Тим, що в нас подружжя вже вміють розлучатися тихо-мирно, без мордобоїв, нікого не
здивуєш.
Зате американці просунулися у цьому питанні значно далі. Виникло нове поняття –
бінуклеарна сім’я. Тобто:
• В розлученого подружжя з’являється по новому чоловіку/дружині;
• Значно більше стає родичів в дитини. Це: вітчим або мачуха; брати й сестри –
зведені, єдинокровні і єдиноутробні; подвоюється кількість дідусів і бабусь.
Дитині, звичайно ж, кажуть, хто саме її біологічні батьки, а хто ні. Але всі вони
спілкуються між собою, і границі сім’ї розмиваються.
Такі сім’ї стали з’являтися масово років 10 тому, і тепер вже їх кількість
перевищила кількість традиційних однонуклеарних сімей з рідними дітьми.
Психологи задалися запитанням: чи не шкодить це дитині, коли над нею «нависають»
стільки дорослих? Висновок в американському дусі: коли в дитини так багато
батьків, для неї це добре.
Перший аргумент цілком традиційно сюсюкальний: забагато любові не буває, чим
більше дитина отримує любові, тим більше… і т.д. Тобто це у тому випадку, коли все
мирно і батьки «домовилися». А коли ні? Ну, тоді дитина точно відчуває свою «вагу»
в протистоянні і починає маніпулювати дорослими – адже за неї йде боротьба, вона
відчуває власну значущість. А в далекій перспективі така дитина психологічно
готова і далі відтворювати бінуклеарну сім’ю, тобто готова виховувати чужих
дітей, а своїх віддати на виховання комусь.
Але це ще не все! Членами бінуклеарної сім’ї стають… домашні тварини!
Виявляється, вони вбудовуються в сім’ю і починають там «працювати». Можуть
заступати людей, котрі покинули сім’ю з різних причин – виросли і відокремилися
діти, розлучення, смерть. Можуть «поєднувати» подружню пару, знімати конфлікти і
напругу. Можуть допомогти підлітку відокремитися від батьків.
Є у цьому щось неправильне, якась підміна понять. Хіба можуть між дитиною і чужою
людиною існувати такі ж стосунки, як між рідними? Якась недоговореність, якийсь
бруд за цим криється. Мені здається значно чеснішим таке висловлювання батька: «Я
зі своєю колишньою дружиною вже п‘ятий рік не спілкуюся – так і не навчився за
увесь цей час. А коли на очі потрапляють «сімейні» фото: вона, її новий обранець і
мої діти – я чомусь щоразу неприємно шокований».
Отакі, виявляється, перспективи в сім’ї.
А є ще «співбатьківство», коли батьки живуть окремо і ділять час, проведений з
дітьми, порівну. Мені здається, навіть отака дурня чесніша, ніж бінуклеарна
сім’я. Андрій Пелещишин - 28-11-2010 у 22:17
діти бінуклеарних сімей будуватимуть квадронуклеарні сім'їсумна - 29-11-2010 у 11:41
діти бінуклеарних сімей будуватимуть квадронуклеарні сім'ї
Цілком вірогідно. Якщо і далі ревнощі будуть вважатися атавізмом і чимось
недостойним розумної людини, а зрада буде сприйматися як просто нова життєва
обставина, то через кілька поколінь сім'я справді приречена. Комунізм в окремо
взятому аспекті.Соломія Федушко - 29-11-2010 у 20:27
діти бінуклеарних сімей будуватимуть квадронуклеарні сім'ї
Цілком вірогідно. Якщо і далі ревнощі будуть вважатися атавізмом і чимось
недостойним розумної людини, а зрада буде сприйматися як просто нова життєва
обставина, то через кілька поколінь сім'я справді приречена. Комунізм в окремо
взятому аспекті.
Але ж цілком вірогідно, що й діти зроблять висновки щодо недоліків бінуклеарних
стосунків в сім'ї і вибирати для себе традиційні однонуклеарні сім'ї.сумна - 30-11-2010 у 12:52
Але ж цілком вірогідно, що й діти зроблять висновки щодо недоліків бінуклеарних
стосунків в сім'ї і вибирати для себе традиційні однонуклеарні сім'ї.
Соломіє, у дослідженні якраз цей момент висвітлили. Виходить так, що людина, яка
походить з бінуклеарної сім'ї, ваважає розлучення і створення нової сім'ї
допустимим способом вирішення проблем. Та модель, яку людина бачила в дитинстві,
зазвичай повторюється. Особливо в стресовій ситуації, як пояснюють психологи,
людина поводить себе стереотипно, а стереотип для неї - бінуклеарна сім'я.
Тобто людина могла створити родину в щасті і мріяти, що все буде не так, як у
батьків. Але потім розпочинаються конфлікти, стрес - і людина поводить себе саме
так, як не хотіла. Соломія Федушко - 30-11-2010 у 15:51
Дякую за розяснення. Але мені геть не подобається такий сценарій дій. Це не вихід,
бігти з сім'ї, коли з'являються якісь проблеми. І що саме головне, така схема щораз
стає більш популярною і тепер сприймається, як норма (подумаєш, не зійшлись
характерами)