Форум Рідного Міста

Культурна спадщина

tysovska - 4-5-2005 у 09:37

Протягом вихідних, коли більшість українців святкувала Великдень, а меншість – Перше травня, з’явилося одразу два повідомлення від прес-служби Президента стосовно збереження й відродження культурної спадщини України.

Президент Віктор Ющенко підписав розпорядження про відродження та розвиток історичних і культурних центрів Черкащини. Ющенко доручив уряду забезпечити розроблення і затвердити у тримісячний термін державну програму "Золота підкова Черкащини". Програма направлена на відродження та розвиток Національного історико-культурного заповідника "Чигирин", Шевченківського національного заповідника, Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника, державних історико-культурних заповідників "Батьківщина Тараса Шевченка" та "Трипільська культура".

Крім того, держава нарешті займеться островом Хортиця:

Президент Віктор Ющенко підписав указ "Про невідкладні заходи щодо розвитку Національного заповідника "Хортиця". Згідно з документом, до 1 червня 2005 року Кабміну доручено утворити координаційний комітет з проведення Загальнонаціональної акції "Відродимо Хортицю!" До 1 вересня 2005 року має бути затверджено генеральний план території Національного заповідника "Хортиця", а до 1 жовтня – Державна програма розвитку острова на 2006 – 2010 роки.

Навіть попри дещо іронічне ставлення громадськості до таких ініціатив після палкого прагнення Президента відбудувати Десятинну церкву (що суперечить міжнародним нормам збереження й консервації пам’яток давнини), напрямок, яким рухається Ющенко, мені особисто імпонує. Але виникає питання: якщо хапатися за сто справ одразу, чи не перетворяться гарні ідеї на чисту формальність? Наскільки оптимістично наші форумці дивляться на останні культурні новини?

Андрій Пелещишин - 4-5-2005 у 09:53

Мені подобається, хоча носить характер кампанійщини.

Але щодо історико-культурної спадщини - то мені видавалося би доцільніше спочатку якісь зміни в системі академічної науки. Бо в тій же ж історичній науці люди типу Толочка зроблять усе, щоби кампанії залишилися кампаніями.

tysovska - 10-5-2005 у 10:38

Як виявилося, тема вельми вдячна. В останньому числі "Дзеркала тижня" - стаття Катерини Щоткіної ЯК КОЗАКИ В ПІОНЕРІВ ГРАЛИСЯ. Ось кілька уривків:
Цитата:
Через міністерства й відомства нашої країни щодня проходить величезна кількість документів. Більшість їх аж ніяк не може зацікавити обивателя — казенні формулювання, цифри, нерозбірливі резолюції. Загалом, краще вже детективчик почитати. Але іноді трапляються винятки, і тоді навіть терті чиновні калачі чухають потилицю і кажуть щось на кшталт «гопочки». Ось, наприклад, недавно з цієї паперової круговерті виринув цікавий документ — проект указу Президента України «Про Національну програму розвитку українського козацтва на 2006—2010 роки», який обійшов різні, іноді просто несподівані, відомства. Проект вражає не лише кількістю й масштабами передбачених заходів та завдань, а й списком імовірних учасників. Тут тобі і Держбуд, і Мінкультури, і Академія наук, і Міністерство освіти і науки, і Мінмолодьспорт, і МЗС, і Мінекономіки, і навіть Міноборони. Не кажучи вже про місцеві ради та держадміністрації, а також усілякі НДІ й добровільні товариства. Лідирує ж у цьому списку Координаційна рада з питань розвитку Українського козацтва.

Отримавши цей проект, детективчик захотілося відкласти. Але вже після прочитання перших півтори сторінки виникло дежа-вю. Та не могла ж я бачити опублікованим документ, який існує поки що лише в проекті! Однак проведена розвідка допомогла встановити: могла і бачила. Річ у тому, що проект «Про Національну програму розвитку Українського козацтва на 2006—2010 роки» відсотків на 90 повторює аналогічну програму, але на 2002—2005 рр., затверджену президентом Л.Кучмою 2001-го. Встановивши цей факт, спокійно можна було б повернутися до детективчика. Але рука потягнулася далі перегортати з попелу історії посталі сторінки програми, яка так і не була виконана вчасно і, відповідно, перенеслася у кращі часи.

Далі проект досить детально аналізується, і висновок авторки невтішний:
Цитата:
Така ось піонерія, тільки не в червоних галстуках, а в червоних шароварах. І це правильно. Галстуки по виході зі школи, як ви пригадуєте, знімали й запихали якомога глибше в кишеню — спробуйте зробити те ж саме з шароварами.

