Куточок книгомана. Новинки книгоіндустрії.

Ця тема присвячена для людей, які полюбляють читати та й для тих, для яких читання - певний ритуал Тут ви зможете ознайомитись з літературними новинками на будь-який смак та вподобання.

Ян Пауль Гінріхс. Lemberg-Lwow-Львів.

Ян Пауль Гінріхс. Lemberg-Lwow-Львів. — Київ: Видавництво Олексія Жупанського, 2010
Жодне місце в Європі не відображає трагедію ХХ сторіччя глибше, ніж місто Лемберґ, Львув а нині – Львів. Завдяки географічному положенню та етнічному складу воно зазнало майже всі ті фатальні потрясіння, що ми їх нині вважаємо основними моментами історії минулого сторіччя. Свідчення дев’яти письменників лягли в основу книжки, серед них Й. Рот, А. Дьоблін, З. Герберт, А. Загаєвський, С. Лем, О. Ґранах, Б. І. Антонич, О. Ват, Ю. Віттлін.

Дмитра Чорного «По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець ХІХ – початок ХХ століття)»

Монографію присвячено дослідженню історії міст лівобережжя України наприкінці ХІХ ― на початку ХХ століття. Головну увагу приділено особливостям зростання населення, станової, статевої, вікової та національної структури жителів міста, розвитку промисловості, кредитно-фінансової мережі, торгівлі, взаєминам міст із державою та земствами, формуванню бюджетів, поліпшенню комунального господарства, процесам становлення самосвідомості мешканців міст в контексті процесів модернізації. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, вчителів, краєзнавців та усіх, хто цікавиться історією України.
http://litakcent.com/2010/01/21/po-livyj-bik-dnipra-problemy-modern...

Ліна Костенко. «Берестечко»

Історичний роман Ліни Костенко «Берестечко» - це книга про одну з найбільших трагедій української історії - битву під Берестечком.

Написана ще в 1966-67 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій ХХ століття - і після поразки 60-х, і в безвиході 70-х, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х.

Протягом цього часу з конкретної поразки під конкретним Берестечком тема цього роману переростала у філософію поразки взагалі, в розуміння, що «поразка - це наука, ніяка перемога так не вчить», а відтак і в необхідність перемоги над поразкою.

Перемога над поразкою - основний філософський і психологічний код цього твору.

Художнє оформлення Сергія Якутовича та диск із записом Петра Бойка творять разом з романом у віршах неповторний мистецький синтез, доповнений глибокою аналітикою - статтею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко та статтею Володимира Панченка про «Берестечко».

Ліна Костенко. Берестечко. К.: Либідь, 2010. – 232 с.

Т. Педан «Характер за зовнішністю»

Т. Педан. Характер за зовнішністю (психологічний практикум). НІКА - ПРІНТ. 2009, - 330 с.

В книзі викладені основні поняття й розробки спеціалістів-соціоніків для практичного використання тим, хто цікавиться психологією і тим, хто просто хоче краще знати людей.

Це: структура психіки, описана за моделлю-А, характеристики соціонічних типів, рекомендації, як керувати собою, знаючи сильні і слабкі сторони, щоб мати добре самопочуття, бути впевненим у собі і реалізувати свій потенціал. Довідаєтесь, як реагують на стрес люди певних типів і які негативні риси проявляють у несприятливих умовах. І, головне - візуальний метод визначення типів, який, при вмінні ним користуватися, дає точний результат.

«Дефект генерації» Юрія Бабічина

Юрій Макаров. «Геній місця»

Мова йде про молоду сім’ю, в якій, як це зараз часто спостерігається, чоловік глядить дитину, а дружина тяжко працює.

Стосунки подружжя художника і бізнес-леді круто замішані на політичних подіях, що відбуваються в країні. Додайте сюди швейцарських родичів, що несподівано з’являються в житті головного героя і пов’язані з цим кримінальні розборки, карколомні повороти у почуттях, клопоти з дитиною і матимете захопливий мікс про життя-буття інтелігентної родини початку ХХІ століття.

Костянтин Москалець. «Досвід коронації»

Українському читачеві вперше пропонується найповніший прозовий доробок Костянтина Москальця – справжнього майстра сучасної української літератури.

До книги ввійшли найкращі його твори – роман «Вечірній мед», повість «Досвід коронації» і знамениті оповідання та есеї «Споглядання черешні», «Дев’ять концертів», «Сполохи» і «Нові сполохи», «Людина на крижині» та «Місяць милування місяцем».

Автор відомих поетичних та есеїстичних книг, популярних пісень і найзнаменитішої з них – «Вона» у виконанні «Плачу Єремії», письменник-філософ і самітник на зразок Германа Гессен, Костянтин Москалець живе і творить у с. Макіївка біля Батурина, щоразу дивуючи своїх шанувальників самобутніми творами.

«Інший вид»

Алла Сєрова. «Інший вид»
Ця історія починається просто: після закінчення першого курсу студенти-філологи Запорізького університету вирушають y фольклорну експедицію до Закарпаття.

Але планове збирання фольклору перетворюється на зіткнення з таємницями, упирями й… темною водою. Щоправда, молоді люди зустрічають і нових друзів: Золтана та Хенхенет. Згодом з’ясовується, що одна з дівчат ще до від’їзду знала про те, з чим їм доведеться зіткнутись…

«Постаті епохи»

Олекса Підлуцький. «Постаті епохи»
В книзі «Постаті епохи» проаналізовано життя, діяльність та здобутки семи видатних політичних лідерів минулого століття - Папи Римського Івана-Павла ІІ, Віллі Брандта, Давида Бен-Гуріона, Леха Валенси, Александера Дубчека, Урго-Калева Кекконена та Олексія Косигіна.

«Постаті епохи» з одного боку, є логічним продовженням попередньої книги автора «Постаті ХХ сторіччя», яку видавництво «Дух і літера» видало в 2007 році, з іншого - абсолютно самостійним твором. Усі герої цієї книги вирішували надскладні питання. Нині, коли Україна все ще перебуває в пошуках визнаного загальнонаціонального лідера, деякі аналогії з видатними діячами минулого видаються особливо цікавими.

Наталка та Олександр Шевченки. «Привид у Домі Гукала»

Пригоди, які нам доведеться пережити в цій книжці разом із Командою Мрії, по-справжньому небезпечні. Не лише сучасні злочинці, підступні викрадачі заморського птаха, а й моторошні примари з минулого опиняються тут на шляху четвірки «мрійливих» друзів та їхнього безстрашного поросяти Кабачка. Проте юні сищики мають на те раду: здоровий глузд, почуття гумору і… завжди дієвий метод провокації.

Та успішно розкрити заплутану справу - це, як то кажуть, півділа. Головне ж - навіть із переможеним супротивником повестися по-людськи. Саме так завжди чинять герої «дивних детективів» Наталки та Олександра Шевченків.

Знайшла цікаву рецензію на "Привид у Домі Гукала". Наталка сміється, що то якась ода, а не рецензія, але я також читала цю книгу - дуже сподобалося, хоч я давно вже не дитина. На жаль.
http://folk.in.ua/intempesta/weblog/9473.html

"У полоні стереотипів" Євген Баран

У книзі порушено стільки різноманітних тем соціального, морально-етичного, політичного, психологічного, історичного, національного, літературного та іншого плану, що їх можна було б розгорнути не в один десяток прозових текстів.

«У полоні стереотипів» – це мозаїка, фрагменти авторського світобачення і світовідчуття, життєвого досвіду і реакції на реалії буття індивідуального, суспільного і літературного плану. Автор переконаний: «Живемо, мов роботи, механічно відраховуємо свій час, тільки іноді зупиняємося, зачепившись за чиюсь смерть… Одне слово, живемо за стереотипами, живемо у стереотипах, саме життя зводячи до стереотипу»

Євген Баран — відомий прикарпатський літератор, голова обласної організації Національної спілки письменників, автор літературно–критичних есеїв, монографії з історії української літератури, перекладач польськомовної поезії.

Ірен Роздобудько.
«Перейти темряву»
«Перейти темряву» - нове творіння письменниці, трилер про маніяка та його невинних юних жертв... Він не кат - він дослідник, і він дуже хоче знати, що відчувають ці прекрасні метелики з відірваними крильцями... Потішні, вони кумедно повзають та звиваються, намагаються злетіти і не розуміють, чому не виходить...

На 154 сторінках захопливого роману - долі десятків тисяч українок, що їх продали у рабство за кордон та змусили працювати повіями. І не всі повертаються з неволі, бо лиш одиницям вдається ...перейти темряву.

Ірен Роздобудько. Перейти темряву. Харків: Фоліо, 2010. – 154 с.

