Форум Рідного Міста

Культурна політика держави

tysovska - 17-10-2005 у 13:55

Хочу започаткувати тут нову тему, бо ми вже багато разів обговорювали це питання в різних тредах, а тепер можемо узагальнити. Чому саме зараз: новопризначений міністр культури пан Лиховий дав інтерв'ю "Дзеркалу тижня", де, між іншим, сказав таку річ:
Цитата:
ДТ: У чому може полягати конкретна користь від ваших кроків хоча б на першому етапі діяльності?
ІЛ: Нещодавно в президента відбулася нарада з діячами культури. Майже три години тривала зустріч. І говорили про першочергові кроки культурної політики. Було вирішено створити постійно діючу раду з питань культури при президенті. Я подав пропозицію, щоб саме цей орган мав такі ж пов­новаження, як і Рада національної безпеки й оборони країни... <...> я хочу, щоб ця рада поставила культурну галузь нарівні з усіма іншими, щоб культура не була на задвірку.

Можливо, це перший із міністрів культури, який розуміє, що на новому місці, в першу чергу, потрібно не Авгієві стайні вичищати, а подумати про стратегію культурного розвитку країни. Наскільки видно з цього інтерв'ю, пан Лиховий таки розуміє, що економічний ріст без культурного поступу не зможе вивести країну на новий щабель розвитку, навіть якщо ВВП збільшиться у десятки разів.

Саме тому я пропоную висловитися тут усім, хто має якісь конкретні пропозиції щодо культурної стратегії держави. Наприклад, візьмемо книговидання. Часто-густо видавці жаліються, що мало виділяється коштів на видавництво державно значущих видань, що ці кошти несправедливо розподіляються тощо. Насправді ж, навіть якщо держава виділить у 2006 році мільярд грн. на такі видання, це проблеми не вирішить. Тому що такі грошові вливання - це тактичні кроки, спрямовані на короткочасне подолання кризи, але стратегічного плану розвитку галузі все одно нема. Брати Капранови запропонували довгостроковий план того, як зробити книжковий ринок українським - ввести квоти на імпортовану книжку таким чином: 2006 р. - співвідношення імп.:укр. - 90:10, 2007 р. - 80:20 ... 2010 р. - 50:50 ... 2014 р. - 10:90 (це я приблизно подаю, як запам'ятала).

Висловіть, будь ласка, свої думки стосовно того, якою має бути державна стратегія культурного розвитку України.

Василь Яворський - 17-10-2005 у 14:15

Гадаю, що найкращим шляхом до вирішення проблем у сфері культури є прийняття закону про меценатство. Саме такий крок вивів американське кіно із ступору в часи Великої Депресії, саме такий закон дав початок російському кіно зараз... Меценатство можна використати не тільки в кіно, а й у театрі, музиці, книговиданні... Було б бажання

Dmy - 17-10-2005 у 19:23

Цитата:
Оригінальне повідомлення від tysovska
Брати Капранови запропонували довгостроковий план того, як зробити книжковий ринок українським - ввести квоти на імпортовану книжку таким чином: 2006 р. - співвідношення імп.:укр. - 90:10, 2007 р. - 80:20 ... 2010 р. - 50:50 ... 2014 р. - 10:90

Це - застосування адмінресурсу! :mad:
А от хтось нещодавно (по радіо?) розповідав про Францію. Виявляється, не має там такого вже жорсткого диктату рідної французької мови, як ми вважали, суцільна гнила демократія і лібералізм: хочеш заснувати передачу (газету, фільму зняти чи що), напр., ангельською - просимо дуже! Тільки заплати у три, п'ять, десять разів більше, як за французьку і - гайда! Жоден чиновник слова лихого не скаже. Це називається перерозподіл коштів на користь пріоритетних напрямків, і жоден Євросоюз тут на заваді не стане. А ми ж іще мито можемо вгатити дай Боже! І штучних (хоча і привабливо кругих) відсотків не доведеться запроваджувати, і з прибутком житимемо. Звіснол, якщо грамотно господарювати.
Цитата:
Можливо, це перший із міністрів культури, який розуміє, що на новому місці, в першу чергу, потрібно не Авгієві стайні вичищати, а подумати про стратегію культурного розвитку

Мені все ж було би не конче затишно думати про стратегію, стоячи у кінському (в кращому випадку) лайні. Може, правильна стратегія полягатиме в тому, щоб виділити людину, яка думатиме про стратегію, а іншим таки - лопати в граблі?

tysovska - 18-10-2005 у 08:47

Неможливо виділити одну людину, яка б думала про стратегію. Я просто не вірю, що одна людина, без команди, здатна розробити щось справді стратегічне. Але, звісна річ, стайні теж треба чистити, от тільки що вважати пріоритетним?

А що стосується квотування, яке ви назвали використанням адмінресурсу, то запровадження ставок у три - п'ять - десять разів за реєстрацію іноземномовного видання - це теж використання адмінресурсу. Власне, а навіщо нам взагалі адмінресурс, якщо його не використовувати? Тоді треба розганяти всіх чиновників зовсім. Хай ринок сам вигрібається? :mad:

Олександр Чорнобиль - 18-10-2005 у 08:55

Щось мені здається, що культурна політика лежить не тільки в сфері книговидання і медіа (хоча без них - нікуди).
Добре треба подумати як прививати культуру дітям з шкільної парти (або з садочка, якщо він таки стане примусовим). Бо наразі у нас дитсадок, школа і ВНЗ - одна сфера, а театри, бібліотеки, музеї, книговидання і медіа - інші, які між собою ніяк (чомусь!) не взаємозв"язані.

tysovska - 18-10-2005 у 09:15

А ніхто й не заперечує, що культура - це значно ширше поняття. Книговидання я наводила як приклад. Якщо у вас є думки по інших напрямках, що конкретно має зробити держава, будь ласка, поділіться.

spark - 18-10-2005 у 10:27

У мене є думка, що може зробити держава, - не заважати. Потрібно не ставити перепони іноземному книговидавцеві, а заохочувати своїх. Чи вас влаштовують книжки укр. видавництв по 200 гривень? Особисто мені за таких цін все рівно що цих книжок нема. А ви пропонуєте підвищення цін на російські замість зниження на українські.

Більшість тих російських книжок, які продаються в Україні, потрапили сюди контрабандним шляхом. Контрабандисти ж мита не платять, яким високим ви його не зробіть. Або платять, але не мито, а хабарі.

В Росії від податків звільнено увесь ланцюжок книговидавництва - від виробництва паперу до роздрібної торговлі. Ось цим держава і має займатися.

Василь Яворський - 18-10-2005 у 12:07

Не зовсім я згоден із spark. Книжки іноземною мовою (незалежно де вони видаються) повинні обкладатися додатковим податком. Кошти отримані з такого оподаткування повинні йти на розвиток книговидавництва українською мовою, ну і звичайно ж книговидавництво українською мовою повинно бути звільнене від всіх видів податків. Це до певної міри повинно поставити українське книговидавництво в дуже виграшне становище.
Подібне можна застосовувати і по відношенню до інших свер культури: кіно, музика, театр, масмедіа. З однієї сторони отримання коштів з додаткового оподаткування для дотацій, з іншого боку звільнення від оподаткування.
Так само можна з отриманих коштів від усього сектора культури завдяки отому додатковому оподаткуванню влаштовувати походи в театри та музеї учнівської молоді.
Контрабанда звичайно від цього не зникне але боротьба з контрабандою це не завдання мінкультури, тут до прокуратури треба звертатися.

spark - 18-10-2005 у 14:29

Так, давайте обумовимся, хто є хто. Я не видавець, не продавець, не чиновник, просто споживач. Ваше ...з одного боку....з іншого боку просто веде до підвищення цін, мій власний попит не еластичний, просто купуватиму менше. Все.

Ніяких нікому дотацій з моєї кишені (а саме до цього ви закликаєте). Моєї згоди на те не діждетесь. Це не конкуренція, це грабунок. Нас щиро обурює, коли Росія вводить підвищене мито на українські карамельки. Такої ж самої думки я про підвищене мито на російські книжки, особливо видані тут.

Покажіть мені хоч один укр. переклад книжки з інтернет-маркетингу ( не кажу вже про оригінальне видання). Це просто щастя, що під боком існує Росія, в якій до таких видань руки доходять. Можемо не витрачати ресурси на дрібниці й займатися більш серйозними речами.

Ваше ж ставлення до російськомовних укр. авторів та видань просто обурює. Ви і на їхній власній землі з них мито драти збираєтесь. Може ще киснем торгувати почнете? Тьху на вас чотири з половиною рази.

tysovska - 18-10-2005 у 15:13

Цитата:
Оригінальне повідомлення від spark
Потрібно не ставити перепони іноземному книговидавцеві, а заохочувати своїх. Чи вас влаштовують книжки укр. видавництв по 200 гривень? Особисто мені за таких цін все рівно що цих книжок нема. А ви пропонуєте підвищення цін на російські замість зниження на українські.

Про завищені ціни на укр. книжки - давно вже застаріла думка. Зараз укр. художня книжка коштує: покет - в районі 7 грн., тверда палітурка - в районі 20 грн. Для порівняння рос. книжка: покет - в районі тих самих 7 грн. (дані по Петрівці), тверда палітурка - в середньому 30 грн. То де ж насправді вас змушують переплачувати?
Цитата:
В Росії від податків звільнено увесь ланцюжок книговидавництва - від виробництва паперу до роздрібної торговлі. Ось цим держава і має займатися.

Наскільки я поінформована з інтернету, більшість пільг уже відмінили пару років тому.
Цитата:
Покажіть мені хоч один укр. переклад книжки з інтернет-маркетингу ( не кажу вже про оригінальне видання). Це просто щастя, що під боком існує Росія, в якій до таких видань руки доходять.

Ідеться здебільшого про контрафактні видання, заборонені будь-яким міжнародним законодавством. Чи маємо ми право, якщо ми пнемося в цивілізований світ, відкривати власний ринок злодіям від книговидавництва?!

Але ми знову з'їхали на книговидання, а хотілося б якось розширити тему :)

spark - 18-10-2005 у 15:31

Цитата:
Оригінальне повідомлення від tysovska
Про завищені ціни на укр. книжки - давно вже застаріла думка. Зараз укр. художня книжка коштує: покет - в районі 7 грн., тверда палітурка - в районі 20 грн. Для порівняння рос. книжка: покет - в районі тих самих 7 грн. (дані по Петрівці), тверда палітурка - в середньому 30 грн. То де ж насправді вас змушують переплачувати?


Ну то тим паче. Зробимо російську книгу ще дорожчою. Полегшає від цього українській? Думаю, що ні. Вони обслуговують цілком різні сфери, перетинаються в дуже незначній своїй кількості, здебільшого в перекладах іноземної книги.
Цитата:
Ідеться здебільшого про контрафактні видання, заборонені будь-яким міжнародним законодавством. Чи маємо ми право, якщо ми пнемося в цивілізований світ, відкривати власний ринок злодіям від книговидавництва?!


Ага усі російські видавці злодії, а українські - святії. Давайте не змішувати одну проблему з іншою. Це ще Біл Гейтс до вас додому не дістався з перевіркою, щоб ви склали правильну думку про контрафакт.

Щодо того, що скотилися в книговидання, то мабуть - найбільш кричуща проблема культури, яку можна було б вирішити в найближчий час, саме ця.

tysovska - 18-10-2005 у 15:55

Цитата:
Оригінальне повідомлення від spark
Ага усі російські видавці злодії, а українські - святії.

Не треба узагальнювати, я такого не говорила. Але те, що Україна (хоча б формально) приєдналася до Конвенції ще 2003 року в повному обсязі, а Росія, якщо не помиляюся, ще й досі не спромоглася цього зробити, багато про що говорить. Я хочу, щоб на державному рівні до моєї письменницької праці ставилися з повагою. А на нижчому рівні я вже якось повоюю, в разі чого, сама.

spark - 18-10-2005 у 16:18

Наталю, ну як же не казали?

> Покажіть мені хоч один укр. переклад книжки з інтернет-маркетингу ( не кажу вже про оригінальне видання). Це просто щастя, що під боком існує Росія, в якій до таких видань руки доходять.

> Ідеться здебільшого про контрафактні видання, заборонені будь-яким міжнародним законодавством. Чи маємо ми право, якщо ми пнемося в цивілізований світ, відкривати власний ринок злодіям від книговидавництва?!

Таке характерне "здебільшого" замість, наприклад, "поодинокого" або "інколи, іноді, хтось". Я лише довів вашу думку до логічного завершення.

Думка неоригінальна, щось таке віщала свого часу "Кальварія", на жаль того листа зацитувати не можу, він був з матюками і стосувався електронних бібліотек.