Дуже влучно, щоправда, є в мене до статті одна претензія. В абзаці трошки нижче проводиться така думка:
Цитата:
кого цей проект може позбавити сну надовго, то це сфери, найбільш відкриті ідеологічним вітрам, — науку, освіту і ще більшою мірою культуру. Над пунктами проекту, присвяченими культосвітній діяльності, умиваєшся крокодилячою сльозою (чи то розчулення, чи то розпачу). Тут тобі і щорічний фестиваль-огляд козацької пісні «Байда» (на батьківщині героя), і щорічний фестиваль козацької творчості «Козацький склик», і «Козацький родослав», і «Дивограй», і «Козацькому роду — нема переводу». Загалом, Мінкультуризму буде на що витрачати гроші платників податків цілорічно. А ще теле- і радіопередача «Україна героїчна» (з історії українського козацтва, звісно — про що ж іще). І повнометражні художні фільми про українське козацтво. І документальні теле- та кінофільми про сучасне козацтво. І заснувати видавництво «Козацька книга» у Луганську (у плані консолідації нації, слід гадати). І видати 25-томну науково-біографічну серію «Гетьмани України». І багатотомні «Документи з історії українського козацтва в архівах Російської Федерації». І багатотомний «Архів Коша Нової Запорізької Січі». І... Втім, усього не перелічити. На що буде кинуто мізерні кошти, заплановані в бюджеті на культуру і книжкове держзамовлення, і так цілком зрозуміло.

Я не зовсім розумію, чом би й не витратити бюджетні кошти на перераховані вище ініціативи - все одно ж пропадуть, а тут явний позитив. Але я не до того.

Коли Ющенко вперше озвучив ідею про примирення УПА й Рад. армії, верещали всі, кому не лінь, і вереск зчинили такий, що Ющенкові і від ідеї ніби довелося відмовитися, і в Москву-таки з'їздити на парад. Але Ющенко від своїх ідей так просто не відмовляється: у промові вчорашній втулив таки про примирення (і правильно зробив, на мою думку). Ось чому у мене стаття пані Щоткіної викликала неоднозначне відчуття: ніби й права вона, що старі методи в майбутнє не потягнеш, і в той же час, знаючи наполегливість нової влади, можна все-таки вірити, що слова не лишаться просто словами.

Якщо буде можливість, почитайте наведену статтю повністю - цікаво було би почути ваші думки.

tysovska - 23-5-2005 у 09:04

А деякий рух починається в цьому напрямку:
В Україну приїхав граф Розумовський
Цитата:
В Україні знаходиться граф Григір Розумовський - прямій нащадок Кирила Розумовського - останнього гетьмана України. Про це повідомляють «Подробности».

Граф Розумовський разом з Міністром культури та туризму України Оксаною Білозір відвідав Батурін і Глухів – місця резиденції гетьманів України. Білозир ознайомила графа Розумовського з ходом реставраційних робіт у палаці Розумовських, що є пам’яткою архітектури та історії України XV століття. Нащадок гетьмана відвідав могилу Кирила Розумовського, що знаходиться в церкві Вознесіння.

Після відвідування Батуріна граф Розумовський ознайомився з унікальними пам’ятками українського бароко міста Глухова - колишньої гетьманської столиці України. У Миколаївській церкві, у якій Кирило Розумовський одержав гетьманську булаву, на честь графа Розумовського пролунала музика Бортнянського і «Многая літа».

Міністр культури висловила надію, що настане той час, коли великі сини України зможуть повернутися на батьківщину і взяти активну участь у духовному відродженні своєї країни.

tysovska - 15-6-2005 у 11:50

Хто б міг подумати!
Цитата:
Чотири роботи Пабло Пікассо, картини Рембранда, Малевича, малюнки Маяковського, Тараса Шевченка – все це сьогодні можна побачити у сільському музеї, який знаходиться у селі Пархомівка Краснокутського району. Тридцять років тому музей працював як шкільний, у середині вісімдесятих став автономний відділом Харківського художнього музею. Сьогодні у колекції сільського музею приблизно шість тисяч робіт: в експозиції лише чотири репродукції, всі інші – оригінали, запевняють співробітники. До того ж , деякі картини унікальні не лише для Харкова, але й для всієї України. Наприклад, якщо мистецтвознавці зможуть встановити, що картину «Пальми» справді написав Поль Гоген – пархомівська картина стане єдиною в Україні оригінальною роботою Гогена.