Ліндо, щиро вдячна за новинку! Була в книгарні "Є" більше години і не зауважила, що в Ірен Роздобудько нова книга вийшла.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко Ліндо, щиро вдячна за новинку! Була в книгарні "Є" більше години і не зауважила, що в Ірен Роздобудько нова книга вийшла.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко Ліндо, щиро вдячна за новинку! Була в книгарні "Є" більше години і не зауважила, що в Ірен Роздобудько нова книга вийшла.

Прошу. Та Катерина має рацію - напевно, її ще немає в книгарні. Цього четверга була презентація в Національній парламентській бібліотеці, я звідти й дізналася.

Юрій Смолич «Прекрасні катастрофи»

Чудове володіння словом, насичена, барвиста мова, енциклопедичні знання, цікавий, карколомний сюжет – здавалося, цей письменник мав стати класиком фантастичної та пригодницької літератури, українським Жуль Верном чи Гербертом Веллзом. Однак радянська система, особливо в 1930-х роках, невблаганно «ламала» найталановитіших, що відобразилось і на художній якості двох інших частин трилогії – письменник ніколи більше не писав у цьому жанрі. Але саме цей роман – навіть через майже століття по виходу у світ – продовжує цікавити юних читачів. Справдешня класика жанру!

Сама ще не читала цієї книги, але в "Книга.ua" чула, що він придумав це для того, щоб звернути увагу читача на плин часу та на послідовності подій, які відбулись

Юрій Шаповал. Україна в добу «Великого терору»: 1936–1938 роки

Читачеві пропонуються документи і матеріали, друковані вперше. Шокуючі події тих років викладені в протоколах допитів звинувачуваних осіб, свідченнях заарештованих, протоколах очних ставок, вироках у справах окремих осіб, відомостях про ліміти на арешт, наказах, циркулярах, виступах керівників НКВС та інших документах.

В книзі вперше оприлюднено структуру і кадровий склад керівників НКВС України та його територіальних підрозділів по кожній області з указанням прізвищ, посад та ін. відомостей про осіб, які вершили долі невинних людей.
Книга — результат величезної пошукової роботи, багаторічних особистих напрацювань колективу авторів-упорядників, головою редакційної колегії є відомий історик і публіцист Юрій Іванович Шаповал.

Створюючи книгу, автори добували документи зі справ, що зберігаються у Києві в Галузевому державному архіві Служби безпеки України та його регіональних відділеннях, у Центральному державному архіві громадських об’єднань України у Києві та інших архівах.

Тож спираючись на унікальні архівні джерела, автори-упорядники розкривають такі основні аспекти теми, як мотиви, основні напрями, наслідки репресивних акцій, що здійснювалися в добу “єжовщини”: як саме втілювалася в життя технологія терористичної політики, хто були виконавці антигуманних вказівок центральної влади, якою була мотивація їхньої поведінки та дій, у чому вони були відносно самостійні, а в чому – безжальними виконавцями безжальних директив. Саме тому значну увагу приділено відомим і маловідомим чекістам, структурі та складу НКВС України, тобто показано роль цих людей як провідників антилюдяної політики.

Книга потрібна і варта уваги істориків, політологів, усіх, хто цікавиться історією України.

Через брак коштів книга вийшла невеликим накладом, тому вже сьогодні її можна вважати бібліографічною рідкістю.

Іван Ющук. «Троє на Місяці»

Як можна поєднати граматику і фантастичні пригоди юних українців на Місяці? Виявляється, зі скрутного становища й у космосі можна вийти переможцем, коли дбати про друга і пам’ятати про силу рідного слова.

Та коли ви поринете в карколомні пригоди трьох друзів – не забудьте разом із ними розв’язувати граматичні задачі, щоб збагнути, про що мовиться у важливих шифрованих повідомленнях. Тим паче, що ті таємничі письмена ще не раз вам у житті знадобляться – найперше на іспитах і тестах з української мови.

Спогади про Павла Загребельного

У книзі зібрано спогади про Павла Загребельного відомих українських письменників, критиків, мистецтвознавців — Володимира Яворівського, Михайла Слабошпицького, Анатолія Дімарова, Валентини Запорожець, Олега Чорногуза, сина письменника — Михайла Загребельного — тих, хто добре знав і працював багато років поспіль поряд із цією видатною людиною.

«Ніхто не має права мовчати, а надто письменник. Це моє кредо, я сповідував його все життя. Я не шкодую, що я так жив — чесно та справедливо. Оце все, що я мав вам сказати. Все решта написано в моїх книжках.» У цих словах — увесь Павло Загребельний. (1924–2009) — Майстер Слова, письменник від Бога, автор романів «Роксолана», «Я, Богдан», «Тисячолітній Миколай», «Розгін», «Диво», «Брухт» та багато інших, у яких відбилася майже вся українська історія — від сивої давнини до наших днів.

Д.Табачник, В. Воронін. «Вбивство Симона Петлюри»

Новинка:
Дослідження істориків Дмитра Табачника та Віктора Вороніна присвячене одному із найбільш резонансних політичних замахів XX століття – вбивству колишнього голови Директорії УНР Симона Петлюри.

Воно досі викликає суперечки чи був убивця головного отамана Шолом Шварцбард месником–одинаком, чи за ним стояли радянські спецслужби? Залучаючи велику кількість архівних документів, свідчень сучасників подій, праць зарубіжних та діаспорних істориків. Автори ретельно аналізують різні версії щодо терористичного акту, судовий процес, який став одним із найвідоміших в історії права, а також безпосередньо пов’язане з ним питання про відповідальність петлюрівського уряду за масові єврейські погроми.

Табачник Д.В., Воронін В.М. Вбивство Петлюри; художник-оформлювач Є.В. Вдовиченко. – Харків: Фоліо, 2010. – 120 с. – (Знамениті події історії України).

Михайло Головатий "Книга про 200 вулиць"

Райнер Марія Рільке. «Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе»

Євгенія Кононенко. «Бабусі також були дівчатами»

Історія Мукачівського замку в архівних документах

В ужгородському поліграфцентрі «Ліра» світ побачив науково-популярний історико-краєзнавчий нарис про Мукачівський замок «Паланок».
Видання під назвою «История Мукачевского замка (в документах)» стало результатом творчої співпраці директора Державного архіву Закарпатської області, кандидата історичних наук Михайла Делегана та мукачівського краєзнавця, журналіста, члена-кореспондента Української академії геральдики, товарного знаку і логотипу Олексія Філіппова.

Овіяний легендами і бойовою славою Мукачівський замок, що є пам´яткою архітектури XIV-XVIII століть всеукраїнського значення, був предметом дослідження не одного науковця і краєзнавця. Та унікальність цього видання полягає у тому, що у книга написана на середньовічних хроніках і літописах, текстах архівних документів ХІV-ХХ ст., половина з яких (понад 20 першоджерел) вперше винесена на широкий загал. Переклад документів з латинської, чеської, словацької, польської, болгарської та української мов здійснив Олексій Філіппов, з угорської – Йосиф Бартош.

Як розповів Михайло Делеган, про Мукачівський замок вийшло багато книг, серед яких і дві змістовні праці його вчителя історика Михайла Трояна. Але все рівно в силу певних обставин багато залишилося невідомого, трапляються неточності і перекручення. Тому автори і взялися за дослідження архівних документів. Вперше у книзі подано документи не уривками, а повним текстом. Видання поки що побачило світ російською мовою і в чорно-білому форматі, але вже викликало зацікавлення читачів, адже фортеця вважається однією з найвідоміших туристичних принад краю. Не очікували такої кількості дзвінків з усієї України з приводу даного дослідження. В майбутньому планується випуск книги українською, угорською та англійською мовами з кольоровими ілюстраціями та з доповненнями. Багато цікавих документів про «Паланок» міститься у архівах Праги, Відня і Будапешта, тільки треба час, щоб їх опрацювати».

Книга присвячена пам’яті дослідників історії Мукачева – Тиводару Легоцькому, Яношу Балогу, Йозефу Янковичу, Михайлу Трояну та розрахована на широке коло читачів, краєзнавців, екскурсоводів, учителів, студентів та туристів.

Повноти сприйняття 128-сторінковому виданню надають малюнки й гравюри замку ХVІІ - початку ХХ ст. та фотографії 1883-2008 років.
http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2010/07/19/100514.html

Ж. М. Ґ. Ле Клезіо. "Потоп"

Роман «Потоп» нобелівського лауреата 2008 року Жана Марі Ґюстава Ле Клезіо було написано ще за тих часів (1966 р.), коли молодий автор довіряв власній інтуїції та енергії пошуку не менше, ніж свідомості. Читачеві, відповідно, теж потрібно сприймати цей твір найперше інтуїтивно. Як поезію, скажімо.

