

В сенсі, що людина, яка зрадила, для мене все одно що померла. Хоча, по-правді,
ніколи не знаєш, як саме відреагуєш, доки того з тобою не станеться. Усе, що ти
говориш до цього сумного факту - лише припущення, десь із 50%-ю вірогідностю. У
О’Генрі класне оповідання з цього приводу є. Там редактор і письменник зчепилися
що до манери героїні оповідання висловлюватися у мить шоку. А коли обоє прийшли
додому до видавця, і дізналися, що їхні дружини, які колегували між собою, втекли
від чоловіків, редактор став говорити буденно, на кшталт "Що ж це таке, га?" - хоча
обстоював високопарний стиль; а письменник, навпаки, ударився в красномовство.

Цитата: Початково розміщене учасником Наталка ![]() |
