Від практикуючих психіатрів все частіше поступають дані про збільшення
кількості пацієнтів, основні скарги яких пов'язані з впливом Інтернету.
За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті
щоденно від 1 до 3 годин, що 31% вчаться сидить в Мережі по 4-6 годин. Існує категорія
людей, яка живе віртуальним життям по 10 годин на добу і більш.
Психологи повідомляють, що онлайн-залежність може зруйнувати життя людини.
Сьогодні лише в одній Німеччині від Інтернет-залежності страждає близько 2
мільйонів чоловік.
"У Інтернеті вони грають, базікають, фліртують, роблять покупки і працюють, і людям
стає все важчим відвернутися від дисплея", – говорить Тео Вессель, розділ
берлінського Союзу допомоги залежним. Для багатьох молодих німців практично все
життя проходить онлайн.
Для профілактики RSI-синдрома і Інтернет-залежності лікарі радять хоч би раз на
годину розминати руки, вчиться контролювати себе, а також не проводити весь свій
вільний час перед екраном монітора.
"Нерідко все починається з яскраво вираженого переживання після відвідин
Інтернету, які супроводжуються відчуттям радості, підйому настрою і власної
значущості. Наприклад, сексуальне збудження під час перебування на порносайті,
гострі відчуття ризику і успіху після виграшу в Інтернет-казино і так далі. Цей
стан запам'ятовується надовго, і поступово формується ритм діяльності в
Інтернеті, що приносить відчуття комфорту. Чим більше стресів і важковирішуваних
ситуацій в житті, тим більше тягне у віртуальний світ, де ці проблеми відсутні.
Поступово виходи в Інтернет стають все більш частими, думки про приємні
переживання під час сеансів починають домінувати в свідомості", – повідомляють
психологи.
Важливу роль в розвитку зіграв і мобільний телефон. Наприклад, медики
відзначають, що якщо людина не розлучається з телефоном ні на секунду, то це вже
тривожний симптом.
Опити свідчать, що всупереч шкідливим наслідкам Інтернет-залежності, приблизно 54%
хворих не хочуть зменшити час, що проводиться в онлайн. Частину з них рахують себе
що остаточно "підсіли" на Інтернеті і нездібними кинути цю звичку.
Інші 46% зробили декілька безуспішних спроб позбавитися від залежності. Зазвичай в
цих випадках застосовувалося обмеження самих себе деяким тимчасовим лімітом, але
ці люди були не в змозі дотримувати встановлені для себе обмеження. Після чого
наступали спроби взагалі відключитися від Інтернету, викинути модем або ж
взагалі демонтувати комп'ютер захистити себе від використання Мережі.
На жаль, майже всі через деякий час усвідомлювали, що не можуть жити без Інтернету
довгий час, подібно до курців, у яких виникає потреба в цигарці через деякий
проміжок часу. Вони відновлювали підключення до Мережі, купували новий модем і
збирали назад комп'ютер, щоб знову годинами просиджувати в Інтернеті.
А від чого ми не залежні? Від повітря, від даху над головою, від їжі, від наявності
чистої води...
Тому говорити напевно слід не про залежність, як таку, а про вплив явища на нашу
психіку. Якщо вплив позитивний, розвиваючий, то нічого поганого в залежності нема.
Наприклад, талановитий художник залежний від потреби малювати. Заборони йому це -
в нього проявляться усі клінічні ознаки залежності: депресія, чи агресія, втрата
смислу життя...
Якщо ж вплив віртуального спілкування руйнуючий, деградаційний... Ви помітили, що
якоїсь особливої різниці між інтернет- та будь-якою іншою залежністю нема? Яка
різниця, як перемивати комусь кістки, по телефону/в реальній зустрічі, чи в чаті?
Це однаково деградаційний процес.
Єдине, що є специфічним, що мені так на ходу прийшло в голову, це якщо внаслідок
інтернет-спілкування в людини відбувається роздвоєння особистості, тобто вона
несвідомо поведінково різна в віртуальному спілкуванні, і в реальному -
це вже патологія, при чому саме інтернет-патологія.
Ну і ілюзія вседозволеності (для необізнаних в достатній мірі з технологією
передачі даних в інтернеті користувачів). Андрій Пелещишин - 6-2-2011 у 15:16
Інший цікавий аспект. Рост правий, що
Цитата:
А від чого ми не залежні? Від повітря, від даху над головою, від їжі, від наявності
чистої води...
Але ці залежності нам щось дають: життя, силу, затишок, захист від погоди..
У випадку з Інтернетом мабуть важливо також для себе усвідомлювати, що ж дає
мережа взамін залежності?
Якщо це можливість спілкування з близькими, особливо які десь далеко, чи
можливість заробітку, інструмент наукових досліджень, джерело корисної
інформації - це одне. Якщо ж просто вбивання часу - це зовсім інше.
При грамотному використанні інтернет насправді економить купу часу. Читати
новини на сайті швидше ніж дивитися по ТВ, дивитися скачений фільм краще ніж по ТБ,
бо він без реклами і т.п. Це тільки найпростіші речі, зрозуміло, що спектр виграшів
значно більший. Головне їх усвідомлювати і свідомо прагнути.Рост - 6-2-2011 у 17:08
Тоді узагальнимо так. Якщо віртуальне життя заміщає реальне, а не доповнює його,
це і є ознакою інтернет-залежності, як патології.
Ех, тут така тонка грань...
Той же лікар, який шукає, як подолати якусь хворобу, і це заняття є усім сенсом його
життя, зранку до ночі в лабораторії, весь його світ - це якісь хвороботворні
бактерії, чи віруси. Залежність? Та залежність.
Значить виходить, що хворобливість залежності залежить, перепрошую за
тавтологію, від мети. Тобто, як я казав вище - якщо залежність є розвиваючою по
відношенню до людини, це не патологія, а якщо вона деструктивна, деградаційна - це
вже можна напевно розглядати як залежність-хворобу.
