презентація книги „Історія українського кінематографа. 1896-1995”- Любомир
Госейко... Володимир Войтенко, головний редактор видавництва „KINO-КОЛА” і
відповідальний редактор книжки "Історії українського кіноматографа"Роман Голощук - 1-11-2005 у 11:14
А коли саме і де відбудеться презентація?Odarka - 1-11-2005 у 11:28
Сорі..вже відбулася...
але книжка дуже цікава...раджу всім її придбати
У Львові презентували монографію «Історія українського кінематографа»
Роман Голощук - 1-11-2005 у 15:41
Учора, 31 жовтня, у МО «Дизга» відбулася презентація книги Любомира Госейка
«Історія українського кінематографа». Автор – знаний у Європі історик
українського кіномистецтва, спершу написав свою монографію французькою мовою і
вийшла вона у Франції. Тепер з’явився і український переклад книги, який побачив
світ у видавництві «KINO-КОЛО».
Обидві книги різняться насамперед обкладинками. Франкомовну монографію
прикрашає кадр з «Лебединого озера» Юрія Іллєнка, а україномовну – кадр з
«Камінного хреста», поставленого за новелами Василя Стефаника.
«У цьому персонажі, який підіймається догори ріллею, яка закам’яніла, я впізнав
себе, – зазначив Любомир Госейко. – Я так само запхав у лантух український
кінематограф і поніс його до Франції».
На презентацію до Львова разом з Любомиром Госейком приїхав і відповідальний
редактор книги та редактор журналу «KINO-КОЛО» Володимир Войтенко. Він зазначив у
своїй передмові, що ця книга мала б стати вінцем якщо не фахових подвигів, то
принаймні, правдивої роботи вітчизняних дослідників українського
кінематографа.
P.S. Одарочко — наступного разу давай інформацію оперативніше - принаймні за
день-два до анонсованої події Галина Лев - 2-11-2005 у 02:35
А хто знає чи є вже та книга в продажу, чи буде взагалі, і де можна її знайти? Бо то
таки варте уваги.Галина Лев - 3-11-2005 у 02:08
Я знаю!
Видавництво KINO-KOЛО у липні випустило свою першу книжку. Нею стала «Історія
українського кінематографа», написана відомим у Західній Європі істориком
українського кіномистецтва Любомиром Госейком. Під назвою Histoire du cinéma ukrainien ця
монографія побачила світ у Парижі 2001 року, а нині видана українською в рамцях
Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» Посольства Франції в Україні та
Міністерства закордонних справ Франції, а також за сприяння телеканалу «1+1».
Любомир Госейко. Історія українського кінематографа. 1896–1995 / Пер. із франц. — К.:
KINO-KOЛО, 2005. — 464 с.; іл.
У рецензії (KINO-KOЛО, 2002, №14) на французьке видання книжки Вадим Скуратівський
назвав її «унікальною у всьому світовому кінознавстві (включаючи українське)
підкреслено цілісною ретроспективою національного кіна першого його століття»,
а також зауважив, що «дослідження французького автора виконане у режимі того
національного методу, до якого ми ще не звикли». І важко не погодитися, що «ця
книжка містить сюрпризи для вітчизняного читача». Низка авторських кінознавчих
версій і тлумачень видається й несподіваною, і спірною. Власне, саме цей аспект не
останньою чергою і має стати предметним подразником для наступних дослідників
історії українського кінематографа…
«Історію українського кінематографа» Любомира Госейка, що вона — разом з
іконографічним матеріалом — має 500 сторінок, вже можна придбати у столичних
книгарнях: «Знання», «Наукова думка», «Сяйво», «Українська книга» (в
торговельному комплексі «Квадрат» під площею Слави та в приміщенні
Києво-Могилянської Академії), а також у »Книжковому домі «Орфей» (пр. Московський,
6; метро Петрівка). Незабаром «Історія…» з’явиться також у всеукраїнській мережі
«Книжкового дому «Орфей» та в інших книгарнях, про що ми повідомимо додатково.
Книжка, яка належить перу французького кінознавця українського походження
Любомира Госейка, є першим системним і цілісним дослідженням історії
українського кінематографа його першого століття. Ця монографічна праця, що, на
відміну від розвідок радянських кінознавців, не містить кон’юнктурних
замовчувань, ідеологічних та політичних спотворень, призначена для кінофахівців,
студентів та всіх, хто цікавиться українським кінематографом і культурою.
