Чи часто ви замислювалися шановне паньство над цим запитанням. Звідки постають
людські відчуття, чому ми добре знаємо, що відчутий нами холод є саме холодом, а
тепло - теплом. Чи не здавалося вам що ці знання вже десь у нас сидять - глибоко в
підсвідомому...
Пропоную вам до роздумів ще ось таку тему.
(професіоналізм відповідей не вимагається. Цікаві просто ваші думки)kristi - 19-2-2003 у 09:25
Блакить мою душу обвіяла
душа моя сонця намріяла
душа причастилася корості трав
Добридень! - я світу сказав
Думки с приводу.
Дмитро Таран - 22-2-2003 у 15:36
Колись людина була святою і мала велику можливість спілкуватись с Богом. ЇЇ
внутрішній світ складався за принципом: на першому місці серце, на другому розум,
на третьому воля. І що принципово вільна воля. Людина могла робити завжди, і тоді і
тепер що заманеться. Окрім одного. Не переставляти місцями серце і розум. Але
після відомих біблейських подій, коли саме розум розсердився на своє не перше
місце і сказав, що він самодстатній, що він головний, правда, з подачі відомого на
цьому світі персонажу, святість людини зникла, розум вийшов на перше місце. як він
того і хотів, він же привів за собою гордість, чванство і інші такі приємні речі.
Так природа людини змінилася і ця зміна відчувається на кожній особі людського
роду.
тобто ми як рід - ми не з цього світу. Ми з того, що зветься Царством Божим. і цей
період життя людських душ відчувається в пам"яті майже кожної людини, хай хоч і
підсвідомо. Ми не остаточно впали. У кожного ще є шанс повернутись на духовну
батьківщину. І за кожну душу іде війна.
Всі події в цьому житті мають певний сенс. Нема нічого випадкового. І в сумі, і в
тюрмі, і в удачі і в біді.Kalinowicz - 27-7-2003 у 15:31
Я повністю з вами згоден. Память про рай живе в кожному, це є не що інше, як наша
надія на щастя. Мені, чомусь хочеться назвати її тупою надією на щастя, бо все це я
знаю майже десять років, а нічого не змінилось. Ще колись, я писав для своєї
коханої, казку про чудовисько, що живе на болоті, їсть курей і ненавидить людей за
їх голову та кохає за їх серце, тому хто попадається потвора відриває голову,
таким чином відокремлюючи одне від іншого. Світ як і Бога можливо пізнати лише
серцем.
„Fahre mit Htrz”- дорога з серцем – така наклейка у вигляді сердечка з
написом є умене на машині. Я тепер вже не памятаю, що зявилось раніше вона, чи
розуміння даного питання, але великої різниці немає, оскільки: „Всі події в цьому
житті мають певний сенс. Нема нічого випадкового”.Наталка - 28-7-2003 у 00:53
2 Kalinowicz: Прекрасно сказано, дуже образно. Згодна з усім, окрім визначення
"тупа" стосовно надії, хоч і розумію, що ви хотіли цим сказати. Та навряд чи
надія буває тупою... Моїй теж більше 10 років, а вона все ще гостра - така гостра, що
ріже серце, як ніж.
А людина... вічне знання чи табуля расса? І те, і інше, як мені здається... І ще багато
чого цікавого.polidrom - 28-7-2003 у 07:10
А що таке табуля расса?Користувач Олесь - 28-7-2003 у 14:49
Цитата:
Першим відправив користувач polidrom
А що таке табуля расса?
Tabula rassa - чиста дощечка (для писання) - по-сучасному мало би бути "папір, на якому
нічого не написано" - людина, яка нічого не знає. Крилата латинська фраза. Згідно
концепції, що буття визначає свідомість, кожна людина народжується як tabula rassa, а
впродовж життя на цій дощечці робляться записи.
Існує і протилежна концепція, яка каже, що кожна людина з народження є носієм
вселенської інформації. В даній дискусії пропонується обгрунтувати свою
прихильність щодо одної з цих двох гіпотез.Людмила - 8-8-2003 у 22:22
Цитата:
Першим відправив користувач Користувач Олесь
Існує і протилежна концепція, яка каже, що кожна людина з народження є носієм
вселенської інформації.
Абсолютно згодна. Врешті, людство ще таке наївно-дурненьке, що може дозволити собі
вважати себе вічним знанням.Anatoly - 20-8-2003 у 17:41
Хотілося написати - вічна табула раса
Але це просто жарт, хоча і вцьому щось є не дарма кажуть "вєк живі вєк учісь"
Ну про холод і голод все зрозуміло. Це є тіло. Воно є безперечно носієм інформації.
Але так само і з душевним голодом
Але повертаючись до пословіци про вєк живі.
Було б не цікаво жити як би Бог вкладав нам в голови закон Ома якщо б ми Його про це
попросили. Він дав нам розум можливості в якого просто колосальні, і десь в тому
дослідженні ми втілюємо своє природу -творчу природу.
Тому знаєте в якомусь плані людина справді табула раса і це добре.
А в якійсь мірі і всім.kristi - 28-12-2004 у 08:33
Єдине над чим треба було подумати, так це над постійними відчуттями "Дежавю".
Можливо я й чиста дожка, а може мене хтось витер, однак я впевнена, що колись таки
вже існувала.Петро Гонсалес - 18-9-2013 у 13:12
«…Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе. Поки людина не знає Бога в самому
собі, то годі й шукати Його в світі… Вірити в Бога не значить вірити в його
існування, а значить віддатися Йому та жити за Його законом».
Цитата:
«Воістину, моя самотність відкрила мені небо!»
Для закоренілих атеїстів
пропонується слово "Бог" замінити на "сутність речей", тобто пізнати, зрозуміти
сутність речей, що є світ.
Опустившись трохи на грішну землю, то звідтам, щоб пізнати Бога/сутність речей,
треба насамперед зрозуміти, чому Янукович дав дозвіл Тимошенко виїхати закордон
на лікування; треба зрозуміти, чому перестали показувати на ТВ Тягнибока і його
партію, чому політолог та аналітик Юрій Романенко вважає телеведучу "1+1" Лідію Таран незмінним
флаґманом вітчизняного хорору.
Тому необов'язково ходити до церкви, молитися, постити, ревно притримуватися
церковного календаря, щоб пізнати Бога, а відтак попасти після смерти в Рай: Бог і
Рай є тут, на Землі, з-поміж людей та речей, які нас оточують. А після смерті є стан,
як у "Термінаторі", коли його розчавило пресом, тобто чорна темінь, кінець зв'язку,
або як ми колись вимикали з розетки старенькі лампові телевізори - було світло, а
вмить стало різко чорно аж мертво.
пропонується слово "Бог" замінити на "сутність речей", тобто пізнати, зрозуміти
сутність речей, що є світ. 