Що маємо натомість? Гаргантюа й Пантагрюеля за 200 грн. ? Це вони авторські Рабле, мабуть, сплачують. Де ви, сміливі біблітекарі-пірати, лицарі без страху та сумління?

Усі націоанльні виробники завжди верещатимуть про захист внутрішнього ринку, про цукор йтиметься, чи про книжки, і якщо сприймати їх вереск серйозно, страждатиме завжди споживач.

tysovska - 18-10-2005 у 16:41

Цитата:
Оригінальне повідомлення від spark
Наталю, ну як же не казали?

Я казала тільки те, що казала. Всі тлумачення - то казуїстика.
Цитата:
щось таке віщала свого часу "Кальварія" <...> Що маємо натомість? Гаргантюа й Пантагрюеля за 200 грн. ? Це вони авторські Рабле, мабуть, сплачують.

А мені здається, вони нарешті спромоглися перекладачу достойно заплатити.
Цитата:
Усі національні виробники завжди верещатимуть про захист внутрішнього ринку, про цукор йтиметься, чи про книжки, і якщо сприймати їх вереск серйозно, страждатиме завжди споживач.

Є стратегічні напрями, і культура - один із таких. Держава зобов'язана захищатися по стратегічних напрямах, інакше вона перестане бути державою, а знову стане республікою вєлікава нєдєлімава.

spark - 18-10-2005 у 16:58

Захищати можна лише те, чому є український аналог.

Тобто, якщо існує російський та український "Євгеній Онєгін", я маю захищати українського. Проте й тут я волів би, що обирав споживач (читач). Можливо, Рильський великий поет, але чомусь хочеться порівняти його переклад з оригіналом Пушкіна.

Якщо українського аналога "Планування стратегії інтернет-маркетингу" Ральфа Уілсона не існує, "захищати" від нього наш ринок - просто злочинно. Якраз якщо думати не про прибутки, а про перспективи розвитку держави в довгостроковому плані.

Ви ж пропонуєте захищати усе, що в палітурці і підпадає під якусь там товарну позицію товарної номенклатури митників, тобто книжку взагалі. Нічого гарного з цього не вийде. Митники - вони люди сполнітєльні, кисень перекриють на раз. Мені цього не хотілося б.

Сергій Бєляєв - 18-10-2005 у 17:28

Підтримаю spark'а у тому, що деякі видавництва володіють виключними правами на переклад, видання та розповсюдження певних видань на певній території. Якщо запроваджувати жорсткі обмеження і співвідношення між вітчизняними та іноземними виданнями, то деяких книг ми просто не побачимо.

spark - 18-10-2005 у 18:01

Ось досить свіжа стаття про стан книговидання в Росії, яка спростовує два твердження цієї гілки.

Моє, про те, що в Росії існують пільги: їх зберегли тільки для книжкової торговлі, виявляється.
І пані Тисовської, про те, що Росія не підписала міжнародних угод про авторське право. Внутрішнє законодавство приведене у відповідність з міжнародним: 70 років зо дня смерті автора.

http://www.gazeta.ru/2005/07/14/oa_163969.shtml

Сергій Бєляєв - 19-10-2005 у 09:39

Треба додати, що хоч зараз пільги для книговидавців у РФ і скасовано, але років 10 вони діяли. Що й дозволило сформуватися і піднятися потужним видавничим комплексам.

spark - 19-10-2005 у 10:00

Ми взагалі з пані Тисовською різного прагнемо. Вона - захистити маленький шматочок укр.книжкового ринку, який складає українська сучасна література. Можливо, розширити цей шматочок хоч трохи. А я мрію про той час, коли українські видання отримають вартий їх заслуг шмат російського ринку, як те сталося з українською горілчаною продукцією і кондитерськими виробами.

Справді, якщо навіть на горілчаному ринку, який є частиною національних стереотипів про росіян (А, Раша - ведмеді, горілка, кав'яр), нашим виробникам вдалося досягти певних успіхів, я не бачу причин, чому б не це не могли розраховувати наші видавці. Сам я колись брав участь в перекладі українського підручника з біології для старших класів російською. Тому що дійсно - кращий підручник. The best. Пробитися на рос. ринок йому навряд чи вдалося через потужне лоббі, яке займалося саме тим, що нам зараз пропонують захисники українського ринку, але сам факт перекладу таки мав місце. Так ось, я за те, щоб російські діти вчилися за українськими підручниками :)

tysovska - 19-10-2005 у 11:12

Цитата:
Оригінальне повідомлення від spark
Ми взагалі з пані Тисовською різного прагнемо. Вона - захистити маленький шматочок укр.книжкового ринку, який складає українська сучасна література. Можливо, розширити цей шматочок хоч трохи

Ви робите необґрунтовані висновки з моїх (?) дописів.
Цитата:
я за те, щоб російські діти вчилися за українськими підручниками

Було вже таке - у 16-17 і навіть 18 ст. Якщо в історії все певною мірою повторюється...

spark - 19-10-2005 у 12:25

Цитата:
Оригінальне повідомлення від tysovska
Ви робите необґрунтовані висновки з моїх (?) дописів.


Інтуїція підказує :) Вибачте, якщо помилився.

Якщо ж пільги видавцям Росія таки відмінила, може скластися сприятлива для наших видавців ситуація, не тільки на внутрішньому, але й на російському ринках, варто уряду ці пільги нашим видавництсвам надати. Мабуть так і треба робити, а не закривати ринки, що тягне за собою симетричну відповідь.

tysovska - 19-10-2005 у 12:57

А ніхто, власне, не пропонує закривати ринок. Пропонується зробити так, щоб Росії було вигідніше відкривати тут філії своїх видавництв і видавати книжки тут, а не везти з Росії. Крім того, важливим (і, може, найголовнішим!) є питання, як досягти на нашому ринку співвідношення російськомовна : українськомовна книжка хоча б 32:68 (як це більш-менш засвідчив перепис). І це стосується медіа також.

До речі, оскільки я по роботі дещо стикаюся з горілчаним ринком, повідомляю: Росія б'є на сполох, що Україна забагато експортує горілки. Саме тому Росія намагається змусити укр. горілчані компанії будувати заводи в Росії, а не возити горілку з України. Ви ж розумієте: робочі місця тощо. "Союз-Віктан" уже завод у Росії побудував.

spark - 19-10-2005 у 13:18

:) Яке унікальне поєднання: горілка і книжки, красиве і корисне. То я вас і ваших колег щиро поздоровляю з невеличкою перемогою і закликаю обмінятися досвідом з книжниками за чаркою медової з перцем :)

Щодо того, як зробити правильне співвідношення мов, то мабуть популяризувати треба. До рекламістів звертатися, а не до депутатів. Ніщо патріотичне рекламістам також не чуже, як виявилося (це я про кохаймося з космонавтами досі згадую) :)

Captivitas - 20-10-2005 у 15:32

Вчора у новинах знову пройшла думка, що культурна політика держави має стимулювати туризм. Мова йшла про Черкаси й відповідно про шевченківські місця. Тобто інших культурних привабливок - країна не має :)

Наталка - 20-10-2005 у 16:50

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Captivitas
...Мова йшла про Черкаси й відповідно про шевченківські місця. Тобто інших культурних привабливок - країна не має :)


Або в новинах не мали часу, щоби показати усі культурні привабливки :) - бо я досить часто бачу сюжети про Карпати, замки України, також про Крим, Софіївку, Качанівку, тощо... Просто в один сюжет усе, напевно, не влізло. :saint:

Captivitas - 20-10-2005 у 17:00

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Наталка
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Captivitas
...Мова йшла про Черкаси й відповідно про шевченківські місця. Тобто інших культурних привабливок - країна не має :)


Або в новинах не мали часу, щоби показати усі культурні привабливки :) - бо я досить часто бачу сюжети про Карпати, замки України, також про Крим, Софіївку, Качанівку, тощо... Просто в один сюжет усе, напевно, не влізло. :saint:


Це не тільки новини, наприклад, стаття у останньому Кореспонденті: "Шевченко -це наше все, але загрожує розвиткові сучасної укр. культури". Хоча зрозуміло, що це окрема думка, окремо взятого журналіста.

tysovska - 21-10-2005 у 11:25

То я й пропоную: давайте напишемо - кожен своє, те, що він вважає пріоритетним напрямком стратегічного розвитку. А потім, наприклад, я скомпоную ці дописи в статтю, опублікую її в інтернеті (та сама "Укр. правда" має таку річ залюбки взяти) - і ми будемо знати, що принаймні намагаємося якось уплинути на ситуацію.

Олександр Дєдик - 21-10-2005 у 11:39

незнаю наскільки то пріорітетне, але для мене найбільш наболіле:
реставрація (а для більшості просто консервація) ВЕЛИЧЕЗНОЇ кількості замків на Україні (в основному західній),
та й просто пам'яток архітектури

якщо все правильно зробити, то ж дуже туристично привабливо...

tysovska - 21-10-2005 у 12:10

Пане Олександре, то тоді наведіть кілька прикладів - не надто відомих: який замок, яка дорога поряд, чи є хоч якийсь готель неподалік тощо. Тому що сама по собі реставрація ні до чого не призведе. Німець здебільшого не поїде дивитися замок, якщо знатиме, що йому треба ночувати в двозірковому готелі.

Сергій Бєляєв - 21-10-2005 у 12:12

Я пропонував би одразу відмовитися від напрямків та варіантів, які потребують залучення великих обсягів коштів державного бюджету.

Олександр Дєдик - 21-10-2005 у 12:24

до Тисовки
зарання кажу що це те що просто мене муляє - нічого КОНСТРУКТИВНОГО я запропонувати не можу

незнаю багато замків які були б близько від міста і не відновлені, але все ж:
Невицький замок (12 км від Ужгорода, село зразу за містом) - мінімальні грунтові роботи (відкопують приміщення) ведуть якісь ентузіасти
Тараканів форт - ~10км від Дубно

spark - 21-10-2005 у 12:52

Так, мені здається, дискусія намацала правильний напрям. Новий міністр - музейний працівник, і цей напрям має бути йому близьким фахово.

Мої побажання - створити якийсь туристичний маршрут по Трипільській культурі, можливо навіть реконструювати певні трипільскі селища за зразком архітектурного музею в Пирогові.

Captivitas - 21-10-2005 у 14:15

У цьому плані можна выдзначити на регіональному рівні крупних підприємців та фонди.
Наприклад, "Запоріжсталь" зайнялася реставрацією замку Попова у Василівці (фото - http://www.livejournal.com/users/odvis/7283.html )
та заповідником "Кам"яна Могила".

spark - 21-10-2005 у 14:47

Чудово, мабуть це гарне підтвердження положення про те, що держава повинна перш за все не заважати тим, хто згоден щось робити, а лише їх заохочувати до цих справ. :)

І де б його кожному українському музеєві знайти по меценату з бізнесменів?

Ярема П. - 21-10-2005 у 14:57

Я б не сказав, що така дискусія до чогось приведе конструктивного. Мій песимізм викликаний насамперед досвідом. Такі балакання щонайбільше приводоили догропки однодумців, які своїми силами тягнули якись проект, реставрацію чи розкопки. В кращому випадку приватна особа викуповувала об'єкт і вже власними силами доводила його до пуття. Однак в цьому випадку контролювати її дії вже неможливо і багато пам'ятників при цьому нищиться разом з речами, які мають культурну цінність, але не мають ніякої цінності для приватної особи. Я ж бачу вихід в такому руслі.
1. Чітка законодавча база щодо збереження памятників старовини,в тому числі обумовлення ситуацій, коли приватні особи хочуть викупити такі об'єкти. Тобто контроль за їхніми діями, за дотриманням правил зберігання, дбалості етс.
2. Фінансування бюджетне+можливість залучення приватного капіталу через фонди і через відкриттям таких місць для публічного доступу (за оплату, звісно). Подивіться, яків нас смішні тарифи на екскурсії, вхід в музеї і т.д.
3. Популяризування об'єктів, згаданих вище (інтернет, ЗМІ, рекламні ульотки)

Загалом, причина будь-якого занепаду в сфері культури одна - нестача грошей. От і треба думати, де їх заробити.

spark - 21-10-2005 у 16:02

І бажання заробити. Маю невеличкий досвід екскурсовода Києвом для усіляких іноземців. Їх вражає зовсім не те, про що думають наші гендлярі з Андрієвського узвозу. Один з моїх гостей скупив мало не всю колекцію голограм у Лаврі на подарунки друзям. Але як музейники тими голограмами торгують, сміх та й годі. Сільпо якесь 70-х років краще обслуговувало. Але чого вимагати від людини з такою зарплатнею і зовсім іншим фахом?
Один красномовний факт: експозицію київського історичного музею іноземцеві показувати неможливо, просто через брак англомовних табличок до експонатів.