Джерело - е-Куфер

tysovska - 7-7-2005 у 16:57

e-Куфер - джерело сенсацій :)
Цитата:
4 фрагменти старовинних фресок, вивезених під час Другої світової війни з України до Росії, повертаються на Батьківщину. Поки що ці фрески знаходяться в Державному Ермітажі. Щодо решти фрагментів, на які претендує уряд України, наразі проводиться експертиза. Загалом Росія поверне культурні цінності, вивезені під час війни, 8 країнам. До Нідерландів повернеться 22 фонди архівних документів ірландського походження, а також колекції гравюр і живопису західноєвропейських майстрів. Угорщині Росія готова повернути бібліотеку Шарошпатакського реформаторського коледжу. Ця колекція складається з великої кількості рідкісних першодруків, випущених в Європі до 1501 року. Наразі Росія розглядає звернення Австрії про повернення 649 фрагментів середньоперських документів на папірусі з колекції Австрійської національної бібліотеки і 400 томів з бібліотеки князів Естергази. Крім цього, свої претензії висунули Бельгія, Греція, Люксембург та Німеччина.

А хто чув останні новини, як там з Михайлівським Золотоверхим справи рухаються? Вже все повернули, чи тільки частину?

дерев'яні церкви

tysovska - 15-7-2005 у 09:53

Ось що пише ua.proua.com:
Цитата:
Влади Закарпатської області вирішили взяти під охорону понад п’ятдесят стародавніх дерев’яних церков, що знаходяться в регіоні, повідомляють «Подробности».

Голова Закарпатської обласної державної адміністрації Віктор Балога запропонував перенести дерев’яні храми, що занепадають, в Ужгороді і Мукачевому, щоб стародавні пам’ятники архітектури були збережені і доступні для туристів.

Зокрема, Ужгородська міська рада вже прийняла рішення про перенесення старої дерев’яної церкви із села Дешковиця Іршавського району Закарпаття в Ужгород. Вирішено, що її встановлять у міському сквері біля Закарпатської облдержадміністрації, повідомив на прес-конференції Балога. «Це одне з кращих місць, що пропонувалися, - вважає Балога. - Воно знаходиться під охороною, у центрі міста, серед дерев, точно так само, як і на тому місці, де церква стоїть зараз. Ми будемо робити все можливе, щоб процес перенесення відбувся якомога швидше. Але необхідно розуміти, що перенесення пам’ятки архітектури вимагає дотримання певних документальних параметрів, узгодження з Києвом тощо».

Найближчими днями в ужгородському сквері почнуться підготовчі роботи.

Я ви до цього ставитеся? По-моєму, це чергова дурниця. Замість того, щоб відремонтувати церкву, зробити до неї нормальну дорогу, готель (що було би прямою вигодою для місцевих мешканців), вони збираються поставити в Ужгороді ще один ідіотський і наскрізь штучний "музей під відкритим небом". А поки будуть переносити церкву, половина ікон де-небудь дорогою "загубиться"...

tysovska - 29-7-2005 у 16:15

Почитайте, будь ласка, оцю статтю:
Як інституціоналізувати національну пам’ять?
Мені просто цікава ваша думка: одночасно прозвучало стільки ініціатив президента, що ще одна ініціатива - безперечно, дуже важлива, - якось губиться на цьому фоні.

Captivitas - 13-8-2005 у 16:34

Скіфські кам"яні баби на подвір"ї музею Яворницького у Дніпропетровську чекають лише на 8 млн. грн. для переїзду під дах. Бо на вулиці вони все швидше псуються.
От і є застосування ініциатив, причому не таке задороге.

tysovska - 28-3-2006 у 09:35

Цитата:
Про Богданів прапор, віднайдений Юрієм Савчуком серед багатьох інших козацьких реліквій у стокгольмському Військовому музеї, багато хто чув. Та й бачили його — напередодні інавгурації Президента унікальну пам’ятку привозили в Україну. Це справді велична річ, яка цілком відповідає традиційному уявленню про козацькі прапори — хрест, зірки, півмісяць…

Дуже цікавою є шабля з колекції Фундації князів Чарторийських при Національному музеї у Кракові (Польща). Її лезо прикрашає золотий портрет гетьмана та залишки загадкового тексту, як припускають дослідники, українського, але транслітерованого латиницею. У перекладі цей напис виглядає приблизно так: «Що під Зборовом, Збаражем слави заробили / Інші під Берестечком на голову втратили / Не було на ляхів своїх пориватися / І з Берестечка зараз в скок утікати / То би нашій славі не було утрати 1652». Отже йдеться про блискучі перемоги, здобуті гетьманом під Зборовом і Збаражем та про сумнозвісну поразку під Берестечком — битву, в якій полонений татарами Богдан не брав участі. Кому належав закарбований на шаблі вислів? Гетьману? Його оточенню?