Ж. М. Ґ. Ле Клезіо. Потоп: роман / Пер. із франц. Г. Чернієнко. – Київ: Вид-во Жупанського, 2010
http://litakcent.com/2010/07/07/sjurrealistychni-dzerkala-zhmglk.ht...

У світ виходить антологія снів українських письменників

Ірена Карпа. «Жовта книга»

Юрій Іздрик. “АМ. ТМ. Як досягти безсмертя в домашніх умовах”.

Юрій Іздрик. “АМ. ТМ. Як досягти безсмертя в домашніх умовах”. – Х: Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2010. – 314с.

І знову Юрій Іздрик вкладає до рук своєму читачеві містично-фантасмагоричний кубик Рубика. Роман у новелах, кожна з яких має закінчений, але залежний від попередньої сюжет, зітканий за принципом пастки для свідомості. Коли цікаво зрозуміти незрозуміле, химерне, ба, навіть, абсурдне…

http://vsiknygy.net.ua/review/6214/

Презентація нової книги Ігора Мельника «Довкола Високого Замку» із авторської серії «Львівські вулиці і кам’яниці»

8 вересня 2010 р. м. Львів, проспект Свободи, 7, КНИГАРНЯ «Є» (початок о 18.00)

Видана у 2010 р. львівським видавництвом «Апріорі» книга Ігора Мельника «Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова» є збіркою урбаністичних есе про Жовківське передмістя – історичну дільницю Львова – її мешканців, вулиці і кам’яниці та інші особливості цієї частини міста.

У цій книзі читач може ознайомитися з північною частиною Львова, колишнім Жовківський передмістям, яке розташоване довкола Високого Замку й поширюється на колишні приміські громади Знесіння, Замарстинів, Збоїща, Клепарів, Велике та Мале Голоско, включені до меж міста в ХХ сторіччі. Описані також прилеглі села та містечка, здавна пов’язані з життям Королівського столичного міста Львова – Брюховичі, Малехів, Дубляни, Запитів…

Книга “Довкола Високого Замку шляхами і вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова” є продовженням авторського проекту “Львівські вулиці і кам’яниці”. Прологом до цієї серії, що має вийти у світ протягом 2009–2012 років, стала книга “Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини” (Львів: Центр Європи, 2008). У 2009 р. вийшла книга про львівський Новий Світ, а у 2010-му – книги про Жовківське та Личаківське передмістя.
http://www.ri4.lviv.ua/poster.php?id=226

Андрій Содомора. Сльози речей. – Л.: ЛА «Піраміда», 2010

Вочевидь, Андрій Содомора ступив уже на ту межу, коли його серця торкнулось Вергілієве: «Є-таки сльози речей, і що смертне – торкається серця». Мотив минущості і тлінності в новій книжці письменника – наскрізний. Перші кілька новел просякнуті ностальгійним відчуттям плинності й незворотності часу. «Таки не ввійти нам удруге в цю ж річку», – повторює за древніми автор. Бо ж «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та», як милозвучно сказав інший автор. І тільки «пам’ять серця, тендітна нитка, що в’яже нас із вічністю, намагається повернути безповоротне – перелітну мить з її настроєм, барвами, звуками». Барви, звуки та настрої й зібрано під обкладинку з назвою «Сльози речей». Збираючи солоні краплини, автор подає їх у вигляді «новел, образків, медитацій», хоча новел як таких у книжці нема. Є новелістичний настрій, атмосфера, є притаманне новелі згущення фарб і очуднення (оті «странные вещи предметов»), але досягається все те за допомогою гри світла й тіні. Це якщо не приставати на думку, що внутрішні стани, передані через предмети зовнішнього світу (образи), також становлять сутність новели.
http://litakcent.com/2010/09/09/svitlo-i-tlin.html

Walter Scott The Hills of Killearn (Пагорби Кіллеарна)

"Мати все" Люко Дашвар

Довгоочікуваний четвертий роман найтиражованішої письменниці України Люко Дашвар під назвою «Мати все» вийшов друком у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля». Перший наклад твору склав небачені для сучасної української літератури – 15 тисяч екземплярів і, як зазвичай буває з книжками письменниці, – це тільки початок.

Цієї осені Люко Дашвар представляє широкій публіці свій четвертий роман «Мати все». Історія професорської доньки, у якої було все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, вдосталь грошей – ідеальне життя. Але – «багаті теж плачуть». Підступ і брехня – ось на чому «авторитарна» мати побудувала родинну ідилію. Назва «Мати все», як і назви усіх книжок Дашвар, що побудовані на грі слів, мають неперевершену властивість з ювелірною точністю передавати захований у сюжетні лінії зміст. В основу роману письменниця поклала реальну життєву історію, яку колись побачила на одеському пляжі і в якій, переконана письменниця, багато людей побачать своє власне невигадане життя.
http://sumno.com/news/2010/09/6/maty-vse-vid-lyuko-dashvar-roman-na...

Цитата: Початково розміщене учасником Юрій Сєров

Цитата: "Мати все" Люко Дашвар Популярна на форумі видавців була книжка. Розмели все.

Угу І в книгарнях нереально знайти, обійшла з десяток і нічого.... Кажуть, з 1 жовтня можливо ця книга буде...

Кульна книженція певно!
Дві перші то були Кров з молоком і Райцентр непогані. Я зацінила!

Чотири книжки осені

Геометрія української химерності

Олесь Ільченко. Місто з химерами. - К.: Грані-Т, 2009. – 160 с.

http://www.bukvoid.com.ua/reviews/books/2010/10/16/090910.html

Олександр Ірванець. «Хвороба Лібенкрафта»

Новий роман Олександра Ірванця розповідає про уявний, хоча й доволі реальний світ.
У тому світі люди не знають творів античної літератури і дуже бояться страшної невідомої хвороби. Ця хвороба зрештою вражає і головного героя. Епідемія поширюється, страх наростає. Проте у фіналі багато людей виходять на берег річки зустріти світанок і вдивляються у далечінь. Можливо, в цьому і є спасіння?..
http://www.bukvoid.com.ua/news/weekly/2010/10/23/180705.html

Юрій Винничук. Груші в тісті

„Груші в тісті” давно вже стали бестселером, багато разів передруковувалися і перекладалися, віддавна мандрують інтернетом, але жодного разу не публікувалися в книжці. Тому цілком виправдано й стали титульним твором нової книжки автора „Дів ночі” та „Весняних ігор в осінніх садах”. Юрій Винничук знову пірнає в минулі роки і з властивим йому гумором та шокуючою щирістю описує пережите.

Відкрийте для себе шалену карусель львівського життя 1970-80-тих років.

http://litakcent.com/2010/10/08/jurij-vynnychuk-hrushi-v-tisti.html

Ґабріель Ґарсіа Маркес. "Я не збирався виголошувати промову"

Всесвітньо відомий письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року колумбієць Ґабріель Ґарсіа Маркес видав збірку своїх промов, яка стала першою працею романіста, опублікованою після шести років мовчання.

Як повідомляв ЛітАкцент, видання із назвою «Я не збирався виголошувати промову» містить у собі промови, написані з різних приводів, велику частину яких не було ні виголошено, ні опубліковано: Маркес все життя уникав публічних виступів. Свого часу на врученні премії за найкращий іспаномовний роман він зазначив, що порушує відразу дві своїх обітниці: не приймати нагород і не говорити промов. Втім, його нобелівська промова «Самотність Латинської Америки» користується заслуженою популярністю.

Першою промовою, що відкрила збірку, стало прощальне слово Маркеса, звернене до товаришів по школі в 1944 році, коли 17-річний Ґабо закінчував навчання в інтернаті в місті Сапакіра, а останній текст в збірці датується 2007 роком.

На сторінках книжки геній магічного реалізму розповідає, як і чому він почав писати. За словами Маркеса, своє перше оповідання він створив, щоб заткнути рота колумбійському романісту Едуарду Саламеа Борде, який запевняв, що в молодому поколінні немає жодного талановитого автора.

Чутки про те, що 83-річний письменник збирається відійти від літературної діяльності, вже кілька років курсують в пресі, проте, за словами самого Маркеса, зараз він продовжує роботу над романом «Ми побачимося в серпні» (“En agosto nos vemos”). Письменник поки що не готовий сказати, коли читачі зможуть побачити новий роман на полицях книгарень.
http://litakcent.com/2010/11/01/nova-knyzhka-markesa-uzhe-u-prodazh...

