Форум Рідного Міста

Українська культура - житиме чи таки знищать?

Надія Баловсяк - 14-4-2006 у 11:46

Хочу поділитись із шановним панством своїми ЖЖ-дописами по сабжу.

В якісь моменти здається, що українська культура, література, українська інтелігенція як поняття - приречені. Вимирають як мамонти. Просто за останні два тижні було декілька ніби-то незначних випадків, які потроху капали, пробиваючи у мене в голові думку про національний занепад, а ці посилання зверху буквально добили.
...
В магазині української книги (так, в спеціалізованому! магазині української книги!) продавець зі мною спілкується російською. Я її прошу запропонувати мені останій роман Лариси Денисенко, а вона мені пропонує "Забавки з крові та плоті" (!!!). Гаразд, дайте мені книгу Оксани Забужко про помаранчеву революцію. Продавець перепитує двічі, врешті решт розводить руками. Нова книга пані Оксани стояла за спиною пані продавця. На другій сторінці книги написано "15 текстів про помаранчеву революцію"... Цікаво, вони хоча б розгортають ці книги? Розпитавши продавців про останні романи Наталки Очкур і Ірен Роздобудько, я побачила лише здивовані очі і мовчання. Продавці книги. Професіонали.
...
Відвідини чернівецької “Букви” буквально шокують

Минулого разу гостинні дівчатка взялись шукати для мене книги Юрія Полякова (самі напросились). Вони мене декілька раз перепитали, чию саме книжку я шукаю, нарешті привели мене до якоїсь полиці, і ми разом знайшли там… книги Тамари Полякової.
В дитячому відділі я попросила другу частину “Володаря кілець” (“Властелин колец”). “В нас немає “Володаря кілець”, зате є весь “Гаррі Потер” (логіка продавців більш ніж дивує). Насамкінець мене спитали, що б іще я хотіла у них придбати. Попросила вияснити, що у них є з книг Фредеріка Бегбедера. Дівчина вирішила здивувати мене рівнем обслуговування і запропонувала пошукати у базі даних (на полицях ми не знайшли). Прізвище автора я повторила тричі, після чого мене спитали – це два слова чи одне.

Сьогодні ті ж самі приязні дівчатка спитали, що я хочу купити. Я назвала вже точну назву – Фредерік Бегбедер “Windows of the World”. Дівчина не почула і сказала – “як, як? Не пригадую, ось у нас є книги Рея Бредбері” (ви відчуваєте, яке бажання запропонувати щось інше? Юрій Поляков aka Тамара Полякова, “Володар кілець” aka “Гаррі Потер”, Фредерік Бегбедер aka Рей Бредбері, яка, власне кажучи, різниця?! адже це все (страшна таємниця): КНИГИ!). А потім, коли я повторила назву, вона уточнила – “це щось про комп’ютери?” (Windows – це лише про комп’ютери, так, я розумію…)

Не менш весело вибирала Леся (донька) собі книги. “Володар кілець” друга частина нарешті з’явилась у магазині, Леся попросила другу частину. Нам принесли першу. Леся: “Я це вже читала, нам потрібна друга”. Нам принесли. Третю. Знову прийшлося завертати дівчаток-продавців.

Щодо української літератури, яка є у “Букві” – так на це просто боляче дивитись. На ту нещасну поличку, на якій знайти щось нове нереально.
А з іншого боку, невже так багато людей у них запитують про нові романи? Мої колеги, викладацтво, інтелігенція (!!!), не читає зовсім. Не дивиться кіно, не ходить до театру, на концерти. Може у мені живуть якісь дикі уявлення про сучасну освітню інтелігенцію (на старе визначення - професура), але часто я шокована. Це люди, які ніби-то виховують студентство. Чи слова "ніби-то" у попередньому реченні головні? У колег немає часу? Ха-ха-ха! Мені не можна казати, що у когось немає часу, я в це просто не вірю.

Часом здається, що Чернівці - уже не ті. Особливо після того, як я почула, що свою останню програму "Пікардійська терція" (яка у мене сьогодні цілий день крутиться по колу у WinAmp) презентувала у Києві, Львові, Івано-Франківську і Тернополі. Захід мінус Чернівці. Чернівці не ті ще й тому, що за весь весняний концертний сезон у місті проходить лише один вартий уваги концерт, і то - далеко не кожного року. А театр перетворився на місце проведення конкурсів краси і урочистих зборів. У Чернівцях проблема купити книгу, яка вже рік як продається у Києві та Львові. У нас проблема знайти навіть у прокаті сучасне кіно. Саме це мене вбиває у моєму місті, а зовсім не відсутність роботи чи перспектив, через яку багато моїх друзів і знайомих виїхали.

Перепрошую за таке довге повідомлення. Занадто наболіло.

Городецький - 20-4-2006 у 12:41

На мене, даремно Ви так бідкуєтеся. Особливо про Чернівці. Чи Вам розповісти про Дніпро, щоб легше стало від порівняння? ;)

В усьому місті з населенням 1,5 млн. душ, я, корінний мешканець, знаю лише 1 (одну) пристойну крамницю де можна придбати українську книгу - "Білокнижник". Ще два намети на "книжці" - і всьо, спеціялізація на "українстві" скінчилася! І не в тому справа, що комусь недовподоби українські видання, чи якісь збочення ментальности дніпровців не дозволяють сприймати українську книгу. Ні, суто прагматичний підхід, нема попиту - нема пропозиції на ринку.

