що, як би без нього – викинули би на звалище: зара’ без „чоловічої сили” не прожити... – Я.) – пішов на прийом до дідуся Віктора. Той щось пошептав (цікаво, над „чим”?... – Я.), походив навколо мене, прочитав молитви і відправив додому (... – Я.). Спочатку я навіть образився, тому що не встиг розповісти про свою проблему, але незабаром зрозумів, що в цьому не було необхідності (та-а-а-к, ось тут на кін „виходять” „дідусеві яснії очі”!... – Я.). Вночі (та-а-ак, спав, спав собі й раптом прокинувся: „дідусевий життєдайний дух” наказав діяти! – Я.) дружина мене не впізнала. З тих пір сили (які?) до мене повернулися, ми дуже вдячні дідусю (у-у-у...) Віктору (у-у...), адже він просто врятував нашу родину. (Так, дійсно, дідусь - „рятівник”...)
O.K.”
(так, то такі ініціали того, до котрого „повернулись сили”).

„Дідусь Віктор за два прийоми цілком позбавив мене тяги до спиртного. Раніше сусіди і дружина не бачили мене у тверезому стані (замість крові в чувака циркулював спирт! – Я.). Зараз я дуже дивуюся, як міг так жахливо пити. Адже маю вищу освіту, закінчив хіміко-технологічний інститут. Тепер про горілку не згадую, пишу вірші (чудесне перетворення! – Я.), насолоджуюсь природою, допомагаю дружині по господарству і просто люблю життя. Спасибі!
Юрій Батинчук” (ось ще одне „висмоктане з пальця” ім’я. – Я.)

„Дорогий наш дідусю Вікторе. Ми з чоловіком – прості сільські (читай – темні. – Я.) трудівники, дуже вдячні вам за сина. Наш Петя пив з 18 років, зовсім втратив людську подобу. Ні армія йому не допомогла, ні лікарі. І тільки ви повернули його до життя. Наш Петя став зовсім іншою людиною, не п’є, нас більше, ніж колись, любить. Будьте здорові та щасливі.
(Тут зверніть увагу на прізвище. – Я.) Бурдняк Марія Гаврилівна та Олексій Іванович (гарне прізвище, правда: таке зовсім ніяке...)

Ось якого маємо „дідуся”: і з „життєдайним духом”, і з ясними очима! Одним словом – потомствений!! (Хе-хе...)

(Ну, як, - продовжуємо? Раз мовчимо, значить поїхали далі...)

Наступною маєм знов жінку-аферистку.
„Відома зцілителька, знахарка і рятівниця Валентина”
Та-а-ак, вельми знайоме ім’я... Ледь не щономера пропонує свої послуги... Шо там говорити – динозавр „нетрадиційної медицини”!

„Тільки одному Проведінню відомий секрет таїнства, яке відбувається під час здійснення заговорів та промови старовинних молитов, у результаті яких відбуваються неймовірні зцілення. Про ці дива ви можете прочитати в листах-сповідях, що надійшли Валентині” (читай – не задавай лишніх питань, а роби всьо, шо я кажу! – Я.)

„Дорога Валентино, спасибі за те, що нам. простим і всіма забутим пенсіонерам, допомагаєш! Ми з дідом молимося на тебе! (бачите, ріжні є люди: хто на Файрблейда чи Ґеесіксера молиться (див. Мотосторінку), хто на усяких „валентин”. – Я.). Дід поліпа позбавився і п’яткових шпор (?), перестав маятися шлунком, а я забула про болі в серці і спині, не турбує задишка, перестали набрякати ноги, розігнулися скручені пальці на руках (??). Ми дуже тебе любимо, Валечко, внученька наша дорога! (до 200 років збираються жити старі?... – Я.).
Ярослава Федорівна Мандзюк”

„Сильно хворіла у мене живність, не велося господарство. А особливо я переживала за корову. Змінили ми вже третю, а толку – нуль. Хворіє і молоко погане. Пішла я по допомогу до Валентини, а заодно взяла сорочку чоловіка – дуже він пити почав. Посадовила мене знахарка під ікони, читала молитви над одягом чоловіка, знімала причину з господарства. Сказала, що на город підкинули нам причину злі сусіди (а хто ж інший як не вони; хіба „злі інопланетяни”, нє?! – Я.) – звідси й всі біди. Знешкодивши причину, навчила мене Валя (учителько ви моя, кохана... – Я.), як захистити господарство від недоброзичливців і заздрісників, та зробити так, щоб чоловік не пив. Все у мене вийшло добре (ще б пак, мала перед собов детальну „інструкцію з використання”, і яка напевно проста як двері... – Я.). Чоловік отямився, тепер тільки на свята трохи п’є (ну, ясне діло, шо то за хлоп, який не п’є горівку! – Я.). А корова оправилася, молоко пішло жирне, смачне. Спасибі!
Ірина Трохимівна Гуцало”

Ось маєм лист-сповідь від „бізнесмена”.
„Останніми роками не щастило в справах, а тут ще суд на голову звалився (йолопе, на голову сніг звалюється і цегла, запопадливо кинута твоїм недоброзичливцем. – Я.), і довести, що я не ідіот (без ком. – Я.), було практично неможливо, ніби хтось поробив. Прийшов до Валентини на прийом уже без надії, про всяк випадок. Вона викатала яйцем і порадила взяти талісман, який від нечистого захищає і в справах допомагає (струйова „цепура” „від Валентини”. – Я.). Я надів його з іронією, недовірою і тепер хочу в цьому покаятися. З ним я виграв абсолютно безнадійний суд, мене запросили на відповідальну роботу, і я з честю витримав випробування. Тепер у мене є престижна посада, повага співробітників і богатирське здоров’я (гмм, там не було сказано, що той „талісман” ще й оздоровлює, але то таке, побіжний ефект, що має свідчити про силу знахарки. – Я.). Відтоді, як побував у цілительки, енергії і оптимізму у мене не відняти. Низько вклоняюсь Валентині за її Божественну силу, натхнення і талант.
Сергій Процюк”

„Мене на прийом до Валентини привезли діти. Багато років мучила астма, аритмія, підвищений тиск, суглоби і багато іншого – про все не розкажеш. Цілителька викатала мене яйцем і навчила вдома лікуватися заговореною водичкою. Як я їй вдячна! Зараз не п’ю ніяких таблеток, тільки трави від бронхів і нервів. Сплю добре, подих вільний і голова не болить. У суглобах сил побільшало. Якщо почала одужувати, то так і далі буде!
P.S. (далі продовжує стара. – Я.) Учора у Валентини за моєю порадою побувала сусідка. Її чоловік не просто пив і зі запоїв (так розмовляє наш народ, Наталко. – Я.) не виходив, а не „просихав”. У кого вона його, бідна, тільки не лікувала, що з ним не робила – результат був нульовий. Валентина на Толіка тільки подивилася, за руку його взяла, підвела до ікон, а він зігнувся весь, затремтів (намагайтесь уявити це. – Я.) і виблював прямо на підлогу. Прийшов з прийому додому і особисто повикидав все, що „горіло”. Другий день тверезий ходить, дивується, як цю гидоту міг пити. Ну, Валентина дає! (фа-ан-та-а-стика! – Я.)
Марина Василівна Гуцуленко”

„Мучився від каменів і піску в нирках і жовчному міхурі. Багато палив, погано спав. Після індивідуального прийому у Валентини за три дні у мене масово вийшли камені і пісок. Причому без болю й страждань, як Валентина й обіцяла. Зовсім не тягне палити (чувак має таке захоплення - розпалювати вогнища на подвір’ї! – Я.), сплю як дитина.
З повагою
Віктор Сергійович Безрук”

Після того як Василь з’їздив до рідних у село, повернувся іншою людиною (ой, не їздіть Василі на село гуляти! – Я.). Запив по-чорному, кидався на мене і дітей ніби звір. Зрозумівши, що щось недобре, повезла чоловіка в місто до знахарки Валентини. Ледве змогли його з кумом скрутити, здавалось, що чоловік збожеволів. Побачивши Василя, зцілителька витягнули вперед праву руку і почала читати молитви від причини і чаклунства. Що з чоловіком коїлось! Він і гавкав, і дзиґою на одному місці крутився, і блював піною чорною (?!!). Виявилось, навели на нього в селі причину, напоїли мертвою водою. Якби вчасно до Валентини не привезла, зійшов би в могилу. Зараз, слава Богу, все добре. Спасибі дорогій Валі від
сім’ї (увага!) Ривчунів”.

Ось такі веселі побрехеньки про Валентину. Ну, чим не дурня?!..

Ok, guys’n’girls, зробим перерву: далі буде...
(Привідкрию завісу таємничості: там далі будуть провидиця Оляна, маг і чарівник (і просто старий знайомий) Кашпіровський (от сучий син, вигулькнув, як дітько з табакерки) і, звичайно, звичайно - ваш улюбленець і пестун долі, всесвітньо відомий турецький знахар Ілхам, хе-хе...).

dr.Trollin - 1-8-2003 у 22:27

* Newsgroup: fido7.lotsman.local
* From: "Dmitry Bakhterev" <Dmitry.Bakhterev@p1.f147.n5080.z2.fidonet.org>
* Date: Fri, 01 Aug 2003 15:17:28 +0400
* To: All
* Subj: Вот такой текст...

==========================================================================
Привет, All!
- --- А мне это пришло е-мейлом ---
Толстые программеры и тощие админы ==================================
/* Поиск в интернете не помог мне определить автора данного текста, который я получил от знакомого */
Программеры - они толстые. Потому что они сидят. А админы - они тощие. Потому что бегают. Впрочем, бывают тощие программеры. Hо не надо думать, что это исключение из правил - это переученные админы. Также встречаются и толстые админы. Это обленившиеся программеры.
Программеры курят быстро, потому что мысль. Потому что она уйдет и придется думать ее снова. У админов мыслей нет, поэтому они курят медленно. Они делают это в те моменты, когда все работает и ничего не падает. Поэтому они курят редко.
Программеры ходят на обед сами. Они приносят много еды в офис и вкусно ей пахнут. Они едят ее прямо на клаве. Потому что мысль. Админы заказывают еду в офис. Потому что если они за ней пойдут, что-нибудь упадет. И придется бежать в офис с недоеденным гамбургером. Потому что админы любят питаться от Макдональдса. Потому что вкусно, а потолстеть им не грозит. Если они не обленившиеся программеры.
Программеры уходят с работы ночью. Потому что мысль. Hекоторые из них уходят вечером и думают мысль дома. Hекоторые, у которых есть ноутбук, думают ее в метро. Админы домой не ходят. Потому что если они пойдут домой, что-нибудь упадет. И придется идти на работу. А на работу они ходить не любят. И не ходят. Они там живут. У них обычно есть отдельное гнездо за отдельной дверью, часто запираемой на отдельный замок.
Программеры спят в выходной. Обычно это среда или понедельник. Потому что мысль. В понедельник мысли еще нет. А в среду идет переход от одной мысли к другой. Админы спят в гнезде. Из-за отдельтного замка в это время иногда раздается храп. Админы редко спят больше десяти минут. Потому что если проспать больше, что-нибудь упадет. И придется просыпаться по необходимости. А админы любят просыпаться сами, пусть и через десять минут.
Программеры пьют пиво. В основном светлое и много. Потому что мысль. Пока она плавает - ее можно думать. Главное, чтобы не утонула. Админы тоже пьют пиво. Потому что если что-нибудь упадет, им будет пофиг. Админы любят когда им пофиг. И программеры любят, когда им пофиг. Поэтому часто они пьют пиво вместе. И им вместе пофиг. После этого они спят. Hо не вместе. Админы спят в гнезде, а программеры - на клаве. Когда они просыпаются, они снова пьют пиво. Потому что хочется.
Потому что они админы. И программеры.

Яндрух - 5-8-2003 у 17:32

О, так - це дійсно зі світу гакерів...

Користувач Олесь - 5-8-2003 у 18:39

О, про ясновидців і цілителів - це дуже цікаво. Наведу тут мою власну імпровізацію на тему "Ілхам":

На численні прохання мешканців Львова і області ("па желаніям трудящіхся"

, всесвітньовідомий турецький знахар і цілитель Ілхам...

"Я не могла завагітніти, чоловік втратив свою силу і почав пити, а ще у мене пішли виразки по всьому тілу. Корова перестала давати молоко, кури перестали нестися, свиня замість того, щоб набирати, сохла, гуси повтікали, качок розікрали, кінь зломав ногу. Знайома розповіла мені про Ілхама, і ми з чоловіком пішли до нього. Ілхам довго бив в бубон і бурмотів заклинання, а тоді закричав: "Біжіть додому, і викопайте те, що маєте закопане посеред двору". Ми прожогом метнулися додому, почали копати, а там - пута від мерця, тріски від труни, бите шкло, кур'яча лапка, свиняче вухо, рибяче око і старий мешт закопані. Це нам лихі сусіди поробили із заздрості. Ми це все спалили, як Ілхам навчив, а попіл розвіяли, коли вітер дув в бік хати тих сусідів. І відразу все як рукою зняло. В чоловіка з'явилася сила, на горілку він дивитися не може, навіть як бачить порожню фляшку, то починає блювати, в мене зійшли виразки і я відразу завагітніла, корова почала доїтися, кури несуть по два яйка в день, гуси повернулися і ще й чужих зі собою привели, качок нам повіддавали ті, хто їх покрав, ще й пробачення попросили, свиня за тиждень набрала 150 кіля ваги, а нового коня нам подарували ті лихі сусуди, коли зрозуміли, що сталося. Вони просили їх вибачити, але вже було пізно. Вони всі по одному повмирали. Тепер ціле село навіть поглянути на нашу худобу чи щось із майна не наважується. І синочок в нас народився, вже два з половиною рочки йому, читати і рахувати вже вміє, хоча ми його і не вчили, а я вже знов завагітніла. А ще лиха буфетчиця Люська, яка все очі на мого чоловіка вивалювала - також спершу всохла, а потім вмерла. Низький Ілхамові уклін до землі."

Mandalay - 7-8-2003 у 05:16

Відносно всяких ілхамів - то їх купа всюди де є дурні люди. А дурні теж є майже всюди навіть в ЗСА. Ясновидиця Марія, Роман Сварчевський та Галина Алєксандрова (учасники американської Міжнародної Асоціації Європейських (!!!) екстрасенсів. Навіть фотка руки тотої Галини є. Треба прикладати там де болить

Монолог емерита

Mandalay - 7-8-2003 у 05:30

О 7-ій рано я сі дивлюся нюза в ліжку в своєму бедрумі. Полапав доокола, намацав на коці римота, кликнув, телевізія запалилася, а в мене такий блюр вижин в очах! Я став на конфюз, засикав, думаю. Спустив ноги на фльора, а втриматися не можу. Я один в хаті, румари з бизменту пішли до праці, нема кому до миржинсі заколувати. Намацав рисівира, колую до свого фемилийного доктора, щоб потьмент зробити. Там восмил включивсі, рикор каже мисиджа лишити. Я кажу до рисівира: "Пліз, леді, я маю блик вижин, прошу зробити потьмента до тальмолига".
За якийсь час мені дали кола з адміністришин і сказали, що доктор є бізі, може почекувати мене лише никздий, я можу зробити апоймина з норсою вже тепер або чекати на кансилишин. Я згодився на норсу, вона мене побадала, і сказала, що я мушу таки мати потьминта до доктора, він має адюкишин і диґрі.
Никздий доктор мене побадав, зробив иксрия, рисирча і сказав, що я маю ґлякому. Для мого джиниришин це є дуже комин. Мені треба робити оперишин. А в мінвалі дав мені прискришин до драґштору на медицину для рилізи.
Тепер я не годен драйвувати, не вижу нюза, ситл-давн і чекаю апоймина до світового очного клиник на опиришин.

P.S. Не юзайте чужинецьких слів!

Ледве передруковано з "Закордонної газети"

Олексій Мачехін - 7-8-2003 у 12:28

Що таке успіх?
В 4 роки успіх - це якщо ти не мочиш штані
В 12 років успіх - це якщо у тебе є друзі
В 20 років успіх - це якщо ти займаєшся сексом
В 35 років успіх - це якщо ти багато заробляєш
В 60 років успіх - це якщо ти займаєшся сексом
В 70 років успіх - це якщо у тебе є друзі
В 80 роки успіх - це якщо ти не мочиш штані

Олексій Мачехін - 9-8-2003 у 21:21

Слухаю "Наш Івасюк"

Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт як струна...

Хлопцеві закортіло і біг він навпростець - через тини, хлів, криницю, городи, кущері, собачу буду, ставок, вуйову хату, гайочок...
Таке іноді буває - коли скучиш дуже

Юрій Сєров - 9-8-2003 у 21:22

Цитата:

Слухаю "Наш Івасюк"

Я б теж послухав...
До речі подивися U2U

Наталка - 9-8-2003 у 21:37

Цитата:

Першим відправив користувач Olexiy
Слухаю "Наш Івасюк"

Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт як струна...

Хлопцеві закортіло і біг він навпростець - через тини, хлів, криницю, городи, кущері, собачу буду, ставок, вуйову хату, гайочок...
Таке іноді буває - коли скучиш дуже

Мій чоловік, коли вперше цю пісню почув, чомусь довго і загадково усміхався, а потім заявив: "Ото палке бажання змусило закоханого протоптати дорогу, як струну! Справжня любов, а не, як у нас ведеться - дістану для тебе зорі, зверну гори, пройду по дну морському... зустрінемось в середу, як не буде дощу!" :sing:

Яндрух - 22-8-2003 у 16:20

Привіт, шановні!
Я во тут вже з ніг збився, гадаючи, шоби то би ше таке „дурненьке” подати на розгляд Форуму. І оце мої нишпорення привели до успіху: читайте собі-но далі, як маєте ше сили і наснаги до того діла, як не розто-пило ще вас серпневе соньце! (хе-хе...)

„ЯКІЙ ТЫ В ЧЕРТА ЛЫЦАРЬ”

Ориґінал листа козаків до турецького султана.

330 років тому на світ Божий з’явився текст, який відразу ж увійшов в історію. Це – лист козаків турецько-му султанови. Рєпін зробив знаменитим сей текс своєю картиною. А нам, нащадкам Козацької республіки - цього найпрогресивнішого устрою в тогочасній Європі та предтечі справжньої української незалежности, - залишився текст, до буквочки процензурований. Далі подається ориґінал цього знаменитого листа. А точ-ніше – виписку з історії Д. Еварицького (після революції - Яворицький), стор. 69, яка зберігається у Дер-жавній публічній бібліотеці у Санкт-Петербурзі.

Особливо доречно буде сей лист прочитати в межах святкування 12-ої річниці Незалежності України. Цей лист має вивчити напам’ять вище керівництво держави – може, це додасть трошки ґонору, гордості, патрі-отизму й самоповаги.

1663 рік. Початок літа. Непереможний султан Османської імперії Магомет IV звертається до запорізьких козаків. Його лист насичений пафосним самовихвалянням. Але між тим учувається стриманість, аби не нарватися на запальних козарлюг. Султан, володар пів’світу, постійно зазнавав набігів козаків, тому й просить-наказує українцям трохи „остигнути”.
http://www.arthistory.ru/repin3.htm

Пропозиція МАГОМЕТА IV

Я, султан, син Муххамеда, брат Сонця та Місяця, внук і намісник Бога, володар царств Македонського, Єрусалимського, Великого й Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, неперевершений лицар, ніким непереможний воїн, невідступний хранитель гробу Господнього, опікун самого Бога, надія та втіха мусульман і великий захисник християн – велю Вам, запорізьким козакам, здатися мені добровільнол без усілякого опору і мене Вашими нападами не змушувати мене хвилюватися.
Султан турецький Муххамед IV.

Відповідь не забарилася. Судіть самі – чи це козацька дипломатія, чи це зухвалість, чи самовпевненість, ачи хамство. Але не можна не оцінити сміливість, метафоричність (о, то, дійсно – метафори!! – Я.) і дотеп-ність.

Відповідь ЗАПОРОЖЦІВ МАГОМЕТУ IV

„Запорожсие казаки турецкому султану! Ти, султан, чорт турецкий і проклятого чорта брат і товарищ, самого Люцеперя секретарь. Якій ты в черта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь. Чорт высырає, а твое війско пожирає. Не будешь ты, сукін ты сыну, сынів христіянських під собой маты, твойого війска мы не боімось, землею і водою будем биться з тобою, распро…б твою мать. Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Іерусалимський бравирник, Александрійський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего світу і підсвіту блазень, самого гаспида внук и нашего х...я крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою вь...б. От так тобі запорожці висказали, плюгавче. Не будешь ти і свиней христіанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не маемо, місяц у небі, год у книзя, а день такий у нас, який і у Вас, за це поцелуй в сраку нас!
Підписали: Кошевой атаман Иван Сирко Зо всім кошем Запорожськім”

Джерело: ґ. “Аргумент”

Ну як Вам, шановні, наші славнії козаченьки, що уміють тільки „співати сумних дум, битися на дерев’яних шаблюках, пити мед-горілочку з хлібом-водою, ходити у шароварах з „дурнуватим мотузком” на маківці і продавати московитам Неньку-вкраїну”. Потроху здирається грубий шар „пудри”, що була щедро посипана на козацькому тлі, привідкривається завіса чогось іншого, яка намагалася заховати від людського ока дій-сність, а натомість „розкрутити” міф „про козаченьків”!
Ще багато таких „гарячих сенсацій” покоїться у московських загашниках і які необхідно уперто, зухвало й нахабно відбирати у загарбника – свою ж історію повертати!

zaporozhtsy.jpg - 102kB

повернення до теми про "ясновидців та пророків"

Роман Голощук - 7-9-2003 у 09:55

Окатий
Цього разу мене потішив "контактер із космосом Петро", який дав інтерв'ю газеті "Бульвар". Пан Петро часто буває у космосі, де спілкується зі своїми космічними вчителями. А вони, в свою чергу, націлюють його на всілякі добрі справи для блага землян: пророцтва, поради і зустрічі в кінотеатрах (ціна квитка 70 гривень). А нещодавно з паном Петром сталася епохальна подія. "Коли я перебував "там", мені відкрили третє око. Воно розташоване в районі пупка, і мешканці Харкова, куди я їду, зможуть наочно побачити його. Більше того, поглянувши на людей третім оком, я буду віщувати таке, від чого у багатьох волосся стане сторч". Щасливі харків'яни. В житті так мало радощів, то хоч на пупок подивляться. Я особисто у ці чудеса вірю. Фотографія "контактера з космосом" мене переконала. Підстрахувався пан Петро, аби від власних пророцтв волосся цапки не стало. Бо ж лисий, як бубон.
Мікроскоп пана Юрка
Юрій ОХРІМЕНКО
Джерело - Поступ

Яндрух - 9-9-2003 у 18:28

Та-а-а, космічний "провидець"...

Яндрух - 9-9-2003 у 18:32

Повернення надтонкого американського гумору!!!

Нелегке то діло жити в Ірані...
Many people remember the Shah of Iran, but few people remember his cousin, the Shan of Iran. This is because the unfortunate Shan had been subject to epilepsy since youth. It would have been a disastrous embarrassment to the family if the Shan's ailment had become public knowledge, so if anyone were present when he was struck by an attack of epilepsy, the palace guards had standing orders that those people must be killed immediately. Now, it came to pass that a grand party was thrown by the Shan to celebrate his wedding day, with many many guests in attendance. Yet cruel fate was not to be denied, and in the middle of the party the Shan was struck by another epileptic seizure. Some of the guests, having heard rumors of people mysteriously disappearing when with the Shan, realized what would come next and made immediately for the door, and a few actually escaped before the palace guards gained control of the crowd. The next day one of those who had escaped noticed someone else he'd seen at the party. He walked over and asked discreetly, "I say, where were you when the fit hit the Shan?"

Багацько люду пам’ятають шаха Ірану, однак лиш деякі пам’ятають „шана” Ірану. Це через те, що нещасний „шан”, вже від молодості, страждав на епілепсію. Якби про „шанову” недугу дізналося суспільство, для його родини, напевно, це було б катастрофою, тому кожен, хто, під час нападу епілепсії на „шана”, був у цей час присутній, двірцеві вартові мали постійний наказ-інструкцію, аби ті люди були негайно страчені. Ось зараз вони прийшли, щоб передати, що на честь „шанового” весілля організовується велика забава, за присутності сили-силенної гостей. Тим не менше, злий фатум був невідворотній: у середині забави „шана” уразив черговий епілептичний припадок. Дехто з гостей, яким вже були відомі слухи про людей, що загадково зникають разом зі „шаном”, усвідомили собі, що може статися зараз і враз рвонули у напрямку дверей: і дехто, перш, ніж двірцеві вартові узяли під контроль гурму, таки дійсно, утік. Наступного дня один з тих, хто утік, зауважив також ж іншого, що перебував на забаві. Приступивши, він тихцем спитав його: „Слухай, де ви всі були, коли на шана напав припадок ”

І повернення „Троха нормальних анехдотів”!!!

Йде собі рибалка й тягне величезного такого сома кілограмів так під 100.
Назустріч йому – інший рибалка з відром карасів і говорить так єхидно:
- Що, тільки одного піймав?

Якщо у слові „хліб” було допущено чотири помилки і вийшло слово „пиво”, значить, це були не помилки.

- Дитинство у мене було важке. Я взагалі до 5 років вважав, що мене звати Заткнися.

Пощастило якось ковбоєві піймати золоту рибку. І говорить вона йому:
- Відпусти мене, виконаю два будь-які твої бажання.
- Будь-які?!
- Будь-які. Усе, що забажаєш, можу виконати.
- Класно! Хочу пляшку пива. Таку..., щоб пиво у ній не закінчувалося ніколи!
- Легко! – говорить рибка і перед ковбоєм з’являється пляшка.
Він бере її, відкриває, робить ковток, дивиться на пляшку .... ще ковток ... знов дивиться ... присмоктався... хвилин через п’ятнадцять дивиться – все ще повна!
- Ух ти! І справді не закінчується!!
- Ще б пак! А друге бажання?
- Класна пляшечка! Хочу ще одну таку ж.

Оце й усе (наразі).
Далі, вірно, має бути...

Олексій Мачехін - 9-9-2003 у 19:24

Несуть лодожери матроса на багаття. Посадили в казан і питають "як тебе звуть?"
Він "а нащо вам?"
Як нащо, на меню!

Так от, шановні гості. Думайте перед тим, як реєструватися на форумі!

Василь Яворський - 10-9-2003 у 12:09

коли вони білі. то може ще нічого. а от коли вони трохи сірості наберуть, от тоді і пригортати треба.... фуууу....

fish - 10-9-2003 у 12:25

моя улюблена мулька: три дурні питання.
Питання №2 Чому лисичка у слов"янських казках має таке екзотичне по-батькові - Патрикіївна?

Олексій Мачехін - 10-9-2003 у 12:44

Плакат на Либідській в Києві:
> Ньютон
> Ейнштейн
> Бекхем
> Знаючи закони фізики володієш грою
> Адидас

Для довідки - Ейнштейна не згадують навіть при моделюванні надшвидких перельотів.

Василь Яворський - 10-9-2003 у 13:55

Продовжуючи тему анекдотів
- Його тільки за смертю посилати, - жартували друзі...
Дожартувались... привів...

Наказ по Суздальському мушкетерському полку (варто почитати!)

kallisto - 10-9-2003 у 15:27

Усім привіт. Це моє перше повідомлення, бо я тільки-но сподобилася зареєструватися тут, хоча дуже багато чула про форум від Наталки.

А наказ цей цілком реальний. Що ж, я не дивуюся.

ПРИКАЗЪ
По Суздальскому Мушкатерскому полку

Ковно 20 августа 1807 г. N372

По случаю назначеннаго сего числа у Польскаго князя Сангушскаго бала и
приглашенiя на таковой всъх Штабъ и Оберъ-Офицеров ввереннаго мне полка,
предписываю принять къ руководству и непръменному исполненiю слъдующее:
Всъмъ Штабъ и Оберъ-Офицерам быть одътымъ в новой парадной формъ при знакахъ,
шарфахъ и ранцахъ. Явиться к Польскаму князю на балъ ровно въ 8 час. вечера.
Прибывъ на балъ осмотръеть исправность своей амуницiи, дабы не было видно
сквозь проръзы въ соблазнительных местахъ голое тъло.
Пришедши въ покой не сморкать на полъ, а иметь для того цълые платки. По
стенамъ покоевъ похабныхъ надписей не дълать и соблазнительныхъ членовъ
человъческаго тъла не рисовать.
Когда явятся польския женщины, вести себя какъ можно скромнъй. Жопой къ лицу
дамъ не поворачиваться, при разговорахъ съ красивыми шляхетками рукъ въ
карманахъ панталоновъ не держать и членовъ не наяривать.
Во время танцевъ и контредансовъ ногъ своим дамамъ не подставлять, чтобы
падали, къ себъ на колени не сажать и за жопы дамъ не щупать.
Въ буфетахъ до пьяна не напиваться, по углам комнатъ не плевать и пальцами не
высмаркиваться.
Во время ужина за столомъ поганныхъ словъ не произносить и под столомъ
соседнимъ дамамъ членовъ въ руки не класть.
После ужина на балконъ срать не выходить, а отправляться для этого въ отхожiя
мъста.
При прощанiи съ дамами дълать трижды поклонъ на французскiй манеръ и вообще
вести себя на время бала прилично, яко подобаетъ образованному русскому
офицеру.

Подписалъ
Командиръ полка, Полковник Зорублёвъ
(Подлинникъ въ Ковенскомъ АрхивЪ)

До Дня неспроможності...

kallisto - 10-9-2003 у 15:33

http://www.glavred.info/ukr/?cool=85012028

Подарунок з телевізора - 22/08/03

(КАЗКА-ВІДМАЗКА)

Василь Кисельов

У казковій країні Укрляндії, розташованій на схід від центра материка, люди готувалися до Дня загальної незалежності. Так уже склалося, що в цій країні від добрих і працьовитих укрляндців нічого не залежало. І взагалі * усе залежало тільки від одного укрляндця * місцевого короля Леонвільда Другого на прізвисько Рябий.

Укрляндці давно вже довірилися мудрості і талантам свого монарха і ні про що більше не думали. Посплять, поїдять, посплять. І так 12 років. Але астрологи Укрляндії повідомили, що 12-річний цикл завершується. Місяць заходить за Марс, Юпітер за Сатурн, а шарики за ролики. Коротше, термін вельможного правління Леонвільда добіг кінця. Королівський почет довго вибирав, кому доручити донести цю новину до перших вух королівства. Озвався сміливий і хитрий перший канцлер Чук.

Чук оберігав царствені вуха від зайвих звуків, що заважають. А за сумісництвом володів половиною королівства. Але не робив з цього новин. Тихо володів. Перед тим, як повідомити королю вердикт мудреців-хіромантів, Чук міцно подумав, чим це все обернеться для нього і його соратників простих укрляндських футбольних болільників. Подумав і придумав.

Не можна сказати, що Леонвільд байдуже сприйняв звістку. Такого Чуку не доводилося чути навіть за усе своє життя. Співуча укрляндська мова таких слів просто не знала. Вони були запозичені в північного Ханства газівників і нафтовиків. Заспокоївшись, король вислухав пропозиції канцлера щодо порятунку Укрляндії, а точніше, усього майна, що за різними підставами належало Леонвільду, Чуку, принцу Пінчу, а також парі донів Хуану і Ренато. З відходом короля вельможі могли втратити усе. Адже міг би знайтися моторний укрляндець, який би запитав у нового короля, чому дорога, якою він щодня везе з рідного села Червонопрапорівка на ринок у столицю Київштадт, належить не чесним жителям ближніх сіл, а колишньому королю і його колишньому канцлеру. А потім запитають про труби, по яких тече струм, вода і нафта з газом, а потім про телефони, банки, пекарні і цілі поля з городами. Коротше, про все.

Небезпека була ще й у тому, що серед укрляндців, які раз на 12 років обирали нового короля, знайшовся один “не від світу цього” * чесний, розумний і головне * непитущий, а навіть навпаки * пейзажі малює, у Бога вірує не тільки по святах, не матюкається і бортничає на дозвіллі. Як звали цього молодця, не знав навіть Чук. У народі його іменували Месією. І думали, що він і виведе Укрляндію в материковий світ, наведе порядок, налагодить усе по совісті.

Чук знав: може, Леонвільд із зятем та дони Хуан і Ренато і зможуть з Месією по-людському розійтися, але йому, Чуку, це не світить. А тому народився в нього план. Його він і виклав Його Величності перед самим Днем загальної незалежності. Королю було не до роздумів і аналізу запропонованого. З вечора боліла голова, а вранці ще королева Брунгільда дістала своїми проханнями і ниттям. Погодився, не думаючи.

Напередодні Дня загальної незалежності в телевізорах укрляндців з'явився король Леонвільд 2-й Рябий з улюбленим собакою біля ніг і папужкою на плечі. На задньому тлі праворуч у клітці сиділа не менш улюблена морська свинка, ліворуч поїдав “Віскас” улюблений кіт, а поруч в акваріумі мирно плавали рибки-дискуси.

“Укрляндці *,- сказав Леонвільд*, - за 12 років ми стільки подосягали, що аж страшно. Успіхів подіти нікуди, тільки і відбиваємося від гостей із заморських країн, що приїжджають переймати досвід. Приміром, учора була розмова з вождем племені Мумбо-Юмбо, завтра зустрічаюся з узурпатором резервації Біла Рось, післязавтра...

Але поряд з цими величезними досягненнями, зустрічалися і дрібні недоробки моїх підданих. Що б я не хотів для вас зробити, улюблені, відразу з'являються відщепенці типу цієї Джулії д'Арк чи цього, як його, ну прізвище схоже на температуру повітря узимку. Ну, не важливо. Коротше, вони мені увесь час заважали. І так назаважали, що час мені на спокій. Але я так багато напрацював для нас, тобто для вас, що більше нам король не знадобиться. І без короля проживемо. При демократії королі не потрібні. Тому я через рік іду, корону знімаю, а передати її нікому і нема чого. Я тут напередодні зібрав ваших улюблених * Святого Симона і цього, ну зимове таке прізвище, Холода, по-моєму. Погутарив з ними по-чоловічому. Вони ж не свині необрізані, усе скумекали, вони завжди проти короля. Вони за народну парламентську демократію. Я от, побувши королем стільки років, теж тепер за неї. Загалом, час нам робити реформу і відправляти трон в утиль-цех до біса. Як мені вчора повідомив канцлер Чук, весь укрляндський народ уже “за”. Всенародне обговорення пройшло по “Кучестару”, яким моя родина усіх вас давно забезпечила. Піду, а владу залишу Верховній Нараді, до якої ви оберете найбільш бага... ой не те прочитав, найбільш хвор... ой знову не те, ну, коротше, депутатів. Ну, а якщо що не так, уже вибачайте». І титри пішли.

Укрляндія впала в транс. Це як же без царя в голові? Канцлер Чук задоволений, потирає пітні рученята. Месія поліз на Джомолунгму. Джулія д'Арк окопалася на Жовтих Водах.

Наступного дня Його Величність сидить у палаці на прославленому диванчику, під яким уже нічого нема, з химерами самотньо і думає, чим зайнятися. Щось відвідувачів зменшилося, аж нудно. Заходить секретарка і говорить: “Ваша Величносте, пунш”.
«*Який пунш? Я вранці пунш не вживаю, забула, дурепо?»
«*Ваша Величносте, на телефоні Джордж Пунш...»
Король сполотнів, пожовк і посинів одночасно. Тремтячою рукою зняв трубку.
«*Хеллоу, Лео, Хау ар ю *»,- пролунало з іншого кінця світу. Дзвінок всемогутнього володаря Всесвітньої Зеленої Маси злякав короля Укрляндії не на жарт.
Через 15 хвилин білий, як стіна, Леонвільд натиснув кнопку внутрішнього зв'язку з написом “Чук”. Почув украдливий голос Чука.
«*Слухаю, наймудріший з наймудріших...»
«*Ну шо, догрався зі своїми подарунками по телевізору. Шо я вчора такого там наговорив? Шо ти мені там підсунув, б... ?»
«*Ви проголосили свою кращу промову, весь народ у захваті, акції моїх компаній підскочили в ціні, “Динамо” купує Бекхема, Вієрі, Роналдо і Зідана...
«*Мовчати! Я тобі, б..., дам Зідана. Готуй студію, будемо записувати нове телезвернення до народу...»

ПРИМІТКА. Всі аналогії недоречні, усі збіги випадкові. Такого ніколи і ніде не було, тому що просто бути не могло.

І ще трохи анекдотів

kallisto - 10-9-2003 у 15:39

В магазин заходить чоловік й питає:
- Товарищ, у вас есть лезвия для бритвы?
- Ні.
Покупець пішов, касирка здивовано запитує:
- А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось.
- Він мене “товарищем” обізвав. Хай серпом бриється.

Київ. Берег Дніпра. Потопаючий репетує:
- Помогите, помогите!!!
На березі стоїть дядько з вусами і говорить потопаючому:
- Краще б ти, синку, вчився плавати, аніж отої псячої мови.

- Как "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" по-украински будет?
- Голодранцi усiх країн, до купи - гоп!

Идет Бог по Земле, смотрит - природа, благодать. Глянь - по деревьям обезьяны скачут, плодами питаются. Говорит им Бог:
- K=piet zemё, kµ|stiet par cilvёkiem! (Спускайтесь на землю, становитесь людьми! – по-латышски) - и пошел дальше.
Как-то возвращается - и вот, люди поля обрабатывают, дома построили.
Hо часть обезьян все еще скачут по деревьям, едят плоды. Бог изумился:
- K= j|s t=? T= j|s visu m|•u par mёrkaіiem paliksiet! (Как же вы так? Так вы на всю жизнь мартышками останетесь!)
Обезьяны испуганно переглядываются, тогда вперед выковыливает одна посмелее:
- А мы по-латышски не понимаем...

Олексій Мачехін - 10-9-2003 у 15:44

Женю, давай обережніше, а?

kallisto - 10-9-2003 у 15:48

Ти про що?

Василь Яворський - 10-9-2003 у 15:52

2kallisto: не видавай бажане за явне. Нажаль, такого ще не має.

dr.Trollin - 10-9-2003 у 16:59

До "всякодурності" додаю ще і рекламне повідомлення,
що спамовим чином прокралось мені у скриньку.
Запрошують купувати у них
"Пoслeдняя вoзмoжнoсть купить кoмпьютeр дo праздника 1-гo сeнтября!!! "
Повідомлення відіслане 10-го...

(мрійливо) Мало того що руки (як Спамерам) пообламувати б
то ще й мОзги вправити би

Андрій Пелещишин - 10-9-2003 у 17:08

kallisto, розказані Вами історії дійсно цікаві та смішні. Щиро вдячний за них.

Чого на жаль не можу сказати за анекдоти

. По перше - старі як світ, по друге - на Форумі не допускаються образливі висловлювання на адресу різних національностей. Я був би щиро вдячний Вам, якщо б Ви утрималися від такого надалі.

Я думаю, Олексій це мав на увазі у свому застереженні.

Олексій Мачехін - 16-9-2003 у 12:01

Перепрошую за мову:

По рзелульаттам илссеовадний одонго
анлигйсокго унвиертисета, не иеемт
занчнеия, в кокам пряокде рсапожолены
бкувы в солве. Галвоне, чотбы преавя и
пслоендяя бквуы блыи на мсете.
Осатьлыне бкувы мгоут селдовтаь в плоонм
бсепордяке, все-рвано ткест чтаитсея без
побрелм. Пичрионй эгото ялвятеся то, что
мы не чиатем кдаужю бкуву по отдльенотси,
а все солво цликеом.

Василь Яворський - 16-9-2003 у 15:04

Звичайно, читається без проблем... а зі сміхом :lol

Яндрух - 17-9-2003 у 18:55

TOTALLY ABSURD, АБО ПОВНИЙ „ПЕ” ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Глупота й шизота...

Чоловіки люблять техніку навіть більше, аніж собаки – патинки свого господаря. А оскільки не кожному дано бути генієм (хоча генії абсурду... – вже десь про них згадувалось...), то численним технічним патентам призначена одна доля – почесне місце у ґалереї найдурнуватіших винаходів (Totally Absurd Inventions). Першу почесну сходинку у колекції маразмів Теда Ван-Кліва (Ted VanCleave) посідає дитячий візочок на гусеничній ході ATS (All Terrain Stroller), що був запатентований ще ген-ген 1947 року (див. нижче). Фантазію Винахідника, що, мабуть, старанно, судячи з усього, вивчав подвиги нацистського ґенерала Ґудеріана, надихнула ідея самохідної артилерійської установки "Фердінанд", яка наганяла жаху на піхоту військ союзників. Спосіб використання цього “дива мілітаристської думки” надзвичайно простий: засовуєте своє маля у візок і виходите собі на прогулянку, елегантно перемелюючи гусеницями асфальт, тротуарну плитку та кістки пішоходів, що повідкривали „гапи”, розглядаючись за „косими воронами”.

