Форум Рідного Міста

Як карати дитину?

Андрій Пелещишин - 28-2-2005 у 01:03

Така собі неприємна тема для обговорення. Кілька питань в одному.
Чи карати дитину? За які вчинки? З якою метою? Як карати? З якого віку? Чи може карати дитини не батько чи мати?
Що говорить педагогіка і що говорить народна традиція? Чи не занадто ми трусимося тепер над дітьми?

До теми реальний анекдот свідком якого я був:
Колись в молодших класах школи мій однокласник щось вчинив погане. Вчителька йому перед уроком вичитує і каже:
- ременя тобі треба! Тебе тато ременем виховує?
- ні! - З трагізмом каже однокласник і всхлипує
- ну то я йому скажу щоби бив ременем!
- Скажіть щоби бив ременем! - з готовністю каже малий - бо він мене прутом від антени б'є!

Весело нам тоді було :D:D

Sergi Adamchuk - 28-2-2005 у 09:06

А наша дитина, коли ми її сваримо, все переводить на жарти.....
аобо каже "нічого не йозумію".....

абсолютно не піддається вихованню

Андрій Пелещишин - 28-2-2005 у 09:56

Власне, наскільки я розумію, для того і існують фізичні покарання - їх по означенню на "хі-хі" перевести складно і проігнорувати не виходить.

Круціфукс. - 28-2-2005 у 10:10

Пам'ятається, як колись пан Якушев розповідав нам на лекціях про "інтелектуальний батіг" (в контексті розповіді про патентовані винаходи). Можливо, пригодиться? :-)

Олексій Мачехін - 28-2-2005 у 10:27

Якщо коротко:

>Чи карати дитину?
Так, однозначно, бо будь-яка дитина шкодить і часто навмисне, аби надати шкоди :baddevil:

>За які вчинки?
Ну, власне, які заслуговують на покарання. Покарання жи теж різні бувають. Можна не купити морозива, а можна по сраці дати.

>З якою метою? Як карати? З якого віку?
З виховною :) => карати з того віку, коли дитина може усвідомити чим і за що її карають. В будь-якому випадку карати треба так, щоб дитина робила висновки. З власного дитячого досвіду можу запропонувати таку цікаву схему:
Перед покаранням батько/мати і дитина залишаються на одинці і узгоджують покарання. Тобто дитина може навіть торгуватись, виправдовуватись, обіцяти :). Після того, як покарання узгоджене, воно вводиться в дію. У мене то були "гярячі" (капцем по сраці). Торгувалися здебільшого за кількість.
Як на мене - ідеальна схема, тільки батько мусить бути терплячим, вміти пояснювати за що саме ввідбувається покарання і не зриватися на емоції.

>Чи може карати дитини не батько чи мати?
Мені колись дід, царство йому небесне, жалівся що зара діти вже не ті - як хтось з дорослих образить, одразу до тата біжать. Казав що в його дитинстві про покарання від дорослих батькам зазвичай не розповідали, бо вважалось що несправедливо дитину ніхто в селі не образить, і якщо вона ще й жаліється, то батько може лише додати :)
Звісно, це залежить від оточення.

Nazar - 28-2-2005 у 10:59

Ми позбавили Остапчика на три дні компа, за те що він вкотре помалювв стіни. Зробив він це навмисно, в місцях захованих (за дзеркалом, за п"єцом) і знав, що цього робити не можна. Він ще досі згадує, як рахував дні - вже три місяці не з"являлось нових малюнків, і в мене з кишень не пропадали маркери.

Ігор Ко - 2-3-2005 у 16:18

Назаре, юних художників не наказувати треба, а заохочувати.
я свому за схожих умов просто придбав величезну паку паперу і жменю олівців :)

Sergi Adamchuk - 2-3-2005 у 16:29

Я особисто думаю, що дитину бити не можна (це суто моя думка, хоча у деяких випадках я сам не стримуюсь).
До 2х років взагалі карати не можна (можна розмовляти і пояснювати), бо тільки з 2х років починається інтенсивне формування особистості, а до 2х дитина інтенсивно тільки привязуєтсья до батьків.

