Форум Рідного Міста

Церква проти прикрашання житла на свята?

Андрій Пелещишин - 12-6-2005 у 18:59

Щойно почув фрагмент телепередачі на 5-му каналі, з якого мені видалося, що УПЦ КП виступила проти прикрашання житла на Зелені Свята.
Хтось знає, чи це справді так? І чи така позиція характерна для всіх конфесій? Яке ваше ставлення до таких обмежень?

dr.Trollin - 13-6-2005 у 08:39

яке-яке... ну ставлюся з порозумінням
-- "конкуренція має бути знищена"(тм)
-- "і сліди продо неї завигублені"(с)
клечання - то ж конкуренція предхристиянська, де-факто...

так що "всё путём"(с)

Сергій Бєляєв - 13-6-2005 у 09:57

Так. Якщо строго підходити до цього питання, то багато традицій, які ми вважаємо християнськими, насправді такими не є і церквою або не підтримуються, або не заохочуються, або заперечуються.

Василь Яворський - 13-6-2005 у 11:31

Я вважаю, що церква не повинна втручатися у народні традиції. Прикрашання хат на Зелені свята пішло ще з часів, коли про християнство ніхто нічого не чув. Традиція гарна і нічого гріховного в собі не несе. Звичайно ідолопоклонство це гріх але ніхто ж тим галузкам не поклоняється, просто гарна традиція. Як на то пішло церква повинна і коляду заборонити і паски пекти. Гадаю, що церква не виступала "проти", а просто звернула увагу на "необовязковість" такого прикрашання, хоча я сам не чув і нічого не стверджую, мені принаймні так видається.

dr.Trollin - 13-6-2005 у 23:55

"ніхто ж тим галузкам не поклоняється" мнеее... ну християни теж не поклоняються перехрещеним патичкам, але ж ідеї хреста...
"коляду заборонити і паски пекти. Гадаю"
кгм... _м'ягко_ кажучи так...
єдине що таки не "коляду" заборонити, але ж "Коляду"...

...то ж конкуренція предхристиянська, де-факто (с) Я

Олександр Чорнобиль - 14-6-2005 у 08:52

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Василь Яворський
Я вважаю, що церква не повинна втручатися у народні традиції. Прикрашання хат на Зелені свята пішло ще з часів, коли про християнство ніхто нічого не чув. Традиція гарна і нічого гріховного в собі не несе. Звичайно ідолопоклонство це гріх але ніхто ж тим галузкам не поклоняється, просто гарна традиція. Як на то пішло церква повинна і коляду заборонити і паски пекти. Гадаю, що церква не виступала "проти", а просто звернула увагу на "необовязковість" такого прикрашання, хоча я сам не чув і нічого не стверджую, мені принаймні так видається.


Ну, потрібно ж і позицію церкви зрозуміти. Я приблизно уявляю, якою вона є. Вона не може постійно стояти осторонь, в той час як її паства помиляється і грішить. Так, грішить. Бо, пов"язує з християнським святом дії, які за своїм змістом є язичницькими. І цього для церкви достатньо.
А ще нормальний священник повинен роз"яснити вам, що не можна вірити в прикмети (такі, як наприклад чорний кіт чи розсипана сіль), бо на все воля Божа і треба покладатись на нього, а не плювати через плече... Хоча ці прикмети теж з"явились бозна-коли...

Користувач Олесь - 14-6-2005 у 09:57

Олександру:

Так, це вже здається обговорювалося в темі про Григоріянський/Юліянський календарі. Пересічні люди, самі цього не усвідомлюючи, підмінюють віру традиціями і обрядами.

Юрій Марків - 14-6-2005 у 18:11

5 коп. від представника євангельської церкви.
Все, що робите, Христос вчив робити так, як для Господа. Вам комфортно прикрашати оселю зеленню? То прикрашайте собі на здоров'я, це не гріх. Лише усвідомте, що це ви робите для себе, бо це традиція, для сусідів, "щоб бути як усі", а Богові це не потрібно.