Другий щабель нашого рейтингу небезпідставно завойовує вар’ятський тренажер для бажаючих навчитися кататись на роликових ковзанах. А й справді, чим найбільш за усе стурбований скейтер-початківець? Ну, звичайно ж, - втриманням рівноваги!
Роликовий тренажер. [http://www.totallyabsurd.com/westernskater.htm]
За ідеєю автора винаходу, найкращий спосіб перетворити важкий і травмонебезпечний процес навчання у веселу забаву — дати майбутньому спортсменові ось такого “коника” із грайливою мордочкою, який посаджений на чотирьох колках і оснащений кермом від ровера. Треба бути дуже ексцентричним мільонером, аби дозволити собі з’явитися межи люди верхи на такому “коникові”. Але, на жаль, ексцентричні мільонери — люди, зазвичай, літні, тож ринок для ґеніального тренажера поки ще не дозрів (хе-хе).

Певне зацікавлення є в потугах буржуйських кулібіних, що прагнуть завоювати серця наших найменшеньких друзів.
Самокат з маховиком. [http://totallyabsurd.com/senselessscooter.htm]
Як вам, приміром, ідея присобачити до безневинного дитячого самокатика важкезний маховик? Із точки зору автора патенту, ідея більш аніж ґеніальна. Навіщо витрачати час та енергію на виснажливі відштовхування від землі, якщо можна зробити складніше: затратити пів’години на розкрутку маховика, а вже потім за пять хвилин долетіти до найближчого залу гральних автоматів? Головне - зрозуміти, як же цей маховик розкручується.

Ровер-газонокосарка. [http://www.totallyabsurd.com/tricyclelawnmower.htm]
А ось інше вельми нетривіальне розв’язання споконвічної проблеми раціональної утилізації гарячкової дитячої енерґії викликає набагато більшу повагу. Адже автор дійшов розуму з’єднати нез’єднуване: дитячий триколісний роверик та цілком дорослу газонокосарку. Дивно, що за останні дев’ятнадцять років (патент був отриманий 1984 року) ніхто так і не спромігся налагодити масове виробництво цього надзвичайного гібриду: проблема нескошених галявинок розв’язалась би сама по собі. Хоча, отаке розв’язання змогло би завалити ринок праці газонокосарів.

Темна гісторійка... Особливу тему становлять засоби забезпечення пасивної безпеки для тих, хто вже так-сяк навчився управляти механічними транспортними засобами, а якшо конкретніше — мотоциклами. Тут пальма першості належить, звичайно ж, винаходові з такою гарною назвою "Crash Wing" , тобто — "Аварійне крило" (патент США №5,111,395, виданий 1997 року). [http://totallyabsurd.com/crashwing.htm]. Що стається з мотоциклістом, який зіткнувся, скажімо, із нашим гусеничним візочком (див. вище)? Він стрімголов вилітає із сідла, пролітає пару метрів, а потім граційно ковзне поверхнею Землі, наче Boeing-747 під час аварійної посадки. Очевидно, подібні асоціації спонукали й власника цього патенту. Правда, він підійшов до своєї ідеї надто буквально. В цю хвилю, коли безталанний мотоцикліст покине сидіння свого залізного коня, за його спиною виростають сніжно-білі крила парашуту-планера, який, наповнившись свіжим вітром, забирає зі собою жертву-яка–не-сталась геть від місця катастрофи. Автор другого патенту із цієї ж галузі підійшов до розв’язання проблеми не так радикально, але значно технологічніше.

Motorcycle Airbag [http://totallyabsurd.com/motorcycleairbag.htm]. Мотоциклетна подушка безпеки. як очевидно із назви, експлуатує ідею добре відомої автомобільної повітряної подушки безпеки, однак, ясна річ, з мотоциклетною специфікою (клієнт відлітає, пригадуєте?). Атож, замість того, аби витрачати час на боротьбу із непокірними стропами парашута, байкеру достатньо одягнутися в убрання, що нагадує мішанку із матраца і костюму вищого біологічного захисту й гарненько застібнути пасок безпеки. У хвилю, коли задниця їздаки покине шкіряну обшивку сидіння, пасок, що напнеться, вирве аварійну кеґлю і балон зі стисненим повітрям вмить (еге ж, напевно) перетворить костюм в антропоморфну подобу повітряної кульки. Далі усе просто: від мотоцикла залишиться одні лиш друзки, а байкер, нічого й не помітивши, пострибає собі далі.

Як мудро було зауважено котримсь із класиків, - глибини маразму невичерпні... Тож, надалі будемо детально “розглядати” кожен із винаходів, за котрими містер Ван-Клів вештається усеньким світом і дбайливо збирає їх для своєї „колекції” (яка стала уже надбанням усенького людства, хе-хе...), аби ми з Вами мали можливість “насолоджуватись” “вищим пілотажом людської думки” (перлинами людської глупоти!).

(За бажання, Вам може бути вислано укладена Вашим покірним слугою збірочка „тоталлі абсурд” (хе-хе...): “мильте” гарнесенько на sancraft_42@hotmail.com і вам люб’язненько буде надіслано (у найкоротший термін!) файлик(и) у форматі “doc”.)

Туалєтний Утьонок, Що Плюється
Spitting Duck
US Patent 6,600,372* Видано / 1999
див. на http://www.totallyabsurd.com/spittingduck.htm

Одного прекрасного дня ми опинимось у місці, де не буде дерев, - а що „паперу туалетного” зробити буде ні з чого, - ось тоді ми усі опинимося у глибокому гарні. На щастя, є Винахідник, у якого вже є рішення, тобто, - вирішення проблеми мильної віддушини. „Туалєтний Утьонок, Що Плюється” призначений для більшості туалетів, й, замість того, аби скористатися туалетним папером, Ви піднімаєте качиний дзьоб, і сопло, встановлене у стратегічному місці, розпилюватиме Вашу кадницю аерозолем із секретною очищувальною формулою.
Подробиці уривчасті, однак очманіле обличчя нашого качиного приятеля походить, ймовірно, від надто близького перебування протягом усенького дня біля того “туалету”.

Візок-Всюдихід ATV
All Terrain Stroller
US patent 2,224,452 / Видано 1947
див. на http://totallyabsurd.com/allterrainstroller.htm

Не відчували Ви іноді, що міське навколишнє середовище трішки за різке для Вашого дитяти? Як то воно є мати справу з нахабним натовпом, розбитими тротуарами і бордюрами, яких треба обходити на кожному кроці? Ну що ж, для усіх вас, міських воїнів, що перебувають там, у нас є відповідь – “Візок-Всюдихід ATV”.
Запхайте свою мальоту до цієї торпеди на танкових гусеницях, і воно (Ваше чадо!) пережиє спокійну й тиху прогулянку у цьому „позашляховикови”, який, фактично, рухається плавно (плавніше не буває!) будь-якою дорогою, байдуже, наскільки вона є вибоїстою. Про всяк випадок, на цьому ATV є навіть придатне ручне гальмо, якщо Ви раптом почнете давити якогось пішохода-роззяву!

Губний Зажим
Lip Clip
US Patent 1,497,342* / Видано 1924
див. на http://www.totallyabsurd.com/lipclip.htm

Ще 1924 року, старий майстер по переробці фізіономій на ймення Горішник сконструював найостанніше у технолоґії надання нової форми губам, особливо ж, верхній губі. За словами Горішника, Губний Зажим - це - … "простий і легкодоступний практичний засіб для надання нової форми верхній губі людини для того, аби відповідати тому, що відомо як “Купідонів поклін", через що непотрібно вдаватися до хірургічного втручання для здійснення цього, такого бажаного результату".
Ми думаєм, що „Поклін Купідона” і є тим маленьким заглибленням у формі зубця, якраз, під Вашим носом. І що 1924 року глибока виїмка на губі вважалася “першою клясою”, що було дуже схоже на поголовне захоплення пухкими колаґеновими губами у 90-их. Горішник нам ніколи не повідав, скільки часу Ви мали б носити його підпружинену губну скобу, аби досягнути благодаті Купідонового Поклону, проте, на нашу думку, що будь-який шмат часу – й так забагато.
Далі буде...

Ats.gif - 28kB

Користувач Олесь - 24-9-2003 у 17:46

Зустрілися Архімед, Ньютон і Паскаль в раю. Вирішили погратися в хованки.

Архімед, як найстарший, затулив очі і почав рахувати до ста. Паскаль побіг і сховався в кущах. А Ньютон накреслив на землі квадрат метр на метр і сів всередині.

Архімед долічив: "... 98, 99, 100", відкрив очі і гукнув: "Ага, бачу, Ньютон".

Ньютон відповідає: "Помиляєшся, колєґо, Ньютон на метр квадратний - це Паскаль".

Volodymyr - 24-9-2003 у 18:00

to Користувач Олесь

супер!!!

fish - 24-9-2003 у 18:06

http://www.reactorartgroup.com/matrix/index.php
як би ви виглядали у Матриці

Олексій Мачехін - 26-9-2003 у 16:21

В принципі прочитав як анекдот, але то свята правда - в Борисполі, як виходиш з аеропорту втикаєшся в бігборд "Нехай щастить!!!"

Кожний росіянин мліє, бо перше, що він бачить (а читаються першими перша й остання літери) "Нех@й шастать"

Тре всюди розвісити

Василь Яворський - 26-9-2003 у 16:38

ага і вуйків з кулеметами понамальовувати

dr.Trollin - 27-9-2003 у 17:02

*а у нас таки комунізм, якщо згідно "Гласу Народу"* :-)
Ото їхав зараз потягом з Запоріжжя з конференції
(принагідно ще й РибкоFishку побачивши)
ну і на станціях нарід всяке їдло зпродовує.
Іде дядько по перону (а у нас вагон останнім був)
в надії зпродати трохи горілки - а ніхто з цілого потягу не бере :-( У нас теж не взяли. :-((
- Дядько (так от щиро собі під ніс)
"от же ж комунізм настав -- люди горілку не беруть"

Яндрух - 30-9-2003 у 18:15

...продовження „TOTALLY ABSURD, АБО ПОВНИЙ „ПЕ” ПО-АМЕРИКАНСЬКИ”

Чухалка для наших чотириногих друзів
Pet Petter
US Patent 4,872,422* / Видано 1989
див. на http://www.totallyabsurd.com/petpetter.htm

Наші чотириногі друзі потребують пестощів, і, зі слів нашого Винахідника, "однією з первоосновних умов у взаємовідносинах між людиною та домашніми улюбленцями, здається, є почухування, погладжування й пестощі домашнього улюбленця, що може бути досягнуто за допомогою його ж людського симбіонту завдяки його більшій спритності. Хоча ця процедура чухання, як видно, є необхідною та істотною складовою взаємовідносин людини з домашнім чотириногим другом, цим часто-густо нехтують, що викликає, без сумніву, чуттєве невдоволення даної тваринки і цілком може призвести до можливого зруйнування взаємовідносин із тією твариною".

Так ось! Ми не можемо навіть й припустити собі, аби Ви двічі втратили душевну рівновагу. Отже, якщо Ваш Бровко (Шарік, Джек - потрібне підкреслити) потребує краплиночку додаткового відчуття близькості, він може собі ступнути прямісінько до його нової машини й зануритися у море ніжності та пестощів – Чухалку для наших чотириногих друзів! Електричне око виявляє Вашого маленького волохатого друга й подає сигнал на електричний двигун, аби той почав махати чухальною лапою із наконечником, схожим на руку людини. Чудово! Винахідник також дає пораду, що це можна використовувати і для людських дітей. Тільки пам’ятайте, що говорила вам Ваша матуся: „Вважай, а то можна вибрати око цією штукенцією!”

Манок На Качку
Duck Decoy
USA patent 5,687,643 / Видано 1997
див. на http://totallyabsurd.com/duckdecoy.htm

Качки можуть бути й дуже навіть кмітливими, тому, якщо Ви захочете вполювати собі качку, Ви маєте думати, як думає качка, й озиратись на всі боки, точнісінько як це робить качка. Помізкуйте собі гарненько, що саме робить її “птицею”. СТАНЬТЕ КАЧКОЮ! Отож, це – єдине пояснення, яке ми можемо придумати для цього безглуздого Манка/Засади На Качку. Однак, незважаючи на те, що це – зручний спосіб волочити до ставу, де є качки і Вашу фузею, і провіант, і пиво – жодній качці, що себе поважає, й на гадку навіть не спаде наблизитись до цієї дурнуватої галіматьї.
Кря.

Далі буде...

pet_petter.gif - 12kB

kallisto - 1-10-2003 у 13:15

http://www.glavred.info/ukr/index.php?cool=87779030
нові СНГізми-ЄЕПізми з главреда

Kalinowicz - 2-10-2003 у 02:11

Відкрив, запропоновану вами сторінку, а там таке голосування:

„Ігор Бакай повертається у велику політику тому, що...
... він досвідчений політик
... він грамотний фінансист
... він професійний менеджер
... він порядний партнер
... прийшов час чесних людей
... він інтелектуал
... такі люди - приклад для наслідування
... він завжди там, куди кличе Батьківщина
... він людина слова і справи
... він потрібний своєму народу і Президенту”
???????????????????????????
Що це таке???

Він у нас балатувався на минулих виборах, але програв кандидату від "Нашої України"

Kalinowicz - 2-10-2003 у 02:21

Коли я споглядав той сайт там проголосувало тілько три особи і свсі за останній пункт, я ж віддав би свій голос за те, що він потрібний нинішньому президенту, а не народу.

Яндрух - 7-10-2003 у 17:56

А чи не замислювалися ви, шановні, ось над таким:
Чому жінки не можуть наносити туш на вії із закритим ротом?
Чому в ґазеті ви не побачите "Провидиця виграла в лотерею"?
Чому лимонний сік зроблений із концентрату, а засіб для миття посуду - зі справжнього лимона?
Чому немає їжі для котів зі смаком мишей?
Коли виходить новий корм для собак з "новим та поліпшеним смаком", хто його куштує?
Навіщо стерилізують голку шприца, коли останнього використовуватимуть для введення ін'єкцій під час страти?

(То був анекдот, хе-хе. Хоча, як на мене, - чистісінька тобі правда, чи не так?...
А зара' пару нормальних анихдотів!)

Напередодні сторіччя уродин великого вождя усіх часів й народів Володимира Ілліча Леніна до цюпи потрапили 5 (п'ять) директорів.
1-ий: директор паперової фабрики, який випустив туалетний папір "Ленінськими місцями",
2-ий: директор меблевої фабрики, який випустив триспальне ліжко "Леній з нами",
3-ій: директор консервного заводу, який випустив гороховий концентрат "Залп Аврори",
4-ий: директор швейної фабрики, який випустив ліфчик "Ленінські гірки",
5-ий: директор м'ясокомбінату, який випустив ковбасу "Член партії".

Американка, французійка й українка повиходили собі заміж. От після медового місяця й діляться одна одній своїми вражіннями. Американка: "Після весілля я сказала чоловікові, що не вмію ні прасувати, ні готувати, ні прати - нічого не вмію. День його не бачу, другий - не бачу, на третій приносить мені аґреґат, який усе замість мене робить". Французійка: "Я теж після весілля сказала чоловікові, що не хочу займатися домашніми справами. День його не бачу, другий - не бачу, а на третій він приносить мені робот-автомат". Українка: "А я після весілля сказала чоловікови, шо не можу й не буду займатись господаркою. День не виджу, другий - не виджу, а на третий вже ледь-ледь одним оком стала видіти..."

(Хе'х, цікаво чи наші достойні пані й панянки з Форуму теж через отаке перейшли?...)

Повернення надтонкого американського гумору!!!

Бідний бездушний кролик
The Energizer Bunny was brought into the emergency room of a hospital, and doctors diagnosed him as having a heart attack due to over-stimulation of the sex organs. Apparently someone put his batteries in backwards and he kept coming, and coming, and coming...

Кролика "Енерджайзера" принесли у травмопункт, де лікар поставив діаґноз - сердечний приступ внаслідок сильного подразнення статевих орґанів (нічого собі!)... Ймовірно, хтось вставив його батарейки навзнак і кролик кінчав собі, кінчав, кінчав...
(О-о, маєш - янкі вже до забавок "дісталися"...)

Далі буде...

Яндрух - 7-10-2003 у 19:08

...продовження „TOTALLY ABSURD, АБО ПОВНИЙ „ПЕ” ПО-АМЕРИКАНСЬКИ”

Лижне Гальмо
Ski Brake
US Patent 4,351,763* Видано 1985 року
див. на http://www.totallyabsurd.com/skibrake.htm

Який урок є „номер один” під час навчання кататися на лижах? Гнати швидкісним спуском - легко, це називається силою тяжіння, а от як зупинитися – це важкувате завданнячко. Летіти на лижах додолу на швидкості більшій, при якій Ви вже не можете повністю контролювати себе – ось ці гострі відчуття, які можуть призвести до падіння, коли Ви ураз усвідомите, що не здатні зупинитися. Проте, як видно з малюночка на сайті, у нашого „летючого голандця” вже є рішення: він перейнявся заздрістю над міфічним Ікаром та присобачив собі крила, тобто гальмівні крила.
Застосування: легка, водонепроникна тканина натягнена поміж Вашими лижними палками та прикріплена до Ваших грудей за допомогою спеціального кріплення Velcro. Інструкція проста: розведете руки широко – сповільните хід, опустите – ринете знов уперед. Винахідник пояснює: "Це по-новому відчувати задоволення від зустрічного вітру через крило на грудях і руках, ця насолода породжує відчуття ширяння і дає можливість лижнику у повну силу взятися за той клятий схил, наче йому по-новому всипали добрячого перцю”. Ми ж кажемо: "Ну, пішов, Хлопчику-Метелику!”
(Згодиться теж і для літунів з трампліну, хе-хе.)

Сигнальна Виделка
Alarm Fork
US Patent 5,421,089* Видано / 1995
див. на http://totallyabsurd.com/alarmfork.htm

Хто не любить поїсти? Нехай це буде велике соковите смажене курча чи запіканка з яблук - кожен любить поцямкати. Однак американці ненажери страшенні й ожиріння панує в усіх наших містах. Чому так є? А тому, що Ви, люди, їсте надто швидко! Позбавтеся звички їсти похапцем! Дайте-сі на стримання, візьміть тайм-аут: нехай Ваша їжа троха-ся вляже. Неспішна їда призведе до відчуття ситості швидше, аніж, заким Ви проковтнете аж цілих десять гамбурґерів. Менше їсте – менше зростає й Ваша вага. І ось ми тут, щоби Вам посприяти: за допомогою дивовижної Сигнальної Виделки.
Правила користування. Ви можете їсти лише тоді, коли Ваша виделка подає Вам “зелене світло”. Так, правильно: тільки-но Ви загребли трохи їжі до свого рота, датчики на виделці дають сигнал загорітися червоному світлу. А ви знаєте, що це означає: це означає - СТІЙ! Тепер чекайте: чик, чик, чик, чик… дзелень! Зелене світло: можете собі знов взяти трошки.

(Містер Винахідник, мабуть-таки, належить до “славного” американського народу, однак їсти уміє „правильно”, тому і поучає отаким чином своїх співвітчизників... хе-хе...)

Самокрутне Вітрило
Body Sail
US Patent 3,771,811* Видано / 1973
див. на http://www.totallyabsurd.com/bodysail.htm

Гей, мати човна - задорого, можете спитати будь-якого мого земляка (звиняй, друзяко). Вартість його експлуатації, обслуговування і тих обтяжливих буксирувань корабля назад в док може зашкодити Вашій морській прогулянці. Але тепер будь-хто, в будь-якому фінансовому стані, може отримати потіху від мореплавства за допомогою Самокрутного Вітрила – із ним Ви стаєте судном!
Відповідно підібрані поплавці при’вязані до Вашої голови, живота та ніг, кожний обладнаний гніздом для щогли Вашого крихітного вітрила. Положення горілиць є прекрасним для спостереженнями за пропливаючими у небі хмарами, однак не забувайте, що тільки у справжніх кораблів є дозвіл ходити морями-океанами. Тож кімарнути на водній гладіні може бути небезпечно для Вашого здоров’я.

Пожежний Засіб “Шлапаки і Парашут”
Chute 'N Shoes Fire Escape
US Patent 221,855* Видано / 1879
див. на http://www.totallyabsurd.com/fireescape.htm

Давно, ще 1879 року, коли горіли висотні будівлі, жителі не мали сучасних пожежних засобів, які є такими вигідними сьогодні. Перш, ніж було уведено пожежні норми, які почали вимагати вбудованих у споруди протипожежних пристосувань, усі покладалися тільки самі на себе, й кожному треба було швидко зметикувати, як дістатися на безпечну і тверду землю. Ось тому й наш Винахідник не забарився зі своїм Пожежним Засобом “Шлапаки і Парашут”. За словами Винахідника: " … людина може благополучно вистрибнути з вікна палаючого будинку будь-якої висоти та приземлитися на землю без синців й ані найменшої кількості пошкоджень". Надголовний парашут виготовлений із провощеної тентової тканини, а безшнурівкові шлапаки мають грубі спінені прокладки для зм’якшення Вашого приземлення. Однак сучасна фізика нам говорить, що Ви не можете парашутуватися з п’ятиповерхового будинку (а на, маєш: тільки зібрався!...) й, за виразом обличчя нашого низспадаючого приятеля, можна судити, що він тільки щойно це усвідомив…

Авіарейсовий Зволожувач Повітря
Airplane Moisturizer
US Patent 5,010,594* Видано / 1991
див. на http://www.totallyabsurd.com/airplanemoisturizer.htm

Хіба Вам не остогиділо довго летіти у літаках? Тривалі авіарейси, тісні місця, жахлива їжа та сухе повітря керують твоїм днем. Погана звістка - те, що авіалінії стають довшими, а місця не стають хоча б на трішки ширшими, а їжа … Добре, давайте говоритимемо лише про Вольфґанґа Пука, який потрафив нажити статків, виробляючи придатну на авіарейсах їжу.
Однак для сухого повітря, от для нього-таки у нас є розв’язання – Зволожувальна Маска для Авіарейсів (ЗМА)! Така ж заманлива, як і корисна, ЗМА містить вологозасмоктувальні паперові вставки, які забирають вологу Вашого видиху і випускають ту ж саму вологу Вам при вдосі. Проста, вишукана і особливо корисна штукенція; а коли Ви вже сидите поряд із “язикатою Хвеською”, то й поготів: з тих пір від Вашого нового вигляду а-ля Ганібал Лектор мовчання навколо Вас буде сильніше, аніж просто мовчання ягнят.

Шолом Від Безсонні
Insomniac Helmet
US Patent 5,180,986* Видано / 1992
див. на http://www.totallyabsurd.com/insomniachelmet.htm

Розпочнімо нашу мандрівку у Безсонне царство висловлюванням Винахідника. "Масаж голови, аби розслабитися, застарів. Первісна людина, яка не мала засобів, для масажу голови пускала в хід долоні своїх рук, а пальці - аби розчесати волосся. Масувати голову та її доглядати практикували усі люди, а також усі тварини, що є близькими у родових стосунках до людини, як от, напр., бабуїни, що витрачають купу часу для видалення комах і бруду в головах один одного. Масаж голови батьки застосовують для заспокоєння и винагородження своїх дітей; родинний вчинок пещення є ознакою погодження чи взаємної любові межи дітьми та дорослими”. Але … "більшості людей, що страждають на безсонню, тим не менше, нічний масаж голови один одному є недоступний". Й у цьому і полягає уся притичина.
Тому, наш Винахідник і винайшов “Шолом Від Безсонні”, у якому безрозмірний пасок, встановлений разом із м’якими еластичними пальцями, погладжують Вашу голову від чола до потилиці, у той же час, як тихе муркотіння електромоторчика присипляє Вас. І тому, наступного разу, коли Ви замахаєтеся рахувати слоненят, пристебніть хитромудрий “Шолом Від Безсонні” та будьте готовими мати завтра проблєми з волоссям.
Тепер, гайда у ліжко, засинайте. І забудьте про цю штукенцію на Вашій голові, надобраніч.

Далі буде...

fire_escape.gif - 36kB

Volodymyr - 7-10-2003 у 19:14

Цитата:

Першим відправив користувач Яндрух
Який урок є...
.......................................
...теж і для літунів з трампліну, хе-хе.)

а я нещасний весь часпослуговувався п'ятою опорною точкою...

Яндрух - 22-10-2003 у 12:14

Усім! Усім! Усім!

Анонс "винаходів", які можете уздріти тут вже завтра!!

Отже, на сей раз наш Винахідник полегшує життя автомобілістам та, особливо, курцям-автомобілістам, а також, як дістати додатковий квадратний метр у своїй кімнаті!!

Яндрух - 23-10-2003 у 17:18

...продовження „TOTALLY ABSURD, АБО ПОВНИЙ „ПЕ” ПО-АМЕРИКАНСЬКИ”

Нарукавник
Arm Mitten
US Patent 5,352,633* / Виданий 1994 року
див. на http://totallyabsurd.com/armmitten.htm

(Як на мене, найменш дурнуватіше й даремно іґнороване пристосування.)

Предмети одягу теперечки стають усе спеціалізованішими, особливо, у сфері спорту. Одяг, спеціально призна-чений для лижного спорту, пішого туризму та велоспорту став банальним. Спортсменам-професіоналам на кшталт бейсболістів-пітчерів, захисників у американському футболі потрібен спеціальний захист, щоби зберег-ти їхні руки, якими метають, у найоптимальнішому стані. Але Нарукавник, мій друже, призначений не для того, аби захисти спортсменів-професіоналів, зовсім ні. Наш Винахідник вирішив, що вже пора покращити життя звичайних автомобілістів, як от Вам та мені, приміром. Нарукавник захищає нас від руйнівного впливу сонця під час їзди в автомобілі з відкритим вікном. Ну пора, пора вже у дорогу!
Винахідник говорить: "Кондиціонування повітря - то є класно, проте для багатьох водіїв приємно одного пре-красного теплого дня їхати в авто й облокотитися на виступ опущеного вікна автомобіля. Однак, насолода во-дія може бути розбита ущент, якщо поїздка призведе до сильного сонячного опіку руки". Вам відомо це. Тому наступного разу, як наважитесь їхати автом у сонячну погоду, начхайте на гальма, відірвіться від літака, опустіть своє вікно і дайте вітрові розкуйовдити Ваше волосся. Але… агов, не забудьте надіти захист! Перевірте гарнесенько, чи є він на Вашій руці, щоби легко й приємно ковзнути автострадою у неповторному та шикарно-му Нарукавникові (на заздрість іншим, хе-хе...).

Аналоґічна штукенція - щось на кшталт "слинявчика" для попілу (!) - Big Ash Bib: на шию чіпляється пакет, у який і струшується попіл. Просто, як Божий день.

Нагрудник-Попільничка
Big Ash Bib
US Patent 3,900,451* / Виданий 1975 року
див. на http://totallyabsurd.com/bigashbib.htm

Куріння під час їзди представляє собою певний ризик для здоров'я водія. Ось, приміром, від розжареного по-пелу, який попадає на Ваші коліна, можуть бути жахливі наслідки. Як безпечно позбутися того мерзенного по-пелу?! Ніколи не бійтеся: "Нагрудник-Попільничка" - тут! За допомогою цього ідіотського винаходу Ви можете надійно, обидвома руками тримати кермо, - позаяк цигарка ніколи не покине Вашого рота.
Аби позбутися сигаретного попелу, промугикайте собі під ніс "Та Коли Є В Кишені Пачка Цигарок" й капітально поворушіть своїми губами вгору-вниз, допоки попіл не потрафить до Вашого "Нагрудника Для Попелу". Ми пропонуємо Вам приробити петлю навколо шиї і усюди ходити зі своїм "нагрудником". То є ідеальне для тривалих ділових зустрічей, перших побачень та спостереження за Колесом фортуни. Зголодніли? Настала пора використовувати "Автомобільний Нагрудник".

Автомобільний Нагрудник
Car Bib
USA patent 4,878,513 / Виданий 1980 року
див. на http://totallyabsurd.com/carbib.htm

Чи не їсте Ви свої улюблені гот-доґи і чебуреки, як їдете машиною, і не розкидаєте при цьому масні шматочки геть по усій своїй сорочці й колінах? Їжа розлітається геть по всьому салонові, і Ви більше хвилюєтеся, аби не запацькати кетчупом свій "прикид", аніж, щоб дивитися за дорогою? Ну, і шо з того? А то, шо якшо б Ви носили отсей винахід, запатентований 1989 року, Ви б могли утримувати свій одяг та своє водійське посвідчення у чистоті!
"Автомобільний Нагрудник" призначений для автомобілістів, які їдять "на ходу": він ("нагрудник") ловить хав-чик, що випадає йому з писка. Винахідник зауважує також, що той пристрій може функциклювати, яко таця на Вашу їжу. (Чи саме - до чи після того, як їжа випаде Вам з рота?)

Підвісні Меблі
Floating Furniture
USA patent 4,888,836 / Виданий 1989 року
ілюстрація на http://totallyabsurd.com/floatingfurniture.htm (але ліпше би Вам не видіти тої галіматьї!)

Набридло цілий день споглядати на свій стіл та крісла? Ваше ліжко займає надто багато місця? Цей винахід, запатентований 1989 року, надасть Вам змогу протягом дня безперешкодно тинятися Вашим будинком, а вночі - спокійно спати! Легші, ніж повітря, ці меблі можуть підніматися за допомогою газу гелія й утримуватися під стелею, коли Ви ними не користуєтеся!
Хочете подрімати? Всього-на-всього вхопіть за прив'язаний шнурок (див. виноску № 34 на веб-сторінці), та опустіть своє ліжко зі стелі додолу. Уявіть-но собі: Вам ніколи знов буде непотрібно застилати своє ліжко чи прибирати стіл з обіду! Просто "надуйте" усю свою "меблю", й неприбрані ліжка, і завалені столи щезнуть геть з Ваших очей! Але впевніться, чи домашні Ваші чотириногі друзі не потрапили часом між канапою й стелею?...

Наколінні Ролики
Knee Skates
US Patent 5,572,224* / Виданий 1998
див. на http://www.totallyabsurd.com/kneeskates.htm

Протягом багатьох років скрізь каталися на ковзанах, а із поширенням ковзанів на роликах, здається, що усі повсюдно катаються. Наш Винахідник теж любить кататися на "роликах", однак у нього є невеличка проблєма: коли він, аби трохи "перекусити" чи піти собі на закупи, робить перерву у катанні на вельми довгий час, йому не дозволяють заходити до крамниць через його ковзани. Він би возив із собою якісь мешти і перезувавсь би у них, проте йому нІколи, і він не хоче собі завдавати клопоту із таким нудним ділом, - ось тому він узяв та й винайшов Наколінні Ролики!
Ця нова методика кататися на рольках дозволяє Вам витанцьовувати "буґі-вуґі" униз по дорозі зі шиком, не-зважаючи на те, що такі "понти" досить примітивні (хе-хе…). У Вас є пара стернових палок для управління за курсом і добрі шкіряні подушечки на Ваших носках, що дозволять Вам багато разів зупинятись. Але найбільший глибокий трепет нашого Винахідника від тої трахомудії полягає ось у чому: тепер він може стати на ноги і відразу ж піти собі на своїх власних двох шкарах - він тепер є проханим гостем усюди, де тільки дозволяється бути таким чувакам, що виглядають як вар'яти.

Далі буде...

big_ash_bib.gif - 31kB

Яндрух - 27-10-2003 у 18:15

"...Я стояв майже втиснувшись у скло вітрини, відчуваючи на щоках і чолі прохолоду, а за спиною в мене збиралося все більше й більше перехожих. Якийсь час натовп стояв сторопіло. Спершу вони шепталися, говорили стиха, побожно, в захваті і від дівчини, і від меблів, але згодом, наситивши свою цікавість і протверезівши, почали помалу наливатися люттю від голови до п'ят. До них доходило убозтво їхнього одягу, їхніх жалюгідних кімнаток і потворних жінок, що нидіють у лахмітті, й самі холодні, вогкі й зношені; і ось зненацька хтось запалює іскру глузливого сміху, хтось із тих, що знаходили сили вищиритись просто в обличчя своїй власній біді, викрикує: "Роздягайся, мала, я йду!" - і небезпечна хвиля сміху прокочується натовпом перед вітриною салону.

Юрба в такі хвилини починала колихатися, а мене охоплював панічний страх - не пробити б скло, не порізатись його скалками: це був страх за очі, за шкіру.

"Страх яка ґерла! Ух, я б її натягнув..."
"Гей, мала, лягай помалу, хай погляне братик Рале!"
"Як вона так може?"
"Та вона - шльондра, кажу тобі..."
"І хто ж це купить?"
"Не бійся! Повно таких, що куплять все, разом з нею..."
"Що ти рота роззявив, придурку?"
"Ніби ніколи манди не бачив!"
"А ми, люди... Яких ми крокодилів дома трахаємо!"
"Вважайте, дитину мені придусите!"
"Куди пхаєшся? Лишиться й для тебе, надивишся досита..."

Вигуки встромлялися мені в потилицю, прибивали мене до скла: було соромно і страшно водночас, що дівчина з вітрини почує голоси з вулиці. Але вона їх не чула. А може, чула, тільки їй було все одно. Вона повільно курила цигарку за цигаркою і, гойдаючись у кріслі, дивилася на нас зі свого акваріуму неймовірно світлими очима, які, здавалось, були не з цього міста, а звідкись здалека, де всі дівчата гарно виховані і виросли у кімнатах, схожих на цю.

Ми добре знали: ні меблі, ні дівчина не продавалися..."

(Момо Капор "Облудники"

Ну, як вам ото?
Схожу ситуацію можна уздріти у нас, у Львові: у салоні-крамниці меблі клєр "мешкає" така сама краля (пл. Катедральна)...
Чом би не влаштувати флеш-моб проти вітрини вищезгаданого салону?... А як буде повне іґнорування з боку вищезгаданої дівулі, можна (на кшталт фелінівських збиточників, хе-хе) усім народом попритулятися носами до шиби вітрини: ото буде видиво зі середини! (хе-хе).

Яндрух - 6-11-2003 у 18:40

...продовження „TOTALLY ABSURD, АБО ПОВНИЙ „ПЕ” ПО-АМЕРИКАНСЬКИ”

Especially for Volodymyr!
(As he would touch down on his buttooski...)

Швидкісний Підйом на Лижах
Uphill Skiing
US Patent 4,981,019* / Issued 1980
Див. на http://www.totallyabsurd.com/uphillskiing.htm

Отож, шановний добродію, чи вже чулисьте про найновіше зимове Олімпійське змагання - швидкісний підйом на лижах? (?!?!) Любите зимовий лижний спорт, але біля вас немає ані гір, ані якихось пагорбів, вже не кажучи про енергію, щоби цілісінький день кататися "з вітерцем"? Теперка Ви насправді можете швидко їздити взимку в горах (а то й без них!) на Лижах з Пропелером.
1980 року запатентований, цей винахід закріплюється на Вашій спині й керується вручну. Мирної самотності, котра, зазвичай, асоціюється з лижним спортом, бракуватиме Вам тут (гадаєте, "Запорожець" дуже гудить...). а про гальма навіть і не питайте.

Далі буде...

uphill_skiing.gif - 16kB

Яндрух - 9-11-2003 у 19:38

анихдот!

Що потрібно, аби справити враження на жінку:
- говоріть їй компліменти
- поважайте її
- пестіть її
- обіймайте її
- захищайте її
- витрачайте на неї гроші
- пригощайте вином та годуйте в ресторанах
- купуйте їй те, що вона хоче
- слухайте її
- залишайтеся з нею
- підтримуйте її
- ідіть заради неї на край світу.
Як справити враження на чоловіка:
- роздягніться і приготуйте пожерти.

(Хіба не так?...)

fish - 13-11-2003 у 16:18

колись як починала вчитися РНР зварганила простенький тестик, якого нас викладачка з вікової психології навчила. Хочете - побавтесь
http://www.zsu.zp.ua/99/h/love2.php

Яндрух - 13-11-2003 у 18:10

Там нема всіх питань на всі життєві трафунки...

Олекса Мандрівник - 27-11-2003 у 17:06

Жіноча логіка та всякі жахи

(такий собі ніби як тест на розуміння жіночої логіки, прошу не ставитись до того занадто серйозно

).
Одного сумного дня на похороні бабці молода дівчина зустрічає дуже гарного хлопця. То було кохання з першого погляду. Минає кілька днів і ця дівчина вбиває сестру. На допиті в поліції вона заявила: я вбила її тому що... (а далі ваш варіант відповіді)

Користувач Олесь - 8-12-2003 у 13:38

Під час другої світової війни німці підготували двох супераґентів для роботи на території Великої Британії. Аґенти володіли досконало анґлійською, кокні і оксфорд, ітон і йоркшир. Скинули їх з літака десь в середній Анґлії. Закопали вони парашути, вбрали твідові макінтоші і пішли до найближчої кнайпи. Там один з них замовляє:

-Two Martinies, please!

Бармeн:
- Dry?

Aґент:
- Nicht drei du Dumkopf. Ich habe gesagt zwei!

Яндрух - 17-1-2004 у 19:50

Анихдоти!!

Пішов Буратіно в кочегари... і згорів на роботі. А пішов би у водолази, з ним нічого б не сталося!

Плентається Шарик по дворі, ледь задні лапи волочить. Назустріч йому Тузик:
- Шарику, шо сталосі? Тебе шо, хтось копнув межи ніг??
- Та нє, - просто всю ніч ліхтарні стовпи мітив.
- Ну і шо з того?...
- Та один сі' виявив з поганою елєктроізоляцією!

(Во дає пес! Ну, але шо поробиш - так вже заведено там, між ними (тобто, межи псами): вони лиш знають собі, шо гавкати й "підливати стовпи". А чи відомо вам, шановні гості Форуму, чому пси "роблять свою справу", задираючи догори одну з задніх свої н…, ой… лап (залежно, з котрого боку вони підбіжать під такий любий для їхнього псячого ока стоячий предмет)? О, це довга історія… Ну, але так коротенько розповім вам.
То було ше за того, коли в річках текло молоко, в озерах булькотіла гаряча чоколяда, а чоловіки й жінки ходили по землі нагі (sic!), та (одне-одного) не стидалися. Ну а всі собаки - і тут увага! - ходили справляти свою потребу так, як ото і зара' роблять представниці слабшої половини чотириногих: присідаючи, тобто! Але одного разу на пса впав пліт, під котрим, власне, він справляв свою природну потребу! Відтак із сього часу, навіть найостанніший на світі пес, що хоча б на краплиночку себе поважає, робить "ото", супроводжуючи процес невеличкою фізичною вправою: задираючи угору одну свою задню лапу, - аби часом-коли отой зловісний пліт не впав на нього знову! А вже як буде падати, то вірна ніженька (що є напоготові!) відверне лихо і дасть змогу й надалі собі втішатися білим світом і, головно, сучками!
А ось щодо того, чому, власне, "слабші представниці чотириногих" і надалі продовжують "ходити до вітру" так, як ото робили їхні діди і прадіди - незбагненна річ! Шо поробиш - жінки... ##-##...)

(Ну, добре вже, добре - останній анихдот.)
Одного чоловіка запитують, чому він носить взуття менше на два розміри.
Той відповідає:
- Навмисно. Дружина в мене некрасива. До того ж зла. Готує погано! Син - бовдур! Теща - відьма!... Єдина радість у мене в житті - коли я увечері знімаю взуття.

Оце й усе!

Юрій Марків - 18-1-2004 у 16:24

Старий як світ анихдотт, та все ж.

Чоловік побував у відрядженні в Африці. Повернувся, пороздавав презенти, всі тішаться, один він мовчить, сидить коло вікна, міркує тяжко... Жінка до нього і так, і сяк, готує смачнющі наїдки, вдягає сексовну білизну... Ніц. На третій день такого ігнорування таки, перепрошую, вкурвлюється і робить чоловікові промивання мізків з погрозою - або розказуєш мені все, або йду з хати геть разом з дітьми. Чоловік зітхає важко і признається - зґвалтував мене в Африці самець горили... Жінка :-О :-))) і тоді :-( - чоловік все ж таки... Подумала, тоді каже, що все ж біда невелика - я нікому не скажу, ти - тим більше, а горил, подумай сам, все ж не говорить... Чоловік - і правда, не говорить, НЕ ПИШЕ, НЕ ДЗВОНИТЬ!!!

Олексій Мачехін - 21-1-2004 у 11:47

В селі Жуляни (біля Києва) місцевий бізнес - догляд за в'єтнамськими діточками, що їх батьки торгують тут на базарі. В сім'ї наших родичів шість років жили братик (з народження) і сестричка (з трьох років). Їх мама (в'єтнамка) торгувала на Троєщинському ринку, а тато (в'єтнамець) вчився в аспірантурі.
До дітей батьки приїзджали зрідка…
Прийшов час їхати до В'єтнаму. І тут проблема - діти зовсім не говорять в'єтнамською та й російською теж так собі. Натомість досконало володійють українською (дуже потрібна мова у В'єтнамі!!!).
Дівчисько телефонувало з Ханоя своїй нянці і плакала:
- Бааба Ліда! Я їх не розумію! І ще я хочу сала! А ці вузькоглазі мене рисом годують!

Я тільки переклав....