Французький прожектор
("Історія українського кінематографа" Любомира Госейка)
Костянтин Коверзнєв, fraza.com.ua
Вперше в Україні видано “Історію українського кінематографа”. Створив її
француз українського походження Любомир Госейко, подібних досліджень од
вітчизняних дослідників ми поки що не дочекалися.
Як писав був у своєму відгуку на цю книжку Вадим Скуратівський: “Любомир Госейко
на нібито добре знайому нам українську кінофактичність спрямував французький
когнітивний прожектор”.
Чому прожектор французький? Бо французи дуже люблять кіно, вони ж його й перші
вигадали, – створили перший кіноапарат, перший кінотеатр, зафільмували першу
кінострічку... Хіба ні? Тому вони фінансують і заохочують кінодослідження на
власних теренах, а ось нещодавно простягнули руку допомоги й нам, бідолашним:
допомогли видати переклад українською монографії пана Госейка.
Нехай ці рядки не видаються занадто саркастичними, просто, на моє глибоке
переконання, один аспект, закладений ув “Історії українського кінематографа”
Любомира Госейка може залишитися поза увагою читацької аудиторії, тому
спеціально хочу загострити на ньому цю увагу цеї аудиторії.
Отже, влітку 1893 року головний механік Новоросійського університету в Одесі Йосип
Тимченко береться за розроблення й виготовлення пристрою “для аналізу
стробоскопічних явищ”. Вже восени Тимченко винайшов і сконструював прототип
сучасного кінознімального апарату та апарат для кінопроекції. Тоді ж він
здійснив перші в світі кінозйомки – зафільмував вершників і метальників списів. 7
листопада в готелі “Франція” (як символічно!!!) на розі Дерибасівської та
Колодяжного провулку щодня від 11 години ранку до 11 години вечора були
демонстровані ці дві стрічки винахідника Тимченка. Тривали покази до 20 грудня 1893
року. Тобто – майже півтора місяця. Згодом 9 січня 1894 року на 6-му засіданні секції
фізики ІХ з’їзду російських натуралістів та лікарів у Москві було демонстровано
винахід Йосипа Тимченка. Таким чином було зроблене офіційне визнання факту
винаходу. (При цьому нагадаємо, що винахід братів Люм’єрів було оприлюднено
пізніше – 28 грудня 1895 року). Нині ж, якщо вірити українській кінопресі, знімальний
апарат українського винахідника зберігається у фондах московського
Політехнічного музею, звідки його не поспішають витягати на загальний огляд.
Про це все згадує у розділі “Початки кінематографа в Україні” і Любомир Госейко.
Але як згадує?! Він пише, що Тимченко створив прототип кінетоскопу, такий собі
“стрибковий черв’ячний механізм-завитушку”, і він “більше схожий на
люм’єрівський пристрій, ніж на едісонівський кінетоскоп”. Він пише і про
декілька приватних показів (покази, як уже зазначалося, проводилися реґулярно
протягом досить тривалого часу), і про те, що апарат нікого не зацікавив і про
нього просто забули.
Як бачимо, про одні й ті самі факти можна написати по-різному. Можна написати так,
щоб ніхто не мав сумніву, що французи винайшли справжній кінематографічний
апарат, а не якусь там “завитушку”, і здійснили першими фільмування й першими
продемонстрували першу кінострічку на “блакитному” екрані.
Одначе, часова відстань між винайденням “завитушки” Тимченка і “завитушки”
братів Люм’єрів дуже маленька. Очевидно, Тимченко більше думав про свій винахід у
контексті науковому, а Люм’єри – в контексті комерційному. Тому все так і
обернулося... Але все ж таки саме Тимченко першим зафільмував дві, кажучи
по-сучасному, короткометрівки й продемонстрував їх публіці. Цей факт має бути
належно поцінований і інтерпретований. Схоже, належить це зробити вже саме
наступнику Любомира Госейка. Втім, логічно виникає запитання, чи профінансує
колись українська держава (байдуже в якій формі – чи в особі Мінкультуризму, чи в
особі якогось фонду або програми) написання “Історії французького
кінематографа” з тим, щоб перекласти її французькою й видрукувати у Франції, а в
цій книжці скласти пошанівок Йосипу Тимченку, згадавши про “завитушку”
Люм’єрів. Е-е, браття, культурна політика – це культурна політика. Або ж –
політика в культурі?