Заохочувати можна, пообіцявши там цукерочку чи ще щось, і відповідно карати появснивши, що ти цього не одержиш, бо тому то й тому то.

Але у цьому треба бути непорушним і послідовним.....

Сергій Бєляєв - 2-3-2005 у 17:17

А для чого карати?

Nazar - 2-3-2005 у 17:42

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Ігор Ко
Назаре, юних художників не наказувати треба, а заохочувати.
я свому за схожих умов просто придбав величезну паку паперу і жменю олівців :)


З цим проблем нема - у мене взагалі всі папірчики в хаті замальовані фарбами, забороняємо лише по книжках - але творчості непідвладні межі, тому і виникають згадані вище ситуації. :D

fish - 2-3-2005 у 18:42

Виховувати малих мені ще не доводилося, але зі свого дитинства пам"ятаю наймудріший варіант покарання від батьків. Він заключався в простому: нашкодила, придумай, як виправити. Після одного самочинства я півнеділі каструлю чистила. Пам"ятаю досі. Це краще за покарання, бо якщо тебе карають, ти не пов"язуєш свої вчинки з необхідністю виправляти ситуацію, а пов"язуєш їх з чимось геть непричетним до справи. Властиво, я і досі маю тверде переконання: якщо трапилася якась трабла, треба думати над тим, що робити, а не над тим, хто винен.

Сергій Бєляєв - 3-3-2005 у 12:43

Треба спочатку з'ясувати - навмисно чи ненавмисно зробила дитина вчинок.
Якщо ненавмисно, достатньо розмови. За що, власне, карати.
Якщо навмисно, то з яких причин. Діти часто вередують, тому що батьки на них уваги не звертають або з подібних причин (копіювання поведінки батьків у певних ситуаціях тощо). Тут знову ж перед тим, як думати про покарання, варто подивитись у дзеркало і замислитись, чи не гляне на вас звідти причина неслухняності вашої дитини.

Тарас Гулка - 4-3-2005 у 11:29

Власного досвіду ще немаю, розкажу як моя сестра "боролась" з своєю дитиною. Пацан з малку дуже бешкетував і улюблено діло було зробити якусь капость. Не помагало ніщо: сварки, ремінь, капці, домашній арешт і т. д. Тоді один знайомий порадив не звертати на його капості уваги. Принципово не звертати. Дитина хоче шкодою привернути до себе увагу. І в більшості випадків їй це вдається.
Сестра послухала. Малий помалював стіни-вона зробила вигляд, що не помітила, малий зробив ще щось - реакція батьків нульова. Результат- за 2 тиждні малому стало скучно і він припинив робити шкоду.

Доречі, мене батьки ніколи не били.

Odarka - 4-3-2005 у 14:34

І мене мама не била в дитинстві тепер жаліє...:baddevil:

Надія Горошкевич - 27-3-2005 у 16:50

Реагувати на погану поведінку та погані вчинки обов'язково треба. А от яким чином реагувати - справа того, хто опікується дитиною. Це можуть бути батьки, близькі люди, чи люди, яким не байдужа доля дитини.
Карати дитину необхідно адекватно ситуації. Якщо є можливість не застосовувати фізичного насильства - не затсосовуйте його.Фізичне покарання не виправить поведінки дитини.На деякий час можливо досягти слухняності, але за цим обов'язково буде іти прихований акт помсти. Коли ми б'ємо дитину, ми підриваємо в неї віру в людей. До того ж дитина вчиться бити та ображати інших, таким чином досягаючи мети - підкорити своїй волі та примусити інших робити те, чого прагне вона
Покарання не повинне завдати шкоди здоров'ю дитини - ні фізичному, ні психічному. Покарання має іти на користь, якщо таке взагалі можна сказати про покарання. Але чомусь той, хто карає завжди забуває подумати...
Якщо ви тільки сумніваєтеся -карати чи не - не карайте. Не треба карати про всяк випадок.
Не карайте за те, що сталось в минулому, тобто має строк давності. Краще не карати зовсім, ніж карати запізно. Такі покарання не приносять ніякої користі. Вони навіюють дитині минуле, не дають можливості дитині стати іншою.
Покарання повинно бути не за рахунок любові. Ніколи . Щоб не трапилось.
Якщо поганих вчинків декілька - покарання має бути одне за все одразу, нехай більш суворіше, але одне.
Ніколи не забирайте в дитини подарунків, які зробили самі або хтось інший.
Карати треба без приниження. Не підкреслюйте свою перевагу над дитиною. Інакше покарання буде сприйматися, як тріумф вашої сили над її слабкістю. Але це тимчасово.
Коли дитина поводиться погано запитайте в себе: "Що хоче моя дитина сказати мені своєю поведінкою?"
Погану поведінку умовно можно розділити на чотири основні категорії: увага, вплив, помста та ухиляння.
Мета - привернути увагу. Дитина ставить знак дорівнює між двома різними поняттями - бути в центрі уваги дорослого та відчуттям, що тебе люблять.
Головна відмінність мети "вплив" від мети "увага" - як поводиться дитина після зауваження. Якщо вона одразу ж припинила поводитися погано після зауваження - мета досягнута. Вашу увагу вона отримала. Але, якщо її поведінка стане гірше, це означає, що його мета -вплив. Спостерігайте в цей час за виразом обличчя дитини. Її погляд буде зухвалим, в ньому ви зможете прочитати приблизно наступне :"Може ти зараз і зможеш мене зупинити, але пізніше я все одно зроблю все так, як я хочу!"
Тому, перед тим як реагувати на погану поведінку або поганий вчинок дитини уважно поспостерігайте за вашою дитиною - за її виразом обличчя. А краще запитайте, чому дитина так поводиться. Свідомі вчинки дитина починає робити приблизно з 6-ти років.

Олексій Мачехін - 26-7-2007 у 09:51

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Надія Горошкевич
Свідомі вчинки дитина починає робити приблизно з 6-ти років.


Ой ні! Значно, значно раніше.

Вікторія Котлярова - 26-7-2007 у 17:50

Цитата:

Ой ні! Значно, значно раніше.


Теж так думаю.

Мене карали кутком.

Ставили в куток коли просто так, а коли й на коліна. Й досі, як приїзжаю додому, з ностальгією поглядаю на той куток :)
Єдине, що батьки не помічали, що я таки туди якось вмудрювалась притягти ляльку, відпрошуючись на 3 хвилини в туалет.

Зате сестра відривалась по повній. В час коли були батьки на роботі, вона виконувала функції строгої мами (різниця у віці 7 років у нас). Якщо я щось шкодила, вона брала тоненьку звичайну білу нитку й прив"язувала один кінчик до моєї руки, а інший - до дверної ручки в коридорі. Причому нитку зав"язувала на бантик й точно виміряла відстань, щоб, у разі потреби я б змогла дотягнутися до телефону й відповісти на звінок.

Дуже переконливо роз"ясняла, що якщо помітить, що нитка не так зав"язана - буду вигрібати по повній. Й сама уходила гуляти з подругами. А я сиділа на нитці прив"Язана й думала про своє нещасне життя :)


Доречі, потім, коли трохи подорослішала, за цей метод багато разів вибачалась, хоча він таки був дуже дійовий :)

Andreas - 26-7-2007 у 19:55

"Карати дитину"... ДИТИНУ! Але ж придумали! Вас би, "каральщиків" спочатку хтось би покарав. Чи ви всі янголи?

Мої діти завжди розуміли звичайне слово. Але ж досягнути того розуміння, знайти потрібне слово - то ж яка робота! Ремінь в руки, чи комп на пароль - в сто разів легше.

Олексій Мачехін - 26-7-2007 у 20:16

Andreas
Іноді дитина сама свідомо йде на конфлікт, намагається самоствердитись в сім'ї за законами зграї - принижуючи слабшого. При цьому за слабшого маленька істотка сприймає добрішого, поблажливішого. Це природньо - діти дуже егоїстичні і, водночас, емоційні, їм треба скидати на щось агресію.