Про альбом докторанта Інституту історії України НАН України Юрія Савчука «Клейноди гетьмана Богдана Хмельницького» - на сайті "Артвертепу"

tysovska - 27-7-2006 у 16:01

Цитата:
Цього року на Львівщині згоріло уже 6 дерев'яних церков. Тому сьогодні з цього приводу зібралась депутатська комісія з питань культури, духовного відродження, засобів масової інформації та туризму обласної ради.

За мету депутати поставили собі проаналізувати ситуацію та вжити запобіжних заходів задля збереження унікальних пам'яток української архітектури від вогню. Повідомили в прес-службі Львівської обласної ради.

Запрошений на зустріч директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький нагадав, що дерев'яні церкви як витвір мистецтва збереглись лише в Україні. Навіть у часи Радянського Союзу ці церкви мали державну охорону, а інтелігенція заради збереження йменувала їх музеями атеїзму. З настанням незалежності церкви перейшли від держави у руки церковних громад. Звідси і пішли основні біди зі збереження дерев'яних пам'яток мистецтва. Неукладення угод між владою та церковними громадами призвело до безвідповідальності обох сторін. Також, будуючи нові церкви, деякі громади підпалюють старі дерев'яні, розпродуються унікальні старовинні іконостаси та ікони. Буває і таке, що старі ікони спалюють самі парафіяни, бо вважають, що ікона має бути лише в церкві, і не може бути в музеї. Таку позицію займають пастори цих громад, забуваючи про те, що наприклад Андрей Шептицький чи Тарас Шевченко займались збиранням ікон задля збереження націона! льних святинь.

Часом дерев'яні церкви стають жертвами міжконфесійних конфліктів. Для прикладу, дві останні пожежі, внаслідок яких згоріли дерев'яні церкви, мали причиною займання занесення вогню ззовні. За цим фактом були заведені справи у міліції та прокуратурі. І хоч винні не знайдені, сьогодні слідство припинене.

Страшно усвідомлювати, що за період незалежності зруйновано більше дерев’яних церков, ніж за період радянської влади. Для прикладу, за весь час тоталітарного режиму згоріло 2 дерев'яні церкви, натомість у 2002 році - 7 церков, у 2003 -9 церков, 2004 - 5 церков, минулого року - три церкви і цьогоріч відбулось уже 6 пожеж. Такі цифри оприлюднив перший заступник начальника ГУ МНС у Львівській області Іван Дідух. Він розповів, що його управління постійно надає приписи церковним громадам щодо усунення можливих причин пожеж в церкві, та більшість цих засторог ігноруються. Найчастіше парафіяльні громади ризикують спалити дерев'яну церкву через самовільне провед! ення електрообладнання та необережне поводження з вогнем (не гасять ка дило, залишають горіти свічки чи лампадки).

За результатами зустрічі депутатська комісія дійшла згоди, що необхідно в тижневий термін провести інвентаризацію існуючих дерев'яних пам'яток архітектури державного значення з врахуванням знищених. Наступного четверга, маючи таку інформацію, комісія зможе зайнятись розробкою регіональної програми по збереженню пам'яток дерев'яного мистецтва Львівщини, і передбачити необхідне фінансування уже на наступний рік. Запорукою захисту церков повинні стати угоди між церковними комітетами та місцевими радами. Користувачі унікальними будівлями повинні мати охоронні зобов'язання і чітко визначену особисту відповідальність. А якщо церква пустує, вона може стати музеєм, в якому розповідатимуть про вивезених українців у Сибір, про жертв НКВДистів чи про героїчно загиблих воїнів УПА.
На думку голови комісії Марії Христинич, сьогодні варто провести розмови з усіма ланками влади - і головами РДА, і головами районних та селищних рад щодо кричущої ситуації зі збереження унікальних дерев'яних церков. Згідно із Законом, влада повинна берегти пам'ятки архітектури. Окремо варто попросити керівників конфесій провести семінари з священиками аби розповісти їм про роль дерев'яної церкви у ІІІ тисячолітті і її цінність. Також важливо звернутись до керівників міліції та прокуратури з проханням відновити розслідування про згорілих церквах.