сумна - 14-6-2005 у 19:15

Церква багато в чому спирається на традиції, і в цьому до певної міри її сила. На мою думку, не можна відкидати традицій, які складалися віками, навіть якщо їх коріння язичницьке. Бо за ті віки, що минули, вони (традиції) давно втратили язичницький підтекст і «адаптовані» до християнського розуміння. Адже християнин прикрашає хату зіллям не для того, щоб цьому зіллю поклонятися, і колядує не для того, щоб згадувати дохристиянські часи.
Інша справа, що в наш раціональний час все йде до спрощення, і при цьому втрачається оте, що робить свято святом. Багато традицій відпало через неможливість їх дотримання в сучасних умовах: в міській квартирі ніхто на святвечір не кладе під обрус сіно і часник, ніхто не кидає на сволок кутею, не стеле солому на долівку, не ставить дідух і т.п. Втрачається і те, що могло б зберегтися: паску не печуть, а купують, бо пекти – багато мороки; крашанок не фарбують, бо збирати цибулиння – то зайве сміття в хаті; шувар не стелять, щоб потім зайвого не прибирати, і т.д. Свята стають буденнішими, і не думаю, що це аж так добре і для церкви, і для людей.
Але в галицьких родинах все ж живе дух традиції. Як кажуть галичанки, «мої баба так робили, і я так роблю».

Юрій Марків - 20-6-2005 у 15:51

Цитата:
Оригінальне повідомлення від сумна
Церква багато в чому спирається на традиції, і в цьому до певної міри її сила.
...
Свята стають буденнішими, і не думаю, що це аж так добре і для церкви, і для людей.


Традиції - це класно, це ніким не заборонено, це урізноманітнює свята і т.п.

Єдине що, на мою думку, потрібно чітко розділяти опціональні і обов'язкові умови спасіння - адже саме спасіння душ є ціллю діяльності християнських церков.

До чого я веду - саме лише дотримання традицій не призводить до спасіння душі, іншими словами, колядуйте хоч до посиніння, але коли не покаєтеся в своїх гріхах і не приймете в серце Христа, то не будете спасенні...

Любко Ремінецький - 15-8-2006 у 16:48

Цитата:
Оригінальне повідомлення від сумна
Церква багато в чому спирається на традиції, і в цьому до певної міри її сила.

Цілком згідний, і вважаю, що це навіть зам'яко сказано. Церква змушена була "адаптувати" язичницькі традиції до Християнства, інакше його неможливо було б примусово нав'язати тодішньому населенню (мова йде, зокрема, про словя'н). Так було, тому що в людей завжди була тенденція всьо матеріалізувати, і віра в сили природи (вони ж - Закон Світобудови - він же - Бог, хіба не так?) перетворювалась в поклоніння дерев'яним фігуркам, через що Язичництво називають "ідолопоклонінням".
А канонічна Церква завжди була органом влади (інколи навіть жорстоко-кривавим), тому я не вважаю Слово Боже і церковне вчення тотожністю.
Я зовсім не противник Церкви - я противник тих, хто одною релігією заперечує іншу. Християнство стало природнім історичним продовженням Язичництва (для слов'ян, зокрема), бо народився Ісус, Син Божий, шоб спасти грішний світ. А грішниками власне і були ідолопоклонники, але це не означає, що не було справжніх віруючих, котрі завдяки древнім знанням пращурів були на шляху істинному - то так само як тепер серед священників є дійсно боговіддані служителі віри, а є розпустники-хабарники-богохульці (нехай простить їм Господь).
Вибачте за дещо примітивний виклад думок (я не майстер слова), але хто хотів, напевно мою позицію зрозумів:
Отже традиції - то є духовні надбання етносу впродовж його історії, а Церква (в міру своєї матеріальності і сумнівної святості) не має морального права їх займати.

Юрій Марків - 15-8-2006 у 18:28

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Любко Ремінецький
Церква змушена була "адаптувати" язичницькі традиції до Християнства, інакше його неможливо було б примусово нав'язати тодішньому населенню (мова йде, зокрема, про словя'н).


Це правда, що для "хрещення" народу свого часу і наш Володимир Великий, і, скажімо, Патрик у Ірландії звернулися, наприклад, до ліберального способу "нашарування" християнських свят на дати язичницьких свят. Це історичний хід розвитку подій, та, на жаль, не хрестоматійний приклад для наслідування.
Бо на практиці маємо в результаті "псевдохристиянство" - божки типу берегині, дідуха, ярила, талісманів і т.д., а є заповідь:
Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене!
(Книга Вихід, 20:3)
Цитата:

Так було, тому що в людей завжди була тенденція всьо матеріалізувати, і віра в сили природи (вони ж - Закон Світобудови - він же - Бог, хіба не так?)