Саме з таких причин виникають, як от зараз у мого 2,5-річного сина, тези «бити маму», «ображати дівчинку», інші спроби вчинити назло.

Або ще дитина може випробовувати на батьках свою брехливість, інші не кращі якості.

Тему піднято не з метою вироблення універсального способу приниження малої людини, а з метою обміну досвідом, чи карати дитину? Якщо какрати то як і за що, щоб це мало бажаний педагогічний ефект? Ну, словом, подивіться самі головне повідомлення.

Я можу сказати абсолютно відверто - так, я я свого сина караю. Часто словом; іноді - словом, кутом, знову словом; рідко - словом, биттям, словом. В будь-якому випадку мій син здебільшого попереджений що може бути покараний і, що вже гарантовано - завжди знає за що покараний. Після кожного покарання ми миримось. Я дуже намагаюся бути справедливим з ним і вже потім добрим.

Звісно, моє виховання не складається з самих лише покарань - крий боже.

Богдана Курилюк - 26-7-2007 у 22:06

Цитата:
Оригінальне повідомлення від fish
якщо трапилася якась трабла, треба думати над тим, що робити, а не над тим, хто винен.


Справді, тоді все що зробила дитина набагато краще лягає у її пам"яті.
:saint:

Олексій Мачехін - 26-7-2007 у 22:20

:baddevil: А якщо дитина відмовиться виправляти?
У мене таке не раз було.

Богдана Курилюк - 27-7-2007 у 07:41

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій Мачехін
:baddevil: А якщо дитина відмовиться виправляти?
У мене таке не раз було.



Трошки покрутити вушка і залишити один на один з проблемою.... Голівоньку на плечах носить, нехай думає що робити :cool:

Олексій Мачехін - 27-7-2007 у 11:38

З якою проблемою, вибачте? Якщо дитя навмисне порозкидало, скажімо, квасолю по всій хаті. Для нього це проблема? Зовсім ні :-) Воно пограється і займеться чимось іншим. А на прохання прибрати відповість відмовою, для нього це не проблема, хоч і попереджали, що розкидати неможна.

Ігор Мацевич - 24-7-2011 у 14:59

Будь-яке фізичне покарання дитини, це брак у батьків уваги (часу), терпіння (педагогічних здібностей), любові (лінь і самозакоханість)...

Мене батько відлупцював один-єдиний раз в житті вже в 20-річному віці. (було за що)
Я маю четверо. (син і три доньки)
Не вдарив ані разу ні одне. Виросли хорошими, розумними і люблячими.

Соломія Федушко - 24-7-2011 у 21:19

Цитата: Початково розміщене учасником Ігор Мацевич  
Будь-яке фізичне покарання дитини, це брак у батьків уваги (часу), терпіння (педагогічних здібностей), любові (лінь і самозакоханість)...

Мене батько відлупцював один-єдиний раз в житті вже в 20-річному віці. (було за що)
Я маю четверо. (син і три доньки)
Не вдарив ані разу ні одне. Виросли хорошими, розумними і люблячими.

Цілком підтримую ваші погляди щодо виховання дітей. :) Хоч ще не можу похизуватись статусом матері, але маю добрячий досвід у спілкуванні з дітьми. Будь-яку ситуацію можна вирішити без насильства і жорстокості.
Я дуже негативно ставлюсь до батьків, які часто кричать, звертаються жорсткими словами (часто нецензурною лексикою) і б'ють своїх дітей.