Гал-Інфо

Стус і Нобель. Демістифікація міфу

tysovska - 28-7-2006 у 15:34

Цитата:
Найпопулярніша інтерпретація цієї трагедії виглядає дослівно так:
"Тернопільське видавництво "Лілея" цього року випустило друге видання монографії "Нобелівська інтелектуальна еліта й Україна". ...Серед них був також поет-дисидент Василь Стус, якого 1985-го нобелівський лауреат Генріх Бьолль висував на здобуття Нобелівської премії з літератури..."
<...>
І дотепер залишається невідомою доля учнівського зошита у блакитній обкладинці, рукописної збірки "Птах душі", вилученої у поета незадовго до смерті.
<...>
Чи було висунення українського поета на премію Нобеля? <...>
У газеті "Америка" за 17 грудня 1985 року (зверніть увагу – це вже три місяці як Стуса немає в живих) подибуємо інформацію, що наприкінці 84-го у Торонто було створено "Міжнародний комітет для осягнення літературної нагороди Нобеля Василеві Стусові в 1986 році".
Ця інформація тягне на сенсаційну, адже до сьогодні вважається, що поета-дисидента мали відзначити роком раніше. <...>
Для початку, публікації про Нобелівську ініціативу, про склад комітету мали б бути розміщені у кожній з масових газет у країнах українського поселення – "Свободі", "Америці", "Вільній думці", "Шляху перемоги", "Українському слові", "Новому шляхові", "Українській думці" та інших. Чому ці елементарні речі не були зроблені? Це викликає щонайменше подив.
<...>
Що конкретно було зроблено "Міжнародним комітетом для осягнення літературної нагороди Нобеля Василеві Стусові у 1986 році"? <...>
Зі слів Керч відомо, що "Міжнародний комітет..." поширив понад сто листів з проханням написати рекомендаційні листи до Швеції "одною з европейських мов, виключаючи слов'янські". <...>
Тим часом, на початку вересня 1985 року, Стуса не стало.
<...>
Чи "Міжнародний комітет..." підготував переклади творів Василя Стуса на англійську та інші світові мови?<...>
Книга отримала назву "Selected poems". Видавець – Український Вільний університет у Мюнхені за сприяння Фундації ім. Лариси і Уляни Целевич-Стецюк при об'єднанні жінок Організації Оборони Чотирьох Свобід України у Нью-Йорку.
"Вибрані поезії" видано двома мовами – ліворуч Стусів оригінал, праворуч – переклад Ярополка Лісовського – 46 поезій зі збірок "Зимові дерева" та "Свіча в свічаді". Вступну статтю Юрія Шевельова упорядники взяли з видання "Палімпсести: Вірші 1971-1979 років" (Мюнхен, "Сучасність", 1986).
Нобелівський комітет і Шведська Академія літератури так і не отримали "Selected poems" – бо поета Стуса вже не було серед живих. Та й не факт, що листи діячів української діаспори взагалі бралися до уваги.
<...>
Прикро, але практично в той самий час, коли група відомих інтелектуалів займалася відвертим прожектерством, голова Закордонного представництва Української Гельсінкської Групи Надія Світлична, маючи на руках підготовлену на основі авторських рукописів(!) книгу "Палімпсести", ходила по колу з простягнутою рукою, шукаючи незрівнянно менші гроші на першодрук унікального видання.<...>

Батуринський архів

tysovska - 28-3-2007 у 16:13

Цитата:
...Виявляється, після поразки Мазепи і шведів, росіяни захопили чимало документів Гетьмана, що дістали назву «Батуринський архів». У 1708 році Олександр Меншиков вивіз документи до Росії. І для українських дослідників їхні сліди загубилися.

Враховуючи те, що Мазепа був навічно зарахований до зрадників, про документи знало обмежене коло людей, ніяких досліджень не велося. Кілька років тому у Санкт-Петербурзькому університеті з ініціативи Центру з вивчення історії України розпочалося дослідження документів Мазепи. Науковці вийшли на «Батуринський архів» Мазепи. Як виявилося, архів вцілів. Його рештки (близько 1000 документів), нині зберігаються в архіві Петербургського інституту історії РАН. Інша частина розпорошена по колекціях Москви. Виявилося, що фактично жоден документ не використовувався в ЖОДНІЙ з опублікованих праць з історії України!

Цю сенсаційну новину оприлюднила історик Т. Г. Яковлева з Санкт-Петербургу...

Повністю - тут

Юрій Сєров - 11-1-2011 у 13:53

Янукович ліквідував Музей Української Народної Республіки