сумна - 22-3-2010 у 21:25
21 березня, у день весняного рівнодення, щороку відзначається Всесвітній день
поезії.
«Відзначення цього свята було встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО.
Поезія, як зазначено в ухвалі, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші
духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї
якнайширшу громадську увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати
можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в
основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам,
які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова. Цей день,
вважає ЮНЕСКО, повинен сприяти створенню в засобах масової інформації
позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого
людям».
Що означає поезія сьогодні – хто його зна…
Ми всі починаємо з дитячих віршиків, а згодом, намучившись із запам’ятовуванням
віршів шкільної програми, більшість набувають стійкої відрази до поезії і більше
ніколи до неї не повертаються. І це мабуть нормально.
У кожного свій слух на поезію. Але, на відміну від музики, поезії важче пробитися
до слухача.
Про себе можу сказати, що не належу до фанатів поезії. Дуже багато віршів, які
трапляють на очі, відразу ж відношу до розряду графоманських і навіть не роблю
зусиль дочитати до кінця, що мабуть же ж неправильно. Для мене важливі формальні
ознаки вірша, тобто щоб були ритм і рима. А якщо вже верлібр, то щоб це не була
просто проза, замаскована під вірш поділом на рядки…
Поділіться, будь ласка, своїми думками – що для вас є поезія.
Наостанок – кілька сучасних віршів з літературного сайту «Гоголівська академія»
(gak.com.ua).
Наталя Дьомова (Вірлена)
Рівняння з трьома невідомими
x =
От тільки не треба чергових святих констант:
Константи - відносні, а я нескінченність-мінус.
Мій шлях – від нуля. Ніби я ще кудись подінусь,
Довічних питань і довічних старань адресант.
у =
І знаєш, я стала зла. Мені не діждати раю.
Пряма – занадто жорстока, коли дотичних нема.
І я не люблю людей – я надто їх добре знаю.
А більше за все – бо достоту така сама.
z =
І в цій ілюзії від кімнати
Я «ікс» невизначених витрат –
Мене забули намалювати
У цій системі координат.
Сергій Татчин
Зачот
Зайти у web – що вийти з webу!
Чи я не з тими, чи не той?
Господь на цифру пише небо.
А небо – так собі: ацтой.
Кошерні хмари вже не з вати,
А оцифровані в нулі –
Їм віртуально цілувати
Давно гламурний край землі.
Там все поділено на слоти,
й розтиражовано в ЖЖ –
від інтернетної голоти
тебе ніхто не вбереже.
Там Gasenwagen [повен йаду],
А кожен другий – псевдоfriend.
Я сам [коли вертаю z Саду]
На ранок – nic, під вечір – brand!
Щоnetні мандри довші й гірші:
потужний traffic валить з ніг.
Іду направо – пишу вірші,
наліво – каменти в днівніг.
Я многабукаф ніасіліл!
Я двох епох один screenshot!
Я просто soft в чужому тілі.
Exit.
Бувайте.
Аффтар жжот!