Odarka - 25-7-2011 у 08:23

А що робити з дитиною, яка ще з самого ранку вже 10 разів тобі сказала "НЄАААА!!!!"
Малому 2 рочки і вісім місяців. Б'ється, драпається, кусається...що з такою дитиною робити? Говорили, просили, пояснювали, ставили в кут, не включали мультики, а помагало тільки гримнути по дупі.
Діти є різні. Є чемні з народження, є розбишаки, є вредноти. Звичайно, до кожного можна знайти підхід...але до власної дитини це найдовший і найважчий шлях...особливо мамі, бо мале знає, що мама добра і всеодно поцьомає:)

Demyan - 25-7-2011 у 10:56

Цитата: Початково розміщене учасником Odarka  
А що робити з дитиною, яка ще з самого ранку вже 10 разів тобі сказала "НЄАААА!!!!"
Малому 2 рочки і вісім місяців. Б'ється, драпається, кусається...що з такою дитиною робити? Говорили, просили, пояснювали, ставили в кут, не включали мультики, а помагало тільки гримнути по дупі.
Діти є різні. Є чемні з народження, є розбишаки, є вредноти. Звичайно, до кожного можна знайти підхід...але до власної дитини це найдовший і найважчий шлях...особливо мамі, бо мале знає, що мама добра і всеодно поцьомає:)

правильно, підхіод до кожного свій
Мій наприклад взагалі як кажеш дам в дупу - бере регоче і наставляє і каже давай....

Ігор Мацевич - 30-7-2011 у 22:18

Мені легко говорити, бо моя дружина як пішла в декрет з першим, то і по нині там. І не я, вивчаючи педагогіку та методику виховання, а пренайкращий дитячий лікар Возниця Ярема Володимирович підказував їй, як завоювати увагу дитини, щоб не допустити вередування.
І, маючи на це час і терпіння в неї таки получалось, і я від дітей чув тільки: "Мамо, ходімо почитаємо книжечку", або, "Допоможи мені домалювати зайчика з казочки" тощо.
А от, приблизно з тринадцяти років почали проявлятись якісь генетичні програми, і от тут тримайтесь: не впильнуєте - почнуться серйозні проблеми!

Тетяна Комісарчук - 26-11-2011 у 18:24

А я чула, що, якщо й карати дитину, то обов'язково слід пояснити їй за що ви її покарали.... Адже якщо це відбувається без розуміння, то мало того, що дитина продовжуватиме пустувати, вона може глибоко приховувати образу на вас.... Слід, щоб дитина знала, що ви її любите і караєте її заради неї ж самої!

Андрій Пелещишин - 26-11-2011 у 20:32

Цитата:
А от, приблизно з тринадцяти років почали проявлятись якісь генетичні програми, і от тут тримайтесь: не впильнуєте - почнуться серйозні проблеми!

Найбільша халепа з тим вихованням - що "до останнього" (тобто до зрілого віку) не зрозуміло, чи на добре, чи на погано щось було зроблено...

Надія Гучко - 30-11-2011 у 15:09

У школі до дітей зараз актуальна політика не карання, а стимулювання! Двійок суттєво поменшало:)

Христинка Салигіна - 6-12-2011 у 18:11

В італії в 19 ст. була створена запобіжна система виховання. Згідно неї існує 2 системи: репресивна і запобіжна. Репресивна звучить приблизно так: "Чекаєш поки нашкодить, а потім караєш"

Запобіжна в свою чергу полягає в запобіганні поганих дій. Це досягається отриманям авторитету у дитини, стати для неї другом який її завжди зрозуміє, вислухає і допоможе. Якщо досягти таких стосунків з дитиною то вона намагатиметься виправлятися, боячись образити вас і невиправдати вашу довіру до неї...

Перша система набагато простіша, проте мало ефективна. Друга - тяжча і вимагає часу, проте це фійсно ефективно :) На власному досвіді знаю:D

Руслан Кравець - 6-12-2011 у 19:00

Цитата: Початково розміщене учасником Христинка Салигіна  

Якщо досягти таких стосунків з дитиною то вона намагатиметься виправлятися, боячись образити вас і невиправдати вашу довіру до неї...


Можливо я вириваю слова з контексту, але тим не менше, виникає питання - що відчуває дитина, яка боїться образити і не виправдати довіру батьків? Чи не полягає друга система в тому (принаймні як один з можливих варіантів або наслідків), щоб закласти в дитину комплекс провини перед батьками? Який вона в подальшому може екстраполювати на інших людей.