Презентовано повне зібрання вокальних творів Івасюка

Анна Франко-Ключко "Для тебе, тату"

8 листопада у Львові презентували спогади доньки Івана Франка – Анни Франко-Ключко "Для тебе, тату", що вийшла у київському видавництві «Ярославів Вал». У книзі зібрані оповідання, есеї, нариси, промови, статті, листи Анни Франко–Ключко.

"Це - важлива подія для Львова і всієї України. Анна Ключко-Франко – наймолодша із доньок Франка пронесла спогади про батька аж до 1988 року. Останні роки вона проживала у Торонто. Через ці спогади, як і через спогади інших дітей Франка, постає різносторонній Франко, таким яким він був. Книга, за винятком кількох матеріалів, складається з діаспорних публікацій авторки, яка свої останні сорок років прожила в Канаді. Авторську мову збережено максимально. У книзі є й питання самого життя у сім’ї, і про дружину Франка. Ця книга – це нове прочитання такої особистості як Франко", - зазначив професор кафедри теорії літератури Львівського національного університету імені І.Я.Франка, голова Міжнародної асоціації франкознавців Михайло Гнатюк.

За його словами, упорядкував цю книгу професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Михайло Шалата.

У книзі 568 сторінок. У ній багато родинних фотографій.
http://www.bukvoid.com.ua/events/pesentation/2010/11/09/083048.html

«Шалене танго» Йоанни Фабіцької

Станіслав Цалик, Пилип Селігей. "Таємниці письменницьких шухляд"

Книжка містить документальні оповіді про українських літературних класиків ХХ ст.: М.Бажана, М.Рильського, І.Кочергу, П.Тичину, О.Корнійчука, У.Самчука, Ю.Яновського, Остапа Вишню, О.Кундзіча, О.Гончара. Розвідки спираються на маловідомі факти, які автори виявили в численних архівах і записали з усних спогадів. Якщо за радянських часів біографії письменників «лакувалися» і ставали штучними та нецікавими, то в цій книзі митці постають живими людьми з повсякденними радощами й життєвими драмами, творчими успіхами та невдачами. Автори будують розповідь як захопливий детектив, розглядають різні версії, намагаючись разом із читачем проникнути в закулісні таємниці радянського літпроцесу.

Для найширшого кола читачів — усіх шанувальників українського письменства.

http://litakcent.com/2010/11/22/stanislav-calyk-pylyp-selihej-tajem...

Еріх Фромм. "Бути чи мати"

«Мати чи бути» — це перший український переклад підсумкової праці видатного німецько-американського психолога і соціолога, одного з лідерів неофрейдизму та радикально-гуманістичного психоаналізу Еріха Фромма.

Книга містить соціопсихологічний аналіз двох способів існування сучасної людини в межах принципів «володіння та буття»: егоїстичний та альтруїстичний, пасивний та активний, солідарний та антагоністичний, а також пошук виходу з кризи «суспільства тотальної відчуженості» шляхом самовдосконалення і за допомогою методики «соціальної терапії».
http://litakcent.com/2010/12/09/erih-fromm-buty-chy-maty.html

Ірен Немировськи. "Вино самотності" та Володимир Лис. "Століття Якова"

Так склалося, що ці дві книжки потрапили мені до рук одночасно. «Вино самотності» Ірен Немировськи та «Століття Якова» Володимира Лиса. На перший погляд різні, але багато в чому подібні. Якщо, закінчивши роман Немировськи, я запитав себе – в чому, власне, полягав секрет успіху цієї письменниці? – то, взявшись за новий твір «коронованого» Лиса, дещо зрозумів.

Детальніше про книги: http://litakcent.com/2010/12/13/rozdumy-pro-nezruchnosty.html

Іван Ципердюк. Подорож крізь туман: статті та есеї .

Іван Ципердюк – це хтось пов’язаний із міфічними 90-ми. Хто саме? Важко сказати. Швидше якась Метафора. Якась надія. Молодеча романтика. Впевненість, що все буде добре. Словом, те, що не відбулося як реальність…

http://www.bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/01/03/101048.html

Цитата: Початково розміщене учасником Катерина Слобода

Ліна Костенко презентувала «Записки українського самашедшого». http://bookvoid.com.ua/events/pesentation/2010/12/17/180245.html Цікава має бути книжка!

«Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років»

Книжка афоризмів Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих»

«Метафізика Карпат» Володимира Єшкілєва

Цей проект задумано, як першу спробу сучасної подачі карпатської феноменології не через «важкий» науковий текст, а в стилі туристичного путівника тими стежками загадок і недосліджених явищ, які нерозривно пов’язані з Карпатами.

Книжка має 108 сторінок, понад 150 ілюстрацій і п’ять карт-схем Івано-Франківської області з відмітками тих об’єктів, про які йдеться у книзі. Ця книжка є своєрідним путівником «місцями Сили», які століттями фіксують на території Прикарпаття і тієї частини Карпат, що знаходиться на території Івано-Франківської області.

Проте історія карпатської метафізики ще недописана. Вона й надалі потребує доповнення та завзяття ентузіастів-містиків, краєзнавців і допитливих мандрівників.

http://litakcent.com/2010/12/23/metafizyka-karpat-volodymyra-jeshki...

Сергій Жадан. «Ворошиловград»

Коли говорити про новий роман Жадана у ґендерному аспекті, то можна визнати, що це цілком чоловічий текст. Тут йдеться про бізнес і про футбол, про пиятики і бійки, про випадкові статеві стосунки і захист власної території. Ну майже тобі первіснообщинний лад! Хто сильніший – той і має право на землю, гроші, жінку.

Але герой цього роману зовсім не схожий на традиційного маскулінного «героя». Гєра, випускник історичного факультету, який відмиває гроші на політичних тренінгах, не виглядає дорослим у свої по-християнськи містичні 33, почувається закинутим у майже безвихідну ситуацію та безпорадним. Він уникає прийняття рішень, чекає, що на розв’язання проблем вкажуть самі обставини.

У цьому романі описана зміна в свідомості головного героя: від цілковитої байдужості до братового бізнесу та власної землі до прагнення взяти справу у свої руки і небажання від’їжджати. Бо спершу Гєра не розумів свого брата, казав, що той «залишився, вкопався в пагорби і відстрілювався навсібіч, не бажаючи поступатись своєю територією», не знав, навіщо йому «чіплятись за порожню землю», але через певний час ця земля перестає бути для нього порожньою.

Виявляється, саме на цій землі Гєра провів своє дитинство, втратив невинність зі старшою жінкою, яка перебирала у шафі просякнутий часом одяг. Виявляється, тут у нього є друзі, тут живуть не кожен одинцем: тут прийнято триматися разом; один за всіх і всі за одного; як вчить пресвітер: спільна вдячність і спільна відповідальність. І підтримує насправді не впевненість у майбутньому, а радше минуле, спогади, пов’язані із цією землею і цими людьми. Тому і бізнес тут ірраціональний, не підпорядкований жодним законам, опирається лишень на міцну чоловічу дружбу. Береш арматуру, взуваєш берці, коли покличуть – ідеш допомагати. Почуваєшся гвинтиком у системі, яка завдяки тобі тримається купи, і в цьому, здається, ховається уся лівизна «Ворошиловграду».

В анотації до роману написано про соцреалізм. За визначенням Великої радянської енциклопедії, це термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва, що представляє собою естетичне вираження концепції, обумовленої епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства. Але дошукатися в Жадановому тексті правдивого соцреалізму буде складно. По-перше, епоха уже давно не та. По-друге, роман не такий уже й реалістичний. Періодично робляться такі собі неочікувані кроки вбік від реалістичного стрижня сюжету: то виявляється, що гравці футбольної команди, які щойно виграли матч, поховані на міському цвинтарі; то починаємо розуміти, що чоловік, який був одружений із Тамілою, жив насправді з її сестрою Тамарою. Взагалі в цього роману занадто гострий сюжет: зовсім нереальними виглядають описи табору монгольських біженців та приватного потягу, який їздить по тупиковій ділянці залізниці; дивно стає від опису гастролей американських виконавиць спірічуелсів у Донецькому басейні, організовані начебто осередком Анархістського Чорного Хреста. І вже зовсім вар’ятськи виглядає циганський похорон, на якому виспівують:

«Слався, наш небесний Єрусалиме,

Дружби народів надійний оплот!»

Назва «Ворошиловград» також тільки вводить читача в оману. Роман названий так тому, що оповідачева футбольна команда колись перемогла команду Ворошиловграду. Себто цю назву причеплено на обкладинку як примарний трофей. Міста з такою назвою більше нема, герой навіть ніколи не був у ньому, лише описував колись листівки із ворошиловоградськими пам’ятниками на уроках німецької мови.

