Форум Рідного Міста

Враження від України

Користувач Олесь - 25-8-2004 у 13:09

Був тиждень в Україні. Сьогодні повернувся. Є багато вражень, але ділитися ними страшно - є багато негативних. Якщо обіцяєте не закидати віртуальним камінням, то можу викласти. :)

Tempika - 25-8-2004 у 13:31

давай :-)
ми і так все про себе знаємо... :-((

Роман Голощук - 25-8-2004 у 22:42

Враженнями ділитись необхідно! Як позитивними, так і негативними.

Grabchuk - 26-8-2004 у 18:33

Вав. Невже у нас щось не так ?

Наталка - 27-8-2004 у 00:25

Цитата:
Першим відправив користувач Grabchuk
Вав. Невже у нас щось не так ?


Ги. :D А пан Grabchuk де жиє?

Користувач Олесь - 27-8-2004 у 10:41

Ну так. Частину моїх вражень вже написав журналіст з видання Gazeta Wyborcza ( http://serwisy.gazeta.pl/df/1,34471,2240420.html ) і переклад тої статті є в нинішньому Поступі ( http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=29424 ) і Львівській Газеті ( http://www.gazeta.lviv.ua/2004/08/27/NewspaperArticle.2004-08-26.21... ). Треба тільки зазначити, що вимагачі розраховують на поступливість жертви, бо можна при бажанні і взагалі нічого не дати, або заплатити мінімально.

Grabchuk - 27-8-2004 у 19:06

А я, наприклад, сповнений оптимізму щодо України, і твердо переконаний, якщо не враховувати такі дрібниці як відсутність в Україні нормальних доріг, корупцію у всіх ешалонах влади, бідність переважної більшості населення, жахливе медичне обслуговування, бардак в армії, комунальні проблеми типу відсутності гарячої води, проблеми з гласністю і демократією, і т.д ... так от, повторюю, якщо всі ці дрібниці не враховувати, то не все так погано у нашому домі, і ми вже сьогодні сміливо можемо себе вважати майжеєвропейцями:)

dr.Trollin - 28-8-2004 у 09:15

а ще є така думка, що у такому випадку категорично не можна голосувати за Мороза.

Бо: оск. він точно не акцептує злодійство і навіть проооти нього Гостру боротбу вестиме,- то це загрожує паралічем владив Україні внаслідок системи (організованих, або і автономних) диверсіно-саботажницьких акцій.

Мало що що ото нАрід хтів би (вважає що хтів би) жити у незлодійській крані...
Це ж викличе палку реакцію (щиросердну і енергійну) дезапробати/несприйняття у всіх (майже усіх) хто вже призичаївся
(був призвичаєний отим народом,
що якби прагне у незлОдійскій країні жити)
до отримування плати за (не)виконання роботи вищої за ставку.

Так що за НЕ голосуйте за Мороза :(


(ну хіба би були готові не просто бігморди гратами зафарбовувати,
але ж іспавді щось зробити для онезлодійщення Батьківщини)

Користувач Олесь - 2-11-2004 у 11:20

Отже, нарешті дійшли руки, щоб в цю тему написати. Були і позитивні враження, і негативні. Щоправда, позитивні були спричинені радше суб'єктивними факторами, в той час як негативні відчуття були цілком реальними, об'єктивними і від того ще гіршими.

Набільше мене вразило не зубожіння людей, власне не зубожіння всіх, але поглиблення прірви між бідними і заможними, не відсутність доріг, безлад в комунальному господарстві, транспорті, охороні здоров'я. Навіть не ті гостроносі черевики :) , які мали на собі 99 відсотків хлопів, яких я бачив за час мого перебування.

Найбільше мене вразила тотальна і кричуща безвідповідальність людей, з якими мені довелося комунікувати. Я не збираюся заявляти, що вони становлять більшість, чи взагалі якось оцінювати їх абсолютну чи релятивну кількість. Факт те, що я з цим стикався постійно. Втім, це мені напевно просто не пощастило.

З цією безвідповідальністю я стикнувся наприклад при домовлянні з ніби і солідними людьми про ділові зустрічі. Завважимо, що я оплачую послуги цієї людини, тому в першу чергу вона ж би і мала бути зацікавлена, так мені здавалося. Пізніше я переконався, що попри брак грошей багато хто легковажно ставиться до можливостей їхнього заробляння.

Отже я домовляюся, і в призначений день їду 150 км на зустріч. Нікого немає. Дзвоню - на щастя, мобільні телефони є вже у всіх, хто вважає себе діловим. Телефон вимкнений. Також характерно - телефони є у всіх, але чомусь хронічно вимкнені, всі скаржаться на якісь незрозумілі проблеми з батареями, які розряджаються за лічені години. Ну добре, прецінь мій номер телефону мають, отже подзвонять. Через чотири години я зрозумів, що чекати було наївно з мого боку, тому поїхав назад - мав ще справи. Одночасно періодично надзвонюю, але проблеми з батарейкою в телефоні очевидно тривають. Додзвонитися вдається на другий день. Правдоподібних пояснень катма. Зате мені пропонують приїхати в цей сам день. На моє попередження, що за таку поведінку сума домовленого гонорару буде суттєво втята, співрозмовник страшенно ображається. З інших джерел швидко дізнаюся, що дана особа в день планованої зустрічі відвідала одну пиятику, де, припускаю що після пари келишків, їй вже стало все одно, чи йти на зустріч, чи ні. Заради святого спокою телефон можна вимкнути - чому б і ні, всі знають, які то проблеми з тими батареями. Самому подзвонити - ну та не було звідки, ну та ви розумієте, але приїдьте нині...

І на жаль, цього було багато. Насмілюся припустити, що і згадувані проблеми з дорогами, транспортом, теплом, водою частково можуть бути спричинені фактором безвідповідальності. І навіть традиційний аргумент щодо низької оплати (на моє питання, чому людина відсутня на роботі відповідь була "А ви знаєте, скільки він тут заробляє? За ті гроші не можна вимагати, щоб на якусь годину на роботу ходив" ) і випливаючим з неї нехтуванням своїми зобов'язаннями, тут не проходить. :(

Grabchuk - 2-11-2004 у 18:53

Описана ситуація не є правилом, а скоріше винятком.

Tempika - 2-11-2004 у 19:13

..таке тут *сплошь и рядом*... люди не навчилися працювати по-капіталістичному і не розуміють,
що щоб чогось досягти тре вкалувати... ні, тре ВКАЛУВАТИ :-))) поширена думка, що щоб заробити
тре красти або щось типу того... поширений підхід *чого я мушу напрягатися*... я багато разів стикалася
з людьми, які страшенно дивувалися, чому я роблю роботу вчасно, не запізнююся на зустрічі, тримаю
слово, якщо пообіцяла... ніби я якась дійсно дивакувата особа, що робить усе *правильно*... :-))
ех, менталітет.

Наталка - 2-11-2004 у 20:50

2 Grabchuk: не знаю, може й правилом я б її не назвала, цю ситуацію, але що не прикрий виняток, то, на превеликий жаль, це точно. Звісно, кожний випадок у чомусь унікальний, але - тенденція, одначе...