tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Літературні передбачення
З тої ж газети "Друг читача" (№15, серпень 2005), яку я вже згадувала. Настільки була
вражена, що не втрималася від того, щоб із вами поділитися  . Отже:
Деякі літературні вимисли, що стали реальністю, і до найменших
подробиць
1) У 1838 році американський письменник Едґар По опублікував оповідання «Повість
про пригоди Артура Гордона Піма», у якому докладно описав аварію корабля, що
забрала життя майже всього екіпажу - живими залишилися лише чотири матроси. Після
довгих блукань по морю, виснажені голодом, троє з них живцем з'їли свого
четвертого товариша, на ім'я Ричард Паркер. А в 1884 році з затонулого корабля
«Магнонет» на шлюпці дивом врятувалися чотири матроси. Після довгих морських
блукань троє з них, збожеволівши від голоду, з'їдають четвертого. Події, описані
По, повторилися через багато років до найменших подробиць. А ім'я з'їденого
матроса з «Магнонет» було... Ричард Паркер!
2) У 1898 році письменник Морган Робертсон у своєму романі «Даремність» описав
загибель гігантського корабля «Титан» після зіткнення з айсбергом у першому ж
своєму рейсі. Через 14 років у Англії був спущений на воду найбільший корабель того
часу — «Титанік». Усе описане в книзі стало реальністю. Збіглися абсолютно всі
деталі катастрофи і подій, що передували їй! Цікаво, що трагічна історія з
«Титаніком» ледь не повторилася 1939 року на тому самому місці, де затонули
вигаданий «Титан» і реальний корабель «Титанік», із судном з подібним ім'ям
«Титаніан». Уночі внутрішнє чуття підказало кермовому віддати команду «Стій
машина». Коли судно загальмувало, з темряви виринув величезний айсберг і завдав
по корпусу потужний удар. Але цього разу, на щастя, обійшлося без трагедії.
3) І на закінчення. У 1862 році один з англійських гумористичних журналів
опублікував жартівливий прогноз того, як буде жити людство через 100 років. Автор з
усіх сил постарався позабавляти поважних читачів безглуздістю своїх
передбачень. Ось деякі з них:
- у 1962 році люди будуть літати на Місяць;
- вантажі і пошта з Європи в Азію будуть доставлятися по повітрю;
- у Росії, в Сибіру, буде вирощуватися бавовна руками вільних трудівників;
- люди будуть милуватися рухливими фото;
- жінки будуть змінювати риси обличчя в салонах краси і ходити в панталонах;
- людство зробить страшне відкриття, яке буде загрожувати життю на планеті...
І від мене: в американського письменника Дона ДеЛільйо є книжка, де на
обкладинці оті два знаменитих хмарочоси, і в один із них ледь не врізається літак.
А у "White Noise" він фактично передбачує подію 9/11...
|
|
|
Рост
Модератор
Повідомлень: 3709
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: є
|
|
Ги, в панталонах... Бачили б вони... 
Взагалі, якщо зважити на теорію про позачасовий Всесвіт, в якому існує все і
одразу, то таке інтуітивне передбачення річ реальна.
Або з другого боку можна глянути. Відомо, що думка - річ матеріальна. Тобто,
мислеобрази, які виникають в наших головах не лише наша справа, а вони можуть бути
сприйняті іншими людьми. Так фантасти придумали, інші, може навіть нічого про це
не знаючи напряму, реалізували.
|
|
|
Евгенія Шапочка
Новак
Повідомлень: 4
Зареєстрований: 10-8-2005
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Прочитала я все це і стало мені страшно. А раптом сценарії американських фільмів
на кшталт "Післязавтра" вже вписано у людську історію і не відкрутитися тоді
нікому. А метеорологи в своїх дослідницьких будах на полюсі просто бояться паніки
і тому нікого не попереджують. Та й навіщо, куди ми всі дінемось з земної кулі?
|
|
|
Рост
Модератор
Повідомлень: 3709
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: є
|
|
Жити треба, а не боятися Нейстрашніша річ,
яку людина робить - думає, що в неї є якесь завтра...
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Було б дуже цікаво почитати літературні передбачення наукових відкриттів. Якщо
таке є.
|
|
|
Евгенія Шапочка
Новак
Повідомлень: 4
Зареєстрований: 10-8-2005
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Нейстрашніша річ, яку людина робить - думає, що в неї є якесь завтра...
Знаєте, якщо так, тоді виходить життя заради життя. Про таких людей Хемінгуей
писав. Але ж у нас інша реальність. Я, наприклад, хочу бути впевнена, що буде завтра,
що люди знайдуть ліки від раку і т.д. Якщо ж не думати про завтра, тоді і мети собі
ніякої поставити неможливо. Жити сьогоднішнім днем - це одне, але забути про
завтра...
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Ось що пише Володя Тейтельбойм в книзі „Два Борхеси. Життя, сновидіння, загадки”,
в-во „Азбука”, С.-Петербург, 2003р., стор.298:
„188. Квантова фізика
Чи не гідне подиву, що спеціаліст в галузі теорії чисел північноамериканський
професор Сент-Джонського універсистету Майкл Капобланка опублікував наукову
працю під назвою „Математика в художній прозі Хорхе Луїса Борхеса”? В 1995 році на
семінарі в Католицькому університеті Сант’яго він серед інших тем розглядав і
такі, як „Фізика Кортасара” і „Фізика Борхеса”. Говорячи про фізику Борхеса,
він, зокрема, стверджував, що в оповіданні „Сад, де галузяться стежки” Борхес
випередив положення квантової фізики.