Я думаю, музейники могли б заробляти багато на чому: копії картин, копії скіфського золота та багато чого ще. При цьому виробляти це могли б зовсім не вони, просто давати свою згоду й сприяти збуту.

У Греції можна придбати копії Фестського диску, завірені відповідним міністерством. Ну це той, де критське лінійне письмо, досі не декодоване. Зрозуміло, що для дослідника важливим є точне дотримання оригіналу.

Пані Ющенко на церемонії інавгурації була в скіфській брошці. Як ви думаєте, чи могли б такі речі стати навіть модними не тільки в Україні?

tysovska - 21-10-2005 у 17:08

Трошки офф-топік: надзвичайно цікава книжка В.Туркевича "Тіара скіфського царя". (Це мені брошка навіяла :)) Про тіару, яку свого часу придбав Лувр, і яка виявилася... але інтригу не видаватиму :)

Ярема П. - 21-10-2005 у 17:17

Звичайно що так, було б бажання, заробити можна на всьому. На цьому форумі згадувалися шевченківські місця, я теж туди з'їздив. Враження-не з особливих. По перше, дорога, яка веде туди, занедбана. Це і зрозуміло-місця ці не в межі Канева. Дряпатися по сходах довелося довгувато і стрімко. Була табличка, що мають церковку поставити десь на третині сходження. Однак на верху все було чудово - гарний парк, гарний постамент, якісь люди крутилися, фотографували, краєвиди там пречудові. Після сходження настрій зіпсував -місцевий художник-скульптор, який вихвалявся, що його вироби на шевченківську тематику знають по всьому світу, однак не спромігся бодай рядок з Шевченка згадати, і пробував всунути якусь гіпсову стандартну статуетку, просто вилиту з гіпсу, яка б якраз і розвалилася на дощі, що якраз починався. Ще класний спогад звідтам-гребля, на другому березі Дніпра була шалена веселка, потрійна, давно такої не бачив. В місті, однак, всі знають де могила, але ніяких табличок-дороговказів я не помітив. Саме місто занепавше...

tysovska - 11-11-2005 у 16:45

Цитата:
Україна може ввести квоти на імпорт книг

Народний депутат Володимир Цибулько пропонує Верховній Раді ввести квоти на імпорт друкованої продукції, зокрема, книг. Про це сказано в зареєстрованому в парламенту законопроекті про державне регулювання імпорту, захисту конкуренції та прав споживачів на ринку друкованої продукції України.

Проектом закону пропонується з метою захисту та стимулювання українських виробників книжкової продукції ввести квоти на імпорт книг і поступово його скорочувати.

В пояснювальній записці до документа сказано, що наразі на українському книжковому ринку більше 90% займає імпортна продукція та український ринок перебуває під тиском демпінгу іноземних виробників, які поставляють більш дешеву продукцію.

В той же час з метою запобігання дефіциту книг пропонується довгострокова програма поступового скорочення імпорту. Закон передбачає встановлення Кабінетом міністрів щорічних квот на ввіз друкованої продукції та її реалізацію на аукціонах.

Джерело - Освітній портал

Ярема П. - 11-11-2005 у 16:52

Давно пора...

Юрій Карпенко - 11-11-2005 у 20:01

Цитата:
Україна може ввести квоти на імпорт книг



Народний депутат Володимир Цибулько пропонує Верховній Раді ввести квоти на імпорт друкованої продукції, зокрема, книг. Про це сказано в зареєстрованому в парламенту законопроекті про державне регулювання імпорту, захисту конкуренції та прав споживачів на ринку друкованої продукції України.

Джерело - Освітній портал


Особисто мені в Харкові хронічно не вистачає українських книг. Зі Львова я привіз їх велетенську кількість.

Але... Невже хтось вважає, що ота запропонована квота щось змінить? Певен, що то просто передвиборний піар.
Що змінить заборона? НІЧОГО. :mad:

Що потрібно замість квот? Державна підтримка вітчизняного книговидання. Не більше, але й не менше.

Що таке державна підтримка? Можемо подискутувати. Але один з найперших кроків я бачу таким:
ЗОБОВ'ЯЗАТИ ВСІ КНИГАРНІ МАТИ В СВОЄМУ АСОРТИМЕНТІ ПЕВНИЙ ПРОЦЕНТ КНИГ НА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ.

Людоньки, це ж ДЛЯ ДЕРЖАВИ зовсім не важко. Може здатися, що квота перша й квота друга практично одинакові. Але це зовсім не так.


Я вже на тих політиків ладен як зміюка сичати. :baddevil:

Квотувати російські книги - то справжня дурня. Замість квотування потрібно сприяти

1) перекладанню на українську мову якомога більшої кількості іноземних книг;
2) виданню якомога більшої кількості книг українських авторів;
3) розповсюдженню культури ЧИТАННЯ на українській мові.

А наші РІДНІ депутати воліють краще погавкати на іноземців, та перед виборцями про це відмельдуватися.

tysovska - 14-11-2005 у 10:30

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Карпенко
3) розповсюдженню культури ЧИТАННЯ на українській мові.

А наші РІДНІ депутати воліють краще погавкати на іноземців, та перед виборцями про це відмельдуватися.

В "Другові читача" прочитала інтерв'ю Стретовича, де він із вумною пикою розповідає, як він любить читати, особливо його цікавлять Коельйо, Ден Браун, Мариніна і Донцова. Він би хоч якісь імена не такі заяложені вибрав, а то мене мучить підозра, що він навіть цих не читав ніколи.

Юрій Карпенко - 14-11-2005 у 15:37

Цитата:
Оригінальне повідомлення від tysovska
В "Другові читача" прочитала інтерв'ю Стретовича, де він із вумною пикою розповідає, як він любить читати, особливо його цікавлять Коельйо, Ден Браун, Мариніна і Донцова. Він би хоч якісь імена не такі заяложені вибрав, а то мене мучить підозра, що він навіть цих не читав ніколи.


Так, підбірка просто суперова. :lol:

spark - 14-11-2005 у 17:11

Та добре, що хоч щось людина читає. Вам, івановим, не вгодиш :) Ну написав би він в свій списочок якогось Еко й Агату Крісті, що б змінилося?

tysovska - 14-11-2005 у 17:24

про Агату Крісті я б, принаймні, повірила, що читав у дитинстві :)

spark - 15-11-2005 у 10:28

В оригіналі :) Колись Москоу Ньюз її друкувало із номера в номер по оповіданнячку.

tysovska - 15-11-2005 у 13:40

Таке собі до речі...
Цитата:
За даними Книжкової палати України, кількість ринкових видань у 2003 році становила 0,36 книги на одного жителя, то вже у 2004 році – 0,31. Фактично це означає згортання кількості українських книг, які поширюються і можуть бути доступні широкому читацькому загалу в Україні, водночас відбувається їх заміщення книжками російського виробництва.

Усю статтю можна прочитати тут: Інформація про стан книговидання в Україні. Це офіційний звіт.

Городецький - 15-11-2005 у 13:43

Я так і знав ... прямо дар пророцтва прорізається ...
Звісно, через категоричне попередження про виключно українську мову спілкування на форумі, тут беруть участь лише люди позбавлені мовного порогу. Тому і розмова ведеться лише з певної точки зору.

Добре, якщо вже питання української культури тут певною мірою зосередилося на книговиданні (пані tysovska, ;) ), піду далі. Чи дійсно існує реальний попит на ринку на українську книгу? Показовий приклад пана Юрія Карпенка, який тут написав, що не може знайти в Харкові українську книгу. Правильно, книжковий ринок хоч і є здебільшого стихійним, але загальним ринковим законом має користуватися - пропозиція визначається попитом.

Адже відомо, що певна частина населення є російськомовною. Трапляються навіть такі, що є виключно російськомовні (правда здебільшого невігласи)! Тобто, вони віддаватимуть перевагу російськомовному продукту. У решти людей, переважно на Сході і Півдні, просто відсутня культура споживання україномовного друку, а навіть культура споживання самої української культури. Так принаймні, для трьох з п'яти дніпропетровців придбання української книжки має такий стимул - "харошая кніґа, правда на украинском, ну і ладна ...".

Розумієте? Для багатьох з тих, хто вже не вважає культурою концерти блазнів типу сердючки і танці в шароварах, поняття "культура" і "українська" ще не дуже в'яжуться. Отак. Звісно, тоді навіть українським книговидавцям вигідно друкувати непотріб від Марініної і Донцової. Або взагалі не друкувати, бо в Росії папір дешевший.

Якою, на мою думку, має бути політика держави в області культури? Агресивною.
Поясню. Квоти на ввезення продуктів мас-медіа? Так, на іншомовні. Високе мито? Періодично, як шокова терапія. Сприяння недержавному фінансуванню культури? Так, законодавчо. Пільги національним митцям? Так, хоч і тимчасово. Комерціалізація культури? Так, трясця. Але це лише економічні віжки.

Відродження української культури має стимулюватися, а не кволо повзти самотужки. Держава має створити умови для своїх громадян, коли українізованим-культуризованим бути зручно, вигідно, хай навіть модно. Популяризація українськості має бути саме на державному рівні, а не тільки в рекламі пива. Пропаганда України в Україні має відбуватися! Врешті, національна українська ідея має стати національною.

Знаєте, згоден з паном міністром, що Міністерство Культури має бути на рівні Ради Нацбезпеки. Точно, як Міністерство пропаганди, і доктор Гебельс нам потрібен (жарт). На мою думку, не стайні рогрібати треба, а коней розводити, щоб ними потім лайно вивозити.

tysovska - 15-11-2005 у 16:59

Пане Городецький, повністю підтримую. Власне, ми всі говоримо схожі речі різними словами, але поки що нас ніхто з державних службовців чомусь не хоче чути ??? От і Президент на зустрічі зі студентами знов завів пісню про "адресну допомогу" (ну, яке це болото, гадаю, не варто навіть нагадувати...)

Юрій Карпенко - 15-11-2005 у 17:10

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Городецький

Чи дійсно існує реальний попит на ринку на українську книгу? Показовий приклад пана Юрія Карпенка, який тут написав, що не може знайти в Харкові українську книгу. Правильно, книжковий ринок хоч і є здебільшого стихійним, але загальним ринковим законом має користуватися - пропозиція визначається попитом.



Насправді вона таки є. Гарі Поттером останнім все завалене. Але ж я хочу те, що я хочу. Андруховича хочу я в Харкові бачити, та навіть Матіос, багато чого.

А попит таки (майже) відсутній. Ось його виховувати й потрібно.

Пільги для видавців, реклама, виховання читача - заходи прості, але клопітливі й політично непривабливі, бо ж дадуть результат не через місяць.

Тарас Задорожний - 15-11-2005 у 17:26

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Карпенко

А попит таки (майже) відсутній. Ось його виховувати й потрібно.

Попит на книгу, це не попит на Пепсі чи шампунь Head&Shoulders... Виховувати поипит на книгу таки потрібно, але це прийде не скоро... Молодь читає те, що вважає модним. Якшо зараз хтось з "прикольної тусовки" скаже шо Маркса читати дуже модно, то завтра Капітал витіснить з полиць Гаррі Поттера... Кожен з нас має своїх авторитетів у житті, до яких ми свідомо і несвідомо прислухаємось. Якшо такий авторитет хвалить Вам книжку, то Ви, принаймні, спробуєте почати її читати... Не знаю, як там у Харкові чи Луганську, проте в Донецьку існує така собі андерграундна "українськомовна" молодь, яка читає того ж східноукраїнського Жадана... Не знаю хто в авторитеті в молоді на сході... Думаю, може які російські співаки чи актори, то ті точно не екламуватимуть Матіос чи Андруховича, Іздрика чи Прохаськів, Жадана чи Покальчука, Гончора Назара чи Гончара Олеся... безкінечний список...
Просто варто почати з побутової реклами і частіше згадувати з яких країв походять такі люди як Стус, Симоненко (не П.М. :) ) і тисячі інших. Працювати потрібно всім нам

spark - 15-11-2005 у 17:26

А мені продовжує здаватися, що лиш би держава не заважала, і те добре :)

В якості прикладу http://www.marketing.web-standart.net/news0$t!42$n!107991.htm#10799

"Бібліотека ділових шедеврів". Спроба створити новий сегмент ділової літератури, яка в нас здебільшого російська. Зверніть увагу на спонсора й на вже традиційну першість українських перекладів щодо російських :)
Якісь такі схеми треба шукати і для культурних проектів. Хай спонсорам зарахується, пільги нададуть тощо. Але щоб жодна копійчина через руки чиновника щоб не йшла. Бо знаємо куди вона впаде в такому випадку :)

Юрій Карпенко - 15-11-2005 у 17:35

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Тарас Задорожний

книжку, то Ви, принаймні, спробуєте почати її читати... Не знаю, як там у Харкові чи Луганську, проте в Донецьку існує така собі андерграундна "українськомовна" молодь, яка читає того ж східноукраїнського Жадана... Не знаю хто в авторитеті в молоді на сході... Думаю, може які


Андерграундна молодь існує завжди й всюди. Цього мало.
Потрібна стратегія. ДЕРЖАВНА стратегія.
Звісно, Жадана читають. Жадан, до речі, викладає в Харківському універі. Й не лише Жадана читають. Все читають.