Dmy - 21-1-2004 у 18:45

Цитата:

Першим відправив користувач Olexiy
Я тільки переклав....

З в'єтнамської?!

Олексій Мачехін - 21-1-2004 у 20:22

Ні, з російської

Олексій Мачехін - 22-1-2004 у 14:25

Було село, у якому жили як українці, так і росіяни.
Прийшла зима, українці святкують Йордан. Наготували багато смачної їжі, приймають один одного у гостях, весело колядують, а бідні росіяни сидять у себе вдома та й ще голодні. Отож, питають вони одного доброго чоловіка,
що їм робити, як зайти до українців у гості, а той їм і каже: «Заходьте до них у хату та й вітайтесь: Христос Хрестився! Тоді українці запросять вас до столу, адже вони щедрі люди».

От і пішов росіян так як порадили. Але через кілька хвилин росіян вибігає з домівки, та такий наляканий!

От і питає його чоловік, який давав пораду, що сталося, а він
розповідає:
«Зашол я сказал, што говорілі, а оні всє хором: Славімо єво! От х.. оні мєня поймают».

Volodymyr - 22-1-2004 у 16:40

мдя...

Юрій Марків - 26-1-2004 у 12:02

Кілька днів тому мене вбила фраза в новинах ЛТБ про підготовк наших вояків до Іраку на Яворівському полігоні: "Якщо не звертати увагу на кучугури снігу, то ситуація аналогічна іракській пустелі" !!!!! :-) :-О Це ж який олігофрен склав такий текст...

Я дуже і дуже раджу

Олексій Мачехін - 5-2-2004 у 12:50

http://www.saatchiawards.kiev.ua/shortlist.php4

Яндрух - 7-2-2004 у 20:20

Вечірня казка.

Казонька проти ночі із головними дійовими особами:
"Фрузя" - малпа (по-нашому - мавпа), "Микита", він же Лис - лисиця чоловічої статі, "Вовк", він же "Неситий" - без ком., "Бабай" - борсук (добрий колєґа Лиса Микити, що мандрують собі любенько разом).

"... При дворі коло цариці
Є на місці фельдшериці
Малпа Фрузя, удова:
Ніби лікарка потрошка,
Ніби знахарка, ворожка,
А вродлива, як сова.

Хоч давно вже не панянка
І страшна емансипантка,
Всіх ненавидить мужчин,
А до мене потихеньку,
Чує щось її серденько, -
Звісно, що не без причин.

Правду рікши, у цариці
Я їй місце фельдшериці
Виєднав - і дуже рад;
А тепер вона, небоже,
Все в дворі зробити може,
Всіх на свій звертає лад.

Та хоч би мене й не знала,
То за мною би обстала,
Бо не любить - се я знаю
І скажу тобі, Бабаю, -
Швидше нам минеться шлях.

Ще як з Вовком мандрував я,
Раз в чужину заблукав я
Аж над море, в Малпин край.
Змучені оба, голодні,
Нічого зловить не годні,
Хоч лягай та умирай.

Глянь - між скалами криївка,
Малпи Фрузі се домівка,
От Неситий повіда:
"Йди, Микито, в сю хатину,
Може, нас приймуть в гостину,
Бо тяжка нам тут біда".

Йду я, входжу - серед хати
Малпа, наче чорт лабатий.
А круг неї діточки,
Та такі вам обридливі!
Чортенята всі правдиві,
Що аж страшно, бідочки.

Визвірились всі на мене,
Аж пробігло щось студене
Попід шкіру - тьху, пропадь!
Очі всі повитріщали,
Зуби так понаставляли, -
Думалось: от-от з'їдять.

А Малиця, та почвара,
Підступа, мов чорна хмара:
"Що вам треба? Хто ви є?"
Ну, я їй давай брехати:
"Я прийшов, щоб вам віддати
Ушанування своє.
Із далекого Підгір'я
Богомільний, чесний звір я
І, мабуть, свояк ваш єсть, -
З прощі йду - та, чувши масу
Про красу і мудрість вашу,
Я прийшов віддать вам честь".

Подобріла Малпа зараз,
Від тих слів аж облизалась.
"Прошу сісти! Так, значить,
Ви про мене щось чували?" -
"Пані, ах, які похвали
Фама скрізь про вас кричить!

А сі любі ангелятка -
Ваша діточки? А татка,
Певно, дома десь нема?" -
"Ох, мій пане, я вдовиця!
Та вам, може б, поживиться?
Зараз зладжу я сама!"

"О спасибі, люба пані!
(А в кишках, мов в барабані,
Пусто, марша тне живіт!)
Їсти в вас я й не посмів би!
Вашим любим словом хтів би
Ум свій, серце напоїть!"

"Бачу, друже, що ти чемний,
І розумний, і приємний, -
Любий гість мені такий!
Будем говорити много,
Та проте поперед всього
Зараз їж мені і пий!"

І метнулась до комірки,
Принесла аж три тарілки
М'яса, шницлів, ковбаси:
Перед мене все приносить,
"Їж! Чом більше не їси?"

Ну, я їм, аж хата ходить!
Малпа тим часом розводить
Теревені всі свої
Про жіночі нерви ніжні,
Про мужчин чуття побіжні,
Про рабство жінок в сім'ї.
Про "небіжчика" спімнула
Та й тяженько так зітхнула:
"Він мене не розумів!"
Далі скочила в культуру,
Ворожбу, літературу,
Стрій, політику і спів.

Я потакую й смакую,
Та для форми десь-якую
Опозицію зведу;
Малпа спорить, гарячиться,
Бачу, потік не скінчиться,
Тож, наївшись, більш не жду.

"Пані люба, я щасливий,
Що такий тут скарб знайшов!
Тут' скріпив я тіло й душу,
Та простіть, спішити мушу,
Та прийду швиденько знов".

Малпа щось там ще плескала,
Я не слухав, як дам драла,
Коло Вовка опинивсь.
"Ах, Микито, я тут гину,
А ти там цілу годину!
Ну, приніс що? Пожививсь?"

"Пожививсь, - говорю, - брате,
Та з тобою страву брати
Не подоба, просто стид.
То ти йди до хати, друже,
Малпа гостям рада дуже,
То й тебе вона вгостить".

Вовк у хату. Я се бачу,
Добре знаю вовчу вдачу,
То під стінку притуливсь,
Слухаю. Ось Вовк вітаєсь,
Малпа щось його питаєсь, -
Вовк на лавці розваливсь.

"Дай обідать, Малпо глупа!
А се що? Чортяток купа?
Ну, та й погань, боже крий!
Та-бо й ти - хай дундер свисне!
Глянеш - молоко аж кисне...
Ну, а де твій чорт старий?"

Так Вовчисько ляпав здуру.
А втім Малпа цеглу з муру
Як ухопить, як шпурне
В саму морду - боже любий!
Висипала штири зуби...
Мій Неситий як ревне!

Був би Малпу вбив на місці,
Ба, коли Малпи звинніщі,
Як не скочать діточки:
Сей камінням Вовка пряжить,
Той знов очі видрать важить.
Двоє хапле за дрючки.

Лущать, б'ють без милосердя!
Ледво-не-ледво відпер я
Двері й крикнув: "Вовче, йди!"
От він вискочив в тій хвили,
Бо були б його убили,
Ніби гамана жиди.

Відтоді у Малпи Фрузі
Став я в ласках по заслузі,
Вовк же гірший полину.
Тож я вірю щастю свому:
Серед бурі, серед грому
Інші тонуть, я сплину".

Отака велась розмова,
Поки шляхом Лис до Львова
Враз з Бабаєм дочвалав!...

(Іван Франко "Лис Микита"

(Се була казонька на ніченьку спокійную, абисьти добре спали й цигани вам не снились.)

Яндрух - 19-2-2004 у 19:41

Анекдот!

Був собі один мужик: як тільки вип'є - завше прокидається у витверезнику. Вирішив він тоді купити півлітра і випити в себе вдома під ковдрою. Сказано - зроблено: купив, прийшов додому, роздягнувся, заліз під ковдру і випив. Вранці прокидається - у витверезнику. Підходить до мента й запитує:
- Як так: я ж вдома, під ковдрою пив?
- Саме в ковдрі ми тебе й забрали, коли ти за третьою йшов.

Трибуни заревіли. Організатори задоволені. Жарт із канцелярською кнопкою вдався!

##-##

Яндрух - 14-4-2004 у 17:04

І знову повернулися до нас наші «винаходи»!!
Отож, зара’ – пару „винаходів” для любителів пограти в ґольф!
Ось, напр., пан Пелещишин вельми полюбляє „позаганяти кульки в лунки”, нє, пане Андрію?!..
Нам добре відомо, що вельмишанований тут усіма нами пан торік замість того, щоби засадити город бульбою на своїй фазенді, взяв та й розбив поле під ґольф (який жах для сусідів!!): розрівняв пляц, засіяв англійського газону, посадив по периметру дІлянки „верби й тополі”... Й теперечки, мабуть, сидить й втішається! Молодець!!

TOTALLY ABSURD INVENTIONS, АБО ПОВНИЙ „ПЕ” ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Отож, „винахід” № 1:

12-мм Вогнепальна Ключка Для Ґольфа
12 Gauge Golf Club
US Patent 4,176,537* Видано 1979 р.
Див. на http://www.golfsgoofiestgadgets.com/12gaugegolfclub.htm

Ви замахалися грати в ґольф? За допомогою 12-міліметрової вогнепальної ключки у вас теперка завше можуть виходити сильні потужні удари по м'ячику! Для того, аби вставити бойовий заряд, у нас є з особливої породи дерев ручка - "приклАд", "дуло" й завантажувальне віконьце з тилу. Бойок підривника вступає у дію заразом із тим, як Ви закоцали сприятливий момент, аби запустити ваші м'ячики ув небуття (обережно!).
Авжеж, на полі для ґольфа стане такий гук, як на військовому полігоні, а віддача вашої "біти" може "вивести з гри" кількох глядачів, тож, ми гадаємо, що настала вже пора, аби розпочати новий Xtreme Golf Tour (XGT) - "Тур Екстремального Ґольфу"!

І винахід № 2:
Ключка для Ґольфа з Реактивним Струменем
Jet Propulsion Golf Club
US Patent 5,179,864* Видано / 1999
Див. на http://www.golfsgoofiestgadgets.com/jetpropulsiongolfclub.htm

Більшість з нас уміють добре замахуватися ґольфовою ключкою. Проте більшість з нас не збагнуло над використанням реактивного струменя, аби сильніше зафігарити по нашому м'ячику й послати його прямісінько в лунку. Як пояснює Винахідник, "Ключка З Реактивним Струменем" - це ключка для гри в ґольф, що за допомогою реактивного струменя надає прискорення м'ячикові".
Так, шо правда - то правда, людоньки!… Рівно ж, як і той закон фізики, з-за якого реактивні винищувачі можуть розганятися до 1100 км/год, і з-за якого ви тепер можете запустити свій м'ячик на висоту та віддаль, про яку досі лише мріяли! Водяна помпа високого тиску, що вступає у дію за допомогою бензинового движка, перекачує через шланг воду з бачка 19 до Вашої пустотілої ключки. Як будете готові, аби "нанести удар", розчистіть місце "для стрілянини", накрийте свій візочок з спорядженням якоюсь цупкою фігнею, потім натисніть на червону кнопку 9 й добре тримайтеся. Знизу, з-під біти, під високим тиском, проштовхуючись вперед у напрямку Вашого м'ячика, подібно до винищувача F-14, що стартує з авіаносця, шубовсне вода. А тепер давайте лише надіятись, що у вас досить непоганий зір, щоб визначити місцезнаходження Вашого м'ячика, - так як він приземлиться на віддалі 650 м від вас.

Далі буде...

jet_propulsion_golf_club.gif - 12kB

Яндрух - 14-4-2004 у 17:11

А зара’ добірка анекдотів!!

Прийшов чоловік додому на світанні. Роздягнувся у вітальні, пройшов у спальню, підійшов до ліжка, на якому спить дружина, підняв ковдру, дивиться й бурмоче:
- Кра-су-ня! Була б чужою – ціни б не мала...

***

Приходить чоловік додому і бачить заплакану дружину.
- Що трапилось, люба?
- Твоя мама мене образила!
- От дурепа, як вона може тебе образити, якщо мешкає в іншому місці?!
- А вона тобі листа надіслала, а я відкрила!
Чоловік бере листа, читає й запитує:
- Ну і де ж тут образа?
- А ти в самому кінці прочитав?
P.S. Люба невістко, не забудь показати листа Василю!!!

***

- Куди нам повісити цю картину? – запитує чоловік.
- Ось на цю стіну, - відповідає дружина. – Молоток і цвяхи – в ящику. Бинти та йод – в аптечці.

***

- Чому неголений, чому кола під очима, ти що - пив?
- Чому одразу – пив? Просто заснув на склянках!

***

Одна подруга каже іншій:
- Я прочитала багато спеціальної літератури і тепер можу задовольнити будь-якого чоловіка всіма можливими способами. Але досі ніхто не захотів зі мною одружитися?
- Просто ти не знаєш головного чоловічого кайфу: отримати від жінки задоволення всіма можливими способами і не одружитися з нею.

***

Чоловік – дружині:
- Люба, ти вмієш грати в хованки?
- Так, звичайно, любий!
- Ну, то сховайся так, щоб я тебе ніколи більше не знайшов!!!

***

Вертає шахтар зі зміни уночі. Змучився, ледве ноги волоче.
Роздягнувся абияк, проходить на кухню повз спальню, заглядає – там його дружина з якимось чоловіком у ліжку.
Шахтар з подивом:
- І хочеться ж вам...

***

4-річна дівчинка підходить до свого батька (напевно подивившись телевізор) й каже:
- Тату, а ти зі своєю секретаркою спиш?
- (Після паузи) Ні.
Але дитина допитлива.
- А чому?
- (Ще довша пауза) Мама не дозволяє.

***

- Дотепер – не збагну, як я могла завагітніти? У мене цього місяця і чоловіків майже не було...

***

Псевдореклама.
Після того, як я почав пити, від мене пішла дружина, відвернулися батьки і друзі. Але я став вживати таблєтки Лайнуса Поллінґа – і до мене повернулися всі: Елвіс Преслі, покемони...

***

Один цар покликав до себе американця, француза й українця і каже: „Беріть собі коней і скачте. Скільки проскачете – та земля ваша”. Скаче американець годину, другу. Думає: „Ну, тут і дітям моїм вистачить й онукам”. Скаче француз годину, другу, третю, п’яту. Думає: „Ну, всьо. Кінь утомився. Вистачить”. Скаче українець п’ять годин, десять... Кінь падає як мертвий. Він його кидає й біжить далі. Біжить, біжить, сили його покидають. Падаючи, він зриває з голови шапку і кидає її вперед з лементом: „А це під помідори!!!!!”.

***

- У вас є лижні боти 54-го розміру?
- Якого?!!
- 54-го.
- А для чого вам тоді лижі?!

***

В інституті іспити. На сходах сидить дівчина й щось напружено зубрить. Повз неї проходить панк. Зупиняється, поволі вдивляється в книгу й так само поволі, з розумним виразом обличчя:
- А-а-а, алгебра, знаю, знаю, її вб’ють у кінці.

***

У барі до чувака підходить шикарна блондинка і чарівним голосом мовить:
- Лише три слова – і я зроблю усе, що ти забажаєш, й усього за 100 доларів.
- Поклей мені шпалери!

***

Жили собі два друзяки, які любили випити, за що кожному діставалось від їхніх дружин. І домовилися якось вони називати горілку „книгою”, а пиво „журналом”. Їхні розмови виглядали так:
- Я, от, книгу купив – приходь, почитаємо!
- А я журнал. Приносити?
А одного разу дзвонить один другому й каже:
- Приїжджай якнайшвидше – тесть рукопис приніс.

***

До аптеки заходить гарна дівчина в норковій шубі. Фармацевт запитує:
- Ви щось хотіли?
У відповідь дівчина розкриває шубу (під якою одягу взагалі немає!) і каже:
- Розумієте, я вже місяць не бачила чоловіка...
- Розумію, розумію, ось, візьміть ці краплі на очі...

***

Пацієнт б’є ногами психіатра, що лежить на підлозі й промовляє:
- Це хто нервовий?! Це я нервовий?!!

***

Зовсім п’яний перукар голить клієнта.
- А ви мене не поріжете?
- Як я тебе, дорогенький, можу порізати, і-ік, якщо я тебе навіть не бачу?

***

Зупиняє грузина інспектор. Розглядає права:
- Громадянине, щось фотографія у вас дивна?!
- Чого не подобається, дараґой, ось я – третій праворуч.

***

А я спеціаліст по бабах.
Шо, дуже ласий до кобіт?
Нє, я по інших бабах – дуже люблю стріляти! Ба-бах, ба-бах...

***

Мама сварить синка:
- Нашо ти на холодильнику букву „Ж” намалював?
- Це не „Ж”, а – сніжинка!
- Ага! а п’яним гостям ти це пояснив?!

***

Лікарю, коли я кінчиком язика торкаюся до кусочка фольги, у якій до цього пекли картоплю, у мене поколює за вухом. Що це означає?
- Що у вас надто багато вільного часу!

***

- Я своїм дітям колискові люблю співати. Можу до третьої години ночі. Іноді навіть з друзями.

***

Кухня. Тиша. Відчиняється холодильник. Звідти вивалюється величезна миша. Пузата, мордата, шия обмотана сосисками, в одній руці - шматок сиру, в іншій – шпондер, й поволі так чимчикує вбік маленької нірки. Перед ніркою стоїть маленька лапавка, а в ній – маленький сухий шматочок сиру. Підходить, дивиться й каже:
- Ну, чесне слово, - як діти!

***

Купив на кухонний стіл дуже слизьку клейонку. Всю ніч з кухні долинали звуки тарганів, що падали, і приглушений мат.

Користувач Олесь - 16-4-2004 у 15:35

Один німецький селянин хотів купити собі порядне авто. Проте, його зупинили високі ціни ріжних незрозумілих доповнень і аксесуарів.
Одного дня керівництво тої автомобільної фірми вирішило купити для свого відпочинкового ранчо високопродуктивну корову. З цим вони звернулися до знаного фермера - згаданого вище селянина. Той їм продав корову, а до рахунку додав детальний перелік аксесуарів до базового варіанту.
Отже:
одна корова, базовий варіант - 2400 ЕУР
чорно-білі плями - 150 ЕУР
обшивка з натуральної шкіри - 100 ЕУР
молочний літньо-зимовий резервуар - 50 ЕУР
чотири випускні вентилі по 12,50 кожен - 50 ЕУР
подвійний передній поглинач ударів по 17,50 - 35 ЕУР
пристрій екологічного удобрювання - 60 ЕУР
копита парні всесезонні - 100 ЕУР
двопальцеві гальма передні і задні - 400 ЕУР
напівавтоматичний відганяч мух - 30 ЕУР
багатоголосний сигнал - 135 ЕУР
галогенні очі з заплющуванням - 150 ЕУР
комбінований пристрій на обробку паливного матеріалу - 1250 ЕУР

Всього, в замовленому варіанті, - 4910 ЕУР

Яндрух - 16-4-2004 у 19:16

Ось і знову до нас завітали "винаходи"! Нині пропонуємо Вам дуже корисну й практичну штукенцію, яка стане Вам у пригоді під час НП (ой, не доведи...).
(Її варто тримати у себе в туалеті...)

TOTALLY ABSURD INVENTIONS, АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Туалетна Дихальна Трубка
Toilet Snorkel
US Patent 4,230,746* / Видано 1982
Див. на http://www.totallyabsurd.com/thisweek.htm

Що, власне, робить оцей чолов'яга? Підтримує зв'язок зі своїм сусідою за допомогою свого нового Туалєтного Телефону? Накачує свій Надувний Туалєт? Чи просто пускає бульбашки? Так, добре - правильною відповіддю буде... Жодна із Вищезгаданих! Цей чувак легко та вільно дихає за допомогою Туалєтної Дихальної Трубочки, розробленої спеціально, щоби забезпечити Вас ковтком свіжого повітря під час пожеж у багатоповерхових будинках (на кшталт сихівських "панельок"..., хе-хе).
У більшості пожеж, це - дим, що буде огортати вас, а якесь джерело "свіжого" повітря може врятувати життя. Тому наш Винахідник і придумав спосіб, щоб пропхати дихальну трубку крізь "хитросплетіння труб, яких ліпше навіть не торкатися" у Вашому туалеті, отож Ви можете собі вдихати повітря з каналізаційної труби замість диму. Але ось і наше питання цьому ... : хіба замість цього він не міг так просто узяти й "винайти" Дихальну Трубку з Краником?

Далі, як звичайно, буде...

Анонс "винаходів", які можна буде уздріти вже наступного разу!!

Отже, на сей раз у ролі Винахідника виступає Ваш покірний слуга: так, так, - Яндрух отримав "ліцензію" від Теда Ван-Кліва (Ted VanCleave), зачинателя, "хресного батька" Totally Absurd Inventions, на "продукування" українських, таких наших рідненьких, із нашим неповторним козацьким колоритом, "винаходів".
Отож, наступного разу - "Окуляри з витиралками", "Wipers glasses"!!
Отсей "винахід" полегшить життя усім, хто носить окуляри в умовах поганої видимості, як от: сильний дощ або сніг, завірюха чи інші вибрики матінки-природи!

Яким чином працює наш "винахід"? Дізнаєтесь тут наступного разу, завітавши на сторінку "Усяка дурня"!

Координати містера Ван-Кліва:

Ted VanCleave
http://inventionshowcase.com/about.htm

Invention Showcase
2100 N. Beachwood Drive, Suite 407
Los Angeles, CA 90068
info@inventionshowcase.com
або персональний e-mail самого Теда: ted@totallyabsurd.com -

800.856.9025 toll free
323.856.3050 local
530.684.7724 fax

toilet_snorkel.gif - 29kB

Яндрух - 20-4-2004 у 17:47

Так, наші "Окуляри з витиралками" ще зачекають...

... бо наступний "винахід" з нетерпінням очікують молоді (а отже - недосвідчені) татусі й мамусі, як от: пан Андрій Пелещишин, шановна Одарка, Зіронька (мабуть)... ##-##

TOTALLY ABSURD INVENTIONS, АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Душик Для Немовлят
Baby Shower
US Patent 5,647,131* / Видано 1991
Див. на http://totallyabsurd.com/babyshower.htm

Немовлята обкакуються. О, так, - ми розуміємо, що для декого з вас це може бути несподіванкою, але... таке трапляється. Це, м'яко кажучи, може бути важкувате завданнячко: намагатись втримати однорічного малюка, що звивається на всі боки й не дається, і обмити його крихітну попку.
Душ... заким відрегулюєш холодну/гарячу воду, а ванна... о-о-о - яка здоровенна!, а пів'кухлика нормальної води, завбачливо приготовленої, взагалі хоче розтектися по усіх-усюдах й розхлябатись на підлогу. Однією рукою ви намагаєтесь втримати свого "круть-вертя", а іншою одночасно заміряєтесь на влучне попадання по вертлявій маленькій дупці.
О-ой, ми слабі від того, то завше є нам "на голові"... Але не бійтеся: "Душик Для Немовлят" - вже тут! Наша "купіль" присобачується на стінку вашої ванни й уповні регулюється під "засранців" геть усіх габаритів! Помістіть - самі знаєте кого, самі знаєте куди, й ніжні теплі водяні бризки зроблять свою справу - станеться диво: ви будете щасливі від того, що взяли й не зробили як звичайно ("хлюп-хлюп", тобто...). Гаразд, можливо, "щастя" буде трохи "аж занадто", але, гов - нас не виніть. Ми навчені на "туалетах"...

(##-##) Далі буде...

baby_shower.gif - 19kB

Яндрух - 28-4-2004 у 19:24

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

Так, отже "винахід", котрий люб'язно для усіх нас "придумав" ваш покірний слуга - "Окуляри З витиралками", "Wiper Glasses": вже ось тут! Зустрічайте!!

Окуряри З Витиралками
Wiper Glasses
Винахід: код - ЦУ[я]Рк, № 0001; придумано - Яндрухом, 2004 р.Б.

Якось, приїхавши одного разу зі села ду Львова, на автобусну станцію, я йшов собі вулицев Підвальнов, тєгнучи в обидвох руках по великій картатій торбі (ті, що з цирати: вони, ті торби, зара є в моді в нас; я во дивуюсь, чому наші студенти не ходять з ними на науку: вони є дуже практичні, і в них, напевно, має багато сі влазити книжок і бутербродів).

В тих торбах я віз ябка - ду Сихова, де живе моя ріднє, і дешо на продаж, аби мати з того який зиск. Торік яблука ся вродили, як нІколи на світі: вже й худобі їх давали, але й та вже їх не хоче їсти! Тож тре' було нагально шось робити із тими ябками, аби сі не піпсули ду кінця.

От так, шоб троха спочити від того села, я вирішив кавальчик дІлянки пройти пішки: троха ся на львівських панєнок пудивлю, себе покажу (!). А то знаєте, на силі в нас нудно троха: ні якого кіна тобі в нас сі пудивити, ні казети якої почитати б, до тиятру сусідку Зоську витігти - одні курови, городи, гуспударка тощо. ДівкИ в нас звичайні, сільські, шо там говорити - ні до якого порІвняння з львівськими панюсями (а тим більше, з Кайлі Міновґ, хе-хе), шо так файно надушені, а вбрані як... о-о-ой, то чоловікови можна здуріти!

...Ви знаєте, та робота на силі, ті гуспударки забирають в чоловіка цілий день: отак приходиш вечером ду дому, з того поля, і тобі вже ніц ся не хоче! Ані припалити троха в п'єцу, бо в хаті зимно як в псярни, ані яку книжку си почитати, ані в якій старій казеті си крусворда порозв'язувати - лиш тільки-но включу си того комп'ютера, шоб перевірити, чи яка ми елєктронна пошта не прийшла, чи в Інтирнеті тому шось сі пудивити. Але шо т тому Інтирнеті доброго є: одні лиш голі кубіти, шо аж сі просят... І шо я буду з ними рубив, шо?! От якби котра взєла і якось вийшла з того компутера ду мене, то тоді инша справа, а так... Постелю си ліжко, помолюсі й покладусь спати. Бо завтра знов робота чекає.
(Але зимно то є спати так-во одному, скажу вам я...)

І во так йшов я собі хідником, йшов, а що на дворі дощ лив такий, як з відра, то, з-за того, що ваш покірний слуга інколи (!) носить окуляри (як от на великі свєта, на празник, і во ду Львову си вдєгнув їх), то "склалися ми' умови поганої видимости": дощ не давав ми добра видіти! Мусів розвести руки (з важезниими торбами!), аби з ким сі не стукнути: а так люди мали мене обхОдити. Пару раз си намочив в калюжах ноги, ледь не попав був під трАмвай. Втім, таки наштовхнувся раз на якусь даму, то вона вже була готова здийняти лемент, - мовляв, гвалтуют. Насилу втік з "місця пригоди".
От так я змок як цуцик, заким дістався того Сихова, де вже чекала на мене "вся моя ріднє".

Десь по кількох днях, в себе дома, як була якась неділя, прийшовши з церкви, думаю, - візьму та й полежу си трохи: тим більше, шо до Зоськи зайти ше було троха чісу - вона, певно, теж спочивала си ду настання вечора... І во-так, лежачи на канапі й "намагаючись думати про шось приємне", спало ми на гадку таке ось: а шо як би взяти та й приробити би до окурярів такі витиралки, що є на автах! Тільки, ясно, маленькі. Десь можна, напевно, їх знайти в тому Інтирнеті. Свої зворотньо-поступальні рухи вони б мали виконувати за допомогою маленького елєктромоторчика, який можна приварґанити на переніссі, і він (той моторчик) живився б елєктрикою від такої маленької пудувгастої батарейки. Одної! А включався би кнопкою на тому ж переніссі. От пригадайте, наші очі розташовані з боків голови, й межи ними є таке заглиблення, а там багато-чого можна помістити (##-##). Я так си думаю, шо то би не заважало очам дивитись на божий світ. А й ба більше: в дощ, мокрий сніг чи яку віяницю наші "окулярні витиралки", на кшталт автомобільних склоочищувачів, змітали б краплі дощу або сніг до долу, тобі під ноги, і ти б, з двома вільними руками, гордо й невимушено йшов би собі далі, у той час як інші "бавилися" б з тими дурнуватими парасолями.
(Кінець-кіньцем, можна придумати і омивач шкелець, який би змивав усяку грязюку, що попадає на ваші лінзи з такого аґресивного середовища, яким є наші вулиці, - точнісінько як то бризкає й омиває лобове шкло авт. Але я думаю, що то буде важко "втілити в життя", бо від тої "пахнючої гидоти", що має такий приємний запах (як і в згаданих повище панєнок, хе-хе...), і яку заливають в омивач лобового шкла автомобілів, можна осліпнути...

P.S. Отож, тепер маю запИтання до вас, шановні форумісти: скажіть-но мені, "як художники художнику" - хто б міг намалювати отаке, котре, мабуть, і не присниться у найстрашнішому сні?...
(Але котре, проте, спало на думку Яндрухови однієї неділі, хе-хе...)

(Мальовидла свої, прохання, скидайте на: sancraft_42@hotmail.com)

сумна - 29-4-2004 у 08:08

Чи згодиться пан Автор на невеличке вдосконалення?

Напевно, ви нераз спостерігали, які фатальні наслідки має протирання лобового шкла, коли дощ плавно перетікає в сніг з невеликим морозом. Тоді шкло вкривається тонким шаром льоду.
Тому пропоную припасувати до Вашого винаходу ще й невеличкі шмАточки (сиріч ганчірочки), щоб вони в описані мною критичні моменти витирали шкло насухо. В суху погоду, коли шмАточки непотрібні, вони можуть ховатися у вухах, оберігаючи їх власника від надмірного шуму.

Яндрух - 29-4-2004 у 16:38

Так, то є ідея!!

(Я вже з ніг збився, шукаючи по базарАх ті "витиралки". До кого б не підійшов, то кажуть, шо є багато вар'ятів на світі, але такого бачать вперше..., ##-##)

dr.Trollin - 29-4-2004 у 23:49

(тоном морського вовка) щурі сухопутні!!!
Витирачки... Шмаааатки...
ТЬХУ та й Годі.

НІ!!

Удосконалені Окуляровитирачки (штормовий варіант)
Удосконалення: код - ЦУ[є]Рк, № 0002; придумано - Яндрухом, модифіковано dr.Trollin 2004 р.Б.

Пристрій, що відрізняється віж запропонованого Яндрухом (ЦУ[є]Рк, № 0001) встановленням на оптичні посилювачі (класу окуляр) Колових обертальних шкел з Підігрівом.
Пеервага запропонованого методу полягає у Недопущенні виникнення механічних пошкодженнь у процесі склоочищування та Підвищенній самоочистній здатності.

*тюнінг* опційно пропонованими настройками є нанесення акустоненеруючих рис та надпилів на зовнішній обертовій частині Удосконаленої Окуляровитирачки.
торговий слоган -- "Поставимо на Ваше укохане Звучання на Вашу укохану Ноту"

Яндрух - 2-5-2004 у 16:53

Та-а-ак, - а шеренги наші-то поповнюються, правда?!

Раз так, тоді нехай під № 0002 іде "модифікація" Сумної, а під № 0003 - dr. Trollin'а:

dr.Trollin - 2-5-2004 у 22:09

2Яндрух "під № 0003 - dr. Trollin'а"
п-п-п-пора закінчувати пиятику.
Кажут (люде добрі), жи мене вже (ик-к) т-т-троє.

Яндрух - 4-5-2004 у 16:28

Так, мабуть, того дня багатьом троїлося, хе-хе...
(День міста, нічо не поробиш...)

Яндрух - 4-5-2004 у 16:44

Добре, отже ofiційno z@тvерdжуємо наступне, а саме:

Окуряри З Витиралками та ШмАточками
Wiper 'n Shred Glasses, invented by Yandpyx, modified by Cymna
Винахід: код - ЦУ[c]Рк, № 0002; придумав - Яндрух (2004 р.Б.); вдосконалено - Сумна, 2004 р.Б.

Се одне. І друге:

Удосконалені Окуряри З Витиралками (штормовий варіант)
Perfected Wiper Glasses (weatherproof modification), invented by Yandpyx, improved by dr. Trollin
Винахід: код - ЦУ[d.t]Рк, № 0003; придумав - Яндрух (2004 р.Б.); удосконалено: dr. Trollin, 2004 р.Б.

Але в мене ту' вже на підході новий "винахід"!
Так шо наберіться терпцю й очікуйте з дня на день на черговий "сон рябої кобили"..., ##-##...
(І скажу вам по секрету, шо це буде одна така-собі дивовижна палка..., ##-##...)

Яндрух - 5-5-2004 у 19:16

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

Так, - ось зустрічайте новий "винахід", люб'язно "винайдений" для усіх нас вашим покірним слугою!
(І все знову із тої ж "городньо-польової" теми..., ##-##)

Диво-Палка
Amazing Telly Pole, invented by Yandpyx
Винахід: код - ЦУ[я]Рк, № 0004; придумано - Яндрухом, 2004 р.Б.

Одного разу восени ми збирали врожай на полях. І надійшла черга врешті до фасолі з шпарагівков. Тож, повитягали ми вже добре засілі в землю тички, поздирали з них увесь той горох і подались собі додому.
Там стручками понапихали ми повнії міхи й виволокли їх на стрих, а тички поскладали рівненсенько під стодолов (аж любо дивитися було на них..., ##-##...): хай собі лежать до другого року!

А ввечері, як помився, наївся, з Зоськов цокнувся, […], дай, думаю, спочину-си трохи з такого труду без цілий день перед телевізором. А що в силі живуть по-простому, бо такими є ми від природи і не гонимось за яким "гайтеком з Ельдурадо", а дивимось старі Елєктрони на кнопки, то, аби переключити си яку програму, мусів ставати зі свого фотелю й чалапати ду телевізора.

І во так, пару раз си повстававши, прийшла ми до гулуви удна річ: а шо, як взяти одну з наших городніх тичок, що лишень нині ми позабирали з гурода і котрі теперка лежать собі мирно в купі під стодолов, й орудувати нею, як новітнім пультом для дистанційного керування?! То був як грім серед ясного неба! Я хутко вискочив з хати в глупу ніч й метнувся ду студоли (ше забіг до їдного місця...) й притьмом уже вертав з довгою тикою в руках.

І ось так, розвалившись собі в фотелю, в одній руці тримаєте фляшку пива, в другій - довжелезну палицю, яку ви собі, як но тільки захочете, направляєте прямісінько на потрібну кнопку в телевізорі й тицяєте по ній!
Просто й невибагливо!
(Але, гов, чекайте: варто подумати, що буде з вашим телевізором десь так за місяць? Пів'біди, як но лишень кнопки повтискуються до середини. Бо так отією "Диво-палкою" можна і екран телевізора побити...)

P.S. Забігаючи наперед, одне з можливих удосконалень нашої "Диво-палки" ввижається мені у світлі справжнього high-tech: "Диво-палка-телескопка"!
Так, вона вже не мозолить вам очі посеред хати, а покоїться собі на журнальному столикові. Захтіли змінити надокучливу передачу - палку в руки, різкий

випад нею в напрямку телевізора й вона, як вудка-телескопка, видовжюється, аби сягнути потрібної кнопки! Подаєм її різко на себе й "Диво-палка-телескопка" знову набуває свого первісного, такого непоказного вигляду! Чисто й акуратно!
(Але, тут, напевно, ви вже точно не то шо поломите всі кнопки, а й поб'єте весь телевізор..., ##-##...)

P.P.S. А як ше далі "забігти", то цю палку можна зробити на спружину! Тоді вам взагалі не треба буде робити ані найменшого поруху руками!!
Взявши в руки, натискаєте на кнопку й потужна пружина (з мотоциклетного амортизатора!) вмить розпрямить вашу "Диво-палку" й увімкне потрібну програму в телику!
(І не тільки потрощить його, а й проб'є, напевно, стіну за ним..., ##-## ...)

Далі має бути...

(Хто вміє малювати - скоренько зголошуйтеся! Нагородою буде ваш підпис (автограф, ініціяли тощо) на вашій же "роботі" у http://www.totallyabsurd.com (може колись, в майбутньому, ##-##...). А мальовидла свої, прохання, скидайде на: sancraft_42@hotmail.com)

Яндрух - 6-5-2004 у 17:14

Тю з тими "винаходами!
Вже чуваки-байкери надзвонюють... Мовляв, всьо, п... хлопови - вже марити почав на повну катушку! Ліпше би ти, Яндруху, покинув ту фігню, ті свої "гуспударкИ" й поїхав би з нами на party ду Перемишля: там влаштовують грандіозну "тусню" байкерів з цалої Європи... ов..., пардон - ЄС! А надалі "проповідував" би своє "мотоциклєтне слово".

Шл... би трафив, з візою тою тре тепер шось мудрувати...
Хоч вже давно подумував придбати новий шолом...
…безпосередньо в European Union!

(Але, зрештою, можна і утнути який "винахід" на мотоциклєтну тему, нє?!)

Анекдот до теми!!

Їдуть четверо на мотоциклі без коляски. ДАЇ'шник заповзятливо махає паличкою, намагаючись спинити їх. Один з мотоциклістів кричить менту:
- Ну куди ми тебе посадимо - на голову чи шо?!
http://www.xjrteam.com/PHOTO_DU_MOIS/XJR4cyngles.JPG

сумна - 8-5-2004 у 13:36

2 п.Яндрух:
На Ваш розгляд маленьке вдосконалення.
На кінці палки-телескопки могли б бути на вибір - вістря для поціляння в кнопки телевізора або присоска. Отак сидите собі в фотелі, вгрілися, аж тут захтілося вам щось вгризти чи випити. Тоді берете палку-телескопку на спружині і стріляєте присоскою в дверцята холодильника. Тягнете на себе, відкриваєте і тою ж присоскою берете все, що душа забажає. Правда, є дві вимоги:
1. Холодильник має стояти так, щоби його видіти з фотеля. Ну, може треба буде завалити кухонну стіну, але то байка.
2. Іжу в холодильнику треба буде тримати в металевих банячках, а пиво - в пластикових пляшках, щоби ся не побили.
Але ж зате який буде культурний відпочинок!

Ще одна заувага: якщо телевізор має сенсорні кнопки, то палка-телескопка мала би стріляти вашим пальцем. Тут треба продумати механізм.

І ще: ви ж там на мотоцику сильно не гасайте, бо ми чекаємо нових винаходів.

Яндрух - 11-5-2004 у 17:17

Ов, нарешті маємо вдосконалення від вдячних форумістів!...

Яндрух - 11-5-2004 у 17:20

...Я, як вповів сусідці Зосьці про те, шо "розробляю" ту "диво-палку", то вона так сі заінтригувала... отою... власне... ди-и-иво... па-алкою... Бідачка, напевно, си думала про одне тілько-но... А як врешті "привідкрив завісу таємничості"..., то бачили б ви міну на її обличчі!
(А в кінці взяла й покрутила пальцем біля скроні. І ше сказала, шо як далі будиш худити на той "форум", то геть-чисто ми ся зипсуєш...)

Яндрух - 11-5-2004 у 17:30

...2 […]Сумна:
(а й не дам си ради, ачи ви "пані" ачей "панна"...
Відтак, при наступнім можна і без тих "п", окєй?)

Так, то всьо добре, але з тим "вістрям"..., аби якої біди не сталосі... А то вже буде, як правдива піка: нев добре буди воріженьків штуркати!

А щодо тої "присоски для відкривання дверцят холодильника"..., то ту', я думаю, не варто аж такою довгою тикою (хоч і телескопкою!) ся бавити: то не жарти! А можна собі поцілювати го звичайним луком (таким, дитячим), попередньо зв'язавши стрілу-з-присосков яким-небудь довгим мотузком з вашов руков!
(Уявили си: біля ваших стіп вже цілий арсинал!...)

"...Ось так сидите ви собі ввечері перед телєвізором у своїм (такім вже висидженім) фотелю, орудуєте жваво своєю "Диво-палкою", попиваючи холодненьке пивце. А як вже висмоктали з фляшки ту "живу воду", то - прошу дуже: лук (що покоїться праворуч від вас, на відміну від палки - вона, ясна річ, має бути справа: то дуже важливий "ергономічний нюанс"!) - в одну руку, стріла-з-присоскою - в другу, і, по-дитячому примруживши одне воко, поцілюєте в дверцята хулудильника і... наступна фляшка пива знов у ваших руках!!"...

...Ов, як тілько-но "переключив си програму" нашою "Диво-Палкою", то ось яке "вдосконалення" прийшло ми ду гулуви: варто б було "присобачити" до неї, - ну, не цілий оптичний пристрій, - а яку "мушку", як на правдивій фузиї!
(Аби ваш телєвізор ся довше зберіг!..., ##-##...)

P.S. Але, гов, - в нас на силі які хулудильники?! Ми всьо тримаєм в льосі: там зимно і сухо!!

Яндрух - 11-5-2004 у 17:41

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

Во, скільки вже маєм "модифікацій-варіацій" на тему "диво-палки"!

