Кіно-фестиваль "Відкрита Ніч - 2006" у прямому ефірі.

Увага, не проґавте!

У ніч з суботи на неділю відбудеться черговий фестиваль українського (короткометражного) кіно "Відкрита ніч".
Розпочнеться він в суботу 1-го липня о 22.00 на Першому Національному.

Крім цього, вже зараз кожного дня на цьому каналі о 19.00 показують передачу-анонс з цими фільмами. Називається "Кіно.ua. Відкрита ніч". То ж у четвер-п’ятницю ще можна подивитися що то таке і чи вартує це суботнього нічного перегляду .

Детальніше ось тут і тут.

П.С.: До речі, в попередні роки цей фестиваль проходив в Києві, і кілька разів - у Львові, в клубі Лялька.

Фестиваль пройшов успішно і цікаво. Українське кіно існує, і це тішить .
Хто перміг можна побачити на сайті фестивалю.

Де-інде, в якості відгуку я написав щось типу цього:

Цитата:

... Небо над Києвом було спочатку світло-сірого кольору, далі розгорялося червоним, рожевим, і зрештою, стало світло-синім. Минула четверта ранку, і в прямій трансляції з майданчика на Андріївському узвозі це було прекрасно видно. Небо над Львовом запізнювалось хвилин на десять і частково було затягнуте сірими хмарами. От, а щодо самих фільмів, то половина з них була чорно-білими ("хай живе Свєма" ), більшість – на серйозні теми. Оригінальні короткометражки, відео-роботи, не дуже сильні роботи студентів молодших курсів, не надто цікава анімація... Головна тематика робіт – соціальна, гуманістична, психологічно-філософська – характерна саме для української школи кіно. Нічого комерційного і розважального, – суцільна естетика і поетика. Враження дуже позитивні. Сподобався фільм про Енвера Ізмайлова (одного з кращих джазових гітаристів світу). Вперше побачив його техніку гри, хоча власне музики у фільмі мені трохи забракло. Замість показувати, як Енвер роздає афтографи і купує помідори на ринку, варто було приділити більше уваги корінню цієї музики. Це було зроблено показом справжньої батьківщини музиканта, але не до кінця. Фільми про голодомор і дівчинку Лізу, яка живе на майдані Незалежності вражають. А те що приз глядацьких симпатій виграв фільм "Бажання" – то це просто гон. Фільм авторам явно не вийшов так як треба, але вони це компенсували своїм стьобним інтерв’ю, на що кієвска тусовка відреагувала одразу ж, і своїми голосами в тому числі ...

Цитата:

Оригінальне повідомлення від ZT Фестиваль пройшов успішно і цікаво. Українське кіно існує, і це тішить . Де-інде, в якості відгуку я написав щось типу цього: Цитата: ... головна тематика робіт – соціальна, гуманістична, психологічно-філософська – характерна саме для української школи кіно. Нічого комерційного і розважального, – суцільна естетика і поетика. Враження дуже позитивні.

Враження позитивні, сподіваюся, не лише тому, що на фесті не було представлено нічого комерційного та розважального? Бо якщо це так, то радіти, імхо, тут немає чому. Це дуже сумно насправді. Вже ..надцятий рік із піною у рота ті бідолахи, що мають нещастя писати розважальну літературу, доводять, що писати у легкому жанрі - це потрібно, що література лише тоді нагадує повнокровну річку, коли у ній представлені різні твори, враховано якнайбільше різних смаків читачів. Ну, переконати - не переконали, але право на існування ніби вишкрябали собі. А ось із фільмами ситуація набагато гірша. Доки українське кіно існує в якості дорогущих парфумів, доступних лише обраним, доки для того, щоби переглянути українську кінострічку, доводиться чекати фестивалів, а не йти до найближчого кінотеатру, доки відстій, подібний до "Штольні", мають нахабність порівнювати із Хічкоком та японськими фільмами жахів, та ще й у Канни везти - доти я вважатиму, що українського кіно в нас немає. Є його манюсінька складова, важлива, звісно, але навіть мотор - це ще не весь автомобіль.
Тільки зрозумійте мене вірно. Я не заперечую, що такі фести потрібні. Тішить, що хоч щось, та робиться. Але чи має "естетика і поетика" бути суцільною? Адже, йдучи, приміром, на шашлики, чоловіки не одягають смокінг, а жінки - вечірні сукні. Деколи мене аж тіпає від бажання подивитися розважальне українське кіно. Якісне. Мелодраму - красиву, а не тупий серіал невідомого походження. Детектив - у нас же безліч якісних літоснов для цього жанру! Фільм жахів, який страхає своєю атмосферою, і тим, що є всередині кожного із нас, напівсвідомим, підсвідомим - подібний до "Вія", котрий ("Вій") мене й досі лякає і захоплює неймовірно... І що з чого я можу реально побачити? Фільм про Голодомор? Так, добре, що про це знімаються стрічки. Так, ми не маємо права забувати нашу історію. Але Боже, коли мені зле, коли хочеться свята для душі, я не можу фізично дивитися таке кіно - бо наслідки бувають непередбачуваними... Мені б комедію, справді дотепну і нашу - хтось пригадає, коли такі знімалися в Україні?!
Вибачте за надто довгий допис, але зачепило за живе...

2 Наталка:
Звичайно враження позитивні не тому, що немає комерції, а позитивні в цілому від фестивалю. "Суцільна естетика і поетика" - не дуже то і схвальний вислів зрештою. Просто речення про позитивні враження треба було перенести в інший абзац, в цьому я помилився.
Але на сьогодні я б так не панікував на рахунок тієї теми, що ви зачепили. Українське кіно існує хоча б тому, що половина режисерів тих фільмів, що показали, говорили українською. Я був здивований, якщо чесно. І ці люди не жалілись з приводу відсутності комерційних можливостей, а навпаки, мені здалося, випромінювали стриманий оптимізм. ...Кіно існує в саме в цих людях. Не "в якості дорогущих парфумів, доступних лише обраним", а саме в головах цих молодих режисерів, які зараз вчаться, а в найближчому майбутньому будуть робити повнометражне кіно, в тому числі і те, про яке ви говорите.
Якщо подивитись на західне короткометражне кіно, то воно вже стало комерційно успішним (і навіть в нас показується у кінотеатрах), але якщо б зараз наші молоді режисери попробували зробити щось схоже, в них би нічого не вийшло! Досвід потрібен і гроші... Досвід потрібно заробити самому. Тому хороші фільми зараз роблять на ті теми які болять саме цим режисерам, які їм самим цікаво робити саме заради мистецтва...
До масового (тим більше повнометражного) укр. кіно ще треба трохи почекати