Загалом же, опріч уже згаданого моменту, дослідження Любомира Госейка мені досить
симпатичне. Відчувається, що дослідник багато чого переглянув із компендіуму
назв фільмів, згаданих на “жовтих” (папір книжки трохи жовтуватий) сторінках.
Оскільки автор цих рядків сам починав літературне редаґування цієї праці, але
потім основну роботу над текстом продовжував Юрій Бедрик, у мене є, переконаний,
дуже близьке до достеменного уявлення про ту велику роль, яку виконав саме
літредактор під час доведення перекладу до прийнятного вигляду. Юрко поставився
до своєї праці дуже прискіпливо та відповідально й прибрав із українського
варіанту госейкової “Історії” майже всі нісенітниці. Втім, постійно знаходимо
релікти у вигляді особливо побудованих (як правило, складних) фраз, які
“нагромаджують” смисл і прагнуть до певного узагальнення ідеї кінокартини. Дуже
часто це призводить до того, що сенс вивітрюється. Як от у цьому прикладі: “Сьомий
маршрут” має ориґінальний сюжет і присвячений пошукам пам’яти”. І все – не
більше, не менше.
Навіть не хочеться уявляти, що автор не бачив певної суми картин, про які пише...
Але уявімо, що якийсь студент розгорне “Історію” і почне уважно читати:
“Перебуваючи в Одесі, грузин Іван Перестіані ставить драму та комедію про
сучасність, – “Лавину”, дія якої розгортається на заваленій снігом
метеостанції, де переховується білоґвардійський офіцер, і “Поговір”, який
викриває міщанську мораль. Ці фільми позначені певними недоліками (виділення. –
Авт.). Те саме можна сказати про комедію “Три кімнати з кухнею” ще одного
прибульця з Росії, але киянина за народженням, Миколи Шпиковського, – вона
стосується міщанства років непу, – за сценарієм Соломона Лазуріна, котрого
надихнули деякі з мотивів сценарію Владіміра Маяковського “Як поживаєте?” Про
які певні недоліки тут ідеться? Що дає читачу подібна “пуста” інформація й
подібні “висновки”, якими досить рясно нашпигована ця книжка?
Втім, погрішу супроти істини, коли не додам світла до темних тонів. У розвідці
Любомира Госейка є дуже багато фактів і насправді корисної інформації,
приваблюють його незаанґажованість у висвітленні подій і нерідко нестандарті
висновки. За відсутності на книжковому ринку праць у царині українського кіно
книжка “Історія українського кінематографа” користуватиметься заслуженим
попитом.
Як справедливо написав у своїй передмові відповідальний редактор книжки
Володимир Войтенко, “залишається сподіватися, що не тільки створена французькою,
а й перекладена тепер українською унікальна історична розвідка Любомира Госейка
по-своєму спонукатиме вже нинішніх вітчизняних дослідників – якщо не до фахових
подвигів, то принаймні до правдивої роботи, вінцем якої стане достойно написана й
видана “материкова” “Історія українського кінематографа”. Ось так.Odarka - 3-11-2005 у 11:30
Дуже перепрошую, але сама дізналася про цю презентацію в нас у переддень
презентації. Організатором цього дійства був французький центр у Львові.Василь Яворський - 3-11-2005 у 13:56
Хто вже знайомий з книгою, може підкажете чи варто за неї викладати 70 гривень?Роман Голощук - 4-11-2005 у 10:54
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Василь Яворський
Хто вже знайомий з книгою, може підкажете чи варто за неї викладати 70 гривень?
Чому 70? У книгарні НТШ є за 39 грн!
Правда якість поліграфії досить низька - жовтуватий папір і м'яка обкладинка
Наповнення поки що не оцінював Odarka - 4-11-2005 у 13:08
Наповнення варте цих грошей, таку книжку варто мати у своїй домашній бібліотеціOdarka - 4-11-2005 у 13:09
Доречі в нас на презентації її продавали за 30 грн.. а так то автор казав, що в
книгарнях вона по 35 грн.Василь Яворський - 4-11-2005 у 13:58
Бачив її у "Букві" тільки... 71 грнГалина Лев - 4-11-2005 у 21:16