Отож, ofiційno z@тvерdжуємо наступне, а саме:

Диво-Палка-Телескопка
Amazing Telescopic Telly Pole, invented by Yandpyx
Винахід: код - ЦУ[я]Рк, № 0005; придумано - Яндрухом (2004 р.Б.)
(опис - див. вище винахід № 0004)

Диво-Палка-Телескопка На Спружину
Amazing Spring-Driven Telly Pole, invented by Yandpyx
Винахід: код - ЦУ[я]Рк, № 0006; придумано - Яндрухом (2004 р.Б.)
(опис - див. вище винахід № 0004)

(а тут нехай буде і з тим "вістрям": куда вже го подінеш?! Більше буде "винаходів", нє?)

Диво-Палка З Вістрям
Amazing Sharp-Pointed Telly Pole, invented by Yandpyx, improved by Cymna
Винахід: код - ЦО[c]Рк, № 0007; придумано - Яндрухом (2004 р.Б.); вдосконалення - Сумної, теж 2004 р.Б.
(опис - див. вище)

(і ту теж буде з тою "присоскою"

Диво-Палка-Телескопка На Спружину й На Присосці
Amazing Spring-Driven & Sucker Finished Telly Pole, invented by Yandpyx, improved by Cymna
Винахід: код - ЦО[c]Рк, № 0008; придумано - Яндрухом (2004 р.Б.); вдосконалення - Сумної, теж 2004 р.Б.
(опис - див. вище)

Диво-Палка З Мушкою Для Поцілювання
Amazing Foresight Telly Pole, invented by Yandpyx
Винахід: код - ЦУ[я]Рк, № 0009; придумано - Яндрухом (2004 р.Б.)
(опис - див. вище)

Гульбан З Луками
Bow-and-Arrow Booz, invented by Yandpyx
Винахід: код - ЦУ[я]Рк, № 0010; придумано - Яндрухом (2004 р.Б.)
(опис - див. також вище)
!! Зауваже !! Вже десятий винахід! А чи не влаштувати нам свій "гульбан"?!

Сидять, отже, собі ковбої, змучені випасанням корів на ранчо без цілий день, перед телевізором, жлуктять холодненьке (бо з холодильника!) пивце. І ставати зо вгрітого місця зовсім не хочеться... А пивце колись а таки й має закінчитись... От лишенько буде! А до холодильника - ой, як далеченько (за цілю милю, нє?)...
Але - нічо: луки в руки, стріли-з-присоскою натягнули і по холодильнику! і по баночкам з холодненьким пивцем!
(От цікаво, яке буде видиво, як ті чуваки вже зовсім вп'ються тим пивом?! Та в одне одного з лука почнуть стріляти!)

Отож, далі, - правильно! - має бути...
(І малюйте, малюйте наші винаходи)

Яндрух - 11-5-2004 у 17:56

2Cymna (once more):

А щодо того, аби наша палка "стріляла пальцем" в разі, якщо в телевізорі є сенсорні кнопки, то тут вже, думаю, без байок не обійтись... Тут вже треба різати по живому... Не гуманно...
Хіба, мабуть, допоможе тільки джеймс-бондівський технар К'ю, що багато-чого попридумував для аґента 007...
(Але, обіцяю, - на дозвіллі, у перерві між тест-драйвом наших круйзерів (див. Мотосторінку), "продумати механізм"...

сумна - 11-5-2004 у 18:23

Ну, п.Яндруху, нігди не повіру, жи в такого пурєдного господара нема в хаті хулудильника. Таже кожен маї в хаті тоту білу шафу, ну може ніц там не стави, але маї, я вам кажу! Як то, сусіди мают, а ви нє? Будьте серйозні, не робіт з мене вар’ята!

Я такво-во си подумала: як мене виженут з тих розумних тем (а до того йде, я виджу), то сі займу тими винаходами на серйо. Я є кобіта без хлопа, мушу си раду давати, гмію робити ружні річи, тай буду вам вповідала. Всего ту навидумуєм, ото буде потіха! Ну хіба-бисьте не хтіли, то повіджте, то я сі вступлю...

Яндрух - 12-5-2004 у 15:40

Та-а-к, з боку, мабуть, видно, шо ту тілько Яндрух і Сумна "тихо божеволіють"...
(Де решта, тобто?!...)

Яндрух - 12-5-2004 у 16:23

2 Сумна:

"Ну хіба-бисьте не хтіли, то повіджте, то я сі вступлю...
"

Нікого не слухайте й нікуди не йдіт!!

(Як то мовиться - "клин клином вибивают"...)
((Пояснити?...))

Яндрух - 13-5-2004 у 10:58

І де всі сі подівали? Нікого шось ту нема?
(Де той дохтор Тролін?!)
Напевно, всі сі пасут на тих "розумних темах", де їм ту ду тих "річий"!
(Мабуть, засильно "правильні", нє, Сумна? Тре-а пуволи вправляти їм дешо... Шо ми і робим, нє?)

2 Cymna:
"Ну, п.Яндруху, нігди не повіру, жи в такого пурєдного господара нема в хаті хулудильника." - Певно, то панна Сумна мала б сі наочно переконати - чи є він в него в хаті, ачи його нЕма...

"...гмію робити ружні річи, тай буду вам вповідала. Всего ту навидумуєм..." - та-а-ак, ясна річ, можете повідати...
(Тілько, шоб по тому "вповідуванні" нам обом ті "винаходи" "не вгоріли"... А то, хто тоді буди то всьо видумувати?...)

сумна - 13-5-2004 у 13:32

Горнятко-невиливайка до комп’ютера

Нещодавно мАла я прикрий випадок. Працювала на роботі за комп’ютером, порозкладавши на столі важливі документи. Тай захотілося мені пити (тільки не подумайте злого, то не був сушняк), і зробила собі порядне горнятко чаю. Та тільки піднесла його до рота, аж тут розчахнулися двері і увірвався Великий Бос. Я ж, як людина, вихована в часи застою, зреагувала з відповідним пієтетом – як жаба на імпульс: здригнулася цілим тілом, від чого горнятко перехилилося і зайняло позицію, несумісну з утриманням рідини. І чай линув широким потоком на папери, клавіатуру, спідницю, ноги і т.д.
Тому і задумалася, як себе убезпечити від подібних випадків.
І придумала.
1. Берете гнучкий дріт і згинаєте з нього основу-каркас, який двома кінцями-гачками повинен чіплятися за дірочки в бічній стінці корпуса монітора. То щось подібне як мильниця, яка чіпляється за край ванни.
2. Берете горнятко, з якого п’ють на курорті нафтусю, таке схоже на чайничок, з носиком від дна (воно має назву, але я забула...). Обгортаєте його мінватою або пінопластом, припасовуєте кришечку і закріплюєте в каркасі.
3. Наливаєте в горнятко чай, каву чи що забажаєте (можна навіть шмурдяк!) – і конструкція готова.
Тепер, коли захочете пити, нахиляєтесь близенько до монітора, ніби щось пильно розглядаєте на екрані, - і попиваєте з носика.
І тепер, навіть уздрівши Найбільшого Боса, ви нічого ні на кого не виллєте.

P.s. Я би тоту Зоську зАбила! Тажеж мати такого сусіда – то цілий скарб, а вона єму крутит пальцем коло свої дурної головеги! Та крутило би тя до скінченя віку!!!

dr.Trollin - 13-5-2004 у 15:45

тогди я є Суперпорєдним господарем.
Маю-сь 4 (три) морозилки.
-1- стандартна (до -6)
-2- хемічна-переноска (утримання біля 0)
-3- термоеелктрична на замороження зразків (до -30)
-4- біологічна (утримання темп. тіла біля 38ю
випхенш язика з писку і ну на нього хекати...)

сумна - 13-5-2004 у 19:54

А як то - 4, а в дужках прописом - три?!

dr.Trollin - 13-5-2004 у 23:48

-1- не вір прописанному
(сперш було таки 3 штуки, але потім ще і 4-ту прилІчив)

-2- отой конструкт, котрий до монітооору деякі дободійки металевими шворочками прикрутити хочуть - Поїльником називається.
-3- його не грубими /підозріловиглядними дротами тра моцювати, а на двосторонній липучці-"велькро".
як пасок на вся ширину/довжину - то втримає і 1/2 літра.
-4- Користатися у поближжі електромістскої техніки варт чашками- непроливайками автомобільними (як ото я користуюсь). Правда переваги поїльникового носика - то є нЕзле.

dr.Trollin - 13-5-2004 у 23:52

-1- не вір прописанному
(сперш було таки 3 штуки, але потім ще і 4-ту прилІчив)

-2- отой конструкт, котрий до монітооору деякі дободійки металевими шворочками прикрутити хочуть - Поїльником називається.
-3- його не грубими /підозріловиглядними дротами тра моцювати, а на двосторонній липучці-"велькро".
як пасок на вся ширину/довжину - то втримає і 1/2 літра.
-4- Користатися у поближжі електромістскої техніки варт чашками- непроливайками автомобільними (як ото я користуюсь). Правда переваги поїльникового носика - то є нЕзле.

сумна - 15-5-2004 у 15:26

2 dr.Trollin:
Цитата з настільного календаря:
"15 травня, субота.
... День науки".

Мої вітання панні Науці!
Будьте там з нею обережні, щоб не завела на манівці... А до того йде, бо вже дісталисьте проблєми з рахуванням до чотирьох...

dr.Trollin - 15-5-2004 у 23:13

2сумна
Вітання пеерповів.
панночка Наука сказали, що оті "проблєми з рахуванням до чотирьох... "
- то є нормальні проблєми тих, кого вона
(з великої ЇЇ мосці ласки. як захоче вділити Свою увагу. що не завжди з Нею буває. часом - як кине... Сусаніну - тільки заздрити лишеться)
з манівців виводить до цілі.
(маніцями вОдиться, щоб обійти заміновану торовану дорогу)
Бо ж (ото як по манівцям скрадливо прокрадуєшся) - усі перископи багном залямані -- ідеш по приладам лиш - і там вже всі потужності на облічення шляху та коррекції прицілу ідуь -- на контроль обчислення цифЕрря у звіті/доповіді -- вже потужножностей рахувальних - брак.

Святослав - 17-5-2004 у 07:46

Моє шанування панству. Хочу запропонувати вам таку собі казочку-анекдотик... Переклад мій, тому прошу не дуже мене картати за його кострубатість

Місце подій - Нотр-Дам
"На думку самих авторів та постановників іноземної версії російські хлопці за вокалом не гірші за своїх колег, а у всьому іншому вони їх перевершили"
Катерина Ґечмен-Вальдек, продюсер російської версії НДДП

Ранок. Місце помешкання Люка Пламондона, автора текста й лібрето до мюзиклу "Notre Dame de Paris". Люк прокидається від дикого лементу, що долинув з-за паркану, розташованого мінімум у трьох кілометрах від будинку.
- Лю-ю-ю-ю-юк! Піднімайся, курво! Виходь, мерзотнику!
Хоч-не-хоч, бідолаха змушений був похапцем одягтися та вискочити з дому. Біля брами валявся "вирублений" охоронець із відбитком чийогось кросовка проміж лопаток. Стіну коло брами підпирав похмурий Лавуа. На самій стіні сидів Ґару - навіть по декількох роках все ще відбивалася звичка повзати по декораціях. Але найжахливішим було не це... Найжахливішим був лютий розпатланий Пелєтьє, якого насилу втримував за лікті добре-таки пом'ятий Мервіль. Скромник Фйорі стояв осторонь та робив вигляд, що дихає свіжим повітрям. Сеґара із Зенатті, обидві гарнесенькі, як ніколи, позиркували недобро.
- Е-е... А що трапилось? - запитав Пламондон, намагаючись протерти очі.
- Він ще питає! - зревів Бруно й видерся таки з рук екс-Клопена, який був просто змушений затиснути вуха...
Хтось сказав менеджерові російської версії, - тихо, спокійно та зловісно розпочав Лавуа, не рухаючись із місця, - що росіяни у всьому нас перевершили.
Люк подивився навколо. Порятунку чекати не було звідки. Бігти до будинку було марно - якщо доженуть, буде гірше.
- Ще цьому "комусь", - продовжив Даніель, і Люкові примарилася тінь чорного каптура, що наполовину ховала обличчя найстарішого з основного складу Нотр-Дам, - Дуже сподобався російський текст. І вокальні дані виконавців.
- Еге ж, - підхопив Пелєтьє, на щастя, не дуже гучно. - А всьому світові про це оповіла продюсер російської версії... Мовляв, автори та постановники самі сказали їй про це!
- Бруно, - стиха окликнув Даніель. Трапилося диво - Пелєтьє замовк, проте став навіщось закочувати рукави. Мервіль зітхнув, але про всяк випадок продовжив притримувати приятеля за плече. До того ж Ґару явно націлився стрибнути зі стіни - а це загрожувало неприємностями. Навіть тихий Патрік щось зосереджено шукав у кишені куртки, позираючи на зблідлого автора не без певної мстивості. Справи були кепські.
-Та що ви, хлопці, - якомога відвертіше вигукнув Пламондон, гарячково намагаючися згадати, що ж він там набалакав цім росіянам. - Я ж цю російську версію навіть і не чув!
- Ми так і подумали, - хитнув головою Лавуа.
- Зараз ми це виправимо! - широко посміхнувся Мервіль. І світло змеркло у очах нещасного поета. Останнім, що він побачив, був хижий профіль Даніеля, який забирав у Фйорі моток ізолюючої стрічки, що той нарешті відшукав у кишені...
"Свє-є-єт озаріл мою больную душу!" 78-й раз долинуло із зачиненої на ключ кімнати. Голосіння Пламондона давно змовкло.
- Може досить? - спитала Зенатті, наймолодша і тому жаліслива.
- Не треба зайвої м'якосердості, Жулі, - м'яко докорив їй Лавуа, який зручно влаштувався у кріслі.
- Я лише не розумію, - зітхнула Жулі, струснувши білявими кучериками, - ну чим, чим, наприклад, на його думку, ця вульгарна Свєтікова перевершує Елен?
- Об'ємом бюста - пирхнув Пелєтьє і спритно ухилився від зашпурленої у нього туфлі. - Ну чого ти кидаєшся? Я всього лише хотів сказати, що в неї бюст із сукні вивалюється.
Елен Сеґара ображено фиркнула.
"Брєд! Полночний брєд..." - долинуло з кабінету, перетвореного на катувальню.
- Сімдесят дев'ятий раз, - меланхолійно зауважив Ґару.
У кабінеті, прикручений ізоляційною стрічкою до стільця, перед увімкненим телевізором сидів Пламондон. На екрані якась дівка крутила дупою перед носом моторошного й прозорого страховиська, якогось юнака у гримі та з обличчям П'єро, вдягненого до болісно знайомої сутани, та ще когось. Знизу йшли французькі титри, що дохідливо пояснювали, що ж саме співають персонажі. Обличчям Пламондона котилися великі прозорі сльози.
- Допоможіть, - мляво й без ентузіазму вигукнув він, розуміючи, що помилування йому не буде. Двері відчинилися, й увійшов суворий Даніель. За його спиною стали не менш суворі Бруно та Люк-другий, тобто Мервіль.
- Я більше не буду... - пробелькотів автор, дивлячися на вщент оскаженілих пресонажів.
- Ні, - дружним гуртом відповіли йому суб'єкти, що змовилися. І Пелєтьє тицьнув пальцем у напрямку телевізора. - Це ВОНИ більше не будуть.
Більше "Нотр-Дам да Парі" у "Метро" не йшов...

P.S. Ролі виконували: Ґару - Квазімодо, Елен Сеґара - Есмеральда, Жулі Зенатті - Фльор-де-Ліс де Гонделор'є, Патрік Фйорі - Феб де Шатопер, Даніель Лавуа - Клод Фроло, Бруно Пелєтьє - П'єр Ґренґуар, Люк Мервіль - Клопен Труйльфу.

Яндрух - 17-5-2004 у 17:18

Ов, вау, - та ту й без мене робота гуріла!
(Яка сила винаходів вже є, нє?!)

Яндрух - 17-5-2004 у 17:36

2 Cymna,

"Я би тоту Зоську зАбила! Тажеж мати такого сусіда - то цілий скарб, а вона єму крутит пальцем коло свої дурної головеги! Та крутило би тя до скінченя віку!!!" (курсив - мій.) - Та-а-ак, панно Сумно, так, - спокійно, спокійно... Шо, вже при.....
Зоська, хоч і проста як двері, али вміє си дати раду зі всім!
(Ось так!)

P.S. А панно Сумна, а ви завше носити спідницю чи декули вдігаєте штанці? Бо Зоська, то та, напевно, нІколи на світі не вдєгне споднів!...

Яндрух - 17-5-2004 у 17:53

Отсе байку придумав на сей раз (замість винаходу)...

Байка про велетня-ненажеру і надокучливих мух
(Пообідня фантасмаґорія)

Колись, давно, - як був ше малим, - читавим одну казку про такого-собі велетня-ненажеру. Він, той велетень (ну не я ж!), був завсіди голодний, й тому пожирав звичайнісіньку землю, причому - у неймовірній кількості! Али яку-небудь не їв - вибирав а но лишень таку, шо була найжирніша (напевно, найсмачніша була!). І люди вже спасу не мали на него: бо ж ходив полями й запихав до свого величезного рота людську, зрошену потом й гноєм, земленьку! І як на їдному місці вже не було чим сі поживити, переходив на друге. Люде вже й з палами, й з вилами йшли на него, аби прогнати го, але шо ти, мухо, зробиш му: сказано - велетень!
Ось таку біду мав нарід у ті часи.

І я ось думаю собі: а чи вижив би той велетень-ненажера у наш час? Гадаю, шо нє. Через те, що теперечки у землю пхають усіляку хемічну заразу, котра б, думаю, і спричинилась до вимирання такого дивного представника роду живих істот, як отсей велетень-ненажера, що, замість того, аби їсти пляцки і пироги, поїдав землю (причому, надавав перевагу жирнішій землейці!)

Ось які, шановне товариство, думки прийшли ми ду гулуви одної погідної днини, як спочивав був у затінку старого дуба, відганяючи надокучливих мух...
А шо ви думаєту про то, шановні форумісти?
(Верзіть всьо, шо тільки спаде на язик...)
((Тілько не думайте, жи то з прощі таке ми ду гулуви прийшло...))

veleten.jpg - 24kB

Яндрух - 19-5-2004 у 18:41

Гей! гальо! "винахідники"! - де ви всі ся подівали?!!

Яндрух - 19-5-2004 у 18:47

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

Так, отже настала пора впорядкувати наші "винаходи", поприсвоювати їм номЕри...

Отож, ofiційno z@тvерdжуємо наступне, а саме:

Горнятко-Невиливайка До Комп'ютера
PC Tea 'n Coffee Jug, invented by Cymna
Винахід: код - ЦО[с]Рк, № 0011; придумано - Сумною (2004 р.Б.)

Нещодавно мАла я прикрий випадок. Працювала на роботі за комп'ютером, порозкладавши на столі важливі документи. Тай захотілося мені пити (тільки не подумайте злого, то не був сушняк), і зробила собі порядне горнятко чаю. Та тільки піднесла його до рота, аж тут розчахнулися двері і увірвався Великий Бос. Я ж, як людина, вихована в часи застою, зреагувала з відповідним пієтетом - як жаба на імпульс: здригнулася цілим тілом, від чого горнятко перехилилося і зайняло позицію, несумісну з утриманням рідини. І чай линув широким потоком на папери, клавіатуру, спідницю, ноги і т.д.
Тому і задумалася, як себе убезпечити від подібних випадків.
І придумала.

1. Берете гнучкий дріт і згинаєте з нього основу-каркас, який двома кінцями-гачками повинен чіплятися за дірочки в бічній стінці корпуса монітора. То щось подібне як мильниця, яка чіпляється за край ванни.

2. Берете горнятко, з якого п'ють на курорті нафтусю, таке схоже на чайничок, з носиком від дна (воно має назву, але я забула...). Обгортаєте його мінватою або пінопластом, припасовуєте кришечку і закріплюєте в каркасі.
3. Наливаєте в горнятко чай, каву чи що забажаєте (можна навіть шмурдяк!) - і конструкція готова.
Тепер, коли захочете пити, нахиляєтесь близенько до монітора, ніби щось пильно розглядаєте на екрані, - і попиваєте з носика.

І тепер, навіть уздрівши Найбільшого Боса, ви нічого ні на кого не виллєте.

А ось наступний "винахід" (теж ofiційno z@тvерdжуємо):

Суперпорєдний Господар
The Very Considerable Master, invented by dr. Trollin
Винахід: код - ЦY[d.t]Рк, № 0012; придумав - dr. Trollin (2004 р.Б.)

Тогди я є Суперпорєдним господарем.
Маю-сь 4 (три) морозилки.
-1- стандартна (до -6)
-2- хемічна-переноска (утримання біля 0)
-3- термоеелктрична на замороження зразків (до -30)
-4- біологічна (утримання темп. тіла біля 38ю, випхенш язика з писку і ну на нього хекати...)

Далі буде...

dr.Trollin - 19-5-2004 у 19:41

де діли ся...
ну, приміром, (ото зараз) я - сиджу сі коло компа, довбаюся з
_science_\golden software\surfer
теж винахідничаю - пробую - як то би мої 2-Д на 3-Д перевести...
а воно (зараза)...

а, приміром, якщо взагалі (з експериментаторсько-конструкційного) - проектую я таку собі загерметизовувальну тефльонову камеру на дослід виду АЕ-сигналів, що при плавленні ріжних там різно-омагніченних евтектичних сплавів чують ся.

АГА!! 2Яндрух оте твоє, (у попереднім пості вказане мило <z@тvерdжуємо>

не діє...

сумна - 29-5-2004 у 11:49

Маємо аж п’ять свіжих зареєстрованих Яндрухів + 1 давно чинний Яндрух, і ані одного винаходу.
Dr.Trollin взагалі заявив, що його нема (?!). (Див.тема "Наші в місті"

.
От і мушу я знов брати на свої плечі непосильний тягар рухання теми “Усяка дурня”. Бо більше дурних нема.

На сьогодні пропоную Вашій увазі не сам винахід, а його задум.

Так от. Всім нам доводиться бувати в ролі прохача: десь якусь довідку взяти, щось залагодити, випросити більшу зарплату і т.п. Мушу признатись, що з мене прохачка ніяка. Розгублюся, почервонію, чарівні слова забуду, чарівний конверт чи пакунок не знаю як вручити. Словом, не те.
І от, перечитуючи в N-ний раз Володимира Діброву, наштовхуюсь на таке: ситуація навколо видачі закордонного паспорта, головний герой просить-молить, благає, йому не поступаються, і тоді він вигукує чарівну фразу: “А де ви були, як Христос в Йордані хрестився?!” На чиновника находить штивняк, і він (чиновник) поступається.
І от я задумалась: а чи не можна було б і нам придумати якусь таку чарівну фразу-сезам, яка б допомагала нам пробиватися до мети? Щось таке хльостке і злободенне, щоб всі “тащилися”, але водночас і не образливе, бо так можна і до суду загриміти. Ну і, звичайно, щоб без ненормативної лексики.
Отаке “технічне завдання”.

Юрій Марків - 29-5-2004 у 21:16

Цитата:

Першим відправив користувач сумна
І от я задумалась: а чи не можна було б і нам придумати якусь таку чарівну фразу-сезам, яка б допомагала нам пробиватися до мети? Щось таке хльостке і злободенне, щоб всі “тащилися”, але водночас і не образливе, бо так можна і до суду загриміти. Ну і, звичайно, щоб без ненормативної лексики.
Отаке “технічне завдання”.

Ну ось я коли приходив раніше пізно додому, то замість "відмазки" промовляв швидкомовкою "Білі мухи налетіли, все подвір'я стало біле!"
І - бігом до своєї кімнати. В мами ступор, мету досягнено. Працювало правда недовго і не на всіх

Святослав - 30-5-2004 у 03:45

Те технічне завдання вже давненько вирішив Жванецький: "придбати танка коштом артистів"... І навіть чарівна фраза є (принаймні, для ринку): "Скока, скока?"

сумна - 4-6-2004 у 19:36

Сьогодні на роботі прийшов до мене відвідувач; я на той момент була чимось знервована і спілкувалася з ним не надто прихильно, строго-офіційно (каюся, зі мною таке трапляється). Він був дуже витриманий і, прощаючись, сказав: "Допобачення. Бережіть себе".
Моя знервованість в один момент минула. Мені захотілося повернути його і розпочати розмову спочатку, та було вже пізно.
Ну чому він не сказав цього відразу, коли зайшов?! "Добрий день, бережіть себе". Звучить дико. Але щось в цьому є.

Юрій Марків - 6-6-2004 у 16:25

До мене дзвонять щодня в справі філії і відділення, які я контролюю. В голосі людей нерідко чується напруження і бажання криком добитися свого. В мені ж спрацьовує пофігізм, чи то пак корпоративний дух

)) і спокійним тоном завжди вдається вивести людину на інший рівень спілкування

Bis - 10-6-2004 у 20:19

Задля того, аби почати її дослідження, треба, звісно, її викликати: або an sich(визначення Еммануїла Канта), тобто викликати її в самому собі, - або ж викликати її в іншому, але задля власних інтересів, тобто fur sich. Визначення Еммануїла Канта. Найкраще, звісно, і an sich і fur sich, власне отак: дві години поспіль пийте будь-що міцне: старку, або звіробій, або мисливську(охотничью). Пийте великими гранчаками, через півгодини по стакану, по можливості минаючи будь яку закуску. Якщо це декому важко, то можна дозволити собі мінімум закуски, але найневибагливішої: не дуже свіжий хліб, кільку тьмяного просолу, кільку простого просолу, кільку в томаті.
А потім зробіть годинну перерву. Нічого не їжте, не пийте; розслабте м’язи та не напружуйтесь.
І ви самі побачите: к закінченню цієї години ВОНА почнеться. Коли ви гикните перший раз вас здивує раптовість її початку: потім вас здивує невідворотність другого разу, третього et cetera. Але якщо ви не дурень, скоріше припиніть дивуватися та займіться справою: записуйте на папері, з якими інтервалами ваша гикавка навідує вас - в секундах, звісно: - вісім – тринадцять – сім – три – вісімнадцять.
Спробуйте віднайти тут хоч якусь періодичність, хоч найприблизнішу, спробуйте, якщо ви все ж дурень, спробуйте вивести хоч якусь дурну формулу, аби хоч якось передбачити довжину наступного інтервалу. Будь ласка. Життя все одно переверне всі ваші побудови:
- сімнадцять – три – чотири – сімнадцять – один – двадцять три – чотири – сім – сім – сім – вісімнадцять –
Кажуть, вожді світового пролетаріату, Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, ретельно вивчили зміну суспільних формацій і на цьому грунті зуміли БАГАТО ЧОГО передбачити. Але тут вони були безсилі передбачити навіть найменше. Ви увійшли з власного бажання до сфери фатального – змиріться й будьте терплячими. Життя спростує вашу елементарну, й вашу вищу математику:
- тринадцять –п’ятнадцять – чотири – дванадцять – чотири – п’ять – двадцять вісім –
Чи не так у зміні злетів та падінь, захвату та бід кожної людини – нема бодай найменшого натяку на регулярність? Чи не так безладно чергуються в житті людства його катастрофи? Закон – він вищий за всіх нас. Гикавка – вища будь-якого закону. І як вразила вас нещодавно раптовість її початку, так вразить вас її кінець, котрий ви, мов смерть, не передбачите і не відвернете:
- двадцять два – чотирнадцять – все. І тиша.
І в цій тиші ваше серце говорить до вас:
Вона незслідима, а ми – безпорадні. Ми геть позбавлені будь-якої волі, ми повністю у владі свавілля, в котрого нема імені й спасіння від якого теж нема.
Ми - тремтячі тварюки, а ВОНА всесильна. ВОНА, тобто Божа Десниця, що занесена над всіма нами і перед якою не хочуть схилити голови лише кретини та босяки. ВІН неосяжний розумом, тож означає, ВІН є.
Отже, будьте досконалими, як досконалий Батько ваш Небесний.

(Венедикт Єрофєєв ”Москва - Пєтушкі”)

:baddevil:

Користувач Олесь - 21-7-2004 у 14:27

Метелик
Для всіх, хто ще цього не бачив:
http://dekorus.com.pl/motylek

Tempika - 21-7-2004 у 14:37

...тре попереджати, що то флеш :-))

Яндрух - 27-7-2004 у 20:26

Добривечір, людоньки!
(Так як не можу увійти чомусь в нормальний наш тред "Добрий вечір-2", вітаюсь тута!)

Отсе вирішив (по великій розлуці, хе-хе) знов завітати сюди!
І, як годиться, з порожніми руками не прийшов-им до вас: ну, без гостинців, але таки (нарешті!) з новим "винаходом"! Ось так.
(Бо то вже надходять "скарги" мені, ##-##: шо то, мовляв, тебе, Яндруху, по інших форумах бачали, а сюди навит чогось і не приступиш: загнівався чи шо?!)

От таке-то воно.
(Життє-буттє, тобто.)

Яндрух - 27-7-2004 у 20:30

Ну, отже, вдихнімо в нашу сторіночку "Усяка дурня" новий віддих життя!
{Нас "мають" - тож нумо, браття (і сестри теж!) й собі їх "помаймо"!}

ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ, АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

(І все ж з тієї, такої "природньої" та сягаючої-нашим-корінням "городньо-польової" теми.)

Мальва Луанда, або Городньо-Польова Феєрія
Mallow-Fellow, or Field & Garden Extravaganza, invented by Yandpyx
Винахід: код - ЦУ[я]Рк, № 0013; придумано - Яндрухом, 2004 р.Б.

Красне літечко минає і скоро-во буде осінь!
Як то гарно є тепер, як наробишся як негр без цілий день на господарці, піти-си на став і скупнутися!
Малисьмо того року файний врожай малини, вишень; скоро "підуть" ябка з грушками (і сливки теж!) - але то вже буде трохи згодом, вже восени - як будем' копати бульбу. Хоча, не знаю, чи буде шо з тої бульби ачи нє, бо жуки (кляті пі...раси!) обгризли всьо листя на ній: скільки там їх не збиралося, скільки не трулося (навіть по кілька разів!) - все 'дно нині на полі самі іно штурпачки стоять!
Ну, також, певно, буде добрий врожай фасолі з шпараґівков - потичив-бо весною добрий кусник поля (навіть віддав під се діло свою тичку-"дистанційку" до телевізора! Ось так).

І во тепер, коли сонце пече немилосердно (ну геть-чисто тобі Ахврика!), перед хатов в мене вже ся добре зав'язали помидори. Вже навит заповзявсі був діставати зі шопи колики, аби попідв'язувати вже дозріваючі довгі стебла, що в літню спеку геть-чисто зачахли й схилилися низько ду земли, як прийшла ми тут враз ду гулуви удна річ: а що, як ду того обвислого стебла взяти й прив'язати звичайнісіньку повітряну кульку, аби вона, як рине вгору, припідняла би стебло! Ото ідея!! Геніально, нє?!! (Відомо ж бо, що усе геніальне - просте...) А "надихнув" мене на отсей винахід - ну нє, ви не повірите, але таки правильно - мультфільм про Вініпуха та його друга-і-соратника Паця! Пригадуєте, як той ведмідь захтів був си трохи меду дістати з дупла, де жили дикі-предикі бджоли, й відтак вдався до послуг свого друга-і... (див. вище) Паця, котрий і позичив 'му свої чудові повітряні кульки, аби догодити другові та бойовому соратникові Пуху, аби той повітряним способом дістався бджолиного гнізда й, таким чином, наївся (по самі вуха!) того клятого меду (а шоб він виходив йому шкірою, той мед!).

І ось так тепера, спекотної літньої днини, аж любо глянути на присадибну ділянку: над городом усіма барвами веселки майорять повітряні кульки, що виконують незвичну, але таку почесну для них місію: коли є вкрай гаряче, розпростовувати дозрілу низькопохилену до землі рослину догори, без допомоги того дурнуватого прив'язування до коликів!
І навіть красуня-мальва - чий стрункий та довготелесий стан аж проситься до обіймів (?!) - могла б позаздрити великій, взаємній та чистій любові простої рослинки (читай - селянки) із "проґумованим виробом № 2", котрий, як є гаряче, не дає "їй" впасти аж так низько до землі (напротивагу "корисливій" любові з твердим коликом...).
Справжнісінька тобі новітня Мальва Луанда!

(Придатне до усього живого як і рослинного, так і людського походження, котре під час дозрівання, як є дуже гяряче, не хоче впасти дуже низько.
Ма-а-а-мо-о! як я низько впала!!)

Далі буде...

P.S. Кому потрібні вишні - хутко зголошуйтеся на Санкрафт!
(Бо я не маю їх де дівати!!)

Яндрух - 14-8-2004 у 19:57

А чом же панна Сумна сюди ані не завітає, ані не подасть який свій "винахід" (чи бодай "вдосконалення" на попередні)?...

А інші де?!

Анекдоти:

***

Психологія тварин. Собака: "Він мене годує, він про мене дбає, він дає мені притулок - напевно, він бог!" Кішка: "Він мене годує, він про мене дбає, він дає мені притулок - напевно, я бог!"

***

Виходять дві блохи п'яні з ресторану, і одна другій мовить:
- Ну то як, пішки додому підемо чи собак ловити будемо?

***

сумна - 21-8-2004 у 13:22

Ну, от і наблизилося наше з Вами головне (сподіваюся) свято. На вулицях стало трохи чистіше, бордюри побілили вапном, і... все.
А Ви пригадайте, як було раніше! На початках нашої Незалежності кожен пурєдний галичанин намагався прикрасити своє обійстя і взагалі все, що бачив. В синьо-жовті кольори вифарбовувались такі стратегічні пункти, як вихОдки, будки “ремонт взуття”, автобусні зупинки, паркани і тому подібне. Особливо мені запам’яталася одна будка на Рогачці, де поміж синьо-жовтих стін визирала мармиза шевця синьо-червоних відтінків; такий собі антагонізм кольорів прапора України і прапора УРСР.

І от я задумалася: що б такого можна було зробити на згадку про тамті часи?
І от що надумала.

Як відомо, синій і жовтий кольори вкупі дають зелений.
А якби вдалося розкласти зелений колір на два – синій і жовтий?! Уявіть собі: кожен листочок, кожна травинка були б зверха жовті, а зі споду сині (чи навпаки). Тажеж Стрийський парк, Шевченківський гай – то були б правдиві райські куточки! О, якби ми з Вами там стрілися, поспівали б наших пісень, запалили б ватру... Ех...
Отож фізики – не дрімайте! (це я зокрема доктору Тролліну адресую). Зробіть нам правдиве свято!

P.s. Сподіваюся, я не зачепила почуттів тих, для кого національні кольори є святими. Повірте, для мене вони теж такі.
А наштовхнув мене на цей задум малий клаптик паперу зі старої газети “Ратуша” з монологом незабутнього пана Марценяка... Думаю, “клюмба” мене б підтримала.

P.р.s. Молоді банкіри та інші господарі життя чомусь полюбляють одягати голубу сорочку з жовтою краваткою Що б це означало?

Яндрух - 22-8-2004 у 18:11

Ов, врешті почулисьмо панну Сумну!
Давно, давно вже пора!

dr.Trollin - 22-8-2004 у 22:42

Тролліна, бачте, згадали...
ото (жеби м сі знали) я по фізиці металів спеціалізуюся, аж не по оптиці. тому про перефАрблення оптичними методами -- ніц не повім.

Зате повім методами біологічними.

Але позаяк за все тра платити -- то таки воно і платиться.

А позаяк за Патріотизму генерально платить не той, хто тішиться,
то розплачуватися доведеться тотим о-о деревцям, котрі замовниця сесього дійства розбарвити хтіла.

То я до того, що воно ВЖЕ з одного боку жовте.
(бо тля/каштанна моль позжерала багато що.)

тому тепер лишилося лиш ото 1/2 завдання вирішити -- щоб ото перезабарвити
(за той Понеділковий день. що зе до Деад-Лайну замовниці залишився)
-- усі яйця тотих ото деревоугризних комашок, що ото напали ся на наші дерева.

І лічачи, що вони ото свОї яйця примоцьовують на Зворотній бік листка -- то маємо таки иншу барву на иншій стороні, як ото ото і замОвлювали.

ПерепорУчую патичок естафетовий іншим учасникам сього Патріотичнозабарвлюючого дійства на завивершення цьєї незнАчної задачки.

Підкащу, либонь, ще на прощання,- що ото-то мудрсвування слід би починати з Купоросу мідного (або хоч аналінового бАрвника), котрим якщо з геліКоптера покромити хмаринку, що надпарково пролітатиме -- то вона і змочить усю поверхню, а, перЕцінь до листків воно менш братиметься аніж доо яєць тотої зетючої зволочи (деревогризної) -то і матимемо иншу (блакитну) барву з одного боку листка.
Та ще ж (гляди) і тотої летючожерної зволочи поменше буде.

P.S.
(задумливо) ще б ото Тризуба на користь пустити.

P.P.S. З Праздничком.
Зробімо його таки правдивим, а не тедо-векторним.
принаймні у КомуВнизівському хоч би сенсі...

Яндрух - 30-8-2004 у 15:05

2 панна Сумна:
Вважайте, а то нарветеся таки на "клюмбу" чи активісток з "Союзу українок"...
Забулисьте, як "членкині" хтіли вочі Юзьови вибрати за то, шо десь був написав, шо, мовляв, ті "українки" ніц не роблєть, іно тілько грают на бандурах і співають сльозоточивих пісень - яка з них користь; ліпше би най вишивали "синьо-жовтим хрестиком бікіні", еканоміку нашу підіймали...

А "клюмба" наша нині стала "просунутою" - не до порІвняння з минулим: от зашлють хакерів сюди, збезчестять модераторів і по всьому буде!

Ось так!

Яндрух - 30-8-2004 у 15:19

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

Так, отже настала пора впорядкувати наші "винаходи", поприсвоювати їм номЕри, занести до каталогу анналів світової дурні "Totally Absurd Inventions", де наша дурня посяде чільне місце межи іншою такою і буде представлена з поміткою "made in Ukraine" та коротеньким описом нашої із вами країни: родючі чорноземи і неозорі степи, смердючі туалети та розбиті дороги, панове народні депутати, що пересуваються виключно на "кубиках" та населення, що вірить усякій рекламі, що їй пропонують з голубих екранів...

Отож, ofiційno z@тvерdжуємо наступне, а саме:

1) гарний винахід панни Сумної про загравання до національного почуття правдивого українця та щирого патрійота!

Гей, Нумо, Браття, або Синьо-Жовтий Парковий Блюз
Frank-Hearted Wee Folk, or Blue & Yellow Park Blues, invented by Ms. Cymna
Дурня: код - ЦО[с]Рк, № 0014; придумано - панною Сумною, 2004 р.Б.
(опис - аби наново не переписувати - див. вище)

2) А ось наступний гарний винахід вже нашого славного дохтора Троліна: нє, то не той дохтор, шо лічить людей - він має справу з металами! Ось як.
(То вам не коники з ##### ліпити...)
Отже, як то повелося вже у нас, - теж ofiційno z@тvерdжуємо:

Городньо-Польове Патріотичнозабарвлююче Дійство
Field & Garden Patriotical-Looking Mummery, invented by dr. Trollin
Дурня: код - ЦY[d.t]Рк, № 0015; придумав - dr. Trollin (2004 р.Б.)
(опис - аби наново не переписувати - див. вище)

Ось такі маємо на нині винаходи, що пройшли успішно процедуру ofiційnoго z@тvерdжennя. Усього лиш 2. Ну, але то, вважаю, не біда: ліпше бодай кілька, але добрих, аніж багато, та поганих!

Анонс чергової дурні, яку буде представлено якнайближчим часом!!

Варіації на тему "політики батога і пряника"

Отож, як то мовиться, - далі має бути...

сумна - 30-8-2004 у 15:37

Гратулюю, п.Яндруху!

Була дуже втішена, побачивши, що мій винахід знайшов належний пошанівок поміж іншої дурні.
Маю лиш одне застереження: пан потрактував моє псевдо по-англійську як "Cymna", тобто "Цимна". Теж гарно, але то не моє!
То хіба Ірена Карпа любить себе називати "Іпеха Капна".

Яндрух - 30-8-2004 у 15:45

Ok, зважемо на це.

сумна - 1-9-2004 у 07:29

Сьогодні зранку:
а) побачила на тротуарі розбите яйце, а це видовище чомусь завжди викликає в мене неймовірну огиду;
б) двірничка мітлою хвицнула на мене сміття, звичайно ж, нехотячи;
в) в маршрутці була така тиснява, що відірвали ручку від сумки.
Прийшла на роботу, впала на стілець і заволала: "Ну що за день такий?!"
Мені відповіли: "День знань."
Ага...

dr.Trollin - 1-9-2004 у 14:18

2Яндрух так, "То вам не коники з ##### ліпити...) ",
то не з ##### , але ж
з металевих розтопів евтектичної концентрації,
аби(сь)те знали б!

Яндрух - 1-9-2004 у 14:21

А-га, ну звiсно шо так, пане-дохтОре!