Мова роману насичена русизмами («поясниця», «пар» (у значенні «пара»), «металолом», «ботинок», «противно» (у значенні «гидко»), «Юрович» замість «Юрієвич») та брутальною лайкою, яка у Жадана приймається за норму і вживається не лише у прямій мові. Як і слід було очікувати, цьому роману притаманна урбаністична жорстка естетика: «небо стає схожим на томатну пасту», «темний, наче нафта, чай», «дні короткі, як кар’єра футболіста». Текст простий і приземлений, через те, мабуть, доступний, бо більшість людей в Україні направду так думають і говорять.

Радянська символіка у романі смішна і декоративна, переплетена з різними релігіями та анархізмом, натомість «соціалізм», бажання жити в комуні, подається як щось таке, що у нас у крові. Маємо ліві правила у цій хлоп’ячий грі, яка вміщає у собі бізнес і політику. Кожен сам по собі – ніщо, потрібна команда, як у футболі. І оця несамостійність, лівизна, оця надія на те, що тебе кожної миті підтримають кум, сват чи брат, вона справді в нас є, як і ненормативна лексика в нашій повсякденній мові. На жаль.
http://www.litgazeta.com.ua/node/1422

Архів розстріляного відродження: матеріали архівно-слідчих справ українських письменників 1920-1930-х ро­ків / Упоряд., передм., прим. О. й Л. Ушкалових.

Ліна Костенко. «Річка Геракліта»

«Річка Геракліта» – це міні-вибране вже друкованих та нових поезій Ліни Костенко.

Цикли природи та людського буття тут зв’язані в єдине ціле, циклічний міфологічний час та лінійний час християнства перетинаються між собою. Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну «поему» філософського осягнення Часу.

Художній коментар до поезій – оригінальні роботи Сергія Якутовича, який «транслює» таємницю буття через витончені фантазійні «портрети» пір року, які постають у символічних, містичних та неореалістичних жіночих образах.

У післямові літературознавець Дмитро Дроздовський осмислює поетичний світ Ліни Костенко в контексті європейської художньо-філософської традиції.

У доданому до книжки аудіодиску автор озвучує свою поезію про безмежжя в людині й людину в безмежжі.
http://www.bukvoid.com.ua/news/weekly/2011/02/07/155226.html

Українська Гельсінська Спілка (1988-1990 рр.) у світлинах і документах / Концепція і упорядкування О. Ткачука.

Світлана Антонишин. Закон збереження душі

Нова збірка талановитої письменниці та літературознавця з міста Броди на Львівщині Світлани Антонишин вражає від першого доторку завдяки майстерному оформленню художника Володимира Нечипоренка. На романтичній палітурці у кількох символічних речах – увесь світ: і сама, задивлена у людські душі, поетеса, і свіча-надія, що так часто присутня у її творах, і квітуча зелена липова гілка, що так пахне літом, і падаючі зорі, що віщують щастя… А ще – рожева завіса-вуаль, якою можна часом відгородитися від світу, або тільки приховати обличчя… Інші ілюстрації можна сприймати як «новий реалізм». Одна нагадує центральну площу засніжених Бродів, інша є узагальненим образом замріяної, але щасливої жінки, котра віддалено нагадує Мадонну з «П’єти» Мікеланджело, остання – наче проста кульбабка, яка от-от розлетиться своєю по світу…

Цікаво, яку мовну картину відображують кавалки:
"етнокультурний контекст функціонування", а надто
"етнолінгвістична методика побудови когнітивних дефініцій"?
Лемківську діалектну?

Цитата: Початково розміщене учасником Dmy

Цікаво, яку мовну картину відображують кавалки: "етнокультурний контекст функціонування", а надто "етнолінгвістична методика побудови когнітивних дефініцій"? Лемківську діалектну?

"Трудно називається" Якщо випаде нагода прочитати цю книгу, то намагатимусь знайти відповідь на Ваші запитання

Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдишу

Лариса Мірошниченко. «Леся Українка. Життя і тексти»

Творчість Лесі Українки - пристрасного лірика - органічно злита з її особистістю, і події її життя, до найінтимніших моментів «біографії душі», стають природ­ним, украй важливим коментарем для розуміння текс­тів, так само як тексти - ключем до її життя.

Текстологічні дослідження, у ході яких постають усе нові й нові об´єкти спостережень (події, манускрипти, епістолярій, спогади, іконографія), часом розгортаються у великі панорамні картини «життєтворчості», станов­лячи документально обґрунтовану генеалогію творів.

http://www.bukvoid.com.ua/news/kritik/2011/03/20/091303.html

Алессандро Барікко. Без крові. Така історія.

Що сильніше — війна чи любов? Що важливіше — почуття помсти, можливість покарати, або ж здатність пробачити, забути про смертельну образу? Що потрібніше людині — щось відчутне, реальне, або ж мета, якої ніколи не досягти, але заради якої варто жити?
Ці та інші питання ставить собі й читачеві майстер сучасної італійської літератури Алессандро Барікко (нар. 1958 р.). Ніна, головна героїня книжки «Без крові», усе своє життя шукає тих, хто вбив її сім’ю. Шукає і вбиває. І ось вона знаходить останнього. Але тут замість помсти приходить інше почуття… Дія роману «Така історія» починається в 1903 році, з історичних перегонів Париж–Мадрид, і закінчується в 1950-му не менш історичною гонкою «Міллє Мілья». Але перегони — це тільки фон. Головний герой роману Ультімо Паррі ремонтує автомобілі й продає роялі, кохає й воює на полях Першої світової, їде до Америки і повертається назад, узагалі робить те, що робили люди в навіженому ХХ столітті…
http://litakcent.com/2011/03/23/alessandro-barikko-bez-krovi-taka-i...

Пересопницькому Євангелію – 450!

2011 рік проголосили роком Української Першокниги, відзначатимуть 450-річчя Пересопницького Євангеліє. А село Пересопниця отримає шанс на відродження.

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/03/110315_peresopnytsya_hk...

Жадан, Крук та Лазуткін презентуватимуть поетичні «Метаморфози»

Ірен Роздобудько презентує «Мандрівки без сенсу і моралі»

«Світ малий», переконує нас відома письменниця, пропонуючи змінити навколишню картинку та відкрити двері до іншої реальності. Саме це є найпривабливішим у мандрах - перестрибувати часову прірву і потрапляти в невідоме. Варто налаштуватися на трансляційні хвилі, які охоплюють в кожній незнайомій місцевості, і тоді заговорить і каміння...

http://www.bukvoid.com.ua/events/pesentation/2011/04/01/203237.html

Наталка Сняданко. Гербарій коханців

Наталка Сняданко – доволі відомий та успішний письменницький бренд в сучасній українській літературі, тому вихід її нового роману під назвою «Гербарій коханців» став непересічною подією літературного життя країни.Колись феномен її письменства називали анти-Забужко, та її новий роман — безпрецедентне явище в українській прозі.
«Гербарій коханців», за словами автора передмови до роману Юрка Іздрика, такого ґатунку, що в українській жіночій прозі його взагалі нема з чим порівнювати. «Це не колекція любовних історій, – каже Іздрик, – а дійсно гербарій певних людських типів з дивними, часом кафкіанськими стосунками між ними».
http://litakcent.com/2011/04/04/natalka-snjadanko-herbarij-kohanciv...

Ірен Роздобудько. «Пригоди на острові Клаварен»

Вирушаючи в подорож малесенькою річкою, слід бути особливо обережними, якщо на ній є старезна дамба.

Бо в дамбі, можливо, є печера… А в печері – щонайсправжнісінька часова діра… Що чекає на допитливих п’ятикласниць, юних шукачок пригод Клаву й Рено?

Безлюдний острів, який можна назвати своїми іменами, ночівля у кроні дерева, а на сніданок – черепашача яєчня під кокосовим соусом… Та це ще не все. Адже до безлюдних островів нерідко навідуються пірати – і тоді стає по-справжньому небезпечно!

http://www.bukvoid.com.ua/news/child/2011/04/14/083314.html

«Україна In Rock» Олександр Євтушенко

Ліна Костенко “Зоря на ім’я Полин: пам’ятаючи Чорнобиль”

Ми досі не знаємо правди про Чорнобильську трагедію - Ліна Костенко
http://gazeta.ua/articles/culture/381328

Юрій Барабаш. Просторінь Шевченкового слова

Монографія Юрія Барабаша “Просторінь Шевченкового слова” містить комплексний аналіз поетової спадщини, ґрунтований на засадах структурно-семантичного та компаративного методів. Підставовими у шевченкохнавчому дискурсі книги є такі дефініції, як текст і контекст, діахронія та синхронія, знак і образ, бінарна опозиція та ін.