Але давайте не будемо забувати про те, що андерграундна молодь (й не лише молодь) має тенденцію до замикання сама на себе. Їй до навколишнього світу байдуже.

Нє, шановні. Я таки вважаю, що наша держава просто б'є байдики в цьому болючому питанні.

Юрій Карпенко - 15-11-2005 у 17:42

Цитата:
Оригінальне повідомлення від spark
Якісь такі схеми треба шукати і для культурних проектів. Хай спонсорам зарахується, пільги нададуть тощо. Але щоб жодна копійчина через руки чиновника щоб не йшла. Бо знаємо куди вона впаде в такому випадку :)


Цілком згідний. :-) Пільги, пільги й ще раз пільги. То ж бо й є головна стратегія. Будуть пільги, буде економічна зацікавленість, з'явиться й все інше. Й реклама й виховання читача. Й Вакарчук на кожному концерті буде казати, як йому Свідзінський подобається (це я просто так гіпотетично. :D) Його ж може про це спонсор попрохати, а поет гарний, чому б йому це й не сказати. :saint:)

Й буде молодь за віршами Свідзінського бігати. Й буде тоді Свідзінський не за 50-70-100 грн. продаватися, а дешевше. Бо ж наклад буде хоча б тисяч так з десять.

Тарас Задорожний - 15-11-2005 у 17:43

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Карпенко
Але давайте не будемо забувати про те, що андерграундна молодь (й не лише молодь) має тенденцію до замикання сама на себе. Їй до навколишнього світу байдуже.

Нє, шановні. Я таки вважаю, що наша держава просто б'є байдики в цьому болючому питанні.

Згоден з думкою про замкнутість андерграунду. Але література - це не завжди державна справа... Згадаймо радянські часи, коли держава пропагувала одних авторів і забороняла інших. Що тепер? Спитайте у школярів класу так вже 10го кого з радянських письменників вони знають... Про Тимура і команду-банду не чув вже напевно ніодин 17-тилітній галичанин... А про Шолохова... А решта... Це наслідок втручання держави в природні процеси.
Треба працювати на побутовому рівні. Скільки українських книжок кожен з нас купив за минулий місяць? А скільки купували в радянські часи? Думаю кожен зможе зрозуміти, що він робить для популяризації української літератури...
Ще бракує української попси, яку б читали домогосподарки (а їх в нас ого-го)... Типу наші Донцова чи Марініна... Навіть у Львові вони є лідерами продажу...

Городецький - 15-11-2005 у 19:50

Пане spark, а якою, на Ваш погляд, буде зацікавленість у збірках "Бібліотеки ділових шедеврів"? Хто буде її користувачем? Чи існує якась нагальна необхідність саме в перекладі українською? Гадаю, що наразі невелика. Студентам цікаво буде, насамперед через те що не треба напружуватися з перекладом, книга викладена мовою навчальної програми. Це й буде головний користувач.

Ні, я не заперечую, справа корисна і необхідна. Більш того, спрямована на майбутнє. По собі знаю, я, в разі необхідності, звертаюся саме до тих підручників, за якими вчився. Але, знову ж таки, це все схоже на той самий донецький молодіжний андеґраунд. Якась певна ізольованість.

>> Згадаймо радянські часи, коли держава пропагувала одних авторів і забороняла інших. Що тепер? Спитайте у школярів класу так вже 10го кого з радянських письменників вони знають... Про Тимура і команду-банду не чув вже напевно ніодин 17-тилітній галичанин... А про Шолохова... А решта... Це наслідок втручання держави в природні процеси

Ні, пане Задорожний, це не зовсім втручанням було, радше цілковитим цензурним диктатом. Йдеться про дещо інше. Про певну підтримку саме культури, а не акупунктурні вливання державних коштів в дачі босів від культури, не про цілковитий контроль, а про створення умов для відродження. Так що, все ж таки, держава і пан Президент особисто, поки що обмежуться врочистими промовами, ганяють вітер ... А момент втрачається ...

Про українську попсу, що ж, Ви маєте рацію. Це дасть принаймні, можливість людям звикнутися з друкованим українським словом. Але хоч би не звикнути до такого стилю самої культури! Дякую, вже маємо ...

сумна - 15-11-2005 у 21:38

У продовження теми про те, що читає пан Стретович.

В 2003 році в журналі „Книжник-ревю” була така рубрика – „Польові дослідження. Що читають депутати?”
Хоча відтоді минуло 2 роки, навряд чи вподобання депутатів сильно змінилися.


„Kr”, № 8-2003

Kr цікавиться літературними вподобаннями народних депутатів України. Який він, споживач художнього, наукового, публіцистичного доробку, що вирішує долю книговидання, книгорозповсюдження, бібліотек і пересічних виборців, чи то пак – читачів?

Геннадій УДОВЕНКО.
- Тільки детективами й обмежуюсь. Бо такий обсяг роботи, на жаль, не дозволяє читати художньої літератури. Робочий день – 16 з половиною годин, причому дуже насичений, постійні засідання...
- А які саме детективи читаєте, чиї?
- Марініної там... І ще одну, дуже популярну, російську авторку (мабуть, це Дарью Донцову полюбляє Геннадій Йосипович – Т.Щ.). Що попаде під руки, те й читаю... Це перед сном, хвилинок десять – вистачить. Отака історія.

Віктор ЮЩЕНКО
- Пане Вікторе, що Ви зараз читаєте?
- Я б із задоволенням кинув оце все й пішов би читати, - сказав Віктор Ющенко й став розлого відповідати на питання зовнішньої та внутрішньої політики й економіки. За 20 хвилин час на спілкування з журналістами вичерпався. Прес-секретар ексклюзивно повідомила, що Віктор Андрійович не читає художню літературу, а зараз студіює „Искусство управления персоналом” Маргарет Тетчер.

Леонід КРАВЧУК
- Зараз я не читаю художньої літератури, бо читаю історичну – „Послання” Мономаха онукам своїм. Це я читаю сьогодні. Але завжди щось читаю.
- Хто перший спадає на думку, коли йдеться про сучасних письменників?
- Загребельного читаю, маю його останню книжку, але ще не читав. Читаю Павличка вірші, чтитаю Драча Івана вірші. Те, що виходить нове Олійника Бориса. Слідкую за газетами. От, „Літературна Україна” друкує... Як тільки щось з’явилось – я його читаю.
- А власне „послання” онукам не збираєтеся написати?
- Власне кажучи, я вже його написав. Усі свої побажання я висловив у книзі „Маємо те, що маємо”. Але якщо з’явиться нове, напишу ще.
- Ви задоволені цією книжкою?
- Задоволений, але треба, щоб це сказали читачі. Поки що я не бачив поганих рецензій, як і не чув поганих відгуків. Але ще книжка не вся продана, можливо, будуть ще критичні зауваження. Для мене важливі будь-які..

В’ячеслав КИРИЛЕНКО
- Читаю довго й мені за це соромно. Зараз це книга, де пишуть про переможців у всіх номінаціях останньої премії книжкової. Як вона називається?.. Отам, де в публіцистиці Донцов перше місце посів...
- „Книжка року”? Наш журнал є співорганізатором цієї акції.
- Отак, о-о! Так у цій жовтенькій книжечці я дійшов до останньої сторінки нарису про Донцова (звірено: це 26-та з 256-ти сторінок «Українського best’у” – Т.Щ.). Стою на цьому вже два тижні.
- А кого назвете з сучасних українських письменників?
- Андрухович, Цибулько, Ульяненко... Римарук, Винничук...
- А у Вашій особистій бібліотеці багато книжок цих письменників?
- Нє, не дуже. Я колись читав „Авжеж”, коли він видавася... Тепер я рідко ходжу по книжкових магазинах, але коли вдається, то завжди щось їхнє беру. Останній раз був в одному видаництві, не буду казати, яке, щоб не робити їм реклами, і там набрав усе, що останнє було. Узяв якогось нашого дуже молодого автора (підказка колег: Кожелянко? - Т.Щ.). О, ще одного знаю, - Кокотюху, я багато знаю, але перемикатися важко... Це детектив, хлопцю щось 19 років, він зі Львова, пише українською мовою про міське життя. Про життя львівської міської молоді. Він дебютант, тому прізвища не пригадую (думаю, йдеться про Любка Дереша – Т.Щ.). А от останнє, що я читав, скажу Вам абсолютно точно., це – „Елементал” Шкляра.
- І яке враження?
- Мені сподобалась ідеологія цього твору, його легкий стиль. Це для тих, хто не є гурманом або великим естетом у мові, хто хотів би звичайні, нормальні тексти читати українською мовою. Еліта, вона завжди, у всі ці роки мала що читати. Над однією Забужко, її вже легендарними „Дослідженнями...” можна сидіти місяць, вчитуватися в кожне слово, бо це естетика... А таких речей, які є читабельні, поп-книжки, в нас не вистачає. Читач звертається до російськомовних авторів, а то й гірше – україномовні починають писати російською. Тому таких-от як Шкляр та інших, хто пише подібну прозу, треба всіляко підтримувати. Звичайно, не скочуючись до найгірших зразків чтива.
- Скільки Вам років?
- 34.

Юрій ШИРКО
- Найбільше часу я приділяю для читання і перечитування свого земляка Уласа Самчука. Особливо люблю його „Волинь”. Останнім часом, як не дивно, мене потягло до українських класиків – Франко, Шевченко...
- Де знаходите час?
- Це, як правило, понеділок, перед дорогою на засідання Верховної Ради – від 7-ї до 12-ї вечора. А також – тут, у перервах, або вечорами, щоб відволіктися від законопроектів. Я займаюся ядерними реакторами, і коли вони вже миготять перед очима, літературні тексти стають відпочинком. Зміна текстів є відпочинком для душі.
- Ці книжки Ваші, чи відвідуєте бібілотеку?
- Це з моєї власної. А коли знаходжу такі книжки в книгарні, я їх купую. В бібліотеці однією з останніх брав – коли не придбав ще власної – книжку „Армія без держави” Тараса Бульби-Боровця.
- Кого з сучасних українських письменників можете згадати?
- От, своїх сусідів: Яворівського, Драча... Євгена Шморгуна, який був моєю довірною особою. Прислухаюся до його думки, його досвіду з приводу того, що варто почитати.
- А з молодших?
- На жаль, молодших не читав останнім часом...

Сергій ОЛЕКСІЮК
- На столі в мене лежить Шевченко, проза, 1924-й рік видання. Це нередагована річ, яка до мене потрапила випадково. Зараз це передруковується, а при Радянському Союзі ці томи не друкувалися, тоді Шевченко був майже комуністом. Крім того, мене зараз цікавить історична література, бо саме ці джерела дають можливість приймати закони, які потрібні нашій державі, вони зможуть змінити ситуацію в парламенті на краще. Читаю Юрія Шилова.
З сучасних? На столі лежить Забужко. Я на ярмарку у Львові купив. Буквально остання її річ, випала назва з пам’яті. Так, „Сестро, сестро”, - „Польові дослідження” раніше були (після репліки колеги – Т.Щ.).
- А де взяли те старе видання Шевченка?
- Людина прийшла, запропонувала купити.
- За скільки?
- За десять гривень. Десь вони, видно, „ходять”, ці книжки. Схоже, що йде відтік літератури з бібліотек, або їх викрадають, на жаль. На ній стоїть штамп кременецької бібліотеки 1926-го року.

Розпитувала Тетяна Щербаченко


„Kr”, № 11-2003

Депутатам у Верховній Раді пропонують прямо на робочому місці купувати книжки. Дбають про їхній усебічний розвиток. Усі дні, коли я „ганялася” за депутатами (бо таки не всі хочуть відповідати на невинні запитання про книжки), більша частина ятки з „добрим, розумним і вічним” хазяйновито пропонувала широкий кулінарно-господарський асортимент.