Яндрух - 1-9-2004 у 14:25

Отже, обiцяний анонс - вже тут! Зустрiчайте!!

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

Погоничі смердів, або Особливості вітчизняного сек'юриті
(Варіація на тему "політики батога і пряника"
Rabbleteers, or National security service habits, concocted by Yandpyx
(The stick and the carrot policy theme and a variation)
Дурня: код - ЦУ[я]Рк, № 0016; придумано - Яндрухом, 2004 р.Б.

Усім нам відомо, що державні мужі наші, як проїжджають нашими містами і селами, не вельми переймаються життєм свойого бідного та знедоленого наріду, ба більше: вони завсіди підкреслюють свою вивищеність та божеськість над ним. Напротивагу того ж люду, котрий аж знемагає, а так любить своїх правителів...
Відтак, усе живе, що дихає та рухається (та й не рухається також!) має розтупатися перед кортежом лімузинів, що проїджає їхньою сторонкою: як у селі (як, напр., у моєму), так і по запруджених простими машинами простих смертних вулицях (як ві Львові). А коли ті тупі смерди не вельми хочуть розтупатися перед грізною колоною з автівок з затемниними шибами, всередині котрих покояться на подушках і перинах наші державні мужі, то тут на допомогу високочолим приходять їхнії вірнії міліцейськії пси, що горланять у свої меґафони із проханням по-доброму відійти вбік і не заважати проїздові сильних світу сього на свою дачу си трохи спочити від справ державної ваги.

Нє, я не пропоную нашим високопоставленим державним мужам, як ото у фільмах буває, звеліти своїм охоронцям бігти поряд з автом, аби ті ані на йоту не давали приступити близько тій дурній черні до їхнього султана, а самі (охоронці, тобто) час-від-часу принюхувались би до чудового благоговіння від своїх пахв...

А пропоную я ось що.
В усіх автах, в котрих мають звичку роз'їжджати наші державнії мужі, в даху є напевно люки: то для того, аби дати змогу весняному сонечкові погріти їхню лисину та просто, аби дістати ковток свіжого повітря під час несамовитого процесу думання над проблемами державної ваги.
Я ось міркую отак: а що як впустити тих своїх (ну, тобто, їхніх) охоронців до себе всередину, в салон, аби ті могли стати ногами на заднє сидіння (для отієї справи державний муж може трохи ся посунути або взагалі зволити їм вилізти на свої коліна, аби вище було (а шо - шо хочу, той роблю!)) і висунутися усім своїм могутнім тілом в люк назовні аж по крижі. А там, вистромивши, ясна річ, свої руки, в котрих вони мають міцно затискати здоровецький та довгий-предовгий батіг (щось на кшталт отих хлистів, котрими приборкують левів та тигрів в цирку), і давай той охоронець заходитися несамовито і скажено періщити та хльостати непоступливих і тупих простолюдинів на всі боки від авто з державним мужом всередині (направо, наліво, наперед, дозаду), що поволеньки проїжджає собі вулицев у своїх справах державної ваги...

- А-ну-ро-зій-ди-и-и-сь!! Кому-ска-з-з-зав! А-н-н-на! А-а-на-м-м-ма-а-єш!! А-на-й-то-бі-і-і-і ше,
- А-а-а-а-а!!! А-а-а-ай Та-не-би-и-ийте!!
- Міша, Міша, вот сматрі, вот слєва какой-то тичєт в мєня пальцем - агрєй єво харашенька сваім кнутом.
- А-га, зара-зара - ту ше справа є трохи роботи... за-а-а-ра... тілько сі рузверну... О-о-о-о... А-а-а-н-н-на-а-а!!! Шо-о-о-о-оо показуєш пальцем - не бачив?!!!
- А-а-а-а-а-а-а-а-а-аа!!!!!!

Отак сидиш собі у кав'ярні, посьорбуєш запашну кавусю з чеколядою і споглядаєш, як на вулиці натовп від нечуваної любови до свого кумира - державного мужа - готовий огорнути авто (а разом з тим і його) "всенародною любов'ю та підтримкою", у той же час як охоронець, що майоріє з даху авто як з танка, періщить усіх та уся аж гай шумить - хто лишень попадеться 'му під руку: і старе, і мале, і всяке інше; і направо, і наліво, і ше де-інде...
А державний муж величаво розглядає сей навколишній світ крізь подвійні затемнені шибки своєї лімузини й міркує собі: "Які ж вони дурні, ті люди"...

(Се була одна із багатьох можливих варіацій на тему "політики батога і пряника". Другі ж... ну, отже, ласакаво надаю "поле для діяльності", шановні форумісти!!)

сумна - 1-9-2004 у 18:42

Змальована картина (я б навіть сказала фантасмагорія) цілком в дусі "Осені патріарха" Маркеса. Тільки в латиносів це якось елегантніше виходить.

Яндрух - 2-9-2004 у 10:14

Незнаю, незнаю, панно Сумно - його "Осінь" якраз не читав...

сумна - 2-9-2004 у 10:22

Ну то перед копАнням бульби якраз маєте трохи часу, щоб прочитати.

Яндрух - 20-9-2004 у 12:19

Так, маєте рацію, панно Сумно: копАння (ачи кОпання - яка ріжниця) бульби - вельми важлива річ для пурєдного господара...
І байдуже, шо тої бульби він - той "пурєдний гусподар" - засадить навесно ледь не цілий ланиско, щоб потім ся гризти, як її прополоти, позбутися того клятого колорадського поріддя, а восени, ясна річ, викопати її - тую силу-силенную тої бульби...

Наші пурєдні гуспудАрі діють за "грошовим принципом" - бульби забагато не буває! І не відступають від тої аксіоми ані на крок вбік! Бо так, мовляв, робили наші батьки-діди..., то й ми будем провадити далі їхню справу... Дотримуватися їхніх мудрих заповітів... Не треба цуратися свого минулого...

O'k, облишмо тую бараболю, бо, як звичайно, вона не головна: а головне в нас шо? Правильно - біб та фасоля!
Як то кажуть у нас в народі: хто не їсть горох - той не хлоп!
Горох - усьому голова!

Пригадалось ми одне кіно - американське, звісно, - де хлопці-ковбойці, по випасанню без цілий день своїх корів у тих їхніх преріях, як добре вже ся смеркло, повсідалися собі любесенько навколо вогню просто під звіздами на чистому небі (а ніч там, у тих їхніх преріях, як відомо, - холодна) й смакували собі щойно спеченими та підсмаженими на тому вогневі бобовими. Й "травили" свої ковбойські байки. З неодмінним - по деякім часі... - звуковим супроводом, що стрясав навколишні гори-й-доли, та стійким ароматом (гей, Олю Книш: нова темка для розмови!...), що наповнював простір на всі боки від їхнього багаття, де вони собі мирно точили ляси після напруженого трудового дня випасання корів у преріях.
Так любо їм було сидіти під звіздами просто неба, час від часу привстаючи (або, зрештою, не роблячи цього) для порушення вкотре нічної тиші...
Щоби потім, глупої вже ночі, дістатися своїх домівок, скинути важелезні ходаки й з ходу шубовснути - нє, навіть далі не роздігнувшись! - в ліжко під перину до своїх Мері, Джені та Сар, що дивилися, либонь, вже треті свої сни, й з гідністю "поставити крапку" на цей трудовий день!
Одним словом, слава гороху!
Хай живуть бобові!!

...А от прочитати Маркеса - так і не вдалося. Ані до "копання бульби", ані вже після...
Засилля отих книжок - особливо, тепера - змушує відшуковувати "вікна" у плинному поступі життя - тобто, викроювати час - "заставляючи" їх звичайним читанням книжок.
Так, може коли випаде нагода і на Маркеса.
А так нині почитую я собі нашого Осипа Маковея: письменник і поет дуже реалістично описує повсякденне життя Галичини початку 20 ст., котре чомусь так схоже на наше з вами теперішнє сьогодення...

... Малисьмо того року добрий врожай не тільки гороху - як вже було сказано попередньо, - а були і вишні (навіть пропонував "позбутися" кількох відер тут на Форумі, але намарно...) і сила-силенна яблук; на підході вже й виноград...
Може, врешті, хто зголоситься продегустувати мого вишняку, що кисне ми й доходить аж у двох 20 л бутлях...
На празник - той, що випадає вже завтра - трунок, мабуть, ше не дійде до своєї кондиції. А от на Михайла, шо буде вже в листопаді, вже по виборах... - коли вже, напевно, буде зимно, - от тоді вже буде добра нагода випити не тільки за здоровля вашого покірного слуги а також усіх тут присутніх, а й за новообраного нашого президента України!
(Певна річ, якшо оберемо...)

сумна - 23-9-2004 у 17:04

Ех, таки нікуди мені не дітися від тандему з п.Яндрухом в темі “Усяка дурня”...

Бо не далі ніж 2 дні тому втрапила на думку про користь споживання гороху.

Отже, новий роман Валерія Шевчука “Темна музика сосон”. Оповідається про т.зв. “чернечу війну” в 2-ій половині 17-го століття в середовищі “уніятів”. Головний герой твору, монах Теофіль, відвідує монаха Йоіля, що живе самітником. Визначальна риса Йоіля – поперемінне роблення гріхів і глибоке каяття з їх приводу.
Отут і змальована весела картина поїдання гороху.

Цитую:
Йоіль: “Хочу тобі дещо пояснити, брате. Бачиш, у мене росте особливий горох, сам його й саджу, ніде такого гуркітливого не знайдеш. ... Цей горошець розкриває нам очі, які всі сморідні всередині, а коли так, навіщо скверну в собі тримати? А він, сморід отой, людину переповнює, як вода дзбана, а мій добрий горошець нас од того плюгавства й паскудства й очища, відтак робить нутро наше, як вимиту й вичищену світлицю. Отож не соромся, брате, й труби, й очищай себе від скверни, так і до Бога буде наблизитися сподобніше. Оце для того я того горошця й вирощую, бо він для мене, що ладан для церкви. А що дух од того, може, й загострий, то це тобі ще одна нагода покаятися, а людина з покаянням, як уже не раз казав, - без гріха... Ох же й добрий горошець, - приказував, ковтаючи. – Нічого так не люблю, як горох. Він і кишки прочистить від нечисті й наситить ліпше панських лагомин.”

Далі не продовжуватиму, бо кінець цієї сцени занадто вже раблезіанський...

А думка про дегустування вишняку видалась мені дуже цікавою!

Яндрух - 23-9-2004 у 19:05

Так, робота "Усякої дурні" триває!!
Ось гарне "оповіданнячко з перцем" початку минулого віку одного нашого галицького (мабуть-таки, пурєдного...) письменника Осипа Маковея (1867-1925).

ТОВАРИШІ ПО ПЕРУ

Начальний редактор "Народної душі", помічник редакції і коректор в одній особі Петро Печінка дістав запрошення на прощальний вечір в честь начального редактора "Zlotej wolnosci" пана Тадеуша Огризка, котрий з далекої "провінції" переносився до Львова, до редакції столичного дневника і до якогось банку, де також дістав посаду. Було се вивищення, яке Петра Печінку вже від місяця доводило до великого смутку і злоби не тому, що Огризок забирався лише тому, що він, пан редактор Печінка, не мав надії на таке саме вивищення.

Трохи смутило єго і се, що тратив в Огризку товариша по більярду в кав'ярні "Бульвар", де они по редакційних трудах майже щодня сходилися і сотки разів тручали слоневі кулі по зеленім сукні. Але сей смуток не був такий великий, щоби переважив пересердя Печінки на всю Україну і на цілий світ, що не вміє оцінити єго таланту і патріотизму. Адже так "з життям" писати, як він уміє, ніхто не потрафить! Кожде єго слово верещить, сипле огонь, пече, калічить і убиває противника, - а проте навіть ся вужча громада українська, що єго найняла на редактора "Народної душі", не вміє сего оцінити і не підвищує плати. Просто ганьба, та й годі!

Вибираючись на прощальний вечір, сполучений, очевидно, з відповідною вечерею, Печінка випив п'ять сирих яєць (бо треба й те сказати, що пан редактор мріяв і про співацьку кар'єру, вигладжував часто горло сирими покладками і заразом у жолудку клав основу на всяку дальшу їду і напитки), - так, випив п'ять яєць, убрався в старий анґлєз, бо на новий ціла соборна Україна не спромоглася для него, убрав циліндр, приглянувся ще собі у розбитім редакційнім зеркалі, поправив великі чорні вуса і клиновату бороду, посадив кріпше цвікер* на носі і пішов на вечерю в чесь товариша по перу.

Треба правду сказати, що вже сам прихід пана редактора Печінки зробив у польськім товаристві дуже миле враження. Всі знали, що оба редактори, хоч політичні вороги, один українець, а другий поляк, самі собою жиють як правдиві джентельмени і навіть не згадують о тім, що один пише в "Народній душі", а другий в "Zlotej wolnosci", - мимо того не сподівалися, що Печінка прийде. Коли ж побачили єго - передовсім ті, що мали вже готові прощальні промови, - дуже врадувалися, бо сей українець, представник свого народу, давав нагоду поговорити про дуже пекучу потребу якнайкращої згоди польського і українського народу, - тема, без якої бенкет як без вина, бо не можна єго закінчити гарним зазивом: kochajmy sie!

Настрій відразу взявся щирий. Ще гості не попоїли як треба і тілько перший бесідник, голова польського касина, попрощав пана Огризка, як уже сей пан Огризок розплакався, бо вже був добре підчмелений і брався всіх цілувати. Дальші промови довели єго до правдивої муки, бо кождий бесідник так і переконував єго, що без него вся Полонія "na kresach" ("на кордонах". - ред.) давно пропала би, а він своїм могучим словом, і пером, і ділом, і прикладом, і пожертвованням рятував свій нарід як день, так ніч.

А що найважніше: проповідував згоду між обома братніми народами, польським і українським, котрих ніяка сила не розлучить, бо они як у минувшині становили, так і в будуччині мають становити одну цілість.

Хоч далеко не все була правда, що бесідники говорили, пан Огризок прийняв вигляд мученика за справу, за золоту волю, давню і теперішню, за згоду і будучність і сидів, як чоловік, що ось-ось має вмерти для вітчизни, аби она й надалі була вільна і ще вільніша.

Редактор Печінка тим часом їв і пив. Він не знав певно, чи за вечерю прийдеться єму заплатити, чи се прошена вечеря, - все одно він відразу постановив собі не платити, нехай комітет платить, що запросив єго.

Але в нагороду за те рішився також сказати промову, бо бачив, що всі ждуть на те. І він промовив.
- За то, що було, - сказав він, - ніхто і шеляга не дасть; за то, що колись буде, не варто також шеляга дати; тілько за те, що є, можна заплатити, коли варто. Пан редактор Огризок, безперечно, великий польський патріот. Але він не кармазин-шляхтич, тілько хлоп-мазур, котрого діди робили панщину. Єму навіть не годиться редагувати "Zlotu wolnosc", бо се шляхетська воля, а не народна.

Непотрібна романтика! Щастя, що він у сю стару бочку вляв нового вина, задивившися на "Народну душу". Він, Печінка, не раз говорив з Огризком про дійсні потреби обох народів і лічив єго з патріотичного романтизму. Тепер із промов попередніх бесідників бачить, що вилічив Огризка і се всі помітили. З польського становища Огризок патріот, яких мало. Людям приємно прочитати часопис, але ніхто не знає, яка се мука видати хоч одно число. А ще розумне число! Печінка, як товариш по перу, знає се оцінити.

І тут він розповів гостям, які скарби мусять критися в душі пана Огризка, коли він з однаковим зрозумінням і одушевленням потрафив писати про японську політику, новий спосіб квашення огірків, про кооперації і делегації, - до того, й патріотичні вірші, одним словом, про все і в різних формах. Такого чоловіка справді шкода. Але ж він не перестає робити, навпаки, стає до праці на ширшій ниві і т.д., і т.д.

Між початком, серединою і кінцем промови редактора Печінки не було логічної зв'язі, однак бенкети не є на те, щоби розумно говорити. Тут у виголошенні, у пафосі весь ефект. Промова Печінки подобалася незвичайно. Товариш Огризок поцілував єго три рази, назвав єго на радощах свинею, але таким тоном, що ніяк не можна було образитися за се слово, а потім і сам хотів усім відповісти гідно і поважно. Однак вибрався до промови запізно, бо напитки зовсім сплутали єму думки і язик, і він ледви міг сказати кілька гадок про свою вдячність для всіх і жаль, що відходить.

В сій хвилині Печінка відчував цілою своєю народною душею, що голова у него сто разів сильніша, як у польського товариша, і що він міг би ще вдвоє стілько випити, як випив досі.

На другий день увечір сидів Печінка у кав'ярні "Бульвар" і ждав на знакомих, з котрими грав звичайно фербля**. Він уже позичив собі у старшого кельнера п'ять корон і мав надію, що сего вечора доробиться. Поки що читав часописи.

Надійшов Огризок. Привітався, сів і почав читати "Народну душу", котру щойно принесли. У новинах найшов він таке про себе:
"П. редакторові Огризкові на дорогу.
Вчора прощали тутешні поляки редактора "Zlotej wolnosci" пана Тадеуша Огризка, котрий відходить до Львова. Сім літ затроював сей опришок пера свою і нашу суспільність потом свого курячого мозку в тім пересвідченню, що рятує Полонію "na kresach". Не було числа, в котрім він не обкидав би болотом наших святощів, хоч сам був круглий анальфабет. Стілько всего знав, що грав дуже добре у більярд та добирався до дна - але не краєвих справ, лише чого іншого. Вчорашній прощальний вечір скінчився тим, що п. Огризка винесли на руках до фіакра - не для звеличення, тілько тому, що не міг ногами рушати. Слава богу, що їде собі від нас".

"Народна душа" затріпотіла в руках Огризка, а єго власна мазурська душа нагло спалахнула. Печінка вже добру хвилину дивився скоса на него і увавжав, що він почне, прочитавше таке прощальне слово, однак не спостерігся, як "Народна душа" разом з рамками з трощі***, до котрих була причіплена, опинилася на єго голові, і як голова встрягла в рамки, і цвікер злетів з носа, і кулак Огризка опинився єму поза ухом. Такого нападу Печінка не сподівався і імився першої думки, яка єму прийшла до голови: не віддавати удару, лише з того нападу зробити статтю до "Народної душі". Будь-що-будь, він потерпів за народну справу як патріот, - і люди, в кав'ярні бачили, що він не шукав собі напасті. З того може бути чудова стаття на тему польської некультурності.

Так сей напад і скінчився, що Огризок вийшов з кав'ярні, а Печінка лишився і оповідав навіть незнакомим гостям, котрих було ледви кільки, що потерпів зовсім невинно, бо оба сиділи спокійно і навіть не говорили. Гості дійсно не чули ніякої суперечки, бачили їх обох, як віталися, і не могли зрозуміти нападу. Як невинна жертва, Печінка не мав чого соромитися і лишився у кав'ярні, бо мусив заграти фербля, дуже потребував грошей... Пізніше, коли вже сидів з картярами, все думав і думав над тим, чому не віддав удару Огризкові. Адже міг був потоптати єго ногами, як хробака! Однак запізно надумався, полохлива у него душа.

На другий день Печінка вичитав у "Zlotej wolnosci" таке про себе:
"Знаний бандит, редактор "Народної душі" Петро Печінка брав, як ми вже писали, участь у прощальнім вечорі на честь нашого редактора п. Огризка. Мабуть, за те, що з'їв дармо добру вечерю і напився по саму гортанку, звеличав тоді під час вечері п. Огризка як першого патріота. Але в день пізніше у своїй шматі обкидав того самого п. Огризка болотом від ніг до голови. Обурило се декотрих знакомих нашого заслуженого труженика, і они вчера в кав'ярні "Бульвар" так твердо пригадали Печінці обов'язки чемності, що буде руський місяць чути кожду кісточку у своїм гайдамацькім тілі. Таких опришків пера не можна інакше навчити розуму".

Рівночасно у "Народній душі" появилася новинка:
"Польський напад на нашого редактора.
За вірну характеристику своєї особи і правдиву оцінку своєї нікчемної діяльності, яку ми подали в поперднім числі про п. Тадеуша Огризка, напав сей польський Kulturtrager на українській землі вчера в кав'ярні "Бульвар" на нашого редактора п. П. Печінку і намагався єго ударити. Однак наш редактор вчас відскочив, і польський напасник лише осоромився. Сотки гостей, зібраних у кав'ярні, осудили найгострішими словами сей некультурний поступок польського загорільця, котрий на відході до Львова ще раз дав доказ своєї мазурської дикості".

Заким "дикий мазур" забрався до Львова, він ще раз написав у своїм часописі, що даремно Печіінка викручується, мовби то єго ніхто не побив, бо всім відомо, що він лежить у шпиталі і лічиться. У відповідь всі бачили, що "Zlota wolnosc" написала неправду, і ще раз у "Народній душі" злаяв Огризка анальфабетом і п'яницею.

На сім приязнь і суперечка обох товаришів по перу скінчилася. Огризок виїхав до Львова, а Печінка найшов собі іншого товариша до більярду, і справа затихла.

(Осип Маковей, 1913)

!!! Пояснення слів: !!!
цвікер* - пенсне
фербель** - гра в карти
троща*** - болотна рослина (комиш, тобто)

Яндрух - 23-9-2004 у 19:12

Ну як вам, шановні, оповіданнячко?...
Опришки пера...

Яндрух - 25-9-2004 у 20:12

АНОНС!!!
Вже в найближчому часі - наступне оповідання "з перцем" О. Маковея - "Товариство для взаїмного величання" (1910):

Фраґмент твору вже тут, до вашої уваги, шановні!
"...Але де я годен усе так до ладу повторити, як говорив Кадильник! Всі слухали, як зачаровані, і дивувалися, як він хитро придумав таке товариство. Єго думки так сподобалися всім, що ціла зала загриміла від оплесків; єго вхопили на руки і обнесли десять разів довкола зали, співаючи оба народні гімни: "Ще не вмерла..." і "Не пора, не пора...". Дуже жалували, що нема ще третього народного гімна, бо тоді можна би було поносити Кадильника ще з десять минут. Коли єго поставили на давнє місце, він із слізьми в очах дякував громаді за честь і притім подав ще дуже гарну раду, щоб товариство мало також своє вигідне і сильне крісло для підношення вгору патріотів, бо ось він і тепер переконався, що без крісла ноги болять; з радості люди не пам'ятаються і так кріпко горнуться до патріота, що аж синяки робляться там, де не повинні бути. Громада перепросила Кадильника і згодилася купити патріотичне крісло..."

Отже, незабаром буде! Soon!

сумна - 27-9-2004 у 14:15

Цитата:

Першим відправив користувач Яндрух
Опришки пера...

А таки "опришки пера" гарніше, ніж "акули пера", нє?

Яндрух - 28-9-2004 у 11:06

Таки-так, панно Сумно!
То так по-нашому.

Яндрух - 28-9-2004 у 11:09

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

А ось і обіцяний анонс!!
Спиціяльно для вкраїншьких патріот'ів!!!

Провідникові ОУН, борцеві за народну справедливість, кандидату в президенти й просто бізнесменові Роману Козакові та головному ура-патріотові Олегу Тягнибокові присв'ячується:

ТОВАРИСТВО ДЛЯ ВЗАЇМНОГО ВЕЛИЧАННЯ
Mutual grandeur society, invented by Ivan Kadyl'nick (Fart), recorded by Ossip Muckovay, produced by Yandpyx
Дурня: код - ЦУ[o.m]Рк, № 0017; придумав Іван Кадильник; записав се діло - О. Маковей, 1910 р.Б.; випустив - Яндрух

Люблю я пана радника Івана Кадильника - страх як люблю! Він мене і десятої частини так не любить, як я єго. І не покину єго любити - чей він колись зглянеться й на мене і зробить мені ювілей. Бо він у нас майстер вигадувати всякі ювілеї, - і ніхто так не потрафить пошанувати та повеличати чоловіка, як він! Люди, що не вміють цінити доброї волі, кажуть, що він кадить тілько приятелям, від котрих мав, і має, і хоче мати поміч; однак сі люди не зазнали, видко, ще ніколи величання і ювілейних приємностей, то вони й не знають ціни Кадильникові. А на мою думку, Іван Кадильник - чоловік ідейний і потрібний для патріотів, як сонце для квіток. От і се, що він тепер вигадав, таке додепне, що нехай єму всячина! І як не прийти чоловікові на таку просту думку, а, отже, не я се видумав, тілько він! Се так, Колумб поставив хитро яйце на стіл, - здається, не штука, а чому ж се нікому іншому не прийшло на думку?

У нашім місті здавна заведено гарний звичАй - величати людей. Не так усіх людей, як своїх, і не так усіх своїх, як громадку своїх. Є їх кілька приятелів, людей поважних, що перед ними вся громада чолом б'є. Так от, щоб ся громада не била чолом куди попало, то Іван Кадильник довгі роки дбав про те, щоб був лад у сім ділі. Він нагадував громаді, коли припадав який ювілей чи іменини патріота, стягав усіх докупи, говорив промови, ладив гостини й адреси - одним словом, дбав про гідну параду. За те не забули приятелі й єго і також зладили єму вже три ювілеї: перший - на пам'ятку єго першої поезії на честь Марії Терези, написаної ще у школі; другий - у 25 років, як був ом, а третій у 15 років, як навчився писати по-нашому.

Недавно дістаю я з пошти друковану картку: Іван Кадильник просить мене прийти на збори нового товариства. Уже й печатка сего товариства прибита: кадильниця у лавровім вінку. Пішов я. Зала биткОм набита! Ще ніколи не бачив я стілько людей на зборах якогось іншого товариства, як тепер зійшлося. Видко, що сама мета товариства всіх дуже зацікавила.

Перший промовляв Іван Кадильник. Господи, як гарно говорив він і як до речі. Та де я годен се повторити! ПередОвсім повітав збори і повеличав усіх, почавши від великомучеників-послів а на найменших гостях скінчивши. І як він не помилився в рангах та титулах! Як почав найвищими, то так гладко, як по сходах, зійшов до найнижчих, що ще не мали ні ранг, ні титулів. Ніхто й не міг образитися, хоч би хотів; усякий побачив себе у єго промові саме на тім місці, яке єму з ласки уряду і по заслузі належалося.

А потім сказав:
- Всяких товариств ми маємо багато, тілько ще одного нема, хоч воно таке потрібне, що й не сказати. Наша традиція вимагає сего товариства; наш звичАй, наша честь, наше гарне громадянське вихОвання упоминається вже давно о него. Куди неглянь, всюди в нас самі патріоти. Перше не було стілько, а тепер, слава богу, повно їх. Кождому з них належиться честь і поважання. Досі шанували ми наших татків, наших добродіїв-опікунів, наших патріотів-великомучеників так тілько, прихапцем, без орґанізації; тепер же, з уваги на щораз більше число патріотів і їх заслуги, діло не таке прсте, без орґанізації там не йде. Ми мусимо оснувати товариство для взаїмного величання, старишим на потіху, молодшим на науку, щоби бачили, як суспільність нагороджує заслуги. Се в теперішню пору наш найсв'ятіший обов'Язок - довести се діло до ладУ.

Пригадаймо собі лише, як досі і при найліпшій волі не можна було не раз гідно чи привітати посла, чи зробити який ювілей. Все чогось не доставало: то кінної бандерії не можна було стягнути, то панотець не хотів дати церковних моздірів, то, знову, хоруговці виглядали як зАпаски, або тріумфальні ворота валилися саме при передаванні хліба-солі. Так надалі не сміє бути. Товариство, яке ми закладаємо, має тому зарадити. Єго мета - величати заслужених людей по програмі, достойно і пишно. Товариство має мати все, що до величання потрібно: свої моздіри, хоругви, вінки, труби, кокарди, ленти, лампи, смолоскипи; має устроювати концерти і комерси для патріотів; буде видавати часопис з портретами їх, бо так, як тепер у календарях подають портрети побіч курки з Кохінхіни і когута з Брахмапутри, - то се остання ганьба; товариство видасть книжку з промовами про всякі нагоди і інструкцію для січових сурмачів, коли мають трубити ґенеральний марш і кому; має придумати окремі одежі для кінних бандерій, щоб однакОво виглядали; має порозумітися з січами, щоб вони не тілько гасили вогонь, але все і всюди робили параду (а вони до того дуже добре надаються); має закладати філії по провінціях, бо нема сумніву, що і там є патріоти, хоч і менші, як у столиці, але є.

Центральне товариство буде мати свого поета для величальних од, свого маляра для грамот і дипломів, свою ґалерею портретів (гофрати будуть мати в ній почесне місце), своїх аранжерів для оплесків, свого ґенерального трубача, свого пушкаря, свого будівничого для тріумфальних брам і свого пекаря для колачів і хлібів. Усякі відзнаки радості і всякі знадоби для величання буде центральне товариство позичати і на провінцію за малою оплатою. Кождому членові товариства належиться ювілей...

Але де я годен усе так до ладу повторити, як говорив Кадильник! Всі слухали, як зачаровані, і дивувалися, як він хитро придумав таке товариство. Єго думки так сподобалися всім, що ціла зала загриміла від оплесків; єго вхопили на руки і обнесли десять разів довкола зали, співаючи оба народні гімни: "Ще не вмерла..." і "Не пора, не пора...". Дуже жалували, що нема ще третього народного гімна, бо тоді можна би було поносити Кадильника ще з десять минут. Коли єго поставили на давнє місце, він із слізьми в очах дякував громаді за честь і притім подав ще дуже гарну раду, щоб товариство мало також своє вигідне і сильне крісло для підношення вгору патріотів, бо ось він і тепер переконався, що без крісла ноги болять; з радості люди не пам'ятаються і так кріпко горнуться до патріота, що аж синяки робляться там, де не повинні бути. Громада перепросила Кадильника і згодилася купити патріотичне крісло.

На товариство всі пристали дуже радо. Відразу вписалося до него 507 членів. Як вони всі тішилися, господи! Отсе значить попасти громаді у смак, віднайти отсю думку, що вісх єднає! Чого не могли зробити інші товариства, то зробить отсе: зв'яже всіх, мов залізним обручем.

А вже найкращий був конець зборів. Зворушений до сліз, посол до ради державної обіцяв, по знайомості з міністром війни вистаратися для товариства о стару гармату, коли не кріпосну, то хоч полеву, - бо з простих моздірів замалий гук, а від гармати буде аж земля дрожати з радості. Вдячна громада постановила зараз іменувати пана посла першим почесним членом товариства і ґенеральним пушкарем. Тепер уже, коли прийдеться величати кого, то хоч буде парада за всі люди.

На закінчення справоздання про перші збори не можу не згадати про бридкий оклик одного поганця, з котрого ніколи не буде добрий патріот і котрий ювілею, певне, не діжде. Серед найбільшого одушевлення зібраної публіки він крикнув на цілу залу: "Товариство кадильників!"
Що там єму за се дісталося в карк від розлючених патріотів, се нехай на нім присохне; а я від себе висказую єму на сім місці моє друковане обурення.

(Осип Маковей, 1910-1913)

Ремарка:
То, мабуть, пан-автор через свою вроджену скромність слово "кадильник" вживає у значені "перд...": насправді - і ми всі то добре розуміємо! - той "поганець" викрикнув "Товариство перд..ів", тобто, - патріотів (бо на "п"...). - Я.

!!! Пояснення слів та контексту: !!!

...чоловік ідейний і потрібний для патріотів... - Патріотами письменник іронічно називає різних діячів народовської партії.
Марія Терезія (1717-1780) - австрійська ерц-герцогиня, імператриця "Священної Римської імперії". За Марії Терезії Австрія захопила Галичину (1772) і Буковину (1774).
...як був ом... - коли належав до партії "москвофілів".
...почавши від великомучеників-послів... - так іронічно письменник називає зх.-українських послів до австрийського парламенту.
...кінної бандерії не можна було стягнути... - зібрати кінні загони різних націоналістичних товариств.
...не хотів дати церковних моздірів... - невеличких гармат, з яких під час релігійних свят влаштовувались салюти й феєрверки.
Кохінхіна - так європейські колонізатори називали південну частину В'єтнаму
Брахмапутра - річка в Південній Азії, що протікає через Тібет, Індію та Пакистан. Вважається св'ященною
...порозумітися з січами... - зі спортивними та протипожежними товариствами.
Гофрати - придворні радники в цісарській Австро-Угорщині.
Аранжер - упорядник розваг

І ще від себе додам. Як там співається у пісні: "Товариство моє, вже той день настає, ля-ля-ля, ля-ля-ля..."

Яндрух - 30-9-2004 у 20:10

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКИ

Так, ось і дійшли врешті до матеріалу, котрий нам так люб'язно подала сюди на Форум академік панна Сумна.
Навіть припустив був, що панна Сумна розпереживалася не на жарт і правдиво ся загризла через те, що так довго її матеріал лежав неторканим і незайманим і, на її, мабуть, думку, ніхто до него не має анінайменшого діла.
Але то, панно Сумно, - неправда!
Ваш (та й усіх інших тута) покірний слуга зара-но помітив, як Ви подали на всезагальний розгляд свій чудовий матеріал про користь поїдання такого звичайного та простого (то на перший погляд лише...) гороху!
Так, дійсно: я ось вважаю, що нема чого встидатися навіть на людях, десь у громадському транспорті або ж на званому обіді дати волю своєму організмові - шо природьно, то не гріх!

Як мій дідо любив завжди переповідати, шо колись, ше за німців, як ті німці проходили без їхнє село Девітир і як заходили на вечерю до гусподара, то під час трапези за столом хтось неодмінно мусів полегшити собі стан своєго зтуговілого нутра, котре (те полегшення) супроводжувалося розкотистим, схожим на кулеметну чергу, гуркотінням і таким "божественним духом", котрого мав зара-но, як тільки зачує, "розвіяти" як вранішній туман хлопчик-прислужник, жваво орудуючи звичайною господарською мітлою біля "джерела" отсего "божественного аромату" (гей, та Олю Книш, та годі спати, та час встрявати у розмову...). У свою чергу, інший німецький співтрапезник мав окликнути (також голосно) того "кадильника" "На здоровля", а той мав єму красно подякувати за теє!

От таке було тоді. Місцеве населення було в явному захваті від такої культури - бо ж німецька! І давай лишень собі-но її переймати - бо чо' встидатися?!

Ось і я - як стояв на своєму, так і стоятиму надалі: горох усьому голова!
Слава гороху! - Бобовим слава!!

Ну, а зара, зара перейдімо до наших канцелярських справ.
Отож, ofiційno z@тvерdжуємо наступне, а саме:

1) чудовий матеріал, що подала нам його люб'язно панна Сумна -

Cкверно, виходь!, або Нема чого встидатися
Go chase yourself, Filth!, or No more shame, invented by friar Yoil, written by V. Shevchouk, compiled by Ms.Сумна
Дурня: код - ЦО[с]Рк, № 0018; придумав монах Йоіль, записав В. Шевчук, а подала нам сюди люб'язно - панна Сумна, 2004 р.Б.

Йоіль: "Хочу тобі дещо пояснити, брате. Бачиш, у мене росте особливий горох, сам його й саджу, ніде такого гуркітливого не знайдеш. ... Цей горошець розкриває нам очі, які всі сморідні всередині, а коли так, навіщо скверну в собі тримати? А він, сморід отой, людину переповнює, як вода дзбана, а мій добрий горошець нас од того плюгавства й паскудства й очища, відтак робить нутро наше, як вимиту й вичищену світлицю. Отож не соромся, брате, й труби, й очищай себе від скверни, так і до Бога буде наблизитися сподобніше. Оце для того я того горошця й вирощую, бо він для мене, що ладан для церкви. А що дух од того, може, й загострий, то це тобі ще одна нагода покаятися, а людина з покаянням, як уже не раз казав, - без гріха... Ох же й добрий горошець, - приказував, ковтаючи. - Нічого так не люблю, як горох. Він і кишки прочистить від нечисті й наситить ліпше панських лагомин."

Як то мовиться, ґрунт для вдосконалення подано!

сумна - 1-10-2004 у 12:18

Уклінно дякую п.Яндрухові за такий пошанівок для мого скромного тут доробку в якості академіка (!).
Такво-во потроху реалізовуємо гарні ідеї, подані у винаході ЦУ[o.m]Рк, № 0017 - роблячи одне одному приємності, навіть не чекаючи ювілею.

Яндрух - 1-10-2004 у 16:35

Еге ж, панно Сумно!..
(Зрештою, нема за шо...)

Яндрух - 12-10-2004 у 17:27

Ось був'єм троха відсутній...
Отже, панні Сумній привіт від Зоньки!!
(Казала, шоб обов'язково передав тій Смутній "доброго здуровля"!)
{А таки "Зонька" чи "Зоська"?.. Вважаю, обидва імені мають право на існування... Принаймні, сама Зоська не проти, шо я почав кликати Зонька...}

І ось натрафив я в одній пурєдній львівскій казеті на нашого "галицького козака", правдивого Котигорошка - Василя Вірастюка. Він там давав якесь інтерв'ю. Ось що він вповів, а я вам зара переповідаю:

....
Кор.: Ти народився в Івано-Франківську, тривалий час жив у Львові, зараз разом із дружиною мешкаєш у Києві - жителем якого міста ти себе вважаєш?
Вася: Навіть не знаю, куди себе причислити. Передусім я - українець. Хоча, після того, як Георгій Кірпа надав мені квартиру, мабуть, вже стану киянином.
Кор.: Кажуть, готуючись до змагань, ти "пожертвував навіть сім'єю?..
Вася: Так, готувався до змагань у депо в Дарниці, і, практично, три місяці не жив дома. Але дружина Світлана якось мене зносить. (Сміється)
Кор.: Як підростає ваш Адамчик, скільки йому вже?
Вася: Слава Богу, все добре. А от скільки йому, зараз запитаю в дружини - я ж в дома не живу. (Сміється) Каже, рік і три місяці. Вже бігає. Поки мене вдома не було, вже навчився говорити "тата". А коли показували сюжет про турнір на Багамах, він мене впізнав і прибіг до телевізора.
Кор.: Якісь спортивні задатки вже має?
Вася: Сину дуже подобається носити п'ятилітрові бутлі з-під води. Спочатку він носився по кімнаті з порожніми, а тепер я йому потрохи наливаю туди по літру-півтори, і він це залюбки переносить".
...
(Як то мовиться, без коментарю...)

От такі козаки та козаченьки підростають у Неньці-Україні!

Яндрух - 20-10-2004 у 12:06

Отсе прийшов ми ду моєї елєктроннуї скрині один такий-собі лист-щаштя від - як виходить - нашого... прем(ь?)'єр-міністра! Ось як!!
Але, звісно, через посередника!
(Де б то прем'єр мав час кожному надсилати свої листи...)
І ось я вирішив дати 'го на взезагальні розглядини - тута, на Форумі! Мо', хтось схоче і собі "счастья поиметь немножко"...
(Але Яндрух тут ні при чім, майте то на увазі - то всьо посередники...)

Здравствуйте!
>> Это особенное письмо счастья!
>> Вы получили его, потому что скоро 31 октября и будут выборы Президента Украины.
>> Это письмо было написано ЧаМан-Дей-Иванком в Киевской Руси в 1037 году и с тех пор обошло 568 раз планету Земля. И оно несёт счастье.
>> Однажды оно попало в Донецкую область к подростку Вите. И он не достаточно поверил в возможное счастье и отослал это письмо не 10 своим друганам, а только трём. И его постигло несчастье: в 1968 году он был осуждён по статье 142 Уголовного кодекса за грабёж и на три года был лишён свободы. Но этот подросток Виктор, который уже был известен как Янукович, зековскими молитвами снял с себя проклятье, поетому отсидел только один год и семь месяцев.
>> Но великая сила, заключённая в этом письме счастья, решила ещё раз испытать молодого Витю Я., и опять попало к нему в руки. На этот раз Витя был вообще обарзевший от злости и порвал его на мелкие части. И пришлось Вите Януковичу отсидеть в 1970 году по статье 102 Уголовного кодекса за нанесение телесных повреждений средней степени тяжести.
>> После того, как Витя зону прохавал, он прозрел. Вернувшись домой, он отыскал останки этого письма счастья, порванного перед второй отсидкой, склеил его и разослал 10 братанам.
>> И к нему пришло счастье! Уголовное дело против Виктора Януковича по статье 117 УК - изнасилование - было чудесным образом закрыто, поскольку пострадавшая отозвала своё заявление! И было счастье Вите.
>> Вспомнил об этом письме Витя, когда был уже Виктором Фёдоровичем Януковичем и работал директором автобазы "Орджоникидзеуголь" в г. Енакиево Донецкой области. Тогда против него было возбуждено уголовное дело за хищение государственного имущества в особо крупных размерах (расстрельная статья). В.Ф.Янукович вспомнил об этом письме и переписал его 100 своим знакомым. И свершилось чудо! Уголовное дело было замято при помощи космонавта Берегового, который в то время баллотировался в Верховный Совет СССР по г. Енакиево. Обе предыдущие судимости отменены при неопределенных обстоятельствах, а важная документация уголовных дел удивительным образом
куда-то исчезла.
>> ВНИМАНИЕ! Сейчас это письмо счастья опять попало к премьер-министру В.Ф.Януковичу. Он помнит чудное воздействие силы этого письма счастья, поетому приказал запустить это письмо на ризографе, сделать 100 тысяч копий и разослать за средства Кабмина всем своим знакомым по Украине. Когда он это сделает, сила письма принесёт Виктору Фёдоровичу счастье, и он станет Президентом Украины! Но тогда всем остальным будет несчастье!
>> Опередите Виктора Януковича! Отошлите это письмо счастья 10 своим дорогим людям, которым Вы желаете счастья, и после 31октября счастье придёт к Вам, а не к Януковичу. Времени мало!
>> Если Вы не отошлёте это письмо 10 своим друзьям до 31 октября, Вас ждёт несчастье в Украине, криминально-фашистская диктатура и жизнь не по законам и правам, а по понятиям.
>> Отошлите это письмо счастья! Но смотрите, чтоб оно не попало к Виктору Медведчуку или Леониду Кучме. Иначе они его разошлют, и счастье прийдёт не к Вам, а к Кучме-Медведчуку-Януковичу.
>> Будте очень осторожны!
> P.S. Не посылайте это письмо отправителю. С него хватит одного счастья.
>> 31.10.2004-kajuk#h7`0d8w7 - это эзотерический код, который содержит силу письма счастья.

