Aleksandra Fink-Finowicka
Дійсний член
Повідомлень: 158
Зареєстрований: 18-5-2004
Місто: Warszawa
Нема на форумі
Настрій: кохаю свого мужа!!
|
|
13.12.1981 в Польщі
В нас сьогодня важлива, та сумна річниця – 23 рокі після початку стану войеннего
(не знаю як це точно перекладаєся на українську мову). Танкі на вулицях, обава, чи
"великий брат" не прийде "допомогти" "нашей" влади. Арештування
людей...
Ситуація зовсім інша ніж ця, яка зараз в Україні. Однак якщо я слухаю батьків, як
розповідають про величезне з'єднання нороду які тоди ністало, про один великий
страйк по цілому краю. Та коли читаю повідомлення від моїх друзів, які щоіно
вернклись із Києва, які там бачилі людей із всєй України, які вважають ІІ тур
виборів фалшуваним, та які проти цюго. Мені нагадуються росповісткі батьків,
тіток й вуйків.
Ну отакі в нас сьогодня сумне свято.
\"Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю маю те, що не вмірає.\"
Леся Українка
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Aleksandra Fink-Finowicka
В нас сьогодня важлива, та сумна річниця – 23 рокі після початку стану войеннего.
Танкі на вулицях, обава, чи "великий брат" не прийде "допомогти"
"нашей" влади. Арештування людей...
Ситуація зовсім інша ніж ця, яка зараз в Україні. Однак якщо я слухаю батьків, як
розповідають про величезне з'єднання нороду які тоди ністало, про один великий
страйк по цілому краю. Та коли читаю повідомлення від моїх друзів, мені
нагадуються росповісткі батьків, тіток й вуйків.
Ну отакі в нас сьогодня сумне свято |
Свято, направду, зовсім не сумне, якщо подумати, до чого все врешті прийшло. Сумною,
певно, була доля окремих людей, але ото "величезне з'єднання народу" було
того варте. Польщі навіть дещо пощастило, не було як в Угоршині-56 і
Чехословаччині-68. Не пам'ятаю, чому СССР не ввів войська, може вирішив, що для
нього досить міжнародної опінії про Афганістан. Але все це стало предтечею кінця
80-х - люди відчули, що вони - не вівці. Нам до цього щастя з різних причин довелося
йти довше.
Але воно того варте.
Цікаво, мені останні тижні в голові постійно крутиться пісня Czerwonych gitar - гіт 70-х
(навіть в СССР) - Nie spoczniemy. Зовсім не революційна, до речі.
До пані Олі (чи тепер - Лесі  ): "Чи батьки з
вуйками її пам'ятають?"
Усе мине. Усе мене мине
 |
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