Праця розрахована на фахівців-філологів, викладачів і студентів навчальних закладів гуманітарного профілю, а також на читачів – шанувальників Шевченкової поезії.

http://litakcent.com/2011/05/13/jurij-barabash-prostorin-shevchenko...

Довідник-антологія «Письменники Уманщини»

Олег Однороженко «Українська еліта доби Середньовіччя»

Олексій Філіппов «40 міфів про Мукачево»

Книга для любителів пива

«Пиво і філософія»

http://www.ut.net.ua/Culture/19821

Ромен Ґарі. Обіцяння на світанку.

«Обіцяння на світанку» (La promesse de l´aube) авторства ще одного французького письменника, вельми непересічної людини й... великого майстра містифікації. І був це Ромен Ґарі. Останній написав тоді книгу, що стала - даруйте мені це хоч заїжджене, але таки влучне словосполучення - нерукотворним пам´ятником його матері. Інакше кажучи, неповторним і щемним свідоцтвом материнської та синівської любови водночас.

http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/07/01/154314.html

Барбара Космовська "Буба"

http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/07/05/071017.html

Людмила Тарнашинська. Його Величність Час / Переклад О.Тереха. – «BONA MENTE»

П. Ігнатьєв. Країни Азії: особливості культури та побуту

Неодноразово доводилося спостерігати, як під час практичних занять із країнознавства студенти розповідали про штурм індійськими військами Золотого храму, але не могли сказати, що це за споруда і де вона знаходиться; не бачили відмінностей між Гонконгом і Макао; мали досить приблизне уявлення про Монголію, Бутан чи Мальдівські острови, не наважувалися назвати найбільше за чисельністю населення місто Палестини чи її тимчасову столицю. Подібна ситуація викликана не тільки тим чинником, що в Україні існує незначна кількість країнознавчих праць, присвячених азійській проблематиці. Справа у тому, що українські і російські дослідники намагаються охопити в одному науковому виданні з обмеженим обсягом країни практично всіх континентів, роблячи при цьому диспропорційно часті наголоси на Європі, а вітчизняні праці з країнознавства загалом присвячені таким питанням, як особливості географічного положення, демографічний і природно-ресурсний потенціал, внутрішня і зовнішня політика великих і середніх країн континенту. Водночас поза увагою більшості авторів залишаються доволі цікаві факти, огляд яких дасть змогу гармонійно доповнити вже наявний у країнознавстві матеріал, розширити уявлення читачів про специфіку повсякденного життя країн Азії. Наприклад, у запропонованій книзі розглядаються особливості історії становлення міст Гонконг і Макао, нумерології в Китаї, мистецтво будівництва перших хмарочосів світу в Ємені, життя нижчих із найнижчих каст Індії, священні тварини Південної Азії, історія Єрусалима та Палестинської землі. У праці розкрито деякі особливості побуту, релігії та культури країн чотирьох регіонів – Східної Азії, Південної Азії, Близького та Середнього Сходу.
Окрім багатого реферативного матеріалу інформаційного характеру, книга також містить численні посилання на сайти зі світлинами професійних фотографів, присвячені країнам Азії.

Наталія Ханенко-Фрізен. Інший світ або Етнічність у дії: канадська українськість кінця двадцятого століття.

Іван Андрусяк. Неможливості мови.

Коли падає зір, дозволяєш собі читати найважливіше. Якщо мова про літературу, то – найталановитіше. Коли я кажу «найважливіше» – це, зокрема, стосується й Івана Андрусяка.

Чим ближчий поет до природи, тим природніша його поезія. Це – не каламбур і не спроба красиво жонглювати словами. Тут інше. Йдеться про рівень і цілісність почування-мислення-відтворення в творчості поета. Іван Андрусяк, чільний представник когорти «дев’ятдесятників», котрий не потребує зайвого представлення, здається, неквапливо, але впевнено і послідовно йшов до цієї «формули»: відтворення «кардіограми світу» через призму природи (згадаймо бодай одну з його попередніх збірок «Храбуст», первісна назва якої була «Дика трава», звідкіль поет проникливо дивиться на нас «очима рослин»). Інакше кажучи – пізнання світу через пізнання природи.

Детальніше - http://litakcent.com/2011/06/21/nezbahnenni-mozhlyvosti-movy/

Обрії особистості: Книга на пошану Івана Дзюби.

Мирослав Сополига. Українці Словаччини: матеріальні вияви народної культури та мистецтва.

Книга присвячена вивченню найзахіднішої гілки українського етносу.Автор детально описує господарювання, народні промисли, житлове та сакральне будівництво, харчування і народне мистецтво українців Словаччини. Аналіз щедро проілюстровано фотографіями, картами та схемами.
Книга розрахована на істориків, етнологів, етнографів, усіх, кого зацікавить запропонована тематика.

http://litakcent.com/2011/07/29/myroslav-sopolyha-ukrajinci-slovach...

Цитата: Початково розміщене учасником Соломія Федушко

Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдишу / Укл. та редактори: В. Чернін, В. Богуславська. Видання друге, виправлене і доповнене. — К.: Дух і Літера, 2011 В Антології представлені більш ніж 90 знаних та менш відомих поетів, в тому числі: Хаїм-Нахман Бялик, Перец Маркіш, Давид Гофштейн, Мейлах Равич, Урі-Цві Ґрінберґ, Лейб Квітко, Ошер Шварцман, Мані Лейб, Іцик Манґер, Йосип Керлер та інші. Переклади поезій здійснили відомі українські поети та перекладачі: Іван Франко, Максим Рильський, Павло Тичина, Микола Лукаш, Григорій Кочур, Абрам Кацнельсон, Мойсей Фішбейн, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Борис Олійник, Дмитро Павличко та інші. Окрім відомих перекладів, в Антології представлені й вірші та поеми, з якими український читач познайомиться вперше. Віршованим текстам «Антології» передує вступне слово, що представляє єврейських поетів у загальноєвропейському та світовому літературному контексті, а також у їхньому перегуку з українською культурою.

Галина Вдовиченко "Тамдевін"

Дія роману відбувається у Карпатах неподалік від замку Гербуртів.
Успішна українська художниця Анна, яка зробила кар'єру в Росії, їде у відпустку на запрошення колишньої однокурсниці у віддалене село поблизу старовинного замку, де можна легко загубитися у часі і просторі.
В цей же час у дикому урочищі Карпат проводить дослідження науковець-етолог Юрій. Він вивчає поведінку вовків у природному середовищі. Для цього він взяв під опіку трьох новонароджених вовченят, які втратили батьків. Людина і вовки в цій «зграї» живуть за вовчими законами, які іноді виглядають більш досконалими, ніж ті, за якими живуть люди.
Несподівана зустріч з художницею докорінно змінює життя і дослідника, і вовчої зграї.

http://www.kc.com.ua/new_books/tamdevin
http://koronatsiya.com/nash-novini/tamdev-n-u-den-povnogo-m-syatsya...

Ірен Роздобудько видає книжку “Я знаю, що ти знаєш, що я знаю”

Юрій Андрухович «Лексикон інтимних міст»

Нова книжка Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст» потрапить до читача 11.11.2011, пообіцяв автор на творчому вечері в УНІАН.

Текстів про кожне місто не багато, не мало – 111. Чому рівно стільки, Андрухович і сам відповіді не має: «мабуть тому, що 11 – це надто мало, а 1011 – надто багато» . Чому зациклився на цифрі «1», не пояснив.

Ідея книжки: коротенькі, а іноді не дуже, автобіографічні оповідки, що розкажуть читачам про життя й пригоди письменника в різних містах України та світу.

Найдовше за обсягом оповідання присвячується Львову. «Можете собі уявити, скільки бруду я на нього вилив», - зізнався Андрухович.

Мабуть, тому рідний йому Івано-Франківськ у «Лексиконі» не згадується взагалі.

Напевне, «Лексикон інтимних міст» автор розглядає як своєрідну енциклопедією сучасного життя населених пунктів.

Усі оповідання подано в алфавітному порядку, що, за словами Андруховича, є основним принципом викладу змісту книжки. У заголовках, крім назви міста, вказано ще й рік його відвідин письменником.