А я, Яндрух, підписуюся красно під отим листом-щашчя як той, хто дістав 'го від одного із численних посередників нашого премьєр-министра (а може і його злих ворогів, хто його зна'?...) і передаю 'го далі!
+

Тарас Сокальський - 30-10-2004 у 11:38

Можна заявку на патент подати??? Мені ідейка в голову встрілила -- щоб на виборах ніяка к.... в мій бюлетень зайвих хрестиків не домалювала, варто скористатися старим школярським фокусом -- натерти порожні клітинки свічкою

. Тільки от з рекламою цеї штуки треба бути обережним, бо цим можуть і вороги скористатися

.
Тримайтеся!

Користувач Олесь - 5-11-2004 у 16:08

Не можу стриматися, щоб не запостити. Російський підручник для початкової школи "Навіщо потрібні податки":

http://www.livejournal.com/users/skiv/330081.html

Яндрух - 15-11-2004 у 14:48

Ось маємо кілька анехдотів!

***
Теща звертається до зятя:
- Шо то у вас на пательні було - ледь відмила?
- Оце? Тефлонове покриття...

***
- Як кличуть твою маму?
- Не знаю...
- Ну а як її тато кличе?
- Йди сюди...

***
У п'ятикласника в рюкзаці мама знайшла набір "садо-мазо". Через це на кухні збирається сімейна рада.
Батько:
- Ну, я так розумію, що шмагати марно.

***
У ресторані два хлопці спостерігають за двома дівчатами.
- Може, підійдемо, познайомимося? - питає один.
- Так, але трохи пізніше. Нехай спершу розплатяться.

***
(анікдот на мотоциклетну тему - автомобілісти, як хочуть, можуть не читати!)
Їдуть двоє чуваків на мотоциклі з коляскою. Той, що сидить в колясці, мовить:
- Не жени так швидко, коляска без дна.
Той, що сидить за кермом, відказує:
- А ти гадаєш, шо мотоцик з мотором?

***

Ось це й усе, людоньки!!

Яндрух - 24-11-2004 у 15:47

"ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ", АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-УКРАЇНСЬКОМУ

Яндрух, як громадянин і патріота свеї диржави теж худив на вибОри.
Але за кого саме проголосував, то я вам не скажу. Лише вповім от що.
Як прийшов-им на свою дільницю, ду сільради Жучків (ше перед першою турою), шоби перевірити, чи всьо там гутове ду вибОрів, то, як перечитав передвиборну програму Дмитра Курчинского, то дуже-ми вона запала до душі: во де справжній партіота (навит більший, ніж я!) своєї держави! во з ким тре-а розбудовувати нашу Україну! во на кого тре покладати правдиві надії! А не на тих, хто сі рве ду курита!!

Дмитро Курчинский, - він ся не тєгне ані ду Гамерики, ані ду рОсії, - він свій хлоп! Він вболіває за свій нарід, за свою націю; щоби ми жили в мирі та злагоді; щоби не стріляти в воріженьків, а показували їм дулі і грали на сопілках! Він вважає, що наша держава - св'ященна! І в тому мають свій інтЕрес навіть небеса!!

Ну, одно слово, вже не буду ту багато говорив - можете самі собі ше раз пересвідчитися у щирих та непідробних поривах патрійотичної душі пана Корчинського!

ПЕРЕДВИБОРНА ПРОГРАМА КАНДИДАТА В ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ КОРЧИНСЬКОГО ДМИТРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА
The election dope of Dmytro Korchynskiy as a presidential contender, invented by, in fact, Dmytro Korchynskiy; compiled by Яndpyx
Дурня: код - ЦУz[я]Рк, № 0019; складено Дмитром Корчинським, 16 липня 2004 р.Б.; упорядив - Яндрух (вже по виборах)
(Примітка: курсив - мій. - Я.)

1. Сховатися за компроміс, щоб вдарити з тилу
Принцип виборчої демократії протирічить духові українського народу. Я йду на вибори так само, як виходжу на вулицю, хоч волів би вийти в степ, беру в банку кредит, замість того, щоб кинути туди гранату. Я йду на компроміси з системою не тому, що люблю її, а тому що боюся. Свій страх я можу виправдати тільки грандіозністю наших планів. Коли йдеш брати банк, дотримуйся правил дорожнього руху.

Кільцем звільнених зон БРАТСТВО задушить систему. Спочатку ми візьмемо владу, а тоді вже переможемо на виборах. Якщо вибори на той час ще будуть в моді.

Мої опоненти належать до бюрократичної верхівки. Вони гадають, що якщо вони займаються політикою, то всі мухи навкруги мають здохнути з нудоти. А насправді політика - це коли весело.

Політика займає місце між літературою і музикою. Це мистецтво тим більше прекрасне, чим більш небезпечне. Наполеонівські походи були симфонією, дипломатія Бісмарка - романом. Ви гадаєте я балотуюся? Я граю на сопілці!

2. Визиск небес. Промислове виробництво містики
Ситуація в країні може поліпшитися двома шляхами. Або ми всі як один починаємо наполегливо й самовіддано працювати на благо Вітчизни, або з неба спускаються янголи і без нашої участі нам усе тут влаштовують якнайкраще. Позаяк я раціоналіст і не вірю в чудеса, то буду чекати янголів. Янголи (і біси) присутні у наших справах (і в нашій історії) значно більшою мірою, ніж здається.

Ми мешкаємо на містичній території. В назві "Україна" приховано натяк на те, що це прикордоння. Між світом живих і світом духів.

Нам тут все трактують політологи. Соціологи здійснюють соціологічні дослідження. І чим більше трактують, чим більше досліджують - тим більше каламуті. Все могли б пояснити циганки та бабки-ворожки. Та в них не те питають.

Історики теж не потрібні. Вони своїми схемами ґвалтують нашу національну бісівщину. Подивіться на українську минувшину неупередженим оком. Події без причин, без закінчень, уривки, очманілі персонажі, з очима, повернутими в себе, упирі і святі.

Наша справжня історія - астральна. Вона вся по той бік. її мав би писати не Плутарх, а святий Іоан. Це вам не Фінляндія, - це Україна. Вся наша політика чистої води гоголівщина, отже поезія. В наших річках може не стати риби, а русалки в них будуть завжди.

Нам не вдаються раціональні вчинки. То й не треба! Як не варто, наприклад, кочівникам картати себе за неуспіхи у рільництві: їм треба вдосконалюватися в обході лівого флангу супротивника, щоб мати те саме, що й землероби, тільки вдвічі швидше.

Ми маємо експортувати не металопрокат, а містику. Вдається ж американцям експортувати сни - продукцію Голівуду. А сто років тому ніхто б не повірив, що цей фокус може стати надпотужною економічною галуззю. Лише безнадійно відсталі від моди провінціали можуть все ще перейматися розширенням ринків. УІР нації конкурують на ниві розширення свідомості. Але ж саме цим ми й займалися тисячу років, сидячи по берегах нашого Дніпра і на верхівках наших курганів. Нарешті ми в кон'юктурі! Кабінет Міністрів має змінити форму своїх засідань. їм потрібно придбати кришталеву кулю і споглядати крізь неї свічку. Або взятись за руки й утворити магічне коло. Або піти до церкви і помолитися.

Ми - не Америка і не Афганістан. У нас янголи і біси почувають себе краще, ніж економісти і терористи. У нас підсвідомість влаштована по-іншому. Марно шукати у співвітчизника фрейдистських комплексів. Натомість він з вами привітається і усміхнеться, а через тиждень у вас нирки відваляться. Це, до речі, про національну оборону.

3. Для того, щоб визначитись в міжнародних стосунках, треба спочатку визначитися в поняттях
Нас вчать основам демократії діячі, котрі встигли ще побувати членами гітлерюгенда, або ті, хто відрізав вуха в'єтконгівцям.

Європа зобов'язана визволенням від фашизму, насамперед, нам, в другу чергу - росіянам і іншим народам Радянського Союзу. Після цього у них вистачає зухвалості вимагати від нас доказів, що ми дозріли до членства в Євросоюзі та інших євроструктурах!.

Боляче бачити, як бідують наші ветерани, але в цьому винний не тільки наш уряд, але й уряди багатьох європейських країн. Вони всі повинні платити пенсії нашим ветеранам. А деякі повинні регулярно каятись і просити вибачення в українського народу. У відповідності з тією технологією, до якої їх привчили наші брати євреї. І нехай вони не плутають свою Другу Світову з нашою Великою Вітчизняною.

Євросоюз - це врятовані нами країни, котрі нині гребують бачити нас у своєму колі. Наші заслуги перед західним світом безмірні, наші жертви безпрецедентні, наше ім'я залишиться у віках.

Дійсно, наш сьогоднішній стан не відповідає нашій величі, оскільки ми досі не отямились від понесених втрат. Бо українцям довелося в цьому столітті знищити дві імперії: німецьку ми знищили героїзмом, радянську - саботажем. Ми чекаємо подяки, захвату, грошей, почесного місця на ринках і безвізового режиму для всіх громадян України.

4. Подолати себе – відновити церемоніал
Тільки тому, що Україну не помічають і відкидають будівничі сучасного Світу, вона стане його наріжним каменем. Нас піднесуть наші слабкості. Сьогодні наша "крайня хата" набирає всесвітньо-історичного значення. Це останній рубіж оборони особистості перед наступом відчужених суспільних форм, анонімної бюрократичної диктатури. Із надгризених яблук ми зведемо нашу фортецю! Українці не борються з системою - вони її ігнорують. В країні, де кожний сам собі гетьман, люди обирають владу, яку зручно зневажати. Ми спостерігаємо за саморозвитком системи, відчуваючи цікавість змішану з огидою. Вони нам гуманітарну допомогу, а ми їм дулю. Вони нам права людини, а ми їм корупцію. Вони нам Інтернет, а ми привчаємо до хабарів їхні комп'ютери. Вони нам екологію, а ми їм Чорнобиль. Тому що ми не хочемо благополуччя, ми хочемо бути багатшими за всіх. Ми не хочемо стабільності, ми хочемо бути найголовнішими. Українець не хоче гуманізму, він хоче бути начальником гуманістів. Ми не хочемо миру, ми хочемо бути миротворцями. Якщо людству судилось перетворитися в отару овечок, тільки українській пастух врятує їх від українських вовків.

Щоб виріс дуб, повинен згнити жолудь. Процес гниття ми в Україні здійснили в рекордно стислі терміни. На цьому історичному, або вірніше сказати, біологічному етапі були потрібні не орли, а хробаки. Вони зробили свою роботу. Пагін почав пробиватися, і нам з вами вже не потрібно копирсатися в гною, а час підняти голову до неба. Основні події будуть відбуватися Tам. Тобто, я закликаю думати про ідеальне. Не перейматися тим, як би дожити до наступної посівної, а вже зараз будувати плани захоплення світових ринків діацетілморфіну.

5. БРАТСТВО - партія Ісуса Христа
Насправді монополярний світ несе в собі загрози набагато більші, ніж ті, котрі визрівають у свідомості наївних геополітиків під впливом неподоланих дитячих страхів. Справжня загроза глобалізації - це проблема екзестеційного вакууму. XXI століття сколихнуть не геополітичні, а філософські конфлікти. Глибини підсвідомості виринуть на поверхню. Відчуження викличе більший жах, ніж ядерна загроза. Художньо висловлюючись: "Ми вже на гільйотині, а вони нас лякають лупою".

Релігії будуть творити XXI століття попри технології. Від захисту прав людини радикальна західна думка зробила крок до захисту прав тварини. Зелені захищають права корисних копалин. А я з БРАТСТВОМ захищаю права Духа Святого і материнські права Матері Божої. Коли прийде час пристосувати фондові біржі та галузеві банки під молитовні, все ж таки бажано, щоб зверху там чіпляли хрести, а не півмісяці.

Всі люди поділяються на дві категорії: на тих хто походять від мавпи й на тих хто від Адама і Єви. Я представляю інтереси тих, хто від Адама. Визначіться зі своїми предками і, залежно від цього, проголосуйте. Амінь.

(Хто вважає, шо передвиборна програма пана Корчинського не гідна бути представленою у всесвітньому золотому фонді "Усякої дурні" - нехай перший пожбурить в мене каменем. - Я.)

Слава Україні

Яндрух - 30-11-2004 у 20:04

Перед постом можна ще поласувати.
(А під час - шо, не можна? - Я.)

ПОЇВ САЛА - І НАСТРІЙ ПОЛІПШИВСЯ

Українці люблять сало. Це аксіома. І скільки б газети та журнали не лякали нас зайвими калоріями та холестерином, ми не можемо відмовитись поласувати шматочком сала з хроном чи з цибулею та часником.
(Ось таке я потрафив знайти в одній казеті. Там одна, така собі, Леся Писанка [хотів би я поглянути на власні очі на ту... Лесю... Писанку...] співає дифірамби національному українському харчові №1, які покірний ваш слуга й переповідає тут. Стилістику й орфоґрафію пані-авторки збережено. - Я.)

Буває, прибіжиш з роботи голодний як вовк, і поки ще не готова вечеря, зробиш невеличкий бутерброд з салом, яке завжди передають нам родичі з Рівненщини (ну, вже можна би було без таких інтимних подробиць... - Я.), і вже світ здається не таким тьмяним, і настрій відразу поліпшується (авжеж, то ґеніальне відкриття...). Жарти жартами, але й справді сало нас завжди виручає (во, як!), коли нічого іншого немає під рукою, а треба щось узяти з собою в дорогу. Такий бутерброд ситний, довго зберігається і не псується. А щодо холестерину, то сало чомусь звинувачують у гріхах частіше, ніж більш "панське" вершкове масло, яке ми їмо без застережень.

Як розповідає лікар-санолог Львівської обласної клінічної лікарні Костянтин Бєляєв, який зібрав дуже багато спеціальної літератури про роль жирів у нашому харчуванні і, зокрема, про сало, наш національний продукт досить корисний, якщо вживати його помірковано. Сало містить насичені і ненасичені жирні кислоти, холестерин, жиророзчинні вітаміни E, K. В одній з наукових старих книжок було написано, що особливо багато мікроелементів та вітамінів у шкірці (чого? крайньої плоті?!!...). В українському державному НДІ медико-соціальних проблем інвалідності, що у Дніпропетровську, 36 хворим на хронічний панкреатит (не в період загострення) вводили в раціон сало і довели, що вживання 50 г свинячого сала на добу не спричинило загострення хвороби, навпаки, пацієнти почувалися значно краще, поліпшилася їхня розумова та фізична працездатність.

Порівняно з вершковим маслом, свиняче сало містить у десять разів більше лінолевої кислоти, має "готову" арахідонову кислоту та вітамін B1, яких практично немає у вершковому маслі.

Отже, ми сказали добре слово про сало, а тепер підемо на базар. Тут треба вибирати сало з м'якою шкірочкою, що посмалили соломою, а не паяльною лампою. Можете розпитати господаря, чим годували свинку, бо саме ті мікроелементи та вітаміни, які отримала домашня тварина під час годівлі, і залишаються в салі.

Засолене сало "Ароматне". Свіже сало бажано нарізати смужками 2-2,5 сантиметра завширшки, покласти у цупкий поліетиленовий пакет. Щедро посипати сало сіллю, чорним перцем, витиснути на нього декілька зубчиків часнику, кинути лаврове листя. Все добре перемішати, поставити на ніч у прохолодне місце. Уже наступного ранку можна ласувати.

Смачний бутерброд. Шматок пшеничного хліба змащуємо тоненько майонезом, потовченим часником і посипаємо дрібненько порізаною цибулею. Кладемо нарізані кружальцями помідори, посипаємо сіллю і перцем. Кладемо шматок сала (товщина залежить від вашого апетиту) і завершуємо комбінацію шматком чорного хліба (типу бородинського). Поєднання хліба двох сортів надає бутерброду специфічного смаку.
___

Ось таку оду нашому рідненькому салові склала панянка (а може пані?) Леся Писанка [мабуть, таки справді "писанка"]. Вона, мабуть, попри висміювання "ів-салоїдів" нашим північним сусідою, потайки від усіх, але певно залюбки наминає бутерброди з салом. От і молодець! Чому молодець? Та тому, що чоловікам не подобаються "сухі терки" з Fashion TV - нам більше до вподоби "пампушки з апетитними" формами"! Ось так!

Слава українському салові!!

Пропоную розпочати "гостру" дискусію на тему - шо, кому, які подобають: чи оті "пампушки", ачи "вішалки"; або "ті", що межи тим "діапазоном"; або "ті", що підходять згідно якихось своїх - персональних! - критеріїв - повний "мікс", тобто.

Яндрух - 13-12-2004 у 15:38

Анекдоти до свята!!

*
- Ірусю, татко вчора прийшов тверезим?
- Не знаю. Він тільки попрохав дзеркало, щоб подивитися, хто прийшов.

*
Якщо вранці ви показали дзеркалу язика, а воно вам у відповідь кулак, це означає, що вчора ви погано закусували.

*
Дружина - чоловікові:
- Знову напився! Вчора я була такою щасливою бачити тебе тверезим...
- А сьогодні моя черга бути щасливим.

*
Інопланетянин прибув на Землю і пішов до робочого колективу налагоджувати контакт. Робочий колектив якраз відзначав день зарплати і на появу інопланетянина зреагував спокійно.
- Я з Сіріуса, - заявив інопланетянин, бажаючи привернути до себе увагу.
- Петре, налий Сіріусу! - пролунала відповідь.
Випили. Закусили. Інопланетянин вирішив покращити становище.
- Та ні, ви не зрозуміли. Я - з Сіріуса!
- Петре, налий Сіріусові! - пролунала відповідь.
Випили. Закусили. Інопланетянин, сп'янівши, язиком, що вже заплітався, проказав:
- Н-ні, ви не з-з-зрозуміли... Я - інопланетянин...
- Так, Петре: Сіріусові більше не наливати!

*
- Любий, коли ми одружимося, я дозволю тобі поцілувати себе в тому місці, де ще ніхто до тебе мене не цілував.
- І де ж це місце, люба?
- На Гаваях.

*
І насамкінець.
Знав я колись одного добродія. Тож він, пан Цибульський якого на ймення, любив пополювати, було і слідство вчинить, і качок настріля; коли нема диких, то і свійських лущить.

*

Ось це й усе на сьогодні, любі дівчата та хлоп'ята!
(Не напивайтеся сьогодні...)

Яндрух - 28-12-2004 у 19:21

Реалії на Гамериччині: хто ж такі насправді оті американські мачо?
(переказав один спудей, наш співвітчизник)

В одному пабі ми із моїм китайським приятелем, студентом з Пекіна, Чі Веєм, стояли перед стійкою і спостерігали по телевізору за поєдинком із Майком Тайсоном. Поряд сидів хлопака, що ми їх називаємо "сині", з наколками на руках, коротко стрижений. Ну геть тобі macho чи в гіршому разі er. Коли той "синій" пішов, а відтак знову з'явився з квартами пива, його місце була зайняла вже якась краля, що до цього часу разом із своєю колєжанкою і ще одним факером стояла в нас за спиною.
- Звиняйте, але то моє місце, - зауважив наколотий, і жінка слухняно встала.

Факер цієї колєжанки зауважив "синьому", що той міг би й поступитися місцем жінці, через що, до речі, навіть мене здивував. Річ у тім, що американці якось радо сприйняли вимоги феміністок рівноправності, й у них, американських чоловіків, не хапає за серце від одного тільки вигляду на представницю слабкої статі, що несе велику торбу. Наколотий так і відповів:
- Next time.
Чи то-пак, якось іншим разом. Дуже часто отаке доводиться там чути, коли тебе ввічливо розводять.

Але факер вирішив, що його слово таки має бути останнє, або ж просто перед двома подругами захтів покрасуватися. Він іще там щось мовив і додав: мовляв, може, вийдемо, в натурі, побалакаємо.
- Вже отут? - рвучко розвернувся до нього "синій" і, сплигнувши зі свого місця, вхопив факера за лікоть. Обидва джентльмени стали хутко просуватися в бік дверей.

"!" - тільки те й мовив Чі, стежачи очима за обидвома "когутами".
"Либонь, зараз бійка буде! Гайда подивимось! Ну геть чисто тобі як у нас!" - підштовхнув я свого китайського приятеля.

Проте обидвох дуелянтів уже вів назад пабний викидайло, вичитуючи їм наче п'ятикласникам. Ті слухняно вернули до своєї стійки. Трохи пізніше факер навіть вибачався в "синього", і той немов так недбало дарував йому то. Справжній macho man.
(Як видно, круті ковбої на Гамериччині вже перевелися - мабуть, тільки на одній Голівудщині ще їхня популяція квітне...)

Для довідки:
1. macho, macho man - мачо, крутий чувак, справжній чоловік, "самець",
2. Фак! - Чорт! Блін! Шляк!
3. "факер"(знев.) - чмо, "дятел"

Яндрух - 6-1-2005 у 14:06

Різдвяна казонька для діток, а також і дорослих
(а хто сказав, що ми не діти - ми просто діти великі...)
Щоби добре смакувало 12 страв сьогодні на Свят-вечір!
(не забутьте тільки трохи лишити для мерлих, що необмінно прийдуть до вас уночі...)

КАЗКА ПРО ТВЕРДИЙ ГОРІХ
(На Новий рік діти радці медицини Штальбаума одержали чудові подарунки від своїх батьків. Навколо прегарної ялинки, яка променіла сотнями малесеньких свічок, що, мов ті зірочки, поблискували в її темному вітті, і привітно запрошувала дітей натішитися її квітками та плодами, Марі (їй було тільки сім років) побачила ляльок, маленьке зґрабне кухонне начиння, але найдужче її втішила шовкова сукенка, обшита яскравими стрічками. Вона висіла на вішалці якраз перед очима в Марі, і її можна було оглянути з усіх боків. І Марі й оглядала її з усіх боків та раз по раз вигукувала:
- Ой, яка гарна, ой, яка мила сукенка! І мені дозволять її надягти, напевне дозволять!
Фриц тим часом уже три або й чотири рази клусом і вчвал об'їхав навколо ялинки на новому гнідому коні, якого він справді побачив на прив'язі біля столу з подарунками.
- Ну й дикий огир! - сказав він, злязячи, нарешті, з коня. - Та нічого, я його вкоськаю.
А хрещений Марі, старший радця суду пан Дросельмаєр, що на все був великий майстер (навіть розумівся на годинниках і вмів їх сам робити!), подарував дітям, змайстрований своїми руками, дивовижний маленький замок із безліччю дзеркальних вікон та позолочених вежок, який стояв на столі під вікном. А також прецікавого маленького чоловічка, що стояв тихо й скромно біля ялинки під самим її віттям, та походив із роду Лускунчиків та вмів робити лиш те, що споконвіку робили його предки - лускати горіхи... - Я.)

...
- То як, Марі, - повів далі хрещений, - знаєш ти казку про королівну Пірліпат?
- Ні, не знаю, - відповіла Марі. - Розкажіть, любий дядечку Дросельмаєре, розкажіть!
- Сподіваюся, дорогий пане Дросельмаєре, - мовила мати, - що цього разу ваша казка не буде така страшна, як завжди?
- Анітрохи, шановна пані Штальбаум, - відповів Дросельмаєр. - Навпаки, те, що я матиму честь розповісти вам, буде дуже веселе.
- Розкажіть нам її, ну розкажіть! - знов загукали діти.
І старший радця суду почав так:

Казка про твердий горіх
- Мати нашої Пірліпат була дружиною короля, а отже, королевою, а сама Пірліпат, тільки-но з'явилася на світ, тієї ж миті стала природженою королівною. Король не міг намилуватися гарненькою донечкою, що лежала в колисці, радість так і рвалася з його грудей, він танцював, стрибав на одній нозі і раз по раз вигукував:
"Ура! Чи хто коли бачив кращу дівчинку, ніж моя Пірліпатонька?"
А міністри, ґенерали, радці та офіцери штабу стрибали, як і їхній володар, на одній нозі й віддано вигукували:
"Ні! Не бачив ніхто!"

Та й справді, кожен визнав би, що кращої дитини за королівну Пірліпат ще на світі не було. Личко ніби виткане з білого, як лілея, і рожевого, як троянда, шовку, очі ніби дві живі, блискучі краплі небесної блакиті, а волосячко закручувалося в золотаві кучері. До того ж Пірліпат з'явилася на світ із двома рядочками білих, мов перли, зубів, якими через дві години після народження так міцно вкусила за палець державного канцлера, коли він хотів приглянутися до неї ближче, що той аж крикнув:
"Ой-ой-ой!"
А втім, дехто каже, що він крикнув:
"Ай-ай-ай!"
Хто з них має слушність, важко сказати, - ще й досі, коли заходить про це мова, голоси різко поділяються.

Одне слово, Пірліпат справді вкусила державного канцлера за палець, і захоплений народ довідався, що вона має характер і що в її маленькій, гарній, як у янгола, голівці не бракує глузду.

Як ми вже сказали, всі тішилися, лише королева була дуже налякана й стривожена - ніхто не знав чому. Найперше впадало в око, що вона звеліла пильно стерегти колиску Пірліпат. Окрім того, що на дверях стояли охоронці, дві служниці мусили сидіти біля самої колиски, а ще шість - по кутках кімнати. Та найбільше дивувала всіх інша її химера: кожна з тих шести служниць мала тримати на колінах кота й цілу ніч гладити його, щоб він безперестанку муркотів. Ви, любі діти (і не тільки ви, а й ми... - Я), нізащо не вгадаєте, чому королева так робила, але я знаю чому, а зараз розповім і вам.

Одного разу до двору батька Пірліпат з'їхалося багато могутніх королів та гожих королевичів, і почалися веселі розваги: лицарські турніри, вистави та бенкети. Батькові Пірліпат кортіло показати, що в нього є вдосталь золота й срібла, тому він вирішив добре потрусити державну скарбницю і влаштував справжнє свято. А тут іще головний кухар по секрету розповів йому приємну новину, яку двірський звіздар (наш знаменитий звіздар Круціфукс мав би його знати... - Я.) вичитав з розташування небесних світил: настав час різати свиней і худобу. Отож наш король наказав готувати великий бенкет із ковбасою. Він швиденько сів у карету й особисто запросив усіх королів та королевичів тільки на тарілку юшки, гадаючи вразити їх потім розкішним пригощенням. А повернувшись додому, дуже ласкаво сказав королеві:
"Ти ж бо знаєш, серденько, як я люблю ковбасу!"
Королева зрозуміла, до чого він хилить: це означало, що вона сама, як уже не раз бувало, повинна взятися до цієї корисної справи - начиняти й пекти ковбаси.

Головному скарбникові наказано негайно принести до кухні великого золотого казана й срібні горнята, у піч підкинути сандалових дров, королева обв'язалася візерунчастим фартухом, і незабаром від казана пішов незрівнянний запах ковбасного навару. Той чудовий запах досяг аж до зали засідань державної ради, і король, мліючи з утіхи, не витримав.
"З вашого дозволу, панове, я на хвилину вийду!" - сказав він, забіг до кухні, обняв королеву, помішав золотим берлом м'ясо в казані і, заспокоєний, повернувся до зали.

Настала та важлива хвилина, коли треба було нарізати шматочками сало й підсмажувати його на срібних сковородах. Двірські дами відступили від печі, бо королева з вірної любові й пошани до свого вельможного чоловіка хотіла зробити це сама.

Тільки-но сало почало смажитися, звідкись почувся тонесенький голосок, що ледь чутно залебедів:
"Дай і мені смаженини, сестро! Я теж хочу поласувати, бо я також королева. Дай мені смаженини!"

Королева знала, що то був голос пані Мишильди, яка вже багато років жила в королівському палаці. Пані Мишильда казала, що вона родичка королівської сім'ї і сама теж володарює в країні Мишаччині, а тому мала великий двір під піччю. Королева була добра, щедра жінка, і хоч вона взагалі не визнавала пані Мишильду королевою і своєю сестрою, проте в такі святкові дні, як цей, від щирого серця пригощала її.

Пані Мишильда радісно прискочила до вогню й почала зґрабними лапками хапати шматочки сала, що їх давала їй королева. Та раптом з-під печі повискакували всі кумасі й тітоньки пані Мишильди і навіть її семеро синів, зухвалі шибеники, й накинулися гуртом на сало. Перелякана королева нічого не могла з ними вдіяти. На щастя, нагодилася старша управителька і прогнала настирливих гостей, тож якась дещиця сала ще лишилася. Викликали двірського математика і за його вказівками ті залишки дуже вправно розподілили на всі ковбаси.

Залунали сурми й литаври, всі присутні володарі й королевичі в розкішному святковому вбранні, хто верхи на білих конях, а хто в кришталевих каретах, прибули на святковий бенкет із ковбасами. Король прийняв їх гостинно й шанобливо, а потім у короні і з берлом у руці, як і належить володареві, сів на покуті.

Ще коли подали ліверну ковбасу, всі помітили, що король дедалі блідне, закочує очі, тихо зітхає, наче серце йому крає якийсь тяжкий біль. Та коли подали кров'янку, він захлипав, застогнав, заголосив, затулив обличчя руками й відкинувся на спинку крісла.

Усі схопилися з-за столу, лейб-медик даремно пробував намацати пульс у бідолашного короля, якого, здавалося, долало глибоке невідоме горе. Аж нарешті-нарешті, після того як його довго вмовляли і вживали всіляких сильних засобів - давали йому нюхати смалене пір'я тощо, - король нібито почав трохи оживати й ледь чутно промурмотів:
"Замало сала!"

Тоді королева в розпачі впала йому до ніг і крізь сльози мовила:
"О мій королю, мій бідолашний, нещасний володарю! Яке горе довелося вам витерпіти! Але ви бачите провину біля своїх ніг - покарайте, суворо покарайте мене! Пані Мишильда зі своїми сімома синами, кумасями й тітоньками з'їла сало і..." - на цьому слові королева впала непритомна додолу.
А король, охоплений гнівом, зірвався на рівні ноги й вигукнув:
"Де старша управителька? Хай скаже, як це сталося!"

Старша управителька розповіла, що знала, і король вирішив помститися на пані Мишильді та її родині за те, що вони пожерли сало, призначене на його ковбаси. Скликано таємну державну раду, на якій вирішено подати в суд на пані Мишильду й конфіскувати все її майно. Але король боявся, що, поки триватиме слідство, вона з'їсть у нього ще чимало сала, тому справу передали двірському годинникареві й ворожбитові. Цей чоловік - його звали так само, як і мене, Кристіан Еліас Дросельмаєр - пообіцяв за допомогою одного хитромудрого винаходу на віки вічні вигнати з палацу пані Мишильду та її родину. І справді, він винайшов невеличкі, дуже хитро зроблені прилади, в яких на ниточці підвішували присмажене сало і які Дросельмаєр понаставляв навколо злодійчиного помешкання.

Пані Мишильда була надто мудра й досвідчена, щоб не розгадати Дросельмаєрових хитрощів, але дарма вона повчала, дарма застерігала своїх родичів - зваблювані чудовим запахом, усі семеро синів її і багато-багато кумась та тітоньок забралися в Дросельмаєрові прилади, і саме тоді, як вони хотіли схопити сало, ґратки опустилися, вони опинилися в полоні й потім загинули на кухні ганебною смертю.

Пані Мишильда зі жменькою своїх уцілілих одноплемінців залишила місце горя і плачу. Сум, розпач і жадоба помсти сповнювали її серце. Двір не тямився з радощів, проте королева була стурбована, бо добре знала вдачу пані Мишильди й зрозуміла, що вона неодмінно захоче помститися за смерть своїх синів і родичів.

І справді, одного разу - королева тоді саме готувала для свого вельможного чоловіка печінковий паштет, що його він дуже любив, - перед нею раптом з'явилася пані Мишильда і сказала:
"Моїх синів, моїх кумась і тітоньок забито. Бережися, королево, щоб володарка мишей не перекусила твоєї королівни надвоє. Бережися!"

Після цього вона зникла й більше не показувалася. Проте королева так перелякалася, що впустила паштет у вогонь, і таким чином пані Мишильда вдруге зіпсавала королю його улюблену страву, і це його дуже розгнівало.
- Але на сьогодні годі, решту дізнаєтеся завтра.

На Марі казка хрещеного справила особливе враження, та дарма вона просила його розповідати далі. Він підвівся і сказав:
- Чого багато, те шкодить здоров'ю, решта лишиться на завтра.

Коли він уже рушив до дверей, Фриц запитав:
- Скажіть, дядечку Дросельмаєре, а це правда, що пастку на мишей винайшли ви?
Мати розсердилася.
Але старший радця суду дуже дивно всміхнувся й тихо мовив:
- А хіба я не вправний годинникар? То чом би я не міг винайти пастку на мишей?
Ернст Теодор Амадей Гофман "Лускунчик і Мишачий Король"

(А продовження казочки про твердий горіх - властиво, її друга частина - наступного разу: через рік... Ну, хіба би дуже-дуже просили, то вже - най буде: розкажу, ну, тобто, переповім вже-во на Старий Новий рік!)

сумна - 19-1-2005 у 09:58

Вчорашня сумнівна розвага під назвою “засідання Верховного Суду” мала, як на мене, дві цікавих родзинки:
Головний блазень Шуфрич дозволив собі у своєму виступі поетичний відступ, що починався словами: “голосуй, не голосуй...”, ну і так далі. Тобто далі пропонувалося заримувати, що в нас може зробити кожна дитина, зважаючи на поширеність ненормативної лексики. І ото було сказано в найвищому судовому органі держави, і ЙОМУ (себто Шуфричеві) ЗА ЦЕ НІЧОГО НЕ БУЛО! Жодного зауваження про неповагу до присутніх! Навіть склалося враження, що це сподобалося, такий смішечок прокотився. Цікаво, чи вдалося перекладачеві адекватно перекласти все це швейцарським адвокатам, щоб вони мали уявлення, з ким мають справу?
А інший доповідаючий довго і нудно, в компартійному стилі “жог глаголом” про жахливі порушення, що мали місце на виборах в Севастополі. Але цікавішим за сам виступ є прізвище доповідача – ВЕРНИДУБОВ. Тобто чудове козацьке (навіть казкове!) прізвище Вернидуб шляхом приєднання потрібного суфіксу перетворилося на прізвище, більш приємне для вуха севастопольця. Отакі правнуки славних прадідів.

Яндрух - 22-1-2005 у 19:42

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ "ЗА ВСІХ, КОГО ПРИРУЧИВ ТИ"
Отоді й заявився лис.
- Добрий день, - сказав лис.
- Добрий день, - чемно відповів маленький принц і озирнувся, проте нікого не побачив.
- Я тут, - пролунав голос, - під яблунею.
- Хто ти? - спитав маленький принц. - Ти такий гарний...
- Я - лис, - сказав той.
- Пограйся зо мною, - попросив маленький принц. - Мені так сумно...
- Я не можу з тобою гратися, - відказав лис. - Я не приручений.
- О! Вибач, - мовив маленький принц.
І, подумавши, додав:
- А що означає "приручити"?
- Ти нетутешній, - сказав лис. - Що ти шукаєш?
- Я шукаю людей, - відповів маленький принц. - А що означає "приручити"?
- Люди, - сказав лис, - мають рушниці і ходять на полювання. Це так ускладнює життя! І ще вони розводять курей. Це єдина користь од них. Ти шукаєш курей?
- Ні, - мовив маленький принц. - Я шукаю друзів. А що означає "приручити"?
- Це давно забуте поняття, - сказав лис. - Воно означає привернути до себе...
- Привернути до себе?
- Ну певно, - сказав лис. - Ти для мене поки що тільки маленький хлопчик, такий же, як сто тисяч інших. І ти мені не потрібен. І я тобі не потрібен. Я для тебе тільки лис, такий же, як сто тисяч інших лисів. Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиний у цілому світі. І я буду для тебе єдиний у цілому світі...
- Я вже трохи розумію, - озвався маленький принц. - Є одна троянда... здається, вона приручила мене...
- Можливо, - сказав лис. - На Землі чого тільки не побачиш...
- О, це не на Землі, - заперечив маленький принц.
Лис, здавалося, страшенно здивувався:
- На іншій планеті?
- Так.
- А на тій планеті є мисливці?
- Ні.
- Ну, це цікаво! А кури є?
- Ні!
- Нема нічого досконалого на світі! - зітхнув лис.

А потім він знову повернувся до того ж:
- Моє життя одноманітне. Я полюю на курей, а люди полюють на мене. Усі кури однакові. І люди однакові. І мені трохи нудно. Але якщо ти мене приручиш, моє життя буде ніби сонцем осяяне. Я знатиму твою ходу і розрізнятиму її серед усіх інших. Почувши чиїсь кроки, я ховаюся в нору. А твоя хода, як музика, викличе мене з нори. А потім - дивись! Бачиш, он там, на полях, достигають хліба? Я не їм хліба. Мені зерно ні до чого. Лани хлібів не ваблять мене. І це сумно! Але в тебе волосся наче золоте. І це буде чудово, якщо ти мене приручиш! Золоті хліба нагадуватимуть мені тебе. І я полюблю шелест хлібів під подихом вітру...
Лис замовк і довго дивився на маленького принца.
- Будь ласка... приручи мене! - попросив знову.
- Я б з радістю, - відповів маленький принц, - але в мене мало часу. Мені ще треба знайти друзів і узнати багато всяких речей.
- Узнати можна тільки те, що приручиш, - сказав лис. - У людей вже немає часу щось узнавати. Вони купують речі готовими в торговців. Але ж немає таких торговців, що продавали б друзів, і тому люди вже не мають друзів. Як хочеш мати друга - приручи мене!
- А що для цього треба робити? - спитав маленький принц.
- Треба бути дуже терплячим, - відповів лис. - Спочатку ти сядеш трохи далі від мене на траву, ось так. Я краєм ока поглядатиму на тебе, дивитимусь, а ти нічого не казатимеш. Мова - це джерело непорозуміння. Але кожен день ти сідатимеш трохи ближче...

На другий день маленький принц прийшов знову.
- Ліпше, якби ти приходив ув один і той же час, - сказав йому лис. - Якщо ти прийдеш, наприклад, о четвертій годині дня, то я вже з третьої години відчуватиму себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим щасливішим я буду. О четвертій годині я вже почну хвилюватися і непокоїтись; я узнаю ціну щастю! А якщо ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на котру годину готувати своє серце... Мають бути обряди.
- А що таке обряди? - поцікавився маленький принц.
- Це теж давно забута річ, - відповів лис. - Це те, що робить один день несхожим на інші дні, одну годину - на всі інші години. Є, наприклад, такий обряд у моїх мисливців. У четвер вони танцюють із сільськими дівчатами. Це такий чудовий день - четвер! Я йду прогулятися і доходжу аж до виноградника. А якби мисливці танцювали коли попало, всі дні були б схожі один на один, і я зовсім не мав би вільного часу.

Так маленький принц приручив лиса. І коли настав час прощатися, лис мовив:
- О! Я плакатиму по тобі...
- Ти сам винен, - сказав маленький принц. - Я не хотів тобі нічого злого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив...
- Ну звісно, - потвердив лис.
- Але ж ти плакатимеш! - сказав маленький принц.
- Ну звісно, - відповів лис.
- Виходить, ти нічого не виграв.
- Виграв, - заперечив лис. - Згадай, що я казав про золоті хліба.
Потім він додав:
- Піди ще подивись на троянди. Ти зрозумієш, що твоя троянда - єдина в світі. А коли вернешся попрощатися зо мною, я подарую тобі одну таємницю.