Євген ЖОВТЯК
- Читаю здебільшого закони. Їх стільки роздається, що можна розраховувати читати лишень під час відпустки.
- І що плануєте читати?
- Ще на підготував список літератури...
- А що Ви останнє читали?
- Люблю читати історичну літературу. За останні три-чотири місяці нічого художнього не читав. Любив Томаса і Генріха Манів, з українських – Андріяшика, Іваничука...
- Шкодуєте, що не знаходиться часу читати?
- Так. Зараз, на жаль, доводиться просто купувати книжки, відкладати їх читання напотім. Останній раз купував місяць тому, - вже не пам’ятаю, що. Пішов на книжковий ринок у „Квадраті”, купив усе, що було українською мовою, але не було навіть часу переглянути.
- То Ви цілеспрямовано йдете на українську ятку, чи дивитеся все?
- Хочу все-таки читати українською мовою. Принаймні, хочу підтримувати українське книговидання, для цього цілеспрямовано скуповую все, що видається українською, з надією, що потім прочитаю. Просто казати, що українською нічого не видається. Цього мало, треба при найменшій нагоді підтримувати українське книговидання. Тому я й кажу, що, навіть не вникаючи в зміст, я скуповую…
- А все-таки, на що Ви орієнтуєтеся: на обкладинку, на назву, автора, видаництво?..
- На мову видання.
- Але ж виходить дуже багато!
- Я вам чесно скажу – ні. Якщо дивитися за книжковим магазином, у який я ходжу, то не можна говорити, що дуже багато видається. В переліку є, скажімо, якихось тридцять назв, але це не те, що видано останнім часом. Це те, що видано протягом кількох років. Тому, коли приходжу туди, то не купую одразу всі 30, бо 25 із них уже є.
- А звідки дізнаєтеся про нові видання?
- Дивлюся, що нове на прилавку.
- Дякую за відповіді.
- На жаль, на жаль... Доводиться говорити правду, - не фантазувати, що вчора півночі читав щось... Не довелося. Читав неприємні речі – звернення виборців.

Тарас ЧОРНОВІЛ
Учора зайшов до книгарні під Майданом Незалежности. Вирішив почитати речі, які читаю дуже рідко, – новітній український детектив. Насправді детективів не люблю, але цікаво, як воно тепер виглядає. Не можу назвати цих авторів, бо ніколи раніше не читав, але сподіваюся, що це буде цікаво. Купив ще давнього свого знайомого Кокотюху, мені подобалися перші його видання в „Смолоскипі”. А поза тим усім хочу просто так сісти й переглянути все те, що в мене є з новітньої української літератури. Дещо вже перечитав – Прохаська, Андруховича, Іздрика. Вони для мене найцікавіші з сучасних. От зараз і буду робити експеримент над собою – не знаю, вдасться він, чи ні, - але читатиму український авантюрно-детективний напрямок. (Як з’ясувалося, це Кононович і Кожелянко – Т.Щ.).

Петро ЮЩЕНКО
- Я читаю одну „Біблію”. Це книга книг, яка писалася вождями людства протягом 1600 років. В цій єдиній книзі сказано, що було, як створилося й чим закінчиться. Зашифровано, чим закінчиться ця „чєловєчєская комєдія”.
- А як тоді Ваша робота в Парламенті узгоджується з контекстом цієї „комедії”? Чи є для Вас сенс саме в цій роботі?
- Навпаки. Як сказав апостол Павло, „віра кріпка ділами”.
- То маєте шанс перетворити комедію на...
- Я маю на увазі не цю комедію. Це я згадав Бальзака, - я не про це. Життя – це дар Божий, це не комедія. Це – шлях іспитів. Людина проживає три життя: перше – в утробі матері, друге – в цьому шляху іспитів, а третє – це вічне, або з Господом, або десь там другі варіанти. Тому ми тут кожний день цей іспит і проходим. І я до себе дуже критично ставлюся, я дуже багато недоробляю. І я саме найбільше винуватий у цьому всьому безладді...
- ?!
- Це так кожна людина повинна до цього всього ставитися. Це не мій прийом. Це можна згадати другого класика, Жака Фаюля, основоположника науки про управління – менеджменту. І євангельську притчу (на цьому місці, даруйте, - грунтовне скорочення – Т.Щ.) про самоунічіженіє. (Герой оповіди – Т.Щ.) різко опустився по мєханізму самоунічіженія й різко дістав від Бога благословіння. Це й нам треба всім так робить. Отакі книги треба читати.

Розпитувала Тетяна Щербаченко”



Якщо форумчанам буде цікаво, коли-небудь продовжу. :-)

tysovska - 16-11-2005 у 10:19

Цитата:
повідомлення від Тарас Задорожний
Ще бракує української попси, яку б читали домогосподарки (а їх в нас ого-го)...

1) Хотілося б уточнити, кого ви маєте на увазі під "домогосподарками". Якщо уважно проаналізувати структуру українського суспільства, то стає очевидним, що прошарку "домогосподарок" у нас фактично не існує, бо лев'яча частка українських жінок працює. І саме ці працюючі читають російські детективи. Так само російські детективи читають працюючі чоловіки. Принизлива назва "домогосподарки" здебільшого чується з вуст вельми інтелектуальних чоловіків-шовіністів, які чомусь вважають, що тільки примарні "домогосподарки" читають Донцову-Марініну, тоді як відповіді наших шановних депутатів на питання стосовно того, що вони читають, наштовхують на зовсім відмінні думки... Чи, може, ви їх і мали на увазі, коли говорили про "домогосподарок"? Підлітки, які читають Карпу-Пиркало, чомусь теж зневажливо ставляться до "домогосподарок", тоді як писання Карпи навіть попсою не обізвеш - це взагалі чортзна-що. (І слово яке вигадали - "домогосподарка"! Наскільки мені відомо, "господарка" - це зовсім не жінка, а господарство).
2) Української попси у нас не бракує. У нас є "Зелений пес", який відверто визнає, що друкує попсу. У нас є "Кальварія" і "Факт", що цього не визнають, але все одно друкують ніщо інше, як попсу. Останнім часом українську попсу друкують "Нора-друк" і "Фоліо". І все одно наклади - 1000 (одна тисяча) примірників. І навіть ті не розкуповуються.

сумна, так, дуже цікаво, якщо можете, продовжіть, будь ласка.

Олексій Мачехін - 16-11-2005 у 11:29

Та левова частка коронації слова мусить заповнювати цю нішу.

Тарас Задорожний - 16-11-2005 у 11:49

Цитата:
Оригінальне повідомлення від tysovska
1) Хотілося б уточнити, кого ви маєте на увазі під "домогосподарками". Якщо уважно проаналізувати структуру українського суспільства, то стає очевидним, що прошарку "домогосподарок" у нас фактично не існує, бо лев'яча частка українських жінок працює. І саме ці працюючі читають російські детективи. Так само російські детективи читають працюючі чоловіки. Принизлива назва "домогосподарки" здебільшого чується з вуст вельми інтелектуальних чоловіків-шовіністів, які чомусь вважають, що тільки примарні "домогосподарки" читають Донцову-Марініну, тоді як відповіді наших шановних депутатів на питання стосовно того, що вони читають, наштовхують на зовсім відмінні думки... Чи, може, ви їх і мали на увазі, коли говорили про "домогосподарок"? Підлітки, які читають Карпу-Пиркало, чомусь теж зневажливо ставляться до "домогосподарок", тоді як писання Карпи навіть попсою не обізвеш - це взагалі чортзна-що. (І слово яке вигадали - "домогосподарка"! Наскільки мені відомо, "господарка" - це зовсім не жінка, а господарство).
2) Української попси у нас не бракує. У нас є "Зелений пес", який відверто визнає, що друкує попсу. У нас є "Кальварія" і "Факт", що цього не визнають, але все одно друкують ніщо інше, як попсу. Останнім часом українську попсу друкують "Нора-друк" і "Фоліо". І все одно наклади - 1000 (одна тисяча) примірників. І навіть ті не розкуповуються.

Щодо домогосподарок, то я міг дати маху. Це була чисто моя суб"єктивна думка. Добре, нехай працюючі... Але ні Кальварія, ні ЗеленийПес ні Фоліо не випускають українського "бандитського" другосортного роману. А виявляється він в моді.
Наведу трохи інформації з життя. У мене є колєга, який працює в книгарні. Так-от, в центрі Львова 60% книг українські, 40% російські. Всі чекають на появу російської останньої частини Поттера, бо української (яка вже є) їм не треба. ЧОМУ?
Далі, найкупованіший автор - Донцова... Так шо ж хотіти. Не держава навчила читати Донцову... Так і не держава повинна вчити її не читати.
Пардон, за невиразне намагання якось охарактеризувати одним словом, публіку, яка читає такі речі. Ну не шовініст я, але така вже побутує думка, шо вони домогосподарки. Вибачте, не хотів образити жіноцтва...

Городецький - 16-11-2005 у 12:13

Пані tysovska, мені здається, що даремно Ви так обурюютеся!
Якщо справа лише в терміні, то скажіть як ще можна назвати жінок, які ніде не працюють або вже на пенсії, головною роботою яких є домашні клопоти? Наприклад я знаю цілу групу таких жінок, однією з яких є моя теща. Повірте, всі вони завзяті читатчі книг (не знаю тематики, нажаль, але всі в покетах) і глядачі серіялів. Таким є їх духовне життя. Справа, на мою думку, зовсім не в зневазі. Просто цей континґент читачів напевне, мабуть найпевніше серед усіх, потрапляє в групу споживачів Донцової-Марініної.

Щодо терміну "домогосподарка", власне ставлення до нього: в період занепаду НЕПу в СРСР не вистачало робітників промисловості, а індустріалізація вже була запланована. Совнарком вигадав гарну річ - ціни поповзли вгору, платня в промислововсті лишилася сталою, через це жінки змушені були також іти на роботу до заводів, бо на утримання родини грошей чоловіків вже не вистачало. Щоб це не мало вигляд експлуатації, зробили ще й пропагативний крок - створили образи домогосподарки-утриманки і робітниці-більшовички. Всьо просто, з'явився штамп.

Давайте не будемо жертвами сувіцько-москальської пропагандистської машини. Домогосподарка, вона і є. А призирливо ставитися до неї може лише той, хто не знає що хатня робота нелегка, кропітка і одноманітна, бо сам цього ніколи не робив.

Щодо терміну "домогосподарка", скажімо в маркетнгу - то це жінка-розпорядниця сімейним бюджетом, головний покупець товарів широкого вжитку, і взагалі, рушій торгівлі. ;) І ніякого призирства!

Тарас Задорожний - 16-11-2005 у 12:17

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Городецький
Давайте не будемо жертвами сувіцько-москальської пропагандистської машини. Домогосподарка, вона і є. А призирливо ставитися до неї може лише той, хто не знає що хатня робота нелегка, кропітка і одноманітна, бо сам цього ніколи не робив.
Щодо терміну "домогосподарка", скажімо в маркетнгу - то це жінка-розпорядниця сімейним бюджетом, головний покупець товарів широкого вжитку, і взагалі, рушій торгівлі. ;) І ніякого призирства!


Дуже дякую за таку відповідь. Ви знайшли ті слова, яких мені бракувало

spark - 16-11-2005 у 12:25

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Городецький
Пане spark, а якою, на Ваш погляд, буде зацікавленість у збірках "Бібліотеки ділових шедеврів"? Хто буде її користувачем? Чи існує якась нагальна необхідність саме в перекладі українською? Гадаю, що наразі невелика. Студентам цікаво буде, насамперед через те що не треба напружуватися з перекладом, книга викладена мовою навчальної програми. Це й буде головний користувач.


Я поважаю ваш південний скепсис, я сам з півдня, але сфера вживання української ділової мови не обмежується школярами :) В Києві навіть більшість бухгалтерів пишуть звіти українською, і більш того, дуже часто не знають, як те буде російською. Те ж саме з угодами і іншими діловими офіційними паперами. Навіть розмовляючи російською між собою, термінологію використовують українську. Звучить це дуже кумедно. Якщо копати вглиб, то мова українського діловодства була розроблена ще в 20-ті роки 20-го століття. І бачте, аж коли знадобилася :) Тож ніщо не марно.

Щодо бібліотеки ділових шедеврів, то якщо не красти, є у видавців такі речі, як виняткове право видання якоюсь мовою, і зрозуміло, що права видання російською швидше продадуть російському видавництву, а не нашому.

Позаяк йдеться здебільшого про книжки з маркетингу, то старих пердунів, які вчилися за соціалізму винятково російською мовою, ви серед маркетологів не знайдете: дуже молода спеціальність. Отже, мова тут не критична, критичне ім'я автора. У видавництва, яке те все затіяло, певний позитивний досвід вже є, видання розкуповували жваво, ще й гуру якісь маркетингові до Києва на презентацію їх книжок приїздили.

Можу пояснити це на "продуктовому" прикладі. Можна довго конкурувати з тридцятьма виробниками солоних горішків, а можна створити цілком нову нішу солоних сухариків і зняти вершки, поки конкуренти не оговталися. Українське книговидання - це багато в чому створення нових ніш. Про "попсу" тут уже згадувалося, ну от вам ще одна - "ділова література".

