Дім літаючих кинджалів

[color=darkred]Хто тут третій-зайвий?[/color]
[color=darkblue]House of Flying Daggers[/color]






Кохання по китайські: він її любить і прагне вже 3 роки, вона його не любить але відчуває що віддана йому. За три дні вона взаємно закохується в іншого і не знає що робити далі. Мужики б'ються на смерть за неї, а вона жертвує собою для їх життя. Сильно? В фільмі це не тільки сильно, але й надзвичайно красиво. Заплутано, романтично і дуже по китайські символічно. Правда є маленьке АЛЕ ... Сценарій Фенг Лі та Бін Венг реалізований Чжан Імоу в фільмі "House of Flying Daggers" немає нічого спільного з цим любовним трикутником.

Я, як і багато інших глядачів кінотеатру Кіно, дивився фільм з дубляжем зробленим Мосфільмом. Я настільки був вражений фільмом, що марив сценами з нього ще цілий наступний день, доки не вирішив передивитись фільм на сіді... А що ж на сіді? А на сіді піратський переклад в один голос, синхронний з китайською. Я шокований! Це зовсім інший фільм, абсолютно інший! Мосфільм придумав своє кіно!

Капітан поліції Ляо зовсім не був закоханий в Мей цілі 3 роки, він взагалі вперше побачив її в борделі. Він ніколи не працював на Дім Літаючих Кинджалів і його намагались завербувати саме в бамбуковому лісі. Коли Ляо кидає кинджали і потім намагається зґвалтувати Мей, то це зовсім не для приколу і від бажання заволодіти дівчиною вже 3 роки. Справа в тому, що це було випробування для майбутнього адепта Дома Літаючих Кинджалів, суть в якому ніби вміти кидати кинджали, але насправді не піддатись спокусі вродливої Мей. І Ляо не пройшов це випробування. Таке саме випробування (випробування спокусою) мав пройти і воїн війська Цзиня - Вітер. Але тут випробування не пройшла сама Мей. В оригінальному варіанті фільму остання любовна сцена предстає в дуже складному заплутаному вигляді, де в душі кожного боряться особисті амбіції, любов і політичні переконання. Саме в такому вигляді і хотів Чжан Імоу показати глядачу любов по китайські.





Окрім сюжету Мосфільм переробив майже всі діалоги, зробив героїв не такими складними, романтичними, пояснив майже всі багатозначні сцени, додав сексуального гумору. От таке воно китайське кіно по російські - казкове. Але я рекомендую дивитись фільм саме в перекладі Мосфільму, хіба що ви дійсно великій шанувальник китайської філософії. Тому що саме в такому перекладі глядач не концентрую свою увагу на сюжеті, сюжет в цьому фільмі не найліпше, що варто відчути. І якщо ви не в курсі в чому суть занепаду династії Тан, то сюжетом ліпше і не перейматись. Мосфільму вдалось максимально спрости фільм, при цьому залишивши основну - любовну сюжетну лінію і сконцентрувати всю увагу глядача саме на яскравості сцен.

Цей фільм часто порівнюють з попереднім фільмом Чжан Імоу - "Герой". В "Домі літаючих кинджалів" Чжан Імоу перевершив себе і зробив неможливе - він поєднав китайський театр і голлівудськє кіно. В фільмі нема нічого прямолінійного (окрім перекладу Мосфільма) все має значення і все має багато значень.

http://russian.xjts.cn/RUSSIAN/channel15/91/137/200306/26/349.html
[color=darkred]В пекинской опере[/color] все условно – пантомима, костюмы, грим, декорации и пение. Актеры играют на сцене роли в строго установленных рамках. Каждое движение, жест имеют определенное значение, в которых сосредоточен талант представления актеров, полностью проявлен духовный образ героев и героинь.