«Лексикон інтимних міст» Андруховича: найбільше «бруду» про Львів

http://galinfo.com.ua/news/86442.html

Роман «Макар», перша книжка трилогії «Биті Є» Люко Дашвар

Цитата: Початково розміщене учасником Соломія Федушко

Нова книжка Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст» потрапить до читача 11.11.2011, пообіцяв автор на творчому вечері в УНІАН. Текстів про кожне місто не багато, не мало – 111. Чому рівно стільки, Андрухович і сам відповіді не має: «мабуть тому, що 11 – це надто мало, а 1011 – надто багато» . Чому зациклився на цифрі «1», не пояснив. Ідея книжки: коротенькі, а іноді не дуже, автобіографічні оповідки, що розкажуть читачам про життя й пригоди письменника в різних містах України та світу. Найдовше за обсягом оповідання присвячується Львову. «Можете собі уявити, скільки бруду я на нього вилив», - зізнався Андрухович. Мабуть, тому рідний йому Івано-Франківськ у «Лексиконі» не згадується взагалі. Напевне, «Лексикон інтимних міст» автор розглядає як своєрідну енциклопедією сучасного життя населених пунктів. Усі оповідання подано в алфавітному порядку, що, за словами Андруховича, є основним принципом викладу змісту книжки. У заголовках, крім назви міста, вказано ще й рік його відвідин письменником. «Лексикон інтимних міст» Андруховича: найбільше «бруду» про Львів [url]http://galinfo.com.ua/news/86442.html

Отець Патрік Дебуа. Хранитель спогадів. Кривавими слідами Голокосту.

«Хранителями спогадів» у давнину називали тих, хто зберігає й передає нащадкам родинні історії – пам’ять про рід, а отже й про них самих. Тож не випадково родинна й особиста історії отця Патріка Дебуа, одного з таких «хранителів спогадів», розгортається на тлі спогадів українських селян про масові вбивства євреїв у роки німецької окупації і тим самим стають часткою спільної павутини культурної, національної й загальнолюдської пам’яті про Голокост.

Отець Патрік Дебуа – католицький священик, який узяв на себе місію збирача пам’яті про Голокост.

Книжку з французької переклав Володимир Каденко.
http://litakcent.com/2011/09/08/otec-patrik-debua-hranytel-spohadiv...

Марек Краєвський "Числа Харона"

Львів, травень 1929 року. Комісара Едварда Попельського за порушення службової субординації звільняють з поліції.

Нарешті в нього з’явився час на розв’язування математичних головоломок і… кохання. Вродлива Рената вмовляє його взятися за ризиковане розслідування, яке віщує суцільні проблеми. Тим часом Львів знову вирує. Жорстокі злочини вражають місто. І лише одна людина здатна зрозуміти, що приховується за таємничим листом від убивці.

У «Числах Харона» Попельський отримує шанс змінити власне життя – повернутися до поліції й одружитися з коханою жінкою. Але кохання сліпе, так само, як справедливість…
http://litakcent.com/2011/09/28/marek-krajevskyj-chysla-harona/

Ярослав Грицак. Страсті за націоналізмом. Стара історія на новий лад.

Книжка львівського історика професора Ярослава Грицака продовжує, наслідує та доповнює збірник 2004 року «Страсті за націоналізмом», але є не так його оновленою й істотно зміненою версією, як радше цілком новим виданням: понад половину вміщених тут есеїв написано протягом семи пореволюційних років і присвячено здебільшого «післяпомаранчевим» реаліям, а решту текстів суттєво переглянуто та перередаґовано. Втім, автор і далі закликає до парадигмальної зміни в поглядах на природу націоналізму та, попри драматичні колізії останнього часу, не вважає за доцільне змінювати головний висновок, якого дійшов 2004 року: і тоді, і нині Україна має саме стільки націоналізму, скільки потрібно, щоб утримувати відносну політичну стабільність і будувати демократію, а досвід Помаранчевої революції та її поразки тільки увиразнив те, що вагу національного чинника в публічному дискурсі неабияк перебільшено, адже проблеми українського суспільства пов’язано не так із ідентичностями, як із цінностями, які сповідують еліти та громадяни.
http://litakcent.com/2011/10/11/jaroslav-hrycak-strasti-za-nacional...

Євгенія Кононенко . Героїні та герої: статті та есеї.

Кожній країні, кожній нації потрібні свої герої та героїні. Без них історія будь-якої держави була б сірою, малоцікавою та непримітною. Герої можуть бути не тільки в літературі, а й у політиці, релігії, філософії, мистецтві тощо. Одним, наприклад, потрібен Тарас Шевченко в іконній оправі, щоб сходити на Чернечу гору й молитися йому, як одному з святих; іншим потрібні герої на кшталт Сталіна, Гітлера, Бандери, Шухевича. І причини тут різні. Людям потрібно вірити в когось чи у щось. Одні наслідують ідеї своїх кумирів, інші виховуються на них, а ще інші користуються ними суто в прагматичних цілях. Кожен має свої мотиви та причини виступати за ту чи іншу ідею. Але факт залишається фактом: будь-якій особі потрібен свій герой!

В книзі Євгенії Кононенко представлені перш за все українські герої - Маруся Чурай, Леся Українка, Ліна Костенко, Оксана Забужко...
Продовження - http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/10/08/095350.html

Валерій Шевчук. «Дім на горі»

Валерій Шевчук - подиву гідний взірець сучасного подвижництва на терені української літератури, культури та історії. Мало яка державна культурна інституція може похвалитися таким кількісним, різноплановим, а головне, якісним доробком.

Сергій Жадан. «Біг Мак та інші історії»

«Біг Мак та інші історії» є книгою вибраних оповідань Сергія Жадана, написаних протягом останніх десяти років. Збірка містить як тексти першої прозової книги автора «Біг Мак» (2002 - 2003), так і пізніші твори, датовані другою половиною 2000-х.
Оповідання в книзі подані у хронологічному порядку, що дає можливість допитливому читачеві прослідкувати час та географію написання кожного з них. Окремі тексти у книжковому варіанті друкуються вперше.

Спадщина тисячоліть. Українська мова. Чим вона багатша за інші?

У книзі вперше у нашому мовознавстві висвітлено таку актуальну тему як багатство української мови, яку автор ретельно обґрунтовує на основі різноманітних наукових джерел, досліджуючи фонетичні, морфемні, морфологічні, синтаксичні особливості української мови.
Посібник доповнено поезіями автора, новелами. Книга стане у пригоді учителям, студентам, учням старших класів та усім, хто цікавиться рідною мовою.
http://bukvoid.com.ua/news/books/2011/11/13/105414.html

Костянтин Москалець. "Мисливці на снігу"

У книзі Костянтина Москальця «Мисливці на снігу» найповніше представлено поетичну творчість одного зі знакових поетів покоління вісімдесятників, автора відомих пісень «Вона», «Треба встати і вийти», «Армія Світла» та ін. ( http://litakcent.com/2011/12/13/kostjantyn-moskalec-myslyvci-na-sni... )

о. Т’єрі де Русі "Різдво, Таємниця"

Разюча цілість цієї книги стала можливою завдяки зустрічі пронизливих поетичних текстів отця Т’єрі де Русі (французького священика, засновника спільноти «Дім Серця»), коротких свідоцтв інших членів спільноти і витончених ілюстрацій львівської художниці Наталі Сацик. Три такі різні мови зуміли гармонійно поєднатися під однією обкладинкою, утворивши своєрідну метамову й запрошуючи до спілкування людей по всьому світу, з різних культур, традицій і життєвих реалій. Книга пропонує різні способи осмислення феномену Різдва, допомагає розкрити актуальність і важливість цього свята в умовах сучасного життя.
http://litakcent.com/2011/12/29/o-tjeri-de-rusi-rizdvo-tajemnycja/

Олеся Омельчук. Літературні ідеали українського вісниківства (1922–1939)

Любко Дереш. Голова Якова: алхімічна комедія.

Шоколадні вірші для підлітків

Приємно брати до рук книжку, створену з любов’ю. Тим паче книжку про любов. Маю на увазі свіжоспечену (чи свіжозварену?) збірку «Шоколадні вірші про кохання» – подарунок для підлітків від «Видавництва Старого лева».

На українському книжковому ринку більш-менш представлено дитячі книжки для різного віку. Проте насамперед це стосується прози. А от із віршами, виявляється, проблематичніше. Нескладно знайти вірші на будь-який батьківський смак для найменшеньких, для школярів молодших класів. А далі ніби уривається. Немає переходу від традиційних добрих дитячих віршиків до «дорослішої» поезії. То й виходить, що молодь масово не цікавиться поезією і часто не розуміє її, особливо якщо йдеться про поезію сучасну. А як же її розуміти, коли саме для підліткового віку – з його романтикою і фаталізмом – так важко відшукати ще не по-дорослому філософську, але вже й не дитячу поезію? Мар’яна Савка, укладаючи «Шоколадні вірші про кохання», підібрала саме такі вірші, які зможуть сприйняти підлітки: не переобтяжені образами, без занадто глибоких, призначених для більш досвідченого читача, філософських міркувань. Водночас відібрані поезії розраховані на те, що у підлітків «перехідного» віку в голові метелики-сердечка, але окрім романтичних настроїв і почуттів виникає ще й зацікавленість еротикою.
У книжці«Шоколадні вірші про кохання» зібрано не просто добру поезію, а й різнопланову, до всього – сучасну, різну за формою, проте не радикально іншу, якщо порівнювати з класикою.

