Друзі, дехто з вас питав, чи не потрібна мені допомога. Вже можу сказати –
потрібна. Знову. І, напевне, це буде чи не найзухваліше прохання з тих, які вам
доводилося читати.
Я вже понад два тижні ношуся зі своїми «новими-старими» діагнозами, як з писаною
торбою, ніби сподіваючись, що воно все само якось владнається, розсмокчеться і
зникне. Сподівання марні і малодушні, і дедалі менше часу й сил лишається на
фальшиву браваду в стилі «все буде добре, я впораюся», і на емоційні гойдалки, які
— то до неба, то в прірву... Я не знаю насправді, як все буде. І не знаю, чи впораюся.
Власне, на те схоже, що я не даю собі ради, і не знаю, з якого кінця й краю і за що
саме насамперед хапатися. Біопсія вузлів щитівки каже, що «цитологічно не
виключена малігнізація вузлів». Тобто щось таки доведеться видаляти — або вузли
(сподіваюся), або щитівку.
..............................................
Так вийшло. Розумію, це теж своєрідна зухвалість, і відгукуватися на це прохання
необов'язково. І пробачте за цей довгочит.
Але дякую за те, що дочитали.
І за те, що ви поруч. Обіймаю.
5168 7574 2743 5187 Приватбанк
5375 4141 3065 6696 Монобанк
|