Андрій Пелещишин - 4-6-2018 у 15:27
Тема теми навіяна невдалим виступом заступника міністра охорони здоров'я
http://life.pravda.com.ua/health/2018/06/4/231383/
Напевно він просто не дуже мудрий чоловік, це традиційно для нашої влади.
Але з другого боку, цілком можливо, що для професійного медика людські життя і
смерть це просто частина роботи. Що в принципі нормально, інакше йому важко
працювати.
Але в результаті - вигорання. Лікар через якийсь час стає нечутливий, йому важко
співпереживати.. Маю багато товаришів серед медиків швидкої допомоги, бачу як їм
важко сприймати цей світ у двох режимах: загальнолюдському і професійному, коли
смерть є щоденною рутиною.
Реально, я так зрозумів, ніхто питаннями професійного вигорання лікарів не
переймається, на відміну від викладачів збільшеної відпустки немає. Знаю, що
кардіологічні бригади (де найбільше смертей) колись мали якісь бонуси, зараз таке
поняття формально ліквідували, хоча по факту вони збереглися.
Анастасія Мусяла - 10-12-2018 у 14:04
У мене серед подруг кілька лікарів. Так от, психологічне вигорання у них дуже
страшне. Загалом, у нас на лікарів державі досить погано. Тому вимушені стежити за
собою самі, ходити до психологів, абстраговуватись, як ви кажете, ділити життя на
роботу та поза нею ставати людьми.