Городецький - 16-11-2005 у 13:52

Цитата:
Оригінальне повідомлення від spark
Я поважаю ваш південний скепсис, я сам з півдня, але сфера вживання української ділової мови не обмежується школярами :) В Києві навіть більшість бухгалтерів пишуть звіти українською, і більш того, дуже часто не знають, як те буде російською. Те ж саме з угодами і іншими діловими офіційними паперами. Навіть розмовляючи російською між собою, термінологію використовують українську. Звучить це дуже кумедно. Якщо копати вглиб, то мова українського діловодства була розроблена ще в 20-ті роки 20-го століття. І бачте, аж коли знадобилася :) Тож ніщо не марно.

О, пане spark, щодо вживання ділової української на тлі розмовної російської я б міг багато чого розказати! :rolleyes: Позаяк живу в такім оточенні. Ну, Ви самі земляк, маєте розуміти.

Справа, на мій погляд, дещо в іншому. Най навіть всі бухгалтери складають звіти саме українською і не знають російських відповідників багатьом термінам, але ж вони використовують українську наче церковно-слов'янську, або як лікарі латину. Тобто ті всі вирази українською для них є нічим інакшим як фаховими жарґонізмами. Враховуючи відсутність будь-якої посередньої культури української мови у тих самих бухгалтерів, слухати їхні розмови трошки моторошно. Ну, може й ... кумедно. Те саме, є таке відчуття, і з діловими паперами.

Добре пам'ятаю книжки на столі одного головного бухгалтера (не літнього зовсім ще чоловіка) - підруник "Бухгалтерский учёт" і "Русско-украинский словарь бухгалтерских терминов". І мій пан бухгалтер із сумлінням відмінника долав ще одну "перепону", яку йому підсунула на його робочому шляху каверзна держава. :( Звичний для нього процес.

Безумовно, наші студенти і школярі - наше майбутнє. З'являться фахівці з набором базових знань державною мовою, врешті мовою, якою їх робочий процес і буде вестися. Хочеться надіятися, що ті фахівці не матимуть мовного порогу, і зможуть мислити мовою своєї роботи, щоб виконувати її! Інакше матимемо збіговисько "тлумачів свячених текстів", для яких слова підручників звучать як тарабарщина чарівника. Для прикладу можна поглянути на випускників так званих "курсів" двох- або трьох-місячних, на цих володарів кольорового вцяцькованого папірця ("диплома") ... :mad:

От знову про "якби": якби регламентовано було щоб кандидат на вакансію складав іспит з державної, та щоб державою було регламентовано, тоді б це було найкращим чинником природнього добору фахівців серед дипломовласників і гарним стимулом вдосконалювати свій рівень мовлення.... Тоді б мабуть і не виникало у російськомовних питання "зачем?" вчити українську ...

Здається звучить дещо жорстокувато ... Хоча, а що робити? Ліберальність чи національна свідомість?

tysovska - 28-11-2005 у 15:15

Цитата:
Віктор Ющенко підписав Указ про створення Національної ради з питань культури і духовності, як дорачого органу при Президентові України.

Відповідно до Указу основними завданнями Національної ради є розробка пропозицій з питань формування та реалізації державної політики у сфері культури і духовності, сприяння відродженню самобутності українського народу як важливого фактора утвердження єдності та міжнаціональної злагоди в суспільстві, сталого розвитку України, створення її гідного іміджу у світовому співтоваристві.

Головою ради призначений народний депутат України, директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України Микола Григорович Жулинський.

Також президент доручив Кабінету Міністрів України подати у двомісячний строк проект загальнодержавної програми дій щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства, в якій передбачити конкретні заходи, спрямовані, зокрема, на вдосконалення законодавства у цій сфері, розвиток національного кінематографа, видавничої та архівної справи, створення умов для ефективної діяльності історичних і культурних центрів, пов'язаних із життям та діяльністю видатних діячів культури, науки і мистецтва, національно-визвольною боротьбою, іншими найважливішими подіями в історії українського народу, на активізацію відповідних наукових досліджень, видання спеціальної енциклопедичної, довідкової, науково-популярної та іншої літератури, створення у столиці України та великих культурних центрах музейних комплексів та виставкових залів, спорудження пам'ятників борцям за свободу і незалежність України, на активізацію міжнародного співробітництва України, насамперед з ЮНЕСКО.

Повний текст Указу можна подивитися у розділі "Нормативна база".

(Джерело - е-Куфер)

Звісно, дорадчий орган - це не зовсім те, що ми хотіли, але - хоч перший крок...

tysovska - 11-1-2006 у 16:28

Інтерв'ю з Іваном Малковичем "В Україні 70% публічних ЗМІ і книговидання повинні бути українською мовою"
Цитата:
І.Малкович: Знаю, що Президент скликав Національну раду з питань культури, але ми тільки раз збиралися. Вона існує на папері за указом Президента, але в дійсності вона ще не діяла. Правда, мушу сказати, що вперше за все існування видавництва А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га держава до мене звернулася, щоб закупити книжки для бібліотек (хай дві з гачечком тисячі, але добре псові муха, як то кажуть).
<...>
Треба зробити так, щоб до дітей на сході України доходила українська книжка чи благодійним способом, чи яким іншим. Можливо - створити мережу книгарень... Адже мільйони українських дітей виростають без української книжки. Це – трагедійно. Вони дуже багато втрачають і тому треба зробити, що українська книжка пробилася на схід і щоб не була такою дорогою на фоні дешевих (бо завозяться “по-чорному”) російських книжок. Треба думати, як урівноважити ситуацію.

Зробити все відповідно до перепису, який показав, що приблизно 70% населення вважають українську мову рідною. Отже, і в публічних ЗМІ і в книговиданні повинен бути десь такий же відсоток українською мовою, адже перепис населення – чи не найточніший державний документ.

Щоправда, у цій статті Малкович фактично не дає власної програми розвитку українського книговидання, але ті речі, які він озвучує, треба знати всім.

Ярема П. - 11-1-2006 у 19:20

Цитата:
З 1 вересня 20% іноземних фільмів у кінотеатрах та прокаті будуть дублювати державною мовою.

Відповідну постанову ухвалив на своєму засіданні Кабінет Міністрів, повідомив у середу віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко.

"Уряд встановив квоту обов’язкового дублювання, озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів, які розповсюджуються для показу в кінотеатрах, публічного комерційного відео та домашнього відео в Україні", - зазначив віце-прем'єр, повідомляє прес-служба Кабміну.

За словами Кириленка, "йдучи на зустріч представникам дистрибуції та прокату, уряд ухвалив рішення, відповідно до якого квоти на дублювання, озвучення чи субтитрування українською мовою будуть запроваджуватися поетапно".

"З 1 вересня 2006 року це буде не менше 20% від загальної кількості копій по кожному фільму; з 1 січня 2007 року – не менше 50%; і з 1 липня 2007 року – не менше 70%", - зазначив він.

Згідно з постановою, озвучення або субтитрування державною мовою повинно здійснюватися на фільмокопіях в оригінальній мовній версії.

Віце-прем’єр наголосив, що таке рішення є необхідною передумовою для початку формування повноцінного національного кінопростору та розвитку українського кінематографу.

Українська правда




ЄС! Ну нарешті якісь кроки і в цій галузі!

tysovska - 11-1-2006 у 19:46

Мені оце сподобалося:
Згідно з постановою, озвучення або субтитрування державною мовою повинно здійснюватися на фільмокопіях в оригінальній мовній версії.
Тут уже не вдасться англійський фільм просто субтитрувати, бо ж ніхто не піде дивитися :lol:

tysovska - 2-2-2006 у 15:01

Цитата:
У Верховній Раді відкривається Форум книговидавців
Українські книговидавці планують у перший день роботи останньої парламентської сесії відкрити в українському парламенті книжкову виставку. У такий спосіб письменники та видавці хочуть привернути увагу законодавців до проблем української книжки.

Повністю замітка на Освітньому порталі

tysovska - 8-2-2006 у 14:02

Цитата:
...розпочався форум видавців у Верховній Раді, ініційований громадською організацією «Форум видавців» та видавництвом «Зелений Пес». Президент Львівського форуму книговидавців Олександра Коваль висловила сподівання, що ця акція, зокрема, могла б допомогти створенню книжкового лобі в українському парламенті депутатів так на триста. Насправді скидається на те, що принаймні за нинішнього депутатського складу не буде такого лобі навіть у складі тридцяти народних обранців. Окрім голови Верховної Ради (не міг же він бути байдужим – усе-таки на правах господаря), увагу до події продемонструвало не більше десятка депутатів. Спікер, незважаючи на особисту зацікавленість справами книжними, на звичку, за його словами, щотижня (!) бувати на Петрівці, не зміг, схоже, переконати навіть членів своєї партії надати більшу перевагу книжкам, а не відвіданню буфету.

Уся стаття - тут

Ярема П. - 9-2-2006 у 00:59

Цікаво, скільки політиків зараз щось читає з художньої літератури? Складається враження, що всі заангажовані тільки особистими сптавами (читай - виборами), і, можливо, читанням закопроектів, та і то виглядає на то, що інтерес до останніх проявляється тільки під час ще однієї судової тяганини, де стараються підігнати наші скомпоновані на базі радянської конституції положення. Та і справа, можливо, і не в них, а в вихованні ними їхніх дітей. Вся та політична карусель крутиться в Києві, і нехай мене переконують чим хочеш і як хочеш, я ніяк не можу назвати Київ україномовним містом. Тому логічно, що дітиска їхні українську книжку бачили тільки в школі на уроках в обов'язковій програмі, і все.

tysovska - 9-2-2006 у 14:57

Ще одна стаття "з приводу":
Цитата:
...на власні вуха мені довелося чути, як директор видавництва “Факт” Леонід Фінкельштейн бідкався, мовляв, прийшло четверо депутатів і купили вісім книжок. До речі, двоє з них – поет Володимир Цибулько і літературознавець Микола Жулинський...

Повністю читайте тут

tysovska - 17-2-2006 у 09:45

Цитата:
У Єханурова нарешті взялися за книжки

www.ПРАВДА.com.ua, 16.02.2006, 17:26

Вперше за роки незалежності України книговидавців і їх поширювачів буде підтримувати держава.

"Сьогоднішня велика нарада направлена на те, щоб з'ясувати ситуацію у видавництві країни і внести пропозиції, направлені на його підтримку", - сказав віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко в четвер.

За його словами, наразі книжковий ринок України на 90% контролюють російські компанії, а тираж випущених український книг складає в середньому 1,2-1,3 книги на людину (середньоєвропейський рівень - 12-14 книг на людину).

"Введення протекціоністської політики направлено і на підтримку розповсюджувачів книг", - сказав він.

"Основна увага буде приділена законодавчим змінам", - відзначив віце-прем'єр перед нарадою з представниками міністерств і керівниками українських видавництв.

Як повідомив президент Української асоціації видавців Олександр Афонін, книговидавці очікують від держави вирішення питання насичення галузі фінансами, створення умов для продажу українських книг, у тому числі, шляхом розширення мережі книгарень.

Як повідомила прес-служба Кириленка, одним з підсумків наради стало створення при віце-прем'єрі громадської колегії книговидавців.

tysovska - 20-2-2006 у 11:26

Цитата:
...Де взяти свіжі бізнес-ідеї, щоб успішно продавати саме книги, а не шоколад, саме в Україні, а не в Росії чи Франції, саме зараз, а не на початку 1990-х? Це запитання ще важливіше, ніж інше: де знайти початковий капітал для реалізації цих ідей? Хоча і без другого, хоч як покрути, нікуди не рушиш. Але проблема в тім, що перше більшість вітчизняних видавців узагалі благополучно пропускає.

Непогана стаття у "Дзеркалі тижня" - ФОРУМ ВИДАВЦІВ У ВР: ПІКНІК НА УЗБІЧЧІ ВЛАДИ

Captivitas - 20-2-2006 у 12:46

Цитата:

Президент постановив створити на території Василівського району Запорізької області національний природний парк "Великий Луг". Площа земель національного природного парку 16756 гектарів.


