| Цитата: | 
| Цитата: | 


. Принаймні, за моїми
даними 
| Цитата: | 
 Кажуть в
нас Болонський процес? 



| Цитата: | 
А іноді й більше, при чому значно...
| Цитата: | 


| Цитата: | 

| Цитата: | 

| Цитата: | 
| Цитата: | 
| Цитата: | 
| Цитата: | 
| Цитата: | 

| Цитата: | 
| Цитата: | 

| Цитата: | 
| Цитата: | 
| Цитата: | 
| Цитата: | 
| Цитата: | 
 
 А
мені вже ліньки, нащо воно, якщо є неро 
| Цитата: | 
 | Цитата: | 
 
А дає вона ось що: маючи відкриту одну консоль, ти можеш запускати команду в іншій,
віртуальній консолі, створену отим screen, вийти з неї, робити щось інше, потім знову
під’єднатися до неї, подивитися що там робиться і т.д. Можна запускати скільки
тобі заманеться таких screen-консолей. Різницю між командою в бекграунді через & і
screen бачиш? | Цитата: | 
 | Цитата: | 
| Цитата: | 
| Цитата: | 
 | Цитата: | 
 Пробував. Не вставляє 
 | Цитата: | 
| Цитата: | 
 і можливість порпатися в системі і
змінювати її так як мені заманеться. А якщо чесно - в один прекрасний день після
чергового "синього екрану смерті" на вінді полетів хард-диск, на якому було багато
чого потрібного. Вдалося відновити інформацію, але не все, і власне оте "не все", як
то буває, і було найпотрібнішим. При скануванні диска виявилося, що було кілька
троянів + власне ота зараза, що вальнула вінду. Повірте, добрих півтора місяця
повторного набирання і відновлення даних було дуже сильним стимулом до ненависті
до віндозоподібних систем. Ну а по ходу, почавши розбиратися з лінуксом, дійшов до
висновку, що взагалі то віндовс по суті мені для повсякденного життя і роботи не
потрібен - в ігри я не граю ніякі, а для роботи все необхідне лінукс має, а
віндосовські аплікації (тих, що я користаю, є кілька), цілком успішно і wine запускає.
Маю маленький стаж 12 років, з листопада 1996 року, коли я перший раз сів за юніксову
машину і познайомився з bash i простеньким x-середовищем. | Цитата: |