Дуже рекомендую дивитись фільм в кінотеатрі з нормальним об'ємним звуком. Саме звук є основним, але не єдиним елементом фільму. Кожна нота, кожен скрип і крик є виваженим і поданим в певний час і з певною метою. Звук передає 90 відсотків змісту в цьому фільмі. Окрім таких психованих сцен, як танець в борделі (в кіно я думав що криша поїде від звук) ще дуже вражає музика під час бою в бамбуковому лісі, особливо моменти "мертвої тиші". Саме музика в поєднанні з криками акторів, з неймовірною операторською роботою і з спец-ефектами дають відчуття зміни швидкості часу. У фільмі час може на мить зупинитись, а може летіти з неймовірною швидкістю, захоплюючи за собою ритм серця глядача.

Другим елементом танцю акторів - є кольори. Якщо "Герой" був дуже грубим і прямолінійний в плані кольорів, то цей фільм вже відображає багатогранність гами і використовує як кольоровий фон природу. Осінній ліс, біла трава, квіти, синє небо, білий сніг і тд. Кольори змінюють настрій, а в поєднанні з музикою показують думки героїв. Зауважу що у всьому фільмі ніде не акцентований червоний колір, окрім крові на снігу - дуже символічно і яскраво, як на мене.





Третім елементом компіляції китайського театру в голлівудські спец-ефекти є символізм китайської культури. Одяг, інтер'єри, бойові мистецтва в вигляді танцю, роздуми на фоні берез, шум вітру після певних слів, раптовий сніг і тд. Символи доповнюють фільм, розказують не сказане, показують не показане. В результаті у Чжан Імоу вийшов витвір мистецтва, який не потрібно сприймати на рівні сюжету. Фільм підсвідомо впливає на глядача, розкриває глибинний зміст думок, страхів, прагнень і дій героїв. Вийшло не просто ліпше за фільм "Герой", цей фільм в разів 100 продуманіше, а багато-вимірність сцен вражає глибиною захованої суті. Я би сказав що "Герой" був лише підготовкою до "Дома літаючих кинджалів".



[color=darkred]рецензія на KINOMANIA.RU[/color]
http://kinomania.ru/movies/h/House_of_Flying_Daggers/index.shtml

[color=darkred]рецензія на Кіно-Кадрі[/color]
http://www.kinokadr.ru/articles/2005/01/23/house.shtml

[color=darkred]рецензія на inout.ru[/color]
http://inout.ru/?action=pv&id=302877



А тепер про сюжет. Не російський, а китайський звісно. Чжан Імоу не даремно відображає час занепаду династії Тан.

http://ru.wikipedia.org/wiki/Династия_Тан
[color=darkred]Династия Тан[/color] (618 — 907) основана Ли Юанем. Его сын, император Ли Шиминь, после окончательного подавления крестьянских восстаний и сепаратистских феодальных сил, начал проводить прогрессивную политику и подвёл Китай к вершине могущества.

Мир и порядок в стране позволил сосредоточить все силы народа на благо Китая. Пpоцветали сельское хозяйство, кустаpные pемесла и тоpговля. Новых успехов достигли технологии ткацких pемесел, кpасильного дела, гончаpного пpоизводства, металлуpгии, коpаблестpоения. Вся стpана покpылась сетью сухопутных и водных путей сообщения. Китай установил шиpокие экономические и культуpные связи с Японией, Коpеей, Индией, Пеpсией, Аpавией, многими дpугими госудаpствами.

Акцент на велич і могутність імперії і постійне відчуття втрати. "Осінь в душі" - саме такий фон фільму. Сильне прагнення відродження і віра в ліпше, але ці почуття заплутані у власних сумнівах у власній осені души. А потім настане зима... саме так і закінчується фільм.

Резюмую. Якщо кінематограф і назвали мистецтвом, то після Чжан Імоу він їм нарешті став в повній мірі. Фільм вражаючий і немає аналогів, подивитись його варто і варто тільки в кінотеатрі.


(с) ich @ Медіаклуб

Я за! А кіко це "задоволення" коштуватиме?
І чи не замаленький екран у "Ляльці" для перегляду таких фільмів. Зі звуком я думаю там все гаразд
(Це, мабуть, питання до Одарки).