Будучи профаном в цих питаннях, автор цієї книги вирішив проконсультуватися у
фізика-фахівця й звернувся із запитанням до Клаудіо Тейтельбойма – не через
родинні зв’язки, звісно ж, а через те, що той працює в галузі квантової механіки. Я
попрохав його прочитати „Сад, де галузяться стежки” і висловити свою думку про
те, чи має оповідання дійсно який-небудь стосунок до квантової фізики.
- Існує концепція квантової фізики, - сказав мені Клаудіо по прочитанні
оповідання, - запропонована фізиком Френсісом Евереттом і згодом розвинута в
докторській дисертації Арчибальда Уїллера „Поняття множинності світів у
квантовій механіці”. Вона суттєво відрізняється від класичної теорії,
розробленої так званою Копенгагензькою школою, що веде витоки від Нільса Бора.
Класична теорія грунтується на припущенні зовнішнього спостерігача, який
здійснює заміри. Хоча результат будь-якого заміру розглядається як ймовірний, тим
не менше Копенгагензька школа твердить, що, як тільки фіксується один з можливих
варіантів, він стає єдиним, тобто трактується як єдиний в тому всесвіті, в котрому
перебуває зовнішній спостерігач.
На відміну від цієї теорії, концепція Еверетта задумана так, щоб квантову
механіку можна було застосовувати до усього всесвіту, відмовившись при цьому від
зовнішнього спостерігача як від непотрібного. В основі такого підходу лежить
припущення, що різні можливі результати замірів відповідають різним світам, і
щоразу, коли результати замірів різняться, відбувається галуження історії
всесвіту, при цому кількість нових розвилок співпадає з кількістю можливих
результатів. Дисертація Еверетта була захищена в шістдесяті роки, набагато
пізніше, ніж був опублікований „Сад, де галузяться стежки”.
Клаудіо особливо звернув мою увагу на наступну фразу Борхеса: „Залишаю різним
(але не всім) майбутнім часам мій сад доріжок, що галузяться”. І ще одне місце, де
письменник говорить про Фанга – персонажа, котрий вирішив убити незнайомця, що
постукав у двері: „Природньо, існують кілька можливих розв’язок: Фанг може вбити
несподіваного гостя, гість може вбити Фанга, вони можуть обидва загинути або
обидва врятуватися або може статися що-небудь іще”. Читач дізнається, що всі
можливі розв’язки сталися і кожна з них стала початком нового галуження. Інакше
кажучи, концепція Борхеса не вкладається в рамки класичної теорії
Копенгагензької школи. Коли Цюй Пен, автор роману, про який оповідається в „Саду,
де галузяться стежки”, вибирає всі можливі закінчення разом, виникає ситуація
найбільш відповідна до схеми Еверетта.
На закінчення Клаудіо рішуче заявляє, що в оповіданні Борхеса викладено основи
квантової механіки. „І як викладено – блискуче! До того ж на двадцять років
раніше за Еверетта!” – знову підкреслює Клаудіо. До речі, згадує, як його товариш,
фізик Туліо Режже, розглядаючи початки квантової механіки, із захопленням
говорив про лабіринти Борхеса. І, згадуючи про це, сам не може стриматися від
захопленого вигуку з приводу інтуїції Борхеса.”
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Як людині, далекій від квантової фізики, мені це дуже нагадує оповідання О.Генрі.
Пам'ятаєте, там головний герой так само тричі переживає подібні події ("три льє
пробігла дорога, а потім утнула таку штуку: під прямим кутом її перетнула інша –
широкий гостинець. Постоявши трошки, повагавшись, [головний герой] повернув
ліворуч/праворуч/прямо"). Події починають розвиватися за різними сценаріями. Але
зрештою, як би не розвивалася ситуація, кінець завжди був однаковий.
|
|
|
Рост
Модератор
Повідомлень: 3709
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: є
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Евгенія Шапочка
Знаєте, якщо так, тоді виходить життя заради життя. Про таких людей Хемінгуей
писав. |
Це ваш висновок, не мій
| Цитата: | | Оригінальне повідомлення від Евгенія ШапочкаАле ж у нас інша реальність. Я,
наприклад, хочу бути впевнена, що буде завтра, що люди знайдуть ліки від раку і т.д.
Якщо ж не думати про завтра, тоді і мети собі ніякої поставити неможливо. Жити
сьогоднішнім днем - це одне, але забути про завтра... |
Не варто змішувати грішне з праведним. Як, скажіть, можна хоч в чомусь бути
впевненим?
До речі, щодо раку. Знаю людей, які не стали чекати, поки колись, "завтра", люди
винайдуть ліки від цієї хвороби. І почали жити сьогодні, активним, повноцінним
життям, жити так, ніби цей день - останній їхній день. Вони вилікувались, без
усіляких ліків. Так що...
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
