Враження від мандрівки Боржавою

Бажання вирватися зі спекотного міста привело до думки кількох дописувачів форуму зібрати команду мандрівників та рушити у Карпати. Виявили таке бажання 8 досвідчених і не дуже досвідчених туристів . Вибрали маршрут: Воловець-Міжгір’я, через хребет „Полонина Боржава”, тривалість – 5 днів і поїхали...
Воловець зустрів нас оповитими густим туманом горами та накрапаючим дощем. Але слова організатора мандрівки Василя Литвина (модератора Форума): „Коли я приїжджаю у Карпати – негода припиняється”, а також прикуплена (додатково) пляшка оковитої покращили наш настрій і ми рушили у дорогу. Підйом на гору Темнатик виявився крутим і важким (враховуючи наші наповненні наплічники). Але через 2,5 годин майже вертикального „карабкання” ми здолали гору і вирішили ставати на ночівлю. Погода дійсно покращилась – дощу не було. Ми розклали намети, пообідали і потім відпочивали. Увечері організували „концерт” перед багаттям. Про „крутизну” концерту свідчить те, що на гітарі грав учасник групи „Далі”! А потім ми вклалися спати. Зранку ми швиденько зібралися і рушили далі – власне на хребет. Кругом розкинулись цілі „плантації” чорниць – але чим вище ми підіймались тим ягід було менше. Круті урвища і вузькі стежини примушували бути зосередженими. Але коли піднялись на хребет то були зачаровані прекрасним виглядом навколишніх гір. Далі йшла стежина, власне, по хребту. По бокам стежини усюди було згарище – чи місцеві траву спалювали, чи випадково це сталося – але йти по цьому було важко і не досить приємно. Деякі вершини ми брали в „лоб”, деякі обходили по траверсу. До обіду ми пройшли вже заплановану дистанцію, але джерела навколо не було. Тому прийняли рішення йти далі по хребту. Через дві-три години, втомлені і брудні ми дійшли до гори Граб – де мала бути зупинка аж на 3 день! 2 добровольців вирушили на пошуки джерела й місця для зупинки і за допомогою місцевого хлопчини, який випасав коней, знайшли одне і друге. Вода і дрова для вогнища були, але була й проблема з рівною площадкою для розставлення наметів – усюди тільки схили. Нарешті якось примостили наші намети – під кутом і одразу від входу у намет – урвище! Але дискомфорт у наметах ми компенсували ласуванням чорниць – навколо їх було безліч. Назбиравши чорниць ми вирішили спробувати нову страву – чорниці зі згущівкою і горілкою. Суміш вийшла смачною, поживною і „енергетичною” . А під вечір почали насуватись хмари і над сусіднім хребтом почали з’являтись блискавки... А потім вітер стих і почалась справжня гроза – добре що над сусіднім хребтом Ми тільки зачаровано спостерігали за цим „виявом” сили природи. Уночі трохи накрапав дощ і всі боялися що скотяться у прірву Але ніч минулася і ранок зустрів нас туманом. Ми поснідали ще одною (новою для мене) стравою - вареним рисом зі згущівкою і рушили далі по хребту. Йшли не поспішаючи у молочному тумані – за 10 метрів вже не було видно, того що йшов попереду. Тільки час від час можна було спостерігати десь далеко піки вершин у розривах між хмарами та туманом. Потім розпогодилось і ми почали поступово спускатись до перевалу Прислоп. Зупинялись декілька разів щоб зміцнити сили чорницями – їх і далі було дуже багато. На перевалі зустріли пастуха, який і показав нам місце для привалу. Розклались, розпакувались і вирішили роздобути овечого молока. Пішли до кошари – а там якраз доїли отару. Ох і наслухались ми „перлів” місцевих „горців” під час цього процесу. Говорили вони на „російсько-українсько-мадярському” діалекті з частим вкрапленням „общепанятних” міцних словечок. Правда молока нам дали задурно Потім під смачну вечерю „розправились” з залишками „вогненої” води і дехто вирішив спати прямо на дворі. Але після перших крапель води "сміливці" позастрибули в намети, зменшивши іншим „оперативний” простір Уночі почався дощ, який взяв перерву лише під ранок. Ми встали, поснідали гречаної каші з козячо-овечим молоком і стали перечікувати дощ. Після двох годин очікування, ми вирішили, що хорошої погоди вже не буде і прийняли рішення не продовжувати шлях по хребту а спуститись напряму до Міжгір’я. Рушили в дощ – вимокли до нитки і після 2 год. місива ногами болота вийшли до села де і зупинились на перепочинок у порожній недобудованій хатині. Трохи перекусили і підсохли. Василь збігав у магазин і купив 2 останні пляшки „Львівського” пива! Оце був кайф! Коли дощ стих – рушили далі. У Міжгір’я нас трохи підвезли вантажівкою і там ми домовились з водієм мікроавтобуса, щоб довіз нас до Стрия. Їхали з комфортом, споглядаючи знизу гори, з яких тільки-но зійшли. У Стрию заскочили у „Трускавецьку” електричку і вже о пів на восьму були у Львові. Усі були втомлені, але задоволені. І домовились знову скоро вирушити у мандрівку Карпати, але вже новим маршрутом.

Шкода, що я не зміг з вами поїхати

Цитата:

Першим відправив користувач Юра Шкода, що я не зміг з вами поїхати

Не шкодуй. Як тільки но приїдеш зі своєю "далекої" мандрівки - поїдемо разом у нову

Ми також хотіли заскочити і на Синевір, але погода внесла свої "корективи". Але, ми ще цього року спробуєм потрапити і на Синевір. Може і Ви приєднаєтесь до нашої веселої компанії?

"Може і Ви приєднаєтесь до нашої веселої компанії?"

Залюбки. Я теж, подібно Юрі, лапаю Вас на слові

Більш затишного місця для обміну інформацією про "локатори на Стою" не знайшли?

Цитата:

Цитата: Більш затишного місця для обміну інформацією про "локатори на Стою" не знайшли?

Спогади, Дмитро, спогади. Примусили про локатори спитати. Адже у Карпатах раніше - що не гора, то якийсь військовий об'єкт.

Даруйте, що порушив ідилію

"Даруйте, що порушив ідилію".

От іще! Нічого ви не порушили - навпаки, трохи забарвили пасторальну ідилію яскравими фарбами! Назагал вийшло чудово!