Маленький принц пішов подивитися на троянди.
- Ви зовсім не схожі на мою троянду, - сказав він їм, - ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він був схожий на сто тисяч інших лисів. Але я з ним потоваришував, і тепер він став єдиним у цілому світі.
Троянди дуже зніяковіли.
- Ви гарні, але пусті, - сказав іще маленький принц. - Заради вас не захочеться вмерти. Певна річ, звичайний перехожий і про мою троянду подумає, що вона така ж, як і ви. Але вона одна-єдина, дорожча від усіх вас. Бо я полив її. Бо я накрив її скляним ковпаком. Бо я затулив її ширмою. Бо задля неї я знищив гусінь (залишив тільки двох чи трьох, щоб вивелись метелики). Бо я чув її, коли вона скаржилась чи похвалялась і навіть коли замовкала. Бо це моя троянда.

І маленький принц вернувся до лиса.
- Прощай... - сказав він.
- Прощай, - відповів лис. - Ось мій секрет. Він дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.
- Найголовнішого очима не побачиш, - повторив маленький принц, щоб краще запам'ятати.
- Твоя троянда така дорога тобі через те, що ти віддав їй стільки часу.
- Моя троянда така дорога мені... - повторив маленький принц, щоб краще запам'ятати.
- Люди забули цю істину, - сказав лис. - Але ти не повинен забути. Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив. Ти відповідаєш за свою троянду...
- Я відповідаю за свою троянду... - повторив маленький принц, щоб краще запам'ятати.
[Уривок з твору Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц"]

Яндрух - 27-1-2005 у 18:31

ПРИМХЛИВА ТРОЯНДА...
...яка, втім, твоя найулюбленіша в світі, бо вона - одна-єдина.

Дуже скоро я навчився краще розпізнавати ту квітку. На планеті маленького принца завжди росли прості квіти - у них був тільки один ряд пелюсток, їм потрібно було зовсім мало місця, і вони нікого не турбували. Вранці ті квіти розпускались у траві, а ввечері в'янули. А ця якось проросла із зернятка, занесеного невідомо звідки, і маленький принц пильнував той паросток, не схожий на інші росточки. То міг бути якийсь новий вид баобаба. Проте незабаром кущик перестав рости і зібрався цвісти. Маленький принц, який стежив за величезним пуп'янком, відчував, що ось-ось побачить якесь диво, проте квітка, схована у своїй зеленій кімнатці, ще не була готова - вона все чепурилася. Дбайливо добирала барви. Вона виряджалася поволі, приміряла пелюстку за пелюсткою. Вона не хотіла виходити скуйовджена, як ото мак-самосій. Вона хотіла появитися в усьому сяйві своєї краси. О, то була страшенна кокетка! Отож її таємниче вбирання тривало багато днів. Нарешті одного ранку, саме коли сходило сонце, вона показалась.
Як ретельно вона готувалася, скільки точної праці доклала, а тепер, позіхаючи, мовила:
- Ох, я насилу прокинулась!.. Вибачте... Я ще не зачесана...
Маленький принц не міг стримати свого захоплення:
- Які ви гарні!
- Справді? - тихо мовила квітка у від повідь. - І я народилася разом із сонцем...
Маленький принц догадався, що красуня не занадто скромна, але вона була така зворушливо гарна!
- Здається, пора снідати, - за хвилю додала вона. - Будьте ласкаві, подбайте про мене...
Збентежений маленький принц знайшов поливалку з свіжою водою і полив квітку.

Скоро виявилося, що красуня дуже гордовита й недовірлива, і маленький принц геть замучився з нею. Одного разу, говорячи про свої чотири колючки, вона сказала йому:
- Нехай приходять хоч тигри з пазурами - не страшно!
- На моїй планеті тигрів немає, - заперечив маленький принц. - До того ж тигри не їдять трави.
- Я не трава, - тихо відповіла квітка.
- Вибачте...
- Я зовсім не боюся тигрів, а от протягів не переношу. У вас немає ширми?
"Не переносить протягів... кепсько для рослини, - подумки відзначив маленький принц. - Дуже складно з цією квіткою..."
- Увечері накрийте мене ковпаком. У вас надто холодно. Незатишна планета. Там, звідки я прибула...
І урвала. Її занесло сюди ще зернятком. Вона нічого не могла знати про інші світи. Хотіла так наївно збрехати і викрила себе - знітилася, потім кашлянула два-три рази - хай маленький принц відчує свою вину.
- Де ж та ширма?
- Я хотів піти пошукати її, але ж ви говорили до мене!
Тоді вона закашляла дужче - надумала покарати його муками сумління.

Отож незабаром у маленького принца, хоч він і любив чудову квітку, прокинулися сумніви. Слова, що не мали ніякої ваги, він узяв близько до серця і відчув себе дуже нещасливим.
- Мені не треба було її слухати, - довірливо сказав він мені одного разу.- Ніколи не треба слухати квітів. Треба дивитися на них і дихати їхніми пахощами. Моя квітка сповнила пахощами всю мою планету, а я не вмів тішитися нею. Ота розмова про тигрячі пазурі мала б зворушити мене, а я розсердився...
І ще він признався:
- Тоді я ще нічого не розумів! Треба було судити про все по її вчинках, а не словах. Вона дала мені свої пахощі, осяяла мене. Я не повинен був тікати! За тими наївними хитрощами я мав би вгадати ніжність. У квітів так багато суперечностей! Але я був надто молодий, щоб уміти любити.

##
Мені здається, що він утік з перелітними птахами. Вранці того дня старанно прибрав свою планету. Ретельно прочистив діючі вулкани. Він мав два діючих вулкани. На них було дуже зручно розігрівати сніданок. І ще у нього був один погаслий вулкан. Але, як він казав, хто знає, що може трапитись! Отож він прочистив і згаслий вулкан. Добре прочищені вулкани горять рівно і тихо, без вивержень. Виверження вулкана - це ніби пожежа в димарі, коли там горить сажа. На Землі, ясна річ, вулканів не прочистиш - для цього ми надто малі. Тому вони й завдають нам стільки прикрощів.

Пойнятий смутком, маленький принц вирвав також останні паростки баобабів. Він думав, що ніколи більше не повернеться. Але вся ця звична робота того ранку була йому надзвичайно приємна. А коли востаннє полив чудову квітку і зібрався накрити її ковпаком, він мало не заплакав.
- Прощайте, - сказав квітці маленький принц.
Та вона не відповіла.
- Прощайте, - повторив він.
Вона кашлянула. Але не від простуди.
- Я була дурна, - озвалася нарешті квітка. - Вибач мені. І постарайся бути щасливим.
Маленький принц був дуже здивований, що вона не дорікала йому. Стояв збентежений, зі скляним ковпаком у руках. Не розумів, звідки ця тиха ніжність.
- Ну, звісно, я люблю тебе, - мовила квітка. - Ти не знав цього, то моя вина. Але це не має ніякого значення. Ти був такий же дурненький, як і я. Постарайся бути щасливим... Залиш цей ковпак. Він мені вже не потрібен.
- А вітер...
- Я не так і застуджена... Нічна прохолода буде мені корисна. Я ж квітка.
- А звірі...
- Треба стерпіти, коли появиться дві-три гусениці, - я ж хочу познайомитися з метеликами. Здається, вони такі гарні. Та й хто ж мене провідуватиме? Ти будеш далеко. А великих звірів я не боюсь. У мене теж є пазурі.
І вона простодушно показала свої чотири колючки. Потім додала:
- Не тягни, це мене дратує! Ти ж надумав іти. Вирушай.
Бо не хотіла, щоб маленький принц бачив, як вона плаче. То була така горда квітка...
[Уривок з твору Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц"]

Яндрух - 27-1-2005 у 18:38

Ось і настала пора завітати сюди до нас славному гамериканському гуморові!

TOTALLY ABSURD INVENTIONS, АБО ПОВНИЙ "ПЕ" ПО-АМЕРИКАНСЬКИ
Especially for Круціфукс (бо він любить пиво, ##-##)

Надголівне Барило
Keg Head
US Patent 5,966,374* / Випущено 1999

То як, пане Круціфуксе, сильно хочете бути душею товариства, людиною, з якою всі воліють тусуватися? Бути центром уваги - Ваша найзаповітніша мрія? Якщо так, тоді Вам потрібне Надголівне Барило! Оцей новий, такий неодмінний для Вас, апарат-дозатор з розливання Вашого улюбленого напою є почасти каска-шолом, а почасти барильцем, скомпоноване на Ваше бажання. Зараз на самім початку вечірки в Вашому домі займіть місце коло парадного входу, тож матимете змогу зустрічати спраглих гостей з великою усмішкою та прохолодним і таким, що добре втамовує спрагу, напоєм.
То не для полохливих: під час вечірки довкола Вас разом із Вашим Надголівним Барилом цілісіньку ніч гурмуватиметься спраглий люд. Але не підпускайте його близько до своєї голови - вони не повинні здогадатися, шо там у вас усередині: бо там - дурнувате пиво! Ще б пак!!

Далі буде...

keg_head.gif - 24kB

Яндрух - 23-2-2005 у 16:37

Доки сніг не зійде,..
... а сліпуче проміння серед білого дня доки не перестане виїдати очі,...
доти не ступити на благодатну земельку вкоханих теренів.

Всьо, набридло щоразу, як приїхати, відкидати сніг та робити стежки, відгрібати хату з снігових заметів й діставатися до бабусі, котра зимує разом із Борманом та Кицькою.
Тож востаннє розчистивши подвіра від снігу аж до останньої сніжинки, було вирішено, що до настання справжньої весни - поки сніг увесь на полях не зійде! - не показувати там носа.
Забезпечивши на тривалий період часу бабусю продуктами і стосиком старих ґазет, Бормана - кістками з ресторану, а Кицьку... е-е, шось там перепаде від баби (чи Борко в найгіршому разі поділиться кісточкою...), було гальопово покинуто рідні пенати задля нагально вигулькнувших справ ув одному прильвівському містечку, де, певно, щоразу восени збирають добрий врожай винограду, а відтак роблять з нього вино!

(Ну, там, в разі чого, є телефон... Зрештою, світ не без лихих людей, хіба нє?..)

Яндрух - 14-3-2005 у 20:37

Анекдоти!!

***
- Ти бачив сон про мавпочок і бегемота?
- Ні, не бачив.
- Подивися. Класний сон!

***
Bчора на лекції обкурений проффесор показував електромагнітні хвилі. Половина студентів їх побачила...

***
Хлопець приходить у жіночий гуртожиток. Вахтерка його й питає:
- Вам до кого?
- А до кого б ви порадили?

***
Гномик у крамниці:
- Зважте мені, будь ласка, сім грамів сиру.
- Ви що, знущаєтеся?
- Якби я знущався, то попрохав би Вас його мені порізати.

***
Зустрічаються двоє приятелів:
- Одного разу я переплутав дружину із грабіжником. Як вона пручалася, як кричала, коли я викидав її з вікна!..
- Та це ще нічого! Я якось переплутав грабіжника з дружиною, то він так пручався, так кричав!..

***
У психушці пацієнт:
- Лікарю, заберіть від мене сусіда по палаті, що зображує мотоцикла.
- Вам заважає шум?
- Та ні, вихлопні гази.

***
- Чому всі блондинки відкривають йогурти зразу в магазині?
- Бо на них написано "Відкривати тут"!

***

Яндрух - 11-5-2005 у 15:09

Шалена їзда на буксирі, через що божеволіє Милосердний Самарянин
www.motoring.co.za

(Було се в славному місті Берліні, що, як відомо, в Німеччині)
Чи не в самому пеклі опинився один польський автомобіліст-бідака, після того як погодився на пропозицію „милосердного самарянина”, що ото проїжджав був собі, взяти себе на буксир.

Як повідомила поліція, 36-річний німець, який, власне, й запропонував допомогу, прив’язав буксирну линву до завмерлої на узбіччі автівки, а відтак, піддавши газу, пішов по автобану зі швидкістю 160 км/год.

Для того щоб гер Самарянин спинився, поляк, який під час отої шаленої поїздки був за кермом у своїй машині, пробував блимати фарами та сигналити.

Та це не діяло. Лиш коли він дико пустив свою машину по всій проїжджій частині, аж тоді німець „докумекав”, у чім річ, і, сповільнивши хід, зупинився.

Німця доправили до психіатричної лікарні, повідомила поліція.
(А передала це все аґенція Reuters)

сумна - 15-6-2005 у 17:52

Поєдналися в часі дві інформації:
а) на каналі НТН в рубриці «Скажи» проводили опитування молоді – кого вона вважає королем і королевою поп-музики. З великим відривом титул короля здобув Майкл Джексон.
б) суд присяжних сказав – «не винен» за всіма 10-ма пунктами обвинувачення.
Цікаве явище – король вже давно мовчить, дуже помітно здивачів, викликав цілу купу брудних підозр, але ... залишається королем.
І ще приходить до голови така дурня: якщо він справді не винен, навіщо в попередні рази відкуплявся від обвинувачень за грубі мільйони? ...

Tempika - 15-6-2005 у 20:35

...та й тепер би відкупився, якби мав ті мільйони...

Яндрух - 17-6-2005 у 11:59

О, бачу-бачу: пані Ірина з Тетяною хочуть надати нового віддиху нашій „Усякій дурні”…
Бачать, що довго не поновлюється новими винаходами, та й, мабуть, отак заохочують покірного всіх отут слугу до вигадування найновіших винаходів.
Але тепера ото, шановні панІ, шось ми ніц до голови не лізе… не лізе… Муза моя кинула мене напризволяще…

Бо, наприклад, винахід з тою мальвою-луандою мене надихнула власне мальва, що торік виросла в нас на городі на Жучках. Ну, але навесно моя бабця її зрізала: бо, бачте, занадто довга виросла - до даху аж випнялася!
І ото як стали відбуватися в нас усякі революції разом із виборами, то геть чисто всьо полишило голову покірного усіх… (і так далі): то, знаєте, треба налаштуватись на „певну хвилю”, щоб стати придумувати нові винаходи… Бо перед тими вибОрами, певно, злетів з „отієї хвилі”, пішов манівцями, стало заносити на поворотах, посіяв паніку на форумі – ніякої творчої роботи!

А пам’ятаю, тоді виношував гарний задум одного такого винаходу: пригадуєте, як тоді ми експромтували на „тему бобових”? Отож, я тоді був задумав якось схрестити оту „бобову тему” з мотоциклетними вихлопними системами (метикуєте, до чого я хилю, ##-##...). Ну, але як уже був упімнув, дорогу ми перейшла "чорна кішка революції" (не та „кицюня”, про яку нам усім торочив, здається, Капітошка…) і, отже, ідея прилаштувати до крісел у респектабельному ресторані по глушникові Yoshimura (sic! в чувака напевне дзвіницю зносить!!) з тріском провалилася. :rolleyes:

Тож тепера всі сподівання тільки на повернення музи… :yawn:

(Десь забарилася, кицюня…)

tysovska - 4-7-2005 у 09:57

Назад до "дурні":

Цитата:

У місті Рібейран-Прету (Бразилія) фахівці санітарної служби зібрали за один раз 50 кг равликів ахатіна, що сильно турбує бразильських вчених. Тварини, вага яких досягає півкілограма, а довжина - 25 сантиметрів, можуть бути переносниками смертельно небезпечних для людини хвороб.

Африканські равлики були завезені до південноамериканської країни з гастрономічною метою. Ними власники ресторанів, де подають вишукані блюда, планували замінити дорогих французьких равликів-ескарго. Однак смак африканських безхребетних тварин не припав бразильцям до душі, і їх викинули, вірніше сказати, випустили на волю. Равлики "скористалися ситуацією" і стали стрімко розмножуватися. Цьому сприяла та обставина, що в Бразилії немає хижаків, які б харчувалися цими молюсками. Тепер африканські повільно плазуючі тварини загрожують людині, а також і злаковим, які вони з задоволенням поїдають.

Проте санітарна влада Бразилії проводить роз'яснювальну роботу серед населення, закликаючи в жодному разі не торкати безпечних на перший погляд істот.

Мені це страх як нагадало книжку Ярини Джурик "Смерть виповзає з підвалів" (ЛА "Піраміда"). Там, щоправда, равлики виявилися значно жахливішими...

Яндрух - 7-9-2005 у 10:12

а н е х д о т и !!

***
- Ну, як пройшла вечірка?
- Та цілковите безглуздя! Після вечірки Мариня запросила мене до себе на келих вина. Ми трохи потеревенили, потім вона враз вимкнула світло і роздяглася. Я, звичайно, зразу зрозумів, що вона дуже втомилася, і пішов додому.

***
Прийшов раз один чоловік на берег синього моря. Присів собі, вдивляється в далечінь, покурює… Аж тут раптом випливає золота рибка і мовить:
- Слухай, чоловіче, мене вже років зо п’ять як ніхто не ловив. Бодай ти загадай три бажання, щоб я їх виконала, а то нудота страшенна! Розумієш?!
Той сидить собі далі, затягується собі так смачно цигаркою, аж очі мружить од задоволення…
- Слухай, золота рибко, нічого мені не треба - пливи собі в синє море.
- Ну будь ласочка… А то я втрачу кваліфікацію!..
(насправді, це була не „золота рибка”, хе-хе)

***
Заходжу якось у мамину спальню, а в неї в ліжку – мій бос!
Я був шокований. І тільки за хвилю згадав, що працюю на батьковій фірмі.

***
Чоловік прийшов додому „під мухою”, то й дружина давай його „пиляти”. А той хоче дуже спати.
- Ірцю, люба, ти мені все це напиши… Я вранці прочитаю!

***
Психологія типової блондинки:
- Не можу спати в цілковитій темряві: не розумію, заплющила я очі чи ні?

***
Купив нову м’ясорубку. Вчора з дружиною випробовували. Нарешті збагнув, що означає фраза „поясни мені на пальцях, як воно працює”…

***
- Скажи, матусю, в мене скоро день народження?
- Так, моя радосте, скоро. А чому ти про це запитуєш?
- Просто хочу знати, чи не час мені вже стати гарною дівчинкою…

***
Хлопець купує обручку:
- Будь ласка, зробіть гравірування: „Галі від Петра”.
Старий досвідчений ювелір, примруживши одне воко:
- Я б радив Вам написати коротше: „Від Петра”. Хто-зна…

***
- Ти за що подав до суду на Петренка?
- А він обізвав мене бовдуром!
- Чому ж ти не ображаєшся, коли я тебе так обзиваю?
- Ти – інша справа… Ти знаєш мене з дитинства.

***
Оце й усе, людоньки!

Tempika - 7-9-2005 у 10:16

хто ще не голосував за зелену, змордовану дизайнерку? :-))

http://soft.mail.ru/corel/single.php?id=488&dlimit=0&p=1

Яндрух - 3-10-2005 у 15:38

БуДи чи не буДи - ось у чім питання!

Так сталося, що бабця наша вирішила на старости літ покинути свою рідну, в якій прожила не один десяток років, хату і решту (певно) свого віку (скільки їй там приділено) провести в нашій господі, що також на Жучках.

Більше п’яти десятків років прийшла вона сюди, до чужого дому, до чужої родини, за невістку. Не за власною волею - бо так тато хотіли: після вивезення з рідних земель треба було розпочинати нове життя, на новому місці, а дівка підростала, тож треба було десь прихилити, щоб боронь Боже в дівках не засиділася… Тож „уклавши угоду” (обмінялися: той – коня, а той - корову) з другим таким самим „гусподарем”, у якого його легіник поривався йти в партизанку (а не гуспударувати на силі морґів поля…), віддали старшу дочку до чужої родини в невістки (бо голова вже починала боліти за інших меншеньких…).
Щоб не переказувати багато особистістого, скажу лише, що її там, у новій чужій родині явно не чекали, бо самі жили, як то кажуть, усі до купи… Ну, і відповідне, отже, ставлення було - як до ганчірки якої: бо за їхнім уявленням, баба – то не хлоп, тому вона є нижча (за статусом!) за нього (а ще й до того невістка, а не „своя”!). Ще „баба” має варити їсти, подавати те зварене їдло хлопові на стіл, спершу покликавши його (якщо тільки докликається ще), обслуговувати при столі (слідкувати за кожним порухом руки свого хлопа ззаду на банбетлі, а також інших хлопів свеї-і-не тільки родини, що вони там промимрають, румигаючи з повним ротом – ще досі зберігся отакий „рефлекс”…), зібрати відтак усю гору начиння і мити ‘го. Ще мала в хаті прєтати. Ну, і звичайно, хлопа обслуговувати, але вже не при столі… Відтак вирощувати те, що вийшло від того „обслуговування” (в принципі, від того й ми пішли…).
Одно слово, не позаздрити долі переважній більшості галицього жіноцтва, яке народилося, виховувалося й жило в минулому сторіччі. Та й нині не надто ситуація змінилася… Але жити потрібно було якось.

Знову ж таки, не переказуватиму чужії доленьки, щоб тут серденька не щеміли й слізьми не обливалися, а скажу тільки, що попри всі негаразди, моральні наруги, терпіння, яких зазнала в житті, діждалася вона і внуків, і правнуків, і серце врешті втішилося хоч на схилі віку. Лиха родина зникла якось сама по собі: молодші – порозліталися хто-куди (хоч і навідувалися вряди-годи, допоки їхній представник іще жив), старші відійшли природним способом – тож господарювали собі з дідом, а діти з окуками-правнуками навідувалися до них. По тім, як не стало діда, то взагалі лишилася сама одна: з невеличкою господаркою, двома хатніми домашніми улюбленцями в великій (як на одну особу) господі.
Але те питання напевно вас муляє: а до чого тут у заголовку виненсено оте „буди чи…”

Позаминулої суботи в нас був балаґан: все, нажите за десятків років, видобувалося з хати, складувалося на подвір’ї і оперативно вивозилося до нового місця призначення.
Песики-котики наші – Борман і Кицька – не могли не відчути, що щось відбувається: кітка пополюдні взагалі десь щезла, а Борман, будучи вірним як і своїм господарям, так і дому, не міг собі знайти місця. Його ми часто брали від баби до нас, і він завжди був там, як у себе вдома. Тож у суботу, як звичайно, він теж „зголосився” знов податися до нас, сповіщаючи се радісним гавкотом. Незнав, що покидає свій дім назавжди…
Вже пізно, коло півночі, робили останній рейс з нашою бабусею і останніми пожитками: все, от і закінчилося життя тут. Сусідка, що ми з нею прожили брама-в-браму також стільки часу, плакала… Змовивши, як звичайно робиться перед довгою подорожжю, молитву, рушили… на другий бік села.

На другий день, у неділю, приїхавши до старої хати, подивитися за кицькою, сіусідка вповіла, що як но розвиднілося, то, мовляв, ваша кітка звідкись прибігла, приступила до зачинених подвійних дерев’яних дверей і давай шркребти у них і голосно нявчати. А як приїхали, то Борман відразу кинувся обнюхувати гостю, пізнавши врешті в ній свою недавню співжительку, а сама вона стала лизати бабці руку. Розчулено було… І як покидали їх, то песики-котики наші не бігли з нами до хвіртки, а так і лишилися при вході до хати, супрводжуючи очима свою господарку, щоб та куди не зникла.

Але, гадаю, ще й досі, певно, не второпали, що то є оте „буди…”
Авжеж, недвозначні натяки з шекспірівським „бути чи не бути”, та в нашому випадкові це є… буда! Гарна, добротна Борманова буда, яку змайстрував ще покійний наш дідусь. І як згадку про нього, покірний всіх отут слуга став на позицію, що її також треба перевезти на нове місце. Та друга сторона – проти: мовляв, буда завошивлена, з блохами, нову поставимо. Та яка завошивлена?!! Яка з блохами?! Та я щороку міняв протибліхні ремінці на Борманові, ще й кицьці діставалося (ремінця того забагато було на Борманову шию, тому пасочок ще йшов на кицьчину). Протистояння стало не на жарт: обидві сторони в своїх переконаннях рівні, шальки терезів не перехиляються ні в жоден бік! Як бути?

Ну, отаке відбулося в нашій родині. Бабця непогано розквартирувалася собі на новій хаті – треба врешті-решт її обживати! Перевезли ще десяток бабиних курочок (з когутом включно), кількоро ще дідових кріликів – нова господарка. На додачу поміняли бабці старенький телик на новіший з пультом – щоби не ставати вже з фотелю, а стару мобілку – на новішу, з україномовним дисплеєм та поліфонією! Як дзвонить, то Борман попервах аж заглядався на таке „цвірінькання”!

Галина Лев - 3-10-2005 у 23:09

Мій Рижик в Трускавці теж раз мало не попісявся, коли під ним завібрував приспаний Сіменс. Не знаю до чого я це сказала. Певно, сили вистачило хіба на прочитання лише останнього абзацу тої-во теми, а вже завтра, коли у мене знов буде безлімітний інтернет від Жовківського регіонального провайдера(як він себе величає), я перечитаю ще й цілий передостатний абзац усякої дурні і може шо мудріше скажу. Як це тас сталося, шо надхнення раніше не було, а зара є воно, а скінчиться картка. Не сумуйте.

Яндрух - 25-10-2005 у 09:47

Мухи

Умивавшись ото на днях зранку, замітив муху, що влетіла мені до ванни: то була така груба муха, і так дзижчала, що попросту не можна була її зауважити. Махнувши кілька раз рухою, вигнав непрохану гостю з ванни і на хвилю задумався, чого нам, власне, нам так противні оті мухи, особливо ті, такі великі. Але годі було думати про якихось там мух – треба було збиратися. Та на гадку прийшов один недавнішній випадок…

На вихідних, як був-им на селі… ну, і як то буває завше, коли завітають діти-внуки до баби-діда: попервах баба хоче нагодувати – бо приїхав, з дороги, тож відповідно має бути голодним, потім починається балаканина (з одного боку, і неважливо, що друга сторона є зовсім байдужою до розмови…) про те і про се (жінки, як довго не мають із ким поговорити, за першої-ліпшої нагоди, певно, намагаються виговорити все те). І так цілий день. Та переважно настроюєшся на певний лад: такий, що в одно вухо тобі залітає, а з другого – вилітає… Та те, що долинуло раз під час чергового „виливання душі”, добряче різануло слух: „Мені ото вчора до хати залетіли дві мухи. Але ті мухи були такі худі. То осінні мухи: перед зимою вони дуже сильно кусають, тнуть, як коні.”

Ми, напевно, також, як будемо в такому віці, звертатимо увагу на найбанальніші, здавалося б, речі…

сумна - 25-10-2005 у 16:57

От, пане Яндруху, вже якось так є, що я завсіди мушу розвивати Вашу дурню і робити з неї ще більшу дурню. :-)

Розповім, чому мухи викликають в мене не лише цілком зрозумілу бридливість, а й якийсь апокаліптичний страх.

Одного дня я повернулося з роботи додому і побачила, що кухонне вікно обліплене мухами. Було їх з кілька десятків, всі були невеликими, з райдужно-зеленими тільцями. І так вони бриніли і билися у шибку, що, здавалося, ще трохи – і проб’ють її. Найбільшою загадкою було для мене – звідки вони взялися, бо ж вікна були закриті...
Отож відкрила вікно навстіж і повиганяла їх. Зготувала щось поїсти й пішла до кімнати.
Коли повернулася на кухню через деякий час, аж перелякалася – мух було, мабуть, вдвічі більше, ніж першого разу. Повіяло містикою. Ну звідки вони взялися?! Знову вигнала і вирішила спостерігати, звідки прилетять. Але таки не вслідкувала – знову їх повно налетіло, а звідки – невідомо...
Процедуру виганяння повторила кілька разів, аж настав вечір. Боялася собі подумати, що буде вранці. І недаремно боялася – бо їх була ціла орда...
Поверталася з роботи і думала: що ж я там застану?! Але мух було порівняно небагато. І після чергового виганяння ставало все менше. А зранку вже майже не було.
Минуло кілька днів. Мухи щезли.

Так я ніколи й не дізналась би, що це було... Але ввечері хтось подзвонив у двері. То були дві сусідки. Збирали гроші на вінок. Виявляється, помер сусід, що жив поверхом вище, якраз наді мною. Був самотній і пив. Отак і помер у себе на кухні, і ніхто не знав, коли це сталося, бо виявили лише тоді, коли сусідів став турбувати сморід з його квартири...
Аж тоді я зрозуміла, що ті мухи перлися на мою кухню через вентиляцію, перед тим добряче почимчикувавши по мерцеві...

Отакі мухи апокаліпсису.

Галина Лев - 1-11-2005 у 01:49

Так вони не лише почемчикували по ньому, а й посмакували і ще по часточці Вам для дигустації принесли, а Ви їх отак нечемно виштовхали з оселі... Ну хто ж так з дорогими гостоньками поводиться? Та чого ж лякатися було? Самі говорите, що сусід проспиртований був... Дезінхвекцію мусі пройшли.
А я, вобше - то(як казала колись моя однокласниця) теж отих друзів людини недолюблюю. При чому це у мене здається вроджене або набуте в перші дні життя. Одного разу, а було мені тоді під два рочки, Галя прогулювалася колами біля хати, і мама почула відчайдушний плач своєї дитини: "Мама!Мама!Муха". Мама вибігла надвір і побачила осу, котра заплуталася в світло-помаранчовому махровому светерику дитини. От вам і нелюбов до комах. Вона, видать, інтуітивна. Зараз здригаюся від найменшого відчуття на тілі, яке нагадує дотик комашки. Збоку виглядає кумедно. Але в мене стрес.

А ще я дуже не люблю голубів на асфальті. Ні, не розмащених, а таких, що ходять собі, збирають харчі, а потім несподівано у мить, коли ти найбільше замріяна, зриваються з землі і летять у своїх невідкладних справах, обираючи за траекторію руху півколо біля твоєї голови. Те паскудство не раз мене виставляло не з кращого боку у натовпі. Одного разу я попри університет проходила, а там, як завше, море студентів на ґанку покурює. І бачать вони, як якась девушка спокійно іде тротуаром, а тоді ні з того, ні з сього різким рухом відхиляється, напівприсідає, повертається в попереднє становище і вгору кричить: "ідіот, ...". Сама від себе такого не чекала, але вони чомусь обирають мене для тих маневрів постійно.

От я і вилила душу. Хто ж прийме участь в оздоровчому процесі, як не майже рідні уже форумці?

Tempika - 1-11-2005 у 07:52

....у мене істерика на метеликів... як тільки бачу волохату морду, яка
наближається до мене, тріпоча такими ніби ніжними та гарними крильцями,
просто ціпенію... не кажучи про сірих нічних метеликів... там такі морди,
такі моди... бррррр.... у стані гусениці, до речі, нічого проти них не маю :-))

Галина Лев - 1-11-2005 у 12:20

А Ви, Темпіко, знайомі з такою собі "бузковою гусінню"? Мабуть, ні. Власне, я не знаю як воно зветься серед зоологів, але в дитинстві ми знаходили її лише кільке разів у одному тільки році, і строго на бузку, тому я її так охрестила. Те чудовисько світло-зеленого забарвлення, завдовшки майже п'ять сантиметрів, товщина, як вказівний палець людинки середнього розміру, а на дупі в неї загнута до переду голка. Скажу Вам, не для слабонервних.
В народі подейкують, що ота голка на дупі в неї отруєна, і якщо ненароком наступити босою ногою, то гнити буде.
Гайда всі влітку на бузок! Босими ногами...

Яндрух - 11-11-2005 у 15:49

Ось і настала благословенна хвилина, щоб укотре долучитися до дивовижного світу правдивих винахідників, до світу… МАРАЗМІВ навіженого Теда Ван-Кліва!
Отже, зустрічаємо, зустрічаємо: u a welkam, Totally absurd inventors!

TOTALLY ABSURD INVENTIONS
ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ, АБО ПОВНИЙ “П”...

Коровлій газ
Cow gas
US Patent; випущено 1973 р.
(Винахід призначено для тих, хто має вдома господарку: тримає коней, корів, свиней, овець тощо. – Я.)

Чи є труднощі в спробі зібрати й поміряти викид газів від домашньої худоби (а може, вашої тещі?..), який змушує вас не спати по ночах? Чи ви коли-небудь цікавилися власне тим, скільки енергії виділяється, коли корова відригає? Нині свою ціквавість ви можете задовольнити за допомоги патенту 1973 року, який називається „Система, Щоб Вимірювати Викид Метаболічних* Газів Тварин”! Призначений міряти скільки енергії фактично витрачає поголів’я худоби, пристрій отсей допомагає дібрати систему годування, яка дасть змогу щонайефективніше використовувати енергію задля здоров’я корови.

Але стривайте! Пристрій - заманливий і простий у користуванні! Спочатку введіть у об’єкт дослідження трубку, що виконує функцію внутрішнього зонду. Під’єднайте кінець трубки-зонда до надувного нашийника, якого розміщено на шиї тварини. З кожним видихом метаболічний газ відбирається й аналізується. Ну, і хто казав, що коровлі відрижки не прикольні?

*Примітка: метаболічні гази – гази, що видихає людина (а в нашому випадку – корова, хе-хе…): повітря, ацетон, аміак, двохоксид вуглецю, - можуть слугувати на діагнозування захворювань.

Ну, все: на сьогодні буде з вас, людоньки!..

cowgas.gif - 30kB

Юрій Сєров - 14-11-2005 у 15:34

Анекдот на тему футбольну... і не тільки:

На подвір'ї між будинками хлопчики грають у футбол, збоку якась тітонька вигулює собаку, збоку проходить чоловік. Раптом собака зривається з поводка і ловить чоловіка за ногу. Один з хлопчиків підбігає і відтягує собаку. Тут зразу з'являється кореспондент "комсомольской правды" і каже: "Мальчик, ты такой храбрый, я про тебя статью напишу под названием "Юный фанат "Динамо" спасает человека от озверевшей собаки". Хлопчик каже: "Я не вболіваю за "Динамо". Тоді кореспондент:"Тогда такое название:"Юный фанат "Шахтёра" спасает человека от озверевшей собаки". Хлопчик каже: "Я не вболіваю за "Шахтар"". "А за что же ты болееш?" -- "За "Карпати". На наступний день газета "Комсомольская правда" вийшла з заголовком на першій полосі: "Банда малолетних националистов зверски убила четвероного друга человека!"

Юрій Марків - 3-12-2005 у 20:37

- Мамо, мамо, а можна я не їстиму це яйце?
- Це чого ж іще?
- Бо воно наче несвіже, мамусю!
- Їж, не вигадуй.
За хвилину:
- Мамо, а дзьобика теж їсти??

Городецький - 13-12-2005 у 15:01

Спецька тема, трясця! Де продовження?

Ну, коли так, то сам спробую чогось додати.

ДУРКУВАТІ ВИНАХОДИ. СЬОГО РАЗУ ЯПОНСЬКІ.

В 2004-му в Японії проводився заочний конкурс найбезглуздіших винаходів, звісно японських. Насамперед розглядалися патентні заявки, яким було відмовлено у розгляді з огляду на їхню дуркуватість.

1-ше місце: Ліхтарик на сонячних батареях. Конкурсна комісія була так вражена над-дебільністю цього винаходу, що присудила йому перше місце ще до розгляду всих заявок. "Агрегат" являє собою звичайний кишеньковий електричний ліхтарик з причепленою до нього пластиною напівпровідникової світлової батареї. Ніяких інших джерел струму, як і акумуляторів, в ньому не передбачено. ККД=40% (у звичайного дзеркальця десь 95%).
Погодьтеся, щось таке саме тупе як цей "винахід", вигадати дуже важко, я б сказав просто неможливо для пересічної уяви.

2-ге. Охоронець взуття.
Винахід являє собою спеціяльне сталеве кріплення, яке можна причепити на носок черевика. Його конструкція дозволяє зберегти форму улюбленого взуття в громадському транспорті, де повсякчас вам хтось тупцяється по черевиках. Як опційний додаток в комлекті є сталева штричка, яку можна причепити до конструції вістрям догори. Це, мабудь, для того щоб іншого разу вже схотілося зтикатися з таким приладом.
Вочевидь, автор не дуже переймався тим, який вигляд матиме людина в його конструкції, і які звуки видаватиме при пересуванні (уявіть, як підкований кінь).

3-тє. Електронний перекладач з собачої.
Це, так би мовити, апґрейд кишенькового голосового електронного перекладача, налаштований, начебто, на собачу мову. Прилад перекладає псячу гавкітню лише японською хіраґаною. Чи перекладає пристрій собачу всіх порід - невідомо, невідомо навіть чи вірно перекладає. Пристрій запатентовано і він вийшов у поточне виробництво.
От би мені такий, бо не завше розумію про що там торочить начальник, японську вивчити леше.

Студенти Масачусетського політеху з нечів'я займалися пошуком подібної дурні і склали сотню найбільш тупих "винаходів" людства (або їм робити було нєфіґ). Вони знайшли вологостійкий рушник, звукоізольований мікрофон, кватирку для підводного човна, книгу про те, як самотужки навчитися читати, зміст для словника, надувний дартс, вологонепроникні чайні пакетики і купу всякої беглуздої дурні.

Справді, після такого, якось почуваєшся злегка обмеженим, бо, на превеликий жаль, думки такої сили геніальності твою голову не відвідують.

Юрій Марків - 13-12-2005 у 19:24

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Городецький

ДУРКУВАТІ ВИНАХОДИ. СЬОГО РАЗУ ЯПОНСЬКІ.
...
1-ше місце: Ліхтарик на сонячних батареях. Конкурсна комісія була так вражена над-дебільністю цього винаходу, що присудила йому перше місце ще до розгляду всих заявок. "Агрегат" являє собою звичайний кишеньковий електричний ліхтарик з причепленою до нього пластиною напівпровідникової світлової батареї. Ніяких інших джерел струму, як і акумуляторів, в ньому не передбачено. ККД=40% (у звичайного дзеркальця десь 95%).
Погодьтеся, щось таке саме тупе як цей "винахід", вигадати дуже важко, я б сказав просто неможливо для пересічної уяви.

Не такий вже й тупий цей винахід, принаймні можна йому знайти застосування. Наприклад, якщо світлова батарея розташована на даху будинку, а лампа, приєднана до батареї шнуром - у підвалі. Звичайно, в суцільному корпусі винахід якраз для такої номінації

Яндрух - 14-12-2005 у 16:33

Так, справді, гарні винаходи... Японські.
Принаймні, на одного "божевільного" буде більше! Хе-хе... :lol:

Не переживайте, п.Городецький, далі скоро буде!

Городецький - 16-12-2005 у 16:00

ДУРКУВАТІ ДОСЯГНЕННЯ В НАУЦІ. ҐНОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ.

Певне ви знаєте про існування Ґнобелівської премії. Це своєрідна опозиція Нобелівській премії, призначена для відзнаки найбезглуздіших досягнень в усіх галузях діяльності людства. Оскільки комісія Ґнобелівки знаходиться в Штатах, більшість дуркуватих досягнень реєструються саме за американцями. Хоча, хто зна, може вони й справді найпришелепкуватіша нація …

Отже, 6 листопада закінчився розгляд досягнень за 2005 рік. Лауреатами стали:

З історії сільського господарства:
Джеймс Уотсон з університету Мессі в Новій Зеландії за ґрунтовне наукове дослідження "Значення вибухових штанів містера Ричарда Баклі: відображення в аспекті технологічних змін на новозеландських молочних фермах між Світовими війнами" (що це?)

З фізики:
Джон Мейнстоун і покійний Томас Парнелл із університету Куінсленда в Австралії за ретельно проведений з 1927 року експеримент, протягом якого кулька гудрону потроху лилася через лійку: по краплині приблизно на 9 років. (здається цей «експеримент» десь згадувався навіть в сувіцьких шкільних підручниках з фізики, можливо у розділі «аморфний стан речовини»)

З медицини:
Ґреґ А. Мілер з Оук-Ґроува, штат Місурі, за винайдені ним "Ньютікли" - штучні тестикули для псів: трьох розмірів і трьох ступенів твердості. (і продавати це потім у секс-шопах)

З літератури:
Ніґерійські інтернет-антрепренери за створення й розсилання по електронній пошті товстих серій коротких історій, які запрошували мільйони читачів вибрати улюбленого багатого персонажа: генерала Сані Абачу, місіс Маріам Сані Абачу, адвоката Джона А Мбекі (есквайра) або когось із багатьох інших, котрим не вистачало трошки грошей, щоб роздобути величезне багатство, яким вони збиралися поділитися з вами. (певне щось настільки африканське, що навіть не второпав що воно).

Премія миру:
Клер Рінд і Пітер Сіменс із університету Ньюкаслу у Великобританії за дослідження електричної активності мозку сарани під час показу сарані обраних уривків фільму "Star Wars". (бідолашні комахи, хоча, напевне, їм пощастило не дивитися Санта-Барбару)

З економіки:
Гаурі Нанда з Масачусетського технологічного інституту за винахід будильника, що тікає (у буквальному значенні) і ховається від хазяїна, так що останньому доводиться вилазити з ліжка, що збільшує продуктивність його робочого часу. (годиться на подарунок тещі, хоча не мене це садизм)

З хімії:
Едвард Каслер і Брайан Гетлфінґер з університету Мінесоти за серйозний експеримент для рішення наболілого наукового питання: у воді або сиропі людина плаває швидше? (до чого тут хімія?)