А чому нема? Бо ті, хто дотикався до українства письмового через творчість Тичини і Сосюри, давно не сприймають український друкований продукт як якісний і їх не перевпевнити. А молодь читає лише СМСи і повідомлення на екранах банкоматів. Не модно читати.

А Ви кажете "інтелігенція не читає"! Ну, власне я про них не знаю, себто я є інтелігентом лише дуже поверхньо. Але, гадаю, читає. Читає попсу і новомодні тупі "бестселлери" штибу "Коду да Вінчі". І доки не стане модно розважатися саме українською читанкою, доти матимемо таку глобалістську інтелігенцію, та й решту також. А наразі українство має вигляд втаємниченої секти україно-бібліофілів, зі своїми "масонськими" ідеомами, авторами, цілями. Вони скуповують мізерні наклади українських книжок, діляться захватом чи відразою до твору, бува паруються. Щоб, часом, Вас не образити, це я про себе написав.

А про неякісне обслуговування, я Вас прошу! Най Вам інтелігентність не заважає стати в третю позицію і ласкавим голосом запитати менеджера, будете завжди праві, бо ж магазин існує не для продажу, а для купування! Як економіст Вам кажу.

І про погоду: Українська культура вже не жива, вона померла! І її намуміфіковане тіло охороняють жерці-українофіли, вони створи з неї традицію, або культ. Культ - утиснена форма культури. Жерці дбають про тіло культури, повсякчас переінакшуючи його під власні уподобання, і марять, марять майбутнім поклонінням культурі, її визнанням за верховну сутність. Тож, не перейматеся занадто! Жартую.

Олексій Мачехін - 20-4-2006 у 15:43

2 Надія Баловсяк
В чиєму перекладі ви читаєте Володаря Перстнів?

Demyan - 20-4-2006 у 17:18

Тут радше не українська культара а фак продавців, я вже писав про таке але в магазинах побутової техніки.

Оксана Кутейко - 20-4-2006 у 18:59

Професія не мае значення. Таку ж саму неграмотність можна спростерігати не тільки у книжковому магазині.

Приклад з власного життя. В Бориспольському аеропорту проходжу таможню. Парубок з злим лицем питае куди лечу.
"В Амстердам", - віповідаю.

"А шо там будеш робити?"

"Пересадку до Лондона."

"А в Лондоні?"

"Лечу в Бостон."

Парубок мовчить, а потім видае: "Я питаю КУДА летиш з Лондона?"

"В Бостон." - відповідаю я здивовано...

Ця епопея продовжувалася б довго, якби я не сказала, що лечу з Лондона в Штати. Прикро, що навіть таможенники не знають світовоі географіі.

Про пригоди у ПриватБанку я вже змовчу. Такоі, вибачте, наглоі тупості, не спостерігала вже давно.

Таке враження, що Украіна у свому копіюванні західноі культури наслідуе не плюси, а мінуси. Сучасних дівчат цікавлять стильні зачіски, а хлопців круті машини. Не модно бути начитаною, інтелігентною людиною, знати не тільки про свое рідне, а і про чуже...

На рахунок книжок - читати треба все, не зациклюватися на Симоненку, чи Стельмаху, а і "масонські демони" для загального розвитку не завадять.

Hanor Narasson - 20-4-2006 у 19:53

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Оксана Кутейко
Професія не мае значення. Таку ж саму неграмотність можна спростерігати не тільки у книжковому магазині.

Приклад з власного життя. В Бориспольському аеропорту проходжу таможню. Парубок з злим лицем питае куди лечу.
"В Амстердам", - віповідаю.

"А шо там будеш робити?"

"Пересадку до Лондона."

"А в Лондоні?"

"Лечу в Бостон."

Парубок мовчить, а потім видае: "Я питаю КУДА летиш з Лондона?"

"В Бостон." - відповідаю я здивовано...

Ця епопея продовжувалася б довго, якби я не сказала, що лечу з Лондона в Штати. Прикро, що навіть таможенники не знають світовоі географіі.

Про пригоди у ПриватБанку я вже змовчу. Такоі, вибачте, наглоі тупості, не спостерігала вже давно.



Ну, це майже як в "бородатому" анекдоті:
- Ван тікет ту Даблін, пліз.
- Куда, блін?

Надія Баловсяк - 21-4-2006 у 17:52

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій
2 Надія Баловсяк
В чиєму перекладі ви читаєте Володаря Перстнів?



Я не читала "Володаря Перстнів", бо не люблю фантастику. Моя дитина читала перші дві частини українською, далі їй просто не сподобалось, чи не доросла.

"Гарі Потера" - очевидно, всього - українською.

rost - 21-4-2006 у 20:49

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Оксана Кутейко
Професія не мае значення. Таку ж саму неграмотність можна спростерігати не тільки у книжковому магазині...

В Бориспольському аеропорту проходжу таможню...

Прикро, що навіть таможенники не знають світовоі географіі.

Оксана Кутейко - 21-4-2006 у 21:07

митниця :(

забуваю по трохи.