Тарас Гулка - 8-1-2013 у 21:18
Не втримаюсь і трохи порушу правило Форуму стосовно мови дописів....
Так сталося, що вже минулого року, перебуваючи на морі в Чорногорії, я
познайомився із парою з Донецька, ми потоваришували, і я запросив їх до Львова на
свята. На Різдвяні свята вони не змогли приїхати, але на новорічні, на тиждень
приїхали до Львова.
Львів їх вразив, культурно шокував і зачарував. Вони неодноразово бували у Європі
і мають з чим порівняти. Тому висновок був однозначний "Львів- це Європа". А хто
сумнівається, того запрошують на тиждень в Донецьк 
Особливо вразила їх факельна хода в честь день народження Степана Бандери, але це
окрема історія...
А зараз невелика історія від гостей з Донецька.
Історія народилась після прогулянки центром Донецька. (незабувайте, що переди тим
людина тиждень прожила у Львові, і зранку до пізньої ночі блукала нашими
вулицями).
"Глинтвейн в Донецке
Глинтвейн в Донецке сродни волшебству. Эдакий таинственный напиток, которого не
должно быть много, так чуть-чуть, пригубить, дать прикоснуться к некому таинству
уличного рождественского пития. Гуляя центральными улицами нашего прекрасного
промышленного сити, любуешься креативной и с душой выполненной реализацией
досуга работников многочисленных предприятий индустриального центра. Первый
ларек по продаже глинтвейна был замечен в непосредственной близости пивоварни
“Юзовская”, по слухам престижного и посещаемого пивного заведения. Надо
отметить, что он, этот ларек, был даже украшен неким тематическим рождественским
обрамлением из хвойной ленты. Пищевая точка призывно грохотала рождественской,
по мнению ее хозяев, музыкой направления “тыц-тыц-тыц”, рядом ломались в
брейк-денсовом стиле трое зазывал в маскарадных костюмах, видимо, олицетворяющих
праздничную церемонию. Глинтвейн для народа продавался по цене 15 грн.
Следующий и последний ларек мирно покоился на центральной площади Ленина.
Справедливости ради надо отметить, что ларьков было два, но по всем внешним
признакам, оформлению, стилистике надписей и пр., они были как симметричные
близнецы-братья, принадлежавшие одному владельцу. Для создания иллюзии
конкуренции рядом размещались еще два киоска и по какому-то странному и
необъяснимому стечению обстоятельств были закрыты в праздничный день 7 января.
Однако воображение больше поразили ни эти, уже ставшие банальными и обыденными
вещи, а сакраментальные фразы на обоих открытых очагах быстрого общепита,
выполненные под копирку и гласившие: “У нас есть ДАЖЕ глинтвейн!!!”. Сей волшебный
напиток здесь можно было попробовать уже за 12 грн. Но среди редких горожан,
толпившихся возле нерадостных прилавков, почему-то не было заметно
наслаждающихся горячим винным коктейлем. Возможно, кусалась цена или играл роль
инстинкт самосохранения и люди боялись провокаций, косо посматривая на стоящий
поблизости милицейский патруль..
"
(С) Дмитрий Кругликов
Ірина Роздольська - 9-1-2013 у 18:50
Незрозуміло до чого це все було. Так що з тим глінтвейном?
Тарас Гулка - 9-1-2013 у 20:00
Глінтвейн тільки як привід. Суть в тому, що автор провів тиждень у Львові, де в
центрі всі свята відбуваються якісь дійства, величезні натовпи людей, маса якось
розваг, хатинок із пряниками, медовухою і, врешті-решт, з глінтвейном.
Повернувшись додому в Донецьк, і, вийшовши в центр, побачивши пусті вулиці, площі,
аж два робочих кіоски, на контрасті написав дану історію.
Ірина Роздольська - 10-1-2013 у 01:10
Ах, тепер зрозуміло.
Андрій Пелещишин - 10-1-2013 у 12:47
В Києві того глінтвейну по всьому центру понатикували.
Олена Генералова - 21-1-2013 у 14:23
Знаю, що у Донецьку хизуються ще однією "пам"яткою" для туристів - парк кованих
фігур Ахметова і ще колишній закинутий
арматурний (виправте, якщо не так називається) завод тепер слугує, як мистецький
молодійжний центр - Ізоляція, і там, до речі, теж проходив різдвяний ярмарок з
еко-ялинок