Бог - це Творець усього. А Закони - це створіння.
Рівність "Закон Світобудови = Бог" є так само невірною, як невірною є рівність "миколина сорочка = Микола".


Цитата:

перетворювалась в поклоніння дерев'яним фігуркам, через що Язичництво називають "ідолопоклонінням".
А канонічна Церква завжди була органом влади (інколи навіть жорстоко-кривавим), тому я не вважаю Слово Боже і церковне вчення тотожністю.


Цілком згідний виділеним твердженням, оскільки потрібно розрізняти, що з вчень відповідає Біблії, а що додане людиною через певні корисні мотиви і т.д. Існують різні церкви, та ще й відверті єресі, а тому потрібно слідувати лише вченню, що відповідає Слову Божому.

Цитата:

Я зовсім не противник Церкви - я противник тих, хто одною релігією заперечує іншу.


На мою скромну думку, взагалі займатися запереченням чого б це не було не є продуктивним заняттям, в цьому ніколи не знайдеш спокою.
Продуктивним є покладання на Господа:
Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
(Книга приповістей Соломонових, 3:5)
Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.
(Книга пророка Ісаї, 26:3)

Цитата:

Християнство стало природнім історичним продовженням Язичництва (для слов'ян, зокрема), бо народився Ісус, Син Божий, шоб спасти грішний світ.


Слов'яни тут нічим не особливі, язичники існували і за часів Павла. Для пояснення, як поступати з язичництвом, Павло разом із Варнавою були відіслані на Єрусалимський Собор у 49 році від народження Христового. На Соборі було прийнято, серед іншого, що язичникам, котрі прийняли християнство, необхідно відмовитися від язичницьких традицій, а не "природно продовжувати їх християнством. Про це читайте Дії Святих Апостолів, 15 розділ.

Цитата:

А грішниками власне і були ідолопоклонники, але це не означає, що не було справжніх віруючих, котрі завдяки древнім знанням пращурів були на шляху істинному - то так само як тепер серед священників є дійсно боговіддані служителі віри, а є розпустники-хабарники-богохульці (нехай простить їм Господь).


Про виділене твердження Апостол Павло сказав наступне:
Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, то вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну, дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
(Послання Св.Апостола Павла до Римлян, 2:15-16)

Та ми з вами не погани, що не знають Закону Божого, ми маємо Біблію і чули не раз про Заповіді Божі, а також про жертву Христову за наші гріхи. Тому те, що можна знати про Бога, нам Бог об'явив і тепер нема нам виправдання типу "всі так роблять", "наші пращури так робили, то я і роблю"
(до Римлян, 1:19-21).

Цитата:

Вибачте за дещо примітивний виклад думок (я не майстер слова), але хто хотів, напевно мою позицію зрозумів:
Отже традиції - то є духовні надбання етносу впродовж його історії, а Церква (в міру своєї матеріальності і сумнівної святості) не має морального права їх займати.


Як резюме, повторю коротко слова Павла, сказані ним на Єрусалимському Соборі у 49 році від нар.Хр.: язичники, котрі стали християнами, повинні облишити язичницькі традиції. Врешті-решт, ніхто не забороняє практикувати будь-яку діяльність (якщо тільки вона не шкодить іншим), в тому числі і дотримання якихось традицій. Єдине що, потрібно чітко розуміти, що адаптуй їх - не адаптуй до християнства, а дотримання язичницьких, псевдоязичницьких, псевдохристиянських, етнічних і будь-яких інших традицій до спасіння душі не призводить.

Спасіння душі дається нам як Божий дар через віру у Христа і покаяння.

Любко Ремінецький - 11-9-2006 у 11:58

до Efes

Щиро дякую за увагу, виявлену до мого повідомлення, і тішуся з того, що деякі з реакцій на мої тези є позитивними... Хоча є що і заперечити, але не буду, бо тут мова вже йде не про конкретні факти чи судження, а про загальні релігійні переконання...

З повагою, Любко.