Роман Голощук - 28-3-2003 у 11:11
Відкриваю нову тему з сподіваннями, що мандрівники будуть ділитися своїми
враженнями від своїх далеких і не зовсім мандрівок. Першою ластівкою є стаття, яку
я знайшов у "Львівській газеті". Читаймо, згадуймо, порівнюймо 
Дорога до Європи
ШВИДЕНЬКО запаковуюся в автобус.
Попереду два омріяні тижні у Мюнхені. Зустрічі з друзями, відвідування музеїв і
галерей. Відпочинок. 30 годин дороги?! Байка. Ще не таке переживали.
Рушаємо. Автобус весело базікає і гніздиться, дорога далека. Тема розмов одна:
кордони. Як у політиків, тільки з практичнішої точки зору.
Ось і перший. З цілковитої темряви зринає освітлена оаза: українська митниця.
Порожньо й тихо. 5 євро з особи. Нібито на “прискорення процесу”. Не даю
принципово. Не така я заможна, аби гуманітарно підтримувати шановних водіїв, чи
цього, наприклад, сонного пана, “при виконанні”. Виходимо з автобуса. Збиваємося
в купку при вході до великої порожньої зали. Чекаємо. Повільно, по одному
проходимо митний контроль. Кожного третього запрошують в окрему кімнату для
довірливої розмови (про гроші). Решта чекають.
З протилежного кінця зали росте черга тих, хто щасливо проминув митний контроль і
очікує на паспортний. Чекаємо. Повільно, по одному проходимо. Три години. Швидко,
тішаться бувалі мандрівники.
Сідаємо до автобуса. “Ненько, прощавай”.
Усміхнена полька в добре допасованому мундирі (хто каже, що “мілітарі” жінкам не
пасує?): “Добрий вечір”, “Дякую”, “Щасливої дороги”. Їдемо – попереду Польща.
У районі Кракова вже добре відчуваю ту частину тіла, яка безпосередньо контактує
з кріслом. Поблизу Лєґніце – зупинка: ноги розім’яти, кави випити й автобус
привести в “європейський вигляд”. Чистенький, причепурений автомийкою, він
заїжджає на польсько-німецьку митницю.
Жвавим кроком до нас прямує добре вгодований, тісно вбитий у добротну зимову
форму німецький митник. Тішиться. Сонечко світить, вітрячки на німецькім боці
електрику ганяють. Лад і спокій скрізь. Чом би не тішитися?
“Усім вийти. З речами. Торбами, торбинками, наплічниками, валізками, мішечками і
канарками. На двір”. Ввічливо: “Речі на дорогу”: Направо не можна. Наліво теж. У
приміщення не заходити. Стояти. Чекати. Зимно.
Відкривається щось на зразок великого гаражу.
Таке я раніше лише на летовищах бачила. Так званий “рентген”. Нас, мабуть, будуть
просвічувати. Ну, звісно. Тероризм, контрабанда...
Бабуся, що чекає на відвідини з донькою, по-нашому замотана у квітчасту хустку,
мало не мліє. Чи 5 кг сала на “рентгені” видко, чи ні? Мені теж цікаво.
Чемно вишиковуємося в чергу. Поруч одне за одним їдуть авто й автобуси.
Пригальмовують. Люди визирають і тішаться. Ади. Шоу. Повільно їдуть торби по
ескалаторі. Пильно вдивляється у монітор митник. Якщо зображення не зрозуміле –
торбу розпаковують. “Дякую. Наступний. На двір. Стояти. Чекати. За лінію не
заходити”. Сало проскочило. А от зайвий блок цигарок – ні. Штраф – 44 євро. Плати і
пали на здоров’я (якщо полізе). Попереджали, більше одного – не можна. Порядок
мусить бути.
Темніє. Справа і зліва – безперервний рух транспорту.
Єдина, кому дозволили сісти до автобуса, – молода жінка з чотирирічним хлопчиком
на руках. Дитина втомилась і заснула. Надворі сісти ніде. Німецький митник
допомагає їй донести речі. У пам’яті зринають кадри військової хроніки II
світової.
Минає 7 годин.
Підходжу до того ж таки митника і запитую: “Що відбувається?” Він поблажливо
усміхається: “Ви проходите митний і паспортний контроль. Адже перетинаєте кордон
з об’єднаною Європою!” “Але чому саме ми, саме так його проходимо?” “Такі
інструкції”, – відповідає і розводить руками.
Я не маю до нього жалю. Не він їх вигадав. Мабуть, не його провина, що для нього
Україна – це “бувалі” німецькі ж автобуси з потомленими довгою дорогою людьми,
добра горілка й дешеві кав’яр та цигарки. Він виконує інструкцію.
Ласкаво просимо у цитадель гуманізму, толерантності, прав людини й особистих
свобод!
Олена Турянська – художниця, дизайнер, організатор міжнародних мистецьких
проектів, мешкає у Львові
Джерело - [url= http://www.gazeta.lviv.ua/2003/03/28/NewspaperArticle.2003-03-27.04... Львівська газета [/url]