Докладніше:
http://www.versii.com/newss.php?pid=68796
http://www.mignews.com.ua/articles/196156.html
http://www.liga.net/news/177858.html

tysovska - 21-2-2006 у 15:29

Цитата:
Утім, на щастя, у нашій культурі — не без героя. З дедалі більшою активністю роль паротяга реформ у культурі, зокрема і гуманітарній царині, загалом перебирає на себе профільний віце-прем’єр В.Кириленко. Його зусиллями недавно політика знову торкнулася культури, щоправда, знову так і не перетворившись на культурну політику. Йдеться про славнозвісну постанову Кабміну №20 від 16 січня 2006 року, що вносить суттєві зміни до порядку розповсюдження і демонстрування фільмів.
/.../
Вийшов якнайсправжнісінький базар. Торгашество культурними правами і свободами, маніпуляції на ґрунті прав малого бізнесу і захисту національних інтересів. Погрози законних репресій проти тих, хто зневажатиме закон, і шантаж судом щодо правочинності постанови як такої. Не маю сумнівів, що самих фігурантів таке визначення може й обурити. Втім, як іще можна назвати, приміром, репліку Леся Танюка, голови профільного комітету ВР, — «Якщо дистриб’ютори й кінопрокатники не зможуть знайти спільної мови з українськими реаліями, то вони підуть у небуття, а замість них в Україні з’являться нові дистриб’ютори»? Або погрозу Михайла Соколова, голови Асоціації сприяння розвитку кінематографа в Україні, подати на Кабмін до суду за «порушення конституційних прав на розвиток російської мови і мов національних меншин». Ці висловлювання прозвучали на круглому столі, зібраному Асоціацією.
/.../
Нагадаю, цим впродовж останнього року займається і, приміром, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення: доступними їй методами — коли пряником, а коли й батогом — намагається змусити теле- і радіоканали виконувати закон про квоту в ефірі національного продукту і перекладу зарубіжного продукту державною мовою. І найпоказовішим прикладом (про нього не можуть не знати і наші герої) є, безперечно, телеканал «Україна», який в різні способи до останнього доводив принципову неможливість свого переходу на державну мову: несприйняття глядачем, падіння рейтингів, фінансові втрати, відсутність кваліфікованого перекладу, ведучі, котрі не володіють мовою, і, врешті-решт, звісно, порушення прав російськомовних жителів Донбасу… Знайомі аргументи, чи не так? І тільки під загрозою втрати ліцензії ТРК «Україна» за 18 днів довела частку україномовного продукту у своєму ефірі до 98%, про що з гордістю звітував на черговому засіданні віце-президент телеканалу. Зауважмо, ані про падіння рейтингів, ані про економічні втрати, ані навіть про неякісні переклади чи погану мову відтоді не йшлося… Подібну ситуацію переживали і переживають усі вітчизняні телеканали, і це переконливо розвінчує міф про несприйняття аудиторією української мови.

Уся стаття Плекаймо мову. Кіно зачекає

Городецький - 21-2-2006 у 18:28

tysovska, от якби того батогу, та побільше, та не лише для телеефіру ...
Плекаймо мову, пряники зачекають.

tysovska - 22-2-2006 у 09:16

еге ж :D

Порівняльна таблиця програм виборчих блоків

tysovska - 27-2-2006 у 15:36

Комуністична партія України
Заборонимо безпідставне знищення житла і соцкультпобутових об'єктів, продаж гуртожитків разом з їхніми безквартирними мешканцями, виселення громадян без надання житла.
Зупинимо процес розколу України. Створимо умови для повноцінного культурного розвитку усіх націй і народностей, що проживають в Україні.
Припинимо пропаганду культу наживи, жорстокості, насильства, пияцтва і розбещеності.
Захистимо моральні та духовні цінності українського народу.
Партія регіонів
Підтримка всіх національних мов і культур, що складають духовну скарбницю України. Кожний з нас є унікальним. Ми різні - на Півночі й Півдні, Заході й Сході. Це наша сила, основа процвітання, а не підстава для розбрату і конфронтації!
Блок Наталії Вітренко
"Народна опозиція" Реформи за рецептами Міжнародного Валютного фонду (МВФ) знищують національну економіку, трудові ресурси, спотворюють наші духовні і культурні цінності. По суті, проводиться політика геноциду народу України.
Тільки в Союзі з Росією і Білоруссю можливе відродження промисловості, сільського господарства, науки, культури і духовності, забезпечення суверенітету України.
У ЄС Україну очікує масове безробіття, духовне і культурне рабство.
Ми наполягаємо на виході України з МВФ. Ми захищаємо східнослов'янську цивілізацію і канонічне Православ'я.
Будуть запропоновані спеціальні програми для подолання проблем розвитку відпочинку та туризму в Криму і Закарпатті .
Блок "Наша Україна"
Освіта, наука, культура, духовність стануть головними чинниками національного розвитку та добробуту людей. Вчитель стане основою середнього класу.
Єдності України – так! Молодь виховуватиметься з любов'ю до України, її історії, культурних традицій. Ми на сторожі національного культурного простору.
Держава гарантує пріоритетне фінансування культури і соціальне забезпечення її працівників.
Пануватимуть міжконфесійний мир, злагода. Партнерські відносини між державою і релігійними організаціями сприятимуть духовному, моральному здоров'ю.
Ми забезпечимо відродження села, створення достойних умов життя селян, розвиток мережі закладів культури, медицини, соціальних послуг, дитячих садків, шкіл.
"Народний блок Литвина"
добиватиметься:
піднесення суспільної ваги інтелекту, культури, мистецтва, ролі інтелігенції – насамперед її подвижницької регіональної частини – у забезпеченні духовного відродження, проривів в історичному розвитку;
запобігання конфліктам на релігійному ґрунті, створення умов для діалогу церков і культур, поваги до всіх мов, збереження культурної спадщини та самобутності національних меншин;
удосконалення книговидавничої справи, створення економічних умов для її стимулювання;
безумовного гарантування права людей на інформацію та вільного розвитку засобів масової інформації;
очищення інформаційного простору від жорстокості і насильства, низькопробних ерзаців, які видаються за зразки сучасної культури.
реальній державній підтримці сільських систем освіти, охорони здоров'я, культури, забороні закриття об'єктів соціального призначення, повному відшкодуванні державою витрат господарств на створення соціальної інфраструктури;
"Блок Юлії Тимошенко"
Місія українського народу - відбудувати суспільство вищої моралі, де гармонійно поєднуватимуться особиста свобода, захищеність та достаток.
Людина не існує сама по собі, - своїми знаннями, культурою, рукотворним середовищем кожен з нас зобов'язаний іншим людям.
Ми зупинимо пропаганду жорстокості та моральної розбещеності, зрівняємо статуси закладів духовної та світської освіти. Об'єднаємо зусилля держави, громадянського суспільства і релігійних конфесій у боротьбі проти безпритульності, алкоголізму та наркоманії, СНІДу, проституції та злочинності. Програми з цих проблем будуть підтримуватися коштами бюджету.
Ми створимо якісне суспільне телебачення та радіомовлення.
Соціалістична партія України --
Виборчий блок: "Блок Бориса Олійника та Михайла Сироти"
Державна підтримка розвитку української культури, духовності, фундаментальної та прикладної науки
Сприяння розвитку культур національних меншин, що проживають в Україні
"Опозиційний блок НЕ ТАК!" --
Український Народний Блок Костенка і Плюща
ставить своєю метою перетворити Україну в Державу вільних і заможних громадян, в державу, в якій поважаються українська мова, історія, культура, традиції; підтримується українське виробництво, підприємництво і фермерство; гарантуються права,свободи і безпека особи за кращими європейськими зразками.
На селі будуть розвиватися культурні та освітні центри.
КУЛЬТУРА – самобутня, національна, європейська.
Набуде розвитку національне мистецтво, народна творчість, українські традиції, фолькльор, популяризація кращих зразків світової культури.
Держава забезпечить розвиток культури шляхом створення національного кінематографу, українського книговидавництва, розбудови мережі музеїв, публічних бібліотек, осередків культури в усіх населених пунктах України.
Партія "Віче"
Головний пріоритет на найближчі 10 років державної політики і спрямування бюджетних коштів – просвітництво: освіта, культура, інформатика.
"Громадянський блок ПОРА-ПРП"
Головним пріоритетом гуманітарної сфери мають стати інвестиції в людину, її здоров'я, інтелектуальне й духовне збагачення. Головними принципами розвитку мають стати багатоваріантність підходів до шляхів самореалізації і задоволення потреб людини. Багатоваріантність базується на тому, що кожна людина, соціальна група, етнос є унікальними, мають свої унікальні потреби і знаходяться в унікальних умовах. Відповідно, кожен з цих суб'єктів повинен мати можливість для найповнішого розкриття свого потенціалу, стартуючи з різних позицій.
Усі члени суспільства повинні мати право на безкоштовну невідкладну та базову медичну допомогу, базову освіту та можливість доступу до безкоштовної вищої освіти, доступ до необхідної інформації. Але при цьому кожен громадянин повинен мати вибір якості і обсягу послуг та шляхів самореалізації в соціокультурній сфері відповідно до своїх потреб та можливостей.
У той же час суспільство і держава мають стимулювати розвиток тих соціокультурних інститутів, які забезпечують стабільність країни, її виживання і самовідновлюваність. До таких інститутів належать мова, традиції і культура української нації та національних меншин, родина, фундаментальна наука та інноваційна діяльність, громадська та універсальна освіта, мистецтво, релігія.
Партія патріотичних сил України
В основі громадянського суспільства - християнські та гуманістичні цінності, національні, народні традиції. Через духовний і фізичний розвиток особистості – до суспільної справедливості і добробуту. Підсилення ролі Церкви в українському суспільстві.
Майбутня держава має орієнтуватися на збереження і розвиток національної культури, захист національних економічних інтересів, захист кожного громадянина.
Освіта, наука та культура повинні стати пріоритетами національної політики України, бо саме вони є основою для зростання країни, невичерпним джерелом покращення рівня духовного та матеріального добробуту громадян.
Збереження історичної культурної спадщини, традицій та вироблення на цій основі сучасного розуміння духовних та культурних цінностей, може забезпечити гармонійний розвиток суспільства та поступ нації.
Блок НДП Європейський вибір України
свобода та справедливість, світова культура, демократичні традиції.
- суттєве поліпшення фінансування освіти, науки і культури шляхом збільшення бюджетних видатків і залучення позабюджетних асигнувань;
Партія Зелених України
Зелені за впровадження Державної програми відродження історично-культурної та природної спадщини, за збереження природного і культурно-історичного довкілля.

Уся стаття - на Майдані

Кирило Стеценко

tysovska - 12-4-2006 у 08:59

Інтерв'ю про книжку «Стратегії культури України»
Цитата:
Якщо на питання "Хто ти, навіщо, куди йдеш і що тобі треба?" нема відповіді – нація автоматично вимирає. Це шлях смерті. Фактично, кризовий та стратегічний менеджменти – це те, що нам зараз треба, і ця книга писалася в такому полі усвідомлення проблем і з такими завданнями. Вона на три чверті є з менеджменту – це пошук механізмів та стратегій досягнення цілі або подолання кризи, – а одна четверта – це пошук базових цінностей, заради яких треба боротися...

(На питання, чи давав він цю книжку читати тодішньому міністру культури пані Білозір)
Ні. Принципово. Хоча я її дуже люблю. Проблема в тому, що треба давати тому, кому треба давати, а не кому можна. Для того, щоб читати мою роботу, треба мати певний рівень підготовки. Музична освіта не дає того рівня розуміння. Співачка не має такої освіти. І ще. Ця книга ніколи не буде передана людям з міністерства культури, адже це міністерство – омана. Воно займається утриманням матеріальної бази культури – будівлі, працівники, обладнання – і все.

Книжка написана в активному стилі, але це дуже стислі формулювання. Після Кириленка цю книгу отримало ще кілька знакових осіб, які є на тих посадах і мають той рівень інтелекту, який дозволяє їм як зрозуміти, так і використовувати цю інформацію. Наприклад, Віталій Шевченко, Микола Жулинський...

