Завжди відчувала щось особливе до дерев. Щось таке атавістичне, що й не бралася
для себе формулювати.
І ось натрапила на текст Богдани Матіяш - так гарно і влучно сформульовано.
"Мені подобається, що дерева живуть, нікуди не кваплячись. Що все стається поволі
– але вчасно. Подобається, що треба стільки часу, щоби дереву стати великим і
могутнім; часто – навіть декілька поколінь. Подобається, як дерева ростуть і як
мало спочатку мають гілок, квіток і листя – і зовсім не квапляться мати їх більше.
Подобається їхній мінімалізм, їхня негамірність, спокій і якась дуже особлива
мудрість. Подобаються старі дерева, міцні стовбури, такі величезні, що, аби їх
обійняти, треба трьох-чотирьох людей. Мені щоразу стає так дивно, коли дивлюся на
їхні крони – неймовірно розлогі й міцні. Дивно, що один стовбур тримає цілу
велику-велику крону.
Ще – гарно, що всі дерева мають свій приватний життєвий ритм. Коли і як квітнути,
давати (чи ні) плоди, досягати зрілості. І гарно, що щороку повторюється те саме:
ненав’язливо й просто. Не чекаючи ні від кого віддяки, дерева починають цвісти, не
ображаються, коли мало звертаємо на них уваги, коли не дякуємо за зібрані плоди
або коли зовсім їх не збираємо, і вони або опадають у траву, або стають поживою
пташок – надовго, навіть до зими."
А ще додам від себе, що вигляд поверженого дерева б'є по нервах не менше, ніж вигляд
поверженої людини. Досить згадати останні львівські буревії.
Колись, начитавшись якихось "друїдо"-дурниць, пробувала постояти, обійнявши
дерево. Вийшло погано. Настільки, що мусила звідти тікати.
Поділіться, будь ласка, своїм досвідом "співжиття" з деревами. Якими вони вам
бачаться.
Якщо формулювати у кількох словах, то для мене дерево - це мовчазна гідність.
Андрій Пелещишин - 18-7-2010 у 21:07
Цитата:
Колись, начитавшись якихось "друїдо"-дурниць, пробувала постояти, обійнявши
дерево. Вийшло погано. Настільки, що мусила звідти тікати.
Колись в мене також був такий досвід. Більше не хочу
Цитата:
А ще додам від себе, що вигляд поверженого дерева б'є по нервах не менше, ніж вигляд
поверженої людини.
А ось з цим я категорично не згоден.
Цитата:
Якими вони вам бачаться.
Весною фруктові дерева в цвіті нагадують мені застиглий в часі вибух. Особливо
якщо крона гарнаІгор Домін - 20-7-2010 у 18:46
моя жінка любить дерева з білим коліром цвітіння, каже, що дерева наче наречені. а
мене більш приваблюють височенні гірськи хвойні дерева, що тягнуться до неба.
дуже хочеться зануритись у це зелене море, але вони стоять стіною та всередину не
пускають, їм і без нас гарно живеться. а мій приятель говорить, що дерева усе
розуміють. кожного разу, коли у місті зрізають дерева - завжди стається гроза.
минулого тижня сам бачив: він казав, що вранці зрізали декілька дерев та під час
нашої розмови сталася просто страшенна буря. мабуть природа вже не хоче нас
терпіти. хтось отримає добрячого прочухана за екозлочиниІгор Домін - 22-8-2010 у 08:49
а що це з каштанами коїться? чув що якась епідемія. в Одесі всі немов згоріли. у
Львові побачили таке ж саме. невже пропадуть?Андрій Пелещишин - 22-8-2010 у 09:06
не зовсім зрозуміло: чи все буде гаразд? раніше такого у нас не було. а яка є
офіційна версія, чи будуть щось з тим робити, чи може та хвороба перейти і на інші
види дерев?Світлана Шупер - 28-9-2010 у 18:26
Мені подобається береза. Вона така висока та стройна як я