З біології:
Бенджамен Сміт з університетів Аделаїди й Торонта, а також компаній "Фірменік парфюм" (Женева, Швейцарія) і "Кемкомм" (Аршам, Франція), Крейґ Уільямс із університетів Джеймса Кука й Південної Австралії, Майкл Тайлер і Брайан Уільямс із університету Аделаїди й Едзьо Хаясака з Австралійського інституту вина за кропітке винюхування й каталоґізацію різних речовин, виділюваних жабами 131 виду в стані стресу. (певно купка токсикоманів)

В галузі харчування:
Доктор Есіро Накамацу із Токіо за фотографування й аналіз всієї їжі, що він з’їв і підрахував протягом 34 років. (от у кого надто багато дозвілля)

З газодинаміки:
Віктор Бено Майер-Рохов з Міжнародного бременського інституту й Університету Оулуу (у Фінляндії) і Йожеф Ґол з угорського університету Лоранда Еетвеша за застосування основних фізичних принципів обчислення тиску усередині пінгвіна для дослідження: "Тиск усередині пінгвіна під час спорожнення: обрахування дефекації в птахів". (без коментарів)

Для продовження можу подати ретроспективні розгляди преміянтів.

Завжди знайдеться людина дуркуватіша за тебе….
Далі буде ...

Андрій Петришин - 4-1-2006 у 07:40

Цитата:

Оригінальне повідомлення від сумна
...
Отакі мухи апокаліпсису.

"Мухи Апокаліпсису"... на-маєш. А я думав то тільки в мене такі асоціації. А уявіть собі, що ті мухи там не тільки поласували, а й виплодилися. Уявляєте, на трупі тільки подзюравлена шкіра на кістках, а в середині кишить опаришів... сморід...
Але що там мухи, Ви "Тарганів Третьої Світової" ще не бачили. Вони розміром як зайці. Такого як тріснеш тапком (або краще кірзаком), то всі стіни білою гидотою запорскає, відра хлорки не вистачить віддраяти.
А "Павуки Армагедону" Вам ще не попадалися, нє? Ну то п. Ірцю не переймайтеся, бо маєте ще все попереду.

А поки це настане, розкажу Вам казочку. Раджу пригадати її наніч коли будете самі в темній квартирі, і потім прислухатися, чи там в тому темному кутку щось зашуркало:

Мурло волохате
Залізло до хати
Рученьки хрум-хрум-хрум
Ніженьки хрум-хрум-хрум
Повилазили очі
Спокійної ночі!

Яндрух - 4-1-2006 у 11:18

Та-а-ак... напевне надивилися на отих космічних жуків-тарганів з фільму "Люди в чорному"... "Хороший жук - мертвий жук".
Ну, що ж, а ми повертаємося до наших начал, до того місця, де сила думки вершить гори-доли; з тих темних сторін, звідки беруть свій початок струмки загадкової людської душі. Повертаємося обличчям до... ТОТ-ТТА-А-ААЛЬНОГО АБСУ-У-УУРДУ!!! Перевернемо все догори дном! Піддамо сумніву все, що тільки можна піддати! Геть усе банальне й заяложене!! Дорогу справжнім винахідникам! Їх час – настав.

TOTALLY ABSURD INVENTIONS
ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ, АБО ПОВНИЙ “П”...

Палка-Човгалка
Roller Cane
US Patent, випущено 1997 р.
(Винахід призначено для тих, хто любить узимку кататися на ковзанах, а влітку – на роликах. – Я.)

Кататися на рольках може бути прикольно, а може бути і небезпечно. Для тих із нас, хто погано тримається на ногах, існує ймовірність гепнутися на наші задниці. Малі горбки стають горами страху, коли ми намагаємося управляти вісьмома колесами, що під нами, а вони все хочуть рухатися швидше за наші тіла. Тому наш моторний винахідник уже тут як тут, і в нього є відповідь на те, як би так зробити, аби земля не втікала вам з-під ніг: „Палка-Човгалка”! Ми гадаємо, коли ви не можете встояти на вісьмох колках, то не кожне перше-ліпше кулко, втулене до будь-якої палиці, може зарадити вашій проблємі. Як казав Конфуцій, „абияк поставлені палки можуть такого завдати дупцям жару”...

Далі буде...

roller_cane.gif - 14kB

Яндрух - 27-1-2006 у 15:45

задля ясності...

КОРОТКА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНЦІВ.

В ніч на шостий день сотворив Бог першу людину, і назвав він її Богданом.
Богдан огледів сотворенний світ, порівняв з садом Едемським і втік з раю бо був дуже свободолюбивим і не хотів жити в Едемському зоопарку. Для життя він обрав собі накрасивіше місце на землі - Карпатські гори і сказав "Моя хата скраю!".
Образився за це Господь і перетворив Богдана на неандертальця і сказав "Азм еси ти у края жити, то всея твоя нащадки зватимуться українцями! А я собі сотворю нову расу!". І сотворив він Адама.

Нащадки Богдана розселились від Сяну до Дону. Вони першими приручили тварин - собак, корів та диких свиней. Вони винайшли колесо й зробили перший велосипед. Вони стали першими землеробами винайшовши плуг, борону та комбайн. І вже подумовували про утворення Січі.
На той момент Адама вже прогнали з раю і його нащадки жили в Гоморі та Содомі займаючись розпустою.

Але прийшов льодовиковий період і військові походи довелось відкласти. Українці винайшли ткацтво та прялку. А коли стало зовсім холодно молодий українець Микола Прометей вкрав у древніх греків вогонь і приніс на Вкраїну давши людям тепло. За це давньогрецькі фашисти упіймали його та дуже катували. Древні греки були частково нащадками Адама, котрі злягались з копитними тваринами й утворили різні гібриди - кентаврів, сатирів, мінотаврів та інших пегасів. Наразі вони вимерли - потопились через всесітній потоп, котрий розпочався після того як розтанули льодовики. Також втопились динозаври, бо Ной мав огиду до плазунів і не взяв їх на свою баржу.

Українці винайшли писемництво. Передусім щоб фіксувати для нащадків та інших народів свої пісні, та поезію, бо українська мова була найспвочішою. Досі людство кристувалось тільки ієрогліфами.
Українці знайшли на Донбасі каміння що горить і котре плавиться, й назвали їх вугіллям та рудою. І незабаром винайшли ковальство збудувавши першу в світі кузню яку назвали Запоріжсталлю.

Досягнення в науці та техніці привертали все більшу увагу інших народів. До України потягнулись каравани купців. Евреї взагалі вирішили забити на розведення нильських крокодилів та виготовлення з них жіночих сумочок і податись всім табором ближче до культурного центру світу - України. Темної ночі вони втекли з Египту в бік України. Але через 40 років зупинились на півдорозі - помер Мойша-провдник, єдина людина що знала дорогу та українську мову.

В цей час в Україну приїхав Ченгізхан з Улан-Батора. Він навчив українців кататись верхи на конях, а вони йому подарували собаку, свиню та корову і пояснили як їх доглядати, щоб Ченгізхан більше не тинявся по Евразії морочачи всім голову й десь нарешті осів.
Ченгізхан повернувся в Азію. На близькому сході по дорозі додому в нього здохла свиня. Потім трохи далі втекла корова, по дорозі він зустрів корейських вчених-астрономів які повертались з Назарету. Вони спитали що це, вказавши на собаку. Батий був неписьменний, і наплутавши те що йому казали в Україні пояснив що собаку можна або доїти або їсти - в неї смачне сало. Корейці які голодували через свого вождя Кім Чен Іра купили того собаку для розплоду.
Корову зустріли індуси. Вона стояла посеред шосе перегородивши рух транспорту. Індуси попадали долілиць й стали поклонятись небаченій досі тварюці.
Свиня що здохла, під жарким сонцем Близького Сходу почала розкладатись й смердіти. Всі народи що там жили довго рвало через той сморід. Їх досі тошнить при виді свиней.
Аборигени близького Сходу вирішили що то була свиня іудеїв, котрі приперлись з Египту і сказали щоб ті забирались геть. Так зявився антисемітизм.

Крим стає европейською здравницею. Тут відпочивали та творили такі видатні люди як Сократ, Арістотель, Діоген. Сюди припливали аргонавти та інші алканавти щоб покращити своє здоровя.
Найбільшим курортом було кримське місто Троя. Але в надцятому році древньогрецькі москалі від заздрощів зруйнували Трою і тоді троянські українці на чолі з отаманом Енеєм заснували Древній Рим де збудували колізей. Тем вони годували левів москалями й насолоджувались цим видовищем. Так завдяки українцям зявився цирк та театр.

В той же час в українських заробітчан Марічки та Йосифа в невеликому ізраїльському місті Віфлеємі народився син Іісус засновник християнської віри. Іісус проповідував любити всіх ближніх та неньку Україну.
Його учні заснували Ватикан, Царгород, Нью-Йорк та багато інших міст світу.
Зокрема апостол Андрій мандруючи набережною Дніпра обираючи де б збудувати ДніпроГЕС зустрів чотирьох бурсаків, що повертались з бурси КІСІ додому. "Тут буде велике місто, з каштанами та стекляними теплицями в центрі міста" - вказав він на пагорби біля дорогожичської телевежі (Колись під час її будування Бог помішав мови народів, доти все людство говорило українською). І бурсаки Кий, Щек та Хорив заходились його будувати, а Либідь була за архітектора.
Так зявилось найбільше в ті часи місто - Київ. В ньому було повно церков, університетів та універмагів, місто стало духовним, освітнім та торговим центром.

В цей період на півночі дикі племена москалів зївши останнього мамонта вирішили що далі так жити не можна і треба загарбати Україну й поневолити свободолюбивих нащадків Першобогдана.
Вони в глухому лісі на болоті будують кілька шалашів та обносять його парканом. Паркан нарікають Деревяним Кремлем, а болото - Москвою.
В цей час Колумб відкриває Америку. Але відкривши її думає що потрапив до України тільки з іншого боку, бо мистецтво вишивки інків повністю співпадає з гуцульськими узорами. Народ інків та індійців був започаткований древніми гуцулами, які ще до Всесвітнього потопу, коли ще не було винайдено ГрінКард потрапили до Америки.

В цей же час у Львові зявляється перший друкарський станок створений Федоровичем. Україна навчила весь світ друкувати паперові гроші та книжки.
В Києві розквітає Могилянська Академія. В котрій винаходять порох, динаміт, пініцілін, безпечну бритву, та багато інших предметів необхідних у побуті.
В Запоріжжі зявляється Запорізька Січ - наймогутніше військове формування в історії людства. Тільки через тисячу років за зразком Січі на острові посеред Токомаку буде збудовано Пентагон. Але звитягу українських військових так нікому й не вдасться повторити.
В Україні розквітає культура та мистецтво. Твори Шевченка перекладають на всі мови світу. Завдяки Шекспіру котрий перекладав твори Шевченка, Лесі Українки та Франка англомовне населення планети дізнається про романтичну історію кохання української пари Романа та Юлі.

Тим часом лютим москалям не давав спокою добробут українців і вони починають все частіше й частіше шкодити Україні, забуваючи що Київ мати російських міст, а Україна виплекала для московії таких видатних людей як Ломоносов, Гоголь, Хрущов та Мазепа. Що саме в Києві вони навчились користуватись туалетом, носити брюки та краватки, та голити бороди.
Москалі почали все частіше й частіше робити набіги на Україну, нищучи її. Українців вони або вбивали або гнали в полон де русифіковували та робили янучарами. Піком москальської навали стала середина 20-го століття, коли москалі разом з фашістами захопили Україну. Тільки титанічна боротьба українських опришків під проводом ОУН-УПА звільнила Україну та нші народи Европи спершу від коричневої чуми, а згодом в 90-хх роках і від москальської. Потомки Першобогдана зберегли його нестримну любов до Свободи та власної землі. Слава Україні!

Hanor Narasson - 3-2-2006 у 20:04

Сільвіо Берлусконі відмовився від сексу. І згадав я раптом, що один політик говорив "ці руки нічого не крали" і показав їх... :lol:

Юрій Марків - 4-2-2006 у 06:40

Як визначити, хто є хто в дурці.
Якщо хворий плюнув на перехожого, а той:
1) із жахом відскочив убік - це відвідувач!
2) почав нецензурно лаятися - це інший хворий!
3) дав хворому по фейсу - це санітар!
4) почав відпльовуватися у відповідь - це його лікуючий лікар!

:-)

Юрій Марків - 1-4-2006 у 20:11

Заходить податкова перевірка і з порогу:
- Ого, та ви тут жируєте - ікра на столі!
- Але ж кабачкова!
- Але ж відро!

Яндрух - 28-4-2006 у 14:15

анекдот

Одна з лондонських газет так висловилася про сучасних англійських джентльменів: "Мало того, що теперішні джентльмени в автобусі сидять, тим часом коли пані стоїть, - вони ще й до того фліртують із нею".

Яндрух - 15-6-2006 у 10:24

TOTALLY ABSURD INVENTIONS
ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ, АБО ПОВНИЙ “П” ПО-АМЕРИКАНСЬКОМУ

Пляжні ходаки
Beach Boots
US Patent, випущено 1998р.

Більшість нових винаходів – це ті самі старі, просто поліпшені. Більшість винаходів за своїм характером не є цілком ориґінальними. Проте нашому Винахідникові закортіло знайти невідому ще нішу, свій власний маленький, такий жаданий світ винаходів, в котрого ще ніхто не посмів увійти. Він уявив собі світ спеціалізованих туфель. В його уяві постало взуття до фехтування, до футболу, до бігу та боксу. У нього в голові вималювасися спеціалізовані туфлі до фігурного катання, до регбі і до баскетболу. Та нашому хороброму винахідникові ще не довелося бачити мешта чи якого-небудь ходака для того, щоб ходити по піску, і отак народився він – Пляжний Ходак!

Забудьте про цю обставину, що там, де пісок, зазвичай має світити сонце, через що ходити в черевиках є душно. Забудьте також про ту обставину, що для того, аби йти піском, вам треба піднімати ноги і помалу просуватися. Запам’ятай-но собі, друже, засоби з пересування по піску – настільки ще невідома широкому загалові ніша, тому довіряти нашому Винахідникові можна з цілковитою впевненністю: все, що походить від нього - абсолютний ексклюзив!

Кожен Пляжний Ходак оснащений моторчиком, а в підошві замасковано блок батарейок. Для того щоб розпочати рух уперед, великим пальцем ноги ви натискаєте (авжеж, коли взуті!) на кнопку, яка вмонотована всередині ходака (зумисне не придумаєш, людоньки – як не старайся!). Моторчики крутяться, Пляжні Ходаки набирають ходу, і коли наш здогад правильний, то замість того, аби рухатися вперед, маса вашого тіла спричинить те, що крихітні гусениці стануть зариватися в пісок, а разом з ними і ви.
Оригінально? Авжеж. Практично? Гіпотетично!
Далі буде...

xodaku.gif - 25kB

Яндрух - 26-7-2006 у 10:02

Дерево ставить крапку в шаленій гонці-переслідуванні з трактором у головній ролі
Ориґінал на motoring.co.za

Варшава, Польща - 43-річному полякові з кількаразовим перевищенням вмісту алкоголю в крові, якого „вела” польська поліція впродовж усієї шаленої гонки-переслідування в Східній Польщі, „світить” 10-річне ув’язнення.

Чолов’яга у стані сильного алкогольного сп’яніння в неділю пообіді намагався втекти на своєму тракторі від поліції, тим часом як двоє фацетів у мікроавтобусі, що його буксирували, стали кидати цеглою в поліційне авто, яке їх переслідувало.

Врешті-решт трактор врізався в дерево, проте тракторист відмовився спокійно вийти з середини і, перед тим як його пов’язали, з ножем посунув на інспекторів-поліціянтів.

Трактора вірогідно конфіскують. – агенція Sapa-DPA

Іван Лихобор - 15-8-2006 у 09:09

а н е к д о т

***
Ночами Мальвіна любила дивитися одним оком на зоряне небо і згадувати про той незабутній поцілунок, якого їй подарував Буратіно.
***

Тарас Сокальський - 28-8-2006 у 10:32

Вчора, проходжаючись чортківськими вуличками, надибав:

Цитата:

ОГОЛОШЕННЯ
Молода сім'я винайме квартиру без дітей. Розглянемо будь-які варіанти.
тел.80661405435
53755

Слід розуміти, що дотепер їм неодноразово і нав'язливо пропонували квартири з дітьми

p.s. Для бажаючих поцікавитись подробицями -- код Чорткова 8-035-52

Тарас Гулка - 31-8-2006 у 20:44

Сьогодні знайомий влаcник будівельної фірми показав трудову книжку одного із своїх працівників.
Перший запис у книжці:
«Осеменітель великогої рогатої худоби» :lol:

Олександр Чорнобиль - 1-9-2006 у 11:11

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Тарас Гулка
Сьогодні знайомий влаcник будівельної фірми показав трудову книжку одного із своїх працівників.
Перший запис у книжці:
«Осеменітель великогої рогатої худоби» :lol:

Ще цікавіше було б почитати його посадову інструкцію чи що у них там. :lol:

Тарас Гулка - 9-9-2006 у 10:29

Вичитав оглошення в газеті:
"Балкони, лоджії. Гарантія. Свій матеріал. ТВЕРЕЗІ" :lol:

Народ чесно признається - замовляйте поки тверезі :sing:

сумна - 9-10-2006 у 20:00

Вітаю форумчан!

Ось, захотілося поділитися спостереженням.

На роботі сиджу поряд з молодою співробітницею, тому мимоволі чую, як вона спілкується телефоном. Це якась окрема спеціальна мова і вимова. :-) Не знаю, як її й назвати. "Пташина" - птахи образяться. :-) Мабуть краще "барбійська". :-)
Це таке щебетання... Ті суттєві слова, які потрібно було б вимовити чітко, вимовляються скоромовкою, без модуляцій. Натомість ті, які не несуть жодного змісту, вимовляються протяжно, ніби мала дитинка пеститься... :-)
Сьогодні вівся діалог, в якому більшість слів складали: "лапа", "зайка", "зая", "лялька", "сонце". Найчастіше було "зая". :-) Виявляється, діалог вівся з... мамою. :-))
Пригадую, як розмовляла зі своєю покійною мамою. Боронь Боже якогось панібратства, лише респект і повага. Не хочу оцінювати, зле це було чи добре. Просто по-іншому було. Менше внутрішньої і зовнішньої свободи, але й менше "гримас" цієї свободи.

Іван Лихобор - 29-5-2007 у 09:12

Привіт усім у цій дивовижній темі!
Бачу, що тут можна висловлюватися трохи вільніше, як будь-де.

Отже,
Запитання: Чому пес, коли робить свою справу „по великому”, оглядається на всі боки?
Відповідь: Це знає ліпше Ярослав Гашек, про що він і повів нам у „Пригодах бравого вояка Швейка”.

Цитата:

Глава XIV "Швейк денщиком у надпоручника Лукаша". Розділ VI.
[…]
Останнього слова надпоручник Лукаш не дочув, а воно ж мало таке велике значення. "Ця потвора кусалась, як скажена", - хотів ще раз повторити Швейк, але врешті подумав: "Що, власне, надпоручникові до того? Хочеться йому собаку - матиме
його!"

Легко сказати: "Приведіть мені собаку!" - але не легко його привести, бо власники дуже оберігають своїх собак, навіть і нечистокровних. Навіть звичайного Рябка, який нічого іншого не робить, лише гріє своїй старій хазяйці ноги, хазяйка любить і не дає скривдити.

Собака, особливо чистокровний, очевидно, інстинктом відчуває, що одного чудесного дня його викрадуть у хазяїна. Він живе в безнастанному страху, боячись попасти в руки злодіям. Наприклад, на прогулянці пес, відбігши від хазяїна, спочатку веселий, грайливий, бавиться з іншими собаками, безсоромно лізе на них, вони на нього, обнюхує придорожнє каміння, задирає лапу на кожному розі й навіть на кошики перекупок з картоплею. Одне слово, надзвичайно тішиться життям, і світ здається йому таким гарним, як юнакові після отримання атестата зрілості.

Та раптом ви помічаєте, як його грайливий настрій зникає: пес відчуває, що заблукав, і його охоплює розпач. Переляканий, він бігає по вулиці, нюхає повітря, скавучить. Нарешті, втративши всяку надію і підібгавши хвіст поміж лапи, прищулює вуха і лопонить серединою вулиці, сам не знаючи куди. Якби він міг говорити, мабуть, репетував би щосили: "Господи Ісусе, що ж це буде? Мене хтось украде!"

Чи доводилось вам коли-небудь бувати на псарні й побачити там переляканих собак? Усі вони крадені. Велике місто виховало особливий рід злодіїв, що живуть виключно з крадіжки собак. Є породи маленьких, салонних песиків, карликові тер'єри, завбільшки з рукавичку, які вміщуються в кишені пальта або у дамській муфті, їх там і носять. Але злодії навіть і звідтіля примудряються бідолаху висмикнути. Злого німецького плямистого дога, який оскаженіло стереже приміську віллу, вкрадуть уночі. Поліцейського собаку поцуплять у детектива просто з-під носа. Якщо ви ведете собаку на повідку, переріжуть вам ремінчик і вмить немов крізь землю проваляться: ви ошелешено витріщаєтеся на обривок, - собаки немає. П'ятдесят процентів собак, які зустрічаються по вулицях, уже кілька разів міняли своїх господарів, і часто за кілька років ви можете купити свого власного пса, вкраденого у вас ще цуциком на прогулянці. Найбільша небезпека бути вкраденими загрожує собакам тоді, коли їх виводять на вулицю за малою або великою потребою. Найбільше їх пропадає саме під час виконання останнього акту. Тому кожний собака при цьому обережно оглядається на всі боки.

Існує кілька способів крадіжки собак. Їх крадуть або безпосередньо - це щось на зразок кишенькової крадіжки, - або нещасну тварину підступно підманюють до себе. Собака - створіння вірне... але лише в читанці або в підручнику природознавства. Дайте найвірнішому псові понюхати смаженої кінської ковбаси, і він уже пропащий. Відразу ж забуває про свого хазяїна, поруч якого йде, обертається і, як заворожений, іде за вами, причому з рота в нього капає слина, і, передчуваючи велику насолоду від ковбаси, він привітно крутить хвостом, роздуває ніздрі, як найбуйніший жеребець, коли його підводять до кобили.
* * *

(Виділення грубим - моє. - І.Л.)

Іван Лихобор - 15-6-2007 у 10:30

Так, сон рябої кобили триває! І триватиме до кінця віку – допоки живуть такі мисливі винахідники!
(Ми перебрали цілком на себе виняткове право поширення Цілковитого Маразму від попереднього „винахідника”, який одійшов од справ.)

TOTALLY ABSURD INVENTIONS
ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ, АБО ПОВНИЙ “П” ПО-АМЕРИКАНСЬКОМУ

[color=]<Цикл нових винаходів любителям чотириногих друзів присв’ячується>[/color]

Чотириногий Багаж
Doggie Luggage
US Patent, випущено 1998р.

Що? Ви сподівалися зобачити картину, а на ній – те, як у аеропорті хтось напропале продирається крізь натовп зі своєю Джулькою в малій переносній торбині, хіба не так? Ні, друже, Чотириногий Багаж вам знадобиться там, де ваш собака сам буде багажем! Адже ви знаєте, як пригнічують запруджені громадські місця: коли дивишся на все це, гидуєш усім оцим, а воно на вас усе тисне й тисне...Отож, коли ви квапитеся, то відтепер можете взяти собі свого песика, і Джулька своїми чотирма лапами, що баландаються, може вдавати з себе живий багаж. Кажете, рука втомлюється? Нема питань, просто візьміть зручний, трохи довший ремінь і закиньте вашого озвірілого друга собі на ремено. Ще б пак, ви можете стати першою людиною, кому відтепер доведеться носити на своїй шиї протибліхний ремінець!
Далі буде...

doggie_luggage.gif - 8kB

Яндрух - 26-7-2007 у 20:06

О, бачу, розмова тут точилася й без мене. Не жвава, але трохи ту пашталакали. О, навит якийсь крейзанутий Лихобор придумав один винахід - світ не без добрих людей.

Отож, з пустими руками до вас не прийшов, але з анихдотом!

анихтод

Приходит новий українець до зубного дохтора. У крісло сів, рота розкрив, а дохтор - аж оторопів: зуби у "нового" платинові та діамантові, мости - золоті.
- Так, на що ви, прошу пана, скаржитеся? Де болить, що лікувати будемо?
- Нічого лікувати не будемо!
- А то як?
- Будемо ставили сигналізацію!
***

Шо-о, файний анихдот? Ге!

І ше бачу той Лихобор ту цілком зучманів на тій політиці... Нарікаєте, бідні людоньки, на него, що спасу нема!

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Роста
Я уже давно казав, банити Лихобора нафіг.

То замало буде – бо він вигулькне тута під новим ім’ям. І не здихаєтесі його ніколи. То я вам таке кажу, бо знаю.
Треба його на Кульпарків доправити – нехай там трохи посидит! Взнає, по чім ківш лиха! То я вам таке кажу, бо знаю!
Там їму ту дурноту з їго голови скоренько виб’ют, ге! То я вам таке кажу, бо знаю. Во, може замість мене, просто на моє місце. І гамівну сорочку можу позичити – мене скоро виписуют, бо я вже тихий та сумирний... Перейшло мі то всьо: і та політика, і мотоцики, і голі дівки. Просвітління в голові настає.

пс: хай ті, що писали мі в утушки за той час, шо мене ту не було, лишаться того ровера, бо в тих, хто там побував, вряди-годи буває постманіякальний синдром і всякі рецедиви в голові… То я вам таке кажу, бо знаю.

Андрій Пелещишин - 26-7-2007 у 21:41

Яндрух, ви визначиться, чи ви Яндрух чи Іван Лихобор. Інакше, я справді обмежу доступ. Обом.

Іван Лихобор - 27-7-2007 у 15:17

2 'яндрух':

Я не знаю, хто Ви є, і яку зоряну систему представляєте, але я не дозволю вам так себе тут вести. Ба більше, я зв'язався з "тамтим закладом' і поцікавився реальним станом вашого здоровля. Так от, санітари тоті справді вповіли мені, що Ви на поправці, і Вас скоро вже будуть виписували. Але тут я взяв і перепитав їх, а чи знають вони, які він, себто Ви, ґарезії витворяли на одному з громадських форумів. Вони знизали плечима, що могло б означати: ні, не знаємо. (Варто зауважити, що туди до них я пішов у всеозброєнні: я підняв стенограму ваших виступів тут і уважно проаналізував її.) Я їм, тим дебелим (хоч і трохи тупуватим) паруб'ягам-санітарам, усе гарненько оповів: і те, що ви пішли кілька років тому проти своїх людей, і що образили жінку-поетесу, яка взагалі мусіла покинути наш славний форум, і що постійно вставляли оті свої посилання на паскудні сайти зі знимками оголених жінок - одне слово, я їм виклав усе те, через що ви зажили такої лихої слави.
************************

Я добре зрозумів тонке зауваження пана-адміністратора і здаю собі справу, що через якогось вискочня можу сам понести покарання в формі обмеження доступу на форум. Тому за всяку ціну я змушу того сьвірка замовкнути. Щоб не ганьбив наш славний форум, будьте певні, - ноги його тут більше не буде!

Про дальший перебіг подій щодо повторного запроторення і про... відвідини (!) 'тамтого закладу' - в одному з наступних дописах.
(Якщо мені, звісна річ, з невідомих причин не обмежуть у доступі.)

Юрко Гомеш - 9-4-2009 у 11:57

Щось темка така прикольна занепала. Треба поправити се діло.

!!! анекдоти !!!

***
Нещодавно у продажу з’явилася нова пральна машина, що розмовляє. Приблизно отак:
- Покладіть білизну і оберіть режим прання! Дякую. Так, а що це за помада на сорочці? Олено!! У нього помада на сорочці!!!

***
Прилетів у ліс дракон. Повідомив звірині: “Всі запишіться до мене на прийом”. Першим пішов ведмідь.
- Я внесу тебе у список на завтрашній обід.
Наступним пішов вовк. Його дракон вніс у список на вечерю.
Далі пішов заєць.
- Я тебе записую у список на сніданок.
- А я не прийду, - відповів заєць.
- Не прийдеш? Тоді викреслюю тебе зі списку.

***
- Ало, СБУ?
- Так.
- Ви просили повідомляти про всяких подозрітєльних суб’єктів. Я їду в 46-ому маршруті автобуса. Тут двоє якихось дивних людей. Один захопив керування автобусом, а другий збирає гроші з пасажирів…

***
До вагона вечірньої електрички заходить невеликий на зріст хлопчик з барабаном на шиї. Зирнувши по вагону, повнісінькому змученими від трудового дня людьми, малий радісно обвіщає:
- Ну, товариші, або по „десятці”, або я починаю свій концерт.

***
- Вчора цілий вечір гроші відмивав.
- Справив оборудку?
- Та ні. Кіт у гаманець напаскудив.

***
- Чому ви постійно смієтеся?
- Бо розповідаю собі анекдоти.
- А чому деколи махаєте рукою?
- Бо деякі вже знаю.
***

romano - 26-4-2010 у 09:14

Старий анекдот, який виплив у пам'яті після допису

Цитата:

Соломії Федушко

Цитата:

Професор фізики університету Дортмунда розробив формулу, за допомогою якої обчислив переможця чемпіонату світу з футболу 2010 року в ПАР. Як повідомляє AFP, за розрахунками Метіна Толану, перемогу на першості планети отримає збірна Німеччини.

Якийсь мільйонер, що дуже азартно грав на кінних перегонах, найняв собі 3 групи вчених: біологів, економістів і фізиків. Хотів, щоб йому вивели формулу для вираховування коня-переможця заїзду.
За деякий час біологи звітують, що вивели формулу, яка враховує купу парамерів (вік, ріст, стать, довжину ноги, діаметр копита і т.д.) і дозвляє з певною ймовіністю визначити коня-переможця.
Другі прийшли економісти, з програмою, яка на підставі всяких статисичних даних для різних типів доріжок, різних погодніх умов, і т.д. вираховує ймовірного переможця.
Фізики все не приходили, і мільйонер вирішив сам поцікавитися, як там у них справи. Вони кажуть: "Ну, формула ще не готова, але задачу для сферичного коня у вакуумі ми вже рішили".

Соломія Федушко - 26-4-2010 у 18:58

Цитата:

Оригінальне повідомлення від romano
"Ну, формула ще не готова, але задачу для сферичного коня у вакуумі ми вже рішили".

Вже пів роботи зроблено :lol:

Ігор Домін - 29-5-2010 у 18:04

не знаю де це можна спитати? що таке рагуль? та що значить ІМХО?

Hanor Narasson - 29-5-2010 у 21:32

рагуль
дослівно - той, хто живе за рогаткою/приїхав з-за рогатки.
IМХО = IMHO

Ігор Домін - 30-5-2010 у 14:13

дивно, від пояснення мені стало ще більш незрозуміло. мабуть я українську зовсім не знаю. за рогаткою - це за кордоном? імно - ???

Ігор Домін - 30-5-2010 у 14:19

я вже все з'ясував. рагулі це у нас колхозники или сильпо. а от термін імхо я навіть не знаю як використовувати. для мене необов'язковий

Hanor Narasson - 30-5-2010 у 15:54

"Рогатка" - це шлагбаум при виїзді з міста.
Причому Шлагбаум в даному випадку це не одеське прізвище. :lol:

Лінда Коваль - 30-5-2010 у 16:10

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ігор Домін
. а от термін імхо я навіть не знаю як використовувати. для мене необов'язковий

Хороший термін, до речі. Абревіатура від англійського "In My Humble Opinion" - перекладається "на мою скромну думку".

Ігор Домін - 30-5-2010 у 21:21

про шлагбаум я здогадався. наші шлагбауми вже давно виїхали :lol:

а думки мої мабуть не такі скромні щоб добавляти такі абревіатури :saint:

Катерина Слобода - 30-5-2010 у 21:28

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ігор Домін
а думки мої мабуть не такі скромні щоб добавляти такі абревіатури :saint:

переважно імхо = на мою думку(без скромності

)

Павло Жежнич - 30-5-2010 у 21:36

Ще на тему "шлагбауму":

Цитата:

Людина шляхетна, тобто антирагуль, ніколи не образить будь-кого, тому той, хто когось називає "рагулем", насправді і є тим самим рагулем.

Ілько Лемко - http://www.zaxid.net/article/38866/

Лінда Коваль - 30-5-2010 у 21:47

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Катерина Слобода

Цитата:

переважно імхо = на мою думку(без скромності

)

Скромна думка = не істина в останній інстанції. :rolleyes:

Тобто людина каже щось на кшталт "це моя особиста думка, але я можу й помилятися". Коротше кажучи, імхо - "як на мене", "як на мою думку".

Андрій Пелещишин - 30-5-2010 у 22:36

Мені тут сказали, що існує серед лінгвістів думка, що фрази на взірець "на мою думку" вказують на некомпетентність дописувача в темі, що обговорюється.
Я не погодився, але це звичайно, лише моя думка

Соломія Федушко - 30-5-2010 у 22:40

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Я не погодився, але це звичайно, лише моя думка

І моя теж

Ігор Домін - 31-5-2010 у 21:28

а скажіть, будь ласка, звідки модератори все знають та приймають участь в усіх темах форуму? чому дуже мало новачків? пишуть тільки задля реклами. про що мріють, чим цікавляться, як живуть пересічні львівяне? сподіваюсь я ще нікого не дістав питаннями?

Соломія Федушко - 31-5-2010 у 22:39

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ігор Домін
а скажіть, будь ласка, звідки модератори все знають та приймають участь в усіх темах форуму? чому дуже мало новачків? пишуть тільки задля реклами. про що мріють, чим цікавляться, як живуть пересічні львівяне? сподіваюсь я ще нікого не дістав питаннями?

Я висловлю думку лиш одного модератора

Модератори далеко не всезнаючі, вони і є пересічні львів"яни, яких поєднала любов до Форуму. А коло зацікавлень, з власного досвіду говорю, є можливість розширити тут, у нашій спільноті.Як вдало висловилась в якійсь з дискусій Галина Лев, що спілкування в цьому куточку Укрнету - це стан душі і завжди тягне тебе сюди, бо є з Ким і є про Що. Оскільки аудиторія Форуму Рідного Міста різнопланова: своєрідними цілями в житті, зі захопленями своїми професіями, зацікавленями, різного віку та світогляду, тож є з ким вагомо поспілкуватись і порадитись. Рекламою тут ніхто не займається, хіба в спеціяльному розділі. Я б не сказала, що новачків мало. Імхо, не багато людей "мають сміливість" висловлювати свої думки відкрито, гугл все запам"ятовує

А щодо інтересів львів"ян і захоплень Вам може розповісти зміст розмов на Форумі.

Катерина Слобода - 8-6-2011 у 13:38

Мер Одеси запросив туристів, розповідаючи про розкутість місцевих дівчат

Юрій Сєров - 8-6-2011 у 14:01

Ага, забув уточнити, що вони танцюють не де-небудь, а під каштанами, при цьому роздягаюяться

Тарас Сокальський - 7-11-2011 у 20:59

Для Медведєва зробили 30-сантиметрового Януковича
Які в кого версії стосовно призначення іграшки? :rolleyes:

Ігор Мацевич - 8-11-2011 у 00:06

Вибачте, що по іноземному, але дуже смішно:

http://www.youtube.com/watch?v=6e0HcvFt_Ng&feature=player_embed...

Ігор Мацевич - 8-11-2011 у 00:11

Знайомі?

Петро Гонсалес - 29-8-2013 у 15:41

Цитата:

Totally absurd, або Повний "Пе" по-американськи

Російський варіант Totally Absurd - Абсурдопедия.

Як приклад, абсурдична замітка-оповідка про так добре знайомий нам... КамАЗ.

Цитата:

Поведение
Камаз чувствует водителя на встречной полосе в радиусе действия достаточном для того, чтобы успеть его на этой полосе встретить. Когда автомобиль выезжает на встречную полосу, то он встречается с Камазом. Если Камаз выбрал удобный момент для столкновения с вашим автомобилем, но вы, пытаясь избежать столкновения, решили не выезжать на встречную полосу, то Камаз сам выедет на вашу полосу, а после столкновения машины развернёт так, как будто это вы двигались по встречке. Таким образом если вы ни разу не встретили Камаз на встречной полосе, он начинает вас искать, не надо провоцировать Камаз на поиски.

Цитата:

Знаете ли вы, что…
Водитель «Камаза» смотрит на дорожные знаки чисто из любопытства.
Водитель «Камаза» никогда не пристёгивается.
Правила проезда перекрёстков для КАМАЗов: - выехать на перекрёсток, убедиться, что на нём нет другого КАМАЗа, - продолжать движение.
Ока - ранний выкидыш КАМАЗа.
Камаз не прошёл краш-тест… он просто проломил стену и скрылся в неизвестном направлении.
Водителя камаза сотрудник ДПС чисто по привычке спрашивает: «Нарушаем?».
В ДТП, которое произошло в Ростовской области в пятницу, 24 июля , когда масловоз, выехавший на встречную полосу столкнулся с автобусом, на месте последнего должен был быть камаз. Это единственный случай за всю историю, когда камаз не успел доехать до места ДТП.
Кабина сделана с такой же жести, как и ВАЗ.
Если вы выехали на встречку и там не встретились с Камазом - значит вы сами едете на Камазе.

Чому вантажний автомобіль КамАЗ став героєм, що його аж занесли в аннали абсурду? Мабуть, за аналогією з "Газелькою", "маршруткою", "водієм маршрутки". Або, можливо, через те, що просто колись Камаз був чи не найкрутішим вантажним автомобілем у СРСР! Усі знали Камаза, і стар і млад. Ба навіть немовлята, які щойно почали говорити, могли легко вимовити це слово, бо там не було тих осоружних, важких до вимовляння приголосних -р, -щ, і тому однією з машинок, котру хотів би мати маленьких хлопчик, була саме "моделька" Камаза. Культовий статус Камазу було забезпечено!

Кожен воділа Союзу мав за честь крутити баранку Камаза. Допоки десь на перегоні, на стоянці не вздрів Вольво з автоматичним запуском пічки-автономки, щоб прогріти салон і двигун рано-вранці, перед тим як вирушати в дорогу... Тому після розвалу Союзу, після того як до нас ринув буржуйський автопром, культовий статус Камаза автоматично впав до непристойного рівня, якщо не сказати, що зовсім зник, як вранішній туман. І коли сьогодні ми бачимо на автомагістралях Камаз, виникає якесь співчуття до нього, жаль, як до зобидженого всіма невдахи: як він виживає серед чужинських конкурентів Сканія, Вольво, МАН, Мерседес та ін, які не ламаються без будь-якої на то причини - на них далекобійники просто з комфортом їздять.
***
Років десять тому був свідком такої сцени: проїжджаючи Кульпарківською повз відому лікарню, став свідком того, як душевнохворий у смугастій лікарняній робі і в тапках на зупинці (що він там робив?! утік погуляти містом?!) на факт появи на вулиці Камаза, що проїжджав було з гуркотом, виструнчився, як солдат на плацу, і підняв високо руку, ніби вітаючи давнього приятеля. А ви казали Камаз!..

P.S. Про маршрутку - тут, а про Дубай - тут. :rolleyes:

Юрій Марків - 17-10-2013 у 13:13

Хотів відкласти грошей на старість. Не вдається. Доведеться відкласти старість :-)

Петро Гонсалес - 17-10-2013 у 14:10

"Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох,.." - Редьярд Кіплінг (у перекладі Максима Стріхи).

17 відмінностей Європи від Азії у простих та зрозумілих ілюстраціях китайської мисткині.

Петро Гонсалес - 17-10-2013 у 14:44

Цитата: Початково розміщене учасником Юрій Марків

Хотів відкласти грошей на старість. Не вдається. Доведеться відкласти старість :-)

Продовжуючи тему... :baddevil:

Сьогодні дешевше жити, ніж умерти.
Це до того, що захоронення мертвих - по-іншому, утилізація трупів - сьогодні є необґрунтовано дорогим ритуалом-церемоніалом, якщо не сказати задоволенням. В Україні в тому числі. Земля і так дорога загалом у світі, а під неї ще треба виділяти ділянки на могили. Треба щось із цим робити... Скоро, вважаю, громадська думка в Україні дійде до того стану, що згодиться на кремацію, спалювання трупів.

Перед у цьому веде Скандинавія, Швеція зокрема. Для деяких християн може здатися, сумний перед... Але це ні що інше, як... еволюція. І нема на то ради. Просто скандинави знаходяться попереду всього людства за еволюційним розвитком, і судити їх із цього приводу принаймні некоректно: це зовсім інші люди - з цілком новими, набутими у процесі еволюції психофізичними показниками.

P.S. Церква в Україні, припускаю, буде ставити перепони у цьому питанні, та потім, зрештою, бачачи невідворотність процесу, спробує "очолити процес".

Петро Гонсалес - 23-10-2013 у 14:53

Правдивий індастріал!
Механічна краса!
Ода механіці!

Металургійний завод Volklinger Hutte у місті Фольклінґен (земля Заарланд, Німеччина) став першим у світі індустріальним (!) об’єктом, занесеним до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та охороняється Гаазькою конвенцією про захист культурних вартостей на випадок збройного конфлікту.

Юрій Марків - 23-6-2017 у 01:00

Тиць: try not to laugh contect - змагання "намагайся не засміятися"