Джерело
На жаль, інтерв'ю мало інформативне стосовно власне головних положень книжки «Стратегії культури України».

tysovska - 19-7-2006 у 08:42

Стаття про Британію у "Дзеркалі тижня":
Цитата:
Усі іноземці, котрі приїздять до Великої Британії, вражені, наскільки серйозно сини Альбіону ставляться до проблеми збереження історичної і культурної спадщини своєї країни. <...> У Великобританії, безперечно, найважливішою і найвпливовішою організацією в галузі охорони пам’яток є так званий національний траст. <...> Національний траст не отримує урядових коштів, а має у своєму розпорядженні пожертви від окремих осіб та комерційних організацій. Трапляється так, що національний траст згадують у заповітах. Але основний дохід — кошти, отримувані від членів національного трасту, які сплачують за одну людину 40 фунтів стерлінгів щороку (60 євро або 75 дол.) чи 73 фунти стерлінгів (105 євро або 135 дол.) за сім’ю. Членство дає право відвідувати місця, які належать трастові, до цього додається корисний довідник і часопис про роботу трасту, що виходить друком регулярно. Усе це, вважають організатори, сприяє залученню членів трасту до діяльності з охорони і збереження історичної та культурної спадщини країни. Деякі люди у вільний час працюють на благо національного трасту — чистять канали, прокладають шляхи, обслуговують відвідувачів історичних місць і будівель, збирають кошти на місцевому рівні. В Англії, Уельсі та Північній Ірландії організація налічує 3,5 млн. членів. У Шотландії є свій національний траст, а також, як відомо, своя юридична система. Тобто національний траст має неабияку підтримку. І ця підтримка не залежить від політичних уподобань. Саме тому майже неможливо уявити собі ситуацію, щоб парламент виступив проти волі цієї структури.
<...>
Податкові послаблення – дуже важливий механізм залучення як багатих меценатів, так і простих людей. Наприклад, у Великобританії кожна людина, яка отримує зарплату або пенсію, сплачує прибутковий податок — від 20 до 40%. Якщо я вирішу платити за членство, скажімо, в національному трасті або в організації «друзів» (за спеціальною схемою, що називається «подарункова допомога»), ці організації (а вони мають благодійний статус) можуть звернутися до податкових органів і отримати 28 пенсів на кожен фунт стерлінгів, який я їм заплатив. Ця сума приблизно дорівнює тому податку, який я заплатив, заробляючи свій фунт стерлінгів. Для національного трасту це вкрай важливо. Я за своє членство у трасті заплатив цього року 68 фунтів стерлінгів, а траст у результаті одержить 87 фунтів стерлінгів. А членами ж його є мільйони людей...

От цікаво, наскільки перспективним таке може бути в Україні? Я останнім часом ходжу під враженням від затоплення останніх козацьких порогів - пам'ятаєте, на maidan.org.ua був заклик писати листи Президенту? От я написала й отримала відписку, що "ми з'ясовуємо" - а уряд постанову про затоплення тим часом уже прийняв :(

У Москві закрили українську бібліотеку

tysovska - 5-12-2006 у 12:22

Цитата:
У центрі столиці РФ з невідомих причин припинила свою роботу бібліотека української літератури, відкрита на початку 2006 року.

Починаючи з вечора 28 листопада й до ранку 1 грудня, на дверях бібліотеки висіло оголошення, у якому йшлося про її закриття у зв'язку з перебоями з електрикою. У п'ятницю оголошення зникло, а охорона бібліотеки всім відвідувачам говорить, що "бібліотека зачинена на ремонт".

Разом з тим, одержати офіційні коментарі з приводу припинення роботи бібліотеки не вдалося.

1 грудня ж біля будівлі Бібліотеки, розташованої на Трифонівській вулиці в Москві, пройшов черговий пікет учасників молодіжного руху "Місцеві", які виступали проти діяльності цього закладу в Росії. Причина, як заявляють у прес-службі молодіжної організації, проста - "ця бібліотека веде свою діяльність під пильним оком радикалів з УНА-УНСО, а у фонді цієї бібліотеки перебувають сотні книг антиросійського змісту". У пікеті брали участь близько 30 молодих людей.

Раніше, активісти "Місцевих" направили лист мерові Москви Юрію Лужкову з вимогою перевірити ідеологічну складову діяльності бібліотеки.
Джерело

Єдину ніжинську книгарню ліквідовують

tysovska - 28-3-2007 у 15:57

Цитата:
До Міністерства освіти та науки України
27.03.2007
Шановні добродії!
Хочемо звернути увагу всіх, від кого це залежить, на неприпустиму ситуацію, що склалася довкола книжкового магазину «Освіта», який знаходиться в м. Ніжині (Чернігівська обл.) за адресою площа Леніна, 1, тел. (04631) 2 33 47.
На сьогоднішній день це – єдина книгарня в місті з населенням 80 тисяч чоловік. Але, як відомо, Ніжин – це місто, яке має статус університетського і де знаходиться один із найстаріших та найшанованіших вищих навчальних закладів України – Педагогічний університет ім. М. Гоголя. В зв’язку з цим щонайменше третину населення міста складають студенти очної та заочної форми навчання. Потрібну для себе літературу вони мають змогу придбати тільки в книгарні «Освіта». Крім того, «Освіта» – єдина книгарня не лише в Ніжинському районі, а й на Чернігівщині, в асортименті якої – 95 % українських книжок, у тому числі – творів сучасної української художньої літератури. Через те по літературу до Ніжина їздять спеціально із довколишніх сіл та сусідніх районів.
На базі книгарні «Освіта» та за ініціативою її колективу в Ніжині з листопада 2004 року регулярно відбуваються творчі зустрічі читачів із сучасними українськими письменниками. Вони користуються популярністю в студентів, працівників університету, освітян міста та просто книголюбів. Таким чином, книгарня «Освіта» стала єдиним унікальним осередком популяризації українського друкованого слова, що особливо важливо для працівників системи освіти.
Проте, як нам стало відомо, у травні поточного, 2007 року, цю єдину в університетському місті книгарню можуть ліквідувати. Формально це відбудеться після того, як у колективу завершиться термін оренди приміщення. В продовження оренди колективу категорично відмовлено. Це виглядає тим більш дивно, що приміщення підпорядковане Педагогічному університету. До того ж, колектив вистояв у часи, коли в країні масово закривалися книжкові магазини. Тепер пропонується провести оренду на конкурсній основі. Що, знову ж таки, є лише формальним приводом для ліквідації книгарні: адже книжкова торгівля не прибуткова, тому колектив «Освіти» програє будь-якій конкурс – завжди знайдеться той, хто заплатить більше за можливість користуватися приміщенням у самому центрі міста з більш як тисячолітньою історією.
Оскільки Ніжинський Педагогічний університет ім. М. Гоголя – не приватний навчальний заклад, а знаходиться в системі Міністерства освіти та науки України, просимо докласти максимум зусиль для того, аби колективу ніжинської книгарні «Освіта» дали можливість працювати за фахом поза всякими конкурсами і, таким чином, зберегли в одному з найстаріших університетських міст єдину книгарню.

Андрій Кокотюха, письменник
Ірен Роздобудько, письменниця
Лариса Денисенко, письменниця
Юрко Покальчук, письменник
Анатолій Дністровий, письменник
Олесь Ульяненко, письменник, лауреат Шевченківської премії
Елеонора Сімонова, директор видавництва «Нора-Друк»
Костянтин Клімашенко, директор всеукраїнської мережі книгарень «Книжковий Супермаркет»
Михайло Ватуляк, директор гуртівні «Книжкові джерела» (Львів)
Микола Кравченко, «Книгарня видавців» (Київ)

Джерело

Книгорозповсюдження карається законом

tysovska - 28-3-2007 у 16:19

Вибачте, але наводжу мовою оригіналу.
Цитата:
...Издание первого тома музыкальной энциклопедии (и еще целого ряда книг) было подарком президиума НАН Украины к 85-летию института. Но ни один экземпляр не появился на полках книжных магазинов или библиотек. Путь к ним преградило подписанное Виктором Януковичом постановление Кабмина номер1180 от 28 июля 2003 года о платных услугах, которые могут предоставлять бюджетные научные учреждения. В перечне платных услуг — распространение научных изданий. Это широкое понятие, включающее в себя и продажу, и передачу в библиотеки, и дарение. Органы контроля считают: поскольку в данном случае институт издает энциклопедию за государственные средства, он не имеет права распространять ее по собственному усмотрению — эта процедура тоже должна быть профинансирована из бюджета. А в бюджете на это денег не предусмотрено. Причем соблюдение этого пункта постоянно проверяется. Однажды тот же институт издал академический труд «Украинские думы». Не пытаясь нарушить запрет, издатели решили раздать по экземпляру хотя бы авторам. Но пришли проверяющие из ГлавКРУ и сразу спросили: а где весь тираж? Пришлось просить авторов, чтобы вернули книжки в хранилище.

По сути, упомянутый документ вкупе с отсутствием бюджетных средств на книгораспространение стал преградой между научной и научно-популярной литературой, а также периодикой и читателем. Государство не имеет возможности выполнять коммерческие функции книгораспространителя, а розничная сеть государственной книготорговли практически ликвидирована. Представив себе, какое множество нужной стране литературы фактически попало под бессмысленный запрет, действия чиновников можно назвать просто антигосударственными.

Повністю - тут

От цікаво - це бюрократичний маразм чи антидержавна політика?

Ярема П. - 14-6-2007 у 10:19

Політика....

А от цікава стаття http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/06/13/24068/
Цитата:

“Пролетарська Правда” (ч. 152) та московські “Известия” (ч. 153) надрукували телеграфне повідомлення з Харкова з 7 липня (1927 p.), в якому переказано зміст нового закону про права національних мов в Україні, виданого совітським урядом.

Закон… містить у коротких рисах такі норми: мови всіх національностей, що проживають в УСРР, є рівноправними. Всі громадяни мають право користуватися своєю рідною мовою, а державні органи, на бажання громадянина, мають провадити з ним зносини його рідною мовою.

Усі офіційні зносини та внутрішнє діловодство державних установ повинні провадити українською мовою на всій території УСРР, за винятком національно-територіяльних адміністративних одиниць, відокремлених для обслуговування національних меншостей, що проживають компактною масою; в державних установах цих національних одиниць мовою для офіційних зносин і для внутрішнього діловодства являється мова тієї національної меншости, яка в даній одиниці складає більшість населення… Судочинство в судових установах повинно переводитися на українській мові, виключаючи національно-територіяльні одиниці, де суд провадиться мовою національної меншости…

У початкових школах наука провадиться на рідній мові; але обов’язковими предметами навчання у всіх школах визнаються: українська мова, українознавство і російська мова. У школах, на робітничих курсах наука провадиться також рідною мовою учнів, у професійних школах, крім тих, що обслуговують національні меншості, наука провадиться українською мовою. Наука у вищих школах (ВУЗ-ах) повинна провадитися українською мовою… Учителі, викладачі, професори та співробітники всіх наукових закладів та установ УСРР мусять володіти мовою, що нею викладають у школі…

Державні орґани в національно-територіяльних одиницях повинні вживати мову місцевої національної більшости; усі службовці повинні володіти цією мовою, а також українською. Зносини між національно-територіяльними одиницями провадяться на мові національній або на українській. Забороняється приймати на державні посади службовців, що не знають української мови, а в національних одиницях – мови місцевої національної більшости.

Закон встановлює карну відповідальність за порушення його приписів. “Співробітників, які не вжили відповідних засобів, щоб вивчити українську мову чи мову відповідної національності, а також тих, що виявили негативне ставлення до українізації, звільнятимуть в адміністративному порядку без попередження та без виплати вихідної платні”.

Отакий зміст прийнятого совітським урядом закону… Вже з’явилися коментарі й пояснення до нього: т. Затонського на російській мові в ч. 153 “Известий” і Ол. Борського в ч. 153 “Пролетарської Правди”.


Далі два цікаві коментарі
Цитата:

Цікаве пояснення щодо мети нового закону подає т. Затонський російському читачеві… т. Затонський пише таке: “Нам приходится не просто обеспечивать равноправие, не только содействовать развитию национальних культур отсталых масс меньшинств, но проводить так называемую украинизацию, т. есть специальные мероприятия, содействующие развитию культуры большинства населения”… “Мы можем и должны требовать, чтобы служащие, обслуживающие интересы населения, владели языком большинства этого населения. И здесь известная доля принуждения для тех, кто желает служить народу, допустима и неизбежна. В остальном закон тщательно охраняет права неукраинских национальностей”.

Ми навели уривки з обох коментарів, щоб показати безсторонньому читачеві, що совітська державна політика завжди виявляється у двох обличчях: одне – тихеньке, скромненьке, зрадницьке, підле – звернене до Москви, а друге – в комуністичному “осіянні” гордо, побідно підняте – звернене до українського народу; одне в багні повзає перед Москвою, друге – брудним чоботом наступає на горло українського народу…


А надруковано це все в
Цитата:

“Тризуб”, Париж, 1927, №33

УКРАЇНА – ЗОНА КУЛЬТУРНОГО ЛИХА

tysovska - 1-11-2007 у 09:24

Цитата:
Неотоплені бібліотеки, зотлілі музейні цінності, закриті книгарні, екскаватори на історичних пам’ятках, бездомні художники, рейдерські атаки на галереї, розкрадені кіностудії, зруйновані кінотеатри, хмарочоси посеред історичних центрів, навала іноземного кітчу…

Це – Україна ХХІ століття. Це – наше сьогодення і майбутнє наших дітей.

І це – прямий наслідок злочинних дій та злочинної бездіяльності української влади усіх рівнів.
<...>
Усіх, хто хоче і не боїться бути почутим, ми закликаємо зібратися 30 листопада на Надзвичайні збори “Україна – зона культурного лиха”.

УКРАЇНА – ЗОНА КУЛЬТУРНОГО ЛИХА