Христинка Салигіна - 6-12-2011 у 23:03

Цитата: Початково розміщене учасником Руслан Кравець  
Цитата: Початково розміщене учасником Христинка Салигіна  

Якщо досягти таких стосунків з дитиною то вона намагатиметься виправлятися, боячись образити вас і невиправдати вашу довіру до неї...


Можливо я вириваю слова з контексту, але тим не менше, виникає питання - що відчуває дитина, яка боїться образити і не виправдати довіру батьків? Чи не полягає друга система в тому (принаймні як один з можливих варіантів або наслідків), щоб закласти в дитину комплекс провини перед батьками? Який вона в подальшому може екстраполювати на інших людей.


Ви таки вирвали слова з контексту. Ця система полягає в тому щоб створити дружні, близькі стосунки з дитиною. Ви ж не відчуваєте комплекс провини перед друзями, проте стараєтеся зважати на їх точку зору....

Ось і все....

Руслан Кравець - 7-12-2011 у 13:24

Гаразд, я просто не зовсім зрозумів як стати для дитини другом, але так щоб вона при цьому боялася образити і не виправдати довіру. І чи повинні батьки також боятися образити дитину і не виправдати її довіру?

Христинка Салигіна - 13-12-2011 у 19:57

звісно батьки повинні, як то кажуть, "ставитись так як хочуть щоб ставились до них", ми ж про дружбу говоримо =)

Ольга Косовська - 12-1-2012 у 23:29

Когда у Сент Экзюпери спросили: «Стоит ли баловать детей?», он ответил: «Непременно балуйте, неизвестно,какие испытания им приготовила жизнь»

Марія Вересень - 19-1-2012 у 11:48

Цитата: Початково розміщене учасником Ольга Косовська  
Когда у Сент Экзюпери спросили: «Стоит ли баловать детей?», он ответил: «Непременно балуйте, неизвестно,какие испытания им приготовила жизнь»


Дуже грано сказано, якщо все в міру, тоді і добробут у сім’ї і взаєморозуміння будуть

Наталя Пилипців - 27-6-2013 у 12:25

Я теж не є прихильником фізичних покарань дітей. Вважаю, що виховання дітей більшою мірою залежить від мами. Іноді, на вулиці зустрічаю мамочок, гуляючими зі своїми дітьми, і із власних спостережень, чим мамочка спокійніша і "тихіша", тим більше дитина її не слухається. В любому випадку, батьки для дитини повинні бути завжди авторитетом і вона повинна зрозуміти, що останнє слово повинне залишатися за старшими. Що стосується татів (говорю з власного досвіду), вони, зазвичай, рідше наказують своїх дітей, тому що приходячи після робочого дня, цілий день не бачачи своїх чад, не можуть одразу займатися строгим вихованням.
Також погоджуюсь з висловлюванням про те, що дитина, якщо вона наказана, повинна однозначно, знати "за що".

Мирослава Кравцова - 13-11-2013 у 13:41

Маленька дитинка захистити себе не може, іноді навіть від батьків. Чим і користуються батьки. Я проти насилля в сім"ї і вважаю, що навіть постійні шльопки по попі - це теж насилля. З дитиною змалечку треба навчитись домовлятися і чути іїї. А виховувати батьки повинні перш за все себе. Діти - наше відображення.

Ольга Рева - 18-2-2014 у 21:40

Карати дитину ні в якому разі не треба(особливо фізично). Є багато методів виховання. Дитина повинна знати , що вона ЛЮДИНА. Візьміть приклад з заходу.Там батьки бояться зачіпити маленьку людину пальцем , бо знають що закон не їхньому боці.

Ирина Карбенина - 18-12-2014 у 21:52

ми караємо так, що ставимо в куток і повністтю ігноруємо його((

Горбей Стицько - 11-3-2015 у 21:52

Як можна карати дитину ??? як тільки він на мене дивиться моя строгість вся йде