Джерело: http://litakcent.com/2012/03/15/shokoladni-virshi-dlja-pidlitkiv/

Сергій Жадан. «Вогнепальні й ножові»

Нова поетична книга «Вогнепальні й ножові» від Сергія Жадана є збірником біблійних та кримінальних балад, герої яких вперто й послідовно рухаються темними стежками, намагаючись будь за що здійснити свої мрії та залишити місце злочину.

Апостоли та бойовики, пророки та біженці, агітатори та відступники, сирени, демони й зомбі - персонажі цієї книги свідчать про час та заповнюють простір, з якого і з´являються вірші - ліричні й піднесені, радісні й ностальгійні, вогнепальні й ножові.

Про головних героїв книги «Вогнепальні й ножові» та про те, якою вона вийшла Сергій Жадан зазначив наступне: «В цій книзі несподівано виявилось багато героїв. А самі вірші виявились історіями про любов, ніжність, зраду та відданість. А також про героїзм, підступність, запеклість і невблаганність. Тому книга вийшла ліричною,

Василь Шкляр. «Ключ»

«Ключ» — гостросюжетний роман із ознаками трилера та детектива. В центрі уваги опиняється журналіст і філолог Андрій Крайній. Він працює дуже близько до політики — пише програми для нових і старих політичних партій.

Одного дня пошуки квартири для оренди приводять Андрія на вулицю Рогнідинську, де незнайомий чоловік пропонує орендувати таку собі квартиру номер 13. Після угоди цей чоловік безслідно зникає, а Андрій залишається сам у чужій квартирі.

Сюжет побудовано як історію пошуків ключа. Ключів потрібно знайти два. Перший: ключ до загадки дивної квартири. Другий: ключ до серця коханої жінки Сани, з котрою Андрій познайомився під час розслідування.

Детективна історія приводить героїв прямісінько в пастку підступних злодіїв. Як вийти з безвихідної ситуації? Читайте в романі «Ключ».

Ну, "Ключ" - це вже з десяток років, як не "новинка книгоіндустрії"

Цитата: Початково розміщене учасником Dmy

Ну, "Ключ" - це вже з десяток років, як не "новинка книгоіндустрії"

Безіменна. Антологія американської жіночої малої прози.

Презентована антологія має феміноцентричний характер, що зумовило підбірку винятково жіночих імен літературної історії США ХХ ст. та визначило її тематичний стрижень — конструювання художньої моделі жіночої ідентичності. Структурована за хронологічним принципом, вона дозволяє помітити внутрішню динаміку, що характеризує розуміння проблеми жіночого самовизначення.

Переклад творів, включених до антології, здійснено групою молодих випускників Львівського національного університету ім. Івана Франка.
http://litakcent.com/2012/06/20/bezimenna-antolohija-amerykanskoji-...

Вже здається хтось книги Д.Табачника піарив на форумі

Я щойно прокрутив оцю сторінку теми і зрозумів одну річ. Мені не подобаються "креативні" обкладинки більшості сучасних художніх книжок. Мабуть я вихований на старих традиціях, але якоюсь рідною сталася обкладинка "у полоні стереотипів"

Цитата: Початково розміщене учасником Андрій Пелещишин

Вже здається хтось книги Д.Табачника піарив на форумі Я щойно прокрутив оцю сторінку теми і зрозумів одну річ. Мені не подобаються "креативні" обкладинки більшості сучасних художніх книжок. Мабуть я вихований на старих традиціях, але якоюсь рідною сталася обкладинка "у полоні стереотипів"

Мені дуже соромно...

Юрій Завгородній. «Етноглобалізм. Чи легко сьогодні почуватися українцем?»

..Мені болить і своє, і чуже, бо воно теж наше - загальноземлянське. І мені не байдуже, якою має бути наша спільна цивілізація в майбутньому. Я не можу, я жахаюся навіть уявити, що колись на всій Землі запанує одна мова, гучатимуть одні й ті самі ритми з обмеженою тональністю і мелодикою, що всі люди носитимуть однакові за кольором і кроєм строї, коли все зрівняється незворотньо між етносами і стане однорідною сірою невизначеною масою...
Ю. Завгородній

http://bukvoid.com.ua/news/books/2012/06/21/135700.html

Рей Бредбері "Кульбабове вино"

Літо у неіснуючому містечку Ґрін Таун 1928 року... Веселі пустощі чотирьох безтурботних хлопчаків... І кульбабове вино, яке готує дідусь... Воно - як чарівна капсула часу, що вбирає у себе досвід минулих літ, воно - як ностальгія за дитинством, у яке зможе хоча б на мить повернутися кожен, хто візьме до рук фантастичну повість Рея Бредбері «Кульбабове вино». Ця книга - острівець, на якому зупиняється час. Її сторінки дихають далекими дитинно-безмежними спогадами - теплими, п´янкими, вічними, проте яких нам не спіймати ніколи.
http://bukvoid.com.ua/news/fantastik/2012/06/24/150726.html

Дзвінка Матіяш. "Історії про троянди, дощ і сіль"

Книга прози Дзвінки Матіяш — це своєрідний триптих, кожна частина якого складається з 15 коротких оповідей, які авторка назвала історіями про троянди, про дощ і про сіль. Але жодного стосунку до флористики, метеорології чи мінералогії вони не мають. В цих оповіданнях ідеться про людські взаємини, про любов і мудрість, про те, що єднає людей та допомагає нам краще зрозуміти одні одних.
http://litakcent.com/2012/07/20/dzvinka-matijash-istoriji-pro-troja...

Ірен Роздобудько. "Останній ескорт у пастку"

До видання творів письменниці увійшли три її найвідоміші детективи: "Останній діамант міледі", "Пастка для Жар-Птиці", "Ескорт у смерть".
Фрагмент твору на сайті видавництва: Останній діамант міледі. Пролог (http://www.spadschyna-integral.com.ua/books/fragments/3/)
Ірен Роздобудько народилася в Донецьку. Закінчила Київський Державний університет - факультет журналістики. Окрім роботи в різноманітних засобах масової інформації, працювала: офіціанткою в ресторані, Снігуронькою в фірмі "Свято", шпрехшталмейстером в цирку, методистом в кінотеатрі, кіномеханіком в відеосалоні, диктором радіогазети металургійного заводу... Захоплення - малює, вишиває бісером, грає на гітарі, плаває з аквалангом і на питання: "Чи вмієте ви грати на роялі?", - відповідає: "Не знаю, треба спробувати..." Ніні працює головним редактором журналу "Караван історій. Україна". Член Асоціації українських письменників.

http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?11_pismennikiv_vidali_knigu...
Одинадцять сучасних українських авторів – Галина Вдовиченко, Лариса Денисенко, Сергій Жадан, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Наталка Шевченко, Міла Іванцова, Євген Положій, Наталка Сняданко, Оксана Забужко та Євгенія Кононенко об’єднались, аби написати книжку про алкоголь. Її назва – «Жити-пити. 40 градусів життя».

Назвали кращі книги України 2013-го


Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Краща книга України", який щороку проводить Держкомтелерадіо України. Гран-прі 2013 року та спеціальний приз "Кришталева книга" присуджено видавництву "Либідь" за видання "Скарбниця потребна і пожиточна". У цій книзі, упорядником якої є лауреат Шевченківської премії Валерій Шевчук, зібрано історично-літературні пам'ятки ХІ-ХУІІІ ст., що вийшли зі стін українських монастирів.

http://gazeta.ua/articles/culture/_nazvali-kraschi-knigi-ukrajini-2...

Цитата: Початково розміщене учасником Соломія Федушко

Книга прози Дзвінки Матіяш — це своєрідний триптих, кожна частина якого складається з 15 коротких оповідей, які авторка назвала історіями про троянди, про дощ і про сіль. Але жодного стосунку до флористики, метеорології чи мінералогії вони не мають. В цих оповіданнях ідеться про людські взаємини, про любов і мудрість, про те, що єднає людей та допомагає нам краще зрозуміти одні одних. [url]http://litakcent.com/2012/07/20/dzvinka-matijash-istoriji-pro-trojandy-dosch-i-sil/